UA120377C2

UA120377C2 - Прозорий склокристалічний матеріал

Info

Publication number: UA120377C2
Application number: UAA201705984A
Authority: UA
Inventors: Оксана Вікторівна Саввова; Геннадій Костянтинович Воронов; Юлія Олегівна Смирнова; Віталій Леонідович Топчий
Original assignee: Національний Технічний Університет "Харківський Політехнічний Інститут"
Priority date: 2017-06-15
Filing date: 2017-06-15
Publication date: 2019-11-25

Abstract

Запропонований винахід належить до складів прозорих склокристалічних матеріалів - бронеситалів при виготовленні засобів захисту прецизійної оптики. Прозорий склокристалічний матеріал містить компоненти, при наступному їх співвідношенні, мас. %: SiO2 - 50,0-71,8; Li2O - 11,0-20,0; Аl2О3 - 0,1-5,0; K2О - 0,1-2,0; Na2O - 0,1-10,5; SrO - 0,1-4,0; CaO - 0,1-1,0; MgO - 0,1-4,0; ZnO - 0,1-4,0; ZrO2 - 0,1-11,0; TiO2 - 0,1-5,0; CeO2 - 0,1-0,5; LiF - 0,1-3,5; CaF2 - 0,1-2,5; P2O5 - 0,1-2,5; B2O3 - 0,1-6,0; La2O3 - 0,1-4,0; Sb2O3 - 0,1-1,5; MnO2 - 0,1-4,0. Винахід забезпечує отримання прозорого склокристалічного матеріалу для виготовлення засобів захисту прецизійної оптики, з підвищеним рівнем бронестійкості, при зниженні собівартості продукції.

Description

Запропонований винахід належить до складів прозорих склокристалічних матеріалів - бронеситалів при виготовленні засобів захисту прецизійної оптики.

Створення високоміцних матеріалів нового покоління є важливим етапом у вирішенні нагальної потреби у надійних технологічних матеріалах для виготовлення елементів засобів захисту, які забезпечать підвищений рівень бронестійкості спеціальної техніки.

З огляду на досвід застосування військової автомобільної техніки в локальних війнах і збройних конфліктах останнього десятиліття виявлені недоліки, пов'язані з захистом прецизійної оптики стрілецької зброї. При цьому модульний принцип побудови захисту прозорої броні на основі керамічних матеріалів таких як сапфір, шпінель, оксинітрид алюмінію дозволяє забезпечити високі тактико-технічні характеристики. У той же час головним недоліком кераміки є її крихкість, яка ускладнює випуск броні з високою живучістю, тобто здатністю витримувати багаторазове потрапляння засобів ураження при відносно малій площі руйнування. Оскільки властивості кераміки суперечливі, то броня на її основі повинна являти собою комбіновану перешкоду, яка в силу специфіки взаємодії з кулею, складається з функціональних шарів, що забезпечують дроблення уражаючого сердечника і енергопоглинання фрагментів зруйнованого керамічного шару і потоку осколків уражаючого засобу. Поряд з цим висока вартість вказаних матеріалів та складна технологія їх одержання обмежує їх використання в умовах заміни елементів захисту при одноразовому потраплянні засобів ураження.

Вирішенням цієї проблеми є розробка прозорих бронематеріалів на основі склокристалічних матеріалів, які поєднують одночасно високу механічну міцність для забезпечення стійкості до дії енергоруйнуючих складових та здатність поглинати і розсіювати ударні навантаження.

