UA136882U - Спосіб профілактики рецидивів герпетичної інфекції у хворих із стеатозом печінки - Google Patents

Abstract

Спосіб лікування рецидивних форм герпетичної інфекції у хворих з стетаозом печінки, що включає введення загальнозміцнюючих препаратів, (адаптогенів, полівітамінів), згідно з корисною моделлю додатково вводять гепатопротектор Енгілен.

Description

Корисна модель належить до галузі медицини, а саме до способів лікування та профілактики інфекційних хвороб.

Актуальність корисної моделі пов'язана з широким розповсюдженням рецидивних форм герпетичної інфекції (ГІ) серед населення молодого віку. Це пов'язують з прилаштуванням організму, інфікованого вірусами ГІ, до нових умов зовнішнього та внутрішнього середовища або недостатність системи неспецифічного захисту і як наслідок розвиток хвороби. В патогенезі інфекційних захворювань, в тому числі ГІ, провідну роль відіграє синдром ендогенної інтоксикації (СЕЇ), ступінь якого визначає тяжкість та прогноз захворювання. Доведено, що запальні процеси в організмі, які супроводжуються СЕЇ при наявності інфекційного фактору, головним чином відбуваються за рахунок деструкції мембран клітин. Останнім часом відмічається формування резистентних до терапії протигерпетичними препаратами штамів вірусів герпетичної групи, що утруднює лікування хворих на хронічні рецидивні форми ГІ та впливає на перебіг та вихід захворювання (Дидковский Н.А. Актуальнье вопросьі тяжелой герпетической инфекции / Н.А. Дидковский, И.К. Малашенкова, Ж.Ш. Сарсания, А.Н. Танасова //

Лечащий врач. - 2009. - Мо 6. - С. 67-82)

Відомий спосіб профілактики рецидивів та розвитку ускладнень при ГІ після завершення лікування гострого процесу є призначення загальнозміцнюючих засобів (полівітаміни, адаптогени) (Мурзич А.В. Герпетическая инфекция / А.В. Мурзич, М.А. Голубев // Южно-

Российский медицинский журнал. - 2008. - Мо 3. - С. 23-25). Однак цей спосіб недостатньо ефективний, оскільки не забезпечує в низці випадків профілактику рецидивів ГІ.

Як найближчий аналог обрано спосіб удосконалення профілактики рецидивів ГІ запропоновано додаткове призначення імунотропних препаратів (Казмирчук В.Е. Рекомендации по лечению герпесвирусньїх инфекций человека / В.Е. Казмирчук, Д.В. Мальцев // Український медичний альманах. - 2012. - Мо 5 (91). - С. 76-81). Недоліком цієї методики лікування є низька ефективність у частини хворих, особливо з наявністю патології гепатобіліарної системи.

До недоліків аналогу відноситься те, що у частини хворих, переважно з наявністю стеатозу печінки все ж таки відмічається розвиток частих рецидивів ГІ, оскільки у цих хворих залишаються прояви СЕЇ, хоча ці загострення вірусної інфекції можуть перебігати у більшості пацієнтів середньої важкості. Тому потрібне подальше удосконалення існуючого способу-

Зо аналогу.

В основу корисної моделі поставлена задача удосконалення відомого способу профілактики рецидивів ГІ у хворих із стеатозом печінки шляхом додаткового введення гепатопротекторного препарату рослинного походження енгілену.

Дана пропозиція базується на вперше виявленій авторами досвідним шляхом закономірності, яка полягає в тому, що вживання енгілену разом з адаптогенами суттєво зменшує ризик виникнення рецидиву ГІ у хворих із стеатозом печінки, причому при спільному призначенні енгілену та екстракт женьшеню взаємно потенціюється протизапальна дія вказаних препаратів. Енгілен - це препарат рослинного походження, який містить у своєму складі розторопшу, куркуму та артишок. Екстракт листя артишоку посівного (Супага 5соїЇутив5 ГІ.) проявляє жовчогінні та діуретичні властивості, сприяє зменшенню СЕЇ, зменшує розміри печінки при гепатомегалії та володіє детоксикуючою активністю на клітини печінки. Біологічно активні речовини, що містяться у плодах розторопші плямистої (ЗПубит тагіапит), зокрема, флавоноїд силімарин нормалізує обмінні процеси у печінці, підвищує стійкість гепатоцитів до дії негативних чинників навколишнього середовища. Екстракт кореневища куркуми довгої (Сигсита Іопда 1.) містить куркумін, який проявляє холеретичні і холекінетичні властивості, а також є мощньм антиоксидантом, який полегшує протиокисні і протизапальні процеси в організмі. При ГІ енгілен використовується вперше, оскільки його ефективність як засобу профілактики загострень вірусної інфекції була встановлена нами досвідним шляхом.

