UA131262U - Перетворювач відцентрових та доцентрових сил інерції в механічну енергію - Google Patents

Abstract

Перетворювач відцентрових та доцентрових сил інерції в механічну енергію характеризується тим, що на валу електродвигуна першого рівня знаходиться перпендикулярно до осі його обертання, як мінімум одна, направляюча ламель першого рівня, а на кожному кінці направляючої ламелі першого рівня знаходиться електродвигун другого рівня, на валу якого перпендикулярно до осі його обертання знаходиться, як мінімум одна, направляюча ламель другого рівня із повздовжнім прорізом, по якому має можливість пересуватись встановлене у цей проріз масивне інерційне тіло, при тому, що вісь обертання електродвигуна першого рівня паралельна осям обертання електродвигунів другого рівня; при обертанні вала електродвигуна другого рівня, завдяки виникненню відцентрових сил інерції, відбувається переміщення масивного інерційного тіла по повздовжньому прорізу направляючої ламелі другого рівня в напрямку від осі обертання вала електродвигуна другого рівня, а при одночасному обертанні вала електродвигуна другого рівня та вала електродвигуна першого рівня, завдяки виникненню доцентрових сил інерції, відбувається переміщення масивного інерційного тіла по повздовжньому прорізу направляючої ламелі другого рівня в напрямку до осі обертання вала електродвигуна другого рівня.

Description

ж з З 5 їв

І ж З ї і я ту У З й в мА ТИ з Ач їх ва Хо ЕІ ; о я у х їх В г хо х ; х і і В є мя х х х СНУ ня і: х М у х С Х х І: ї х і: У Ї ї хх х х х НИ;

ЕНН х х ДЕН

Я т. У іч В ї Холл Жив х х Я х че гтугщі ке, ПИШУ ВОЗІ, КЛ И. шо дикі М хх ми У Ек. рі, Кн: Уа дня Кале

УВІДІ Ж У дО или хе Ук ХВ олеоеготютх снннтннннння же х маше о; ШК ння в зо телннкккко ДО дення х нн п ШИН ЧА Збут поли те ій й "ники ух НЕ ряннтнтнтнну шо дення и ї і х Ух ооновнання т 1 1 В ї дя кА і Н і Н ж і Е

Н В ; Н : ! і й; А З і : Ох Н ї Н Н на Н З : : х ж Н ї с Н Н "ХЕ ї Н

І Н : х що | : НЯ і Н т ГЕО ко Кох 0 доня пл Н : ОРОС. Ї Не і йти Ії Фк сХннню у о роонетуюнтт що ! ї мае Ек: МИ п Ка рефері ГК бр

ОВУ я ВК мли т рем веекуй Єр ДЕ гоже й

ПОМ ДОВ Хіт Бееннюй Бере Кр че що : Н Мом пе во У М

ЗЕ : и Кк МАК Н І В Н ОНЕУ НЕ ЧЕ СУ 0 : їй ін ни нні Н : і : Н ее НЕ МИ Ди 5 в Ку шо Кот І їх х Н ОО ша | ке СЕ

ІК КЕ хх 2 Н х х і: Н Тих | ОХ То її Сея хоча З Н ї х ї Н СКД я АШЕЧ Бе З ї Ся Оу Н І В Н Я і я З

КУ КОШЕНО Ко У Н нні ШЕ х, ї- х. мох ТТ днина вні я ВЕ х ек ер АХ своя ко НУ Еш па ее КЕ ТЗ во я Не Я

Як й БУ ЖОВ он НК Мн ан замін з акне мн З АК НИ ФК ЧУ

БУ м Є ЦК ннентдвтнсєнссня пиши пани ЩЕОЇ ння їхні КВ й щі Б | х СЯ Бе

Ку 7 Я х ІЗ м У КІ юю 12 іх су і; М Кох - г ВДЕ: ЗК: Мо» хі: 1: Ж» Бозконхй Мене ДАТА, а ко У М г | в КІ: хат Ме я В ох ї ДАХ Мей - вх зві М в Зв А КО

Я сй Є ши и а а я ЕЕ М и АН КЕ Ку у щі У "ее

З гу в; 7 Х ли п п оон к х х. х ка

Би Я не я в «жов а Я ОТ х Я З хи ім падх м пе К; К. Я КІ ДНУ АХ ке Ко Ж хо х у хо А щу я г х я г М Ох с Я я вч

Кая х КИ х с. СНУ КЕ ння че ж БІ їх вче о у м; й 7 МА АК ЯВ г. і; р; Є ві ЖХошї з У лжнеУмі х не у; й чув зи с й я ОКХ чн ше щої Е ; х г КЕ СК ТІ ІЗ че Я ч

Бек й 7 - ї ан В С ИМЯ Е Е х У

І ВК КЗ уз й й дехкетиину ретоху КРОК | іх кю Б я ьч Ка я и: г; Е жов, КАХ ме У Е КУН

Ж й г Кі АКА АКТАХ Я Б Ей са х х уз ГО коню енннннн АХ КК м й Е; й й й т су у У, ще і ч щч й й Ж я І шо ши ши я Зх Кох

КІ є я ІЗ в 5 (5 ї х я КЯ й Я х з ОТ

Кі Ной х щу С у ке Е І м Я х ко х Б кий ; 7 ях В У У З ї х х х хх х ве МА й ЗИ ся ї 2 х Ю - 4 у; У М З Я К

Зп КУ Х КУ х ще р ІЗ х х. х Ве Ме і х Ея

Ве Ка ї г. я с, х Т х З 7 З Е Я я І: є й іх - В ї х й хх т т ко ач с ання ї К - Е: х Є К Е я те Її х. я - Я й - В: 7 іЗ я х БУ че КОХ х Ж х ї Є ї В ее кош МК рю ву В і: шо ен НСД как ек Ал ЕЕ у ек Е х ї 7 Є я М АХ ОТ чую и Я (Я ММ і ЕК МЕ Ох Бе НИ КЕ А Ме МПЛО З Милі -

Корисна модель належить до галузі енергетики, а саме до напрямку відновлювальної енергетики. Корисна модель може бути використана для генерування "зеленої" електричної енергії, використовуючи для обертання вала електричного генератора механічну енергію відцентрових та доцентрових сил інерції масивного тіла.

Як відомо, на сьогодні людство навчилося використовувати енергію сил природи в своїх корисних цілях, зокрема використовувати енергію потоку води на гідроелектростанціях, енергію сили вітру на вітроелектростанціях, світлову енергію сонця на сонячних електростанціях. Дані способи перетворення енергії сил природи в електричну енергію є екологічно чистими та відновлювальними, вони, за винятком гідроелектростанцій, не наносять жодної шкоди навколишній екосистемі.

Перелічені сучасні напрямки відновлювальної енергетики мають свої недоліки. Скажімо, вітроелектростанції та сонячні електростанції мають порівняно малий коефіцієнт корисної дії через те, що вітер не завжди має відповідну силу, а сонце не завжди несе відповідну світлову енергію. Гідроелектростанції, як було уже сказано, наносять непоправну шкоду екологічній системі, також залежні від наявності водних потоків, а тому виникає необхідність у транспортуванні виробленої електроенергії на великі відстані.

