UA137201U - Спосіб встановлення ларингеальної маски - Google Patents

Abstract

Спосіб встановлення ларингеальної маски (LMA) включає проведення преоксигенації протягом 2 хвилин, анестезію. Преоксигенацію проводять 40 % киснем; відкривають рот пацієнта та вказівний палець вільної руки розміщують на жувальній поверхні малих корінних зубів верхньої щелепи пацієнта; натисканням на верхню щелепу рухом "на себе" досягають максимального розгинання голови у атланто-окципітальному сполученні та проводять утримання голови у розігнутому та сагітальному положенні; продовжують підтягувати голову до себе вказівним пальцем, а середнім пальцем вільної руки натискають на підборіддя та штовхають його донизу. При максимальному закиданні голови та відкритті рота робочою рукою встановлюють LMA, відтісняючи нею язик та проводячи її за присінок рота; для запобігання потраплянню язика у дихальну поверхню LMA проводять її ротацію на 45-90° дихальною поверхнею до бокової поверхні язика та просувають її по правому флангу ротової порожнини у напрямку глотки; після проходження LMA до кореня язика повертають її у фронтальну позицію та продовжують її просування до стравоходу; потім роздувають манжету, що дозволяє LMA зайняти правильне положення; LMA фіксують.

Description

Корисна модель належить до медицини, а саме до анестезіології та інтенсивної терапії, і може бути використана для встановлення ларингеальної маски.

Забезпечення прохідності верхніх дихальних шляхів є головною ланкою для надання невідкладної допомоги та невід'ємною частиною проведення загального знеболювання, для адекватної вентиляції та оксигенації пацієнта. В сучасній анестезіологічній практиці є два методи забезпечення прохідності верхніх дихальних шляхів через ротову порожнину - це інтубація трахеї та встановлення ларингеальної маски (І МА). Інтубація трахеї більш складний метод, який потребує спеціального оснащення, висококваліфікованого персоналу та технічно не завжди можлива маніпуляція. Встановлення МА є менш травматичним втручанням, може виконуватись лікарями без належної практики, але найчастіше потребує наявності асистента.

На теперішній час І МА широко використовується в різних галузях медицини та має велику кількість модифікацій за метою призначення. І МА має протипоказання, які переважно пов'язані з тим, що вона не захищає дихальні шляхи від аспірації шлункового вмісту. Але у хворих, які йдуть на планове оперативне втручання з відповідною підготовкою (порожній шлунок), МА є методом вибору при забезпеченні прохідності верхніх дихальних шляхів.

Під час встановлення І МА є відмінності та особливості маніпуляції. Розмір І МА вибирають з урахуванням ваги та конституціональних особливостей хворого. Тильну поверхню ІМА зволожують для зменшення тертя та запобігання ушкодженню слизових оболонок. Із манжети видаляють повітря до повного спадання стінок таким чином, щоб І МА прийняла плоску форму із зігнутими до переду краями, що досягається здуванням маски із загнутим кінцем у лицеву сторону. У подальшому це сприятиме гладкішому проходженню анатомічних звужень по ходу встановлення ІМА та запобіганню загинанню її кінчика при зустрічі із перешкодою.

Встановлюють І МА відбувається після попередньої інгаляції 40 95 кисню протягом 2 хвилин та ввідної анестезії за загальноприйнятими методиками.

На шляху встановлення І МА виділяють З основних перешкоди: 1. Переддень рота - представляє одну із головних перешкод у людей зі збереженими різцями, тому що навіть при спущеній манжетці товщина робочої поверхні складає 2-3 см в залежності від типу І МА. Це говорить про те що рот повинно відкрити на 3-4 см, щоб уникнути травмування зубів, вуст або пошкодження манжети І МА. Відкриття рота до таких розмірів досить проблематично, тому що при надавлюванні на підборіддя для відкриття рота, відбувається згинання голови та западання нижньої щелепи, що утруднює подальше відкривання рота. В таких випадках завжди потрібна допомога асистента для утримання голови у закинутому стані чи для відведення нижньої щелепи. 2. Наступна перешкода - язик, який у деяких осіб може займати усю ротову порожнину. При проходженні язика він може потрапляти у дихальну поверхню І МА та ускладнювати її подальше просування. Тому, коли І МА знаходиться в ротовій порожнині, потрібно повернути її на 45-90" та просувати вглиб по боковій поверхні язика з подальшим можливим просуванням її під таким кутом і до гортані. Якщо подальший рух ускладнено, потрібно вернути МА у фронтальну площину та продовжити просування. 3. При недостатньому розгинанні голови, при патології шийного відділу хребта чи при індивідуальних анатомічних особливостях (кут утворений твердим піднебінням та задньою стійкою глотки « або 90") І МА впирається у задню стінку глотки, тоді потрібно звернутися за допомогою до "провідника" (вказівного пальця).

