UA125011C2 - Стабілізована низькоконцентрована рідка композиція на основі метсульфурон-метилу - Google Patents

Abstract

Розкрито гербіцидну композицію з однією рідкою фазою, що містить за вагою композиції: (а) від 0,1 до 1 % метсульфурон-метилу; (b) від 1 до 20 % тифенсульфурон-метилу; (с) від 30 до 93 % одного або декількох естерів жирних кислот і С1-С4-алканолів і (d) від 5 до 25 % однієї або декількох поверхнево-активних речовин, що характеризуються емульгувальною властивістю, і спосіб одержання даної композиції.

Description

ГАЛУЗЬ ВИНАХОДУ

У даному винаході наведено стабільну рідку гербіцидну композицію, що містить метсульфурон-метил у кількості, яка не перевищує 1 95 композиції за вагою, що забезпечує включення до композиції менш активних гербіцидів у більш високих концентраціях.

ПЕРЕДУМОВИ ВИНАХОДУ

З моменту свого першого схвалення для продажу в 1984 році метсульфурон-метил став одним із найбільш важливих із комерційного погляду гербіцидів для контролю великої кількості трав'янистих і широколистих бур'янів для сільськогосподарських культур, зокрема для пшениці, ячменю, вівса й тритикале, шляхом післясходового застосування (див. Те Резііїсіде МапцпиаїЇ,

Біхівепій Едійоп, С. МасВеап єа., Війїви Стор Ргоїесіїоп Сошпсії, Натрзопіге, ОК, 2012, рр. 782-3).

Подібно до інших гербіцидів на основі сульфонілсечовини, механізм дії метсульфурон-метилу включає інгібування ферменту ацетолактатсинтази (А! 5), знайденого у рослинах, а не у тварин, і, відповідно, метсульфурон-метил забезпечує цінну комбінацію надзвичайної ефективності проти бур'янів за низьких норм витрат і дуже низької токсичності для тварин.

З моменту його впровадження до складу гербіцидних продуктів здебільшого входив метсульфурон-метил у вигляді твердих композицій, таких як гранули, зокрема дисперговані у воді або водорозчинні гранули, і таблетки. Гранули й таблетки можуть бути не лише легко дозовані, але, крім того, метсульфурон-метил зазвичай характеризується надзвичайною стабільністю під час зберігання у вигляді твердих композицій.

Незважаючи на те що метсульфурон-метил забезпечує контроль великої кількості бур'янів, комбінація з іншими активними інгредієнтами, зокрема з іншими гербіцидами, може бути бажаною для забезпечення більш широкого спектра захисту або для поліпшення стійкості.

Тверді композиції є прийнятними для метсульфурон-метилу в комбінації з іншими тугоплавкими активними інгредієнтами, але включення до твердої композиції активних інгредієнтів, які є рідинами або є легкоплавкими, може бути ускладнено.

Концентровані рідкі композиції легко можуть включати не лише активні інгредієнти, які є рідинами або є легкоплавкими, але також і тугоплавкі активні інгредієнти, такі як гербіциди на основі сульфонілсечовини, які зазвичай присутні у формі твердих частинок, диспергованих у рідкому носії. Такі рідкі склади-концентрати можна легко відміряти й розливати, і під час

Зо розведення водою вони здебільшого дають водні розчини, що легко розпилюються, емульсії або дисперсії.

Однак порівняно з твердими складами рідкі склади на основі сульфонілсечовин частіше можуть бути схильними до деяких проблем. Під час розчинення або диспергування у рідкому носії, навіть якщо носій містить неводний розчинник, гербіциди на основі сульфонілсечовини можуть бути піддані розкладанню. Крім того, під час зберігання концентрованих рідких складів, в яких активні інгредієнти розчинені або дисперговані, може відбуватися ріст кристалів, а суспендовані активні інгредієнти мають тенденцію до осадження, і тому одержання стабільних рідких складів є проблематичним.

Через високу гербіцидну активність метсульфурон-метилу його здебільшого застосовують за дуже низьких норм, наприклад 4-8 г/га. Відповідно, під час об'єднання з гербіцидами з набагато вищими нормами витрат у концентровану складену композицію метсульфурон-метил повинен мати низьку концентрацію для забезпечення в композиції достатньо високої концентрації гербіцидів із вищими нормами витрат. Однак у даній роботі було виявлено, що, незважаючи на те що метсульфурон-метил є достатньо стабільним за високої концентрації у рідких носіях, що містять один або декілька естерів жирних кислот і С1-С4-алканолів за присутності однієї або декількох поверхнево-активних речовин, що характеризуються емульгувальною властивістю, за концентрації 1 95 або менше метсульфурон-метил піддається розкладанню до небажаного з комерційного погляду ступеня під час зберігання композиції.

Примітно, що, як описано в даному документі, у даній роботі несподівано було виявлено способи стабілізації метсульфурон-метилу у низьких концентраціях у такій рідкій композиції, що, таким чином, забезпечує нову стабілізовану рідку композицію для розведення водою та застосування щодо небажаної рослинності, яка підлягає контролю.

КОРОТКИЙ ОПИС ВИНАХОДУ

Даний винахід стосується гербіцидної композиції з однією рідкою фазою, яка містить за вагою композиції: (а) від 0,1 до 1 95 метсульфурон-метилу; (Б) від 1 до 20 95 тифенсульфурон-метилу; (с) від 30 до 93 95 одного або декількох естерів жирних кислот і С1-С4-алканолів і (а) від 5 до 25 95 однієї або декількох поверхнево-активних речовин, що характеризуються 60 емульгувальною властивістю.

Даний винахід також стосується способу одержання зазначеної композиції, при цьому спосіб включає сумісне подрібнення компонентів (а) та (Б) у рідкому носії, який містить компоненти (с) і (9).

ДОКЛАДНИЙ ОПИС ВИНАХОДУ

Слід мати на увазі, що застосовувані в даному документі вирази "містить", "що містить", "включає", "що включає", "має", "що має", "вміщує", "що вміщує", "характеризується тим, що" або будь-які інші їхні варіанти розповсюджуються на невиключне включення, якщо явним чином не зазначено будь-яке обмеження. Наприклад, композиція, суміш, процес або спосіб, що включають перелік елементів, необов'язково обмежені лише цими елементами, але можуть включати інші елементи, явно не перераховані або не властиві такій композиції, суміші, процесу або способу.

Перехідна фраза "що складається з" виключає будь-який незазначений елемент, етап або інгредієнт. За наявності в пункті формули винаходу така фраза не буде допускати включення до пункту формули винаходу матеріалів, які відрізняються від перелічених, за винятком домішок, зазвичай пов'язаних із ними. Якщо фраза "що складається з" з'являється у відмітній частині пункту формули винаходу, а не відразу після обмежувальної частини, вона обмежує лише елемент, викладений у цій відмітній частині; при цьому інші елементи загалом не виключаються з пункту формули винаходу.

Перехідна фраза "що по суті складається з" застосовується для позначення композиції або способу, що включають матеріали, етапи, ознаки, компоненти або елементи на додачу до тих, що розкриті буквально, за умови, що ці додаткові матеріали, етапи, ознаки, компоненти або елементи істотно не впливають на основну(основні) та нову(нові) характеристику(характеристики) винаходу, що заявляється. Вираз "що по суті складається з" займає серединне положення між "що містить" і "що складається 3".

Якщо заявники визначили даний винахід або його частину необмежувальним виразом, таким як "що містить", явно слід розуміти, що (якщо не зазначено інше) даний опис слід тлумачити як такий, що також описує такий винахід із застосуванням виразів "що по суті складається з" або "що складається з".

До того ж, якщо прямо не зазначено протилежне, "або" стосується "або", що включає, а не

Ко) "або", що виключає. Наприклад, умови А або В задовольняються будь-якими із таких: А є істинним (або виконується) та В є помилковим (або не виконується), А є помилковим (або не виконується) та В є істинним (або виконується), і як А, так і В, є істинними (або виконуються).

Також припускається, що згадка елемента або компонента даного винаходу в однині не передбачає обмеження щодо кількості прикладів (тобто випадків присутності) елемента або компонента. Тому однину слід розуміти як таку, що включає одне або щонайменше одне, а форма однини для позначення елемента або компонента також включає множину, за винятком випадків, коли явно мається на увазі однина.

Термін "композиція з однією рідкою фазою" і похідні терміни, такі як "гербіцидна композиція з однією рідкою фазою", стосуються композицій, які складаються з однієї рідкої фази. Відповідно, термін "композиція з однією рідкою фазою" виключає композиції, які містять множину рідких фаз, такі як емульсії. Термін "композиція з однією рідкою фазою" не виключає композицій, які містять одну або декілька твердих фаз на додачу до однієї рідкої фази, таких як суспензії та дисперсії твердих частинок.

Застосовуваний у даному розкритті та формулі винаходу термін "жирна кислота" стосується монокарбонової кислоти з вуглеводневим ланцюгом, що містить від З до 23, більш конкретно від

З до 21 атома вуглецю. Вуглеводневий ланцюг може бути розгалуженим та може бути ненасиченим (наприклад, містити один або декілька подвійних вуглець-вуглецевих зв'язків).

Застосовуваний у даному розкритті та формулі винаходу термін "полімеризована жирна кислота" зазвичай стосується полімеру, одержаного з мономерних жирних кислот.

Полімеризовані жирні кислоти включають, наприклад, полімери, утворені шляхом естерифікації карбонової кислоти та гідроксильних функціональних груп жирної гідроксикислоти, такої як рицинолеїнова кислота або гідрогенізована рицинолеїнова кислота (12-гідроксіоктадеканова кислота). Полімеризовані жирні кислоти включають як гомополімери, утворені, наприклад, лише з однієї мономерної жирної кислоти, наприклад 12-гідроксіоктадеканової кислоти, так і співполімери, утворені з двох або більше мономерних жирних кислот, наприклад як рицинолеїнової кислоти, так і 12-гідроксіоктадеканової кислоти. До того ж термін "полімеризована жирна кислота" також включає полімери жирних кислот, які мають жирнокислотні ланки, що завершують полімеризацію, наприклад жирну кислоту, що не є гідкроксикислотою, у полімері на основі жирних гідроксикислот (наприклад, у гомополімері 12- бо гідроксіоктадеканової кислоти октадеканоат). Вони можуть вважатися естерами жирних кислот і полімерів жирних кислот.

Розмір частинок (або розмір елементарних частинок), як викладено у даному документі, стосується середнього об'ємного моментного діаметру, також відомого як середньооб'ємний діаметр і середній діаметр Де Брукера. Принципи аналізу розміру частинок добре відомі фахівцю у даній галузі; стосовно технічного документа, що містить короткий опис, див. А. Кауле, "Вазіс Ргіпсіріе5 ої Рагіїсіе 5іге Апаїувзіб" (документ МЕККОЗ34, опублікований Маїмегп Іпбзігитепів да., Малверн, Вустершир, Великобританія). Об'ємний розподіл частинок у рідких суспензіях може бути зручно виміряний за допомогою таких методик, як малокутове розсіювання лазерного випромінювання (також відоме як Г АГ 5 і лазерна дифракція), яке засновується на тому факті, що кут дифракції обернено пропорційний розміру частинок. Комерційно доступні інструменти, які придатні для аналізу об'ємного розподілу частинок у рідких суспензіях з використанням ГАЇ 5, включають Мабхіег5зігег 2000 (Маїмегп Іпбзігитепіх, Вустершир,

Великобританія). За допомогою Мабвіег5ілег можна визначити процентилі 010, 050 ї 090, які являють собою значення розмірів, що відповідають кумулятивному розподілу при 10 95, 50 95 і 90 95. Таким чином, значення 010 являє собою значення розміру, нижче за який присутні 10 95 кумулятивного розподілу, й аналогічно 090 являє собою значення розміру, нижче за який має місце 90 96 кумулятивного розподілу. Відповідно, значення 050 відповідає медіанному діаметру та ділить розподіл точно навпіл.

Варіанти здійснення даного винаходу, як описано у короткому описі даного винаходу, включають описані нижче.

Варіант здійснення АТ. Композиція згідно з коротким описом даного винаходу, де компонент (а) становить щонайменше 0,2 95 композиції за вагою.

Варіант здійснення А2. Композиція за варіантом здійснення Ат, де компонент (а) становить щонайменше 0,3 95 композиції за вагою.

Варіант здійснення АЗ. Композиція за варіантом здійснення Аг, де компонент (а) становить щонайменше 0,4 95 композиції за вагою.

Варіант здійснення А4. Композиція згідно з коротким описом даного винаходу або за будь- яким із варіантів здійснення А1-АЗ, де компонент (а) становить не більше 0,9 95 композиції за вагою.

Зо Варіант здійснення А5. Композиція за варіантом здійснення А4, де компонент (а) становить не більше 0,8 95 композиції за вагою.

Варіант здійснення Аб. Композиція за варіантом здійснення А5, де компонент (а) становить не більше 0,7 95 композиції за вагою.

Варіант здійснення А7. Композиція за варіантом здійснення Аб, де компонент (а) становить не більше 0,6 95 композиції за вагою.

Варіант здійснення В1. Композиція згідно з коротким описом даного винаходу або за будь- яким із варіантів здійснення А1-А7, де компонент (б) становить щонайменше 2 95 композиції за вагою.

Варіант здійснення В2. Композиція згідно з коротким описом даного винаходу або за будь- яким із варіантів здійснення А1-В1, де компонент (Б) становить не більше 10 95 композиції за вагою.

