UA151684U - Спосіб оцінки функціонального стану ендотелію артеріальних судин - Google Patents

Abstract

Спосіб оцінки функціонального стану ендотелію артеріальних судин включає проведення проби реактивної гіперемії і подальшої нітрогліцеринової проби, для чого накладають проксимальну компресійну манжетку на плече або стегно пацієнта, в пробі реактивної гіперемії здійснюють синхронну реєстрацію реограм дистальних ділянок обох верхніх або обох нижніх кінцівок відповідно із наступним визначенням змін усереднених амплітуд високочастотних складових реограм кінцівок на часових ділянках максимальної вазоконстрикції і максимальної вазодилатації артерій кінцівки з проксимальною манжеткою щодо їх усереднених амплітуд на предоклюзійній часовій ділянці проби, а в нітрогліцериновій пробі здійснюють реєстрацію реограм кінцівки з проксимальною компресійною манжеткою і аорти із наступним визначенням змін усереднених амплітуд високочастотних складових цих реограм на часовій ділянці максимальної вазодилатації артерій означеної кінцівки щодо їх усереднених амплітуд на початковій ділянці проби, і за змінами еластичності артеріальних судин дистальних ділянок кінцівок, які визначають за змінами усереднених амплітуд високочастотних складових реограм в пробі реактивної гіперемії і нітрогліцериновій пробі, роблять висновок про функціональний стан ендотелію, згідно з корисною моделлю, на дистальні ділянки обох кінцівок накладають дві пневматично пов'язані додаткові компресійні манжетки, під якими розміщують потенційні реографічні електроди, реєстрацію усіх реограм проводять при тиску в додаткових компресійних манжетках, який зменшує діастолічний трансмуральний тиск в артеріальних судинах пацієнта (ДТТ) під ними до 50 мм рт. ст., для чого перед початком реєстрації реограм вимірюють артеріальний тиск пацієнта, розраховують значення, на яке діастолічний артеріальний тиск (ДАТ) перевищує 50 мм рт. ст., та нагнітають тиск в додаткових компресійних манжетках до значення, що становить розраховану різницю між ДАТ та вибраним ДТТ.

Description

Корисна модель належить до галузі медицини, а саме до кардіології, і може бути використана для оцінки функціонального стану ендотелію артеріальних судин.

На сьогоднішній день існує два основні підходи до оцінки функції ендотелію артеріальних судин: інвазійний і неінвазійний. Інвазійні методи оцінки функції ендотелію - дорогі і малодоступні методи, що несуть додаткові фактори ризику для пацієнта. Неінвазійні методи не несуть значного ризику або дискомфорту для людини. Запропоновані, як вітчизняними, так і зарубіжними авторами методи оцінки функції ендотелію базуються, в основному, на контурному аналізі пульсової хвилі, вимірюванні швидкості поширення пульсової хвилі, на оцінці зміни діаметра артеріальної судини при проведенні різноманітних ендотелій-стимулюючих проб.

Недоліками більшості існуючих методів оцінки функції ендотелію є: висока вартість використовуваного обладнання; складність і трудомісткість методик; необхідна висока кваліфікація фахівців; низька точність і суб'єктивність отриманих результатів, внаслідок впливу на результат оцінки функції ендотелію змін параметрів центральної гемодинаміки, центральної регуляції тонусу судин, артеріального тиску пацієнта тощо.

До найбільш відомих неінвазійних способів оцінки функції ендотелію сьогодні можна віднести спосіб, запропонований в 1992 році О.СеІепта|ег (СеІепта|ес О.5., богепбзеп К.Е.,

Соосі М.М. еї аї. Моп-іпмавзіме деїесійп ої епаоїпеїїа! дувіипсіоп іп спіїдгеп апа адийв аї гіб5К ої ашегозсіеговів /Лапсеї, 1992, - Мої. 340. - Р. 1111-1115), який і досі вважають "золотим стандартом" оцінки функції ендотелію. Інформаційним параметром в цьому способі оцінки функції ендотелію є відносна зміна діаметра плечової артерії в пробі реактивної гіперемії (потокозалежна вазодилатація плечової артерії). При вивченні потоконезалежної вазодилатації в методиці О.СеІепта|ег проводять додаткову пробу з використанням нітрогліцерину. Відносні зміни діаметра артерії в обох пробах оцінюють за допомогою ультразвукової системи з високою роздільною здатністю. Реактивна гіперемія створюється манжетною оклюзією плечової артерії на 5 хвилин.