З рівня техніки заявникові невідомі технічні рішення перетворювачів відцентрових та доцентрових сил інерції в механічну енергію з подальшим її перетворенням в електричну, які б мали спільні ознаки із заявленим.

Задачею заявленої корисної моделі є створення нового способу використання енергії сил природи для отримання електричної енергії, який би не залежав від зовнішніх природних чинників (наявність потоку водних мас, сили вітру, світлової енергії Сонця тощо), а також не залежав від будь-яких інших чинників.

Технічним результатом є генерація "зеленої" електроенергії у будь-якій місцевості незалежно від наявності там водних потоків, відповідної сили вітру чи сонячного світла, що призведе до зменшення собівартості виробництва електричної енергії через відсутність необхідності у її транспортуванні на великі відстані, а також до підвищення коефіцієнта корисної дії відновлювальних генеруючих електростанцій в цілому.

Поставлена задача вирішується тим, що створюється перетворювач відцентрових та

Зо доцентрових сил інерції масивного тіла в механічну енергію з подальшим її перетворенням в корисну електричну енергію. Робота перетворювача основана на почерговому використанні віддентрових сил інерції, які виникають при обертанні масивного інерційного тіла навколо одного центру, та доцентрових сил інерції, які виникають при обертанні масивного інерційного тіла навколо одного центру, який в свою чергу одночасно та злагоджено обертається навколо іншого другого центру.

Перетворювач відцентрових та доцентрових сил інерції в механічну енергію характеризується тим, що на валу електродвигуна першого рівня знаходиться перпендикулярно до осі його обертання, як мінімум одна, направляюча ламель першого рівня. В свою чергу, на кінці кожної цієї направляючої ламелі першого рівня знаходиться електродвигун другого рівня, на валу якого перпендикулярно до осі його обертання знаходиться, як мінімум одна, направляюча ламель другого рівня із повздовжнім прорізом, по якому має можливість пересуватись встановлене у цей проріз масивне інерційне тіло. Вісь обертання електродвигуна першого рівня паралельна осям обертання електродвигунів другого рівня, а довжина направляючої ламелі другого рівня із повздовжнім прорізом менша від довжини направляючої ламелі першого рівня.

При обертанні вала електродвигуна другого рівня, завдяки виникненню відцентрових сил інерції, відбувається переміщення масивного інерційного тіла по повздовжньому прорізу направляючої ламелі другого рівня в напрямку від осі обертання вала електродвигуна другого рівня, а при одночасному обертанні вала електродвигуна другого рівня та вала електродвигуна першого рівня, завдяки виникненню доцентрових сил інерції, відбувається переміщення масивного інерційного тіла по повздовжньому прорізу направляючої ламелі другого рівня в напрямку до осі обертання вала електродвигуна другого рівня.

Отже, електродвигун другого рівня працює в тривалому режимі, а електродвигун першого рівня працює в почерговому короткочасному та гальмівному режимах (або почерговому короткочасному прямому та короткочасному зворотному режимах), завдяки чому відбувається зворотно-поступальний рух масивного інерційного тіла по повздовжньому прорізу направляючої ламелі другого рівня.

До масивного інерційного тіла вздовж напрямку його пересування прикріплено зворотно- поступальний механізм, який перетворює зворотно-поступальний рух масивного інерційного бо тіла в обертовий рух вала до якого, в свою чергу, приєднаний генератор електричної енергії.

Напрям сили, яка створює обертовий момент на валу електродвигуна першого рівня та електродвигуна другого рівня, знаходиться перпендикулярно до напряму відцентрових та доцентрових сил, під дією яких відбувається зворотно-поступальний рух масивного інерційного тіла, а враховуючи третій закон Ньютона, ці сили не будуть протидіяти одна одній, оскільки вони знаходяться не на одній прямій, і тому електродвигуни двох рівнів будуть працювати в режимі холостого ходу, без суттєвого навантаження на джерело їх живлення та незалежно від величини знятої механічної енергії із вихідного вала зворотно-поступального механізму перетворювача.

Величина отриманої потужності на вихідному вала зворотно-поступального механізму буде залежати від тривалості та кутової швидкості обертання валу електродвигуна першого рівня, від темпу наростання і темпу спадання швидкості валу електродвигуна першого рівня, від тривалості зупинки (чи обертанні у зворотному напрямку) вала електродвигуна першого рівня, від кутової швидкості обертання вала електродвигунів другого рівня, від величини питомої ваги масивного інерційного тіла, від кількості та довжини направляючих ламелей першого рівня, від кількості та довжини направляючих ламелей другого рівня із повздовжнім прорізом. Також збільшити величину отриманої потужності на вихідному валу зворотно-поступального механізму можна за рахунок додавання в конструкцію перетворювача ще третього і більше рівнів.

Заявлене технічне рішення перетворювача відцентрових та доцентрових сил інерції в механічну енергію ілюструється графічними матеріалами, де зображено: на фігурі 1 - переріз загального вигляду перетворювача; на фігурі 2 - вигляд перетворювача в перерізі А-А; на фігурі З - фрагмент перетворювача із способом перетворення зворотно-поступального руху в обертовий рух за допомогою рейкового зворотно-поступального механізму; фрагмент перетворювача із способом перетворення зворотно-поступального руху в обертовий рух за допомогою рейкового зворотно-поступального механізму в розрізі В-В; на фігурі 4 - фрагмент перетворювача із способом перетворення зворотно-поступального руху в обертовий рух за допомогою коромисло-кривошипного механізму.

Перетворювач відцентрових та доцентрових сил інерції в механічну енергію (див. Фіг. 1 та

Фіг. 2), що заявляється, містить основу 1 на якій прикріплено один електродвигун першого рівня

Зо 2 за допомогою болтів 3. На вал 4 електродвигуна першого рівня 2 посаджена втулка 5, яка зафіксована гайкою б. До втулки 5, перпендикулярно до осі обертання 7 електродвигуна першого рівня 2, за допомогою болтів 8 та гайок 9, приєднано рівномірно відносно осі обертання 7 направляючі ламелі 10.

В свою чергу, на кінці кожної цієї направляючої ламелі 10 знаходяться по одному електродвигуну другого рівня 11, які кріпляться за допомогою болтів 12. Вісь обертання 7 електродвигуна першого рівня 2 паралельна усім осям обертання 13 електродвигунів другого рівня 11. На вал 14 кожного електродвигуна другого рівня 11 посаджена втулка 15, яка зафіксована гайкою 16.

До втулки 15, перпендикулярно до осі обертання 13 електродвигунів другого рівня 11, за допомогою болтів 17 та гайок 18, кріпляться рівномірно відносно осі обертання 13 направляючі ламелі із повздовжнім прорізом 19. По повздовжньому прорізі 20 відповідної ламелі має можливість пересуватись, за допомогою звуження посередині 21, встановлене у цей проріз масивне інерційне тіло 22.

Працює перетворювач відцентрових та доцентрових сил інерції в механічну енергію наступним чином.