Авторами (1| отримано фосфоралюмосилікатний прозорий ситал для виробів прецизійної оптики, основною вимогою до якого ставиться збереження лінійних розмірів при роботі в умовах різкої зміни температури. Склокристалічний матеріал характеризується ультранизьким ТКЛР, підвищеними значеннями світлопроникності, термо- і хімічною стійкістю, термостабільністю основних властивостей і лінійних розмірів при зміні температури. Склокристалічний матеріал має такий склад, мас. 9: 5іО» - 45,0-65,0; АІг29Оз - 20,0-35,0; 20 - 3,2-5,0; Р»2О5 - 4,0-10,0; ТіО» - 3,0-4,0; 71О» - 1,0-2,8; Сао - 1,0-3,0; МодО - 0,5-2,8; Ав2Ов - 0,5-1,5; 502Оз - 0,3-1,0. Максимальна температура кристалізації 760-800 С. Отримані при цьому ситали характеризуються

Зо тонкодисперсною структурою з розмірами кристалів 25-30 нм, підвищеною прозорістю та кислотостійкістю. ТКЛР ситалу в інтервалі температур від -20 до 140 "С практично дорівнює нулю. Однак висока температура варіння 15702410 С не дозволяє отримати технологічні матеріали, а наявність у складі ситалу евкриптиту позначиться на зниженні його механічних властивостей.

Відомий склокерамічний матеріал, що характеризується високими показниками міцності (2.

Ситал містить наступні інгредієнти, мас. бо: БІО» - 57,0-70,0, 1 20 - 12,7-19,0; МаРОз - 2,0-4,0; К2О -1,7-2,5; Сагг - 0,9-1,2; ПЕ - 4,0-8,0; СеО» - 0,1-1,0; ТіО» - 0,1-9,0; СаО - 0,1-4,0; МпО/Мпо: - 0,1- 4,0; АІ269Оз - 0,1-4,0. Високоміцний ситал отримують з літієво-силікатного скла, яке варять при 1300-1350 "С, формування зразків проводять в холодну форму від температури 1300-1350 "С, відпал проводять при температурі 400-420 "С, а термообробку після відпалу здійснюють за двоступінчастим режимом: підйом температури до 480-520 С, витримка 2-3 години, підйом температури до 680-720 "С зі швидкістю 1-4 град/хв. з витримкою при вказаній температурі 1-2 години та далі природне охолодження до кімнатної температури. Отриманий легкоплавкий ситал має високі показники міцності: межа міцності на вигин 372-392 МПа у поєднанні з низькою щільністю 2,39-2,45 г/см? забезпечує його застосування в умовах екстремальних навантажень.

Гідролітична стійкість відповідає | класу. Балістичні випробування показали, що межа тильної міцності зразків на основі розробленого ситалу на 5-7 95 вища, аніж у зразків з карбіду бору.

Однак значення термічного коефіцієнта лінійного розширення ситалу, що знаходиться в межах а-(106-114)-1077 град", не дозволять забезпечити термостабільність основних властивостей і лінійних розмірів матеріалу при зміні температури.

Найбільш близьким за технічною сутністю є склад прозорої склокерамічної броні з високою механічною міцністю для оглядових вікон, транспортних засобів, вітрового скління гелікоптерів

ІЗ). Для отримання високої щільності центрів кристалізації 21020 на метр кубічний термообробку вихідного скла на стадії зародкоутворення переважно проводять в інтервалі 5200-5807 впродовж 10-170 год. Потім проводять кристалізацію при 710-770 "С впродовж від 15 хв. до 2 год. До температури кристалізації матеріал нагрівають зі швидкістю З "С/хв. Дана склокераміка містить наступні оксиди, мас. 90: 5іО» - 67,0-75,0; 20 - 9,0-14,0; 2710» - 6,0-12,0; Р2Об - 1,0-3,0 та ін. оксиди. Наведемо конкретний склад, мас. бо: БІО» - 71,8; АІг2Оз - 4,5; Р2О5- 2,0; 1120 - 11,0; 710 - 0,5; 277105 - 8,0; КО - 2,2. Однак розроблений матеріал характеризується достатньо тривалими строками стадій термічної обробки на етапі зародкоутворення кристалів, що позначається на їх технологічності та вартості.

В основу винаходу поставлено задачу - розробити прозорий склокристалічний матеріал для виготовлення засобів захисту прецизійної оптики, який забезпечить підвищений рівень бронестійкості.