Однак цьому способу властиві недоліки, пов'язані зі складністю проведення дослідження, необхідною високою кваліфікацією фахівців і низькою точністю оцінки функції ендотелію.

Як найближчий аналог вибрано спосіб оцінки вазомоторної функції ендотелію (Батаєва

Ю.Є., Кириченко В.О., Кульбашевський В.В., Сергеев В.Г. Спосіб оцінки вазомоторної функції ендотелію. Заявка на видачу патенту на винахід а 2018 06657 від 13.06.2018, рішення про видачу патенту на винахід Ме11770/ЗА/19 від 22.05.2019), технічна реалізація якого може бути представлена наступним чином.

Дослідження проводять в положенні пацієнта "лежачи". У першій пробі дослідження (пробі реактивної гіперемії) реєструють реограми передплічь обох кінцівок. Реактивна гіперемія виникає у відповідь на припинення кровотоку, що викликається компресійною манжеткою, накладеною проксимальніше місця розташування потенційних реографічних електродів на передпліччі однієї з кінцівок. Потокозалежна, ендотелійзалежна вазоконстрикція виникає в артеріальних судинах передпліччя кінцівки з манжетою безпосередньо після зняття оклюзії, а через 1-3 хвилини досягає максимуму ендотелійзалежна вазодилатація артерій. Оцінку зміни еластичності магістральних артеріальних судин кінцівки з манжеткою, на часових ділянках максимальної вазоконстрикції і максимальної вазодилатації артерій, проводять по реографічним даним, отриманим до і після зняття оклюзії. Реограму передпліччя другої кінцівки (без манжетки) реєструють для обліку і нейтралізації впливу змін параметрів центральної гемодинаміки і системи центральної регуляції тонусу судин на реограму передпліччя кінцівки з манжеткою. Оцінку зміни еластичності артеріальних судин кінцівки з манжеткою на часовій ділянці максимальної вазоконстрикції артеріальних судин використовують для усунення впливу розташування робочої точки ендотеліальної регуляції тонусу на результат оцінки функції ендотелію. Нормальною реакцією артерії кінцівки з манжеткою на реактивну гіперемію вважають її розширення на величину, більше 9 95 відносно її діаметра на фоновій дільниці проби. Менший ступінь дилатації або ж парадоксальну вазоконстрикцію вважають патологічною реакцією, яка свідчить про ендотеліальну дисфункцію.

У другій пробі дослідження проводять реєстрацію реограми передпліччя кінцівки з манжеткою і реограми аорти, для отримання інформації про зміну еластичності артерій кінцівки з манжеткою під впливом нітрогліцерину і можливих змін артеріального тиску протягом проби.

Ендотелійнезалежна вазодилатація досягається в цій пробі через 2-4 хвилини після сублінгвального прийому нітрогліцерину. Оцінку зміни еластичності артерії кінцівки з манжеткою роблять по реографічним даним, отриманим до прийому нітрогліцерину і після, на часовій ділянці максимальної ендотелійнезалежної вазодилатації артерії. Нормальною реакцією плечової артерії на нітрогліцерин вважають її розширення більше 14 95. Менший ступінь вазодилатації вважають патологічною реакцією, яка свідчить про органічні зміни артеріальної стінки, що призводять до збільшення її ригідності.

Недоліком способу є залежність результату оцінки функції ендотелію від артеріального тиску пацієнта, що призводить до суттєвих помилок оцінки функціонального стану ендотелію при підвищеному артеріальному тиску пацієнта.

В основу корисної моделі поставлена задача забезпечення високої точності оцінки функції ендотелію при будь-яких значеннях артеріального тиску пацієнта.

