UA75560C2 - New interferon receptor 1-binding proteins, dna, coding them and methods for modulation of cells reaction to interferons - Google Patents

New interferon receptor 1-binding proteins, dna, coding them and methods for modulation of cells reaction to interferons Download PDF

Info

Publication number
UA75560C2
UA75560C2 UA99084631A UA99084631A UA75560C2 UA 75560 C2 UA75560 C2 UA 75560C2 UA 99084631 A UA99084631 A UA 99084631A UA 99084631 A UA99084631 A UA 99084631A UA 75560 C2 UA75560 C2 UA 75560C2
Authority
UA
Ukraine
Prior art keywords
dna molecule
sequence
recombinant dna
mentioned
protein
Prior art date
Application number
UA99084631A
Other languages
English (en)
Original Assignee
Yeda Res & Dev
Priority date (The priority date is an assumption and is not a legal conclusion. Google has not performed a legal analysis and makes no representation as to the accuracy of the date listed.)
Filing date
Publication date
Application filed by Yeda Res & Dev filed Critical Yeda Res & Dev
Publication of UA75560C2 publication Critical patent/UA75560C2/uk

Links

Classifications

    • CCHEMISTRY; METALLURGY
    • C12BIOCHEMISTRY; BEER; SPIRITS; WINE; VINEGAR; MICROBIOLOGY; ENZYMOLOGY; MUTATION OR GENETIC ENGINEERING
    • C12NMICROORGANISMS OR ENZYMES; COMPOSITIONS THEREOF; PROPAGATING, PRESERVING, OR MAINTAINING MICROORGANISMS; MUTATION OR GENETIC ENGINEERING; CULTURE MEDIA
    • C12N15/00Mutation or genetic engineering; DNA or RNA concerning genetic engineering, vectors, e.g. plasmids, or their isolation, preparation or purification; Use of hosts therefor
    • C12N15/09Recombinant DNA-technology
    • C12N15/11DNA or RNA fragments; Modified forms thereof; Non-coding nucleic acids having a biological activity
    • CCHEMISTRY; METALLURGY
    • C12BIOCHEMISTRY; BEER; SPIRITS; WINE; VINEGAR; MICROBIOLOGY; ENZYMOLOGY; MUTATION OR GENETIC ENGINEERING
    • C12NMICROORGANISMS OR ENZYMES; COMPOSITIONS THEREOF; PROPAGATING, PRESERVING, OR MAINTAINING MICROORGANISMS; MUTATION OR GENETIC ENGINEERING; CULTURE MEDIA
    • C12N9/00Enzymes; Proenzymes; Compositions thereof; Processes for preparing, activating, inhibiting, separating or purifying enzymes
    • C12N9/10Transferases (2.)
    • C12N9/1003Transferases (2.) transferring one-carbon groups (2.1)
    • C12N9/1007Methyltransferases (general) (2.1.1.)
    • AHUMAN NECESSITIES
    • A61MEDICAL OR VETERINARY SCIENCE; HYGIENE
    • A61KPREPARATIONS FOR MEDICAL, DENTAL OR TOILETRY PURPOSES
    • A61K38/00Medicinal preparations containing peptides
    • A61K38/16Peptides having more than 20 amino acids; Gastrins; Somatostatins; Melanotropins; Derivatives thereof
    • A61K38/17Peptides having more than 20 amino acids; Gastrins; Somatostatins; Melanotropins; Derivatives thereof from animals; from humans
    • A61K38/19Cytokines; Lymphokines; Interferons
    • A61K38/21Interferons [IFN]
    • AHUMAN NECESSITIES
    • A61MEDICAL OR VETERINARY SCIENCE; HYGIENE
    • A61PSPECIFIC THERAPEUTIC ACTIVITY OF CHEMICAL COMPOUNDS OR MEDICINAL PREPARATIONS
    • A61P35/00Antineoplastic agents
    • AHUMAN NECESSITIES
    • A61MEDICAL OR VETERINARY SCIENCE; HYGIENE
    • A61PSPECIFIC THERAPEUTIC ACTIVITY OF CHEMICAL COMPOUNDS OR MEDICINAL PREPARATIONS
    • A61P37/00Drugs for immunological or allergic disorders
    • AHUMAN NECESSITIES
    • A61MEDICAL OR VETERINARY SCIENCE; HYGIENE
    • A61PSPECIFIC THERAPEUTIC ACTIVITY OF CHEMICAL COMPOUNDS OR MEDICINAL PREPARATIONS
    • A61P37/00Drugs for immunological or allergic disorders
    • A61P37/02Immunomodulators
    • A61P37/06Immunosuppressants, e.g. drugs for graft rejection
    • AHUMAN NECESSITIES
    • A61MEDICAL OR VETERINARY SCIENCE; HYGIENE
    • A61PSPECIFIC THERAPEUTIC ACTIVITY OF CHEMICAL COMPOUNDS OR MEDICINAL PREPARATIONS
    • A61P43/00Drugs for specific purposes, not provided for in groups A61P1/00-A61P41/00
    • CCHEMISTRY; METALLURGY
    • C07ORGANIC CHEMISTRY
    • C07KPEPTIDES
    • C07K14/00Peptides having more than 20 amino acids; Gastrins; Somatostatins; Melanotropins; Derivatives thereof
    • C07K14/435Peptides having more than 20 amino acids; Gastrins; Somatostatins; Melanotropins; Derivatives thereof from animals; from humans
    • C07K14/46Peptides having more than 20 amino acids; Gastrins; Somatostatins; Melanotropins; Derivatives thereof from animals; from humans from vertebrates
    • C07K14/47Peptides having more than 20 amino acids; Gastrins; Somatostatins; Melanotropins; Derivatives thereof from animals; from humans from vertebrates from mammals
    • C07K14/4701Peptides having more than 20 amino acids; Gastrins; Somatostatins; Melanotropins; Derivatives thereof from animals; from humans from vertebrates from mammals not used
    • C07K14/4702Regulators; Modulating activity

Landscapes

  • Health & Medical Sciences (AREA)
  • Life Sciences & Earth Sciences (AREA)
  • Chemical & Material Sciences (AREA)
  • Engineering & Computer Science (AREA)
  • Organic Chemistry (AREA)
  • Bioinformatics & Cheminformatics (AREA)
  • General Health & Medical Sciences (AREA)
  • Medicinal Chemistry (AREA)
  • Genetics & Genomics (AREA)
  • Zoology (AREA)
  • Wood Science & Technology (AREA)
  • Pharmacology & Pharmacy (AREA)
  • Animal Behavior & Ethology (AREA)
  • Immunology (AREA)
  • Public Health (AREA)
  • Veterinary Medicine (AREA)
  • Molecular Biology (AREA)
  • Biochemistry (AREA)
  • Biomedical Technology (AREA)
  • Nuclear Medicine, Radiotherapy & Molecular Imaging (AREA)
  • General Chemical & Material Sciences (AREA)
  • Chemical Kinetics & Catalysis (AREA)
  • Biotechnology (AREA)
  • General Engineering & Computer Science (AREA)
  • Gastroenterology & Hepatology (AREA)
  • Proteomics, Peptides & Aminoacids (AREA)
  • Biophysics (AREA)
  • Microbiology (AREA)
  • Epidemiology (AREA)
  • Toxicology (AREA)
  • Transplantation (AREA)
  • Physics & Mathematics (AREA)
  • Plant Pathology (AREA)
  • Micro-Organisms Or Cultivation Processes Thereof (AREA)
  • Peptides Or Proteins (AREA)
  • Medicines That Contain Protein Lipid Enzymes And Other Medicines (AREA)
  • Preparation Of Compounds By Using Micro-Organisms (AREA)
  • Medicines Containing Antibodies Or Antigens For Use As Internal Diagnostic Agents (AREA)
  • Pharmaceuticals Containing Other Organic And Inorganic Compounds (AREA)