Технічний результат забезпечується тим, що у рішенні, яке пропонується, прозорий склокристалічний матеріал містить оксиди 5іО»2, 120, АЇ»Оз, КгО, 2гО», 2пО, Ро»Ов та відрізняється тим, що додатково вміщує оксиди натрію, стронцію, магнію, титану, церію, бору, лантану, стибію, мангану, фторидів літію або кальцію, при наступному співвідношенні компонентів, мас. Ус: 5іО» - 50,0-71,8; 1120 - 11,0-20,0; Аг2Оз - 0,1-5,0; К2О - 0,1-2,0; МагО - 0,1- 10,5; 5 - 0,1-4,0; Са - 0,1-1,0; Мод - 0,1-4,0; 7п0 - 0,1-4,0; 71052 - 0,1-11,0; ТіО» - 0,1-5,0; Себ» - 0,1-0,5; СЕ - 0,1-3,5; Сагб» - 0,1-2,5; Р2Ов - 0,1-2,5; В2Оз - 0,1-6,0; І агОз - 0,1-4,0; 502Оз - 0,1-1,5;

Мпо» - 0,1-4,0.

Досягнення високих значень міцності та в'язкості руйнування при одночасно низьких значеннях щільності та модуля пружності склокристалічних матеріалів як бронеелементів може бути забезпечене шляхом проектування необхідного складу вихідних композицій стекол та формування в них в процесі низькотемпературної термічної обробки нано- та мікроструктури з наявністю у об'ємі високоміцних прозорих кристалічних сполук. Саме визначене співвідношення та відповідність показників заломлення аморфної фази та тонкодисперсних часток дисилікату літію у структурі ситалу дозволить забезпечити необхідну світлопроникність, термічну стабільність та високі міцнісні властивості бронеситалу.

При розробці бронеелементів на основі літійсилікатних ситалів важливим чинником поряд зі зниженням вмісту оксиду літію у складі стекол є вибір невартісних ефективних каталізаторів кристалізації, які в умовах низькотемпературної обробки дозволять сформувати високоміцну ситалізовану структуру. При розробці склокристалічних матеріалів на основі дисилікату літію важливим є забезпечення енергозбереження за рахунок зменшення тривалості термічної обробки стекол на стадії зародкоутворення.

Наявність в дослідних матеріалах МагО та КО дозволяє суттєво знизити їх температури варіння та термічної обробки, а також, поряд з вмістом ВгОз та МпО», зменшити щільність, що є

Зо важливою умовою одержання технологічних полегшених матеріалів. Роль каталізаторів кристалізації 2гО» у структурі матеріалів полягає у прискоренні появи першої кристалічної фази, яка осаджується на їх зародках з формуванням тонкокристалічної структури. У результаті того, що каталізатори кристалізації головним чином залишаються в аморфній фазі, підвищується його коефіцієнт заломлення. Відповідність показників заломлення аморфної та кристалічної фаз поряд з наявністю тонкодисперсних часток дисилікату літію у структурі дозволить забезпечити світлопроникність, хімічну стабільність та високі міцнісні властивості матеріалу. Поряд з цим, введення 2гО2 у кількості 10,0-12,0 мас. 95 дозволяє суттєво знизити ТКЛР розробленого матеріалу, зважаючи на високі значення цього показника для дисилікату літію (табл. 1).

Для формування тонкокристалічної взаємозв'язаної структури за лікваційним механізмом до складу вихідних стекол було введено Рг2гО5. Зростання кількості зародків кристалізації, сформованих на першій стадії термообробки, дозволяє знизити температуру і тривалість витримки на другій стадії зі збереженням фазового складу і ступеня кристалічності ситалу.

Наявність РгО5 у структурі модельних стекол дозволить, за А.І. Бережним І|4), зменшити деформацію та напруги, які виникають при поглинанні енергії удару. Введення СеО2 сприятиме утворенню кристалічних фаз в області більш низьких температур, а також забезпечить прозорість склокристалічних матеріалів. Наявність ГагОз в стеклах позитивно позначиться на підвищенні показнику їх заломлення, що є важливою умовою при одержанні стекол з високими оптичними властивостями.