Варіант здійснення В3. Композиція за варіантом здійснення В2, де компонент (б) становить не більше 8 95 композиції за вагою.

Варіант здійснення В4. Композиція за варіантом здійснення ВЗ, де компонент (Б) становить не більше 6 95 композиції за вагою.

Варіант здійснення В5. Композиція за варіантом здійснення В4, де компонент (б) становить не більше 5 95 композиції за вагою.

Варіант здійснення Вб. Композиція за варіантом здійснення В5, де компонент (Б) становить не більше 4 95 композиції за вагою.

Варіант здійснення С1. Композиція згідно з коротким описом даного винаходу або за будь- яким із варіантів здійснення А1-Вб6, де компонент (с) становить щонайменше 35 95 композиції за вагою.

Варіант здійснення С2. Композиція за варіантом здійснення С1, де компонент (с) становить щонайменше 40 95 композиції за вагою.

Варіант здійснення С3. Композиція згідно з коротким описом даного винаходу або за будь- яким із варіантів здійснення А1-С2, де компонент (с) становить не більше 90 95 композиції за вагою.

Варіант здійснення С4. Композиція за варіантом здійснення С3, де компонент (с) становить не більше 80 95 композиції за вагою. бо Варіант здійснення С5. Композиція за варіантом здійснення С4, де компонент (с) становить не більше 65 95 композиції за вагою.

Варіант здійснення Сб. Композиція за варіантом здійснення С5, де компонент (с) становить не більше 60 95 композиції за вагою.

Варіант здійснення С7. Композиція за варіантом здійснення Сб, де компонент (с) становить не більше 55 95 композиції за вагою.

Варіант здійснення С8. Композиція згідно з коротким описом даного винаходу або за будь- яким із варіантів здійснення А1-С7, де компонент (с) містить один або декілька С1-С4-алкілових естерів жирних кислот, що містять від 8 до 22 атомів вуглецю.

Варіант здійснення С9. Композиція за варіантом здійснення С8, де щонайменше 80 95 за вагою компонента (с) складається з естерів жирних кислот, що містять від 8 до 22 атомів вуглецю.

Варіант здійснення С10. Композиція за варіантом здійснення СУ, де щонайменше 90 95 за вагою компонента (с) складається з естерів жирних кислот, що містять від 8 до 22 атомів вуглецю.

Варіант здійснення С11. Композиція згідно з коротким описом даного винаходу або за будь- яким із варіантів здійснення А1-С1О0, де компонент (с) містить метилові естери однієї або декількох жирних кислот.

Варіант здійснення С12. Композиція згідно з коротким описом даного винаходу або за будь- яким із варіантів здійснення А1-С11, де компонент (с) містить одну або декілька метильованих рослинних олій (наприклад, олій із насіння).

Варіант здійснення С13. Композиція за варіантом здійснення С12, де компонент (с) містить одну або декілька метильованих олій із насіння соняшнику, сої, ріпаку, бавовнику, льону, олійної пальми або кокосової пальми.

Варіант здійснення С14. Композиція за варіантом здійснення С13, де компонент (с) містить одну або декілька метильованих олій із насіння сої, ріпаку або кокосової пальми.

Варіант здійснення С15. Композиція за варіантом здійснення С14, де компонент (с) містить метильовану соєву олію.

Варіант здійснення С16. Композиція за варіантом здійснення С14, де компонент (с) містить метильовану кокосову олію.

Зо Варіант здійснення С17. Композиція за варіантом здійснення С14, де компонент (с) містить суміш метильованої соєвої олії та метильованої кокосової олії.

Варіант здійснення С18. Композиція згідно з коротким описом даного винаходу або за будь- яким із варіантів здійснення А1-С17, де компонент (с) у його виділеній формі (тобто не як частина композиції) характеризується точкою помутніння (згідно зі стандартним способом АБТМ ра2г500 (1994)) меншою за 15 70.

Варіант здійснення С19. Композиція згідно з коротким описом даного винаходу або за будь- яким із варіантів здійснення А1-С18 за температури щонайменше 15 "С.

Варіант здійснення С20. Композиція згідно з коротким описом даного винаходу або за будь- яким із варіантів здійснення А1-С19, що містить рідкий носій, утворений компонентом (с) (тобто такий, що містить його).

Варіант здійснення 01. Композиція згідно з коротким описом даного винаходу або за будь- яким із варіантів здійснення А1-С20, де компонент (4) становить щонайменше 10 95 композиції за вагою.

Варіант здійснення 02. Композиція згідно з коротким описом даного винаходу або за будь- яким із варіантів здійснення А1-О1, де компонент (4) становить не більше 20 95 композиції за вагою.

Варіант здійснення 03. Композиція згідно з коротким описом даного винаходу або за будь- яким із варіантів здійснення А1-02, де компонент (4) містить щонайменше одну поверхнево- активну речовину, вибрану з алкілбензолсульфонатів, алкілнафталінсульфонатів, етоксилованих тригліцеридів, етгоксилованих тристирилфенолів, етоксилованих аліфатичних спиртів, етоксилованих моно- та триестерів сорбітану, етоксилованих гексаестерів сорбіту та блок-співполімерів поліоксіетилену та поліоксипропілену, зокрема з їх сумішей.

Варіант здійснення 04. Композиція згідно з коротким описом даного винаходу або за будь- яким із варіантів здійснення А1-О3, де компонент (4) містить щонайменше одну поверхнево- активну речовину, вибрану з аніонних поверхнево-активних речовин, і щонайменше одну поверхнево-активну речовину, вибрану з неїоногенних поверхнево-активних речовин.

Варіант здійснення 05. Композиція згідно з коротким описом даного винаходу або за будь- яким із варіантів здійснення А1-04, де компонент (4) розчинено в компоненті (с), що утворює рідкий носій композиції. 60 Варіант здійснення Е1. Композиція згідно з коротким описом даного винаходу або за будь-

яким із варіантів здійснення А1-05, що додатково містить (е) до 40 95 одного або декількох біологічно активних засобів, що відрізняються від метсульфурон-метилу та тифенсульфурон- метилу.

Варіант здійснення Е2. Композиція за варіантом здійснення ЕТ, де компонент (е) становить щонайменше 0,1 9о композиції за вагою.

Варіант здійснення ЕЗ. Композиція за варіантом здійснення Е2, де компонент (е) становить щонайменше 1 95 композиції за вагою.

Варіант здійснення Е4. Композиція за варіантом здійснення ЕЗ, де компонент (е) становить щонайменше 5 95 композиції за вагою.

Варіант здійснення Е5. Композиція за варіантом здійснення Е4, де компонент (є) становить щонайменше 10 95 композиції за вагою.

Варіант здійснення Еб. Композиція за варіантом здійснення Е5, де компонент (е) становить щонайменше 15 95 композиції за вагою.

Варіант здійснення Е7. Композиція за варіантом здійснення Еб, де компонент (е) становить щонайменше 20 9о композиції за вагою.

Варіант здійснення Е8. Композиція згідно з коротким описом даного винаходу або за будь- яким із варіантів здійснення А1-Е7, де компонент (є) становить не більше 35 95 композиції за вагою.

Варіант здійснення Е9У. Композиція за варіантом здійснення Е8, де компонент (е) становить не більше 30 95 композиції за вагою.

Варіант здійснення Е10. Композиція згідно з коротким описом даного винаходу або за будь- яким із варіантів здійснення А1-Е9, де компонент (є) містить один або декілька гербіцидів або антидотів гербіцидів.

Варіант здійснення Е11. Композиція згідно з коротким описом даного винаходу або за будь- яким із варіантів здійснення А1-Е10, де компонент (є) містить один або декілька гербіцидів.

Варіант здійснення Е12. Композиція згідно з коротким описом даного винаходу або за будь- яким із варіантів здійснення А1-Е11, де компонент (е) містить один або декілька естерів флуроксипіру.

Варіант здійснення Е13. Композиція згідно з коротким описом даного винаходу або за будь- яким із варіантів здійснення А1-Е12, де композиція містить щонайменше 5 95 за вагою одного або декількох естерів флуроксипіру.

Варіант здійснення Е14. Композиція за варіантом здійснення Е13, де композиція містить щонайменше 15 95 за вагою одного або декількох естерів флуроксипіру.

Варіант здійснення Е15. Композиція згідно з коротким описом даного винаходу або за будь- яким із варіантів здійснення А1-Е14, де композиція містить не більше 40 95 за вагою одного або декількох естерів флуроксипіру.

Варіант здійснення Е16. Композиція за варіантом здійснення Е15, де композиція містить не більше 25 95 за вагою одного або декількох естерів флуроксипіру.

Варіант здійснення Е17. Композиція згідно з коротким описом даного винаходу або за будь- яким із варіантів здійснення А1-Е11, де компонент (е) містить один або декілька естерів бромоксинілу.

Варіант здійснення Е18. Композиція за варіантом здійснення Е17, де компонент (4) містить один або декілька С6-(С210-алканоатних естерів бромоксинілу.

Варіант здійснення Е19. Композиція згідно з коротким описом даного винаходу або за будь- яким із варіантів здійснення А1-Е18, де композиція містить щонайменше 5 95 за вагою одного або декількох естерів бромоксинілу.

Варіант здійснення Е20. Композиція за варіантом здійснення Е19, де композиція містить щонайменше 25 95 за вагою одного або декількох естерів бромоксинілу.

Варіант здійснення Е21. Композиція згідно з коротким описом даного винаходу або за будь- яким із варіантів здійснення А1-Е20, де композиція містить не більше 40 95 за вагою одного або декількох естерів бромоксинілу.

Варіант здійснення Е22. Композиція за варіантом здійснення Е21, де композиція містить не більше 35 95 за вагою одного або декількох естерів бромоксинілу.

Варіант здійснення Е23. Композиція згідно з коротким описом даного винаходу або за будь- яким із варіантів здійснення А1-Е22, де компонент (є) розчинено в компоненті (с), що утворює рідкий носій композиції.

Варіант здійснення Е1. Композиція згідно з коротким описом даного винаходу або за будь- яким із варіантів здійснення А1-Е23, яка додатково містить (Її) до 63 95 одного або декількох додаткових інгредієнтів складу. бо Варіант здійснення Е2. Композиція за варіантом здійснення Е1, де компонент (Її) становить щонайменше 0,1 95 композиції за вагою.

Варіант здійснення ЕЗ. Композиція за варіантом здійснення Е2, де компонент (Її) становить щонайменше 1 95 композиції за вагою.

Варіант здійснення Е4. Композиція за варіантом здійснення ЕЗ, де компонент (Її) становить щонайменше 2 9о композиції за вагою.

Варіант здійснення Е5. Композиція за варіантом здійснення Е4, де компонент (Її) становить щонайменше 3 95 композиції за вагою.

Варіант здійснення Еб. Композиція за будь-яким із варіантів здійснення Е1-Е5, де компонент (Ї) становить не більше 60 95 композиції за вагою.

Варіант здійснення Е7. Композиція за варіантом здійснення Еб, де компонент (Її) становить не більше 50 95 композиції за вагою.

Варіант здійснення Е8. Композиція за варіантом здійснення Е7, де компонент (Її) становить не більше 40 95 композиції за вагою.

Варіант здійснення РУ. Композиція за варіантом здійснення Е8, де компонент (Її) становить не більше 30 95 композиції за вагою.

Варіант здійснення Е10. Композиція за варіантом здійснення Е9, де компонент (ї) становить не більше 20 95 композиції за вагою.

Варіант здійснення Е11. Композиція за варіантом здійснення Е10, де компонент (Її) становить не більше 15 95 композиції за вагою.

Варіант здійснення Е12. Композиція за варіантом здійснення Е11, де компонент (їЇ) становить не більше 10 95 композиції за вагою.

Варіант здійснення Е13. Композиція за будь-яким із варіантів здійснення Е1-Е12, де компонент (Її) містить щонайменше одну складову частину, вибрану з (1) поверхнево-активних речовин, які не характеризуються значною емульгувальною властивістю, і (2) загусників.

Варіант здійснення Е14. Композиція згідно з коротким описом даного винаходу або за будь- яким із варіантів здійснення А1-Е13, де композиція містить (тобто як складову частину компонента (ЇЇ) одну або декілька поверхнево-активних речовин, які характеризуються диспергувальною властивістю, а не (характеризуються) емульгувальною властивістю.

Варіант здійснення Е15. Композиція за варіантом здійснення Е14, де композиція містить до

Зо 10 95 за вагою складової частини, що являє собою поверхнево-активну речовину (тобто одну або декілька поверхнево-активних речовин), яка характеризується диспергувальною властивістю, а не емульгувальною властивістю.

Варіант здійснення Е16. Композиція за варіантом здійснення Е15, де композиція містить до 5 95 за вагою складової частини, що являє собою поверхнево-активну речовину (тобто одну або

З5 декілька поверхнево-активних речовин), що характеризується диспергувальною властивістю, а не емульгувальною властивістю.

Варіант здійснення Е17. Композиція за будь-яким із варіантів здійснення Е14-Е16, де композиція містить щонайменше 0,195 за вагою складової частини, що являє собою поверхнево-активну речовину, що характеризується диспергувальною властивістю, а не емульгувальною властивістю.

Варіант здійснення Е18. Композиція за варіантом здійснення Е17, де композиція містить щонайменше 1 95 за вагою складової частини, що являє собою поверхнево-активну речовину, що характеризується диспергувальною властивістю, а не емульгувальною властивістю.

