UA150710U - Спосіб вирощування рослин у біочарі - Google Patents

Abstract

Спосіб вирощування рослин у біочарі, у якому на підготовлену поверхню в ємність або яму закладають біочар, товщина шару якого становить 1-100 см, залежно від виду рослин та місця вирощування (приміщення або відкритий простір), заливають водою таким чином, щоб вона покрила поверхню. Після вбирання води насіння розкладають на поверхні, в наступні три дні проводять обприскування насіння водою. Обприскування проводять тільки в міру висихання субстрату. При вирощуванні в приміщенні ємність витримують при кімнатній температурі і денному освітленні. 1

Description

Корисна модель належить до галузі агротехніки, до енергонезалежних та екологічно чистих способів вирощування рослин, зокрема мікрозелені з насіння рослин у стандартних умовах житлового приміщення з використанням органічного субстрату без застосування примусової вентиляції та спеціального обладнання. Пропонований спосіб може бути використаний також для вирощування рослин на відкритому просторі.

Відомо традиційне вирощування рослин у захищеному грунті та гідропонні системи вирощування рослин (аеропонна система, система приплив-відлив) Г.А. Павлов, Г.Ф. Попов "Тепличне господарство", 1986; С.Ф. Ващенко, 3.І. Чекунова, Н.І. Савінова, Н.І. Гаврилов, Г.Г.

Вендило, І.Т. Дудоров "Овочеводство захищеного грунту", 19841|.

Недоліками традиційного вирощування в захищеному грунті є необхідність використання грунту як субстрату з відповідною можливістю наявності в грунті хвороботворних мікроорганізмів, грибків, яєць гельмінтів тощо, застосування гербіцидів, пестицидів, неможливість достатнього контролю вологості та аерації високої зони на підтримку оптимальної вологості та достатньої концентрації кисню в прикореневій зоні рослин, низькі темпи проростання та подальшого росту рослин, висока витрата води та поживних речовин, складність точного дозування поживних речовин, високі витрати на підтримання мікроклімату в процесі пророщування насіння, високі витрати на заміну грунту його збіднінні, отриманий урожай вимагає очищення від часток грунту.

Недоліками гідропонних систем вирощування є високі витрати на облаштування, висока вартість експлуатації, високі витрати на підтримання мікроклімату, складність вирощування в них мікрозелені.

Мікрозеленню (англ. - Місгодгееп) називаються рослини у фазі листя сім'ядолі ж1-2 справжніх листків з висотою близько 2-12 см), включаючи стебло, повністю розгорнуте сім'ядольне листя і зазвичай одну пару дуже маленького, частково розвиненого справжнього листя, яке зрізають трохи вище лінії субстрату під час збирання. Середній час від посіву до збирання врожаю для більшості видів мікрозелені (вегетації (від латинського медеїайо збудження, пожвавлення) - виростання, активна життєдіяльність рослин, коли відбувається значне збільшення зеленої маси рослин та загущення паростків) становить до 10-14 днів, деякі види вже через 4-7 днів можна вживати у їжу. Вважається, що вперше мікрозелень з'явилася на

Зо початку 1980-х у Сан-Франциско, де шеф-кухарі дорогих ресторанів стали додавати її до своїх страв, а потім у середині 1990-х поширилася по всій Південній Каліфорнії (Егіс Егапк5, Чазтіпе

Віснагазоп-Містодгеепе: А (іде То Стом/іпа Миїгпепі-РасКкед Стееп5, 2009. Магк Вгайпвівїп-

Містодгеєп Сагаеп: Іпдоог Стоуегв5 (зціде юю Сюцитеї Стеєпв, 2013. пИрз/ги.мікКіредіа.огалмікі/

Мікрозелень). Спочатку набір мікрозелені був невеликий: рукола, базилік, буряк, коріандр, кучерява капуста і набір, званий "райдужна суміш" (англ. гаіпроу/ тіх). В даний час як мікрозелень вирощують або традиційну зелень: салат, пряні трави, цибуля або редис, що використовуються рідше, дайкон, буряк, або не використовувались раніше взагалі: злаки, амарант, соняшник, нут, капусту. У порівнянні з дорослою зеленню мікрозелень має сильніші аромати, містить більше вітамінів і має широкий вибір форм листя, текстур та квітів. У мікрозелені містяться високі дози вітамінів С, Е, К, мінералів та антиоксидантів, причому у набагато більших кількостях, ніж у звичайній зелені, тому її не рекомендується варити або смажити, тому що в процесі термічної обробки втрачається більша частина корисних речовин.