Заявлений спосіб здійснюється таким чином: при клініко-лабораторному обстеженні хворих на ГІ із стеатозом печінки з підозрою на нестійку ремісії вірусної інфекції вводять енгілен по 1 піг. усередину до їжі 1 раз на добу протягом 1 місяця.

Для оцінки ефективності заявленого способу профілактики розвитку рецидиву ГІ у хворих із стеатозом печінки було обстежено дві групи пацієнтів. У всіх пацієнтів виявлено герпетичне ураження червоної кайми губ, крил носу та шкіри; при клініко-інструментальному дослідженні виявлено стетаоз печінки П ст. неалкогольного генезу. Основна група включала 42 хворих на ГІ із стеатозом печінки (26 чоловіків та 16 жінок) та група зіставлення складала 36 хворих (21 чоловік та 15 жінок) віком 23 до 43 років.

Хворі основної групи одержували профілактичне лікування ГІ згідно до заявленого способу, хворі групи зіставлення - згідно до способу-аналогу.

До початку профілактичного лікування показник загального білірубіну в основній групі був підвищений до (25,620,6) мкмоль/л, а у групі зіставлення - до (25,4240,7) мкмоль/л., що було вище норми в 1,25 рази (норма (20,5:0,6) мкмоль/л; Р«е0,05). Зв'язана фракція білірубіну зростала у середньому в 2,6 рази стосовно норми і становила в основній групі (8,3:50,4) мкмоль/л в основній групі і (8,92-0,5) мкмоль/ у групі зіставлення (норма (4,320,1) мкмоль/л;

Р«0,01). Виявлено зростання активності АлАТ у середньому в 1,80 рази (норма (0,59:20,03) ммоль/л:год.) в обох групах обстежених. Показник активності АСАТ в основній групі підвищився до (0,85:-0,05) ммоль/л:год. (норма (0,45:2-0,03) ммоль/л'год.; Р«О0,05), а у групі зіставлення - до (0,7920,04) ммоль/л'"год. (Р«0,05). Показник тимолової проби у всіх хворих невірогідно перевищував норму, складаючи в основній групі (5,25:0,2) од., а у групі зіставлення (5,23ж0,2) од., (Р»0,05). Загальна активність ЛФ зростала до (5,36:20,19) ммоль/л:год. в основній групі (Р«е0,01) та (5,3220,21) ммоль/л"год. у групі зіставлення (Р«е0,01) при нормі (2,99:50,12) ммоль/л:"год. Активність ГГТП підвищилася відносно норми ((1286234) мкмоль/л:'год.) в основній групі до (2645229) мкмоль/л'год. (Р«е0,01), а в групі зіставлення - до (2538:2531) мкмоль/л'год. (Р«0,01). Концентрація ХС у сироватці крові підвищилася до (6,85:20,15) нмоль/л в основній групі (Р«0,01), а у групі зіставлення - до (6,56:20,14) нмоль/л (Р«0,01) (таблиця 1).

Таблиця 1

Вплив заявленого способу та способу-аналогу на біохімічні показники крові у хворих на ГІ, сполучений із стеатозом печінки (Мат) соло. Групи хворих

Біохімічні показники Норма основна (п-42) Зіставлення (п-36) 25,6-0,7" 25,450,67 201

Білірубін (мкмоль/л): 20,1-0,5 22,350,77 -0,05 - загальний 20,5:0,6 8,304 8,950,577 201 - зв'язаний 4,350 1 4,201 б,820,6" -0,05 - вільний 17,120,4 17,320,5 16,5:2-0,4 201 15,9--0,3 15,5:20,3 20,1 1,06:20,0677 1,07-50,057 201

АлАТ, ммоль/л:-год. 0,5950,03 0,6-0,03 0,85:0,04» 0,85:0,057 0,79-0,047 201

АСАТ, ммоль/л'год. 0,45:0,03 0,4320,03 0,5510,04 5,2550,2 5,2350,2 201

Тимолова проба, од. 4,001 2, БИ 4,30 26455297 25385317 201

ГГТП, мкмоль/ л'-год. 1286534 129435 1978429»

І 5,3620,197 5,32ж0,217 201

ЛФ, ммоль/л'год. 2,99520,12 3,1-0,09 36540 6,85:0,157 6,5620,14 201

Примітки: числівнику показники до початку лікування, у знаменнику - після його завершення.