Варіант здійснення Е19. Композиція за варіантом здійснення Е18, де композиція містить щонайменше 2 95 за вагою складової частини, що являє собою поверхнево-активну речовину, що характеризується диспергувальною властивістю, а не емульгувальною властивістю.

Варіант здійснення Е20. Композиція за будь-яким із варіантів здійснення Е14-Е19, де складова частина, що являє собою поверхнево-активну речовину, що характеризується диспергувальною властивістю, а не емульгувальною властивістю, містить одну або декілька полімеризованих жирних кислот.

Варіант здійснення Е21. Композиція за варіантом здійснення Е20, де складова частина, що являє собою поверхнево-активну речовину, що характеризується диспергувальною властивістю, а не емульгувальною властивістю, містить гомополімер 12-гідроксіоктадеканової кислоти (номер СА5 27924-99-8), гомополімер рицинолеїнової кислоти (номер САЗ 27925-02-6) або їхній естер жирної кислоти.

Варіант здійснення Е22. Композиція за варіантом здійснення Е21, де складова частина, що являє собою поверхнево-активну речовину, що характеризується диспергувальною властивістю, а не емульгувальною властивістю, містить гомополімер 12-гідроксіоктадеканової кислоти октадеканоат (номер СА5 58128-22-6). 60 Варіант здійснення Е23. Композиція згідно з коротким описом даного винаходу або за будь-

яким із варіантів здійснення А1-Е22, де композиція або складова частина, що являє собою поверхнево-активну речовину, що характеризується диспергувальною властивістю, а не емульгувальною властивістю, містить одну або декілька полімеризованих жирних кислот у кількості від 2 до 5 95 композиції за вагою.

Варіант здійснення Е24. Композиція згідно з коротким описом даного винаходу або за будь- яким із варіантів здійснення А1-Б23, де композиція містить (тобто як складову частину компонента (Ї)) один або декілька загусників.

Варіант здійснення Е25. Композиція за варіантом здійснення Е24, де композиція містить до 596 за вагою складової частини, що являє собою загусник (тобто одного або декількох загусників).

Варіант здійснення Е26. Композиція за варіантом здійснення Е25, де композиція містить не більше 4 95 за вагою складової частини, що являє собою загусник.

Варіант здійснення Е27. Композиція за варіантом здійснення Е26, де композиція містить не більше З 95 за вагою складової частини, що являє собою загусник.

Варіант здійснення Е28. Композиція за варіантом здійснення Е27, де композиція містить не більше 2 95 за вагою складової частини, що являє собою загусник.

Варіант здійснення Е29. Композиція за будь-яким із варіантів здійснення Е24-Е28, де композиція містить щонайменше 0,1 95 за вагою складової частини, що являє собою загусник.

Варіант здійснення ЕЗ30. Композиція за варіантом здійснення Е29, де композиція містить щонайменше 0,5 95 за вагою складової частини, що являє собою загусник.

Варіант здійснення Е31. Композиція за будь-яким із варіантів здійснення Е24-Е30, де складова частина, що являє собою загусник, містить один або декілька типів діоксиду кремнію або силікатів.

Варіант здійснення ЕЗ32. Композиція за варіантом здійснення ЕЗ1, де складова частина, що являє собою загусник, містить один або декілька типів органічно модифікованих діоксиду кремнію або силікатів.

Варіант здійснення Е33. Композиція за будь-яким із варіантів здійснення Е24-Е32, де складова частина, що являє собою загусник, містить один або декілька типів органічно модифікованих глин.

Варіант здійснення ЕЗ34. Композиція згідно з коротким описом даного винаходу або за будь- яким із варіантів здійснення А1-Е33, що додатково містить від 0,5 до 5 95 за вагою однієї або декількох органічно модифікованих глин.

Варіант здійснення 1. Композиція згідно з коротким описом даного винаходу або за будь- яким із варіантів здійснення А1-Е34, що містить не більше 10 95 за вагою води.

Варіант здійснення 2. Композиція згідно з варіантом здійснення С1, що містить не більше 5 95 за вагою води.

Варіант здійснення 3. Композиція згідно з варіантом здійснення 2, що містить не більше

З 95 за вагою води.

Варіант здійснення 4. Композиція згідно з варіантом здійснення 3, що містить не більше 2 У за вагою води.

Варіант здійснення 5. Композиція згідно з варіантом здійснення 4, що містить не більше 1 95 за вагою води.

Варіанти здійснення даного винаходу, зокрема наведені вище варіанти здійснення А1-55, а також будь-які інші описані в даному документі варіанти здійснення можна комбінувати в будь- який спосіб. Крім того, варіанти здійснення даного винаходу, зокрема наведені вище варіанти здійснення А1-55, а також будь-які інші описані в даному документі варіанти здійснення та будь- яка їхня комбінація стосуються не лише композиції, а також і способів одержання композиції та проміжних сумішей і композицій.

Як описано в короткому описі даного винаходу, даний винахід стосується гербіцидної композиції з однією рідкою фазою, що містить за вагою композиції (а) від 0,1 до 1 95 метсульфурон-метилу; (Б) від 1 до 20 96 тифенсульфурон-метилу; (с) від ЗО до 93 95 одного або декількох естерів жирних кислот і С1-С4-алканолів і (4) від 5 до 25 95 однієї або декількох поверхнево-активних речовин, що характеризуються емульгувальною властивістю (тобто емульгаторів). Рідкий носій для даної композиції містить компонент (с) та забезпечує безперервне рідке середовище, в якому інші компоненти розчинені або дисперговані. Як буде описано далі, компоненти (а) та (б), обидва з яких є гербіцидними, найчастіше суспендовані у вигляді твердих частинок у композиції за даним винаходом, і, відповідно, композиція може розглядатися як гербіцидний склад у вигляді масляної дисперсії, тобто як суспензія твердих частинок компонентів (а) та (б), диспергованих в олійному компоненті (с). бо Композиція за даним винаходом містить як компонент (а) хімічну сполуку метил-2-|(((4-

метокси-6-метил-1,3,5-триазин-2-іл)ламіно|карбоніл|іаміно|сульфонілі|бензоат, який має загальноприйнятну назву метсульфурон-метил і молекулярну структуру, наведену у вигляді формули 1.

СОСНУ СНЗ

Ії М- в(Фрухнм- й - 1 Осн»

Способи одержання метсульфурон-метилу розкрито в патенті США Мо 4383113, і даний гербіцидно активний інгредієнт додатково описано в Те Ребвіїсіде Мапиаї, біхіеепій Еайіоп, С.

МасВеап еа., Вгйізп Стор Ргоїесіоп Соипсії, Натрзпіге, ОК, 2012, рр. 782-783, в якому розкрито точку плавлення 162 "С. Метсульфурон-метил характеризується відносно низькою розчинністю в розчинниках низької полярності, таких як естери жирних кислот і С1-С4-алканолів, і, таким чином, присутній найчастіше у вигляді твердих частинок у композиції за даним винаходом. Слід відзначити, що щонайменше 90 95, 95 95, 9895 або 9995 метсульфурон-метилу перебуває у формі суспендованої твердої речовини, а не розчинено. У композиції за даним винаходом компонент (а) метсульфурон-метил здебільшого перебуває у формі вільної кислоти, що має молекулярну структуру, наведену у вигляді формули 1, а не у формі солі (наприклад, де сульфонілсечовинний місток -5Х0)2МНО(-О)М- є депротонованим).

У композиції за даним винаходом метсульфурон-метил включено у кількості від 0,1 до 1 95 за вагою. Частіше кількість метсульфурон-метилу становить щонайменше 0,2 95, або 0,3 95, або 0,495 і не більше 0,9 95, або 0,8 95, або 0,7 95, або 0,6 95 композиції за вагою. Дана низька концентрація метсульфурон-метилу забезпечує включення не лише інших необхідних компонентів та інших допоміжних засобів для складу, а також інших необов'язкових активних інгредієнтів у більших концентраціях, зокрема гербіцидів, які здебільшого застосовують за норм застосування, які значно перевищують такі для метсульфурон-метилу. Також за даної низької концентрації виявлено, що за відсутності стабілізатору метсульфурон-метил є недостатньо стабільним за зберігання під час контакту з рідким середовищем, що містить естер жирної кислоти та С1-С4-алканолу за присутності поверхнево-активної речовини, яка характеризується емульгувальною властивістю.

У зв'язку з цим композиція за даним винаходом містить як компонент (Б) хімічну сполуку метил-3-(Ц((4-метокси-б6-метил-1,3,5-триазин-2-іл)ламіно|карбоніл|аміно|сульфоніл|-2-

Зо тіофенкарбоксилат, що має загальноприйняту назву тифенсульфурон-метил і молекулярну структуру, наведену у вигляді формули 2.

СОСНУ СН

Ії М- 577 врмнохн--( ух

Ше М- 2 Осн

Способи одержання тифенсульфурон-метилу розкрито в патенті США Мо 4481029, і даний гербіцидно активний інгредієнт додатково описано в Те Ребвіїсіде Мапиаї, біхієєпій Еайіоп, С.

МасВеап еа., Війі5пй Стор Ргоїесіоп Соипсії, Натрз5піге, ОК, 2012, рр. 1109-1110, в якому розкрито точку плавлення 176 "С. Тифенсульфурон-метил характеризується відносно низькою розчинністю в розчинниках низької полярності, таких як естери жирних кислот і С1-б4- алканолів, і, таким чином, присутній найчастіше у вигляді твердих частинок у композиції за даним винаходом. Слід відзначити, що щонайменше 9095, 9595, 9895 або 9995 тифенсульфурон-метилу перебуває у формі суспендованої твердої речовини, а не розчинено. У композиції за даним винаходом компонент (б) тифенсульфурон-метил здебільшого перебуває у формі вільної кислоти, що має молекулярну структуру, наведену у вигляді формули 2, а не у формі солі (наприклад, де сульфонілсечовинний місток -5Х0)2МНО(-О)М- є депротонованим).

У композиції за даним винаходом тифенсульфурон-метил включено як компонент (б) у кількості від 1 до 2095 за вагою. Частіше кількість тифенсульфурон-метилу становить щонайменше 2 95 і не більше 10 95, або 8 95, або 6 95, або 5 95, або 4 95 композиції за вагою. У даній роботі несподівано було виявлено, що дана концентрація компонента (б) тифенсульфурон-метилу значно посилює стабільність компонента (а) метсульфурон-метилу в композиції за даним винаходом, і водночас тифенсульфурон-метил демонструє мінімальне розкладання.

Незважаючи на свої гербіцидні властивості тифенсульфурон-метил, подібно до метсульфурон-метилу, є відносно безпечним для таких сільськогосподарських культур, як пшениця, ячмінь, овес і тритикале. Відповідно, включення концентрацій, визначених для тифенсульфурон-метилу, в комбінації з метсульфурон-метилом до композиції за даним винаходом зберігає корисність композиції для селективного контролю небажаної рослинності в таких сільськогосподарських культурах, як пшениця, ячмінь, овес і тритикале. Крім того, оскільки тифенсульфурон-метил у навколишньому середовищі зазвичай розкладається швидше, ніж метсульфурон-метил, включення тифенсульфурон-метилу до композиції за даним винаходом не обмежує чергування сільськогосподарських культур завдяки характеристикам композиції за даним винаходом. До того ж, оскільки тифенсульфурон-метил є гербіцидно активним, включення його до композиції може забезпечувати покращений спектр або інші переваги для контролю бур'янів.

Композиція за даним винаходом як компонент (с) містить один або декілька естерів жирних кислот та С1-С4-алканолів у кількості від 30 до 93 95 композиції за вагою. Частіше кількість компонента (с) становить щонайменше 35 95 або 40 95 і не більше 90 95, 80 Фо, 65 95, 60 95 або 55 95 композиції за вагою.

Естери жирних кислот і С1-С4-алканолів являють собою найпростіші естери, які утворюються функціональною групою карбонової кислоти жирних кислот і гідроксильною функціональною групою С1-С4-алканолів. Естери жирних кислот і С1-С4-алканолів не є естерами жирних кислот і гліцерину та, таким чином, у вузькому значенні не розглядаються як рослинні олії. Натомість, як додатково описано нижче, естери жирних кислот і С1-С4-алканолів можуть бути синтезовані за допомогою способів хімічного перетворення з рослинних олій і С1--

С4-алканолів.

Фрагменти естерів жирних кислот, які одержані з С1-С4-алканолів, можуть бути нерозгалуженими (тобто лінійними) або розгалуженими, але зазвичай є нерозгалуженими.

Через певні причини, зокрема сприятливі фізичні властивості, комерційну доступність і вартість, естери жирних кислот переважно являють собою жирні кислоти, естерифіковані С1-б2-

Зо алканолами та більш переважно С1-алканолом (тобто метанолом). Естери жирних кислот та алканолів у композиції за даним винаходом можуть бути одержані із суміші спиртів (наприклад, метанолу та етанолу).

Жирнокислотні фрагменти естерів жирних кислот і алканолів складаються з карбонільного компонента, з'єднаного з вуглеводневим ланцюгом, який може бути нерозгалуженим або розгалуженим, але зазвичай у природних джерелах є нерозгалуженим. Вуглеводневий ланцюг може бути насиченим або ненасиченим; здебільшого вуглеводневий ланцюг є насиченим (тобто алкільним) або містить 1 або 2 (іноді більше) подвійних вуглець-вуглецевих зв'язків (тобто є алкенільним). Естери жирних кислот та алканолів, утворені з жирних кислот, які містять непарну кількість атомів вуглецю (тобто парну кількість атомів вуглецю у вуглеводневому ланцюгу), застосовуються у композиціях за даним винаходом, як і естери жирних кислот і алканолів, утворені з жирних кислот, які містять парну кількість атомів вуглецю (тобто непарну кількість атомів вуглецю у вуглеводневому ланцюгу). Однак жирні кислоти, одержані з природних джерел, зазвичай містять парну кількість атомів вуглецю, і, таким чином, естери жирних кислот, що містять парну кількість атомів вуглецю, є переважними через їхню комерційну доступність і вартість.