Мікрозелень, з урахуванням часу її короткого життя, рекомендується споживати якомога свіжішою, бажано відразу після її відокремлення від субстрату, у зв'язку з цим актуальні способи вирощування мікрозелені безпосередньо в місцях її споживання та в домашніх умовах.

В особливо ароматній мікрозелені (базиліці або коріандрі), зокрема, містяться різні ефірні олії, які позитивно впливають на травлення та покращують обмін речовин. Найвищі концентрації вітаміну С, каротиноїдів, вітаміну К та вітаміну Е мають відповідно червона капуста, кінза, гранатовий амарант та зелений дайкон.

В даний час асортимент мікрозелені налічує десятки різних культур, однак, рослини сімейства пасльонових, такі як картопля, помідори, баклажани і перець, не рекомендують вирощувати і вживати як мікрозелень, оскільки паростки пасльонових рослин отруйні, тому що вони містять токсичні речовини, такі як соланін (Від лат. ЗоЇапит - паслен) і тропан. Соланін - рослинний глікозид (алкалоїд) є отруйною органічною сполукою, хімічно споріднений зі стероїдами, що міститься в рослинах сімейства пасльонових, належить до контамінантів.

Надходження в організм людини та тварини великої кількості соланіну супроводжується отруєнням. Тропан - третинний амін, тропанове ядро входить до складу молекул тропанових рослинних алкалоїдів, що містяться в рослинах сімейств пасльонових, в'юнкових та еритроксилових. Найбільш відомими представниками тропанових алкалоїдів є атропін, що міститься в беладоні, скополамін у дурмані сімейства пасльонових та кокаїн коки сімейства еритроксилових, які можуть викликати несприятливі симптоми у травній та нервовій системах.

Основною перевагою мікрозелені є невибагливість до умов виробництва. Пророщування насіння мікрозелені не вимагає багато місця, світла та тепла. Важливою перевагою мікрозелені є швидка оборотність посівного матеріалу. Більшість хвороб рослин просто не встигають розвиватися за час, що проходить від посіву до збирання врожаю. Життєвий цикл мікрозелені дуже короткий і вона не встигає підхопити інфекції, властиві звичайній розсаді, в яких часто спостерігається поява цвілі на насінні або ледь проклюнулися паростках з причин: надмірної вологості та нестачі повітря при вирощуванні в мініпарниках, укритті плівкою або кришкою; посіву насіння товстим шаром або грудками, коли насінню і занадто сиро, і занадто "душно"; надлишку світла на стадії проростання насіння та формування сходів, так як більшості овочевих та зелених культур не потрібне світло для того, щоб дати паростки, а цвіль на світлі та при надлишку вологості активно зростає; зараження субстрату чи обладнання.

У домашніх умовах мікрозелень зазвичай вирощують на ваті, марлі, перев'язувальних серветках, паперових рушниках, нещільній мішковині, в банках з сітками на кришках або на дні або на гідрогелі, проте всі ці способи вимагають регулярного контролю вологості, постійного спостереження, тому не поширені та використовуються епізодично.

З рівня техніки не виявлено найближчого аналогу до запропонованого способу.

В основу корисної моделі поставлена задача - створення універсальної екологічно чистої високоврожайної технології вирощування рослин, зокрема мікрозелені.

Технічним результатом, що забезпечується запропонованою корисною моделлю, є підвищення врожайності, яка досягається за рахунок поліпшення водно-повітряного режиму кореневої системи, відсутності цвілі і грибків у субстраті для вирощування рослин, який має антисептичні властивості і є органічним екологічно чистим матеріалом.