Р - відображає ймовірність різниці між показниками в основній групі та у групі зіставлення; ймовірність різниці відносно норми " - при Р«0,05, их - Р«е0,01, и - Р«е0,001.

При біохімічному обстеженні після закінчення лікування згідно до заявленого способу (основна група) встановлено нормалізація показників, тоді як у групі зіставлення (хворі якої лікувалися за способом-аналогом) дані показники відрізнялися від норми і від аналогічних в основній групі. В основній групі зменшення рівня загального білірубіну відбувалося за рахунок пов'язаної його фракції. Так, загальний білірубін понизився до норми і становив (20,150,5) мкмоль/л, тобто зменшився в 1,3 рази відносно початкового значення, а зв'язана його фракція зменшилася відносно початкового рівня удвічі і становила (4,2:20,1) мкмоль/л, що відповідало нормі (Р»0,1). У групі зіставлення загальний рівень білірубіну понизився до (22,3ж0,7) мкмоль/л, що перевищувало як показник норми, так і аналогічний показник в основній групі. Зв'язана фракція білірубіну у пацієнтів цієї групи понизилася до (6,8-40,6) мкмоль/л, що однак перевищувало норму в 1,6 рази (Р«е0,05). Динаміка концентрації вільної фракції білірубіну в

Зо обох групах обстежених була незначною, а саме в основній групі та у групі зіставлення показник зменшився відносно вихідного значення до 15,920,3 мкмоль/л та 15,520,3 мкмоль/л відповідно

(Р»0,1). В основній групі, пацієнти якої лікувалися згідно до заявленого способу активність АлАТ понизилась відносно початкового значення у середньому вдвічі, тобто до (0,6ж20,03) ммоль/л:год., що відповідало верхньої межі нормі (Р»0,1); активність АсАТ становила (0,43:20,03) ммоль/л:год., що також відповідало нормі (Р»0О,1). У групі зіставлення, хворі якої лікувалися згідно до способу-аналогу активність АлАТ на момент завершення лікування становила (0,85:20,04) ммоль/л:год., що перевищувала показник норми у середньому в 1,44 рази (Р«е0,05); активності АСАТ, у цій групі пацієнтів після проведення лікування згідно до способу-аналогу дорівнював (0,5520,04) ммоль/л, що перевищував норму в 1,2 рази (Р«е0,05).

Концентрація ХС у сироватці крові в основній групі хворих понизилася відносно вихідного значення у середньому вдвічі, тобто до (3,41240,12) нмоль/л, що відповідало нормі (Р»О,1), у групі зіставлення цей показник мав тенденцію до зменшення, але при повторному дослідженні дорівнював (4,26:20,12) нмоль/л, що перевищувало показник норми в 1,2 рази (Р«е0,05).

Активність ЛФ після завершення лікування згідно до заявленого способу (основна група) понизилася до (2,520,11) ммоль/л'год., тобто у середньому в 2,1 рази відносно початкового значення, у групі зіставлення активність ЛФ понизилася до (3,45:2-0,15) мкмоль/л:"год.), що було вище норми в 1,2 рази (Р«е0,05). Активність ГТТП в основній групі після завершення профілактичного лікування згідно до заявленого способу понизилася до норми і становила (12243,5) мкмоль/л'год. (Р»О,1); у групі зіставлення активність даного ферменту понизилася лише до (1978229) мкмоль/л'год., тобто перевищувала норму в 1,5 рази (Р«е0,05) (табл. 1).

У результаті проведених біохімічних досліджень було встановлено, що до початку проведення лікування у хворих обох груп мають місце суттєві зсуви з боку показників ПОЛ.

Отримані дані узагальнені у таблиці 2.

Таблиця 2

Вплив заявленого та способу-аналогу на показники

ПОЛ-АОЗ у хворих на ГІ у сполученні з стеатозом печінки (Мат) о Показнии 000 Норма (одн дови Р 8,005 8,403 201 12,450,877 1111 201 2415410, 244510, -0,05 1411-21 14 42,3 -0,05

Примітки: числівнику показники до початку лікування, у знаменнику - після його завершення.

