UA45270C2 - Патрон для гладкоствольної або нарізної зброї та спосіб його використання - Google Patents

Abstract

Патрон для гладкоствольної або нарізної зброї та спосіб його використання відноситься до галузі боєприпасів. Підвищення бойової потужності забезпечується в патроні , що має влучаючий елемент, у суцільному тілі якого розміщена зарядна камера з метальним зарядом, зовнішня поверхня влучаючого елемента має кільцеву виїмку, що поділяє його на головну та донну частини. Влучаючий елемент додатково містить запобіжний екран, який розміщений на його зовнішній поверхні з можливістю перекриття ним кільцевої виїмки. Задача вирішується також в способі, що включає стрільбу цим патроном, де як додатковий влучаючий елемент використовують частину, що лишилася від поперднього пострілу.

Description

Опис винаходу

Винахід відноситься до галузі боєприпасів, призначених для застосування з гладкоствольної або нарізної 2 зброї, де як улучаючий елемент використовується пуля або снаряд.

Розвиток та удосконалення сучасних засобів захисту є стимулом для створення нових зразків боєприпасів, пулі або снаряду, які повинні бути здібними переборювати цей захист та володіти достатньою позаперепонною дією. Основні зусилля розробників боєприпасів були направлені на конструктивні зміни та підвищення початкової швидкості пулі або снаряда. Це досягалось застосуванням пороху інших марок та використанням загартованого 70 сталевого або іншого бронебійного осердя, встановленого у снаряді або у пулі (при зберіганні незмінної класичної компоновки боєприпаса у цілому). Проте такі удосконалення не приводять до бажаних результатів, оскільки маса бронебійного осердя не може складати повну масу пулі або снаряда, а це тягне за собою низький

ККД при впливі на захист. У зв'язку з цим є за необхідне підвищення калібру пулі або снаряда, а це у свою чергу тягне за собою цілу ланку змін у конструкції боєприпаса та необхідність розробки під нього нових 12 зразків озброєння. У сталій ситуації створення міцного патрона, який можливо застосовувати в існуючих зразках зброї, є більш доцільним як з технічної, так й з економічної точки зору.

Широко відомий класичний патрон, що характеризується своєю бойовою могутністю (калібром, масогабаритними характеристиками, початковою швидкістю пулі або снаряда, коефіцієнтом використання корисної маси патрона, дією улучаючого елемента патрона по цілі та т. і.) та який складається з гільзи, капсуля - запалювача, метального заряду, пулі або снаряда. Відомий патрон заряджають з казенної частини ствола, а після пострілу залишившийся елемент патрона - гільзу - віддаляють та у подальшому не використовують. Недоліком класичного патрона є: по-перше, неможливість підвищення його бойової могутності без зміни геометрії у цілому всього боєприпаса; по-друге, неможливість використання частини патрона, що залишилася, для виробництва подальшого пострілу. с 29 Відомий снаряд (пат. Франції Мо2611888, 42, В5/02, Р41є17/12, 19/00, опубл. 09.09.1988г.), у якому як Ге) гільза використовується зарядна камера снаряда, а на його корпусі передбачені калібровані крапкові насічки для відділення головної та донної частин снаряда. Там же описаний й спосіб метання снаряда за допомогою безвідкатного пускового пристрою, який заряджають з казенної частини.

Проте пропонуєма конструкція снаряда не дозволяє застосовувати його у гладкоствольній зброї та о використовувати достатню масивну донну частину снаряда, що залишилася, у подальших пострілах, а для ча запуску його безвідкатним способом потребується пристрій з масивним стволом, дульним гальмом та амортизатором віддачі. с

Також відомий снаряд для гладкоствольної або нарізної зброї та спосіб його використання, який описаний у ю заявці Мо95062833, що подана 16.06.1995р. з пріоритетом від 13.02.1995р. (заявка Мо95-016 у Литві)