Як було згадано раніше, жирні кислоти містять щонайменше 4 атоми вуглецю та в природних джерелах обмежені приблизно 22 (рідко 24) атомами вуглецю. Незважаючи на те що естери алканолів і нижчих жирних кислот (наприклад, ті, що містять тільки 4 атоми вуглецю) застосовуються у композиціях за даним винаходом, естери алканолів і жирних кислот, які містять щонайменше 8, більш переважно щонайменше 10 атомів вуглецю, є переважними через їхні сприятливі фізичні властивості (наприклад, низьку леткість). Естери алканолів і нижчих жирних кислот можна змішувати з естерами алканолів та вищих жирних кислот задля зменшення полярності, водорозчинності та леткості. Оскільки жирні кислоти, одержані з природних джерел, зазвичай містять від 8 до 22 атомів вуглецю, частіше від 10 до 22 атомів вуглецю, естери алканолів і таких жирних кислот є переважними через їхню комерційну доступність і вартість.

Як уже згадувалося вище, композиції жирних кислот, одержані з природних джерел (наприклад, олії із насіння), зазвичай складаються з жирних кислот із діапазоном довжин ланцюга та різним ступенем ненасиченості. Композиції естерів жирних кислот і алканолів (тобто бо композиції, які містять естери жирних кислот та алканолів), одержані з подібних сумішей жирних кислот, можуть бути придатними в композиціях за даним винаходом без необхідності у попередньому розділенні естерів жирних кислот. Із міркувань вартості естери жирних кислот переважно не розділяють. Крім того, наявність діапазону довжин ланцюга та ненасиченості замість однієї довжини насиченого ланцюга полегшує підтримку за звичайних температур зберігання та застосування, що становлять щонайменше 15 "С, компонента (с) в чистій формі у вигляді прозорої рідини та в композиції у вигляді рідини, що не містить частинки естерів жирних кислот та алканолів. Відповідно, переважною є композиція за даним винаходом, де компонент (с) у його виділеній формі (тобто не як частина композиції) характеризується точкою помутніння (згідно зі стандартним способом АЗТМ 02500 (1994)) меншою за 15 "С. Точка помутніння являє собою температуру, за якої у рідині утворюються невеликі кристали. Також переважною є композиція за температури щонайменше 15 "С, що забезпечить відсутність твердих частинок естерів жирних кислот та алканолів, якщо компонент (с) характеризується точкою помутніння меншою за 15 "С.

Прийнятні композиції естерів жирних кислот та алканолів, одержані з рослинних початкових матеріалів, включають олії з насіння та плодів соняшнику, ріпаку, маслини, кукурудзи, сої, бавовнику, олійної пальми, кокосової пальми та льону. Слід відзначити композицію за даним винаходом, де один або декілька естерів жирних кислот та алканолів (тобто компонент (с)) містять метилові естери жирних кислот, одержані з олій із насіння соняшнику, сої, ріпаку, бавовнику, льону, олійної пальми або кокосової пальми (зокрема їхні суміші). Окремо слід відзначити композицію за даним винаходом, де компонент (с) містить метилові естери жирних кислот, одержані з олій із насіння сої, ріпаку або кокосової пальми (зокрема їхні суміші).

Метильовані соєва, ріпакова та кокосова олії характеризуються точкою помутніння близько 0 "с.

Також окремо слід відзначити композицію за даним винаходом, де один або декілька естерів жирних кислот та алканолів (тобто компонент (с)) містять метилові естери жирних кислот, одержані з соєвої олії (також відомої як метильована соєва олія або метиловий етер соєвої олії). Одним прикладом метилових естерів жирних кислот, які одержують із соєвої олії, є

АСМОШЕ МЕ 18 50 (зокрема продукт, що виготовляється у США та продається як АСМІОШЕ

МЕ 18 50-У)) від ВАБ5БЕ. Також слід відзначити компонент (с), що містить метильовану кокосову олію, зокрема, у комбінації з метильованою соєвою олією для одержання великої кількості

Зо естерів жирних кислот. Метильована кокосова олія характеризується високим ступенем насиченості (відсутністю вуглець-вуглецевих подвійних зв'язків) і, таким чином, є більш стійкою до окиснення, ніж багато інших метильованих олій із насіння.

Естери жирних кислот та алканолів та способи їх одержання добре відомі з рівня техніки.

Наприклад, "біодизель" зазвичай містить естери жирних кислот та етанолу або частіше метанолу. Два основних шляхи, які використовують для одержання естерів жирних кислот та алканолів, являють собою переестерифікацію, яка починається з іншого естеру жирної кислоти (часто з естеру гліцерину, що трапляється у природі), та пряму естерифікацію, що починається з жирної кислоти. Відомі різні способи для даних шляхів. Наприклад, пряму естерифікацію можна здійснювати шляхом контакту жирної кислоти з алканолом за присутності сильного кислотного каталізатору, такого як сірчана кислота. Переестерифікацію можна здійснювати шляхом контакту вихідного естеру жирної кислоти (наприклад, тригліцериду) зі спиртом за присутності сильного кислотного каталізатору, такого як сірчана кислота, але частіше за присутності сильної основи, такої як гідроксид натрію.

Алкіловані олії з насіння являють собою продукти переестерифікації олій із насіння алканолом. Наприклад, метильована соєва олія, також відома як метиловий етер соєвої олії, містить метилові естери, одержані шляхом переестерифікації соєвої олії метанолом. Таким чином, метиловий етер соєвої олії містить метилові естери жирних кислот у приблизному молярному співвідношенні, в якому відбувається естерифікація жирних кислот гліцерином в олії з насіння. Алкіловані олії з насіння, такі як метиловий етер соєвої олії, можна піддати фракційній перегонці задля зміни частки метилових естерів жирних кислот, але така зміна частки метилових естерів жирних кислот зазвичай не дає переваг для композиції за даним винаходом.

Однак перегонка може бути корисною для одержання очищеної алкілованої олії з насіння.

АСМІООЕ МЕ 18 50 (зокрема продукт АСЄМІООЕ МЕ 18 50-О, що виготовляється в США) складається з дистильованої метильованої соєвої олії.

У композиції за даним винаходом рідкий носій як компонент (с) містить один або декілька естерів жирних кислот і С1-С4-алканолів, зазвичай як основну (тобто більшу ніж 50 95 за вагою) складову частину рідкого носія. Відповідно, компонент (с) може вважатися таким, що утворює рідкий носій. Компоненти композиції, що характеризуються доброю розчинністю в естерах жирних кислот та алканолів, зазвичай майже або повністю розчинені у рідкому носії. бо Компоненти композиції, такі як компоненти (а) та (Б), що характеризуються низькою розчинністю в естерах жирних кислот та алканолів, навпаки зазвичай дисперговані у вигляді твердих частинок у рідкому носії. Оскільки естери жирних кислот і С1-С4-алканолів характеризуються відносно низькою в'язкістю порівняно з рослинними оліями, вони забезпечують рідкий носій, що характеризується низькою в'язкістю, який поліпшує плинність композиції за даним винаходом, полегшуючи таким чином дозування. Крім забезпечення рідкого носія для компонентів за даним винаходом у розчиненому або диспергованому вигляді естери жирних кислот і С1-С4-алканолів також можуть сприяти забезпеченню стійкості проти змивання дощем після розведення композиції водою, розпилення на листя рослинності, яка підлягає контролю, та випаровування розпиленої води.

Композиція за даним винаходом як компонент (4) включає одну або декілька поверхнево- активних речовин, які характеризуються емульгувальною властивістю (тобто емульгаторів), у кількості від 5 до 25 9о композиції за вагою. Частіше компонент (4) становить щонайменше 10 95, але не більше 20 95 композиції за вагою.

Термін "поверхнево-активна речовина" являє собою скорочену форму терміну "поверхнево- активна речовина". Поверхнево-активні речовини мають корисну схильність до переміщення до поверхонь поділу фаз (наприклад, масло-вода, повітря-вода, вода-тверда речовина), що приводить до більш високої концентрації на поверхні поділу фаз, ніж у навколишній об'ємній рідкий фазі. Схильність поверхнево-активних речовин до переміщення до поверхонь поділу фаз зумовлена комбінацією щонайменше однієї гідрофобної групи (нерозчинної у воді) та щонайменше однієї гідрофільної групи (водорозчинної) у молекулі поверхнево-активної речовини. Гідрофобну групу в багатьох публікаціях також називають ліпофільною групою або гідрофобом, оскільки дана група розчиняється у рідинах, що мають низьку полярність, таких як естери жирних кислот і С1-С4-алканолів компонента (с) за даним винаходом.

Незважаючи на те що поверхнево-активні речовини мають спільну схильність до переміщення до поверхонь поділу фаз, їхні властивості можуть значно відрізнятися залежно від молекулярних структур їхніх гідрофобних і гідрофільних груп. Залежно від структур даних груп молекул поверхнево-активних речовин та інших компонентів (наприклад, розчинників), присутніх у середовищі, що містить поверхнево-активну речовину, поверхнево-активні речовини можуть мати корисність як емульгувальні засоби (тобто емульгатори), диспергувальні засоби

Зо (тобто диспергатори), змочувальні засоби або піноутворювальні, протиспінювальні або піногасники. Поверхнево-активні речовини можуть мати декілька функціональних властивостей, що зумовлює декілька способів застосування.

У композиції за даним винаходом рідкий носій утворено одними або декількома естерами жирних кислот і С1-С4-алканолів, які за низької полярності характеризуються дуже низькою розчинністю у воді. Оскільки гербіцидну композицію за даним винаходом зазвичай спочатку розводять значно більшою кількістю води в розпилювальній системі перед застосуванням щодо небажаної рослинності, яка підлягає контролю, для досягнення задовільної ефективності необхідно утворення компонентом (с) на основі естеру жирної кислоти й алканолу в композиції за даним винаходом емульсії типу "масло в воді" якщо композицію розводять водою.

Компонент (4) включають для сприяння утворенню даної емульсії. Відповідно, одна або декілька поверхнево-активних речовин у компоненті (4) повинні характеризуватися емульгувальною властивістю, особливо здатністю до сприяння утворенню емульсій типу "масло у воді". Одна або декілька поверхнево-активних речовин у компоненті (4) також можуть характеризуватися, крім того, іншими корисними властивостями поверхнево-активних речовин (наприклад, властивістю змочувального засобу), але вони повинні мати значну здатність до сприяння утворенню емульсій типу "масло у воді" для того, щоб розглядатися як складова частина компонента (а).

Поверхнево-активні речовини, придатні для утворення емульсій типу "масло у воді", добре відомі з рівня техніки. Значний перелік комерційно доступних поверхнево-активних речовин, їхній хімічний клас та типові корисні властивості наведено в МеоСшиїспеоп'є Юеїегдепів апа

Етиї5ійег5 Аппиаї, АїЇигей Рибрі. Согр., Кіддежооа, Мем дегзеу, а також Зібзему апа Умоса,

Епсусіоредіа ої Зипасе Асіїме Адепів, Спетіса! Рибі. Со., Іпс., Мем МогКк, 1964.

На додачу до класифікації поверхнево-активних речовин за функціональними властивостями зазвичай додатково виділяють функціональні класи згідно з типом іона або його відсутністю, який поверхнево-активна речовина утворює під час додавання води, тобто аніонні, неіоногенні або катіонні. Для аніонних і катіонних підкласів заряд іона, що має значення під час класифікації, являє собою заряд гідрофільного компонента в молекулі, а не протиїон. Зазвичай у молекулах аніонних або катіонних поверхнево-активних речовин заряджена гідрофільна група являє собою найменший фрагмент молекули. У молекулах неіоногенних поверхнево-активних бо речовин гідрофільна група є полярною, але не іонізується.

Молекули аніонних поверхнево-активних речовин мають гідрофільну групу, що іонізується з утворенням аніона (негативно зарядженого іона) під час поміщення до водного розчину.

Карбоксилат, сульфат, сульфонат та фосфат є найбільш розповсюдженими гідрофільними групами в молекулах аніонних поверхнево-активних речовин. Приклади аніонних поверхнево- активних речовин включають алкілнлафталінсульфонати натрію, продукти конденсації нафталінсульфонату та формальдегіду, алкілбензолсульфонати, сульфонати лігніну, алкілсульфати, сульфати алкілових етерів, діалкілеоульфосукцинати, полікарбоксилати, фосфатні естери, фосфатні солі етоксилованого тристирилфенолу та лужні солі жирних кислот.

Молекули катіонних поверхнево-активних речовин мають гідрофільну групу, що іонізується з утворенням катіона (позитивно зарядженого іона) під час поміщення до водного розчину.

Приклади катіонних поверхнево-активних речовин включають четвертинні солі амонію, такі як етоксиловані жирні аміни, солі бензилалкіламонію, солі піридинію та четвертинні сполуки імідазолію.