Р - відображає ймовірність різниці між показниками в основній групі та у групі зіставлення; ймовірність різниці відносно норми " - при Р«0,05, их - Р«е0,01, и - рР«е0,001.

В основній групі обстежених хворих підвищення кінцевого метаболіту ПОЛ (МДА) дорівнювало (10,0240,5) мкмоль/л, тобто рівень даного показника в 2,22 рази було вище за норму (Р«е0,01). У групі зіставлення до початку проведення лікувальних заходів концентрація

МДА в сироватці крові в 2,33 рази було вище норми і складала (8,420,3) мкмоль/л. Концентрація проміжних продуктів ліпопероксидації (ДК) у основній та групі зіставлення складала відповідно

Зо (12,4:0,8) мкмоль/л та (11,9:41,1) ммоль/л, що в середньому в 1,85 рази вище нормальних значень (табл. 2).

В обстежених хворих із стеатозом печінки з ГІ в стадії нестійко клінічної ремісії відмічалося зменшення активності ферментів системи АОЗ (табл. 2). В основній групі активність КТ складала (241-101) МоО/мг НЬ, в групі зіставлення - (244ж10,3) МО/мг НбБ, тобто даний показник був в середньому нижче норми в 1,63 рази (Р«е0,01). Активності СОД, то у пацієнтів, що склали основну групу дорівнювала (14,1-2,1) МО/мг НЬ, а в хворих групи зіставлення - (14,4ж42,3) МО/мг

НЕ, що було нижче за норму у двічі (Р«0,001).

Повторне вивчення показників ПОЛ та активність ферментів системи АОЗ було проведено після завершення курсу профілактичного лікування: в групі зіставлення - згідно до способу- аналогу, в основній - згідно до заявленого способу. В цей період обстеження концентрація кінцевого продукту пероксидації ліпідів (МДА) в обстежених основної групи понизилася відносно вихідного значення у середньому в 2,11 рази, тобто до (3,8:0,5) мкмоль/л, що відповідало нормі (Р»0,1). У групі зіставлення даний показник понизився лише до (5,220,2) мкмоль/л, при цьому залишився вище норми в півтори рази (Р«е0,05). Рівень проміжних продуктів ліпопероксидації (ДК) в групі зіставлення даний показник понизився до (9,1240,4) мкмоль/л, що невірогідно відрізнявся від початкового значення і залишався вірогідно вище нормальних значень в 1,32 рази (Р«0,053. В основній групі хворих із ГІ у сполученні із стеатозом печінки відмічена практично повна нормалізація рівня ДК (табл. 2).

Встановлено антиоксидантний ефект енгілену (заявлений спосіб), що сприяло нормалізації вивчених біохімічних показників, що характеризують активність ферментів системи АОЗ.

Активність КТ в основній групі підвищилася до (388-11,2) МО/мг НЕ, що перевищувало початковий рівень у середньому в 1,61 рази (Р«е0,05) і відповідало нижній межі норми. У хворих групи зіставлення, які лікувалися згідно до способу-аналогу, відмічалася тенденція збільшення активності КТ, отже його рівень після завершення лікування складала всього (322:210,2) МО/мг

НЬ, що, однак все ж таки, було меншим за показник норми в 1,2 рази. Початково низька активність СОД після завершення лікування, згідно до заявленого способу досягнула (29,6:-1,9)

МО/мг НЬ, що практично відповідало нормі (Р»20,1). У групі зіставлення активність СОД виросла відносно початкового рівня в 1,56 рази, досягнувши при цьому (22,5:21,8) МО/мг НЬ, що було менше як показника норми в 1,32 рази (Р«0,05) (табл. 2).

Таким чином, із вище наведеного можна зробити висновок, що включення енгілену в комплекс профілактичного лікуванні пацієнтів, які страждають на рецидивні форми ГІ при наявності стеатозу печінки, забезпечує не тільки нормалізацію процесів ліпопероксидації, але і сприяє відновленню активності ферментів системи АОЗ (КТ і СОД).

Диспансерне спостереження показало, що в групі хворих, які приймали енгілен (заявлений спосіб) протягом б-ти місяців клініко-лабораторна ремісія ГІ відмічалася у 16 осіб (34,8 Об), протягом 3-5 - у 27 осіб (58,7 95) і лише у 3-х пацієнтів ремісії ГІ на шкірі тривала менше 2-х місяців. В групі хворих, які лікувалися загальноприйнятими методами (спосіб-аналог) тривалість ремісії ГІ не перевищувала 4-х місяців, причому у більшості (24 особи - 66,7 Ос) - до 2-х місяців.