Модифікуючі добавки 7пО, ЗгО, Мо9О і СаО вводяться для зниження в'язкості склоутворюючого розплаву при варінні скла і регулювання термічних характеристик залишкової склофази і кристалічної фази.

У присутності оксиду стибію також відбувається зниження в'язкості розплаву і поліпшуються умови для освітлення скломаси. Для ситалів зі ступенем кристалічності не менше 40 об. 95, враховуючи високу схильність оксиду стибію до склоутворення, структура залишкової склофази сформована за участі оксидів силіцію, фосфору та сурми. Оскільки сила зв'язків 50-О істотно менша сили зв'язків інших склоутворювачів, пружні властивості залишкової склофази знижуються, нанокристали, які утворилися, виявляються розташованими в пластичнішій матриці. Ці обставини обумовлюють велику стабільність температурного коефіцієнту лінійного розширення ситалів в широкому діапазоні температур.

В технологічному процесі виробництва оптичних ситалів необхідно, щоб розмір кристалів у їх складі не перевищував або дорівнював 0,4 мкм, тобто був менше довжини хвилі у видимій області спектра. Важливою умовою також є відповідність показників заломлення кристалів і залишкової склофази. При цьому втрати світла за рахунок його розсіювання залишаться в припустимих межах. Оптимальна кількість кристалічної фази в прозорих ситалах повинна становити 50-60 об. 95. Прозорі ситали, як правило, належать до склоутворюючих систем, в яких можливі протікання процесів фазового розділення (мікроліквації). Відмінністю цих процесів є те, що вони проходять в умовах підвищеної в'язкості як вихідних розплавів, так і обох фаз, що утворюються, тобто проходять відносно повільно. В результаті є можливим отримання мікронеоднорідних матеріалів, які складаються з двох або більше різних за складом і властивостями фаз.

В лабораторних умовах виготовлено 12 складів літійсилікатних стекол з маркуванням СЛ, які запропоновано для одержання склокристалічного матеріалу для елементів індивідуального бронезахисту, та, для порівняння, склокераміки на основі дисилікату літію та р-сподумену - прототипу, хімічний склад яких наведено у табл. 1.

Всі дослідні стекла були зварені в однакових умовах при 1250-1550 "С в корундових тиглях з наступним охолодженням на металевому листі. Маркування склокристалічних матеріалів відповідає маркуванню стекол, на основі яких вони були отримані.

Після термічної обробки в градієнтній печі впродовж 6 годин для стекол першої групи СЛ 1 та СЛ 2 (за межами) в області температур 550-600 "С спостерігається опалесценція, яка свідчить про формування зародків кристалізації. При підвищенні температури до 650 "С стекла стають прозорими, а їх структура відрізняється наявністю кристалічної фази метасилікату літію (5) близько 15 об. 95. В інтервалі температур 700-800 "С вміст даної кристалічної фази для стекол першої групи збільшується до 25-30 об. 95. Однак їх прозора структура змінюється на опалесцентну, як результат невідповідності показників заломлення кристалічної та аморфної фаз.

Для скла СЛ З (за межами) поряд з первинною кристалічною фазою - І 5 при підвищенні температур до 650-750 "С внаслідок зниження в'язкості та полегшення дифузії іонів літію й алюмінію відбувається кристалізація ВД-евкриптитового твердого розчину. Це свідчить про те, що

Зо у склі реалізується евкриптитоподібний ближній порядок з утворенням найбільш кінетично вигідних зародків. При температурах вище 750-800 "С для даного скла спостерігається об'ємна кристалізація з вмістом В-евкриптиту (В-ЕМ) та бадделеїту (ВО) у кількості 40 об. 95. Наявність даних кристалічних фаз дозволить суттєво знизити ТКЛР скла, однак, значний вміст рД- евкриптиту позначиться на зниженні механічних властивостей матеріалу.