Поставлена задача вирішується тим, що в способі оцінки функціонального стану ендотелію артеріальних судин з проведенням проби реактивної гіперемії і подальшої нітрогліцеринової проби, що включає накладення проксимальної компресійної манжетки на плече (або стегно) пацієнта та синхронну реєстрацію реограм дистальних ділянок обох верхніх (або нижніх) кінцівок в пробі реактивної гіперемії і реограм дистальної ділянки кінцівки з проксимальною компресійною манжеткою і аорти в нітрогліцериновій пробі, визначення змін усереднених амплітуд високочастотних складових реограм дистальних ділянок кінцівок на часових ділянках максимальної вазоконстрикції і максимальної вазодилатації артерій кінцівки з проксимальною манжеткою в пробі реактивної гіперемії щодо їх усереднених амплітуд на предоклюзійній часовій ділянці проби, та визначення змін усереднених амплітуд високочастотних складових реограм дистальної ділянки кінцівки з проксимальною манжеткою і аорти на часовій ділянці максимальної вазодилатації артерій кінцівки з проксимальною манжеткою в нітрогліцериновій пробі щодо їх усереднених амплітуд на початковій ділянці проби, згідно з корисною моделлю, для забезпечення високої точності оцінки функції ендотелію при будь-яких значеннях артеріального тиску пацієнта, на дистальні ділянки обох кінцівок накладають дві пневматично пов'язані додаткові компресійні манжетки, використовують потенційні реографічні електроди, розміщені під цими манжетками, і синхронну реєстрацію реограм дистальних ділянок обох верхніх (або нижніх) кінцівок в пробі реактивної гіперемії, і реограм дистальної ділянки кінцівки з проксимальною компресійною манжеткою і аорти в нітрогліцериновій пробі проводять при тиску в додаткових компресійних манжетках, який зменшує трансмуральний діастолічний тиск в артеріальних судинах пацієнта під додатковими компресійними манжетками до прийнятого для даного способу, постійного для будь-яких пацієнтів значення (наприклад 50 мм рт. ст.).

Зо Забезпечення високої точності оцінки функції ендотелію при будь-яких значеннях артеріального тиску пацієнта в запропонованому способі досягається за рахунок вимірювання відносної зміни еластичності артеріальних судин дистальних ділянок кінцівок при постійному значенні діастолічного трансмурального тиску в них, незалежно від значення артеріального тиску пацієнта.

Відомо, що еластичність артеріальної стінки залежить від трансмурального тиску в судині.

Це пов'язано з фізичними властивостями еластинових і м'язових волокон артеріальної стінки і наявністю структури колагенових волокон, що вносять істотну нелінійність в залежність діаметра судини від трансмурального тиску в ній, і значно підвищують жорсткість артерій при їх істотному розтягуванні. При збільшенні трансмурального тиску в судині можливості її ендотеліальної регуляції знижуються, оскільки збільшується жорсткість артеріальної стінки. Та ж зміна кількості вироблюваного ендотелієм оксиду азоту при високому артеріальному тиску буде призводити до істотно меншої зміни діаметра артеріальної судини, ніж при низькому артеріальному тиску. Оскільки і в способі О.СеІепта)/ег, і в способі-аналогу, функціональний стан ендотелію визначають по відносній зміні діаметра артеріальної судини в пробах з ендотелійзалежним і ендотелійнезалежним вазодилататорами, підвищений трансмуральний тиск в артеріальних судинах (внаслідок підвищеного артеріального тиску пацієнта), буде призводити до менших змін діаметра артеріальних судин в пробах, і буде призводити до помилкової інтерпретації результатів дослідження, створюючи ілюзію органічних змін артеріальної стінки та дисфункції ендотелію.

Використання в запропонованому способі оцінки функціонального стану ендотелію артеріальних судин додаткових компресійних манжет, які при підвищених артеріальних тисках будь-яких пацієнтів дозволяють зробити одним і тим же діастолічний трансмуральний тиск в артеріальних судинах під манжетками під час проведення дослідження, дозволяє зробити постійними умови проведення дослідження, і, таким чином, усунути вплив артеріального тиску пацієнта на результат оцінки функціонального стану ендотелію.