Отже, заявлений спосіб має суттєві переваги перед існуючим способом аналогом, оскільки він сприяє зниженню частоти розвитку рецидивів ГІ у хворих із стетазом печінки.

Зо Вищевикладене може бути проілюстровано наступним клінічним прикладом.

Хвора С., 36 років, не працює, звернулася до лікаря із скаргами на загальну слабкість, періодичне підвищення температури у вечірні часи, підвищену дратівливість, порушення сну, головний біль, нездужання, зниження пам'яті та фізичної працездатності.

З анамнезу встановлено, що у хворої часті (6-8 рецидивів) ГІ на крилах носу, губах. За останній рік герпетичний висип з'явився на слизовій оболонці ротової порожнині.

Знаходиться на диспансерному спостереженні у терапевта з діагнозом стеатоз печінки П ст. (неалкогольний).

Температура тіла 36,8 "С. На шкірі червоної кайми губ обмежена гіперемія, у цій ділянці відчуття печіння. Живіт при пальпації м'який, безболісний; в епігастрії та області жовчного міхура здутий. Виявлено збільшення печінки - її край виходить на 2 см з-під краю реберної дуги, еластичний, помірно чутливий при пальпації. Селезінка не пальпується. Симптоми Ортнера та

Кера слабо-позитивні. Лімфаденіт вуглощілепних лімфатичних вузлів (збільшення лімфатичних вузлів 1-2 ст.).

Біохімічний аналіз крові: білірубін загальний - 23,4 мкмоль/л; зв'язаний (прямий) - 15,4 мкмоль/л; АлАТ - 1,95 ммоль/л'год., АСАТ - 1,7 ммоль/л'год., тимолова проба 5,2 од., ГП - 2950 нмоль/л, ЛФ - 5,2 ммоль/л:'год.; ХО - 4,8 нмоль/л. Дослідження крові на маркери НВМ та антитіла до НСМ методом ІФА дало негативні результати. Методом ІФА виявлено високі тітри антитіл классів дО до ВРГ 1 типу та та Ерзіаїіп-Ваїт.

Клінічний діагноз: герпетична інфекція ст. нестійкої ремісії; стеатогепатоз П ст. (неалкогольний).

Призначено лікування: дієта стіл Мо 5, полівітаміни ("Пікавіт"), настоянка женьшеню 20 крапель тричі на добу 10 днів і додатково енгілен 1 піг. перед їжею 1 раз на день протягом 1 місяць.

Під впливом лікування стан хворої покращився - нормалізувалася температура тіла, відновився апетит, зменшилися розмір печінки (на 1 см), при пальпації зникло відчуття дискомфорту у правому підребер'ї. Хвора перестала скаржитися на загальну слабкість, стабілізувався настрій, відновилася працездатність. Зникла сухість губ. Підщелепні лімфатичні вузли не пальпуються, безболісні.

Біохімічний аналіз крові: білірубін загальний - 20,3 мкмоль/л; зв'язаний (прямий) - 4,2 мкмоль/л; АлАТ - 0,5 ммоль/л-год. та АСАТ - 0,42 ммоль/л'год., тимолова проба - 4,0 од., ГГТП - 1290 нмоль/л'год. та Лф - 3,1 ммоль/л'год.

Після проведеного лікування, низка клінічних та біохімічних показників у хворої С. із рецидивною формою (ГІ з наявністю стеатозу печінки досягали верхньої межі норми.

Диспансерний нагляд довів збереження клінічної ремісії ГІ протягом 5 місяців.

Таким чином, заявлений спосіб сприяє вірогідному зниженню розвитку рецидивів ГІ у хворих із стеатозом печінки у порівнянні із способом-аналогом. Запропонований спосіб характеризується доброю переносністю, відсутністю токсичних та алергійних реакцій при використанні енгілену. Спосіб не вимагає коштовних препаратів, економічно корисний і може широко використовуватися в клінічній практиці.

Claims (2)

ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ

1. Спосіб лікування рецидивних форм герпетичної інфекції у хворих з стетаозом печінки, що включає введення загальнозміцнюючих препаратів (адаптогенів, полівітамінів), який відрізняється тим, що додатково вводять гепатопротекторенгілен.

2. Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що енгілен приймають 1 піг. перед їжею 1 раз на день протягом 1 місяць.