Стекла СЛ 4 та СЛ 5 (за межами) в області температур 550-600 "С характеризуються опалесцентною структурою, яка вказує на формування зародків метасилікату літію. При підвищенні температур до 650-700 "С для вказаних стекол поряд з наявністю метасилікату літію спостерігається формування В-евкриптитового твердого розчину та його перекристалізація у р- сподуменовий твердий розчин при температурах 750-800 "С. Для складів СЛ 4 та СЛ 5 при вказаних температурах основними кристалічними фазами є метасилікат літію та В-сподумен у кількості близько 35 об. 95. Значний вміст оксидів літію та магнію у складі скла СЛ 4 призводить до кристалізації І і2"Мо5іОх (12М5) та підвищення загального вмісту кристалів до 40 об. 95, що позначиться на зниженні світлопроникності матеріалу.

Основною відмінністю формування структури у склі СЛ б (за межами) є інтенсивна кристалізація дисилікату літію (52) як основної кристалічної фази та ВД-сподумену (В-5Р) в області температур 700-800 "С в умовах короткотривалої термічної обробки. Для даного скла на кривих ДТА спостерігаються високі вузькі піки екзоефектів при 620 та 800 "С, які можуть свідчити про формування тонкодисперсної структури з наступним протіканням об'ємної кристалізації при підвищенні температури. Забезпечення високоміцної тонкокристалічної структури скла на основі дисилікату літію реалізується за рахунок наступного співвідношення, мас. де: ГП 20-5102-1-4, введення до його складу каталізаторів кристалізації Рг2О5, 7п0, 2гО» та

Се».

Для стекол 2-ої серії спостерігається наявність кристалічної фази І 5 при температурах 650- 700 "С, яка при подальшому підвищенні температури до 750-850 "С перекристалізовується у

І 52. Винятком є лише склокристалічний матеріал на основі скла СЛ 10, в якому при заданому режимі одностадійної термічної обробки кристалізується лише І 5. У склі СЛ 8 при температурі 900 С поряд з основною кристалічною фазою (40 об. 95) спостерігається незначний вміст муліту (МО) (10 об. 95), що позитивно позначиться на механічних та термічних властивостях матеріалу на його основі. Наявність вмісту кристалічної фази І 5 та І 52 - 45-50 об. 95 може бо негативно впливати на термічні властивості матеріалів на основі стекол СЛ 10 та СЛ 7, СЛ 9 (за межами), відповідно. Наявність В-ЗР (5 06.95) у фазовому складі скла СЛ 12 дозволить забезпечити термічні та механічні властивості на визначеному рівні.

На відміну від прототипу перша стадія термічної обробки для стекол 1-ї серії була вибрана в області низькотемпературної кристалізації, яка вносить значні зміни в характер кристалізації модельних стекол. Так, у разі кристалізації скла СЛ б при температурі 520 "С відбувається зародкоутворення та ріст кристалів І 5. У результаті цього скло збіднюється оксидом літію, так що В-евкриптитовий твердий розчин, який призводить до розміцнення структури, утворюється в незначній кількості.

Термічна обробка при 800 "С призводить до формування щільної сітки пласких кристалів

Ї52 розміром 0,5-1,0 мкм, пов'язаних кінцями один з одним та розміщених під кутом, та кристалів плаского призматичного габітусу, пов'язаних кінцями один з одним, що характерні для

В-ОР.

Присутність у склокристалічному матеріалі СЛ б (за межами) довільно орієнтованих кристалів дисилікату літію у кількості близько 70 об. 95 призводить до блокування мікротріщин у його структурі, що суттєво позначається на підвищенні в'язкості руйнування (3,0 МПа:м'?2), яка визначає живучість броні при обстрілі та її експлуатаційну життєздатність. При цьому модуль пружності для одержаного матеріалу складає 93 ГПа, що одночасно дозволяє, по-перше, забезпечити енергопоглинання за рахунок наявності аморфної фази, яка знімає механічні мікронапруги, що виникають під дією термічних факторів та заліковувати тріщини, які виникають при ударі; по-друге, руйнувати уражаючий фактор за рахунок значної швидкості поширення хвиль напружень в перешкоді. Поєднання вищенаведених характеристик поряд з високими міцнісними показниками та низькою щільністю дозволить використовувати їх як основу при розробці матеріалів у складі композиційних бронеелементів. Наявність у матеріалі В-сподумену (10 об. 95) дозволяє забезпечити його ТКЛР аго-воогес"107-72,3 град" та вогнестійкість (700- 75070, 15 хв). Саме це дозволяє використовувати розроблений матеріал СЛ б в умовах високих температур. Однак вказаний матеріал СЛ б характеризується недостатньою світлопроникністю внаслідок значного вмісту та розміру кристалів більше довжини хвиль у видимій області спектра.