Молекули неіоногенних поверхнево-активних речовин мають гідрофільну групу, що є полярною, але не містить функціональну групу, що іонізується. Приклади неіоногенних поверхнево-активних речовин включають алкоксиловані тригліцериди; естери сорбіту та жирних кислот, зокрема їхні етоксилати; етоксиловані естери сорбіту та жирних кислот; алкоксиловані аліфатичні спирти; алкоксиловані моно-, ди- та тріалкілфеноли; алкоксиловані моно-, ди- та тристирилфеноли; блок-співполімери та статистичні співполімери з етокси-, пропокси- та бутоксигрупами, такі як блок-співполімери поліоксіетилену та поліоксипропілену (ЕО/РО); і алкілполіглікозиди; при цьому термін "алкоксилований" стосуєтся присутності однієї або декількох ланок, одержаних з алкіленоксиду, наприклад, однієї або декількох ланок, таких як оксіетиленові ланки (-ОСН2СН2г-), одержані з етиленоксиду, оксипропіленові ланки (-

ОСН(СНЗ)СН2-), одержані з пропіленоксиду, й оксибутиленові ланки (-ОСН(СН2СНЗ)СНа-), одержані з бутиленоксиду. Префікс "полі" часто включено до назви підкласу поверхнево- активних речовин або конкретної поверхнево-активної речовини як такої, якщо у кожній молекулі поверхнево-активної речовини в середньому міститься більше за одну оксіалкіленових ланок, наприклад "поліоксіетилену" і "поліоксипропілену". Як альтернатива, кількість "РОЕ" або "РОР" може бути включено до назви для зазначення відповідно кількості поліоксіегиленових

Зо або поліоксипропіленових ланок, у середньому присутніх у кожній молекулі.

Виявлено, що для утворення компонента (4) за даним винаходом придатними є як аніонні, так і неіонні поверхнево-активні речовини, зокрема суміші даних двох спільних класів. Аніонні поверхнево-активні речовини та неіоногенні поверхнево-активні речовини можуть бути вибрані на підставі їхньої наведеної корисності як засоби для утворення емульсій типу "масло в воді".

Неїіоногенні поверхнево-активні речовини також можуть бути вибрані на підставі їхніх величин

НІВ (гідрофільно-ліпофільного балансу).

Система або індекс НІВ добре відомі фахівцю у даній галузі. Величини НІВ для неіоногенних поверхнево-активних речовин легкодоступні у посібниках (наприклад, А. МУ.

Адатвоп, РНузісаї Спетівіу ої Зипасеб5, Уопп УМпеу апа Зоп5, 1982) та в технічних специфікаціях і бюлетенях продуктів від комерційних постачальників.

Система НІВ у широкому сенсі заснована на типі та розмірі гідрофобних і гідрофільних компонентів молекули поверхнево-активної речовини та якісно спільно утворюється з полярністю молекули поверхнево-активної речовини. Шкала НІ В має діапазон від приблизно 1 до 40, при цьому найбільш широко використовувані неіоногенні поверхнево-активні речовини мають величини від 1 до 20. Збільшення НІ В вказує на збільшення гідрофільності, наприклад потенціалу молекул поверхнево-активної речовини, що присутні на поверхні поділу фаз масло- вода, для розширення статистичного розподілу їхнього положення й орієнтації на поверхні поділу фаз для того, щоб молекула поверхнево-активної речовини у середньому проникала глибше у водну фазу у міру підвищення НІ В. Діапазони величин НІВ та відповідні форми поведінки неіоногенних поверхнево-активних речовин, що зазвичай спостерігаються під час додавання води, є такими: менші за 7 - незначна диспергованість у воді або її відсутність (гідрофобна); більші за 12 - прозорі розчини у воді (гідрофільна); від 7 до 12 - демонстрація поступового переходу у міру збільшення НІВ, який переходить від грубих молочно-білих відносно нестабільних дисперсій у воді до мутних та в деяких випадках напівпрозорих емульсій, що характеризуються поліпшеною стабільністю щодо коалесценції та поділу фаз.

Як складові частини, придатні у компоненті (4) за даним винаходом, що характеризуються емульгувальною властивістю, неіїоногенні поверхнево-активні речовини зазвичай мають величини НІВ у діапазоні від приблизно 8 до приблизно 12. Однак суміші неіоногенних поверхнево-активних речовин, які мають величини НІВ у діапазоні від приблизно 8 до бо приблизно 12, також є придатними, навіть якщо величини НІВ окремих поверхнево-активних речовин виходять за рамки даного діапазону.

Величину НІ В суміші неіоногенних поверхнево-активних речовин можна визначити шляхом розрахунку середньозваженого за масою НІВ суміші. Таким чином, величина НІВ суміші дорівнює сумі, розрахованій шляхом додавання добутків вагової частки кожної складової частини, помноженої на НІВ складової частини. Наприклад, суміш 4: 1 за вагою суміші

ТОХІМИЇ. 2464Е (НІ В 9) та ТОХІМИЇ. 8240 (НІ В 13) буде мати величину НІ В 9,8, тобто (0,8 х 9) т (0,2 х 13), де 0,8 являє собою частку 3464 у суміші, а 9 являє собою його величину НІВ, і 0,2 являє собою долю 8240Е у суміші, а 13 являє собою його величину НІ В.

Широкий діапазон аніонних і неіоногенних поверхнево-активних речовин, які мають користь в утворенні емульсій типу "масло у воді? є придатними для утворення компонента (а) композиції за даним винаходом. Оптимальний вибір даних поверхнево-активних речовин для компонента (4) можна досягти шляхом простого проведення дослідів, які включають утворення сумішей поверхнево-активних речовин, які оцінюються з одним або декількома естерами жирних кислот і С1-С4-алканолів у різних співвідношеннях, з подальшим додаванням сумішей у кількості від приблизно 1 95 до приблизно 2 95 за вагою кожної до води з подальшим ретельним перемішуванням і подальшою оцінкою якості та типу емульсії, що утворюється.

Аніонними поверхнево-активними речовинами, які слід відзначити як складові частини компонента (а) за даним винаходом є алкілбензолсульфонати й алкілнафталінсульфонати (дані хімічні класи аніонних поверхнево-активних речовин альтернативно визначають за назвами, що включають один або декілька пробілів, наприклад "алкілбензол сульфонати", "алкіл бензол сульфонати", "алкілнафталін сульфонати", "алкіл нафталін сульфонати"). Приклади алкілбензолсульфонатів та алкілнафталінсульфонатів включають додецилбензолсульфонат кальцію (наприклад,

ЕНОБАСАЇ 70/88 (КПподіа) РНЕММІ ЗШ РОМАТ САТ100 (Сіапап9), додецилбензолсульфонат ізопропіламонію (наприклад, АТГОХ 33008 (Стода)) та дізопропілнафталінсульфонат натрію (наприклад, МОКУМЕТ ІР (Оезоїо)).

Неіїоногенними поверхнево-активними речовинами, що слід відзначити як складові частини компонента (4) за даним винаходом, є етоксиловані тригліцериди, етоксиловані тристирилфеноли, етоксиловані аліфатичні спирти, етоксиловані моно- та триестери сорбітану,

Зо етоксиловані гексаестери сорбіту та блок-співполімери поліоксіетилену та поліоксипропілену.

Комерційно доступні етоксиловані тригліцериди здебільшого одержують шляхом етоксилування олій із насіння (наприклад, сої, ріпаку або рицини) за допомогою 10-40 молів етиленоксиду.

Приклади етоксилованих тригліцеридів включають етоксиловану олію рицини (наприклад,

ТОХІМИЇ 8240Е їі ТОХІМИЇ. 8242Е (Зерап), ЕМОІЇ ЗОСЕМ ЕЇГ 360 (Сіагіап)) та етоксиловану соєву олію (наприклад, АОМІООЕ 5800-10 ії АСМІООЄЕ 5850-30 (Содпі5, на сьогодні ВАЗБЕ)).

Комерційно доступні етоксиловані тристирилфеноли, які особливо застосовуються для компонента (4) за даним винаходом, зазвичай містять у середньому від приблизно 10 до приблизно 20 оксіетиленових ланок. Приклади продуктів на основі етоксилованого тристирилфенолу включають ЕМО! ЗОСЕМ Т5 160 (Сіапап)о та БОРКОРНОК ВИ (КпПодваіа).

Етоксиловані аліфатичні спирти (також відомі як етоксилати жирних спиртів) здебільшого одержують із С8-С22-алканолів або алкенолів, які можуть бути розгалуженими, але частіше є лінійними. Комерційно доступні етоксиловані аліфатичні спирти, які особливо застосовуються для компонента (4) за даним винаходом, зазвичай містять у середньому від приблизно З до приблизно 15 оксіетиленових ланок. Приклади продуктів на основі етоксилованих аліфатичних спиртів включають ЗУМРЕКОМІС А11 (Опідета) та СЕМАРОЇ ГА 070 (Сіагіап). Приклади етоксилованих моно- та триестерів сорбітану включають поліоксіетилен-(4)-сорбітанмонолаурат (наприклад, ТУУ/ЕЕМ 21 (Стода)) та поліоксіетилен-(20)-сорбітантристеарат (ТУУЕЕМ 65 (Стгода)).

Приклади етоксилованих гексаестерів сорбіту включають поліоксіетилен-(40)-сорбіттгексаолеат (наприклад, АТІГАБ 0-1086 (Сгода)). Приклади блок-співполімерів поліоксіеєтилену та поліоксипропілену включають РІ ШКОМІС Е108 (ВАБЕ), а також АТ ОХ 4912, АТ АБ 05-5000 (Сгода) та співполімери серії БММРЕКОМІС РЕ (Стгода). Також слід відзначити комбінації поверхнево-активних речовин у даних класах неіоногенних поверхнево-активних речовин, зокрема, для одержання сумішей неіоногенних поверхнево-активних речовин з величиною НІ В від 8 до 12.

Було виявлено, що комбінації поверхнево-активних речовин (тобто суміші поверхнево- активних речовин) особливо придатні як компонент (4) для емульгування одного або декількох естерів жирних кислот і С1-С4-алканолів компонента (с) під час розведення водою. Окремо слід відзначити компонент (4) за даним винаходом, який складається із суміші складових частин, які являють собою поверхнево-активні речовини, кожна з яких характеризується емульгувальною 60 властивістю, при цьому щонайменше одна складова частина, що являє собою поверхнево-

активну речовину, вибрана з аніонних поверхнево-активних речовин, таких як кальцієва або магнієва сіль алкілбензолсульфонату, та щонайменше одна складова частина, яка являє собою поверхнево-активну речовину, вибрана з неіоногенних поверхнево-активних речовин, таких як блок-співполімер поліоксіетилену та поліоксипропілену. Інші неійоногенні поверхнево-активні речовини, які зазвичай мають етоксилування, також придатні в даних комбінаціях. У комбінації аніонної поверхнево-активної речовини з неійоногенною поверхнево-активною речовиною аніонна поверхнево-активна речовина часто є основним емульгатором, а неіоногенна поверхнево-активна речовина додатково бере участь у процесі емульгування та забезпечує стабільність емульсії. Крім наявності емульгувальної властивості, неіоногенна поверхнево- активна речовина часто може діяти як піногасник для протидії спінювальній властивості аніонної поверхнево-активної речовини й також може діяти як змочувальний засіб для додаткового поліпшення біологічної ефективності. Деякі аніонні та неіоногенні поверхнево-активні речовини також можуть сприяти диспергуванню частинок. Комбінації аніонних і неїоногенних поверхнево- активних речовин є комерційно доступними, що, таким чином, виключає необхідність змішування окремих складових частин фахівцем із приготування складів. Приклади таких сумішей неіоногенних/онних поверхнево-активних речовин включають АТР О5 ЗОО0Е (Стода) та

Етиізодеп ІТ. (Сіапапю.

Композиція за даним винаходом необов'язково додатково містить (е) до 40 95 одного або декількох біологічно активних засобів, які відрізняються від метсульфурон-метилу та тифенсульфурон-метилу. Якщо присутній компонент (е), то він здебільшого становить щонайменше 0,1 95 та частіше 5 9», 10 Фо, 15 95, 20 95 або 35 95 композиції за вагою. Крім того, якщо присутній компонент (є), то він здебільшого становить не більше 35 95, частіше не більше

ЗО 9о композиції за вагою.