За час використання І МА було розроблено та модифіковано багато моделей приладу та методик її встановлення.

Відомий спосіб встановлення І МА за Вгаїп: після змащення тильної сторони зволожуючим кремом та повного здування манжети приступають до встановлення. Під контролем зору зіставляють та прижимають кінчик І МА до твердого піднебіння. При проведенні І МА у глотку зберігають тиск на тверде піднебіння, використовуючи вказівний палець. При цьому кінчик І.МЛ повинен бути вирівняним по твердому піднебінню. Однією рукою згинають шию та розгинають голову пацієнта, іншою - при проведенні | МА донизу вказівним пальцем притискають її до задньої стінки глотки. Впираючись у манжету маски вказівним пальцем продовжують спускати

ІЇ МА донизу. За умови відсутності інших пальців у порожнині рота та легкої пронації кисті, І МА встановиться у потрібну позицію. Щільно фіксують трубку І МА іншою рукою та потім видалять вказівний палець із глотки. Обережно натискають дихальну трубку ІМА донизу та переконуються, що маска встала правильно. Роздувають манжету ІМА. При правильній установці після роздування І МЛ повинна висунутись назовні. Не тримають трубку І МА під час роздування манжети, поки її положення не стабілізується (Інструкція з встановлення ларингеальної маски ІЕлектронний ресурсі. - Режим доступу. - (510) перз/Лимли гтеаптеа.ги/ргодисів/талЛавігаснлйев5/! МА 5еїшр.раїй|.

Недоліком даного способу є те, що при спробі відкрити рот голова буде згинатись вперед, що заважатиме відкриванню нижньої щелепи. Це потребує втручання асистента та повторного розгинання голови після потрапляння МА до ротової порожнини, що займає певний час, лишаючи хворого без вентиляції. Встановлення І МА відбувається під контролем вказівного пальця, який контролює проходження маски вздовж язика, а не контролює контакт маски з твердим піднебінням, що загрожує травмою слизової оболонки твердого піднебіння, задньої стінки глотки та мигдалин. Також ушкодження слизових оболонок можливо при постійному притисканні Ї/МА до твердого піднебіння та задньої стінки глотки. Використання пальця як провідника збільшує травматизацію. При вийманні пальця із ротової порожнини існує риск зміщення І МА, що буде потребувати повторного встановлення І МА. Знаходження пальця у роті порушує видимість при маніпуляції в ротовій порожнині, тому існує великий ризик пошкодження зубів, вуст та ясен.

Відомий також спосіб встановлення І МА, який включає преоксигенацію через лицеву маску, для фіксації голови як опори використовують "бублик" із ватно-марлевих матеріалів, а для просування І МА використовують третій палець. Преоксигенацію проводять протягом 2 хвилин через лицеву маску. | МА встановлюють апертурою догори, щоб розмістити кінчик маски по центру передніх різців на внутрішній поверхні ротової порожнини пацієнта, притискують його до твердого піднебіння, опускають нижню щелепу, оглядають порожнину роту, вводять третій палець руки у рот, притискаючи кінчик манжети, просувають І МА донизу, натискаючи у ділянці з'єднання трубки та маски, поки маска не пройде поруч з язиком та не спуститься у глотку. При визначенні опору позаду язика повертають маску на 90" апертурою вліво, з наступним поверненням ЇМА до початкової позиції після проходження перешкоди. Манжету маски роздувають та впевнюються, що чорна лінія спрямована вкінець та знаходиться посередині (Пат. Мо 2436601, ВО, МПК АбІМ 16/06. /Государственное образовательное учреждение дополнительного профессионального образования "Новокузнецкий государственньій институт усовершенствования врачей Федерального агентства по здравоохранению и социальному развитию", Ивлев Е.В., Григорьев Е.В., Жданов Р.В., Тихонюк В.П., Ахапкин С.М., Чурляев Ю.А. - 3. Мо 2010118807/14; заявл. 11.05.2010, опубл. 20.12.2011. Способ установки гибкой армированной ларингеальной маски).

Зо Цей спосіб встановлення ларингеальної маски є найбільш близьким до того, що заявляється, за технічною суттю і результатом, який може бути досягнутим, тому його вибрано за найближчий аналог.