Вал 14 електродвигунів другого рівня 11 починають обертатися навколо своєї осі 13 із кутовою швидкістю 02 в напрямку 23. Під дією відцентрових сил інерції масивне інерційне тіло 22 починає переміщатись із силою Евідц. 24 по повздовжньому прорізу 20 ламелей із повздовжнім прорізом 19 до того часу поки воно досягне зовнішньої точки опори 25. В цей момент починає обертатися навколо своєї осі 7 вал 4 електродвигуна першого рівня 2 із кутовою швидкістю 0! в напрямку 26. В даному випадку масивне інерційне тіло 22 буде одночасно уже обертатися навколо осі 13 та навколо осі 7, а вісь 13 електродвигуна другого рівня 11 буде обертатися навколо осі 7 електродвигуна першого рівня 2 із радіусом В 30 описуючи в горизонтальній площині коло 31.

Як відомо, будь-яке матеріальне тіло завжди намагається зайняти в просторі положення із найменшою потенціальною енергією. Дане правило стосується будь-якого матеріального тіла у

Всесвіті.

А тому, при одночасному обертанні навколо осі 13, яка одночасно обертається навколо осі 7 масивне інерційне тіло 22 буде намагатися зайняти положення із найменшою потенціальною бо енергією, що змусить його зміщуватись в напрямку до центру обертання навколо осі 13. Під дією доцентрових сил інерції масивне інерційне тіло 22 починає переміщатись із силою Едоц. 27 по повздовжньому прорізу 20 ламелей із повздовжнім прорізом 19 до того часу, поки воно досягне внутрішньої точки опори 28. В цей момент зупиняється обертатися навколо своєї осі 7 вал 4 електродвигуна першого рівня 2 та починається зворотний процес переміщення масивного інерційного тіло 22 із силою Евідц. 24 по повздовжньому прорізу 20 ламелей із повздовжнім прорізом 19 під дією уже відцентрових сил інерції. Далі процеси повторюються, де почергово діє на масивне інерційне тіло 22 Едоц. та Евідц. Тобто центр масивного тіла 21, при обертанні навколо осі 13, під дією Едоц. та Евідц. буде рухатись в горизонтальній площині в прямому та зворотному напрямку по спіралеподібній траєкторії.

Отже, наше масивне інерційне тіло 22 буде здійснювати в повздовжньому прорізу 20 ламелей із повздовжнім прорізом 19 почерговий зворотно-поступальний рух. Електродвигун першого рівня 2 буде працювати в почерговому короткочасному та гальмівному режимах (або почерговому короткочасному прямому та короткочасному зворотному режимах), а електродвигуни другого рівня 11 будуть працювати в тривалому режимі.

Контролер 29 встановлює оптимальну кутову швидкість обертання електродвигунів другого рівня, оптимальний темп наростання і темп спадання кутової швидкості вала електродвигуна першого рівня, оптимальну кутову швидкість та час обертання електродвигуна першого рівня, оптимальний час зупинки загальмованого електродвигуна першого рівня в залежності від навантаження на злагоджено з'єднаних між собою генераторах, які приводяться в рух за допомогою зворотно-поступальних механізмів.

Вищеописані фізичні процеси відцентрових та доцентрових сил інерції підтверджуються експериментальним методом, а також їх можна підтвердити методом порівнянь, взявши за зразок будову та функціонування нашої Сонячної системи, як однієї з найбільш досліджених на даний час зіркових систем Всесвіту.

Доцентрові сили інерції нашого перетворювача є аналогією гравітаційних сил у Всесвіті.

Проаналізувавши усі відомі планетні тіла нашої Сонячної системи можна зробити висновок, що доцентрові сили (гравітаційні сили) на відповідній планеті залежать від кутової швидкості обертання даної планети навколо своєї осі (свого центру мас) та від кутової швидкості обертання даної планети по власній орбіті навколо центру мас Сонячної системи. Також на

Зо доцентрову силу (гравітаційну силу) кожної планети Сонячної системи буде впливати кутова швидкість обертання по своїй орбіті Сонця (центру мас Сонячної системи) навколо центру маси галактики Молочний шлях (центру маси скупчень галактик місцевої групи, центру маси надскупчень галактик тощо). Планети сонячної системи обертаються навколо Сонця (спільного центру мас сонячної системи), так само як обертаються супутники навколо своїх планет сонячної системи.

Тому планети Меркурій та Венера мають порівняно малу доцентрову силу (гравітаційну силу), оскільки у них відсутні їхні супутники, а тривалість обертання Меркурія та Венери навколо своєї осі практично рівна тривалості їх обертання навколо Сонця. Фактично Меркурій та Венера рухаючись по своїй орбіті обернені однією стороною до Сонця так само, як обернений однією стороною до Землі її "природний" супутник Місяць, так само як обернені однією стороною до відповідної планети "природні" супутники Марсу, а також природні супутники газових гігантів (згаслих зірок) Юпітера, Сатурна, Урану та Нептуна. Найшвидше обертається навколо свого центру мас Юпітер, який має найбільшу кількість своїх природних супутників.

Якщо умовно забрати "природний" супутник Землі Місяць, то планета Земля порівняно швидко перестане обертатися навколо своє осі, сила тяжіння на ній різко зменшиться, а сама планета буде продовжувати обертатися навколо Сонця обернена однією стороною до нього, аналогічно так як зараз обертаються навколо Сонця планети Меркурій та Венера.

Від величини доцентрових сил (гравітаційних сил), тобто від швидкості обертання матеріального об'єкту навколо своєї осі, від швидкості обертання цієї осі навколо ще однієї іншої осі, а також від маси матеріального об'єкту буде залежати які процеси будуть проходити і в його надрах. При відповідній масі матеріального об'єкту (зірки, планети тощо) та доцентровій силі (гравітаційній силі) створюються необхідні та достатні умови в її надрах (тиск та температура) для започаткування проходження синтезу хімічних елементів, а саме із хімічних елементів меншої атомної маси (тобто із хімічних елементів з більшою внутрішньою енергією) утворюються хімічні елементи більшої атомної маси (тобто хімічні елементи з меншою внутрішньою енергією), що супроводжується одночасним вивільненням швидких надмалих частинок. Маса та об'єм новоствореного атома хімічного елементу буде більшою ніж маса та об'єм кожного окремого атому з яких він утворився, але меншою від загальної маси та об'єму цих атомів. Швидкі надмалі частинки прямолінійно рухаються із різними швидкостями бо (частотою) у всіх напрямках Всесвіту, на них не діють доцентрові сили (гравітаційні сили), і тільки вони можуть бути обмінними частинками між галактиками. Ці швидкі надмалі частинки можуть відбиватися чи поглинатися атомами хімічних елементів, поглинатися та одразу перевипромінюватися атомами хімічних елементів уже лише на відповідній частоті конкретного атома хімічного елементу, яка властива лише для нього. Тобто в надрах матеріальних об'єктів (галактик, зірок, планет тощо) відбувається постійне ущільнення хімічних елементів, так само як і усі процеси у Всесвіті спрямовані на ущільнення матвтерії, на її компактність. Дані процеси відбуваються аналогічно в будь-якій зірковій системі Всесвіту, де є необхідні та достатні умови для проходження синтезу хімічних елементів. Різниця лише в тому, які хімічні елементи є початковим "паливним матеріалом" для початку проходження синтезу хімічних елементів. Якщо взяти Сонце, то початковим "паливним матеріалом" на ньому будуть найлегші хімічні елементи (водень тощо), тобто хімічні елементи із найменшою атомною масою та відповідно найбільшою внутрішньою енергією, на відміну від скажімо планети Земля, де початковим "паливним матеріалом" будуть хімічні елементи уже із більшою атомною масою та уже з меншою внутрішньою енергією.