Поставлена задача вирішується тим, що спосіб вирощування рослин у біочарі, у якому на підготовлену поверхню в ємність або яму закладають біочар, товщина шару якого становить 1- 100 см, залежно від виду рослин та місця вирощування (приміщення або відкритий простір),

Зо заливають водою таким чином, щоб вона покрила поверхню, після вбирання води насіння розкладають на поверхні, в наступні три дні проводять обприскування насіння водою, потім обприскування проводять тільки в міру висихання субстрату, при цьому при вирощуванні в приміщенні ємність витримують при кімнатній температурі і денному освітленні.

У біочар, який закладають у ємність або яму, можуть додавати 1-95 95 суміші грунту, піску, глини, щебню, гною, органіки.

Спосіб вирощування підходить для будь-якого клімату, морозів та спеки у закритому приміщенні та на відкритому просторі. Температура використання біочара - від -40 "С до 55 76.

Температурний режим при вирощуванні рослин визначають, відповідно до видів рослин.

Багаторазове використання субстрату при вирощуванні рослин на біочарі істотно підвищує економічність процесу вирощування.

Економічність запропонованого способу підвищується також за рахунок того, що при вирощуванні на біочарі не потрібно штучного освітлення. Однак, різні умови освітлення при вирощуванні мікрозелені можуть змінити смак рослин, що вирощуються. Наприклад, мікрозелень кукурудзи буде солодкою при вирощуванні в темряві або гіркою при дії світла (в результаті процесів фотосинтезу, що відбуваються в рослинах, що проростають).

У запропонованому способі біочар має гарну вологоємність, тобто здатність накопичувати і тривалий час зберігати в собі вологу, і одночасно добре аерується, тобто в ньому міститься повітря. Біочар має високу капілярність, що забезпечує відмінну аерацію кореневої системи, сприяє утриманню на собі вологи, і її рівномірному розподіленню по всьому об'єму, що дає можливість рости і розвиватися рослинам з мінімальним поливом і бути міцними.

Приклад вирощування мікрозелені за пропонованим способом.

У лоток насипають біочар шаром завтовшки від 0,5 см, що має розмір частинок 0,1-50 мм, наливають воду і витримують до повного її вбирання шаром біочара. Усередині шару біочара утворюється пориста решітка, за допомогою капілярних властивостей затримується волога, і поступово розподіляється протягом усього періоду вегетації рослин. Зверху закладають на вологий біочар насіння рослин. На цьому етапі відбувається набухання насіння та укорінення у зволоженому шарі з біочара та поява паростків рослин. Наступні три дні насіння обприскують водою. Через 3-4 діб, лоток з ростками рослин, що збільшилися в обсязі, розміщують у місці з природним освітленням. У середньому через 7-12 днів від початку пророщування мікрозелень бо готова до вживання. У потрібній кількості її зрізають ножицями і свіжозрізану споживають.

Після зрізання всіх рослин мікрозелені відпрацьований лоток з біочаром і з залишками кореневої системи очищають, промивають і готують до повторного використання.

У біочар, який закладають у ємність або яму, можуть додавати 1-95 95 суміші грунту, піску, глини, щебеню, гною, органіки, перемішують і заливають водою, після вбирання води насіння, цибулини, розсаду, чагарники, дерева, газони висаджуються в суміш

Використання запропонованого способу дозволить отримати універсальну високоекономічну та екологічну технологію вирощування рослин, зокрема мікрозелені.

Claims (2)

ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ

1. Спосіб вирощування рослин у біочарі, при якому на підготовлену поверхню в ємність або яму закладають біочар, товщина шару якого становить 1-100 см, залежно від виду рослин та місця вирощування (приміщення або відкритий простір), заливають водою таким чином, щоб вона покрила поверхню, після вбирання води насіння розкладають на поверхні, в наступні три дні проводять обприскування насіння водою, потім обприскування проводять тільки в міру висихання субстрату, при цьому при вирощуванні в приміщенні ємність витримують при кімнатній температурі і денному освітленні.

2. Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що до біочару, який закладають в ємність або яму, додають 1-95 95 суміші грунту, піску, глини, щебеню, гною, органіки. ДП "Український інститут інтелектуальної власності", вул. Глазунова, 1, м. Київ - 42, 01601