МпКбЕ4285/02. ч

Винахід - прототип (Фіг.20) (п.1 формули) являє собою конструкцію, де зарядна камера розміщена у корпусі снаряда. Головна частина зарядної камери має конічну форму, а зовнішня поверхня снаряда містить дві проточки. Товщина стінки корпусу снаряда під проточкою у донній частині більше за товщину стінки під « дю проточкою, що розташована ближче до головної частини, а зовнішній діаметр головної та донної частин -о однаковий. с Другий з варіантів винаходу - прототипу (п.2 формули) відрізняється від першого тим, що снаряд з запресований у гільзу з другим зарядом та другим капсулем. Сила запресування, глибина кільцевої проточки та кількість заряду в обох камерах підібрані так, що у момент запуску у першу чергу виштовхується снаряд та після цього він розривається на дві частини, не встигнувши покинути ствол. їз 395 Один із способів використання вище вказаної конструкції - прототипу (п.3 формули) передбачає донну частину снаряда, що залишилася після стрільби, не усувати, а при зарядженні проштовхувати її глибше у ствол 1 подальшим снарядом для по другого її використання як забійний елемент. юю Основним недоліком описуємої конструкції прототипу (п.17 формули) є небезпека його використання у часи стрільби, оскільки осколки, які створюються при розриві тіла снаряда під дією порохових газів, мають велику -і 50 енергію та впливають на внутрішню частину ствола, руйнуючи його. У результаті чого не уявляється можливим о багаторазове використання таких снарядів у зброї, оскільки це приводить до розриву ствола (існуючі види озброєння для використання такого снаряда не призначені).

Недоліком другого варіанта конструкції - прототипу (п.2 формули), також є небезпека його застосування у часи стрільби: по-перше - неможливо розрахувати співвідношення зусилля запресування снаряда у гільзу до зусилля розриву снаряда після виходу його з гільзи, по-друге - неможливо синхронізувати у часі спрацьовування

ГФ) кожного метального заряду. Це може призвести до розриву снаряда за межами ствола на невідомій відстані від т дульного зрізу, що небезпечно для самого стрілка.

Недоліком способу використання снаряда по п.2 формули, є неможливість польоту розділених частин снаряда у повітряному просторі за однією траєкторією, але з різними швидкостями. У зв'язку з цим одна з бо частин у ціль попадати не буде. Для випадку (п.3 формули), при зарядженні виникає обов'язковий механічний вплив головної частини другого снаряда на донну частину, що лишилась від попереднього пострілу, що приводить до виникнення перекосів донної частини першого снаряда по відношенню до вісі канапа ствола, які негативно впливають на внутрішню та зовнішню балістику снаряда. Результатом цього впливу є значний підвищений тиск порохових газів, а також зниження купчастості та влучності бою. Крім того, при розриві бо снаряда донна частина, що лишилась, під дією енергії порохових газів деформується, щільно притискується до внутрішньої поверхні ствола та, за рахунок залишкового наклепу, виявляється щільно затиснутим. Тому переміщення другим снарядом донної частини, що лишилась, потребує значних зусиль, які не завжди забезпечуються у момент зарядження.

Перед авторами встала задача створення боєприпасу підвищеної бойової могутності, де як улучаючий елемент (далі - снаряд), використовується пуля або снаряд, який достатньо технологічний та максимально адаптований до існуючих систем зброї.

Поставлена задача вирішується тим, що у патроні для гладкоствольної або нарізної зброї, що має улучаючий елемент, у суцільному тілі якого розміщена зарядна камера з метальним зарядом, зовнішня поверхня /о улучаючого елемента має кільцеву виїмку, що поділяє його на головну та донну частини, згідно винаходу, улучаючий елемент додатково містить запобіжний екран, який розміщений на його зовнішній поверхні з можливістю перекриття їм кільцевої виїмки.

При цьому запобіжний екран може бути виконаний у вигляді покриття на тілі улучаючого елемента.

Запобіжний екран може бути виконаний також у вигляді кільця на тілі улучаючого елемента з шириною, цю /5 перевищує ширину кільцевої виїмки.

Запобіжний екран може бути виконаний у вигляді патронної гільзи, напресованої на тіло улучаючого елемента зі сторони його донної частини.

При цьому зарядна камера улучаючого елемента являє собою внутрішню порожнину, передня частина якої має форму, наприклад, зрізаного конусу, циліндра, "пляшкової горловини", півкулі або будь-яку іншу форму, яка забезпечує проекцію результуючої вектора тиску порохових газів на поздовжню вісь симетрії улучаючого елемента.

Поставлена задача по способу вирішується тим, що у способі, що включає стрільбу цим патроном, де як додатковий улучаючий елемент використовують частину, що лишилась від попереднього вистрілу, зокрема донну частину, згідно винаходу, після кожного вистрілу частини, що лишились, повертають таким чином, що у с г Момент пострілу вони щільно насаджуються на головну частину снаряда подальшого патрона з можливістю о утворення складного улучаючого елемента.