Інші біологічно активні засоби компонента (е) можуть включати гербіциди, що відрізняються від метсульфурон-метилу й тифенсульфурон-метилу, а також можуть включати антидоти гербіцидів, регулятори росту рослин, інсектициди, речовини, які захищають від поїдання комахами, акарициди, нематоциди, бактерициди та фунгіциди, які включають як хімічні, так і біологічні засоби. Найчастіше інші біологічно активні засоби компонента (є) являють собою гербіциди або антидоти гербіцидів. Приклади гербіцидів включають ацетохлор, адифлуорфен і

Зо його рнатрієву сіль, аклоніфен, акролеїн (2-пропеналь), алахлор, алоксидим, аметрин, амікарбазон, амідосульфурон, аміноциклопірахлор і його естери (наприклад, метиловий, етиловий) і солі (наприклад, натрієву, калієву), амінопіралід, амітрол, сульфамат амонію, анілофос, асулам, атразин, азимсульфурон, бефлубутамід, беназолін, беназолін-етил, бенкарбазон, бенфлуралін, бенфуресат, бенсульфурон-метил, бенсулід, бентазон, бензобіциклон, бензофенап, біциклопірон, біфенокс, біланафос, біспірибак і його натрієву сіль, бромацил, бромобутид, бромофеноксим, бромоксиніл і його естери, такі як бромоксинілгептаноат і бромоксинілоктаноат, бутахлор, бутафенацил, бутаміфос, бутралін, бутроксидим, бутилат, кафенстрол, карбетамід, карфентразон-етил, катехін, хлометоксифен, хлорамбен, хлорбромурон, хлорфлуренол-метил, хлоридазон, хлоримурон-етил, хлоротолурон, хлорпрофам, хлорсульфурон, хлортал-диметил, хлортіамід, цинідон-етил, цинметилін, циносульфурон, клацифос, клефоксидим, клетодим, циклопіриморат, клодинафоп-пропаргіл, кломазон, кломепроп, клопіралід, клопіралід-оламін, клорансулам-метил, кумілурон, ціаназин, циклоат, циклопіриморат, циклосульфамурон, циклоксидим, цигалофоп-бутил, 2,4-О ії бутотиловий, бутиловий, ізооктиловий та ізопропіловий естери та її диметиламонієву, діоламінну та троламінну солі, даіїмурон, далапон, далапон-натрій, дазомет, 2,4-О8В8 і її диметиламонієву, калієву й натрієву солі, десмедифам, десметрин, дикамбу та її диглікольамонієву, диметиламонієву, калієву та натрієву солі, дихлобеніл, дихлорпроп, дихлофоп-метил, диклосулам, дифензокват-метилсульфат, дифлуфенікан, дифлуфензопір, димефурон, димепіперат, диметахлор, диметаметрин, диметенамід, диметенамід-Р, диметипін, диметиларсинову кислоту та її натрієву сіль, динітрамін, динотерб, дифенамід, дикват- дибромід, дитіопір, діурон, ОМОС, ендотал, ЕРТС, еспрокарб, еталфуралін, етаметсульфурон- метил, етіозин, етофумезат, етоксифен, етоксисульфурон, етобензанід, феноксапроп-етил, феноксапроп-Р-етил, феноксасульфон, фенквінотріон, фентразамід, фенурон, фенурон-ТСА, флампроп-метил, флампроп-М-ізопропіл, флампроп-М-метил, флазасульфурон, флорасулам, флуазифоп-бутил, флуазифоп-Р-бутил, флуазолат, флукарбазон, флуцетосульфурон, флухлоралін, флуфенацет, флуфенпір, флуфенпір-етил, флуметсулам, флуміклорак-пентил, флуміоксазин, флуометурон, флуороглікофен-етил, флупоксам, флупірсульфурон-метил і його натрієву сіль, флуренол, флуренол-бутил, флуридон, флурохлоридон, флуроксипір і його естери, такі як флуроксипір-мептил, Ффлуртамон, Ффлутіацет-метил, фомесафен, бо форамсульфурон, фосамін-амоній, глюфосинат, глюфосинат-амоній, глюфосинат-Р, гліфосат і його солі, такі як амонієва, ізопропіламонієва, калієва, натрієва (зокрема, сесквінатрієва) і тримезієва (яка альтернативно називається сульфозатом), галауксифен, галауксифен-метил, галосульфурон-метил, галоксифоп-етотил, галоксифоп-метил, гексазинон, імазаметабенз- метил, імазамокс, імазапік, імазапір, імазаквін, імазаквін-амоній, імазетапір, імазетапір-амоній, імазосульфурон, інданофан, індазифлам, іофенсульфурон, йодосульфурон-метил, іоксиніл, іоксиніл-октаноат, іоксиніл-натрій, іпфенкарбазон, ізопротурон, ізоурон, ізоксабен, ізоксафлутол, ізоксахлортол, лактофен, ленацил, лінурон, гідразид малеїнової кислоти, МСРА та її солі (наприклад, МСРА-диметиламоній, МСРА-калій і МСРА-натрій), естери (наприклад, МСРА-2- етилгексил, МСРА-бутотил) і тіоестери (наприклад, МСРА-тіоетил), МСРВ і її солі (наприклад,

МОСРВ-натрій) та естери (наприклад, МСРВ-етил), мекопроп, мекопроп-Р, мефенацет, мефлуїдид, мезосульфурон-метил, мезотріон, метам-натрій, метаміфоп, метамітрон, метазахлор, метазосульфурон, метабензтіазурон, метиларсонову кислоту та її кальцієву, моноамонієву, мононатрієву та динатрієву солі, метилдимрон, метобензурон, метобромурон, метолахлор, 5-метолахлор, метосулам, метоксурон, метрибузин, молінат, монолінурон, напроанілід, напропамід, напропамід-М, напталам, небурон, нікосульфурон, норфлуразон, орбенкарб, ортосульфамурон, оризалін, оксадіаргіл, оксадіазон, оксасульфурон, оксазикломефон, оксифлуорфен, паракват-дихлорид, пебулат, пеларгонову кислоту, пендиметалін, пеноксулам, пентанохлор, пентоксазон, перфлуїдон, петоксамід, петоксіамід, фенмедифам, піклорам, піклорам-калій, піколінафен, піноксаден, піперофос, претилахлор, примісульфурон-метил, продіамин, профоксидим, прометон, прометрин, пропахлор, пропаніл, пропаквізафоп, пропазин, профам, пропізохлор, пропоксикарбазон, пропірисульфурон, пропізамід, просульфокарб, просульфурон, піраклоніл, пірафлуфен-етил, пірасульфотол, піразогіл, піразолінат, піразоксифен, піразосульфурон-етил, пірибензоксим, пірибутикарб, піридат, пірифталід, піримінобак-метил, піримісульфан, піритіобак, піритіобак-натрій, піроксасульфон, піроксулам, квінклорак, квінмерак, квінокламін, квізалофоп-етил, квізалофоп-Р- етил, квізалофоп-Р-тефурил, римсульфурон, сафлуфенацил, сетоксидим, сидурон, симазин, симетрин, сулькотріон, сульфентразон, сульфометурон-метил, сульфосульфурон, 2,3,6-ТВА,

ТСА, ТСА-натрій, тебутам, тебутіурон, тефурилтріон, темботріон, тепралоксидим, тербацил, тербуметон, тербутилазин, тербутрин, тенілхлор, тіазопір, тіенкарбазон, тіобенкарб,

Зо тіафенацил, тіокарбазил, толпіралат, топрамезон, тралкоксидим, триалат, триафамон, триасульфурон, триазифлам, трибенурон-метил, триклопір, триклопір-бутотил, триклопір- триетиламоній, тридифан, триетазин, трифлоксисульфурон, трифлудимоксазин, трифлуралін, трифлусульфурон-метил, тритосульфурон, вернолат, 3-(2-хлор-3,6-дифторфеніл)-4-гідрокси-1- метил-1,5-нафтиридин-2(1Н)-он, 5-хлор-3-К(2-гідрокси-6-оксо-1-циклогексен-1-іл)карбоніл|-1-(4- метоксифеніл)-2(1 Н)-хіноксалінон, 2-хлор-М-(1-метил-1 Н-тетразол-5-іл)-6--трифторметил)-3- піридинкарбоксамід, 1-(3,5-дихлор-4-піридиніл)-5-(2,2-дифторетил)-8-гідроксипіридо|2,3-

БІпіразин-6(5Н)-он, /4-(2,6-діетил-4-метилфеніл)-5-гідрокси-2,6-диметил-З(2Н)-піридазинон), 5-

І(2,б-дифторфеніл)метокси|метилі/|-4,5-дигідро-5-метил-3-(З-метил-2-тієніл)ізоксазол, З3-Г7-фтор- 3,4-дигідро-3-оксо-4-(2-пропін-1-іл)-2Н-1,4-бензоксазин-6б-іл|дигідро-1,5-диметил-б-тіоксо-1,3,5- триазин-2,А4(1Н, ЗН)-діон, 4-(4-фторфеніл)-6-К2-гідрокси-6-оксо-1-циклогексен-1-іл)укарбоніл/|-2- метил-1,2,4-триазин-3,5(2Н, 4Н)-діон, метил-4-аміно-3-хлор-6-(4-хлор-2-фтор-3-метоксифеніл)-

Б-фтор-2-піридинкарбоксилат, 2-метил-3-(метилсульфоніл)-М-(1-метил-1 Н-тетразол-5-іл)-4- (трифторметил)бензамід і 00 2-метил-М-(4-метил-1,2,5-оксадіазол-З3-іл)-3-(метилсульфініл)-4- (трифторметил)бензамід. Інші гербіциди також включають біогербіциди, такі як АКегпагіа девігиепе біттоп5, СоПейфїтіснит адіоєозрогіоіде5 (Реп:.) Реп. 5 Засс., Огесивієта топосегав (МТВ-951), Мугоїпесішт метисагіа (АІрепіпі 5 Зспм/єїпії:) Ойтаг: Егіе5, Рпуїорптога раІтімога (Вш.) ВШ. и Риссіпіа (піазрео5 5спиБ. Приклади антидотів гербіцидів включають алідохлор, беноксакор, клоквінтосет-мексил, ціометриніл, ципросульфонамід, дихлормід, дициклонон, діетолат, димепіперат, фенхлоразол-етил, фенклорим, флуразол, флуксофенім, фурилазол, ізоксадифен-етил, мефенпір-діетил, мефенат, метоксифенон, нафталіновий ангідрид (1,8- нафталіновий ангідрид), оксабетриніл, М-(амінокарбоніл)-2-метилбензолсульфонамід, /-М- (амінокарбоніл)-2-фторбензолсульфонамід, 1-бром-4-(хлорметил)сульфоніл|бензол (ВС5), 4- (дихлорацетил)-1-окса-4-азоспіро|(4.5|декан (МОМ 4660), 2-(дихлорметил)-2-метил-1,3-діоксолан (МО 0191), етил-1,6б-дигідро-1-(2-метоксифеніл)-6-оксо-2-феніл-5-піримідинкарбоксилат, -2- гідрокси-М, М-диметил-б-(трифторметил)піридин-З-карбоксамід і З3-оксо-1-циклогексен-1-іл-1- (3,4-диметилфеніл)-1,6-дигідро-6-оксо-2-феніл-5-піримідинкарбоксилат.

Як біологічно активні засоби в компоненті (є) композиції за даним винаходом слід відзначити біологічно активні хімічні сполуки, такі як гербіциди або антидоти гербіцидів, які являють собою рідини або тверді речовини, що характеризуються точкою плавлення меншою за 100 "с, 60 зокрема меншою за 90 "С, 80 "С або 70 "С, та найбільш переважно не більше 60 "С, оскільки рідкі та легкоплавкі тверді біологічно активні сполуки важко скласти у тверді композиції. У композиції за даним винаходом такі рідини та легкоплавкі тверді речовини зазвичай розчинені у рідкому носії, що утворений компонентом (с). Крім того, у компоненті (е) композиції за даним винаходом слід відзначити біологічно активні засоби, які зазвичай застосовуються за норм застосування щонайменше 100 г/га під час застосування окремо, оскільки їхні вищі норми застосування вимагають, щоб їхні концентрації були відповідно значно більшими, ніж концентрація метсульфурон-метилу в композиції за даним винаходом, що у такому разі вимагає, щоб концентрація метсульфурон-метилу не перевищувала 1595 за вагою, що призводить як наслідок до надмірного розкладання під час зберігання за відсутності стабілізатора, такого як тифенсульфурон-метил, як виявлено у даній роботі.

З цього погляду як можливі складові частини компонента (е) окремо слід відзначити естери флуроксипіру й естери бромоксинілу.

Якщо один або декілька естерів флуроксипіру присутні у композиції, то складова частина, що являє собою естер флуроксипіру, здебільшого становить щонайменше 5 95, частіше щонайменше 15 95 і не більше 40 95, частіше не більше 25 95 за вагою композиції. Приклади естерів флуроксипіру включають флуроксипір-2-бутокси-1-метилетил (2-бутокси-1-метилетил-

К4-аміно-3,5-дихлор-6-фтор-2-піридиніл)окси|ацетат), який являє собою рідину за кімнатної температури, та флуроксипір-мептил (1-метилгептил-|(4-аміно-3,5-дихлор-6-фтор-2- піридиніл)окси|ацетат), який плавиться за 58,2-60 70.

Якщо в композиції присутні один або декілька естерів бромоксинілу, то складова частина, яка являє собою естер бромоксинілу, зазвичай становить щонайменше 5 95, частіше щонайменше 25 95 і не більше 40 95, частіше не більше 35 95 композиції за вагою. Зазвичай естери бромоксинілу являють собою Сб-С10-алканоатні естери бромоксинілу. Приклади естерів бромоксинілу включають бромоксинілгептаноат (2,6-дибром-4-ціанофенілгептаноат) і бромоксинілоктаноат (2,6-дибром-4-ціанофенілоктаноат), який плавиться за 45-46 "С.

Композиція за даним винаходом необов'язково додатково містить (Її) до 63 956 одного або декількох додаткових інгредієнтів складу, що альтернативно описані як допоміжні засоби, що в інших випадках не відповідають компонентам (а)-(е). Прикладами додаткових інгредієнтів складу є поверхнево-активні речовини, що не характеризуються значною емульгувальною

Зо властивістю, загусники, рідкі та тверді розріджувачі, барвники, осушувальні засоби тощо. Дані інгредієнти відомі фахівцю в даній галузі, та їхній опис можна знайти, наприклад, у МеСиїспеоп'5 2001, Моїште 2: РЕипсійопаї! Маїегіаі5, опублікованому МС Рибіїєпіпд Сотрапу.

Якщо присутній компонент (), то він здебільшого становить щонайменше 0,195 та найчастіше щонайменше 1 95, 295 або 3 95 композиції за вагою. Крім того, якщо присутній компонент (), то він частіше становить не більше 50 95, 40 95, З0 У5, 20 95, 15 95 або 10 95 композиції за вагою для забезпечення значно більших, ніж мінімальні, кількостей компонентів (а)-(в).

