UA85815C2 - Use of immunogene for prevention and treatment of alzheimer's disease or other diseases associated with deposition of amyloid - Google Patents

Use of immunogene for prevention and treatment of alzheimer's disease or other diseases associated with deposition of amyloid Download PDF

Info

Publication number
UA85815C2
UA85815C2 UA2004032038A UA200432038A UA85815C2 UA 85815 C2 UA85815 C2 UA 85815C2 UA 2004032038 A UA2004032038 A UA 2004032038A UA 200432038 A UA200432038 A UA 200432038A UA 85815 C2 UA85815 C2 UA 85815C2
Authority
UA
Ukraine
Prior art keywords
app
cell
epitope
amyloid
epitopes
Prior art date
Application number
UA2004032038A
Other languages
Russian (ru)
Ukrainian (uk)
Inventor
Петер Бірк Расмуссен
Петер Бирк Расмуссен
Мартін Роланд Енсен
Мартин Роланд Энсен
Клаус Грегоріус Нільсен
Клаус Грегориус Нильсен
Петер Кофод
Флоранс Даль Деган
Original Assignee
Х. Лундбекк А/С
Priority date (The priority date is an assumption and is not a legal conclusion. Google has not performed a legal analysis and makes no representation as to the accuracy of the date listed.)
Filing date
Publication date
Application filed by Х. Лундбекк А/С filed Critical Х. Лундбекк А/С
Priority claimed from PCT/DK2002/000547 external-priority patent/WO2003015812A2/en
Publication of UA85815C2 publication Critical patent/UA85815C2/en

Links

Landscapes

  • Medicines Containing Material From Animals Or Micro-Organisms (AREA)
  • Medicines Containing Antibodies Or Antigens For Use As Internal Diagnostic Agents (AREA)

Abstract

. Disclosed are novel methods for combatting diseases characterized by deposition of amyloid. The methods generally rely on immunization against amyloid precursor protien (APP) or beta amyloid (Abeta). Immunization is preferably effected by administration of analogues of autologous APP or Abeta, said analogues being capable of inducing antibody production against the autologous amyloidogenic polypeptides. Especially preferred as an immunogen is autologous Abeta which has been modified by introduction of one single or a few foreign, immunodominant and promiscuous T-cell epitopes. Also disclosed are nucleic acid vaccination against APP or Abeta and vaccination using live vaccines as well as methods and means useful for the vaccination. Such methods and means include methods for the preparation of analogues and pharmaceutical formulations, as well as nucleic acid fragments, vectors, transformed cells, polypeptides and pharmaceutical formulations.

Description

Вплив АОInfluence of AO

Ар являє собою найбільш загальну причину деменції у людини у віці 65 років і старше. Вона являє собою велику проблему для здоров'я внаслідок її величезного впливу на індивідів, сім'ї, систему охорони здоров'я і суспільство загалом. Вчені підрахували, що у наш час понад 4 мільйони людей страждають від даного захворювання, і частота захворювання у тих індивідів, кому більше 65 років, подвоюється кожні 5 років. Також припускають, що кожного року виникне приблизно 360000 нових випадків (інцидент), хоча ця цифра буде збільшуватися в міру старіння населення |ВгооКтеуег еї а!., 1998).AR is the most common cause of dementia in people aged 65 and older. It is a major health problem due to its enormous impact on individuals, families, the health care system, and society in general. Scientists estimate that more than 4 million people currently suffer from this disease, and the frequency of the disease in those individuals who are over 65 years old doubles every 5 years. It is also estimated that approximately 360,000 new cases (incident) will occur each year, although this number will increase as the population ages (VgooKteueg ei a!., 1998).