Description

Опис винаходу
Цей винахід, взагалі, має відношення до молекулярних механізмів дії інтерферону та, зокрема, до нових 2 білків, які зв'язують рецептор 1 інтерферону, молекул рекомбінантної ДНК, яка кодує ці білки, та способів модулювання клітинної реакції на інтерферон.
Інтерферони типу | (підтипи ІЕМ-ж; та -ї) проявляють плейотропні ефекти відносно клітин, наприклад, інгібірування репліка дії вірусу (антивірусний ефект), інгібірування проліферації клітин (протипухлинні ефекти) та модулювання імунної активності клітин (імунорегуляторні ефекти). Ці численні ефекти інтерферонів (ІєМ8) корелюють з морфологічними та біохімічними модифікаціями клітин (Ревел (Кемеї), 1984, оглядова стаття).
Інтерферони здійснюють свою активність через видоспецифічні рецептори. У разі інтерферонів типу І. було ідентифіковано два трансмембранні рецепторні ланцюги: ІЕМАКІ! |(Юз (О2е) та інші, 1990) та ІЕМАК2-2 (або
ІЕМАК2-С, Доманскі (отапекКі) та інші, 1995). Трансдукція сигналу, генерованого ІЕМ- о, Др, єю залучає білок тирозинкіназу з сімейства кіназ дапиз (дак) та транскрипційні фактори сімейства 5іаї |Дарнелл (БагпеїЇ) та т інші, 1994). Білки шляхів Чак-(аї активуються шляхом зв'язування з інтрацитоглазматичними (ІС) ділянками рецепторних ланцюгів ІЕМАКІ та ІЕМАК2. До білків, які зв'язуються з ІЕМАКІ1 1С ділянкою, належать їук2 та іа (Абрамович (Абгатомісі) та інші, 19941. Після цього Зіаії2 рекрутує іа! до утворення ІЕМ-індукованого транскрипційного комплексу ІЗОЕЗ, який активує ІРМ-індуковані гени |Лунг (Гешпо) та інші, 1995).
Транскрипційні комплекси, до складу яких входить ЗіаїЗ, також індукуються ІЄМ- р (Герроч (Наїгтосі) та інші, 720 1994); спостерігали ІРМ-залежне зв'язування 5З(аїЗ з ІЕМАКІ-ІС (Янг (ЖМапо) та інші, 1996).
Протеїнтирозинфосфатаза РТР1С та О зворотне пов'язуються з ІЕМАКТ у разі - додання ІЕМ |Девід (ЮОаміа) та інші, 1995а). На додаток до цього, дві серин/треонінпротеїнкінази, ЕКК2 МАР кіназа (48кДа) |Девід (Оамід) та інші, 19955) та цАМФ, активували протеїнкіназу А |Девід (Оаміа) та інші, 1996), зв'язану з ізольованими : с ре близькими до мембрани 50 залишками ІЕМАКТ1-ІС. Таким чином, ІС ділянки рецептору ІМ типу | служать як сайти "причалювання" для численних білків, які служать для генерування та регулювання біологічних ефектів (о)
ІРМ8 на клітини.
Двогібридний скринінг у дріжджей є дієвим способом індентифікування нових білків, які зв'язуються з визначеними поліпептидними послідовностями |Фідцз (РіеЇїд5) та Сонг (опа), 1989). Стисло, двогібридний о скринінг здійснюють шляхом трансфектування дріжджових клітин (а) плазмідною ДНК, визначений поліпептид якої ("затравка") злито з ДНК-зв'язувальною ділянкою транскрипційного фактору саї4, та (б) КкДНК бібліотекою, (Се) злитою з активаційною ділянкою саї4 у рАСТ плазміді. Після цього дріжджові клітини, трансфектовані кДНК, яка ою кодує білок, який зв'язується зі згаданою поліпептидною "затравкою", відновлюють активність згаданого саї4.
Присутність такого білку, який зв'язує згадану поліпептидну "затравку", виявляється експресією ферментної ІФ) з активності, наприклад, р-галактозидази, з генно-інженерної конструкції (СА 1-Іас/, яку, за переважним М варіантом, вводять до дріжджового геному. З дріжджових клонів, які виявляються позитивними у цій пробі, можна виділити плазміду рАСТ, визначити нуклеотидну послідовність її інсерційного сегменту та ідентифікувати білок, який її кодує. Цей спосіб дозволив ідентифікувати нові білки, які взаємодіють з ІС ділянкою цитокінних рецепторів (Болдін (Воїаіп) та інші, 1995). « 20 Цитування будь-якого документу у цій заявці не повинно розглядатись, як признання того, що такий документ у с належить до відомого рівня або має відношення до патентоздатності будь-якого пункту формули винаходу цієї заявки. Будь-яке твердження щодо вмісту або дати будь-якого документу базується на інформації, що є доступна :з» заявникам на час подачі заявки, і не містить будь-якого визнання правильності такого твердження.
Цей винахід має відношення до двох нових людських білків, які у цьому описі було позначено ІК1В1 та ІК18В4 та ідентифіковано, як білки, які зв'язують рецептор 1 ІРМ (ІРМАКТ), та до ДНК, яка кодує два згадані білки. -І Кожен зі згаданих білків ІКІВ1 та ІК184 взаємодіє з інтрацитоплазматичною (ІС) ділянкою ІРМАКІ та опосередковує клітинні реакції на інтерферон. о Цей винахід спрямовано на молекулу рекомбінантної ДНК, до складу якої входить нуклеотидна послідовність, с яка кодує білок ІЇК1В1 або білок ІК184, або їх фрагменти, а також на білки, які кодуються згаданою послідовністю. У молекулах рекомбінантної ДНК згадана нуклеотидна послідовність, яка кодує згаданий білок (2) ІЇК1В1 або згаданий білок ІК184, або їх фрагменти, функціонально зв'язана з промотором у значеннєвій або оз антизначеннєвій орієнтації.
Завдяки введенню згаданої молекули рекомбінантної ДНК, до складу якої входить промотор, функціонально зв'язаний зі згаданою нуклеотидною послідовністю, яка кодує новий ІЕМАК1-зв'язувальний білок у згаданій значеннєвій орієнтації безпосередньо до пухлин, підсилюється реакція на терапію екзогенним інтерфероном при лікуванні раку. (Ф) На додаток до цього, цей винахід має також відношення до способу продовження виживаності тканинного
ГІ трансплантату шляхом введення згаданої рекомбінантної молекули, до складу якої входить промотор, функціонально зв'язаний зі згаданою нуклеотидною послідовністю, яка кодує новий ІЕМАК1-зв'язувальний білок во або його фрагменти, у антизначеннєвій орієнтації, до тканинного трансплантату перед трансплантуванням пацієнтові.
Таким чином, цей винахід має також відношення до фармацевтичних композицій, до складу яких входять такі
ДНК, РНК або білок, та терапевтичних способів їх застосування.
Цей винахід має також відношення до антитіл, специфічних до нових білків за цим винаходом. 65 На Фігурі 1 показано взаємодію ІК181 зі згаданою ІРМАК1-ІС ділянкою за результатами вимірів за допомогою аналізів двогібридної генетичної взаємодії у дріжджах. У обмеженій рамкою нижній частині згаданої фігури зазначено інсерційні сегменти кДНК у рАСТ у комбінації з різними "затравками".
На Фігурі 2 показано взаємодію ІК184 зі згаданою ІРМАК1-ІС ділянкою за результатами вимірів за допомогою аналізів двогібридної генетичної взаємодії у дріжджах. У обмеженій рамкою нижній частині згаданої фігури зазначено інсерційні сегменти кДНК у рАСТ у комбінації з різними "затравками".
На Фігурі З показано згадану нуклеотидну (Послідовність Мої) та амінокислотну (Послідовність Мо2) послідовності ІК1В1.
На Фігурі 4 показано гомологію та порівняльний аналіз первинної структури згаданої амінокислотної послідовності ІК181 (Послідовність Мо2) зі згаданими амінокислотними послідовностями двох 70 кальційзв'язувальних білків, кальцінейрину В (скорочене позначення САЇ В; Послідовність Мо3) та кальтрактину (скорочене позначення САТК; Послідовність Мо4). Ідентичні амінокислоти у ІК1В1 та СА! В або між САІВ та
САТК показано символом "|", який розміщено між ними. Ідентичність між ІК1ІВ1 та САТК, але не з САЇІВ, показано символом ":", який розміщено між ними. Ділянки, позначені напівжирним шрифтом, представляють собою ВЕ-відгалуження (спіраль-петля-спіраль) кальційзв'язувальних ділянок.
На Фігурі 5 показано назерн-блотинги мРНК ІК18В81 та 185 рРНК (нижній рядок) клітин 2665 мієломи людини, гібридизованих з кКДНК ІК1В1 та прискорене та швидкоминуче індукування ІК1В81 після обробки згаданих клітин за допомогою ІЕМ-о8 або ІЄМ-д впродовж 2 годин або 18 годин. Перший зображений рядок представляє собою контроль без ІРМ-обробки через 2 години.
Фігури бА та 6В представляють собою смуги 5О5-РАСЕ (електрофорез у поліакриламідному гелі у присутності додецилсульфату натрію), на яких показано взаємодію іп мйго ІК184 з виділеною ІРМАК1-1С ділянкою (Фігура бА) та з клітинними екстрактами мембран клітин 02665 та О266К людини (Фігура 68). На Фігурі бА згадані Г8)метіонін-мічені трансляційні продукти з/без сигнальних ІБ184 іп мійго транскриптів або імунопреципітувались (1Омкл) за допомогою антисигнальних М2 кульок (смуги 1 та 4), або реагували (5Омкл) з глутатіосновими кульками, сполученими з СОБІ (глутатіон 5-трансфераза), злитою з ІРЕМАК1-ІС ділянкою Ге довжиною 100 амінокислот (смуги 2 або 5), або сполученими лише з з5Т (смуги З та 6). Після інкубування о впродовж ночі при температурі 42С (кінцевий об'єм 10Омкл) згадані кульки промивали і 505 (додецилсульфат натрію)-елюйовані білки кип'ятили за відновлювальних умов перед здійсненням ЗО5-РАСЕ. На Фігурі 68, клітини
Ц2665 (смуга 1) або клітини 0266К (смуга 2) екстрагували за допомогою Вії буферу та антипротеаз | Абрамович (Абгатоміст) та інші, 1994) та 0,ЗБмл (107 клітин) інкубували з 75мкл ІЗ8)метіонін-мічених трансляційних о продуктів сигнальних ІК184 транскриптів впродовж ночі при температурі 42С. Анті--'РЄМАК1 тАБ (моноклональні со антитіла) КЗ, імобілізовані на кульках протеїну (з (25мкл), додавали впродовж 2,5 години, промивали за допомогою Вгі| буферу та піддавали ЗЮОЗ-елююванню, кип'ятили і відновлені білки аналізували за допомогою іт)
ЗО5-РАСЕ. Було здійснено контроль за допомогою антисигнальних М2 кульок, як було зазначено перед тим ю (смуга 3). Згадані висушені гелі піддавали візуалізації на апараті Рпозрпог-Ітадег. На перших трьох смугах
Зо Фігури бА до згаданої трансляційної реакції іп міго не додавали мРНК ІРК184. На трьох інших смугах Фігури 6А, -
МРНК, яка кодує ІК1В4 білок, злитий зі згаданим сигнальним білком, транслювали у іп міо системі.
На Фігурі 7 показано згадану нуклеотидну (Послідовність Мо/7) та виведену амінокислотну послідовність (Послідовність Мо8) ІК1В4. «
На Фігурі 8 показано порівняльний аналіз первинної амінокислотної структури ІК184 (Послідовність Мо8) та РЕМТІ (протеїнаргінінметилтрансфераза) (Послідовність Моб) та їх відмінності. З с На Фігурі 9 показано порівняльний аналіз первинної амінокислотної структури ІК184 та НОСР-1 (Послідовність "» Мо10) та їх відмінності. " На Фігурі 10 показано метилтрансферазний аналіз. Екстракт клітин 02665 реагував з кульками, які було покрито Протеїном А та анти-ІЕМАКІ антитілом (смуга 1) або лише Білком А (смуга 2). Метилтрансферазну активність вимірювали шляхом мічення гістонів ""С(метил)-З-аденозинметіоніном та аналізували радіоактивність це. у згаданій гістоновій смузі за допомогою 5ОЗ-РАСЕ. 4! На Фігурі 11 показано аналіз протеїнаргінінметилтрансферазної активності у клітинах 02665. На смузі 1 згадану протеїнаргінінметилтранеферазну активність людських клітин Ш2665 вимірювали шляхом метилування і-й пептиду КІ, який має Послідовність Мо11. На смузі 2 додавали антизначеннєвий олігонуклеотид (Послідовність
Ге») 20 Мо12), комплементарний до послідовності нуклеотидів 12-33 довкола старт-кодону кКДНК ІК1В4. На смузі З додавали відповідний значеннєвий олігонуклеотид. Видно, що згаданий антизначеннєвий олігонуклеотид суттєво с інгібірує згадану протеїнаргінінметилтрансферазну активність, у той час, як згаданий контрольний значеннєвий олігонуклеотид має незначний ефект.
Фігура 12 представляє собою графік, який показує інгібірування росту людських клітин 02665 у відповідь на 29 обробку ІЕМ-Д у присутності або за відсутності згаданого антизначеннєвого олігонуклеотиду, який було
ГФ) застосовано на Фігурі 11 (А5Б-1), згаданого значеннєвого олігонуклеотиду (5-3) та іншого антизначеннєвого т олігонуклеотиду, спрямованого до середини кДНК ІК1В84 (А5Б-2). Кількісне визначення густини клітин здійснювали за допомогою колориметричного тесту з застосуванням барвнику АІатаг Віце (див. Приклад 7); відновлення густини клітин вираховували у вигляді відсотку необроблених контрольних лунок та наносили на криву у вигляді 60 інгібірування росту.
Цей винахід має відношення до відкриття двох нових людських білків, які взаємодіють зі згаданою інтрацитоплазматичною ділянкою (1С) згаданого І(ІЕМАК1 ланцюгу згаданого рецептору інтерферону типу 1 (ІЄМ-о, В або о) та позначаються у цьому описі, як ІЕМ рецепторзв'язувальний білок 1 (ІК181) та ІЕМ рецепторзв'язувальний білок 4 (ІК184). Згадану взаємодію цих двох нових білків з ІРМАКІ було бо продемонстровано за допомогою двогібридного генетичного тесту на дріжджах, де наслідком трансфекції згаданого дріжджового репортерного штаму 5ЕМУ526 |Бартел (Вапеї) та інші, 1993) за допомогою КДНК ІК181 або
ІК1В4, злитої зі згаданою ділянкою активації СаІ4, була активність р-галактозидази лише у тому разі, коли
ІЕРМАКТ-1ІС ділянку (злиту зі згаданою ДНК-зв'язувальною ділянкою (зай) було використано, як "затравку".
Згадана послідовність кКДНК ІК1ІВ1 кодує поліпетид довжиною у 191 амінокислоту. За результатами комп'ютерних пошуків баз даних послідовностей виявилось, що ІК181 представляє собою новий білок, який демонструє явно виражену гомологію, наприклад, кальційзв'язувальні ділянки (Е-Е відгалуження), до згаданих кальційзв'язувальних білків, кальцінейрину р та кальтрактину. Кальцінейрин Др (Геріні (Сицегіпі) та інші, 1989) представляє собою субодиницю (19кДа) серин/треонінфосфатази, яка відіграє ключову роль у активації 70 транслокації транскрипційного фактору МЕАТ до ядра Т-лімфоцитів і яка пригнічується імуносупресорними лікарськими засобами, наприклад, циклоспорином. Кальтрактин |Лі (І ее) та Ханг (Ниапо), 1993), білок масою 21кДа, представляє собою пов'язаний з цитоскелетом білок, який знаходиться у центросомах та є залученим до переміщення хромосом під час мітозу та, у більш загальному плані, знаходиться у центрах організації мікроканальців. Таким чином, згаданий новий білок ІК181 представляє собою новий член згаданого 75 кальцінейринового та кальтрактинового сімейства кальційрегульованих білків.
Подив викликало відкриття того, що згаданий ген ІК181 швидко активується у людських клітинах при обробці
ІЕМ. Таким чином, це є перший приклад кальційзв'язувального білку, який індукується ІЕМ. Оскільки іони кальцію регулюють морфологію, адгезію та поділ клітини, модулювання активності ІКІВ1 у клітинах може впливати на реакцію нормальних та злоякісних клітин на ІЕМ. Згадана роль ІК181 у опосередкуванні згаданої дії
ЕМ у клітинах підтримується взаємодією ІК181 з ІС ділянкою рецепторного ланцюгу ІЕМ.
Одночасно з тим, що за результатами комп'ютерних пошуків баз даних послідовностей було встановлено, що
ІК184, подібно ІК1В1, є "новим білком, було виявлено також, що ІК184 має гомологію послідовностей з ферментами, які використовують 5-аденозилметіонін для метилування аргінінових залишків у білках та позначаються, як протеїнаргінінметилтрансферази |ІРКМТ/1; Каган (Кадап) та Кларк (Сіагке), 1994; Лін (г іп) та Га інб і, 1996). Було встановлено, що ІК1В84 зв'язується безпосередньо зі згаданою ІС ділянкою ІРМАКІ іп міго і згадану конституційну асоціацію активності РЕМТ з ІЕМАК ланцюгом рецептору ІЕМ-о, ВД, виділеним з людських і) клітин, було продемонстровано шляхом метилування гістонів. У разі додання антизначеннєвих олігодеоксинуклеотидів з КДНК ІК1В4 до культур людських клітин, спостерігалось вичерпання активності РКЕМТ у згаданих культурах клітин. Клітини мієломи людини, які було піддано обробці подібним чином, демонстрували о значно знижену реакцію на ІЕМ за результатами визначення інгібірування росту. Таким чином, ІКІВА/РКМТ залучено до шляху, яким рецептор ІЕМ викликає інгібірування росту пухлинних клітин, а також до інших функцій ї-о згаданого рецептору ІЄМ. До відомих субстратів РКМТ належить цілий ряд РНК та ДНК-зв'язувальних білків і, юю зокрема, гетерологічні ядерні рибонуклеопротеїни (ппкМРз). Згадані ппКкМР» залучено до перенесення мРНК з ядра до цитоплазми, до альтернативного сплайсингу перед-мРНК та посттранскрипційного контролю |Лю (Гіц) та о
Дрейфус (Огеутизз), 1995). Відповідно, кКДНК нового людського ІК1ВА/РКМТ та білок, які було відкрито внаслідок ч- їх зв'язку зі згаданим рецептором ІЕМ, можуть бути використані для модифікування реакції людських або тваринних клітин на ІЕМ.