Суть винаходу пояснюється кресленнями, де:

Фіг.1 - патрон для гладкоствольної або нарізної зброї з захисним екраном - вигляд збоку;

Фіг.2 - патрон для гладкоствольної або нарізної зброї з захисним екраном - розріз; о зо Фіг.3 - патрон для гладкоствольної або нарізної зброї з захисним екраном, виконаним у вигляді покриття - розріз; -

Фіг.4 - патрон для гладкоствольної або нарізної зброї з захисним екраном, виконаним у вигляді покриття - с розріз;

Фіг.5 - патрон для гладкоствольної або нарізної зброї з захисним екраном, виконаним у вигляді кільця - о з5 ВИГЛЯД збоку; «г

Фіг.6 - патрон для гладкоствольної або нарізної зброї з захисним екраном, виконаним у вигляді кільця - розріз;

Фіг.7 - патрон для гладкоствольної або нарізної зброї з захисним екраном, виконаним у вигляді патронної гільзи - вигляд збоку;

Фіг.8 - патрон для гладкоствольної або нарізної зброї з захисним екраном, виконаним у вигляді патронної «

Гільзи - розріз; з с Фіг.9 (а, Б, с, а, е) - варіанти виконання зарядної камери у снаряді патрона для гладкоствольної або нарізної зброї - розріз; ;» Фіг.10, Фіг.11 - досилання патрона для гладкоствольної або нарізної зброї у патронник поворотного типу;

Фіг.12 - установка патрона для гладкоствольної або нарізної зброї на лінію вистрілу;

Фіг.13- здійснення пострілу патроном для гладкоствольної або нарізної зброї; їх Фіг.14, Фіг.15 - донна частина снаряда, що лишилась, з запобіжним екраном від посіріла патроном для гладкоствольної або нарізної зброї; о Фіг.16, Фіг.17 - досилання чергового патрона для гладкоствольної або нарізної зброї у вільну порожнину

ГІ патронника поворотного типу;

Фіг.18 - установка складного снаряда патрона для гладкоствольної або нарізної зброї на лінію пострілу; - Фіг.19 - здійснення пострілу складним снарядом патрона для гладкоствольної або нарізної зброї; о Фіг.20 - снаряд для гладкоствольної або нарізної зброї (прототип), вигляд збоку.

Заявлена конструкція патрона по п.1 формули, що подана на Фіг.1 та Фіг.2, складається з улучаючого елемента - снаряда, що має суцільне тіло, у середині якого розміщена зарядна камера 6 з метальним зарядом дв (на кресленнях метальний заряд не показаний) та капсуля-запалювача 5. На зовнішній поверхні тіла снаряда є концентратор розриву 3, виконаний, наприклад, у вигляді кільцевої виїмки, який розташовується ближче до його (Ф, дна та поділяє снаряд на головну 4 та донну 2 частини. Донна частина снаряда конструктивно виконана під ка існуючий зразок зброї та має отвір, в який встановлюється капсуль-запалювач. Снаряд додатково містить запобіжний екран 1, який перекриває кільцеву виїмку та, таким чином, служить перешкодою на шляху руху бо осколків від стінки снаряда, що розірвалася, до внутрішній поверхні ствола. Запобіжний екран повністю ізолює внутрішню поверхню ствола у процесі пострілу, забезпечуючи можливість багаторазових пострілів з однієї зброї. (Однакові номера позицій на всіх кресленнях позначають однакові елементи патрона).

У варіанті конструкції патрона по п.2 формули, Фіг.3, Фіг.4, запобіжний екран 1 виконаний, наприклад, у вигляді покриття на будь-якій основі. Покриття наноситься на зовнішню поверхню снаряда та повністю зачиняє 65 Ввищезгадану виїмку 3.

У варіанті конструкції патрона по п.3 формули, Фіг.5, Фіг.б, запобіжний екран 1 виконаний, наприклад, у вигляді кільця з метала або іншого матеріалу, яке розташовується на зовнішній поверхні снаряда та щільно прилягає до його стінок таким чином, що зачиняє вищезгадану виїмку 3.

У варіанті конструкції снаряда по п.4 формули, Фіг.7, Фіг.8, запобіжний екран 1 виконаний, наприклад, у вигляді патронної гільзи, напресованої на тіло снаряда зі сторони його донної частини 2.

Варіанти виконання зарядної камери снаряда по п.5 формули подані на Фіг.9 (а, Б, с, да, е). Поверхня передньої частини зарядної камери може мати форму зрізаного конуса - Фіг.У(а), циліндра - Фіг.9(Б), "пляшкової горловини" - Фіг.9(с), півкулі - Фіг.У(е) або будь-яку іншу форму - Фіг.9(а), яка забезпечує проекцію результуючої вектора тиску порохових газів на поздовжню вісь симетрії снаряда. 70 Спосіб використання патрона по п.б формули передбачає перевертання частини патрона, що лишилась від здійсненого пострілу, у напрямку стрільби, та досилання чергового патрона у звільнену порожнину.