Експериментальна перевірка запропонованого способу оцінки функції ендотелію проводилася в такий спосіб. Функцію ендотелію пацієнта (чоловік, 58 років, артеріальний тиск 168/106 мм рт.ст.) визначили способом-аналогом. У пробі реактивної гіперемії було отримано значення параметра О.СеїІепта)|ег Рузд м- 7.68 95. Повторне визначення параметра О.СеїІепта/|ег 60 цьому ж пацієнту було проведено через 20 хвилин запропонованим способом, з використанням додаткових компресійних манжеток на передпліччях пацієнта, тиск в яких протягом проби реактивної гіперемії підтримувався на рівні 56 мм рт.ст. (106 мм рт.ст.-50 мм рт.ст.-56 мм рт.ст.)

Таким чином, трансмуральний тиск в артеріальних судинах ділянок передплічь пацієнта під додатковими компресійними манжетками було знижено до рівня 112/50 мм рт.ст. Визначення параметра О.СеІеппта|ег запропонованим способом (з використанням додаткових компресійних манжеток) дало значення параметра О.СеїІепта/цег Рузд м-11.17 Об.

Як видно, зниження трансмурального артеріального тиску в судинах передплічь за допомогою додаткових компресійних манжеток призвело до істотно більшого значення параметра О.СеїІепта)ег, отриманого в пробі реактивної гіперемії. Якщо під час використання способу-аналога і підвищеному діастолічному трансмуральному тиску пацієнта 106 мм рт.ст. був отриманий результат оцінки функції ендотелію Рузд м- 7.68 95, і був зроблений висновок про дисфункцію ендотелію пацієнта (Рузд м « 9 90), то при зниженні діастолічного трансмурального тиску того ж пацієнта до 50 мм рт.ст. (за допомогою додаткових компресійних манжеток) був отриманий результат Рузд м-11.17 95, і був зроблений висновок про нормальну функцію ендотелію пацієнта.

Насправді стан ендотелію пацієнта не змінювався і в обох дослідженнях залишався однаковим, а отримані відмінності результату оцінки функції ендотелію і його інтерпретації пояснюються впливом підвищеного артеріального тиску пацієнта. Спосіб-аналог, як і спосіб

О.СеІепта|єї, при підвищеному артеріальному тиску пацієнта дає занижену оцінку функції ендотелію. Для отримання істинного значення показника О.СеІєпта|єї слід або попередньо домогтися зниження артеріального тиску пацієнта медикаментозними методами, або використовувати запропонований спосіб оцінки функції ендотелію. Останнє є значно кращим, оскільки дозволяє оцінку стану ендотелію провести негайно, не зважаючи на підвищений артеріальний тиск пацієнта, і при цьому виключає ймовірність зсуву оцінки функції ендотелію за рахунок впливу препаратів, які використовуються для зниження артеріального тиску пацієнта.

Експериментальна перевірка запропонованого способу оцінки функції ендотелію даного пацієнта була продовжена через 7 днів, після використання медикаментозних заходів знижування артеріального тиску пацієнта. На момент проведення чергового дослідження артеріальний тиск пацієнта був 142/84 мм рт.ст.

Зо При визначенні функції ендотелію пацієнта способом-аналогом у пробі реактивної гіперемії було отримано значення параметра О.СеїІєпта|єї Рузд м-8.96 95. Повторне визначення параметра О.СеІепта|е, як і раніше, було проведено через 20 хвилин запропонованим способом, з використанням додаткових компресійних манжеток на передпліччях пацієнта, тиск в яких протягом проби реактивної гіперемії підтримувався на рівні 34 мм рт.ст. (84 мм рт.ст.-50 мм рт.ст.-34 мм рт.ст.) Таким чином, трансмуральний тиск в артеріальних судинах ділянок передплічь пацієнта під додатковими компресійними манжетками було знижено до рівня 108/50 мм рт.ст. Визначення параметра О.СеІепта|ег запропонованим способом (з використанням додаткових компресійних манжеток) дало значення Рузд м-11.05 9».