Молекула рекомбінантної ДНК, за цим винаходом, включає нуклеотидну послідовність, яка кодує білок ІК1В1 « або ІК184, або їх фрагменти, і може бути використана для підвищення клітинної реакції на ІЕМ шляхом 70 підвищення експресії КДНК ІК1В1 або ІК184, або зниження згаданої клітинної реакції на ІЕМ шляхом зниження - с експресії білків ІЕ1В81 або ІК184 молекулами антизначеннєвої РНК. а Згадане підвищення експресії іп мімо КДНК ІК1ІВ1 або ІК184 було б придатним при лікуванні раку, де "» наслідком підвищення клітинної реакції на ІЕМ було б зменшення росту злоякісних клітин та підвищена реакція на терапію екзогенним ІЕМ. Для забезпечення підвищення експресії іп мімо ІК1В1 та ІК184 у цільовому місцезнаходженні з метою підвищення клітинної реакції на ІЕМ, вектори експресії, до складу яких входить КДНК -і ІК1В1 або ІК184, функціонально пов'язана зі значеннєвою орієнтацією з сильним конституціональним с промотором, можуть впорскуватись безпосередньо до згаданого цільового місцезнаходження, наприклад, до пухлин головного мозку або метастатичних ракових вузликів (наприклад, меланома або рак молочної залози). 1 Ї, навпаки, зменшення експресії іп мімо білків ІКІВ1 та ІК184 було б придатним для продовження б» 50 виживаності тканинних трансплантатів, оскільки відторгнення згаданих трансплантатів хазяїном опосередковується антигенами гістосумісності (МНС класу І), синтезування яких залежить від згаданого ІЕМ 62 стимулу. У разі, коли кКДНК ІК1В1 або ІК184, або їх фрагментів, яка переноситься придатним вектором та є функціонально зв'язаною з антизначеннєвою орієнтацією з промотором, вводиться до клітин згаданої тканини, призначеної для трансплантування, експресія антизначеннєвої РНК призводить до деградації мРНК ІК181 або |К184 (або значеннєвої РНК для ІК1ТВІ/К184) та наступного зниження клітинних рівнів білку ІК1В1 або ІК184.
Антизначеннєва РНК транскрибується з промотору 3'-5'і'-дирекційного типу, функціонально зв'язаного з о кодувальною послідовністю, орієнтованою у антизначеннєвому напрямку, тобто, протилежно до нормального іме) або значеннєвого напрямку ДНК та її транскрибованої значеннєвої РНК (МРНК). Експресія антизначеннєвої РНК, комплементарної до згаданої значеннєвої РНК, є могутнім шляхом регулювання біологічної функції молекул РНК. 60 Завдяки утворенню стабільного дуплексу між значеннєвою РНК та антизначеннєвою РНК, згаданий нормальний або значеннєвий транскрипт РНК перетворюється на такий, що позбавляється активності та не піддається трансляції.
Молекули рекомбінантної ДНК, як втілення цього винаходу, містять у собі кКДНК ІК1В1 або ІК184, або їх фрагментів, функціонально зв'язану з промотором зі значеннєвою або антизначеннєвою орієнтацією. Згаданий 65 термін "промотор" означає дволанцюгову послідовність ДНК або РНК, яка є здатною до зв'язування
РНК-полімерази та стимулювання транскрипції "функціонально зв'язаної" послідовності нуклеїнової кислоти.
Таким чином, послідовність ДНК може бути функціонально зв'язаною з промоторною послідовністю, якщо згаданий промотор є здатним до здійснення транскрипції згаданої послідовності ДНК, незалежно від орієнтації згаданої послідовності ДНК.
До типів промоторів, які використовуються для контролювання транскрипції, можуть належати будь-які з тих, які є функціональними у клітинах-хазяях/мішенях. До прикладів промоторів, функціональних у клітинах ссавців, належать ранній промотор 5М40, аденовірусний головний пізній промотор, тимідинкіназний промотор простого герпесу (НМ), промотор довгого кінцевого повтору (ІТК) саркоми Рауса (К5М), безпосередній ранній промотор цитомегаловірусу (СММ) людини, промотор ЕК вірусу раку молочних залоз мишей (ММТУМ), промотор 7/0 інтерферону р, промотор білку теплового шоку 70 (Нер70), а також багато інших, добре відомих у цій галузі.
Промотором, функціонально зв'язаним з кКДНК ІК1В1 або ІК184 зі значеннєвою орієнтацією для експресії білку ІКІВ1 або ІК184, за переважним варіантом, є сильний конституціональний промотор. Це забезпечує можливість високого рівня ІКІВ1 або ІК184 незалежно від присутності ендогенних клітинних механізмів для регулювання експресії ІК1В1 або ІК184.
Подібним же чином, згаданим промотором, функціонально зв'язаним з кКДНК ІКІВ! або ІК1В4 з антизначеннєвою орієнтацією, є, за переважним варіантом, сильний промотор, наприклад, промотор, присутній на ділянці регулювання вірусу Епштейна-Барра (ЕВУ), який забезпечує високі рівні експресії антизначеннєвої
РНК ІДейсс (Оеїізз) та Кімчі (Кітсепйі), 19911.
Згадана антизначеннєва послідовність експресується, за переважним варіантом, лише у Клітинах-хазяях/мішенях, яка за переважним варіантом, є людськими клітинами, і згадана експресована антизначеннєва РНК повинна бути стійкою (тобто, не піддаватись прискореній деградації). Згадана антизначеннєва РНК повинна лише специфічно гібридизуватись зі згаданою значеннєвою мРНК, експресованою клітинами хазяями/мішенями, та утворювати стійку молекулу дволанцюгової РНК, яка, по суті, не піддається транслюванню. Іншими словами, згадана антиначеннєва РНК, експресована клітинами хазяями/мішенями, с
Запобігає транслюванню згаданої експресованої значеннєвої мРНК до білків ІК181 або ІК184. Антизначеннєва послідовність, яка входить до складу вектору, може нести повні послідовність КДНК ІК1В1 або ІК184, або лише і) її частину, доти, доки згадана антизначеннєва частина є здатною до гібридизування зі значеннєвою мРНК та запобігання її трансляції до білку ІК1ІВ1 або ІК184. Відповідно, термін "антизначеннєва" послідовність, який використано у цьому описі та пунктах формули винаходу, визначається, як повна антизначеннєва послідовність су
Зо або її частина, яка є здатною до експресування у трансформованих/трансфектованих клітинах, і яка є також здатною до специфічної гібридизації зі "значеннєвою" мРНК ІК1ІВ1 або ІК184 з утворенням молекули о дволанцюгової РНК, яка не піддається трансляції. ю
Згадана антизначеннєва послідовність може не гібридизуватись з повною довжиною мРНК ІК1В1 або ІК18В4.
Замість цього, вона може гібридизуватись з вибраними ділянками, наприклад, з 5'-нетрансльованою юю некодувальною послідовністю, кодувальною послідовністю або З3'-нетрансльованою послідовністю згаданої ї- "значеннєвої" мРНК. За переважним варіантом, згадана антизначеннєва послідовність гібридизується з 5'-кюодувальною послідовністю та/або 5'-некодувальною ділянкою, наприклад, на кеп-сайтах та сайтах стартового кодону, оскільки на багатьох прикладах анти значеннєвих олігонуклеотидів спостерігалось, що спрямована доставка стартового кодону є більш ефективною, у той час, як спрямована доставка внутрішніх послідовностей у « межах згаданої кодувальної ділянки не має такої ефективності |Вікстром (УМісквігот), 1991). Ефективність шщ с антизначеннєвої послідовності щодо запобігання трансляції значеннєвої МРНК ІК184 може бути легко й перевірена за допомогою аналізу активності протеїнаргінінметилтрансферази у клітинах 02665, як описано у и? Прикладі 7. Зважаючи на розмір геному ссавців, довжина згаданої антизначеннєвої послідовності ІК1ІВ1 або
ІЇК184 складає, за переважним варіантом, як мінімум, 17, за більш переважним варіантом, як мінімум, ЗО пар основ. Однак, придатними можуть бути також більш короткі послідовності, які, наприклад, або випадково не -і гібридизувались з іншими послідовностями ссавців, або така "перехресна гібридизація" не впливає на метаболізм клітини таким чином та на такому рівні, який перешкоджав би досягненню цілей цього винаходу. іні Довжина як переважної гібридизаційної мішені так і переважної антизначеннєвої послідовності легко «сл визначається систематичним експериментом. Стандартні способи, опис яких наведено, наприклад, |Аусубелем (Мизибеї) та іншими, редактори, Ситепі Ргоїосоіїв іп Моїіесшцаг Віоїоду, видавництво Сгеепе Рибіїзпіпу Авзос.,
Фо Нью-Йорк, штат Нью-Йорк, 1987-1996, та Сембруком (Затргоок) та іншими, Моіесціаг Сіогіпд: А І арогагу о Мапцчааї, друге видання, видавництво Соїд Зргіпуд Нагрог Ргезвз, Соїд Зргіпда Нагрог, штат Нью-Йорк (1989)), можна застосовувати для систематичного видалення зі згаданого вектору порції згаданої антизначеннєвої послідовності, яка поступово збільшується. Окрім антизначеннєвої послідовності повної довжини можна утворити ряд нерівномірно розміщених делецій, за переважним варіантом, на б5-кінці згаданої антизначеннєвої послідовності. Це забезпечує утворення набору зрізаних протизначеннєвих послідовностей, які, як і раніше, (Ф, залишаються комплементарними до, за переважним варіантом, 5'-кінця згаданої значеннєвої мРНК і, як наслідок, ко як і раніше, утворюють молекулу РНК, яка є дволанцюговою на згаданому 5'-кінці згаданої значеннєвої МРНК (доповнює 3'-кінець згаданої антизначеннєвої РНК) та залишається такою, що не піддається трансляції. Більше бо того, антизначеннєві олігонуклеотиди, наприклад, олігонуклеотид АБ-1 (Послідовність Мо12), можуть легко синтезуватись хімічним шляхом та вводитись до вектору у функціональному зв'язку з промотором для застосування з метою зниження клітинної експресії іп мімо білку ІК1В1 або ІК18В4.
Згаданими векторами за цим винаходом можуть бути будь-які придатні еукаріотичні або прокаріотичні вектори, які за нормальних умов використовуються для трансфектування клітин ссавців, наприклад, епісомні б5 вектори, вектори, здатні до реплікації та вектори, здатні до інтеграції до хромосом, які є добре відомі у цій галузі. Особливо переважним вектором для експресії антизначеннєвої РНК ІК1ІВ1 або ІК184 є епісомна плазміда, до складу якої входить регуляторна ділянка вірусу Епштейна-Барра |Дейсс (Оеїізв) та Кімчі (Кітенйі), 19911, для використання у ролі промотору, функціонально зв'язаного з кКДНК ІК1В1 або ІК184, розміщеною з антизначеннєвою орієнтацією відносно згаданої регуляторної ділянки. Застосування антизначеннєвих векторів та олігонуклеотидфосфоротіоатів згадується у (АппаЇв ої (йе Мем/ Могк ої Зсіепсев: Сепе Тпегару ог Меоріавзіїс
Оізеазез, під редагуванням Б.Е. Губеру (В.Е. Нирег) та Дж.С. Лазо (9.5. І аг20), том 716, 1994 (наприклад,
Мілліген (Міїїдап) та інші, сторінки 228-2411.
За цим винаходом, виживаність тканин або органів, трансплантованих пацієнту, який потребує такого трансплантуванню, може продовжуватись шляхом зниження клітинної реакції на ІМ. Відторгнення /о трансплантованої тканини опосередковується антигенами гістосумісності, причому синтезування згаданих антигенів МНС класу | залежить від ІЕМ стимулу. Таким чином, зниження клітинної реакції на ІЕМ стимул збільшить виживаність трансплантованої тканини. Спосіб продовження виживаності тканинного трансплантату за цим винаходом залучає введення до клітин тканини або органу, призначеного для трансплантування пацієнту, молекули рекомбінантної ДНК, до складу якої входить послідовність КДНК ІК1В81 або ІК184, або їх фрагменту, 7/5 функціонально зв'язаної з промотором з антизначеннєвою орієнтацією, завдяки чому антизначеннєва РНК ІК181 або ІК184 експресується у таких трансфектованих/трансформованих клітинах. Згадана молекула рекомбінантної
ДНК може вводитись до згаданих клітин тканин і або органу будь-яким чином, добре відомим у цій галузі і придатним для цієї мети. Після введення згаданої молекули рекомбінантної ДНК до клітин згаданої тканини або органу, згадана тканина або орган можуть трансплантуватись пацієнту, який потребує такого трансплантату.
Фармацевтична композиція, до складу якої входить молекула рекомбінантної ДНК, яка представляє собою вектор експресії та яка несе кКДНК ІК1В1 або ІК184, функціонально зв'язану з промотором зі значеннєвою орієнтацією, може впорскуватись безпосередньо до пухлин, наприклад, пухлин головного мозку та метастатичних пухлинних вузликів, для того, щоб підвищити рівень реагування клітин цих пухлин на терапію екзогенним ІЕМ, як спосіб лікування раку. Наслідком підвищеного реагування клітин на терапію екзогенним ІЕМ сч ов Може бути інгібірування росту злоякісних клітин.
Перенесення генів іп мімо або ех мімо є добре висвітлено у літературі, наприклад, у (Аппаїз ої (Ше Мем і)
Могк Асадету ої Зсіепсев: Сепе ТПегару Тог Меоріазіїс Оізеазев5, том 716, 1994; див., наприклад, "Оігесі Сепе
Тгапетег Тог Ше Опаегвіапаіїпд апа Тгеаітепі ої Нитап Оізегве", Г.Е. Плаутц (О.Е. Ріаціг), сторінки 144-153, та "Меспапізтв ої Асіоп ої (Ше роЗ3 Титог зирргеззог апа Ргозресів ог Сапсег Сбепе Тпегару Бу Кесопзійшщіоп (су зо ої роз Рипсіоп", Ремер (Коетег) та інші, сторінки 265-282). Способи введення молекул рекомбінантної ДНК до клітин тканини або органу, призначеного для трансплантування, або пухлини, включають вектори на основі ікс, аденовірусу, ретровірусу, аденовірус-асоційованого вірусу (ААМ), а також безпосереднє впорскування ДНК або ю впорскування олігонуклеотиду-ліпосоми. Добре відомі клінічні випробування, під час яких вектори на основі ретровірусу впорскували до пухлин головного мозку або аденовірус застосовували для інфікування клітин о верхньої ділянки дихального тракту пацієнту з фіброзно-кистозною дегенерацією. ї-
Фармацевтичні композиції, до складу яких входить молекула рекомбінантної ДНК, яка кодує кКДНК ІК1В1 або
ІК1В4, або їх фрагменту, зі значеннєвою або антизначеннєвою орієнтацією відносно функціонально зв'язаного промотору, є призначені до включення усіх композицій, які містять молекулу рекомбінантної ДНК у кількості, ефективної для досягнення призначеної мети. На додаток до цього, до складу згаданих фармацевтичних « композицій можуть входити придатні фармацевтично прийнятні носії або наповнювачі, які стабілізують згадану з с молекулу рекомбінантної ДНК або полегшують її зведення.
Інше втілення цього винаходу спрямовано на молекули, які включають антигензв'язувальну ділянку антитіла, ;» специфічного для ІРМАК1-зв'язувальних білків ІКІВ1 або ІК184, або їх фрагментів, для застосування у діагностиці, наприклад, для імунологічного аналізу рівня білків ІК1ІВ1 або ІК184 у пухлинній тканині, яку було одержано шляхом біопсії або для використання під час очищення згаданих білків засобами афінної -І хроматографії.
Термін "антитіло" включає поліклональні антитіла, моноклональні антитіла (тАрзв), химерні (гібридні) о антитіла, антиідіотипові (анти-І4) антитіла, одноланцюгові антитіла та рекомбінантно продуковані гуманізовані с антитіла, а також їх активні фракції, одержані будь-якими відомими способами, наприклад, але ними не обмежуючись, ферментативним розщепленням, пептидним синтезом або рекомбінантними методами.
Ме. Поліклональні антитіла є гетерогенними популяціями молекул антитіл, одержаних з сироватки тварин, о імунізованих антигеном. Моноклональні антитіла включають суттєву гомогенну популяцію антитіл, специфічних до антигенів, причому згадана популяція включає, по суті, подібні епітопзв'язувальні ділянки. Марв можна одержати способами, відомими досвідченим фахівцям у цій галузі. |Див., наприклад, Колер (КопПіег). та
Мільстайн (Міївівіп), Маїиге, 256:495-497 (1975); патент США Мо4376110; Аусубель (А!ЇйзирБеї) та інші, редактори, див. перед тим, Харлоу (Нагіож) та Лейн (І апе) АМТІВОСІЕ5: А ГАВОКАТОКУ МАМОАЇГ, Соїд Зргіпд Нагрог
Ф) І арогаюгу (1988); та Колліген (Соїїїдап) та інші, редактори, СОККЕМТ РКОТОСОІЇ5 ІМ ІММОМОГ ОС, ка видавництво ОСгеепе Рибіїзпіпуд Аввос. та ММУПеу Іпіегесіепсе, штат Нью-Йорк 1992, 1993); згадані довідкові джерела включено до цього опису у повному об'ємі, як посилання. Такі антитіла можуть належати до во імуноглобулінів будь-якого класу, у тому числі, Ідс, ОМ, ЗЕ, ЧА, СЗІО та будь-якого їхнього підкласу.
Гібридома, яка продукує тАб за цим винаходом, може культивуватись іп мімо, і іп зйи або іп мімо. Переважним способом продукування на цей час є продукування тАБбз з високим титром іп мімо або іп зі.
Химерними антитілами є молекули, різні ділянки яких було одержано від тварин різних видів, наприклад, химерні антитіла, які мають варіабельну ділянку, яку було одержано з мишачих тАбБ, та людську 65 імуноглобулінову константну ділянку. Химерні антитіла застосовують, головним чином, для зниження імуногенності під час застосування та для підвищення виходу при продукуванні, наприклад, коли мишачі тАБрз мають більш високий вихід з гібридом, однак підвищену імуногенність у людей, завдяки чому використовують людські/мишачі химерні тАбБз. Химерні антитіла та способи їх продукування є відомими у цій галузі ІКабіллі (Сарійу) та інші, Ргос. Май. Асай. Зсі. ОБА 81:3273-3277 (1984); Моррісон (Могітізоп) та інші, Ргос. Маї).
Асад. Зсі. ОБА 81:6851-6855 (1984); Буліанн (Вошіаппе) та інші, Майте 312:643-646 (1984); Кабіллі (Саріпу) та інші, заявка на європатент 125023(опубліковано 14 листопада 1984 року); Ньюбергер (Меибегодег) та інші,
Маїшйге 314:268-270 (1985); Танігачі (Тапідиспі) та інші, заявка на європатент 171496 (опубліковано 19 лютого 1985 року); Моррісон (Могтгізоп) та інші, заявка на євро патент 173494 (опубліковано 5 березня 1986 року);
Ньюбергер (Мешбрегодег) та інші, заявка РСТ МО 8001533 (опубліковано 13 березня 1986 року); Кадо (Кидо) та 7/0 інші, заявка на европатент 184187 (опубліковано 11 червня 1986 року); Моррісон (Могтізоп) та інші, заявка на європатент 173494 (опубліковано 5 березня 1986 року); Сахаген (Занадап) та інші, у). Іттипої. 137:1066-1074 (1986); Робінсон (Кобіпзоп) та інші, міжнародна заявка УУО 9702671 (опубліковано 7 травня 1987 року); Лю (І ім) та інші, Ргос. Май). Асай. 5сі. ОБА 84:3439-3443 (1987); Сан (З!ип) та нші, Ргос. Май. Асад. Зсі. ОБА 84:214-218 (1987); Беттер (Вецег) та інші, Зсіепсе 240:1041-1043 (1988); та Харлоу (Нагіому) та Лейн (Іі апе)
АМТІВООІЕ5: А ГАВОКАТОКУ МАМОАЇГ, див. перед тимі.