Магнітне поле будь-якого матеріального об'єкту у Всесвіті безпосередньо пов'язане із його доцентровими силами (гравітаційними силами). Тому сила магнітного поля певної планети (зірки тощо) буде залежати від масштабності та інтенсивності проходження на ній синтезу хімічних елементів. Це пояснюється тим, що при проходженні синтезу хімічних елементів, більш важкі хімічні елементи під дією доцентрових сил (гравітаційних сил) концентруються в ядрі планети (в центрі маси планети), а оскільки атоми усіх хімічних елементів є своєрідними гіроскопами та маленькими магнітиками, які під дією гіроскопічного ефекту при обертанні ядра планети (зірки, галактики тощо) навколо своєї осі вишиковуються в одному напрямку, тим самим посилюють її магнітне поле. А тому, як відомо, у планет Меркурій та Венера практично немає магнітного поля, оскільки в їх надрах відсутні передумови для проходження синтезу хімічних елементів викликані їхніми доцентровими силами (гравітаційними силами).

Наявність та щільність атмосфери планети буде також залежати від наявності та величини на ній доцентрових сил (гравітаційних сил). А стійкість атмосфери планети буде залежати від наявності та величини магнітного поля на ній, яке є захистом атмосфери відповідної планети від швидких надмалих частинок (космічного вітру), в тому числі захистом від небезпечних для

Зо живих організмів швидких надмалих частинок рентгенівського та вищого діапазону випромінювання, які при входженні в атмосферу планети, стикаючись із наявними атомами хімічних елементів атмосфери, зменшують свою швидкість (частоту) до безпечнішого рівня нешкідливого для існування живих організмів.

Планета Марс має слабке магнітне поле, що пояснюється малою масою планети (майже у два рази меншою за масу планети Земля), а відповідно і неспроможністю під дією її відносно малих доцентрових сил (гравітаційних сил) створити в надрах планети умови (тиск та температура) для більш масштабного проходження синтезу хімічних елементів. Доцентрові сили (гравітаційні сили) на планеті Марс набагато менші ніж на планеті Земля, що пояснюється порівняно меншою одночасною швидкістю обертання планети Марс навколо своєї осі (свого центру мас) та порівняно меншою кутовою швидкістю обертання планети Марс по своїй орбіті навколо ще однієї осі - навколо Сонця (навколо центру мас Сонячної системи).

Наш Всесвіт є вічним, безмежним та різновіковим. Усі процеси у будь-якій точці Всесвіту відбуваються за єдиними законами природи. Зіркові системи будь-якої галактики народжуються, проходять свій еволюційний шлях, "вмирають", потім знову народжується і так безперервно.

Кожна галактика живе своїм індивідуальним життям, яке визначається її масою. Будь-які космічні катастрофи матеріальних небесних тіл можуть виникнути тільки в межах певної зіркової системи. Ці катастрофи є прогнозовані та мають, як правило, спочатку кометне, а потім ще й астероїдне походження, а утворення в майбутньому планет (супутників планет) зіркової системи також пов'язано із ними.

У Всесвіті будь-які зіркові системи в період свого "життя" ніколи не можуть між собою зіткнутися, так як не можуть ніколи між собою зіткнутися центри мас галактик. Це пояснюється тим, що усі матеріальні тіла у Всесвіті "з'єднані" доцентровими силами (гравітаційними силами) із своїм відповідним центром маси та мають свою індивідуальну визначену орбіту. Кутова швидкість на орбіті кожної планети (зірки, галактики, скупчення галактик місцевої групи, надскупчень галактик тощо) чітко визначена та пов'язана із відстанню до центру маси навколо якого вона обертається.

Зіркові системи певної галактики можуть зустрітися між собою лише в центрі маси ("чорній дірі") своєї галактики на кінцевому етапі свого функціонування. В такому випадку зірки та їх планети уже давно охолонуть, а синтез хімічних елементів припиниться через відсутність бо "паливного матеріалу", оскільки хімічні елементи уже досягнуть при наявних відповідних умовах максимально можливої атомної маси (мінімальної внутрішньої енергії), при яких подальше їх ущільнення шляхом синтезу не буде можливим. Це буде заключний черговий етап життя зіркової системи, коли вся її маса максимально ущільниться та сконцентрується в центрі маси ("чорній дірі") галактики, тобто відбудеться черговий повний коловорот матерії у галактиці.

Центр галактики ("чорна діра") також не в змозі за допомогою доцентрових сил (гравітаційних сил) утримувати дуже велику кількість надіщільної матерії, яка постійно поповнюється ззовні із дископодібного скупчення зіркових систем перпендикулярного до осі обертання галактики. Тому, періодично змінюючи інтенсивність, найменші атоми (атоми хімічних елементів з найменшою атомною масою та з найбільшою внутрішньою енергією) отримуючи велику початкову кінетичну енергію вириваються із двох протилежних один одному полюсів галактики (так званих двох джетів квазару) та несуться струменями на відстані десятки тисяч світових років. Оскільки центр маси галактики ("чорна діра") обертається навколо своєї осі, то і її струмені також будуть обертатися навколо осі, яка співпадає із напрямком руху струменів. На початковому етапі ці струмені несуться співвісьно осі обертання центру маси галактики та утворюють так звану перемичку галактики. Довжина цієї перемички буде залежати від величини отриманої початкової кінетичної енергії її струменями, яка залежить від розмірів "чорної діри" галактики та від величини галактики в цілому. А згодом, оскільки будь-яке матеріальне тіло у

Всесвіті завжди намагається зайняти положення в просторі із найменшою потенціальною енергією, під дією відцентрових сил інерції, струмені закручуються та несуться все більш перпендикулярно до осі обертання центру маси галактики. Ці найменші атоми (водень тощо) будуть "будівельним матеріалом" (праматерією, всеродом тощо) майбутніх зірок, планет тощо.

Із цих найменших атомів складаються так звані туманності галактики.

Струмені, що вириваються із центру галактики ("чорної діри"), при виході є вузькими та дещо розширюються із збільшенням відстані від цього центру. В межах даних струменів починають формуватися окремі системи скупчень туманностей, які з часом починають все більше закручуватися та порівняно швидко концентруватись навколо новоутворених власних центрів обертання (центрів мас). Усі скупчення туманностей утвореної системи обертаються навколо власних центрів мас в одному напрямку, а центри мас усіх скупчень туманностей обертаються злагоджено навколо спільного центру мас даної системи скупчень туманностей та приблизно в одній площині.