Як приклад можливих додаткових інгредієнтів складу слід відзначити поверхнево-активні речовини, що не характеризуються значною емульгувальною властивістю, а також загусники.

Слід відзначити композицію за даним винаходом, де компонент (Її) містить щонайменше одну складову частину, вибрану з (1) поверхнево-активних речовин, що не характеризуються значною емульгувальною властивістю, зокрема поверхнево-активних речовин, що характеризуються диспергувальною властивістю, і (2) загусників. Особливо слід відзначити композицію за даним винаходом, де компонент (Її) містить щонайменше одну складову частину, вибрану з (1) поверхнево-активних речовин, що не характеризуються значною емульгувальною властивістю, зокрема поверхнево-активних речовин, що характеризуються диспергувальною властивістю, і щонайменше одну складову частину, вибрану із (2) загусників.

Якщо тверді частинки, такі як частинки компонентів (а) та (Б) за даним винаходом, присутні в суспензії, масляній (наприклад, суспендовані в одному або декількох естерах жирних кислот і

С1-С4-алканолів компонента (с) за даним винаходом) або водній (наприклад, суспендовані у воді після розведення композиції за даним винаходом водою), їхня кінетична енергія й траекторія можуть спрямовувати їх достатньо близько один до одного так, щоб їхні сили взаємного тяжіння подолали їхні сили взаємного відштовхування. У деяких випадках це може приводити до флокуляції або коагуляції частинок, тобто вони можуть вільно прилипати одна до одної ("слабка флокуляція") або необоротно агломерувати ("коагуляція"). Диспергувальні засоби, що також називаються диспергаторами, являють собою поверхнево-активні речовини, що можуть впливати (наприклад, знижувати) на ступінь взаємодії як органічних, так і неорганічних подрібнених твердих частинок, і, таким чином, стабілізують їхню суспензію.

Диспергувальні засоби зазвичай являють собою аніонні або неіоногенні поверхнево-активні бо речовини та часто є полімерними. Аніонні диспергувальні засоби включають алкілнафталінсульфонати та продукти їх конденсації з формальдегідом (наприклад, МОКУМЕТ 0425), поліалкіларилсульфонати (наприклад, БОРКАСІЇ. ММ590), полімеризовані жирні кислоти (наприклад, АТІОХ ІР-1 (гомополімер 12-гідроксіоктадеканової кислоти октадеканоат), гомополімер рицинолеїнової кислоти), сульфонати лігніну (наприклад, лігносульфонат амонію або лігносульфонат натрію), поліфенолсульфонати та солі поліакрилових кислот. Неїіоногенні диспергувальні засоби включають фосфатні естери тристирилфенолетоксилатів (наприклад,

ЗОРКОРНОМК 3033, етоксиловані тригліцериди, етоксиловані аліфатичні спирти, блок- співполімери поліоксіетилену та поліоксипропілену (ЕО/РО) (наприклад, РІ ШКОМІС 108,

АТІ ОХ 4912, АТІ А5 (-5000, співполімери серії ЗУМРЕКОМІС РЕ) та прищеплені співполімери акрилової кислоти на основі етиленоксиду та пропіленоксиду, такі як прищеплені співполімери метилметакрилату (наприклад, АТІ ОХ 4913).

Як уже згадувалося, поверхнево-активні речовини здебільшого змінюють поверхневий натяг рідини, та залежно від природи гідрофільних та ліпофільних груп у молекулі поверхнево- активної речовини поверхнево-активні речовини можуть застосовуватися як емульгувальні засоби (тобто емульгатори), диспергувальні засоби (тобто диспергатори), змочувальні засоби або протиспільнювальні засоби (тобто піногасники). До того ж залежно від молекулярної структури конкретна поверхнево-активна речовина може мати більше за одну придатну властивість поверхнево-активної речовини. Наприклад, поверхнево-активна речовина може бути придатною як емульгатор, так і диспергатор.

У контексті даного розкриття та формули винаходу поверхнево-активна речовина, що характеризується емульгувальною властивістю, тобто емульгатор являє собою поверхнево- активну речовину, відому як придатну для утворення емульсій типу "масло у воді". До того ж вважається, що поверхнево-активна речовина, що характеризується емульгувальною властивістю, є складовою частиною компонента (4) незалежно від того, чи може вона також бути придатною як диспергувальний засіб, змочувальний засіб або піногасник.

Включення до компонента (Її) за даним винаходом однієї або декількох поверхнево-активних речовин, що характеризуються диспергувальною властивістю, а не емульгувальною властивістю, є необов'язковим, зокрема, якщо одна або декілька поверхнево-активних речовин компонента (4) характеризуються диспергувальною властивістю на додачу до емульгувальної

Зо властивості Приклади поверхнево-активних речовин, що характеризуються /- як емульгувальними властивостями, так і диспергувальними властивостями, включають алкілнафталінсульфонати, етоксиловані тригліцериди, етоксиловані аліфатичні спирти та блок- співполімери поліоксіетилену та поліоксипропілену. Однак шляхом включення поверхнево- активної речовини, що оптимізована щодо диспергувальної властивості та при цьому не

З5 характеризується значною емульгувальною властивістю, можна досягти оптимальних результатів для запобігання флокуляції та коагуляції компонентів (а) та (Б) у рідкому носії, який утворений компонентом (с), талабо водної суміші для розпилення, що утворилася після розведення композиції за даним винаходом водою. Якщо такий диспергатор присутній у композиції, то він здебільшого становить щонайменше 0,195, частіше щонайменше 2 95 композиції за вагою. Крім того, якщо в композиції присутній диспергатор, то він здебільшого становить не більше 5 95 композиції за вагою. Було виявлено, що полімеризовані жирні кислоти, такі як АТ ОХ І Р-1, особливо придатні у таких кількостях як диспергатори в композиції за даним винаходом.

Компонент (Її також може містити поверхнево-активні речовини, що характеризуються додатковими придатними властивостями, що відрізняються від емульгувальної властивості, такими як властивості змочувальних засобів і протиспінювальних засобів.

Хоча це є необов'язковим, зокрема, якщо композицію за даним винаходом застосовують незабаром після одержання, як частину компонента () здебільшого включають один або декілька загусників (також відомих як засоби, що загущують, модифікатори реологічних властивостей або засоби, що суспендують) для запобігання небажаного поділу фаз та/або осадження твердих частинок (наприклад, компонентів (а) та (Б)), що може відбуватися в неструктурованих концентратах суспензії під час зберігання. Загусники підвищують в'язкість безперервного рідкого середовища, в якому суспендовані тверді частинки (наприклад, компонентів (а) та (Б)), ї, таким чином, знижують їхню схильність до осадження та утворення відокремленого щільного осаду під час зберігання. Крім того, загусник може підвищувати ефективність способу мокрого подрібнення, що застосовується для одержання композиції за даним винаходом. Якщо у композиції присутній загусник, то він здебільшого становить щонайменше 0,1 95, частіше щонайменше 0,5 95 композиції за вагою. Крім того, якщо присутній загусник, то він здебільшого становить не більше 5 95 і частіше не більше 4 95, З 95 або 2 95 бо композиції за вагою.

Загусники добре відомі з галузі виготовлення складів. Для композиції за даним винаходом, що має рідкий носій, що містить один або декілька естерів жирних кислот і С1-С4-алканолів, загусники зазвичай вибирають із типів діоксиду кремнію та силікатів, що можуть траплятися у природі, одержуватися штучно або бути органічно модифікованими.

Типи діоксиду кремнію включають синтетичні типи осадженого або колоїдного діоксиду кремнію, які можуть бути модифіковані хімічно (зокрема органічно), наприклад, за допомогою диметилдихлорсилану для підвищення гідрофобності. Такі типи діоксиду кремнію комерційно доступні під різними торговельними назвами (наприклад, БІРЕЕКМАТ або АЕРКОБІЇ. (ЕмопікК),

САВ-О-5ІЇ (Сабо)). Прикладом гідрофобного колоїдного діоксиду кремнію, обробленого диметилдихлорсиланом, є АЕКО5БІГЇ. К974 (Емопік).

Силікати включають шаруваті силікатні мінерали, що мають частинки розміром меншим від 2 мкм, присутні у глинах, що трапляються у природі, таких як каолініт і смектити (наприклад, смектит, гекторит, атапульгіт, монтморилоніт), і їхніх сумішах, таких як бентоніти. Глини, що містять мінерали групи смектиту, зазвичай можуть бути хімічно модифіковані органічним шляхом катіонного обміну іонів металів з органічними солями, такими як четвертинні солі амонію, для підвищення гідрофобності. Природні та модифіковані глини комерційно доступні під різними торговельними назвами (наприклад, ВЕМТОМЕ (ЕІетепіі5), глина ВАКОЕМ (КепіисКку

Теппезее Сіау Со.), АТТАСЕЇ (ВАБЕ), МІМ-О-ОЕЇ (Асіїме Міпега!5)). Органічна хімічна модифікація глин шляхом оброблення поверхні четвертинними амонієвими солями робить їх більш ефективними для модифікації реологічних властивостей (зокрема, загущення в умовах низьких зсувних зусиль) у неводних системах, таких як рідка фаза композиції за даним винаходом, що утворена з одного або декількох естерів жирних кислот і С1-С4-алканолів (тобто компонента (с)). Приклади органічно модифікованих глин включають СЗАКАМІТЕ 1958 і

СІГАУТОМЕ 40 (ЗошПпегп СіІау Ргодисі5), а також ВЕМТОМЕ 34 та ВЕМТОМЕ 1000 (ЕІетепії5).

Органічно модифіковані глини особливо придатні як загусники в композиції за даним винаходом. Слід відзначити композицію за даним винаходом, що містить від 0,5 до 5 9о за вагою однієї або декількох органічно модифікованих глин.

Як уже було зазначено, композиція за даним винаходом має одну рідку фазу, в якій рідкий носій містить як компонент (с) один або декілька естерів жирних кислот і С1-(С4-алканолів.

Зо Необхідність наявності однієї рідкої фази виключає присутність рідких фаз крім безперервного рідкого середовища, утвореного компонентом (с). Унаслідок цього, оскільки тверді частинки, такі як частинки компонентів (а) та (б), можуть бути суспендовані у вигляді дисперсії у рідкий фазі, утвореній компонентом (с), рідкі краплі інших речовин не можуть бути присутніми, як, наприклад, в емульсії, у рідкій фазі. Таким чином, будь-яка вода, що присутня у композиції, має бути розчинена у рідкій фазі, утвореній компонентом (с), або абсорбована частинками твердих речовин, що суспендовані у рідкій фазі, але не присутні у вигляді емульсії. Це за своєю природою значною мірою обмежує кількість води, що може бути присутньою.

Навіть для естерів жирних кислот і С1-С4-алканолів технічної чистоти, які містять полярні домішки, наприклад, біодизелю, розчинність у воді за кімнатної температури зазвичай становить менше 2 95 за вагою. Незважаючи на те що інші інгредієнти у композиції за даним винаходом можуть забезпечувати додаткову кількість води під час підтримки однієї рідкої фази, композиція за даним винаходом містить не більше 10 95 води за вагою та здебільшого не більше 5595 води за вагою. Менші кількості води можуть бути переважними для кращої стабільності інгредієнтів, тому композиція за даним винаходом переважно містить не більше

З 9, 2 95 або навіть 1 95 води за вагою.

Композицію за даним винаходом можна легко одержати шляхом об'єднання інгредієнтів компонентів та зменшення розміру частинок нерозчинних компонентів (наприклад, компонентів (а) та (Б)) у рідкому носії, утвореному компонентом (с). Як добре відомо з рівня техніки, зменшення розміру частинок нерозчинних компонентів у масляній дисперсії може бути корисним для одержання стабільних гомогенних суспензій, а також максимального збільшення біологічної ефективності композиції. Зазвичай для одержання стабільних суспензій розмір частинок у суспензії не повинен перевищувати 50 мкм, переважно не перевищувати 10 мкм та найбільш переважно не перевищувати 5 мкм. Зазвичай розмір частинок становить щонайменше 1 мкм.

Різні способи зменшення розміру частинок нерозчинних компонентів у масляних дисперсіях відомі з рівня техніки та є придатними для одержання композиції за даним винаходом. Вони включають подрібнення у кульовому млині, подрібнення в бісерному млині, подрібнення в піщаному млині, подрібнення в колоїдному млині та подрібнення в аеродинамічному млині у поєднанні з високошвидкісним перемішуванням. Кульовий, бісерний та піщаний млини являють 60 собою млини для розмелювання у середовищі, за допомогою яких досягають зменшення розміру частинок шляхом інтенсивного перемішування з середовищем млину (наприклад, кулями або бісером, виготовленими зі скла, або кераміки, або піскуд У кульових млинах зазвичай обертається контейнер, тоді як у бісерному або піщаному млині подрібнення досягають за допомогою мішалки у середовищі млина. У горизонтальних бісерних млинах перемішування здійснюють за допомогою дії внутрішньої мішалки, що швидко обертається навколо осі в камері подрібнення. У колоїдних млинах зменшення розміру частинок досягають шляхом пропускання матеріалу, що підлягає розмелюванню, через вузьку щілину роторно- статорного вузла. Подрібнення у кульовому млині, подрібнення у бісерному млині, подрібнення у піщаному млині та подрібнення в колоїдному млині зазвичай включає мокре подрібнення (тобто присутній рідкий носій). Подрібнення в аеродинамічному млині є придатним для сухих порошків (наприклад, компонентів (а) та (Б) за даним винаходом), що потім об'єднують із рідкими компонентами (наприклад, компонентом (с) за даним винаходом) та змішують на високій швидкості з використанням високошвидкісних мішалок або мішалок для диспергування (тобто роторно-статорних).