При цьому, у момент пострілу під дією порохових газів на головну частину снаряда, що рухається у каналі ствола, насаджуються частини, що лишились від попереднього патрона, створюючи складний улучаючий елемент, який вилітає із ствола та летить до мішені, не розділяючись.

Надамо спосіб використання патрона із захисним екраном у вигляді гільзи, що поданий на Фіг.7, Фіг.8.

Патрон досилається у патронник штатної зброї. При натисканні на спусковий крючок, бойок наколює капсуль-запалювач 5. Промінь вогню від капсуля-запалювача через запальні отвори у гільзі та снаряді попадає у зарядну камеру 6, що містить пороховий заряд. Порох запалюється та, частково згорає, створює тиск (тиск форсування), при якому снаряд розривається на дві частини - головну 4, формуючи у неї хвостове оперення та донну 2 частину. Донна частина залишається у захисному екрані - гільзі 1, яка внаслідок екстрагується, а головна частина з залишками гарячого пороху рухається по каналу ствола. При цьому пороховий заряд, догораючи, підвищує тиск порохових газів, який впливає на стінки захисного екрана та хвостового оперення снаряда, а також на елементи ствола. Під дією цього тиску стінки захисного екрану та хвостового оперення снаряда деформуються та щільно притискуються: бокова поверхня захисного екрану - до патронника, сч ов запобігаючи його поверхню від дрібних осколків, що виникли у процесі розриву снаряда; бокова поверхня хвостового оперення - до поверхні каналу ствола, копіюючи його конфігурацію. Це забезпечує надійну обтюрацію і) порохових газів під час пострілу. При стрільбі, з гладкоствольної зброї польоту головної частини стабілізується хвостовим оперенням, а при стрільбі з нарізної зброї - додатково обертанням навколо своєї вісі. Завдяки пропонуємій компоновці патрона, у процесі пострілу здійснюється зміна характеру розподілу тиску о зо порохових газів у каналі ствола у період постріла. Для класичних патронів пік тиску відзначається у зоні нерухомої гільзи, а для заявленого патрона - у зарядній камері рухаючогося снаряда. Останнє приводить до - підвищення ККД пострілу та, як наслідок, до підвищення швидкості снаряда. с

У варіантах конструкції патрона, що подані на Фіг.1 - б, операції зарядження, запалення метального заряду, виброса головної частини снаряда та вилучення частин патрона, що лишились, здійснюють аналогічно о

Зз5 Викладеному вище. «Е

Наведемо спосіб використання патрона для зброї, що має патронник, наприклад, обертаючогося типу. На

Фіг.10 - 19 проілюстрований по операціям спосіб використання заявленого патрона. За цим способом патрон розміщується в патронник 7 Фіг.10, Фіг.11, потім патронник повертається, встановлюючи патрон на лінію пострілу - Фіг.12, та здійснюється постріл, як було описано вище - Фіг.13. При пострілі головна частина « снаряда, рухаючись по каналу ствола 8 залишає його. Донна частина снаряда із запобіжним екраном з с залишається у патроннику - Фіг.14, Фіг.15. Після пострілу патронник знову повертається, та черговий патрон досилається у вільну порожнину патронника - Фіг.1б6, Фіг.17. Після цього патронник знову повертається та ;» встановлюється складний снаряд на лінію пострілу - Фіг.18, потім здійснюється постріл - Фіг.19. В результаті пострілу головна частина чергового снаряда під дією порохових газів щільно притискуються до частин попереднього патрона, що лишилися, створюючи складний снаряд, який виштовхується через ствол та летить, їх не розділяючись, у напрямку мішені. При попаданні у мішень складний снаряд розламується та кожна частина, маючи достатню кінетичну енергію, рухається за своєю самостійною траєкторією та підвищує об'єм улучаючого о простору. ко Приклад: По п.4 формули винаходу була виконана й відстріляна дослідна партія патронів калібру 9,0 х 14мм 5о З підкаліберною пулею (маса пулі 4,5г, довжина 17мм) у зрівнянні зі штатним патроном (виріб 57-Н-181С)

Ш- калібру 9,2 х 18мм (маса пулі 5,9г, довжина 12,3мм). Порох, що використовувався у патронах, один й той же: о П-125, а вага заряду в обох патронах не перевищувала 0,Зг. Гільза для заявленого патрона використовувалась від виробів 7Нб - 7НІ10, що обрізана до довжини 18мм. Принцип дії патрона описаний вище у заявці.