Дані "коловороти" майбутніх зіркових систем лише зовні подібні до того, як утворюються системи водоворотів в річках чи системи циклонів в атмосфері. В центрі даних "коловоротів" туманностей згодом запалюються молоді зірки. Тому і безпосередньо біля самого центру галактики, на початку її двох струменів (так званої перемички), молодих зірок немає, а лише газова туманність. Отже струмені галактики, як правило, налічують молоді зірки біло-голубого кольору та залишки туманностей.

Туманності галактики лише поглинають швидкі надмалі частинки, які прилітають із уже запалених зірок, а тому температура всередині туманностей поступово зростає. Настане момент необхідних та достатніх умов (тиск і температура) для початку проходження синтезу хімічних елементів в центрі маси окремого скупчення туманності. Початок проходження синтезу хімічних елементів, де початковим "будівельним матеріалом" будуть атоми з найменшою атомною масою та з найбільшою внутрішньою енергією (водень тощо), супроводжується одночасним вивільненням швидких надмалих частинок. Цей процес ще правильно повинен б називатися "запалення зірки" чи "народження зірки". З цього часу зірка стає видимою для людського ока, вона постійно уже буде втрачати свою масу та об'єм, а відповідно і енергію. В період після народження зірки ці швидкі надмалі частини є найшвидші (найбільшої частоти), тому молоду зірку ми спостерігаємо в біло-голубому кольорі, а по мірі відпрацювання "будівельного матеріалу" зірки швидкість (частота) швидких надмалих її частинок дещо зменшується, тому зірку ми уже спостерігаємо в жовтому, а пізніше і в червоному кольорі.

Як було уже зазначено, кутова швидкість на орбіті кожної галактики (планети, зірки, скупчення галактик місцевої групи, надскупчень галактик тощо) чітко визначена та пов'язана із відстанню до центру маси навколо якого вона обертається. Тому, із збільшенням відстані від центру маси галактики до її периферії, струмені галактики (рукави галактики) пригальмовують свою кутову швидкість, в результаті чого вони закручуються та приймають спіралеподібну форму, що ми і можемо споглядати на відстані. В свою чергу, вісь обертання центру маси галактики ("чорної діри") нахилена до площини орбіти галактики та відповідно до дископодібного скупчення зіркових систем під певним кутом. Так само як нахилені осі планет

Сонячної системи, що обертаються навколо своєї осі, до площини їхніх орбіт. Даний нахил осі галактики (зірки, планети тощо) викликаний збуренням з боку центру мас, навколо яких вона бо обертається. Тому, в результаті нахилу осі галактики (осі "чорної діри") до орбіти дископодібного скупчення зіркових систем та різної кутової швидкості, пов'язаної із відстанню до центру маси, дивлячись на галактику в напрямку осі її обертання, ми спостерігаємо два протилежних один одному струмені галактики, що виходять із її центру та закручуються в одному напрямку по спіралі по мірі віддалення від центру галактики. Величина кута нахилу осі обертання центру галактики ("чорної діри") до площини орбіти дископодібного скупчення зіркових систем галактики буде визначати форму галактики в майбутньому. В свою чергу, струмені галактики (рукави галактики) своєю масою також впливають на орієнтацію осі дископодібного скупчення зіркових систем галактики.

Умовно галактику можна розділити на такі основні складові: центр маси галактики (ядро, "чорна діра"), два спіралеподібні струмені галактики (рукава галактики, в межах яких формуються зіркові системи із туманностей), спільне дископодібне скупчення сформованих зіркових систем, яке, якщо дивитися перпендикулярно до осі обертання галактики, розташоване між двома спіралеподібними струменями галактики. При тому, що два спіралеподібні струмені галактики та їх спільне дископодібне скупчення сформованих зіркових систем обертаються в одному напрямку навколо одного спільного центру маси галактики. Тобто, в межах двох спіралеподібних виражених рукавах галактики, які ми можемо спостерігати на відстані, із коловоротів туманностей "народжуються" зірки та зіркові системи, які, якщо дивитись перпендикулярно до осі обертання галактики, рухаються під дією відцентрових сил в напрямку від осі обертання центру мас галактики на край їх спільного дископодібного скупчення зіркових систем опо нахиленій траєкторії. Зіркові системи двох струменів, досягнувши краю дископодібного скупчення зіркових систем, продовжують обертатися в цьому ж напрямку навколо центру маси галактики, але починають уже не віддалятися, а під дією доцентрових сил (гравітаційних сил) наближатися до її центру, рухаючись уже в одній спільній площині дископодібного скупчення зіркових систем. На даному етапі функціонування галактики її струмені уже будуть настільки розширені, що чіткого спіралеподібного вираження не буде. В цей період зіркові системи будуть уже не такі яскраві, а по мірі наближення їх до центру галактики зовсім втратять здатність світитись (випромінювати швидкі надмалі частинки), синтез хімічних елементів у них припиниться, але охолоджені зіркові системи надалі будуть продовжувати обертатися навколо центру маси своєї галактики до тих пір поки не з'єднаються із ним. Тобто, центральна частина дископодібного скупчення зіркових систем буде складатися із старих згаслих зірок та зіркових систем (так званий балдж), а тому вона буде невидимою для людського ока. Далі матерія, що тільки починає входити в так звану "чорну діру", досягає максимально можливого ущільнення, при якому вивільняються усі її швидкі надмалі частинки найбільшої частоти (гамма та рентгенівське випромінювання), які є невидимі для людського ока.

Відповідно і центр маси галактики ("чорна діра") також є невидимий для людського ока. А тому існуюча думка про те, що центр маси галактики ("чорна діра") має настільки сильну доцентрову силу (гравітаційну силу), що навіть світло не може покинути її, не відповідає дійсності, оскільки світлом як таким "чорна діра" уже не володіє.

Два спіралеподібні струмені галактики та їх спільне дископодібне скупчення зіркових систем галактики обертаються в одному напрямку навколо центру маси галактики. В нижній та верхній областях галактики, де знаходяться її відповідні струмені, переважає відцентрова сила, завдяки якій туманності та зіркові утворення в струменях рухаються від центру галактики до периферії.

В області спільного дископодібного скупчення зіркових систем галактики переважає доцентрова сила, завдяки якій зіркові утворення рухаються уже від периферії галактики до її центру. Отже, в результаті дії даних відцентрових та доцентрових сил, струмені галактики (рукава галактики) мають меншу кутову швидкість обертання навколо центру галактики, ніж кутова швидкість обертання спільного дископодібного скупчення зіркових систем навколо центру цієї галактики.

Якщо дивитись на галактику в напрямку осі її обертання, то зірки, що знаходяться в дископодібному скупченні зіркових систем, будуть періодично заходити (накладатися) в межі спіралеподібного струменя, а через певний період часу виходити із його меж.

Також, наближаючись до "краю" галактики, уже сформовані в струменях зірки маючи різну масу розташовуються на різних орбітах спільного дископодібного скупчення зіркових систем, в результаті чого струмені розширюються та можуть ще розщеплюватись на кілька гілок.

Отже, провівши аналіз Сонячної системи, зробимо порівняння системи Земля-Місяць із нашим перетворювачем.