Одержані склокристалічні матеріали 2-ої серії за скляною технологією в умовах

Зо низькотемпературної термічної обробки характеризуються об'ємною тонкодисперсною структурою з наявністю основної кристалічної фази І 52 (склокристалічні матеріали СЛ 7, СЛ 8,

СЛ 9, СЛ 11 та СЛ 12) та!/ 5 (СЛ 7, СЛВ та СЛ 10) та ВД-5Р. (склокристалічний матеріал СЛ 12) або МИ (склокристалічний матеріал СЛ 8) із загальним вмістом 50-60 об. 95.

Вибір режиму та тривалості термічної обробки для стекол 2-ої серії базувався на необхідності забезпечення одночасно високої механічної та термічної міцностей та світлопроникності. Забезпечення наявності сиботаксичних груп у склорозплаві та фазового розділення з формуванням зародків при вже охолодженні дозволить оминути стадію інтенсивного зародкоутворення, яке може призвести до формування значної кількості 250 об. 95 кристалів розміром 20,4 мкм і, тим самим, знизити термічну стійкість та світлопроникність.

Двостадійна короткочасна витримка на стадіях росту І 5 (600-650 "С, 30 хв.) та І 52 (850-960 С, 15 хв.).

Формування високоміцної структури для стекол СЛ 8, СЛ 9, СЛ 11 та СЛ 12) шляхом низькотемпературної короткотривалої кристалізації з вмістом високоміцних кристалічних фаз дисилікату літію, муліту та сподумену дозволяє забезпечити високі механічні та термічні властивості склокристалічних матеріалів на їх основі при знижених значеннях щільності.

Забезпечення світлопроникності (Т, 95) у видимій частині спектра (400-700 нм) 72 95, для склокристалічного матеріалу СЛ 12 в умовах низькотемпературної короткотривалої термічної обробки є підставою для використання його як основи при одержанні прозорої броні для захисту оптичних приладів від високошвидкісної механічної дії.

Реалізація винаходу у виробництві дозволить одержати якісні прозорі склокристалічні матеріали для захисту оптичних приладів при зниженні собівартості продукції.

Таблиця 1

Хімічний склад дослідних стекол, мас. 90

Оксид Прототип слто|сл 1 |сл 12 5О» | 71,8 1600/5000 1|71,81|6501| 6000 | 600 | 600 6701650 60,0 | 61,5 | 600 магО| - |105|105|01|о01| о | ол | о |ол1|о0 о 102 | 0

ЗО | - 02|02г(|ол/|о0л1/ | о | 02 | 2го |40|о0 | 10 | 15 | 10 сао! Толі о02г|ол/|ол1| ол | 02 | ол (02002 | ол | то моо! - ол о1|ол1/|з0| о | 20 | 2го |40|о0 10 | 15 | 10 2ог| 80 ол ол |701|011| 80 | 50 | 60 | 02100 110 |100 | 10,0 то | - 01/50 |ол11|о01/| 30 | б0е | ол |02/|ол ол ол 0

Сеог| - Голо |ол11|051о01|05|02|02|01 о .105/|05

ШЕ Ї - 175135 |о0л1|о0л1| о | ол | о (020 о о о

Саггє! - 1151 15011011 20 | 25 | ол |о02і|ол ол ом

ВОз| - 1|20| 50 |ол1/|о0л1/| о | 50 | 60 |5Оо|ом 40 | 20 | 30 аз! - 01 о |о011|о011| 40 | 2о | ол (ооо 02 | 0 5БОз| фол о |ол1|о0ол1| о | о | о (ооо ом 15