Антиідіотиповим (анти-і4) антитілом є антитіло, яке розпізнає унікальні детермінанти, пов'язані, як правило, з антигензв'язувальною ділянкою антитіла. Ід антитіло можна одержати шляхом імунізації тварини того ж самого виду та генетичного типу (наприклад, лінія мишей), що і джерело тАб, за допомогою тАб, до якого виготовляють анти-їд. Згадана імунізована тварина буде розпізнавати та реагувати на ідіотипові детермінанти 2о згаданого імунізаційного антитіла шляхом продукування антитіла до цих ідіотипових детермінант (анти-їа антитіло). |Див., наприклад, патент США Мо4699880).
Згадане анти-ій антитіло може також використовуватись, як "імуноген" для індукування імунної відповіді у ще іншої тварини з продукуванням так званого анти-анти-Ііа антитіла. Згадане анти-анти-Ід може бути епітопно ідентичним згаданому вихідному тАб, яке індукувало акти-ій. Таким чином, шляхом застосування антитіл до сч ідіотипових детермінант тАр, можна ідентифікувати інші клони, які експресують антитіла ідентичної специфічності. і)
Слід розуміти, що антитіла за цим винаходом можуть бути інтактними антитілами, наприклад, моноклональними антитілами, але це саме епітопзв'язувальна ділянка згаданого антитіла, ще забезпечує необхідну функцію. Таким чином, окрім згаданого інтактного антитіла, можна використовувати його протеолітичні о зо фрагменти, такі, наприклад, як Рар або Р(аб)»о фрагменти. Раб та Е(аб)» фрагменти не мають Ес фрагменту інтактного антитіла, швидше виводяться з кровообігу і можуть мати менший рівень неспецифічного зв'язування з ісе) тканинами, аніж інтактне антитіло |Валь (Умапі) та інші, У. Мисі. Мед. 24:316-325 (1983))Ї. Такі фрагменти, як ю правило, одержують шляхом протеолітичного розщеплення за допомогою таких ферментів, як папаїн (для одержання Раб фрагментів) або пепсин (для одержання К(ар')» фрагментів). о
На додаток до цього, ДНК, яка кодує варіабельну ділянку згаданого антитіла, може вставлятись до інших ї- антитіл з метою утворення химерних антитіл |див., наприклад, патент США Мо4816567) або до рецепторів
Т-клітин з метою одержання Т-клітин з такою ж самою широкою специфічністю |див. Ешар 3. (ЕвпПаг 7.) та інші,
Вг. У. Сапсег Зиррі., 10:27-9, 1990; Гросс Г. (Сгозв (5.) та інші, Ргос. Май Асай. сі. ОБА, 86:10024-8, 1989). Можна також продукувати та використовувати одноланцюгові антитіла. Одноланцюгові антитіла можуть « бути одноланцюговими складними поліпептидами, які мають антигензв'язувальні здатності та до складу яких в с входить пара а амінокислотних послідовностей, гомологічних або аналогічних згаданим варіабельним ділянкам легкого та важкого ланцюгу імуноглобуліну (зв'язані М д-М,, або одноланцюговий Ру). Як Мн, так і М. може ;» копіювати послідовності природних моноклональних антитіл; один або обидва згадані ланцюги можуть включати генно-інженерну конструкцію СОМК-РК такого типу, опис якого наведено у патенті США Мо5,091,513. Окремі поліпептиди, аналогічні згаданим варіабельним ділянкам згаданих легких та важких ланцюгів, утримуються -І разом за допомогою поліпептидного лінкеру. Способи продукування таких одиночних антитіл, зокрема, де є відомою ДНК, яка кодує поліпептидні структури М н та М, лгнцюгів, можуть здійснюватись відповідно до 1 способів, опис яких наведено, наприклад, у патентах США МоМо4,946,778, 5,091,513 та 5,096,815. с Таким чином, згаданий термін "молекула, яка включає антигензв'язувальну ділянку антитіла" включає не бор тільки інтактні імуноглобулінові молекули будь-якого ізотипу та утворені лінією клітин будь-якої тварини або
Ме, мікроорганізму, але також їхні реакційноздатні фрагменти, до яких належать, але ними не обмежуються, о згаданий Раб фрагмент, згаданий Рар' фрагмент, згаданий Е(аб)» фрагмент, згадана варіабельна ділянка їхніх важких та/або легких ланцюгів та химерні або одноланцюгові антитіла, до складу яких входить така реакційноздатна фракція, а також молекула або клітина будь-якого іншого типу, до якої була фізично вставлена ов така реакційноздатна фракція, наприклад, химерний рецептор Т-клітини або Т-клітина, яка має такий рецептор, або молекули, розроблені для доставки терапевтичних складових за допомогою частини згаданої молекули, до
Ф) складу якої входить така реакційноздатна фракція. ка Після завершення повного опису згаданого винаходу, цей винахід буде легше зрозумілим завдяки посиланню на представлені далі приклади, які наведено з ілюстративною метою і які не призначені для обмеження цього бр винаходу.
Приклад 1: Два людські білки. ІК181 та ІК1В4, зв'язуються з рецептором ІЕМ
Фрагмент кДНК, який кодує ділянку ІРМАК1-ІС у цілому, ампліфікований за допомогою полімеразно-ланцюгової реакції за допомогою Ватні-значеннєвого праймеру (5'сїдаддаїсса ААО ТСТТСТТОАСАТОСАТС (Послідовність Мо5)) та ЕсоК! антизначеннєвого праймеру 65 (Б'дасдаайссіатсСАТАСАААСТС (Послідовність Моб)), було клоновано у векторі Вісезсгірі (85-5К", компанія зігаїадепе). ВатнНі-ЗаїЇ фрагмент з цього В5-ІЕМАК1-ІС вводили до вектору рОоВтТ.о (компанія СіопеТейй) та інфазно зливали після Сай зв'язувальної ділянки ДНК (рОВтТ 40-ІЕМАК1-ІС) для двогібридного скринінгу.
Згаданий спосіб двогібридного скринінгу |Фіддз (Ріеідв) та Сонг (опо) 1989) здійснювали за модифікованою процедурою Дарфі (Оипее) та інших (1993) з використанням бібліотеки КДНК рАСТ плазміди з В-лімфоцитів, трансформованих вірусом Епштейна-Барра (ЕВМ) людини для котрансформування репортерного штаму 153 дріжджів за допомогою ровт.0-ІРМАК1-ІС. Згаданий дріжджовий штам М153 має два репортерні гени під контролем САЇ 1 активаційної послідовності 3'-5'-дирекційного типу (ША5), які транскрибуються лише у разі відновлення активності Саі4 транскрипційного фактору. Для цього необхідно, щоб згаданий злитий білок, закодований згаданою рАСТ плазмідою, яку було введено до цього конкретного дріжджового штаму, мав 70 афінність до згаданої ІЕМАКТ1-ІС ділянку зі згаданої роВт 49 плазміди. Одним зі згаданих репортерних генів є
САЇ1 Нівз3, який забезпечує ріст у живильному середовищі, позбавленому гістидину; іншим згаданим репортерним геном є САЇ-І ас, який забезпечує р-галактозидазну активність. На додаток до цього, згадані рАСТ плазміди мають згаданий ген Гец2, а згадана роВТ.о плазміда має ген ТКРІІ, який забезпечує ріст у живильному середовищі, позбавленому лейцину та триптофану, відповідно. Колонії відбирали у синтетичному 75 живильному середовищі ЗС мінус Тгр, Ге, Нів у присутності 25мММ З-амінотриазолу (який додатково забезпечував відбір гістидинових прототрофів). Після цього згадані колонії на стадії росту перевіряли на р-галактозидазну активність шляхом аналізу за допомогою Х-да! фільтру (Бріден (Вгеедеп) та Нейсміт (Маузтік), 1985).
Було одержано дев'ять позитивних дріжджових клонів; їхні рАСТ плазміди було виділено шляхом трансфектування клонів НВ101 Е. соїї та відбору Ієи" трансформантів. Для кожної дріжджової ДНК було виділено два таких клони НВ101 Е. сої. Часткове секвенування ДНК згаданих рАСТ плазмід зі згаданих клонів Е. сої показало, що вони розподілялися на дві групи послідовностей кДНК, які було позначено, як ІК1В1 та ІК18В4.
Згадані рАСТ плазміди груп ІК1ІВ1 та ІК184 було піддано випробуванням на специфічність шляхом котрансформування згаданого дріжджового репортерного штаму 5ЕХУ526 |Бартел (Вагіеї) та інші, 1993) за се допомогою рАЗ плазмід, які включали Іатіп, сак?2 та рб53 або інші контрольні інсерційні сегменти (компанія о
СіопетТесі). Колонії, які виросли у ЗС-ігр, -Іеи, перевіряли на експресії) р-галактозидази. Зі згаданих специфічно позитивних рАСТ плазмід інсерційні сегменти вирізали за допомогою ХпоЇ, клонували до В5-К5 (комланія
Зігаїадепе) та піддавали секвенуванню з 17 та ТЗ промоторів за допомогою набору Оуереоху Тептіпаюг Сусіе
Зедцепсіпу Кії на секвенаторі 3З7ЗА ОМА Зедпепсег (компанія Арріїед Віозувіетв). о
На Фігурі 1 показано результати для рАСТ клону ІК1В81, котрансфектованого до дріжджового штаму 5ЕУ526 з «о різними рАЗ або роОВТо плазмідними "затравками". Дріжджові клітини росли у згаданому елективному живильному середовищі С -(гр, --еи на штрихах 1-9 згаданого фільтру. Забарвлення реактивом Х-даї! іт) (5-бром-4-хлор-3-індоліл- ВД-Ю-галактопіранозид) було позитивним лише на штрихах 2 та 4. Як показано на Фігурі ю 1, штрих 4 є контрольним дріжджовим штамом з активним Іас7 геном. Штрих 2 є комбінацією злитих білків ІК1В1 та ІЕМАВ1-ІС. Лише ІБК1В1 (штрихова культура 9) або будь-яка інша комбінація, за виключенням ІБ1В1 та ї-
ІЕМАКТ1-ІС, не демонструвала р-галактозидазної активності. Таким чином, ІЇК1В1 є специфічно здатною до комбінування зі згаданою ІС ділянкою згаданого І(ЕМАКТ1 ІЄМ рецепторного ланцюга.
Подібним же чином, на Фігурі 2 показано результати для рАСТ клону ІК184, котрансфектованого до « дріжджового штаму ЗЕУ526 з різними рАЗ або роВТтТ.о плазмідними "затравками". Дріжджові клітини росли у згаданому елективному живильному середовищі ЗС -іір, Іїеи на штрихах 1-9 згаданого фільтру і забарвлення не) с реактивом Х-да! було позитивним лише на штрихах З та 7. Як показано у нижній обрамованій частині Фігури 2, "» штрих 7 є контрольним дріжджовим штамом з активним Іас7 геном. Штрих З є комбінацією злитих білків ІК1В4 та " ІЕРМАКТ1Т-ІС. Подібно результатам, які було одержано з ІК1В1, лише ІК184 (штрихова культура 1) або будь-яка інша комбінація, за виключенням ІК184 та ІЕМАК1-ІС, не демонструвала р-галактозидазної активності. Таким чином, ІК184 також є специфічно здатним до комбінування зі згаданою ІС ділянкою згаданого ІЕМАКІ ІЄМ - рецепторного ланцюга. с Приклад 2: Послідовність білку ІК1В1 демонструє ЕЕ-відгалуження кальційзв'язувальних ділянок
Згаданий інсерційний сегмент кКДНК згаданих рАСТ-ІК1В1 плазмід вирізували за допомогою рестриктази ХпоЇ, і-й клонували до Вішпезсгірі В5-К5 вектору та піддавали секвенуванню з промоторів 77 та ТЗ за допомогою набору
Ге) 20 Буереоху Тегтіпаг Сусіе Зедцепсіпуд Кії на сегвенаторі З/ЗА ОМА Зедпепсег (компанія Арріїей Віозувіетв).
Найдовша плазміда мала послідовність з 830 нуклеотидів (Фігура З) після Саї4 активаційної ділянки і у її с межах було знайдено лінкерну послідовність згаданої рРАСТ плазміди та відкриту рамку зчитування з 191 амінокислоти (Фігура 3). Пошук у реальному масштабі часу баз даних білків було здійснено за допомогою алгоритму Віазі? (Альтшуль (АїЇївспиІ) та інші, 1990) та програми ВіоассеїІегаюг Аїїдптепі (ІГеніков (Непікоїй) 22 та Геніков (Непікоїй), 1992). Найвищу кількість балів одержали для кальтрактину |ІСАТК НОМАМ, номер доступу
ГФ) Зуівв Ргоївеіп ЗМУ Мем Р41208| з 62,190 схожості та 32,495 ідентичності від амінокислот 52 до 173 та для юю кальцінейрину В (СА В МАЕСК, номер доступу Змізз Ргоївіп Р42322; СА! В НОИОМАМ, номер доступу РОБ67О5) з 59,895 схожості та 32,595 ідентичності від амінокислот 50 до 171.
На Фігурі 4 показано порівняльний аналіз первинної структури ІК181 з людським кальцінейрином В (САЇ В) та 60 кальтрактином (САТК). ЕР-відгалуження (спіраль-петля-спіраль) кальційзв'язувальних ділянок показано напівжирними та підкресленими літерами. ІК1В1 має два сайти з ЕР-відгалуженнями, але дві перші ділянки з
ЕЕ-відгалуженнями не є консервативними. ІК1В1 показує гомологію як з кальцінейрином В (представлено вертикальними лініями на Фігурі 4), так і з кальтрактином (представлено двокрапками на Фігурі 4). Зрозуміло, однак, що ІК181 є новим та відмінним людським білком, який раніше не було ідентифіковано. 65 Приклад 3: ІБ181 є ІЕМ-індукованим генним продуктом Клітини 02665 мієломи людини (приблизно, 3х1059 клітин у бБмл суспензійних культурах) обробляли рекомбінантним ІЄМ- «8 (2х109 Міжнародних Одиниць/мг з бактерій) або рекомбінантним ІЕМ-Д (Зх105 Міжнародних Одиниць/мг з клітин яєчнику китайського хом'яка (СНО)) у дозі 750 Міжнародних Одиниць/мл впродовж 2 годин або 18 годин. Після обробки за допомогою ІЕМ згадані
Клітини збирали та екстрагували за допомогою Тгі-реактиву (компанія МоіІесціаг Кезеагсп Сепіег, Цинциннаті,
Огайо), який представляє собою продукт, до складу якого входить гуанідину тіоціанат та фенол. Екстраговану
РНК осаджували за допомогою етанолу, денатурували за допомогою формальдегіду, аналізували засобами електрофорезу у формальдегід-агарозних гелях (1Омкг РНК/лунку) та піддавали блотингу на установці
Сепебсгееп Різ (компанія Юиропі Мем/ Епдіапа Мисієаг, ВіПегіса, Массачусетс). Для здійснення 70 назерн-блотингу було використано ІКІВ1 кДНК (109 імпульсів на хвилину), мічену за допомогою набору
Кеаїргіте Кії (компанія Атегзпат, Великобританія), з застосуванням ЗР-ЙСТР (дезоксицитидін-5'-трифосфат) та довільним приміруванням.
На Фігурі 5 показано, що ІК181 кДНК гібридизувалась до РНК (1,1 тисячі пар основ). Кількість ІК1ІВ1 менкК значно зросла через 2 години після обробки клітин 02665 за допомогою ІЕМ-Д. Однаг, через 18 годин після обробки за допомогою ІЕМ згадана ІК181 мРНК зі згаданих клітин зникла, що свідчить про те, що одержана індукція є прискореною та скороминущою. Багато ІЕМ-індукованих мРНК продовжують накопичуватись у згаданих клітинах впродовж більше ніж 24 годин після обробки за допомогою ІМ |Ревел (Кемеї) та Чебат (Сперафт), 1986).
Було перевірено, щоб однакова кількість РНК була присутньою у кожній смузі. Як показано у нижній частині
Фігури 5, гібридизація тієї ж самої 02665 (багатих на ІЕМ рецептори) РНК з 185 рибосомним кКДНК зондом виявила таку ж саму кількість 185 рРНК у кожній смузі (показано лише частину плями, де проходила 185 рРНК).
У іншому експерименті з використанням 1200 Одиниць/мл ІРМ для індукування, ІК1В1 мРНК також спостерігалась з ІЕМ-и8 через 2 години, але не через 30 хвилин (не показано).
Було встановлено, що згадана ІК1В81 мРНК мала той же самий розмір (1,1 тисячі пар основ) у різних клітинах сч 29 людини (клітини 0266, Оацаї та ТНР-1). Слід звернути увагу на те, що цей розмір є близьким до розміру МРЕНК. (У кальтрактину, але не до розміру МРНК кальцінейрину В (2,5 тисячі пар основ). Невеликий розмір згаданої мРНК відповідає тому, що ІК1В1 представляє собою невеликий білок з масою, яка становить, приблизно, 20кДа.
Приклад 4: ІК184 білок зв'язується з ІЕМАКТІ іп уйго
Зв'язування ІК1В4 зі згаданою ІС-ділянксю ІЕМАК1 перевіряли шляхом синтезування згаданого ІК1В4 білку з о білковою міткою (сигнальна послідовність) з застосуванням трансляції іп міго у ретикулоцитарних лізатах та Ге) реагування згаданого білку з рекомбінантним ІЕМАК1-ІС злитим білком у Е. соїї. Згадану рАСТ-ІК184 ДНК з
Прикладу 1, розрізану за допомогою Хпо! та доповнену ферментом Кленова, клонували у згаданому РЕСЕ юю сигнальному векторі експресії (Елліс (Еї5) та інші, 1986)Ї, який було розрізано за допомогою ЕсокКі! та юю доповнено. Згаданий Моїй-ВатнНі фрагмент, який включав злитий зі збереженням рамки зчитування сигнальний білок ІК184, поновно клонували у В5-5К, який було розрізано за допомогою Моїй-ВатНі у 5-3 напрямку від - згаданих ТЗ промоторів. Послідовність згаданого сигнального злитого білку перевіряли шляхом секвенування зі згаданого ТЗ промотору. Транскрипцію іп міго (набір Рготеда Кі) здійснювали за допомогою згаданої ТЗ полімерази та 1мкг переведеної за допомогою Ватні до лінійної форми ДНК В5 сигнального ІК184. Трансляцію « іп міо здійснювали у кролячих ретикулоцитарних лізатах (набір Рготеда Кі) за допомогою | З55)метюніну - то (компанія Атегезпат) та 5мкг транскриптів РНК впродовж 1 години при температурі 302. Згадані продукти с перед використанням обробляли за допомогою рибонуклеази. Згаданий ЗЗТ-ІЕМАК1-ІС злитий білок було :з» одержано шляхом клонування ВатнНі-Есокі, інсерцією В5-ІЕМАКТ1-ІС (див. перед тим) до тих же самих ділянок рОЕХ2 (компанія Ріагтасіа Віоїесп). 55Т та О51-ІЕМАК1-ІС було експресовано у Е. соїї та виділено у зв'язаному вигляді з глутатіонін-агарозними кульками (компанія Зідта). , й й ш бо й -1 Антисигнальні М2 агарозні кульки було одержано від компанії Кодак Зсіепіййс Ітадіпуд Зузіетв.
Моноклональні ачтитіла ІЕМакЗ до згаданої 5-компоненти згаданого ІЕМ-рецептору (ІЕМАКІ) були щедрим о дарунком доктора О. Коламонікі (ОО. СоІатопісі) та інших, 1990) і їх було використано у розведенні 1:100. с Кролячі антитіла до згаданого С-кінцевого пептиду ІЕМАК1-ІС (АБ 631) було одержано та використано для 5р імунопреципітування ІРМАКІ з Вгї| екстрактів (0,75мл) 2 х107 клітин 02665 та 0266 мієломи людини з
Ме антипротеазами, як докладно вказувалось перед тим (Амбровіч (Атрбгомісі) та інші, 1994), за виключенням того, о що під час 5О5-РАСЕ з тАБ ІРМакзЗ було використано кульки протеїну З (компанія РІагтасіа) і аналізи проведено на установці Рціїх ВА51000 Ріозрпог-Ітадег, як описувалось перед тим ІГерроч (Наїтосі) та інші, 1994).