Як видно, знижений артеріальний тиск пацієнта у другому дослідженні (142/84 мм рт.ст.) призвів до збільшення значення параметра О.СеїІепта|ег, отриманого способом-аналогом, до рівня Рузд м-8.96 96, оскільки зменшився трансмуральний тиск в судинах і підвищилась їх еластичність. Однак це ще не є істинна оцінка функції ендотелію, тому що при використанні способу-аналога діастолічний трансмуральний тиск в судинах (84 мм рт.ст.) був вище прийнятого стандартного значення (50 мм рт. ст.), а результат оцінки функції ендотелію залежить від трансмурального тиску в судинах. І тільки використання додаткових компресійних манжет з тиском 34 мм рт.ст. дозволило знизити діастолічний трансмуральний тиск в судинах під манжетками до прийнятого стандартного значення 50 мм рт.ст., дозволило одержати стандартні умови дослідження, і дозволило одержати істинне значення параметра О.СеїІепта|ег

Рузд м-11.05 95, яке майже не відрізняється від значення Рузд м-11.17 95, одержаного в першому дослідженні з використанням додаткових компресійних манжеток і артеріальному тиску пацієнта 168/106 мм рт.ст.

В способі, який заявляється, висока точність оцінки функції ендотелію при будь-яких значеннях артеріального тиску пацієнта досягається не за рахунок усунення залежності параметра О.СеїЇепта|єї від значення артеріального тиску пацієнта (це не можливо), а за рахунок проведення дослідження при певних умовах, однакових для будь яких пацієнтів і будь яких їх артеріальних тисків.

Проведений розгляд і отримані результати показують, що запропонований спосіб оцінки функціонального стану ендотелію здійснимий і дозволяє отримати точну оцінку функції ендотелію артеріальних судин пацієнта при будь яких значеннях його артеріального тиску. 60 Запропонований спосіб виключає суб'єктивну інтерпретацію результатів, не потребує використання дорогої ультразвукової апаратури і спеціальної підготовки лікаря, він є придатним для моніторингу стану пацієнта під час лікування і для проведення широкомасштабних скринінгових обстежень населення.

Claims (1)

1. ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ Спосіб оцінки функціонального стану ендотелію артеріальних судин, який включає проведення проби реактивної гіперемії і подальшої нітрогліцеринової проби, для чого накладають проксимальну компресійну манжетку на плече або стегно пацієнта, в пробі реактивної гіперемії здійснюють синхронну реєстрацію реограм дистальних ділянок обох верхніх або обох нижніх кінцівок відповідно із наступним визначенням змін усереднених амплітуд високочастотних складових реограм кінцівок на часових ділянках максимальної вазоконстрикції і максимальної вазодилатації артерій кінцівки з проксимальною манжеткою щодо їх усереднених амплітуд на предоклюзійній часовій ділянці проби, а в нітрогліцериновій пробі здійснюють реєстрацію реограм кінцівки з проксимальною компресійною манжеткою і аорти із наступним визначенням змін усереднених амплітуд високочастотних складових цих реограм на часовій ділянці максимальної вазодилатації артерій означеної кінцівки щодо їх усереднених амплітуд на початковій ділянці проби, і за змінами еластичності артеріальних судин дистальних ділянок кінцівок, які визначають за змінами усереднених амплітуд високочастотних складових реограм в пробі реактивної гіперемії і нітрогліцериновій пробі, роблять висновок про функціональний стан ендотелію, який відрізняється тим, що на дистальні ділянки обох кінцівок накладають дві пневматично пов'язані додаткові компресійні манжетки, під якими розміщують потенційні реографічні електроди, реєстрацію усіх реограм проводять при тиску в додаткових компресійних манжетках, який зменшує діастолічний трансмуральний тиск в артеріальних судинах пацієнта (ДТТ) під ними до 50 мм рт. ст., для чого перед початком реєстрації реограм вимірюють артеріальний тиск пацієнта, розраховують значення, на яке діастолічний артеріальний тиск (ДАТ) перевищує 50 мм рт. ст., та нагнітають тиск в додаткових компресійних манжетках до значення, що становить розраховану різницю між ДАТ та вибраним ДТТ.