Недоліками цього способу є те, що використання як опори "бублика" із ватно-марлевих матеріалів при опусканні нижньої щелепи голова не стійко фіксована в розігнутому стані, що не дозволить досягти максимального відкриття рота. Притискання маски до твердого піднебіння та задньої стінки глотки може призвести до травмування слизових оболонок та мигдалин.

Наявність в ротовій порожнині середнього пальця руки зменшує простір для маніпуляцій та створює додатковий тиск на навколишні тканини. Виймання пальця із ротової порожнини може стати причиною зміщення МА чи травмування навколишніх тканин. Відсутній візуальний контроль за діями в ротовій порожнині з причини перекриття полів зору рукою, яка встановлює

Ї МА.

В основу корисної моделі поставлено задачу удосконалення способу встановлення І МА.

Поставлена задача вирішується тим, що спосіб встановлення ІМА, який включає проведення преоксигенації протягом 2 хвилин, анестезію, згідно з корисною моделлю, преоксигенацію проводять 40 95 киснем; відкривають рот пацієнта та вказівний палець вільної руки розміщують на жувальній поверхні малих корінних зубів верхньої щелепи пацієнта; натисканням на верхню щелепу рухом "на себе" досягають максимального розгинання голови у атланто-окципітальному сполученні та проводять утримання голови у розігнутому та сагітальному положенні; продовжують підтягувати голову до себе вказівним пальцем, а середнім пальцем вільної руки натискають на підборіддя та штовхають його донизу; при максимальному закиданні голови та відкритті рота робочою рукою встановлюють ІМА, відтісняючи нею язик та проводячи її за переддень рота; для запобігання потраплянню язика у дихальну поверхню І! МА проводять її ротацію на 45-907 дихальною поверхнею до бокової поверхні язика та просувають її по правому флангу ротової порожнини у напрямку глотки; після проходження МА до кореня язика повертають її у фронтальну позицію та продовжують її просування до стравоходу; потім роздувають манжету, що дозволяє | МА зайняти правильне положення: І МА фіксують.

Технічний ефект корисної моделі, а саме удосконалення способу встановлення ІМА, обумовлений синергізмом заходів, які заявляються. Здійснення преоксигенації 40 95 киснем 60 забезпечує адекватне кисневе навантаження організму та зменшує висушування слизових оболонок та подразнюючу дію 100 95 кисню, Встановлення І МА здійснюється одним лікарем.

Тупий кут між твердим піднебінням та задньою стінкою глотки, що досягається максимальним розгинанням голови, дозволяє не тиснути ІМА на слизові оболонки та сприяє більш фізіологічному її просуванню до глотки. Розташування фіксуючої руки за полем зору дозволяє постійно проводити візуальний контроль за встановленням І МА. Окрім ЇМА, до глибоких структур ротової порожнини та глотки не потрапляють руки лікаря, що зменшує травматизацію навколишніх структур та можливе інфікування пацієнта. Ротація І МА в ротовій порожнині та просування по боковій поверхні язика зменшує ризик ушкодження слизових оболонок та запобігає западанню язика. Час встановлення І МА у середньому складає 10-11 секунд. Усі ці фактори дозволяють зменшити травматизацію м'яких тканин та слизових оболонок пацієнта під час встановлення І МА, візуально спостерігати за положенням язика чи інших можливих перешкод у ротовій порожнині, сприяють більш фізіологічному проходженню ІМА через анатомічні структури та звільнюють від можливого втручання асистента.

Спосіб виконують наступним чином: хворий знаходиться в горизонтальному положенні, анестезіолог стоїть з боку голови. Усі маніпуляції виконують у рукавичках. Проводять преоксигенацію 40 95 киснем протягом 2 хвилин. Після внутрішньовенної седації чи ввідної анестезії загальноприйнятими методиками проводять незначне відкривання рота пацієнта для встановлення вказівного пальця вільної руки лікаря на жувальну поверхню малих корінних зубів верхньої щелепи пацієнта. Натискають на верхню щелепу рухом "на себе", досягають максимального розгинання голови у атланто-окципітальному сполученні та проводять утримання голови у розігнутому та сагітальному положенні. При відсутності малих корінних зубів упор роблять на альвеолярну поверхню верхньої щелепи по боковій поверхні.