При відстрілі пуля заявленого патрона показала початкову швидкість 450 - 4А8Ом/с, а початкова швидкість дв Ппулі штатного патрона з того ж типу зброї не перевищила - ЗЗОм/с. о Результати стрільби наведені у таблицях 1 - 2. ю зо бо Таблиця 2

Де: Мо - початкова швидкість пулі;

Мег2в - швидкість пулі на дистанції 25м;

С - балістичний коефіцієнт пулі. 70 Як бачимо з табл.1 пуля заявленого патрона, крім високої початкової швидкості, також слабо реагує на тип зброї, з якої вона була використана. Це пояснюється тим, що кормова частина пулі є додатковим стабілізатором її польоту, у той час як для пуль штатних патронів, виконаних за класичною схемою, факт використання їх з різного типу зброї є суттєвим. Це обумовлено у ОСТВ35177-81, а саме, що "балістичний коефіцієнт пулі буде характерний тільки для даного типу зброї та використовуємої номенклатури патронів".

Бронєпробиваємість. Так, пуля заявленого патрона, частково деформуючись у головній частині, стабільно пробиває навиліт пластину зі сталі Ст.3 товщиною Змм (що є еквівалентом бронежилета 1 класу), встановлену на дистанції 25 метрів від дульного зрізу зброї. При цьому у пластині спостерігаються пробоїни діаметром 8,7 - 8,9мм, а вибиваємі пробки з неї мають масу 0,9 - 1,1г. Треба відмітити, що штатні пулі аналогічну пластину не пробивають майже при стрільбі в упор, а пулі ПП (підвищеної пробиваємості) патрона такого ж калібру тільки

У 8095 випадків показують пробій на дистанції 15 метрів.

Віддача зброї. За суб'єктивною оцінкою стріляючих різниця у віддачі зброї не сприймалась.

Купчастість бою. Практичними пострілами не встановлено різницю за купчастістю та влучністю бою між заявленого та штатним патронами.

Умови проведення експериментів. Всі експерименти методом пострілу проводилися у зачиненому тирі при с температурі повітря 18" - 20"С, при цьому спеціально на стрільбу зброя; не відбиралась, та перед проведенням заміркових пострілів з кожного типу зброї було зроблено по 200 пострілів штатними боєприпасами однієї партії. о

Заміри швидкостей польоту пуль проводились у один і той же день по 10 контрольних пострілів, після чого обчислювалось їх середнє значення.

Пропонуємий винахід може знайти широке застосування у галузі озброєння. о їч-

Claims (6)

Формула винаходу с

1. Патрон для гладкоствольної або нарізної зброї, який містить влучаючий елемент, у суцільному тілі якого Іс) 35 розміщена зарядна камера з метальним зарядом, зовнішня поверхня влучаючого елемента має кільцеву виїмку, « що поділяє його на головну та донну частини, який відрізняється тим, що влучаючий елемент додатково містить запобіжний екран, який розміщений на його зовнішній поверхні з можливістю перекриття ним кільцевої виїмки.

2. Патрон за п. 1, який відрізняється тим, що запобіжний екран виконаний як покриття на тілі влучаючого елемента. «

З. Патрон за п. 1, який відрізняється тим, що запобіжний екран виконаний як кільце на тілі влучаючого ш-в елемента з шириною, що перевищує ширину кільцевої виїмки.

с 4. Патрон за п. 1, який відрізняється тим, що запобіжний екран виконаний як патронна гільза, що :з» напресована на тіло влучаючого елемента зі сторони його донної частини.

5. Патрон за будь-яким з пп. 1-4, який відрізняється тим, що зарядна камера влучаючого елемента являє 415 собою внутрішню порожнину, при цьому передня частина зарядної камери має форму, наприклад зрізаного їз конуса, циліндра, "пляшкової горловини", півкулі або будь-яку іншу форму, яка забезпечує проекцію результуючої вектора тиску порохових газів на поздовжню вісь симетрії влучаючого елемента.

1

6. Спосіб використання патрона для гладкоствольної або нарізної зброї, що включє стрільбу цим патроном, ГФ при якій як додатковий влучаючий елемент наступного патрона використовують донну частину, що лишилася від 5р попереднього пострілу, який відрізняється тим, що після кожного пострілу донну частину, що лишилася Ш- повертають на 1809 і суміщують в каналі ствола зброї з головною частиною наступного патрона таким чином, що о в момент пострілу донна частина попереднього патрона щільно насаджується на головну частину наступного патрона, утворюючи складний влучаючий елемент. Ф) іме) 60 б5