Вперше було перевірено одержання білкового продукту (приблизно, 32кДа) після імунопреципітації згаданих трансляційних продуктів за допомогою антисигнальних антитіл (Фігури бА та 6В). На Фігурах 6А та 68, там де іФ) вказано застосування антисигнальних антитіл (позначкою ж), це означає, що згаданий радіоактивний ко трансляційний продукт мРНК згаданого сигнального злитого білку ІК184 (транскрибованого іп міго з відповідної генно-інженерної конструкції на основі ДНК) вступав до реакції з антисигнальним М2 антитілом, зв'язаним з бо агарозними кульками (продукт компанії Кодак Зсіепійіс Ітадіпу Зувіетв). Згаданий трансляційний білок, який містив у собі ІК1ІВ4, злитий зі згаданою сигнальною амінокислотною послідовністю, зв'язували зі згаданими антисигнальними антитільними кульками та після центрифугування згаданих кульок згаданий білок елюювали за допомогою ЗОЗ буферу та піддавали 50О5-РАСЕ. Згадані реакції було використано, як контроль для демонстрації присутності очікуваного злитого білку. 65 Кульки глутатіон-сефарози (компанія Зідта), на яких було зв'язано глутатіон 5-трансферазу (517), злиту з
ІЕРМАКІ1-ІС, додавали до трансляційної реакційної суміші ретикулоцитарного лізату. Згадані кульки центрифугували та промивали і згадані білки, зв'язані з С5Т кульками, вивільняли за допомогою додецилсульфату натрію (505 195) та аналізували засобами електрофорезу у поліакриламідному гелі у присутності додецилсульфату натрію (ЗО5-РАСЕ). Спостерігали, що згаданий білок (32кДа), який було мічено за
Допомогою 358-метіоніну, був зв'язаний з (з51Т-ІЕМАКТ1-ІС, але не виключно з 51 (Фігура бА). Це демонструє, що ІК184 зв'язується безпосередньо зі згаданою виділеною ІЕМАК1-ІС пептидною ділянкою.
Для перевірки того, що ІК184 взаємодіє зі згаданим ІРМАКІ1 білком у тому вигляді, у якому він є присутнім у клітинних мембранах людини, детергентні екстракти клітин Ш26б6 мієломи людини змішували з міченими З58-метіоніном трансляційними продуктами ІК184 мРНК з ретикулоцитарних лізатів. Згаданий ІЕМАК1 70 білок імунопреципітували за допомогою моноклонального антитіла ІРМакЗ, специфічного до згаданого ектодомену ІРМАКІ |від Коламонікі (Соіатопісі) та інших, 1990). Результати аналізу засобами 505-РАСЕ показали присутність ІК184 (32кДа) сигнальної смуги (Фігура 6В) у разі, коли детергентні екстракти походили від 002665 (багатих на ІЕМ рецептор), але не тоді, коли вони походили від Ш266бК клітин - лінії мутантних
ІЕМ-о, дД-резистентних клітин, деряватизованих з клітин 0266, дефіцитних на ІЕМ рецептори (Абрамович (Абга 75 хіоміс!) та інші, 1994). Згадана 32кДа смуга спостерігалась також у разі, колу 02665 екстракти реагували з АЬ 631 проти С-кінцевого пептиду ІЕМАКІ і ІРЕМАКІ осаджували антисигнальним білком, коли Сов8-7 клітини переносили за допомогою Пд-ІК184 та людських ІЕМАКІ кДНК. Ці результат і демонструють, що ІК184 специфічним чином зв'язується з інтактним ІЕМАК! з людських клітин.
Приклад 5: ІК1В4 кДНК та послідовності білків
Згадана послідовність нуклеотидів згаданої ІК1ІВ4 кКДНК має відкриту рамку зчитування, яка кодує білок довжиною у 351 амінокислоту (Фігура 7). Ця людська кКДНК розпізнавала конституціонально експресовану полі-А"
МРНК (1,5 тисячі пар основ) у різних людських клітинах, у тому числі, у клітинах 0266 мієломи. Пошук у реальному масштабі часу баз даних білків було здійснено за допомогою алгоритму ВіазіР? |Альтшуль (Аїївсйиі) та інші, 1990)| та програми ВіоассеїІегайг АЇїідптепі (Геніков (Непікої) та Геніков (Непікої), 1992| і булл Се встановлено, що ІК184 є унікальним членом протеїнаргінінметилтрансферазного сімейства. Згадана щуряча (5)
РЕМТІ кДНК, опис якої було наведено |Лін (І іІп) та іншими (1996, Сзепрапк зедиепсе І.О. 1390024; номер доступу
Иб6о882)), є гомологічною лише на 81,495 за результатами аналізу за допомогою комп'ютерної програми АГІСМ.
На амінокислотному рівні (Фігура 8) згадані ІКІВА/РКМТ чітко відрізняються своєю аміно-кінцевою ділянкою від
РЕМТІ, причому перші 19 амінокислот є повністю відмінними. М-кінцева послідовність лише ІК1В84 не дала «5 будь-яких свідчень на користь того, що ІК184 є гомологічним до РКМТ1. Було встановлено, що інший людський с білок, опіс якого було наведено, НСР-1 |ІНікава (Мікама) та інші, 1996; номер доступу Сепрапк 066904) також є гомологічним до ІК184. Однак, НСР-1 має іншу амінокислотну послідовність від залишків 147-175 (Фігура 9).
НеОР-1 було спочатку ідентифіковано на основі його здатності до доповнення мутації іге15 у дріжджів і його ю ферментативну функцію раніш не було ідентифіковано |Нікава (Мікауга) та інші, 1996). Таким чином, ІК184 є новим людським білком. -
Приклад 6: ІК184 білок, зв'язаний з ІЕМАК1-ІС. має метилтрансферазну активність
Метилтрансферазна активність може бути коіїмунопреципітована з екстрактів людських клітин ІЕМАК1 рецептором. Вг'гіі-детергенті екстракти 02665 клітин реагували впродовж ночі при температурі 49С з/без « анти-ІЕМАКІ антитіла АБ 631 (Абрамович (Абгатомісп) та інші, 1994). Впродовж 1 години додавали кульки протеїну А (40мкл 5095 реактиву ІРА-400 тазі Пожу, компанія Керіїдеп). Згадані кульки промивали та інкубували - с у б мл 25мММ Трис-буферу-НСІ, рН 7,5, ї1мММ ЕОТА (етилендіамінтетраоцтова кислота) 1мММ ЕСТА "» (етиленбіс(оксоетиленнітрило)тетраоцтова кислота), 5ХОмкМ (0,25мікроКюрі ). ""С-(метил)-5-аденозил-метіоніну " (компанія Атегепат) та 1ООмкг гістонів (Тип ПА з телячого тимусу, компанія Зідта) впрододж ЗО хвилин при температурі 302С. Метилування гістонів іп міго здійснювали за умов, опис яких було наведено |Лін (І іп) та іншими (1996)). Рівень радіоактивності у згаданій гістоновій смузі було аналізовано після ЗО5-РАСЕ (1595 - акриламіду) та експозиції у апараті Ріозрпог-Ітадег. Мічення згаданих гістонів ""С-метилом спостерігали з с кульками, які було покрито анти-ІЕМАКТІ, але не з кульками у згаданій контрольній реакції (Фігура 10). Таким чином, білкова метилтрансферазна активність є конституціонально пов'язана зі згаданим ІЕМ рецепторним о ланцюгом цих людських клітин. Подібну ферментативну активність було виявлено, коли ІЕМАКІ1 було піддано
Ге») 250 імунопреципітуванню через п'ять хвилин після додання ІЄМ-Д до згаданих 02665 клітин. о Приклад 7: Залучення ІКІВА/РКМТІ до дії ІЄМ
Антизначеннєвий олігодеоксинуклеотидфосфоротіоат |Стайн (біеіп) та інші, 1989), комплементарний до згаданої послідовності нуклеотидів 12-33 довкола згаданого стартового кодону ІК184 кднК (А5Б-1, антизначеннєва послідовність 5-з(ЗСТАСААААТТСТОСАТОАТО-3; Послідовність Мо12) було синтезовано 59 хімічним шляхом. Згадані олігонуклеотидази додавали до 02665 клітин, які було висіяно на 9б-лункові
ГФ) мікропланшети (800Оклітин/лунку/О0,2мл КРМІ, 1095 ЕС5 (фетальна сироватка телят)) з кінцевою концентрацією 7 10мкМ у день 0 з повторним доданням при 5мкМ у день 2. ІЕМ-р додавали з розрахунку 64 або 125 Міжнародних
Одиниць/мл у день 0. Через З дні культивування до кожної лунки було додано 20мкл барвнику Аіатаг Віце, во колориметричного індикатору густини клітин, принцип дії якого засновано на реакції окиснення-відновлення (компанія Віобоцгсе, Сатагійо, Каліфорнія), і інкубування продовжували на протязі 6-7 годин. Колір вимірювали за допомогою мікропланшет-рідеру для твердофазного імуноФерментного аналізу (ЕГІЗА) (експериментальний фільтр 53Онм, еталонний фільтр бЗОнм) з багаторазовим зчитуванням подвійних лунок.
Кореляцію кривих росту було перевірено за кількістю живих клітин та шляхом визначення оптичної густини. Для б визначення метилтрансферази, клітини з об'єднаних лунок піддавали лізису шляхом заморожування-відтаювання у 25мкл/лунку 25мММ Трис-буферу-НСІ, рН 7,4, 1ММ ЕОТА, 1мМ ЕСТА, 4Омкг/мл лейпептину та апротиніну, 2Омкг/мл пепстатину, їмкМ фенілметилсульфонілфториду (РМ5БЕ). Реакції здійснювали у 5Омкл об'ємі з 25мкл клітинних екстрактів, 100мкМ пептиду КІ (Найбауер (Ма/|рацег) та інші, 1993; одержано від компанії Сеповзуз, Кембрідж, Великобританія), ЗмікроКюрі | ЗНІуметил). З-аденозилметіоніну (компанія Атегепат, 7ЗКюрі/ммоль) впродовж ЗО хвилин при температурі 302. Після електрофорезу у поліакриламідному (16905) гелі у присутності додецилсульфату натрію, фіксування у 5095 метанолі, 1095 оцтовій кислоті та обробки за допомогою Атріїуд (компанія Атегепат), впродовж 8 днів здійснювали авторадіографію.
За результатами вимірів шляхом включення мічених радіоактивним тритієм метильних груп до згаданого К1 пептидного субстрату (Фігура 11), ця А5Б-1 антизначеннєва ДНК була здатною до різкого зменшення 70 протеїнаргінінметилтрансферазної активності у 02665 клітинах; її було використано для дослідження ролі, яку може відігравати цей фермент у дії ІЕМ. Активність пригнічення росту ІЕМ було обрано тому, що її можна безпосередньо кількісно визначати на клітинах і тому, що спостерігали взаємодію щурячої РКЕМТ1 з пов'язаними з ростом генними продуктами (Лін (Гіп) та інші, 1996). Додання згаданого антизначеннєвого-1 олігонуклеотиду
АБ-1, який є комплементарним до згаданої послідовності довкола згаданого стартового кодону ІКІВА/РКМТ 75 кКДНК, зменшувало ефект пригнічення росту ІЕМ-Д на 02665 клітини мієломи людини (Фігура 12). Це означає, що у присутності антизначеннєвого А5-1 оброблені ІЕМ клітини демонстрували підвищену швидкість росту (з виключенням будь-якого токсичного ефекту фосфоротіоатів). Відсутність ІЕМ незначно впливала на ріст.
Згаданий значеннєвий олігонуклеотид 5-3, який відповідає тій же самій ділянці КДНК, мав лише незначний ефект (5-3, Фігура 12), порівняно до антизначеннєвого-1. Значеннєвий 5-3 також мав лише незначний пригнічувальний ефект на рівень ферментативної активності (Фігура 11). Інший антизначеннєвий фосфоротіоатний олігонуклеотид А5Б-2 (Послідовність Мо13), спрямований до середини згаданої КДНК та комплементарний до нуклеотидів 572-592 Послідовності Мо7, ефекту майже не мав (Фігура 12). Майже п'ятикратне зниження ефекту пригнічення росту ІЕМ на мієломні клітини, які було зроблено частково дефіцитними на активність РКМТ за допомогою антизначеннєвого-1 олігонуклеотиду, демонструє, що зв'язок згаданого ІКІВА/РКМТ ферменту зі Ге згаданою 1С ділянкою згаданого І(ІЕМАК1 рецептору має функціональне значення для дії ІМ на клітини. (5)
Ці експерименти продемонстрували також, що згаданий ІК184 білок метилює пептидні субстрати згаданого
РКМТ класу ферментів, наприклад, КІ! пептид Сіу-сіІу-РПпе-СіІу-СІу-Агд-сІу-сіІу-Рпе-СІуУ (Послідовність Мо11;
Найбауер (Маї|рацег) та інші, 1993), який було використано у експерименті, який ілюструється Фігурою 11.
Метилування білків на аргінінових залишках поряд з гліциновими залишками (як, наприклад, у вищезгаданого (ав) пептиду) може бути різновидом модифікування білків, яке, подібно фосфорилуванню, служить для передачі с сигналів до клітини. Згадана ппКМР група білків є мішенню для РКМТ ферментів, однак, оскільки ці білки впливають на процесинг, сплайсинг, транспортування та стабільність МРНК І|Лю (Гі та Дрейфус (Огеугизв8), І в) 1995), їхнє метилування може відігравати роль у посттранскрипційному контролі експресії генів. Згаданий ю
ІКІВА/РКМТ білок, який було розкрито тут як такий, що зв'язується з ланцюгом згаданого ІЕМ рецептору, може опосередковувати зміни у експресії генів у відповідь на ІЕМ. Інші білкові субстрати можуть піддаватись /-їЇче метилуванню через згаданий ІРМ рецептор, у тому числі інші компоненти згаданого ІЕМ рецепторного комплексу та фактори транскрипції. Лін (іп) та інші (1996) спостерігали, що зв'язування щурячого РКМТІ1 з білками, індукованими фактором росту, активує РКМТІ1 та модифікує його субстратну специфічність, можливо, шляхом « видалення деяких пригнічувальних білків, пов'язаних з РКМТІ у цитоплазмі клітин. Можні, очікувати подібної ж активації ІК1В4, який зв'язано зі згаданим ІЕМАК1 ланцюгом згаданого ІЕМ рецептору. - с Висновки и Наведено опис нового білку ІК184, який взаємодіє з інтрацитоплазматичною ділянкою згаданого ІЕМАК1 ,» ланцюгу рецептору інтерферону типу І. Цей білок індукується дуже швидко і скороминуще після обробки людських клітин за допомогою ОЕМ. ІК181 характеризується присутністю /ЕЕ-відгалужень (спіраль-петля-спіраль), які є ознакою кальційзв'язувальних білків. Перенесення іонів кальцію визначає -і механізм дії інтерферонів, зокрема, у разі початкових клітинних реакцій, змін морфології клітини та сл організації цитоскелету |Тамм (Татт) та інші, 1987). Ферменти, активовані іонами кальція, можуть продукувати вторинні месенджери, наприклад, діацил-гліцерол, у відповідь на інтерферони. На додаток до цього, 1 кальмодуліноподібні білки регулюють кількість протеїнкіназ і спостерігали функціонування цих шляхів у клітин, бу 50 які було піддано обробці інтерфероном |Тамм (Татт) та інші, 1987). Імовірно, що згаданий ЄМ рецепторзв'язувальний білок ІК1В1 залучено до таких Са""-залежних ефектів інтерферонів на клітини. с За допомогою двогібридного скринінгу білків, які взаємодіють зі згаданою ІРМАКІ1-ІС ділянкою, було ідентифіковано таакож інший білок ІК184, який виявився членом протеїнаргінінметилтрансферазного сімейства ферментів |РКМТ1; Лін (І іп) та інші, 1996). Відомо, що цей фермент метилує цілий ряд РНК та ДНК-зв'язувальних го білків, зокрема, гетерологічні ядерні рибонуклеопротеїни (ппкМРз). Згадані ппеЕМР»з залучено до перенесення о МРНК з ядра до цитоплазми, до альтернативного сплайсингу перед-мРНК та посттранскрипційного контролю |Лю (іш) та Дрейфус (Огеуїив5), 1995). Згадані ІКІВ1 та ІК1В4/РКМТ1 білки, які "причалюють" до згаданої ю ІЕМАК1-ІС ділянки, виявили нові сигнальні механізми інтерферонів, які існують разом з відомими Чак-еїаї шляхами, опис яких було наведено |Дарнеллом (Оагпеї|) та іншими (1994)). 60 Після завершення повного опису цього винаходу, фахівцям у цій галузі буде зрозумілою можливість здійснення того ж самого у широкому діапазоні еквівалентних параметрів, концентрацій та умов і без відходження від духу та об'єму цього винаходу та без непотрібного експериментування.
У той час, як цей винахід було описано у зв'язку з його специфічними варіантами втілення, слід розуміти, що він є придатним для додаткових модифікацій. Ця заявка призначена для охоплення будь-яких варіантів, бо застосувань або адаптацій згаданого винаходу з наслідуванням, у цілому, принципів цього винаходу та з включенням таких відхилень від цього опису, які входять до відомої або звичної практики у тій галузі, до якої належить цей винахід, і які можуть бути віднесені до суттєвих викладених перед тим особливостей, що витікають з об'єму пунктів формули винаходу, яка додається.
Усі цитовані у цьому описі довідкові джерела, у тому числі журнальні статті або реферати, опубліковані або відповідні заявки на патенти США або зарубіжні патенти, видані зарубіжні патенти або патенти США, або будь-які інші довідкові джерела, включено до цього опису у повному об'ємі як посилання, з усіма даними, таблицями, фігурами та текстом, які представлено у цитованих довідкових джерелах. На додаток до цього, до цього опису у повному об'ємі включено як посилання довідкові джерела, які було згадано у довідкових джерелах, цитованих у цьому описі. 70 Посилання на етапи відомих способів, етапи традиційних способів, відомі способи або традиційні способи ні у якому разі не є визнанням того, що будь-який аспект, опис або варіант втілення цього винаходу розкрито, описано або запропоновано у відповідній галузі.
Наведений перед тим опис специфічних варіантів втілення цього винаходу з такою повнотою розкриває загальну природу згаданого винаходу, що інші можуть, з застосуванням професійних знань у цій галузі (у тому /5 числі, вмісту наведених у цьому описі довідкових джерел), легко модифікувати та/"або адаптувати для різних варіантів застосування згадані специфічні варіанти втілення, без непотрібного експериментування, без відходження від загальної концепції цього винаходу. Таким чином, припускається, що згадані адаптації та модифікації будуть знаходитись у межах значення та діапазоні еквівалентів розкритих варіантів втілення, з основою, яку буде становити вчення та настанови, наведені у цьому описі. Слід розуміти що застосована у цьому описі фразеологія або термінологія є призначеною лише для опису, а не для обмежень, завдяки чому згадана термінологія або фразеологія наведеного опису повинна витлумачуватись досвідченим фахівцем у світлі вчення та настанов, наведених у цьому описі, у поєднанні зі знаннями пересічного фахівця у цій галузі.
Лістинг послідовності (1) Загальна інформація "7 сч (Ї) Заявник: Ревел, Майкл
Чебат Джудіт (8)
Абрамович Кароліна (її Назва винаходу: Нові білки, які зв'язують рецептор 1 інтерферону, ДНК, яка кодує ці білки, та способи модулювання клітинної реакції на інтерферони о зо (ії) Кількість послідовностей: 13 (ім) Адреса для листування: ісе) (А) Адресат: Брауді та Неймарк ю (В) Вулиця: 419 Бемепій 5ігееї, М.МУ., ЗЩе 300 (С) Місто: Вашингтон о (Ю) Штат: Округ Колумбія ї- (Е) Країна: США (Р) Поштовий код (індекс): 20004 (М) Форма, яка зчитується комп'ютером: (А) Тип носія: Гнучкий диск « (В) Комп'ютер: ІВМ РС сумісний з с (С) Операційна система: РО-ЮОЗ/М5-БО5 (О) Програма: Раїепііп Кеїеазе Я1.0, версія 41.30 ;» (мі) Дані про заявку: (А) Номер заявки: О5 (В) Дата подачі заявки: -І (мії) Дані про попередні заявки: (А) Номер заявки: ОЗ 60/035,636 о (В) Дата подачі заявки: 15 січня 1997 року с (мії) Інформація щодо повіреного/агента (представника): (А) Ім'я: Брауді Роджер Л.