Продовжуючи підтягувати голову до себе вказівним пальцем вільної руки, середнім пальцем лівої руки натискають на підборіддя та штовхають його донизу, за рахунок чого відбувається відкриття рота. При максимальному закиданні голови та відкритті рота робочою рукою встановлюють І МА, відтісняючи нею язик. Спочатку проводять |! МА за переддень рота, де можна зустріти помітні ускладнення, тому що відкривання рота завжди обмежене, а дистальний кінець манжети МА досягає З см в залежності від типу. Коли МА знаходиться у ротовій порожнині, для запобігання потрапляння язика у дихальну поверхню І МА, проводять її ротацію

Зо на 45-907 дихальною поверхнею до бокової поверхні язика та просувають її по правому флангу ротової порожнини у напрямку глотки. Після проходження І МА до кореня язика повертають її у фронтальну позицію та продовжують її просування до відчуття опору, що свідчить про те, що

ІЇ МА досягла входу до стравоходу. Після встановлення І МА роздувають манжету, не утримуючи зовнішній кінець маски, це дозволяє їй зайняти правильне положення, про що свідчить незначне висування її зовні МА фіксують та починають штучну вентиляцію легенів. Про правильне положення І МА свідчить симетрична екскурсія грудної клітини, аускультативна картина двобічної вентиляції легенів, рожевий колір шкіряних покровів і нігтьових фаланг та відсутність патологічних звуків з ротової порожнини, що свідчить про герметичність дихального контуру. Протягом всього часу встановлення І! МА проводять пульсоксиметрію та вимірюють частоту серцевих скорочень, що дозволяє контролювати загальний стан та адекватне насичення киснем організму пацієнта.

Ефективність методу доведена клінічним дослідженнями.

Виконано 1648 анестезій з використанням ІЇМА, встановлення якої виконувалося за способом, що заявляється. Серед пацієнтів було 115 чоловіків та 1533 жінки віком від 18 до 65 років. Усі операції проводились в черевній порожнині лапароскопічним методом, термінових - 264, планових - 1384. Ризик анестезії за АБА ІПІ-Ш ст. Середня тривалість оперативних втручань 55 хвилин. У 2 випадках (0,12 95) не вдалось встановити І МА через анатомічні особливості (у однієї хворої вроджена кривошия, у другої - в анамнезі тиреоїдектомія з лімфодисекцією). У всіх інших пацієнтів | МА забезпечувала адекватну вентиляцію протягом всією операції. Видалення

І МА відбувалось після повного відновлення свідомості пацієнтів. В післяопераційному періоді у 143 (8,68 95) хворих була помірна біль при ковтанні в горлі, яка проходила протягом 2-6 годин після видалення МА, у 383 (23,24 95) хворих - першіння у горлі у першу добу після оперативного втручання.

ЇМА добре переносилася хворими, не викликала після її видалення у пацієнтів осиплості голосу, больових відчуттів у горлі, як у спокої так і під час ковтання. Помірний дискомфорт у ділянці горла, який виникає у 13 95 хворих, проходить протягом 1,5-8 годин, після видалення

Ї МА.

Таким чином, даний спосіб встановлення МА дозволяє зменшити травматизацію м'яких тканин та слизових оболонок ротової порожнини за рахунок досягнення максимального бо розгинання голови протягом усього часу встановлення І МА, надає можливість постійного візуального контролю за орієнтирами та розташуванням І МА, дозволяє уникнути присутність пальців лікаря у глибоких ділянках рота та глотки пацієнта.

Постійна фіксація голови у розігнутому стані не потребує допомоги асистента при встановленні І МА.

Claims (1)

1. ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ Спосіб встановлення ларингеальної маски (МА), що включає проведення преоксигенації протягом 2 хвилин та анестезію, який відрізняється тим, що преоксигенацію проводять 40 9о киснем; відкривають рот пацієнта та вказівний палець вільної руки розміщують на жувальній поверхні малих корінних зубів верхньої щелепи пацієнта; натисканням на верхню щелепу рухом "на себе" досягають максимального розгинання голови у атланто-окципітальному сполученні та проводять утримання голови у розігнутому та сагітальному положенні; продовжують підтягувати голову до себе вказівним пальцем, а середнім пальцем вільної руки натискають на підборіддя та штовхають його донизу; при максимальному закиданні голови та відкритті рота робочою рукою встановлюють І МА, відтісняючи нею язик та проводячи її за присінок рота; для запобігання потраплянню язика у дихальну поверхню МА проводять її ротацію на 45-90" дихальною поверхнею до бокової поверхні язика та просувають її по правому флангу ротової порожнини у напрямку глотки; після проходження МА до кореня язика повертають її у фронтальну позицію та продовжують її просування до стравоходу; потім роздувають манжету, що дозволяє І МА зайняти правильне положення; І МА фіксують.