Система Земля-Місяць обертаються навколо спільного центру маси, який зміщений на деяку відстань від геометричного центру Землі в напрямку Місяця. В нашому перетворювачі це буде відповідати осі обертання 13. В свою чергу, центр маси системи Земля-Місяць обертається навколо центру маси Сонця, який буде відповідати осі 7 нашого перетворювача. бо Відстань між віссю обертання центру маси системи Земля-Місяць та віссю обертання центру маси Сонця буде відповідати відстані А 30 нашого перетворювача. Доцентрова сила (гравітаційна сила) спрямована до центру маси системи Земля-Місяць, а в нашому перетворювачі доцентрова сила Едоц. (гравітаційна сила) буде спрямована до осі обертання 13, тобто при одночасному обертанні електродвигуна першого рівня навколо осі 7 та електродвигуна другого рівня навколо осі 13 появиться доцентрова сила Едоц., яка буде спрямовувати масивне інерційне тіло 22 по повздовжньому прорізі 20 в напрямку до центру обертання навколо осі 13.

Також потрібно сказати, що і Сонце має доцентрову силу (гравітаційною силою), яка притягує планети сонячної системи до себе за рахунок того, що планети сонячної системи обертаються по своїх орбітах навколо центру маси Сонячної системи, а центр маси Сонячної системи також обертається по своїй орбіті навколо центру маси галактики Молочний шлях. В свою чергу, центр маси галактики Молочний шлях обертається навколо центру маси скупчення галактик місцевої групи, центру маси надскупчень галактик і так далі. Тому усі галактики

Всесвіту мають лише спіралеподібну форму. Отже, як бачимо, доцентрова сила (гравітаційна сила) присутня всюди у Всесвіті і вона є першочерговою та невід'ємною основою його функціонування. Прямолінійного руху матеріальних тіл у Всесвіті не існує, а будь-який матеріальний об'єкт у Всесвіті "прив'язаний" до конкретного центру маси, тобто знаходиться в зоні доцентрового впливу (гравітаційного впливу) тої чи іншої планети, або зірки, або галактики, або скупчення галактик місцевої групи тощо. Наприклад, на будь-який космічний об'єкт, який знаходиться на орбіті планети Земля, також діє гравітація планети Земля і лише планети

Земля. Даний космічний об'єкт знаходиться у постійному вільному падінні на планету Земля, але завдяки його високій орбітальній кутовій швидкості та відцентровій силі він не може впасти на планету Земля. Тому створюється враження, що ніби то на даний космічний об'єкт не діє доцентрова сила (гравітаційна сила), хоча насправді це не є так.

Підсумовуючи вищенаведене можна дати визначення поняттю доцентрової сили (гравітаційної сили). Доцентрова сила (гравітація) - це механічний рух матеріальних тіл спрямований до центру навколо якого вони обертаються, що виникає при обертанні матеріальних тіл навколо цього центру, який в свою чергу одночасно обертається навколо ще, як мінімум одного, іншого центру. Доцентрові сили (гравітаційні сили) спрямовують будь-яке

Зо матеріальне тіло у Всесвіті в положення із найменшою потенціальною енергією. При тому, що відстань між кожним наступним центром обертання (наступним центром маси) та попереднім центром обертання (попереднім центром маси) повинна бути більшою за відстань між двома центрами обертання, які знаходяться перед цим наступним центром обертання.

Один із варіантів виконання способу перетворення зворотно-поступального руху масивного інерційного тіла в обертовий рух вала за допомогою рейкового зворотно-поступального механізму показано на Фіг. 3.

До масивного інерційного тіла 22 прикріплено індукційний генератор електричної енергії 32, який кріпиться за допомогою болтів 33. На вал 34 цього генератора 32 жорстко посаджена зубчаста шестірня 35, яка має зубці лише з однієї сторони. Дана зубчаста шестірня знаходиться між двома паралельними зубчастими рейками 36 та 37, які мають зубці 38 та 39 відповідно.

Зубчасті рейки 36 та 37 знаходяться паралельно до направляючої ламелі із повздовжнім прорізом 19, а вісь обертання 40 генератора перпендикулярно до неї.

Принцип роботи перетворювача зворотно-поступального руху масивного інерційного тіла в обертовий рух вала за допомогою рейкового зворотно-поступального механізму полягає в тому, що при зворотно-поступальному русі масивного інерційного тіла в повздовжньому прорізі 20 направляючої ламелі із повздовжнім прорізом 19 шестірня 35 на валу генератора 32 також здійснює зворотно-поступальний рух між двома паралельними зубчастими рейками 36 та 37, але завдяки наявності зубців лише з однієї сторони цієї шестірні дана шестірня, а отже і вал 34 генератора, буде здійснювати постійне одностороннє обертання навколо своє осі 40 при одночасному зворотно-поступально русі.

Перетворювач зворотно-поступального руху масивного інерційного тіла в обертовий рух вала за допомогою рейкового зворотно-поступального механізму працює наступним чином.

Під дією сили НЕвідц. 24 масивне інерційне тіло 22 почне переміщатись по повздовжньому прорізі 20 направляючої ламелі із повздовжнім прорізом 19 в ліву сторону до точки 25. Разом із масивним інерційним тілом 22 буде також переміщатись електричний генератор 32. В такому випадку зубці шестірні 35, яка знаходиться на валу 34 генератора, будуть входити в щеплення із зубцями 38 зубчастої рейки 36. Оскільки шестірня 35 має зубці лише з однієї сторони, то зубці шестірні 35 входити в щеплення із зубцями 39 зубчастої рейки 37 поки що не будуть. Шестірня 35 при такому русі буде обертатися навколо осі 40 в напрямку за годинниковою стрілкою 41. бо При досягненні крайнім зубцем 42 шестірні 35 крайнього паза 43 зубчастої рейки 38 протилежний крайній зубець 44 шестірні 35 досягне крайнього паза 45 зубчастої рейки 37, що також відповідає досягненню звуженням 21 масивного інерційного тіла 22 точки 25, спрацьовує датчик руху 46, який дає команду зміни напрямку сили Евідц. на протилежний напрямок сили

Едоц. Під дією сили Едоц. 27 масивне інерційне тіло 22 почне переміщатись по повздовжньому прорізі 20 направляючої ламелі із повздовжнім прорізом 19 в праву сторону до точки 28.

В такому випадку крайній зубець 42 шестірні 35 вийде з щеплення із зубцями 38 зубчастої рейки 36, а щеплення зубців шестірні 35 буде відбуватись із зубцями 39 зубчастої рейки 37. При кутовому обертанні шестірні 35 в напрямку 41 та досягненні крайнім зубцем 42 шестірні 35 крайнього паза 47 зубчастої рейки 37 протилежний крайній зубець 44 шестірні 35 досягне крайнього паза 48 зубчастої рейки 36, що також відповідає досягненню звуженням 21 масивного інерційного тіла 22 точки 28, спрацьовує датчик руху 49, який дає команду зміни напрямку сили

Едоц. на протилежний напрямок сили Евідц. Надалі процеси будуть повторюватися.

