UA65456A - Needle for sewing trocar wounds - Google Patents

Description

Винахід належить до медицини, а саме до ендоскопічної хірургії і може бути застосований для ушивання троакарних ран.

Особливістю лапароскопічної хірургії є мінімальний доступ при виконанні того ж об'єму операції, що і в традиційній хірургії. Операція виконується у черевній порожнині спеціальними інструментами, введеними через троакари. Троакари вводяться через 5-10мм прокола передньої черевної стінки. При виконанні лапароскопічної холецистектомії для видалення жовчного міхура із черевної порожнини один із троакарних проколів доводиться розширювати до 20-30мм. Якщо проколи 5-10мм не потребують ушивання, то прокол, розширений до 2-3см, повинен обов'язково зашиватися. Факторами, що змушують хірурга ретельно зашивати рану, є кровотеча з передньої черевної стінки та необхідність уникнення післяопераційної грижі.

Ушивання такої рани виконується наступним чином |1|: гачками розводять зовнішні краї рани, оголюють краї апоневрозу, один край беруть хірургічним пінцетом, піднімають вгору, захоплюють у шов вигнутою голкою з продітою у вушко ниткою. Для забезпечення гемостазу у шов повинна попасти передочеревинна клітковина.

Після забезпечення прошивання країв апоневрозу з одного боку аналогічно прошивають протилежну сторону апоневрозу. Голку видаляють з рани і зав'язують нитку.

При лапароскопічних операціях описану послідовність можливо виконати лише у пацієнтів з тонкою черевною стінкою, у яких довжина рани перевищує глибину. У пацієнтів з надмірною вагою та ожирінням різних ступенів при традиційному зашиванні, коли глибина рани перевищує довжину у два та більше разів, спостерігається надмірна травматизація країв рани та технічні труднощі для хірурга.

Найбільш близьким до запропонованого є спосіб зашивання нешироких і глибоких ран після лапароскопічних операцій за допомогою прямої голки з ниткою |2|Ї1. Голюкою проколюють апоневроз передочеревинну клітковину, парієтальну очеревину і подають у черевну порожнину. Потім її захоплюють зажимом-маніпулятором і через троакар маніпулятора видаляють з черевної порожнини. Аналогічно прошивають другу сторону рани і потім виведені із черевної порожнини нитки зав'язують між собою. Після цього вузол вводять у черевну порожнину, протягують через прошиту стінку знову із черевної порожнини і потім зав'язують. Перевагою такої методики є досить акуратне прошивання країв рани з передочеревинною клітковиною і очеревиною, цілковитий гемостаз і герметичність рани.

Недоліком є те, що існує небезпека втрати голки у черевній порожнині чи пошкодження внутрішніх органів при випадінні із зажиму. Окрім цього, протягування через шари черевної стінки зав'язаного вузла викликає підвищення натягу нитки, що збільшує можливість її розриву.

Вищезгаданий спосіб ушивання нешироких і глибоких ран за допомогою прямої голки є найбільш близьким до запропонованого за технічною суттю та результатом, що можуть бути досягнуті, тому його обрано за прототип.

В основу винаходу поставлено задачу вдосконалення конструкції голки для ушивання троакарних ран, яке полягає у виконанні у порожнині полого циліндра робочої частини у вигляді мандрена з вушком-гачком і обмежувача, насадженого на тіло голки.

Поставлена задача вирішується тим, що, згідно винаходу, тіло голки являє собою порожнистий циліндр, всередині якого розташована робоча частина у вигляді мандрена, виконаного за внутрішнім діаметром тіла голки і на дистальному кінці мандрена виготовлено вушко у вигляді гачка, а на тіло голки насаджений обмежувач з різьбовою фіксацією хода тіла голки.

На фіг. представлена конструктивна схема запропонованої голки для ушивання троакарних ран, де: 1 - голка; 2 - мандрен;

З - вушко-гачок; 4 - обмежувач.

Голка 1 являє собою порожнистий циліндр, в який входить мандрен 2, виконаний за внутрішнім діаметром голки і який на дистальному кінці має вушко-гачок З для утримання нитки, а на проксимальному кінці мандрена виготовлена ручка 5 для зручного утримання голки. На голку 1 насаджений обмежувач 4 з різьбовим ходом, що дозволяє уникнути пошкодження внутрішніх органів у пацієнтів з різною товщиною передньої черевної стінки.

Запропонована голка використовується наступним чином. При ушиванні троакарної рани проколюються всі шари черевної стінки одного краю рани, заводиться у черевну порожнину кінець нитки, яка під контролем лапароскопа з голки витягується. Потім голкою без нитки аналогічно проколюється протилежний край рани, а в черевній порожнині кінець нитки знов заправляється у вушко і витягується назовні.

В порівнянні з прототипом запропонована голка дозволяє скоротити термін ушивання троакарної рани, уникнути пошкоджень внутрішніх органів і запобігти втраті голки у черевній порожнині під час ушивання.

Література: 1. Оперативная хирургия. / Под ред. И. Литмана. - Будапешт: Изд-во академийи наук Венгрии, 1981. - С. 329- 342. 2. Іюоаппі5 К. СПпеїгірара5, Кодег У. Най, Адат Мадов5. Зітрі їесппідие ог Кесіи5 Зпеай Сіозиге анйег

І арагозсоріс ЗБигдегу Овіпуд Бігаідпі Меєаіез, м/п Вемієм ої Ше ЦШегаште // І арагоеєпдозсоріся; Адмапсей Зигдісаї

ТесНпідцез. - 1999. - Ма. - Р. 205-209.

гя 2. х, ; з м й р Ма 2 З іт й й Й фронт ре ня

Й | реа як МА

Фіг.

Claims (1)

1. Голка для ушивання троакарних ран, що складається з тіла голки, вушка 1 робочої частини, яка відрізняється тим, що тіло голки являє собою порожнистий циліндр, всередині якого розташована робоча частина у вигляді мандрена, виконаного за внутрішнім діаметром тіла голки, і на дистальному кінці мандрена виготовлено вушко у вигляді гачка, а на тіло голки насаджений обмежувач з різьбовою фіксацією ходу тіла голки.