Ме, (В) Реєстраційний номер:25 618 о (С) Номер діла/реєстру:КемеІ-14 РСТ (їх) Інформація щодо зв'язку: (А) Телефон: 202-628-5197 (В) Телефакс: 202-737-3528 (2) Інформація для послідовності Мо1:
Ф) () Характеристика послідовності: ка (А) Довжина: 830 пар основ (В) Тип: нуклеїнова кислота во (С) Кількість ниток: одна (ОБ) Топологія: лінійна (ії) Тип молекули: кКДНК (їх) Особливості: (А) Назва/ключ: СО5 65 (В) Місцезнаходження: 43615 (хі) Опис послідовності: Послідовність Мо1 сСетегспясо солвтєвсся саабтетово сасебоовов сад по. кос тео це ви: я бот Ше «насту ува в Ех оз Бж 4. ше доля ють я
Ф1у Бех Ак Уем Бех Муш ІН Дец ба Мк Бій Кут 059 ЖЕ, Іва шне ов нн м С НЯ дта сттоосо сліз блВ сло Осо йео БТ баб тоб ДСА бтт со дрх сах в
Же Шев уко кіп іш аа лк Вах чаї бум век Зву: їз лке дів сін. 89 15 ета сос ттс баб сх тт сте дос СтТ оса ОАЄ бо жло бо вав сб дав: че) вхо Бра Шію я тів їем БЕК їБ0 ко ОТ їй пух вів сенярнені ши тс вва ово сов жо тос впс вто тто тоб дл тоб сл обо ака аа зва
Рпе Цув біль ке ів буд вки Маї Бі Бех Тік Дек РКО АТ Те дво й
ДОС Ст вос тт син АС тт Сто сват СРС СУ Авт біб тт ву во же
Бек лео Бек РНе і Авр не щей. льр цем ле; бак Чаїекве ве бр не 6 х Мк ши Косі: ШИ ти Ав ЖК Ржо Мор їз мув ех нів тТук ік ква ду же вве Ан (о)
ШІ осетра вас сю зош см в ка
Не вро двр'днр Ту ик Пес лях дев бід дер за. бех й їн Уві й ле вве Ар йо У ї дк ву БО. о дае тоб сте доб оса СА об: ОО до АсА соб страв час еог сао ве що
МВ лин бій дев тів Ар тує Хе то Бім бі Воє ЯБрояіє ни вих ї-
БЕ й і: ВИ бАТ оба ВОС. АТО ВАС СТО СТ САЄ ТТ САб СВе сто вус тов обоз тет Бах
Бер бі ЖБк їз жа щем' век ЯМ; Рпво Яма Ніє Уві ле беу Лк бек « ше то ль Й во - с 7 сс пАс тт соб досто ттж Ля дл сте ста товсвоовас деслпсотот ча
Ес Ввровре Він бер Беж Уре Мун їв. Уві ре Й з ух й хвБ 1959
Безе не ДОСТУ ТТОТА СТастсВОсТ ЯТОВОСАВОВ ТОвкАОССТО БВ сл содовоссоє состосттат Фетсвстасг ат товето СтОСБОУтеТ 855 (о) 20 (2) Інформація для послідовності Мо2: о () Характеристика послідовності: (А) Довжина: 191 амінокислота (В) Тип: амінокислота 5 (ОБ) Топологія: лінійна (ї) Тип молекули: білок
ГФ) (хі) Опис послідовності: Послідовність Мо2 іме) 60 б5 мех ім азу вх «у Вас лу їв Бак мів За лей ше Аа ві тує
Й -к й з її сій дер лай тик вна зей ве їде бли бій хі во беу дак нів Де "КЕШ РМ. ув сі те рим юко тя Сім си му бер ат бі) Бей ех: тв) - жу їн бук Ма) ВКО РН 815 15 дв Гей Яет Меч хо Фів Жех
БЕ во: шуй їв дво сРко пе Му СТИ Аку їе Сук дня уві ве Бех тТнх Бах
ЖЕО Аз цув лвр Бех бен Бах ве ім Явр бБе шед йвр Це тем, БВ -85 Кт: се ВИ Ме заяв 7 Ме) Жйа бах Або Зпж Ятз ТВ ро Ав І16 зує бет-НЕЄ Тух діва Бе
Ту Ува ех лев йн Кк ОВ ліе Ше Нех ШК Тут яка НЕ
ВЕБ Хі РН лою Бва З8б Авр дню Я1У ех фей Або ла бі яю Ше; свв; аз0. 325 ці сч
Бех Ахо дей Уві дви був Так тах біу біз бту бід Авр бр Ду пею. о
М АН МЕ а: 145 Що
Вест йів Бех бій Мей був біл їн Хіє Хер бук їі бно За бів бек о о зо «5 йо Б. їй Бо. Те)
Жер їй двройха дербі Жни йів дви їан бе» біс Бе бів нів Уві сю і щи ато ч - ІБ ою зв Жйе Бек дк Вех русодвр о Рня Дів Бех бех ве бує ів Укі щей Мк зво, ох ВЕ я 7» "ЕВ . (2) Інформація для послідовності Моз: () Характеристика послідовності: « 20 (А) Довжина: 170 амінокислот -в (В) Тип: амінокислота с (С) Кількість ниток: одна :з» (0) Топологія: лінійна (ії) Тип молекули: пептид (хі) Опис послідовності: Послідовність МоЗ
В. Ме Оу дво Оз дів Бе ТукзриЄ тв Оз ег був век нів рів дер: й Вій Авр'Яїв Ії6 дув Акт беж біу був Аже епе БУВ дув бен дер тн о дво дез б» бу бах ро Шах Ух 3 б3мМ зйе Мав би тн вив бх пи: нн «сок: Я я Щей бів бій дДяс БМко бу Увй Бій ле ні її6 ду 36 Риб олероТЬх, (Ф. во ; Б ТЕН ж БЕ 6о о йно театри, юю ло Оу доп йїу Сію Уві. Ар ве МУБООнНи Блез тів ТИ Ту Мей Вес
Тео; Яку дво Фу Чу» чо. Явр жна кс й ЗО ен у, В 60 дпа вн в ий ля чу ДО нь дя АН Не за ВВ ехо вв ек чаї ук ву зве нув щі ве МВТ ОКЄ» Ше ще це б5 вт тів тук дю Ме Ер МуУв Ав лу Тух їїв бект йео ойу сля пео.
Жве сій ун ев Був Моб Моб ії йхУ йво Яви їни Ядне дир пі бір: дива бій сад туЄ Мох ер шуй ТНЕ Хе їїв Ав Дів йно їує Дер біу бак 'смо те тр до НЕ ів ав Жов не Ху Лю біт люер зу дуя сіє БЕК ве біб бім Ббе Сує Аза Мах Маї сту обу пе; ев Бо зва У че Бо
Жвр їі6 ія Пуб їує Меб Маї Уві люр' чих - би А (2) Інформація для послідовності Мо4: () Характеристика послідовності: (А) Довжина: 172 амінокислоти (В) Тип: амінокислота (С) Кількість ниток: одна (ОБ) Топологія: лінійна (ії) Тип молекули: пептид (хі) Опис послідовності: Послідовність Мо4 сч 7 Мак бів Вехо йно Ж Жук їує Кі. Аво Неє Ма бек Бех Вех ба ка о
ЯХув йко Мей бек ро їду хо їв хе Зім біб бе бух біп Фів бич щи шк щи ЩІ у. п І елди шо шо ще
Же джу бій лів Ве дер їжу тва дво Аля дир у Би О1у тТлж діє о
Ще й о т с ШИ с) «вр'уні щук сів дом ув маї дів Мен жену вій пеш су вив ом Ро юю
Шия ВЕ Ш 66 | м
Пув шує за хх хів Мув дув мес пів явш КО те дер щу Бій ВЗ :: - ЗИ й Зй ши 8 « тр бу ун мес вва рве оху дер виє тд тмж Мих Мем КИ що; пу: - й Мее Бак бід дув дер тре йув вка бле пл п пла Аля Зв жди Хо: же З тару де г. ді 35 я -е1а о іх ув: ще ве; вв Жлдрв: ла ай В рія щ ; яке ЕВ яю БМ тах б1у лук я ! й Уві Вів був біз Пео: бу бім два без бно Авр бін бім сво бій ох 5; 339 ше Би
Ф Ммек тів АБр'ом Аїє ввр веду Анр ОТу дер біу бід Укі Беж бін бій о пав. і т: мн , Бо сім Вбе теч ВИЙ ті6 МЕ Шув Тв ТНК Бех рей ТУЄ ря бе ло ож
ГФ) (2) Інформація для послідовності Моб: кю () Характеристика послідовності: (А) Довжина: 31 пара основ (В) Тип: нуклеїнова кислота 60 (С) Кількість ниток: одна (ОБ) Топологія: лінійна (ії) Тип молекули: кКДНК (хі) Опис послідовності: Послідовність Моб б5 сОавовАТОЄ темштась Є вх
(2) Інформація для послідовності Моб: () Характеристика послідовності: (А) Довжина: 25 пар основ (В) Тип: нуклеїнова кислота (С) Кількість ниток: одна (ОБ) Топологія: лінійна (ії) Тип молекули: кКДНК (хі) Опис послідовності: Послідовність Моб то «ол стктсвтнсь КАШТО - ок (2) Інформація для послідовності Мо7: () Характеристика послідовності: (А) Довжина: 1308 пар основ (В) Тип: нуклеїнова кислота (С) Кількість ниток: одна (ОБ) Топологія: лінійна (ії) Тип молекули: кКДНК (їх) Особливості: (А) Назва/ключ: СО5 (В) Місцезнаходження: 16...1098 (хі) Опис послідовності: Послідовність Мо7 має бхуа вай ра мяї Ав Тих ше) Аз лет Біу мМек і її 20 й х о кс сте бла сс су Сто'свжебьк бує тот тот зво сво: осо бак кос: 85
Бтш Мом бів кб Южо бва Ол сбім Мі беж був ЖЕ бі Ат ім ех 05 Ї 250 Зк о зо ВОЖ БАВ ЯДВ Сб віх БОГ САБО ЖтТО йсА ОС АЖК АТ ЩАЄ ХАЄ тр мії ех 01 Був ко йяп лів Мі йнр Мет ТАЄ Бах цуя Аюр Тух Тук ББе о а и 2395; 235 ів) ще рсненедене м: ис в зою вро бех Тух Аїв Нів РП б1у діє Нів Ш1й бій Мек шец дув Авр бі: з БР ОВет Тут Ада Нів ВЕ ве ве тя му ХББ щ і: чаї Ат ТП рен Зп чут ВУ вЕп ве йес хпо наш ЛЕВ лЛЕд нів її : яв В яв « т Же Жив он Во ото ото сте оле сте йо об бос дос сов ве ес 000850 - ува цув ХвБ бу Уві Уж Бензлер Маї Ху бек б1У ТЕ Б1у Пів їй сс Ата-ттт Яетеасе лАб СОС дссСВО лАС ст втеч АЖС АЮ 0559 15 "Чув Мек'Вце Лів Ядв пув Лов Б1ІУ А) АХу Шу Уві. лів БА ДМЕ Я у- - зшж ВЗ НОВО дебет: ЖЕК ВВА У бктио Я 7 с лок яко, птунте част: . у ск укАТ ССО потатвяв» якея пстях ВВЕЧАНЕ НЕ Неля боіця:
Сув бак Бек їі Беж АБО тус вів мах. Цуй Б чаї і хв, кавовою» зарлюх т, в А НИ во я нн р т ман б) " Й І (42)
Ф) іме) 60 б5
ТТА САС САС СТО сто АОС АТС АТС АЛЛО бос два сто ло бо сто сдо 435
Тез АБр Нів Уаї Ув1і Тпх Їїе Іїеє пув п1і1у Ммув хай бід біз» уаз бій 320 325 330
СТО ССА СТО БАС ДАО СТО БАС АТО АТС АТС дес ого тоб АТО сб ТАС ав їеий Рхо Чаї 1 був Уаї Азр х1іе Тїее Тіе бек сій Ткр Мес біу Тухк 335 340 345
ТС Сто ТТ ТАС СА ТОС АТО СТО АС ОдСС сто Сто ТАТ бос собо сде Зі 70 Сув цей Ре тух Сі Бех Меє Тез Авпобтпх Уві зва Тух Аза Ахо Авр
Бо 355 збо
Адо тео Сто се ССС САТ ССС СТО АТС ТТ ССд сдо соб бос одеса сто 579
Був Тхр ем А1а Ро Авр о сФіу їйей Х1е РпОо Рго оБроАкЯ Аїзів ТВх Бе 365 з7о0 75
ТАТ ста ДСО СО АТС САС САС СОС САС ТАС АВА САС ТАС АД АТО САС 6527
Тух чаї Тпх Аіїіз їїе 014 Ар Агу біб Тух Ппув лзр о тТух ПЦув її1е НіБ зво зв5 заг. зз5 " тва тоб СА ААС ОТО ТАТ СОС ТІС САС Одта тест. гас АТО ЛАДА САТ ста в75
ТЕр Ткр ім АБп о Уві Тух Сіу Рпе. Абр Меї Бек тув х14е ув Авр Уді т «по - 205 -- 410
ССО дТТ о длдоа сла сСес ста ато бдт сто сто САС ПСС ААА САо ста сто 723
Віа Ії Ппув бій Ркго Теа Уаії Акр Уві Маю Ддвр Рхо Був біп Пйеч Уді 415 що 220 ' 425 , с - - .
КОС АС ОСС тТОос Сто АТА ААО АС сто ДС АТС ТУГ'дОоС сте дво сто 771 о тТпх Або о лЛіа Сув рей їїе Був бій Заі АБр Іза Тут Тис Уаї Був Уаї зо азь 440
САА о бАС оСстТо дес тто АСС тос сСсСо тт отос ста САД ОСтТО ААб СО ДАТ вх | «в)
Сі Абр їв Тв Рпе Тих бек Рко ЕБПе Су Цей біп Уаї Пув Ага деп. 45 450 455 ее,
САС ТАС СТО САС ОСС ста сто бСС ТАС ОТТО ААС АТС САС ОТТО АСА СОС 867 юю
Авр отут чЧаі пів Аза тей Уаії Аїа Тух РПе АБп ЇТіє (й1ч рРПе тру Аго ю до Ав 2470 475 і -
ТС САС АВО АОС дос бос отте тТсс дес дос ССС БА тТоС соб ТА де вів
Сув нів цу Ахч Тік о біу Рпе Бек тТпт Бек Рко бій Бех Рко Тук Так 480 ав5 90 «
САС ОТО ДА САС део ко ТС ТАС АТО САС САС ТАС СТО дос остТо дао 263 нів Ткр ІуБ біп Тпх оУаї Рпе Тух Мебс б)а АвроТут о Гви ТБх Уаї Був - с 495 І БО0 й БО5 з дса бос баб БАС АТС тс бас СС АТО бас АТе Сов ССС о дАС ас ДАО 1011
ТтТпк обіу ла сіц Ї1е рре б1Уу Тпх їІЗе б1іу Ме Ага Его АБп діа їуя
БІО ваб 520 і АВС АС Со САС Сто БАС ОТТО АСС АТС ОАС Стос САС ОТТО дло бос сво 1059 с Авт Аво) АхЯ АБр пев АвроРре тах її Аве Без Або Ре пуб с1у біл
БА БО 535 1 20 ста тасобдо сто то тТас то дос сАС ТАС Сас дта СосС тсАоосСсово 3108
Ме, їеи о Сув бій бе Бех Суб бБехоїлх АвБр Тут Атс Меє Ага ши 540 БА г, 55 стстоссасо стосСАСолосСсоСАосоосСсто лосстТтОосте сосссттІтоо осостоссос их 1168 га котра рей. фен 17 пе нн Кр А в че що тТтССстІСТеСС тесстессас далдесасст тІтТАбосСеСсСс товаствоба саАтТовобАС 17228 (Ф, СОСАСАТТОЯ ОАСТОТОТТТ ТуУСАТАААТТ. АТОТТТТТАХ АТОСТТОСАТ ТТАКТОССААС:: 1288 здат лоша. БЕХ ВАЇ ТАМ ВУ ве КжА ДИН Я МТ Тр по ТАВАТССТСА ССТЕСОВААА То п:х ' ' 5 2308 60 (2) Інформація для послідовності Мов: | | що () Характеристика послідовності: (А) Довжина: 361 амінокислота (В) Тип: амінокислота (ОБ) Топологія: лінійна 65 (ї) Тип молекули: білок (хі) Опис послідовності: Послідовність Мов
Має 839 Явп о лье МАХ ВХ То збе дха вБи Отїу Ме дак ївиосіа жо їе в че Мк Вик ЯЛЕ З ча вв биту нє дак Бавовів Ве " вже Шев стю Фі Ух баг бувовуу бів Ах Сів Бек бек бій їув риб 29 яв зб: вна віє 10 лАвромес Три Важ ув ввр оту сук ве ве Бак ух Ай
З 48 5 70 е з
ВІВ ве пу жів нів отих веж Ме. ен Був гер. в Уві ду жиє дво; «вне трук Же дра БЕК МО Рдє НІВ йно Ажр уко ШАХ Дке ув дер ту:
ВВ. с зе Во
Ме Мі Чем дво Уві биу Бех бЦУ ЖТВЕ: у "а їжи був МЕС Юре Аа. 85 90. ВЕ ка Був Аза біу йта Абу бух МАЮ тів ЗУ 16 бу був Бет Бех хе
Мая ув як ов. ті ані дав ОМ о ях леї тує Аїв Уві був Хіе Мах бун дів вп шуб бен яву нів УБ ех лев тує йїа уні пуб лів УВІ Був Яла з Був лве Бу НА д 7 кн те хе цув СУ Шу Мат сто су 81 біо дез ба ув сви. о аа ас о дщо дув Бі Ав ла Хе хів Бех Би то Мав Язу тур Сув зву вве тує й че А лвю К Нв с. ак на ЗБ о бір; Бех Мак без дні Тк Майї йон Ту дів йо др. щує Тим їжі Же
Оу. бах МАЄ Хе во ТВ ук вт ВЕБ вро був тку тей ю
ІС о) тко ВЕр Оу зво хів ява бло йвр йха Вів їйх іїюю Тух Маї Трх КВ щі чу 85 що з 196 М сек сіні ке вий бля тує ув дер Тух уж Х16 нів Тр Тр В1и Два ши нини пи то « 70 чай тес ву зна люр'наж щек Суп шпіє Му дну Ма ді іє був Є. ОО " вБго іа мах диЮ Уа а) дБ РО тв Я бем уві. Спх ЗО Ав Сун: рев інв Ук : де: Уаз Ук лвр о щу аз ще т -
В. без хів фув бін уні Ав лів бух Яви Уві був тай ОТ Дер лей три п вНа тнє Бас вио РНа сСув те біл Уві ШУ Во Ав Бр: Кук Мне
Фо | ти ши и т ше я о іа їй ай їх зкуе мив дев: тзв ст вне: чнг діа бук нів їжа дит ни несе пив: ВН і й (Ф) ко бо б5 тВЕ у ТБ о Ови ВХ бек Бжо бій бек бко Туб їж Нія Тр лув ЗБ: 296. 298 зво
ВМ Ма тва тук мет За дир Жук шец ФАЮ Чаї Шув й Ху ба був. вав ва вав зЗа24б
Іїє вне оту ТЕХ ше О1у МеБ АжО риб Ява мів БУВ Яви Вхй де Явр: ле мне Ту тож по у не "Ко дви вів БУВ вва вки ЗЕ йнр 70 Щ шт . . ДЯ й ша шо вич еп Мар Бпе Тк ї1іб Дер цей Абр Ве цув Му біс їх Сув б10 Беє заб | 845 з5О вшк був бек Чрт дир тук ди Мак йуц
Й ту 5Е5 яю ту я Ер (2) Інформація для послідовності Ме9: () Характеристика послідовності: (А) Довжина: 353 амінокислоти (В) Тип: амінокислота (С) Кількість ниток: одна (ОБ) Топологія: лінійна (ї) Тип молекули: білок (хі) Опис послідовності: Послідовність Мо9
Ме та айв Аів. чів Аза Аза деп був бів чеб бім З/ві беж Сув бу о «(ра Вів бік Бех бах бід їн вхо деп дів. зі: АБО Меб Тйх бво Жун 7" йно Тук бук ре йвр Яви бух Дію Нів Бе би Хі Нів біз біш Меб 1») 5 у 8 й ою
Шезотнув дев біз чаї Ах Шок реа Яви Жук! се пев. Бет Меє ре Вів: ю з5 сі : 5; ; ща йвпойка Мів їв Брж о Мув Авробув Маї Уві їм йвр Мі біу Бех Шу двиойкя Мів лев ре Був й» Мув її Уві ве дер МВі бух я и
Че біу їтв йео був Меж те йія Лів їуя Вів біу йів: йку шує вх ч 85 98 5 З . ле сту ххв ота Суб БО неж тіж йБЕ Вер тук ді уві був тів Уві щ 45 лув ; Зв. й аодврнив ре Ве і ши сл ї30 ; йа5 - по
ФО Тер Моє біу Тух бує шен Впе тух ро бох Ме Шви Дно ТВ Ма). щей; о М во 55 зво, нів ха ла дер рун тер пеи бів рхо авр ХУ без ів Ббе вто ВЕр и с: й щі -- МЕ пе ий ян іх. А: ШИЯ о а Вів ХВх Бех отух Че бе Аа ЇТе б) вв ОА СУ тує дув вер - оре ше па ї К- г. я ше т Є "у ЯК гм т Що й С шо й шк ож шк
Фук їла і6 Ні бхотТкр бах Аню Уві ТУ 1 тре дер МОЄ Бех був ен ший зоб 265 б5
Ж ув дер суві ллж хів жує бів ржє Щем ЗаЖ Айр ві Маз дер РИ щув аа тка мл тн Ве ж Сув їм; Пле Мув блю Ме вир те ВУЄ вне чий Шу Уві вх» др лива Яви ве Жвх Бех хе Бме був тей сін - НЕ в Був ува ня шо во з 255 лій Зав йку йоп Ов бух УВІ мів слух Те в. Вів Туж ую Вяп. Та маї Був йсе зав Жар лук ку нів зе ух їне «хі ра Як. йху був МІВ Туй же Ти бу оре Б Три беж ро їх вне риб тую Так Нія ЖПкю Шу ОХ НЕ Маї зве тут меє сів лев тує ща 295. 800:
М тво тах чаї ун їж пу п 5 329 веб йно йлк-тув зна два дур Авр бвю дер Кве тнх-я Р За г 4 .. шов сі
ШИ ож. о Й м -А о й п в Ш (2) Інформація для послідовності Мо10: о () Характеристика послідовності: Ге) (А) Довжина: 360 амінокислот (В) Тип: амінокислота юю (С) Кількість ниток: одна юю (ОБ) Топологія: лінійна (ї) Тип молекули: білок - (хі) Опис послідовності: Послідовність Мо10: ,
Мас Ха Ав ВБе Ук) Аїа Тк Їви ія Ана у Меб Башт веб осли що « - В ЕТ 5 со Бевз и біз Ма) Бек був у бі вйж пух аж Бах ОКО Шув вко йвп Ків біх вн мех Чіше ВЕБ Був ВБР Тут Пух УКе Хкр вх Жук Аа 18 ав . 4 ин Шо т МіБЕВЄ сту хв НІВ ШІй б МОЄ Дам дує Звр бі кі йко тк. їх. о Бо: ВЕ. що що кій Жук Ак бнпобех мов Те нів Ази Аху ЗіБ ем Хе пуш дБр пуб чні мах тво Вб УВІ Бу Беу СОІУ ТНК сце Кує ей Сув Ма ве дів: що ВЕ Щі во: 5: що ви ШКО кій, НИК АТ, шк ннйи о Ма ше Ка пу Хв йхи Мув Хей ЖХів біу їхе уні Сук вер век хе.
ОО; ши 7 Зоб Ус Еувчана. хо вх ю и НА Я ШК щої ки
Бек вер туг дїв МЕ Хув'їче чі пуб вів Аве Шувсьви яв КІВ. Зв, б5
Увх отих Хі ше Мує біу ун Чаї бі бів Уха дім лем Ро Мей вів.
Щуй Чак Май бек век Бех йде Бех ХУ пе Ків Явх дів Бех йех Ях ре ея 250 55 БО 70 У КК в ИН п деко. пюв ово ве та ща ще а чі що двр'у їжа жзе Де хо др Яка Ав б» ви Шух мії Твх дія зе 180 185 і тво бле Аве Ас ів тує Ма Вер Тух був те ін Тер тир бій дво чиз. й ве 209. ша
Чух піу бйе Авр Маб бек бук ТІ Бу кр Ук лій хів пуб ол веб
Жец уві йзр баї Маі Др хи був бів ес мні тиг лей вх сує ей 7 зав 239 Ї я35 жав іє Мув біз Чаї Дер Жіє Чудотіж Чаї шує уві бій дво пед тк ще 245. 259; й в
Зх Бех Рко Кде Сує пес бів уні пу жа дней дв; ТУ Мах ні Ма о 250: , ве ав
Мам чі вів ту» Ре Авп Те бін Бе Тр дкр' був нін Шув йке тиж 7 сту уле дек Тих Бек ХО бій бай'рхо Тух Ти Вів Ткр був бів бе
Ма ТБ Тух Мне СІ) дер Тух 185 Хбх ВУ Був Тбх біу їм біш їіб6 лю
Уві рве Тук Мав Іо вер яв вх УКХ Був ТБх Яіу бїм біш Жів й те бу Твх Хі біу Моб духо РкбоАва Лів був Вед лави дк Авро ше 825 -вво за5 явр'Ева Тл тав Аво Бей АБр о ВНе ун Я1їу бів їй був сії шви веж » змо се шо з . Сук бек Ти Аню Тус ка Ме дб ня Б Щі 69. (2) Інформація для послідовності Мо11: -1 75 () Характеристика послідовності: (А) Довжина: 10 амінокислот с (В) Тип: амінокислота с (С) Кількість ниток: одна (ОБ) Топологія: лінійна (є) 50 (ії) Тип молекули: пептид о (хі) Опис послідовності: Послідовність Мо11: с3у ому вне о1у бу яхту 91У Ф3у Ре ОХ
Ж в т 2-0
Ф) ! ! ! (2) Інформація для послідовності Мо12: о () Характеристика послідовності: (А) Довжина: 22 пари основ бо (В) Тип: нуклеїнова кислота (С) Кількість ниток: одна (ОБ) Топологія: лінійна (ії) Тип молекули: кКДНК (хі) Опис послідовності: Послідовність Мо12: б5
ПаСТАСАНАК м (2) Інформація для послідовності Мо13: () Характеристика послідовності: (А) Довжина: 21 пара основ (В) Тип: нуклеїнова кислота (С) Кількість ниток: одна (Юр) Топологія: лінійна 70 (ї) Тип молекули: кКДНК (хі) Опис послідовності: Послідовність Мо13:

Claims (24)

Формула винаходу
1. Молекула рекомбінантної ДНК, яка включає нуклеотидну послідовність, що кодує білок, що зв'язує рецептор інтерферонів типу І (ІЕМАКТІ), який здатний до індукування ІБМ- ж; або ІЕМ-Др і має амінокислотну послідовність Мо 2.
2. Молекула рекомбінантної ДНК за п. 1, причому згадана нуклеотидна послідовність є послідовністю Мо 1.
З. Молекула рекомбінантної ДНК, яка включає нуклеотидну послідовність, що кодує білок, що зв'язує ІЕМАКІ, який здатний до індукування ІЄМ-о, або ІЄМ-р і має амінокислотну послідовність Мо 8.
4. Молекула рекомбінантної ДНК за п. 3, причому згадана нуклеотидна послідовність є послідовністю Мо 7.
5. Молекула рекомбінантної ДНК за п. 1 або 3, яка додатково включає промотор, функціонально зв'язаний зі згаданою послідовністю, що кодує білок, який зв'язує ІЕМАК'І, у смисловій орієнтації, завдяки чому згаданий Ге! промотор є здатним до експресії згаданого протеїну у разі, коли згадана молекула рекомбінантної ДНК о знаходиться у хазяїні, який є придатним для експресії.
б. Молекула рекомбінантної ДНК за п. 5, причому згаданий промотор є сильним конституціональним промотором у клітинах людини.
7. Молекула рекомбінантної ДНК, яка включає молекулу ДНК, що включає нуклеотидну послідовність Мо 1 зі (ав) смисловою орієнтацією, або її фрагмент, що здатний до гібридизування з мРНК, яка кодує індукований інтерфероном білок, що зв'язує ІЕМАКТ, і тим самим запобігає його експресії. ї-о
8. Молекула рекомбінантної ДНК за п. 7, яка включає молекулу рекомбінантної ДНК, що додатково включає ІС о) промотор, функціонально зв'язаний зі згаданою послідовністю з антисмисловою орієнтацією, завдяки чому згаданий промотор є здатним до експресії антисмислової РНК, комплементарної до цілої або частини смислової о РНК, що кодує індукований інтерфероном білок, що зв'язує ІЕМАК1. ї-
9. Молекула рекомбінантної ДНК за п. 8, де згадана нуклеотидна послідовність є сегментом 5'-кінця послідовності Мо 1.
10. Молекула рекомбінантної ДНК, яка включає молекулу ДНК, що включає нуклеотидну послідовність Мо7 зі « смисловою орієнтацією, або її фрагмент, що здатний до гібридизування з мРНК, яка кодує індукований інтерфероном білок, що зв'язує ІЕМАКТ, і тим самим запобігає його експресії. - с
11. Молекула рекомбінантної ДНК за п. 10, яка включає молекулу рекомбінантної ДНК, що додатково включає а промотор, функціонально зв'язаний зі згаданою послідовністю з антисмисловою орієнтацією, завдяки чому ,» згаданий промотор є здатним до експресії антисмислової РНК, комплементарної до цілої або частини смислової РНК, що кодує індукований інтерфероном білок, що зв'язує ІЕМАКТ1.
12. Молекула рекомбінантної ДНК за п. 11, де згадана нуклеотидна послідовність є сегментом 5'-кінця -| послідовності Мо 7. сл
13. Молекула рекомбінантної ДНК, яка включає молекулу ДНК, що включає нуклеотидну послідовність Мо 1 з антисмисловою орієнтацією, або її фрагмент, що здатний до гібридизування з мРНК, яка кодує індукований 1 інтерфероном білок, що зв'язує ІЕМАКТ, і тим самим запобігає його експресії. б 50
14. Молекула рекомбінантної ДНК, яка включає молекулу ДНК, що включає нуклеотидну послідовність Мо 7 з антисмисловою орієнтацією, або її фрагмент, що здатний до гібридизування з мРНК, яка кодує індукований 62 інтерфероном білок, що зв'язує ІЕМАКТ, і тим самим запобігає його експресії.
15. Молекула рекомбінантної ДНК за будь-яким із пп. 5, 8, 9, 11 ї 12, причому згаданий промотор є промотором, що індукується інтерфероном.
16. Молекула рекомбінантної ДНК за будь-яким із пп. 1-14, яка є експресійним вектором.
17. Клітина-хазяїн, здатна до експресії антисмислової РНК, комплементарної до смислової РНК, яка кодує о індукований інтерфероном білок, що зв'язує ІЕМАКТ, причому ця клітина включає експресійний вектор за п. 16. іме)
18. Спосіб продовження терміну життя тканинного трансплантата, який включає такі етапи: введення експресійного вектора, який включає молекулу рекомбінантної ДНК за будь-яким із пп. 8, 9 і 60 /11-14, до клітин тканини або органа, призначеного для трансплантації пацієнтові, що потребує цього; та трансплантацію згаданої тканини або органа згаданому пацієнтові.
19. Спосіб підсилення реакції на терапію екзогенним інтерфероном при лікуванні раку, який включає такі етапи: введення фармацевтичної композиції, яка містить експресійний вектор, що включає молекулу рекомбінантної 65 ДНК за п. 2 або 6, та фармацевтично прийнятний наповнювач, безпосередньо у пухлину; та подальше проведення терапії екзогенним інтерфероном.
20. Білок, що зв'язує ІЕМАКТ, який має послідовність Мо 2.
21. Білок, що зв'язує ІЕМАКТ, який має послідовність Мо 8.
22. Молекула, яка включає антигензв'язувальну ділянку антитіла, специфічну для білка, що зв'язує ІЕМАК1,
зап. 20 або 21.
23. Молекула за п. 22, яка являє собою моноклональне антитіло.
24. Спосіб одержання білка, що зв'язує ІЕМАКІ, який включає внесення ДНК за п. 1 до хазяїна, який є придатним для експресії, так що при культивуванні згаданого хазяїна забезпечується експресія згаданого білка, та культивування згаданого хазяїна таким чином, який забезпечує експресію згаданого білка. се що о (ав) (Се) юю юю м. -
с . а -І 1 1 ФУ «2 ко бо б5
UA99084631A 1997-01-15 1998-01-15 New interferon receptor 1-binding proteins, dna, coding them and methods for modulation of cells reaction to interferons UA75560C2 (en)