Зубчасті рейки 36 та 37 за допомогою болтів 50 та 51 кріпляться до вертикальних опор 52 та 53 відповідно. Опори 52 та 53 кріпляться за допомогою болтів відповідно 54 та 55 із двох сторін до направляючої ламелі із повздовжнім прорізом 19. Також для надання жорсткості конструкції зубчасті рейки 36 та 37, а отже і вертикальні опори 52 та 53, з'єднані між собою за допомогою болтів 56 перемичкою 57 та за допомогою болтів 58 перемичкою 59 відповідно.

На виході 64 електричного генератора 32 отримується електрична енергія, яка використовується в будь-яких корисних цілях. В даному перетворювачі зворотно-поступального руху масивного інерційного тіла в обертовий рух вала усі електричні генератори 32, які розміщенні на кожному масивному інерційному тілі 22, з'єднані між собою та працюють злагоджено за допомогою контролера 29.

Перетворювач зворотно-поступального руху масивного інерційного тіла в обертовий рух вала за допомогою рейкового зворотно-поступального механізму містить магнітні подушки, які допомагають в крайніх точках здійснювати "м'яку" зміну напрямку руху масивного інерційного тіла, а також магнітні подушки виконують дублюючу захисну функцію в поєднанні із датчиками руху. Магнітні подушки виконані із пар постійних магнітів (або електромагнітів) обернені однаковими полюсами один до одного. Постійний магніт 60 кріпиться до опори 52, а йому протидіючий постійний магніт 61 кріпиться до масивного інерційного тіла 22. Відповідно

Зо постійний магніт 62 кріпиться до опори 53, а йому протидіючий постійний магніт 63 кріпиться до масивного інерційного тіла 22.

Ще один із варіантів виконання способу перетворення зворотно-поступального руху масивного інерційного тіла в обертовий рух вала за допомогою коромисло-кривошипного механізму показано на Фіг. 4.

До направляючої ламелі із повздовжнім прорізом 19 із двох сторін кріпляться вертикальні опори 65 та 66 за допомогою болтів 67 та 68 відповідно. Зверху встановлюється горизонтальна перегородка 69, яка кріпиться до опори 65 за допомогою болтів 70 та до опори 66 за допомогою болтів 71. До горизонтальної перегородки 69 кріпиться коромисло-кривошипний механізм 72, який через коромисло 73 з'єднаний із масивним інерційним тілом 22. А саме, однією стороною коромисло 73 з'єднане із вхідним валом 74 коромисло-кривошипного механізму 72. З іншої протилежної сторони коромисло 73 має повздовжній проріз 75, по якому має можливість вільно переміщатись палець 76, який жорстко прикріплений до масивного інерційного тіла 22.

Перетворювач зворотно-поступального руху масивного інерційного тіла в обертовий рух вала за допомогою коромисло-кривошипного механізму працює наступним чином.

Під дією сили Евідц. 24 масивне інерційне тіло 22 починає переміщатись по повздовжньому прорізі 20 направляючої ламелі із повздовжнім прорізом 19 в ліву сторону до точки 25. Разом із масивним інерційним тілом 22, паралельно повздовжньому прорізу 20 направляючої ламелі із повздовжнім прорізом 19, буде також переміщатись палець 76. В свою чергу, палець 76 будучи важелем буде повертати коромисло 73 відносно центру осі 77 вхідного вала 74 коромисло- кривошипного механізму 72 в напрямку за годинникової стрілкою 78, а також одночасно палець 76 буде переміщатись вздовж повздовжнього прорізу 76 коромисла 73 в напрямку від центру осі обертання 77 коромисла.

При досягненні звуженням 21 масивного інерційного тіла 22 точки 25, спрацьовує датчик руху 79, який дає команду зміни напрямку сили Евідц. на Едоц. Під дією сили Едоц. 27 масивне інерційне тіло 22 почне переміщатись по повздовжньому прорізі 20 направляючої ламелі із повздовжнім прорізом 19 в праву сторону до точки 28. Відповідно і разом із масивним інерційним тілом 22, паралельно повздовжньому прорізу 20 направляючої ламелі із повздовжнім прорізом 19, буде знову переміщатись палець 76, який будучи важелем буде повертати коромисло 73 відносно центру осі обертання 77 вхідного вала 74 коромисло- бо кривошипного механізму 72 уже в напрямку проти годинникової стрілки 80, а також одночасно палець 76 буде переміщатись вздовж повздовжнього прорізу 75 коромисла 73 в напрямку до центру осі обертання 77 коромисла, а досягнувши середньої точки між крайніми точками 25 та 28, палець 76 почне переміщатись уже вздовж повздовжнього прорізу 75 коромисла 73 в напрямку знову від центру осі обертання 77 коромисла. При досягненні звуженням 21 масивного інерційного тіла 22 точки 28, спрацьовує датчик руху 81, який дає команду зміни напрямку сили Едоц на Евідц. Надалі процеси будуть повторюватися.

Отже, вхідний вал 74 коромисло-кривошипного механізму 72 буде здійснювати почергові коливальні рухи в напрямках 78 та 80 навколо осі обертання 77. Вихідний вал 82 коромисло- кривошипного механізму 72 буде обертатися в одну сторону із відповідною кутовою швидкістю.

В свою чергу, вихідний вал 82 коромисло-кривошипного механізму 72, за допомогою муфти 83, з'єднаний із валом 84 електричного генератора 85.

На виході 86 електричного генератора 85 отримується електрична енергія, яка використовується в будь-який корисних цілях. В даному способі перетворення зворотно- поступального руху масивного інерційного тіла в обертовий рух вала усі електричні генератори 85, які розміщенні на кожній направляючій ламелі із повздовжнім прорізом 19, з'єднані між собою та працюють злагоджено за допомогою контролера 29.

Перетворювач зворотно-поступального руху масивного інерційного тіла в обертовий рух вала за допомогою коромисло-кривошипного механізму містить магнітні подушки, які допомагають в крайніх точках здійснювати "м'яку" зміну напрямку руху масивного інерційного тіла, а також магнітні подушки виконують дублюючу захисну функцію в поєднанні із датчиками руху. Магнітні подушки виконані із пар постійних магнітів (або електромагнітів) обернені однаковими полюсами один до одного. Постійний магніт 87 кріпиться до опори 65, а йому протидіючий постійний магніт 88 кріпиться до масивного інерційного тіла 22. Відповідно постійний магніт 89 кріпиться до опори 66, а йому протидіючий постійний магніт 90 кріпиться до масивного інерційного тіла 22.

Спосіб перетворення зворотно-поступального руху масивного інерційного тіла в обертовий рух вала може мати і будь-яке інше виконання.

Корисна модель може бути реалізовано за допомогою відомих засобів виробництва з використанням існуючих технологій.

Зо

Claims (5)

ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ

1. Перетворювач відцентрових та доцентрових сил інерції в механічну енергію характеризується тим, що на валу електродвигуна першого рівня знаходиться перпендикулярно до осі його обертання, як мінімум одна, направляюча ламель першого рівня, а на кожному кінці направляючої ламелі першого рівня знаходиться електродвигун другого рівня, на валу якого перпендикулярно до осі його обертання знаходиться, як мінімум одна, направляюча ламель другого рівня із повздовжнім прорізом, по якому має можливість пересуватись встановлене у цей проріз масивне інерційне тіло, при тому, що вісь обертання електродвигуна першого рівня паралельна осям обертання електродвигунів другого рівня; при обертанні вала електродвигуна другого рівня, завдяки виникненню відцентрових сил інерції, відбувається переміщення масивного інерційного тіла по повздовжньому прорізу направляючої ламелі другого рівня в напрямку від осі обертання вала електродвигуна другого рівня, а при одночасному обертанні вала електродвигуна другого рівня та вала електродвигуна першого рівня, завдяки виникненню доцентрових сил інерції, відбувається переміщення масивного інерційного тіла по повздовжньому прорізу направляючої ламелі другого рівня в напрямку до осі обертання вала електродвигуна другого рівня.