Для зручності компоненти за даним винаходом можуть бути об'єднані перед подрібненням.

Таким чином, у даному способі одержання композиції за даним винаходом компоненти (а) та (Б) сумісно подрібнюють у рідкому носії, що містить компоненти (с) та (4), та будь-які інші компоненти (наприклад, компоненти (є) та (ї)) присутні або в розчиненому вигляді, або у вигляді твердих частинок у суміші, що подрібнюється. Було виявлено, що подрібнення за допомогою бісерного млину достатньо придатне для одержання композиції за даним винаходом. У прикладах у даному розкритті використовують міні-млин Еіїдег, що являє собою лабораторний горизонтальний бісерний млин, що здатний, як було виявлено, забезпечувати розподіл частинок за розміром (що аналізується за допомогою Мабвіегвзігег 2000, подання в режимі дифракції

Фраунгофера, розведення 2-пропанолом), що має процентилі 010, 050 і 090 1,0-2,0 мкм, 3,0-6,0 мкм і 9,0-15,0 мкм відповідно. (Даний млин на сьогодні продається як млин ЕМІ серії Міпі від

Еподіпеегейа МіїЇ5, Іпс., Грейслейк, Іллінойс). Подібного зменшення розміру частинок також можна досягти більшою мірою шляхом використання такого обладнання, як без обмеження горизонтальні бісерні млини Юупо-МіїЇ (М/Пу А Васпоїеп Ас) і схожі типи низькоенергетичних млинів або високоенергетичних млинів, наприклад, доступні від Меї»б5сп /(Меїг5сп-

Зо Ееіптаннкесппік стьН) або Вийіег (Вийпіег сгоишмр).

Незважаючи на те що композицію за даним винаходом можна застосовувати безпосередньо щодо небажаної рослинності, яка підлягає контролю, або її середовища проростання, здебільшого композицію спочатку розводять водою в об'ємному співвідношенні від 1: 50 до 1: 1000, частіше від 1: 100 до 1: 600 композиції за даним винаходом і води. Розведення композиції за даним винаходом з використанням перемішування забезпечує одержання суміші для розпилення, що містить водну дисперсію частинок компонентів (а) та (Б) та емульсію компонента (с) у воді. Суміш для розпилення потім застосовують щодо небажаної рослинності (наприклад, листя) або щодо середовища проростання небажаної рослинності (наприклад, грунту). Для оптимальної гербіцидної ефективності найчастіше суміш для розпилення застосовують щодо листя небажаної рослинності. Фахівець у даній галузі може легко визначити оптимальну кількість суміші для розпилення, що слід застосовувати з урахуванням уже наявних активних гербіцидів та їхніх концентрацій у композиції, ступеня розведення композиції водою, природи та стадії росту небажаної рослинності та умов навколишнього середовища. Часто суміш для розпилення застосовують у кількості від 50 до 1000 л/га, частіше від 100 до 600 л/га.

Без додаткового уточнення передбачається, що фахівець у даній галузі, застосовуючи попередній опис, зможе використовувати даний винахід у найповнішому його обсязі. Такі необмежувальні приклади ілюструють даний винахід.

ПРИКЛАДИ СКЛАДУ

У таких прикладах описано одержання композицій за даним винаходом, а також порівняльних композицій, що не містять тифенсульфурон-метилу як стабілізатору (тобто компонент (Б)). Для одержання ілюстративних композицій застосовували метсульфурон-метил, тифенсульфурон-метил і флуроксипір-мептил технічної чистоти. Інертні інгредієнти складу зазначені у таблиці 1.

Таблиця 1

Зазначення інертних інгредієнтів складу, що застосовуються у прикладах

Дистильована метильована жирної кислоти С16-С18

Суміш неіоногенних/іонних монтморилонітова глина

У даних прикладах (тобто прикладах 1 і 2 та порівняльних прикладах 1 і 2) усі інгредієнти ретельно перемішували та потім піддавали подрібненню в міні-млині Еідег (горизонтальному бісерному млині, виготовленому Еідег Мапигасіигіпд Іпс. (на сьогодні Епдіпеегей Мій5, Іпс.,

Грейслейк, Іллінойс); камера розміром 50 мл з 80 96 заповненням скляним середовищем, 0,8-1,0 мм у діаметрі) з камерою, що охолоджується до приблизно 6-10 "С, з використанням швидкості перемішування 3800 об./хв. і режиму рециркуляції протягом 20 хвилин для одержання ілюстративних складених композицій.

Приклад 1

У пластмасову склянку на 400 мл, оснащену мішалкою з верхнім приводом, додавали метиловий естер жирної кислоти С16-С18 (АСМІООЕ МЕ 18 50-О, 155,04 г), суміш неіоногенних/оюонних емульгаторів (АТР ОБ ЗООЕ, 30,05 г), диспергатор на основі полімерної жирної кислоти (АТ ОХ І Р-1, 6,01 г), метсульфурон-метил (1,03 г), тифенсульфурон-метил (6,01 г) та органічно модифіковану глину (ВЕМТОМЕ 1000, 2,02 г). Перемішану суміш потім подрібнювали з використанням міні-млина Еіїдег з одержанням готової складеної композиції у вигляді вільно плинної суспензії.

Порівняльний приклад 1

У пластмасову склянку на 400 мл, оснащену мішалкою з верхнім приводом, додавали метиловий естер жирної кислоти С16-С18 (АСМІООЕ МЕ 18 50-О, 161,03 г), суміш неіоногенних/оюонних емульгаторів (АТРІ ОБ ЗООЕ, 30,01 г), диспергатор на основі полімерної жирної кислоти (АТГОХ ІР-1, 6,01 г), метсульфурон-метил (1,03 г) та органічно модифіковану глину (ВЕМТОМЕ 1000, 2,11 г). Перемішану суміш потім подрібнювали з використанням міні- млина Еїдег з одержанням готової складеної композиції у вигляді вільно плинної суспензії.

Приклад 2

У пластмасову склянку на 400 мл, оснащену мішалкою з верхнім приводом, додавали метиловий естер жирної кислоти С16-С18 (АСМІООЕ МЕ 18 50-О, 114,98 г), суміш неіоногенних/оюонних емульгаторів (АТР ОБ ЗООЕ, 30,17 г), диспергатор на основі полімерної жирної кислоти (АТ ОХ ГГ Р-1, 6,01 г), флуроксипір-мептил (40,28 г), метсульфурон-метил (1,06

Зо г), тифенсульфурон-метил (6,11 г) та органічно модифіковану глину (ВЕМТОМЕ 1000, 2,08 г).

Перемішану суміш потім подрібнювали з використанням міні-млина Еїдег з одержанням готової складеної композиції у вигляді вільно плинної суспензії.

Порівняльний приклад 2

До пластмасової склянки на 400 мл, оснащеної мішалкою з верхнім приводом, додавали метиловий естер жирної кислоти С16-С18 (АСМІООЕ МЕ 18 50-О, 121,16 г), суміш неіоногенних/оюонних емульгаторів (АТР ОБ ЗООЕ, 30,06 г), диспергатор на основі полімерної жирної кислоти (АТ ОХ І Р-1, 6,02 г), рлуроксипір-мептил (40,03 г), метсульфурон-метил (1,03 г) та органічно модифіковану глину (ВЕМТОМЕ 1000, 2,11 г). Перемішану суміш потім подрібнювали з використанням міні-млина Еіїдег з одержанням готової складеної композиції у вигляді вільно плинної суспензії.

Кількість інгредієнтів у відсотках за вагою в ілюстративних складених композиціях наведено в таблиці 2.

Таблиця 2

Кількість інгредієнтів, що застосовуються у прикладах (прикл.) 1 і 2 та порівняльних прикладах (порівн. прикл.) 1 і 27

Інгредієнт Компонент Прикл. 1 Порів. Прикл. 2 Порів. прикл. " прикл. 1 " 2

Метсульфурон-метил (ба 17705 1Бюжю ммМ 05 | 051 Бжю ЮКю8 05 /

Тифенсульфурон-метил.ї | (5) |. 30 | щ (0 1 30 0

АСМІОШЕ МЕ 18 50-0

АТРІШЗ ЗО0Е (4 111117117111150 17.7 И.7150 | 150 1 Юющ 150

Флуроксипір-мептил (де 777177171110 1.7.1. 0 1 2001 4 юфющ200

АТОХ ГР-1

ВЕМТОМЕ 1000 х кількості наведені у 95 вага/вага.

Після одержання композиції аналізували шляхом НРІ С щодо вмісту метсульфурон-метилу і тифенсульфурон-метилу. Стабільність метсульфурон-метилу та тифенсульфурон-метилу в одержаних композиціях потім визначали, піддаючи зразки старінню у печах за 40 "С протягом 4 і 8 тижнів. Зберігання за 40 "С протягом 8 тижнів імітує зберігання протягом двох років за навколишньої температури. Контрольні зразки зберігали у морозильній камері за -6 "с.

Результати аналізів контрольних зразків у різні моменти часу були порівнювані з результатами початкових аналізів зразків у тому вигляді, в якому вони були одержані. Після закінчення відведених проміжків часу зразки діставали з печей та аналізували за допомогою НРІ С щодо вмісту метсульфурон-метилу або тифенсульфурон-метилу. Відносну хімічну стабільність розраховували шляхом розділення результату аналізу зразка, підданого старінню у печі, на результат для контрольного зразка, що аналізується у той же день. Результати визначення хімічної стабільності наведені в таблиці 3.

Таблиця З

Хімічна стабільність метсульфурон-метилу та тифенсульфурон-метилу (відносна стабільність,

Фо) під час старіння композицій із прикладів (прикл.) 1 і 2 та порівняльних прикладах (порівн. прикл.)112 за 407С

Відносна стабільність, 905

Період Метсульфурон-метил Тифенсульфурон-метил часу Прикл. 1 Порів. Прикл.2 Порів. Прикл. 1 Порів. Прикл. 2 Порів. прикл. 1 прикл. 2 прикл. 1 прикл. 2 4тижні | 92,3 | 75,5 | 891 | 750 | 985 | - | 992 | - (Втижнів | 88,7 | 500 | 804 | 474 | 989 | - | 970 | -

Як може бути видно з результатів визначення стабільності для порівняльних прикладів 1 і 2 у таблиці 3, за відсутності тифенсульфурон-метилу (компонента (Б) за даним винаходом) у даному випробуванні четверта частина метсульфурон-метилу розкладалася протягом 4 тижнів, і половина метсульфурон-метилу розкладалася протягом 8 тижнів. Однак, як показано для прикладів 1 і 2, додавання всього З о тифенсульфурон-метилу як компонента (Б) до 0,5 95 метсульфурон-метилу за вагою композиції несподівано уповільнювало розкладання метсульфурон-метилу значною мірою, так що через 8 тижнів залишалося більш ніж 80 95 метсульфурон-метилу. Крім функціонування як стабілізатора метсульфурон-метилу, компонент тифенсульфурон-метил сам собою продемонстрував надзвичайну стабільність.

Claims (11)

ФОРМУЛА ВИНАХОДУ

1. Гербіцидна композиція з однією рідкою фазою, що містить за вагою композиції: Зо (а) від 0,1 до 1 9о метсульфурон-метилу; (Б) від 1 до 20 95 тифенсульфурон-метилу; (с) від 30 до 93 95 одного або декількох естерів жирних кислот і Сі-С--алканолів і

(4) від 5 до 2595 однієї або декількох поверхнево-активних речовин, що характеризуються емульгувальною властивістю.

2. Композиція за п. 1, де компонент (с) містить одну або декілька метильованих рослинних олій.

3. Композиція за п. 1 або п. 2, де компонент (4) містить щонайменше одну поверхнево-активну речовину, вибрану з алкілбензолсульфонатів, алкілнафталінсульфонатів, етоксилованих тригліцеридів, етоксилованих тристирилфенолів, етоксилованих аліфатичних спиртів, етоксилованих моно- та триестерів сорбітану, етоксилованих гексаестерів сорбіту та блок- співполімерів поліоксіетилену та поліоксипропілену, зокрема з їх сумішей.

4. Композиція за п. 3, де компонент (а) містить щонайменше одну поверхнево-активну речовину, вибрану з аніонних поверхнево-активних речовин, і щонайменше одну поверхнево-активну речовину, вибрану з неіоногенних поверхнево-активних речовин.

5. Композиція за будь-яким із пп. 1-4, що додатково містить (е) до 40 95 одного або декількох біологічно активних засобів, що відрізняються від метсульфурон-метилу та тифенсульфурон- метилу.

6. Композиція за п. 5, де компонент (є) містить один або декілька естерів флуроксипіру.

7. Композиція за п. 5, де компонент (є) містить один або декілька естерів бромоксинілу.

8. Композиція за будь-яким із пп. 1-7, що додатково містить (Ї) до 63 95 одного або декількох додаткових засобів для формування складу.

9. Композиція за п. 8, де компонент (Її) містить одну або декілька полімеризованих жирних кислот.

10. Композиція за п. 8 або п. 9, де компонент (Її) містить одну або декілька органічно модифікованих глин.

11. Спосіб одержання композиції за п. 1, який включає сумісне подрібнення компонентів (а) та (р) у рідкому носії, що містить компоненти (с) і (а).