Мпог| - |40| 40 |ол1|т1з| ол | о | ол (оо ол ол о

Таблиця 2

Температурно-часові характеристики варіння та термічної обробки дослідних стекол, характеристика основних кристалічних фаз в ситалах після термічної обробки та їх властивості

Характеристика Властивості:

ІЇст., | ПП ст., | Ш ст., кість

Сл, Сл, Сл, об. 5/, год. | год. год. о Прототиї | | / ї! ЇЇ її її 1 т25о |БлОло| 700/я | 800/1| 18 | 70 |водвив 2.70 |7в,600,2т126 200 |Блоло| 700/я 8001 | 18 1 70 в,зз|вовІ 300 |вооМотза2Б во1 с |лонтвют ТЯ зве

І 5, 4|СЛі 1280 1520/10| 620/4 | 800/1 | Д-5Р, 85 18,1018,05І 2,35 180,01 74,47 |2,34

І2мМ5

Таблиця 2

Тв, Ї ст., | ІІ ст., "бл,| "Сл, | "Сл,

ХВ. ХВ. ХВ. 1250 /450/30|600/301900/10 1-5,1-52| 60 1|7,3417,40| 2,60 | 74)| 95,0 |2,35| 70) е|сле | 1350 йБо/з0|600/30|80010| 152 / бо 898,82, 35 |86| 800 2,401 30. слІо | 1350 йБО/З0|650/30|880/10 слІї | 1300 йБО/З0|600/30| 850/5 після | во ред вової ов АТ зо (во рин зло || ов се

Джерела інформації: 1. Пат. 2314272, РФ, МПК" СО3С10/12. Стеклокристаллический материал /Алексеєва Л.А.,

Келина Р.П.; заявитель и патентообладатель Федеральное гос. унитарн. предприятие "Обнинское научно-произв. предприятие "Технология". -Мо 2006123382/03; заявл. 30.06.2006; опубл. 10.01.2008. 2. Пат. 2169712, РФ, МПК" СОЗ3С10/12. Вьісокопрочньій ситалл и способ его получения /

Халилев В.Д. Андроханов А.А., Меркулов Ю.Ю., Королева М.В.; заявитель и патентообладатель Халилев В.Д., Андроханов А.А., Меркулов Ю.Ю., Королевам. В. - Мо 2000126801/03; заявл. 26.10.2000; опубл. 27.06.2001.

З. Раї. 2379659, СВ, ІРС" СО3832/02; СО3С10/00. Макіпо а ігапзрагепі діазв5-сегатіс агтоиг /

У... Оатапі, С. Тпотрзоп; АІбот Іпс. - Мо 0122124.1; аррі. 13.09.2001; рибі. 19.03.2003. 4. Бережной А.И. Ситалльі и фотоситалль / А.И. Бережной. - М.: Машиностроение, 1981. - 464 с.

Claims

ФОРМУЛА ВИНАХОДУ Прозорий склокристалічний матеріал, який містить оксиди ЗіО», 120, АЇгОз, КгО, 2гО», 7п0, Р»2бО5, який відрізняється тим, що додатково містить оксиди натрію, стронцію, кальцію, магнію, цинку, титану, церію, бору, лантану, стибію, мангану, фторидів літію та кальцію, при наступному співвідношенні компонентів, мас. 9Уо: БІО» - 50,0-71,8; 1120 - 11,0-20,0; Аіг2Оз - 0,1-5,0; КО - 0,1- 2,0; МагО - 0,1-10,5; 5гО - 0,1-4,0; Сас - 0,1-1,0; Мо - 0,1-4,0; 7п0 - 0,1-4,0; 271052 - 0,1-11,0; ТО» - 0,1-5,0; СебО» - 0,1-0,5; 1 1Е - 0,1-3,5; Са» - 0,1-2,5; Р2О5 - 0,1-2,5; ВгОз - 0,1-6,0; І аг6Оз - 0,1-4,0; ЗБ2Оз- 0,1-1,5; МпО» - 0,1-4,0.