Applications Claiming Priority (2)

Application Number Priority Date Filing Date Title
US3563697P 1997-01-15 1997-01-15
PCT/US1998/000671 WO1998031796A1 (en) 1997-01-15 1998-01-15 Novel ifn receptor 1 binding proteins, dna encoding them, and methods of modulating cellular response to interferons

Publications (1)

Publication Number Publication Date
UA75560C2 true UA75560C2 (en) 2006-05-15

Family

ID=21883894

Family Applications (1)

Application Number Title Priority Date Filing Date
UA99084631A UA75560C2 (en) 1997-01-15 1998-01-15 New interferon receptor 1-binding proteins, dna, coding them and methods for modulation of cells reaction to interferons

Country Status (20)

Country Link
US (1) US7264945B2 (uk)
EP (1) EP1019500B1 (uk)
JP (1) JP4614473B2 (uk)
KR (2) KR100591988B1 (uk)
CN (1) CN1212398C (uk)
AT (1) ATE342972T1 (uk)
AU (1) AU731206C (uk)
BG (1) BG64829B1 (uk)
BR (1) BR9806755A (uk)
CA (1) CA2276111A1 (uk)
CZ (1) CZ299096B6 (uk)
DE (1) DE69836226T2 (uk)
DK (1) DK1019500T3 (uk)
EA (1) EA003250B1 (uk)
EE (1) EE04819B1 (uk)
ES (1) ES2275297T3 (uk)
IL (2) IL130960A0 (uk)
NO (1) NO326104B1 (uk)
UA (1) UA75560C2 (uk)
WO (1) WO1998031796A1 (uk)

Families Citing this family (2)

* Cited by examiner, † Cited by third party
Publication number Priority date Publication date Assignee Title
US20020119129A1 (en) * 1997-01-15 2002-08-29 Yeda Research And Development Co. Ltd. Novel IFN receptor 1 binding proteins, DNA encoding them, and methods of modulating cellular response to interferons
EP1459754A4 (en) * 2001-12-27 2005-08-31 Takeda Pharmaceutical MEANS FOR THE PREVENTION / TREATMENT OF CANCER

Family Cites Families (3)

* Cited by examiner, † Cited by third party
Publication number Priority date Publication date Assignee Title
DE4220759A1 (de) * 1992-06-24 1994-01-05 Inst Genbiologische Forschung DNA-Sequenzen für Oligosaccharid-Transporter, Plasmide, Bakterien und Pflanzen enthaltend einen Transporter sowie Verfahren zur Herstellung und Transformation von Hefestämmen zur Identifikation des Transporteers
IL107378A (en) * 1993-10-24 2005-05-17 Yeda Res & Dev SOLUBLE INTERFERON alpha-RECEPTOR, ITS PREPARATION AND USE
US6242587B1 (en) * 1996-10-02 2001-06-05 The University Of North Carolina At Chapel Hill DNA molecules encoding a calcium-integrin binding protein

Also Published As

Publication number Publication date
JP4614473B2 (ja) 2011-01-19
CZ299096B6 (cs) 2008-04-23
EA199900663A1 (ru) 2000-02-28
EP1019500A2 (en) 2000-07-19
NO326104B1 (no) 2008-09-22
KR20000070181A (ko) 2000-11-25
NO993412L (no) 1999-07-09
EA003250B1 (ru) 2003-02-27
EE04819B1 (et) 2007-04-16
US20030176678A1 (en) 2003-09-18
DE69836226D1 (de) 2006-11-30
ES2275297T3 (es) 2007-06-01
WO1998031796A1 (en) 1998-07-23
BG103627A (en) 2000-04-28
US7264945B2 (en) 2007-09-04
WO1998031796A8 (en) 1999-05-20
DK1019500T3 (da) 2007-02-19
CN1212398C (zh) 2005-07-27
BR9806755A (pt) 2000-03-14
KR100591988B1 (ko) 2006-06-21
AU5824098A (en) 1998-08-07
CZ247199A3 (cs) 2000-01-12
ATE342972T1 (de) 2006-11-15
KR100799828B1 (ko) 2008-01-31
EP1019500B1 (en) 2006-10-18
CN1243544A (zh) 2000-02-02
IL130960A (en) 2008-03-20
AU731206C (en) 2002-05-16
AU731206B2 (en) 2001-03-29
BG64829B1 (bg) 2006-05-31
NO993412D0 (no) 1999-07-09
DE69836226T2 (de) 2007-02-01
EE9900272A (et) 2000-02-15
IL130960A0 (en) 2001-01-28
EP1019500A4 (en) 2004-04-07
JP2001508306A (ja) 2001-06-26
CA2276111A1 (en) 1998-07-23
KR20050046779A (ko) 2005-05-18

Similar Documents

Publication Publication Date Title
Gure et al. SSX: a multigene family with several members transcribed in normal testis and human cancer
Bennett et al. Cloning and characterization of a close homologue of human UDP-N-acetyl-α-d-galactosamine: polypeptide N-acetylgalactosaminyltransferase-T3, designated GalNAc-T6: evidence for genetic but not functional redundancy
Yazawa et al. Lack of class II transactivator causes severe deficiency of HLA‐DR expression in small cell lung cancer
Rimoldi et al. cDNA and protein characterization of human MAGE‐10
Kurosawa et al. Molecular cloning and genomic analysis of mouse GalNAc α2, 6-sialyltransferase (ST6GalNAc I)
John et al. Surface expression of the T cell receptor complex requires charged residues within the α chain transmembrane region
Abe et al. Structure, expression, and chromosomal localization of the human gene encoding a germinal center-associated nuclear protein (GANP) that associates with MCM3 involved in the initiation of DNA replication
UA75560C2 (en) New interferon receptor 1-binding proteins, dna, coding them and methods for modulation of cells reaction to interferons
US20070148686A1 (en) Protein present at the surface of hematopoietic stem cells of the lymphoid line and of nk cells, and uses thereof
Ruegg et al. B4B, a novel growth-arrest gene, is expressed by a subset of progenitor/pre-B lymphocytes negative for cytoplasmic mu-chain.
EP0831148B1 (en) Human adhesion molecule occludin
US7524928B2 (en) IFN receptor 1 binding proteins
Yu et al. Molecular cloning of a functional murine arginine-specific mono-ADP-ribosyltransferase and its expression in lymphoid cells
Prost et al. Characterization of a novel hematopoietic marker expressed from early embryonic hematopoietic stem cells to adult mature lineages
WO1999002677A1 (fr) Gene issu de chondrocyte humain
AU720324B2 (en) Growth arrest gene compositions and methods
Méténier‐Delisse et al. Isolation and molecular characterization of bovine Rhesus‐like transcripts and chromosome mapping of the relevant locus
Dahm et al. Transcripts of Fliz1, a nuclear zinc finger protein, are expressed in discrete foci of the murine fetal liver
Hayakawa et al. Genomic organization, tissue expression, and cellular localization of AF3p21, a fusion partner of MLL in therapy‐related leukemia
WO1996011212A1 (fr) Nouveau ligand de tyrosine kinase de type recepteur
EP1780277A1 (en) IFN receptor 1 binding proteins, DNA encoding them, and methods of modulating cellular response to interferons
MXPA99006595A (en) Novel ifn receptor 1 binding proteins, dna encoding them, and methods of modulating cellular response to interferons
Takahashi et al. I-2 DNA Replication
PT1019500E (pt) Proteinas de ligação ao novo receptor do ifn 1, dna que as codifica e metodos de modulação da resposta celular à interferões