2. Перетворювач відцентрових та доцентрових сил інерції в механічну енергію за п. 1, який відрізняється тим, що завдяки роботі електродвигуна другого рівня в тривалому режимі, а роботі електродвигуна першого рівня в чергуванні короткочасного та гальмівного режимів (або чергуванні короткочасного прямого та короткочасного зворотного режимів), відбувається зворотно-поступальний рух масивного інерційного тіла по повздовжньому прорізу направляючої ламелі другого рівня.

3. Перетворювач відцентрових та доцентрових сил інерції в механічну енергію за п. 1, який відрізняється тим, що до масивного інерційного тіла вздовж напрямку його пересування по повздовжньому прорізу направляючої ламелі другого рівня прикріплено зворотно-поступальний механізм, який перетворює зворотно-поступальний рух масивного інерційного тіла в обертовий рух вихідного валу до якого, в свою чергу, приєднано генератор електричної енергії.

4. Перетворювач відцентрових та доцентрових сил інерції в механічну енергію за п. 1, який 60 відрізняється тим, що напрям сили, яка створює обертовий момент на валу електродвигуна першого рівня та електродвигуна другого рівня, знаходиться перпендикулярно до напряму віддентрових та доцентрових сил, під дією яких відбувається зворотно-поступальний рух масивного інерційного тіла, а враховуючи третій закон Ньютона, ці сили не будуть протидіяти одна одній, оскільки вони знаходяться не на одній прямій, і тому електродвигуни двох рівнів будуть працювати в режимі холостого ходу, без суттєвого навантаження на джерело їх живлення та незалежно від величини знятої механічної енергії із вихідного вала зворотно- поступального механізму перетворювача.

5. Перетворювач відцентрових та доцентрових сил інерції в механічну енергію за п. 1, який відрізняється тим, що величина отриманої потужності на вихідному валу зворотно- поступального механізму буде залежати від тривалості та кутової швидкості обертання вала електродвигуна першого рівня, від темпу наростання і темпу спадання швидкості вала електродвигуна першого рівня, від тривалості зупинки (чи обертанні у зворотному напрямку) вала електродвигуна першого рівня, від кутової швидкості обертання вала електродвигунів другого рівня, від величини питомої ваги масивного інерційного тіла, від кількості та довжини направляючих ламелей першого рівня, від кількості та довжини направляючих ламелей другого рівня із повздовжнім прорізом, а також від кількості рівнів даного перетворювача. 15 34 13 Кі ля Бі Кк х у Н х х , Я Я М Є х х і х Її Я и Щ Зі Бех У зав Ед. Бер Бод Їж у ож ЇВ Еднтттенняня пеесосесси: Х, х х «Еменнннннтя пен ШКдлялкієжкюєтн сжкскєююююєтдю Н Х Би птн кох х вед дилляяяяннннту : ї р тт ан в и в и ни ванни пін они МИ ОНИ НЕ ООН я ІДЕ НЕМАЕ КОЗЕН М КЕ зайти Кит т І Ї КЕ АКТ КТК с: ПЕ и СТ зн и ! і : ! ' У крон я Бо : і : : | АК Ма бос Ша Гсссююєннняй : Канн Ка: ЧЕ чинни кі Без ННЯ Как яй я ЩА сш нер шах М А х ЖК шин шин ша Ше ни КЕШ с х Ех Моя ві: 121. ЗЕ г Я х Б я Се ме - Фі фен 1 р і НК нн Я Кй й й у й Я в НА зх це ье Ох х х й У КЗ із Е я є я І в; Е М хо -й У і У х хо с Баш 7 шк Я Я гі ши ши и НЕ НЕ ми ши ше о я я й А ЕХ х Ке в У Б х С Ка Ку кни аа а ж З В Ох хх Б сй ке КІ в х ЗИ м У, Ох х, х х, й Ж с Ну о х кеша ее вче: дя Ж х соми зи а хх че: ше чи ей Кі я Кй г Х Ка Її Х У Б мя а о Кч х Ж х г: пн ИН ЕН х сих ох й шк Я КА Н ке У . КЯ не ше я З у х

Фіг. З

А-А їх з хо г ДЕК І її Я тт а х мин Я Ку Яся ї ДЕ і ї їх Я Я я Я Я у Е Е у. т х х, СУ ї Су м ХЕ У й Кая ї т ще З у х і и КЙ З Ко х у г ї В миня вв будов че ї ! 9 і Й і шо я г: ї З Бжоюоя бдн я ЗКДАХАХААААААМ плклжляннянве се ія їх Х Ку ЛИ х ї 7 а т х х Ї СК осиєеееой (й Я ду .х З Моєвнеєюеев Хосе ЗЕ ко хі Ті кх У їх її: й й т тк в в ори ши анвни кави им о ще ї Н т ї гіссесвсой всвоо, 5 зе НИ Ж туя У пато Кон отр ВИ 00 дну ШИ С я їі ши ши НЕ ще хе Аа і ще ее АК Е У у Я КЕ Оз В а М НЕ НЕ ВН ї хі ; т ж; МО Млннянях СДН ЗУ ЗНА МИ Я ВН; СНИ оз ие ше ще ІННИ ЕН щ- счттнтсвдттнн ння й щу р І БОНН А: кі : ХУ чі БЕ хат ше тн с я Сіда сн нн пора у МИ зн а пи ПИ ИН Не ЗШ НК х З ях х Б мою я К шт . песни с фіни Як нах ВИН й ШО ння, Я « яю о втуй У, Я фтеннннх Мах І їх Я Ка і. ій і хо М. Ж ям в: й т ЛК ро іч че Ше НЯ І й х ЩІ й І У : я х сх я КІ х КЗ з СЯ ве че я, й Ко Й Ка 3 х ге х х я Я ї ! 5 мо А Б хо Ку Я сй Ї З З й і х х - Е КЗ 7 г М КІ ше т о Ж є ся КЕ ї Ї З Я х Кя Ух й зо щі Кай ї Її х й -к ех я «МКК с х ї ї х їЗ бо х х шпжччжнннй я Ка ЩІ й Я ЖК х у К я в ТЯ х х Я У вх хх 8 й гі ІЗ Кх В ж й х ке х т КЗ КЕ Х ї х, 5 У К з чи х в Її ї х не х х боже КЗ в В 7 х С У і о Мен ною жк а З Є х х У КУ рн Ж 2 х й : сере сонний І й 23 тк: ад хя Ж як ех тхлляхикию плити У хх хх КЕ КУ КІ: кхккккккиь Зукутхкткня випити

Фіг. 2