АЮ накладає тяжкий економічний тягар на суспільство. В останньому дослідженні у Сполучених Штатах розрахували, що щорічна вартість лікування одного пацієнта з АО складає 518408 для пацієнта зі слабкоюAI imposes a heavy economic burden on society. A recent study in the United States estimated that the annual cost of treating one patient with AO was 518,408 for a patient with mild

АЮ, 530096 - для пацієнта з помірною АО і 536132 - для пацієнта з тяжкою АЮ. Підраховано, що щорічні державні витрати у США на лікування пацієнтів з АО складають трохи більше 550 мільярдів (Геоп еї аї., 1998).AYU, 530096 - for a patient with moderate AU and 536132 - for a patient with severe AU. It is estimated that the annual US government expenditure on treating patients with AO is just over $550 billion (Geop et al., 1998).

Приблизно 4 мільйони американців знаходяться у віці 85 років або більше і в найбільш індустріалізованих країнах ця вікова група являє собою одну з найбільш швидко зростаючих частин населення. Розраховано, що дана група до 2030 року у США складатиме приблизно 8,5 мільйонів; деякі експерти, які вивчають зміни населення припускають, що дане число може навіть бути більшим. Оскільки все більше і більше людей живе довше, число людей, уражених захворюваннями, пов'язаними з віком, включаючи АО, буде продовжувати збільшуватися. Наприклад, деякі дослідження показують, що приблизно половина з усіх людей у віці 85 років і старше має яку-небудь форму недоумства (Маїйопаї! Іп5ійціе оп АдіпдApproximately 4 million Americans are 85 years of age or older, and in the most industrialized countries this age group represents one of the fastest growing segments of the population. It is estimated that this group will number approximately 8.5 million in the US by 2030; some experts who study population changes suggest that this number may even be higher. As more and more people live longer, the number of people affected by age-related diseases, including AO, will continue to increase. For example, some studies show that about half of all people aged 85 and older have some form of dementia (Maiyopai! Ip5icie op Adipd

Ргодгезв ВНероїгі оп АІ2Пеїітегз Оівзеазе, 1999).Rgodgezv VNeroigi op AI2Peiitegz Oivzease, 1999).

Основні характеристики АОMain characteristics of AO

Ознаками АО є дві аномальні структури у головному мозку: амілоїдні бляшки і нейрофібрилярні клубки (МЕТ). Бляшки являють собою щільні, майже абсолютно нерозчинні накопичення білка і клітинної речовини поза і навколо нейронів головного мозку. Клубки являють собою нерозчинні переплетені волокна, що накопичуються всередині нейронів.Two abnormal structures in the brain are hallmarks of AO: amyloid plaques and neurofibrillary tangles (METs). Plaques are dense, almost completely insoluble accumulations of protein and cellular matter outside and around brain neurons. Tangles are insoluble interwoven fibers that accumulate inside neurons.

Існує дві форми АО: сімейна АЮ (БА), яка підпорядковується певному типу успадковування, і спорадична АС, для якої не спостерігається очевидного типу успадковування. Внаслідок відмінностей на початку захворювання АО додатково описують як захворювання з раннім початком (що виникає у людини молодше 65 років) і з пізнім початком (що виникає у людини 65 років і старше). АО з раннім початком трапляється рідко (приблизно 10 процентів випадків) і, як правило, уражує людей у віці від 30 до 60 років.There are two forms of AO: familial AJ (BA), which is subject to a certain type of inheritance, and sporadic AS, for which no obvious type of inheritance is observed. Because of differences in disease onset, AO is further described as early-onset (occurring in a person younger than 65 years) and late-onset (occurring in a person 65 years or older). Early-onset AO is rare (about 10 percent of cases) and usually affects people between the ages of 30 and 60.

Деякі форми А з раннім початком є спадковими і уражують членів сімей. АО з раннім початком також часто прогресує швидше, ніж більш часта форма з пізнім початком.Some early-onset forms of A are hereditary and affect family members. Early-onset AO also often progresses more rapidly than the more common late-onset form.

Всі ГАО, відомі до цього часу, характеризуються раннім початком, а у наш час відомо, що до 50 процентів випадків РЕАО викликані дефектами у трьох генах, розташованих на трьох різних хромосомах.All GAOs known so far are characterized by an early onset, and nowadays it is known that up to 50 percent of GAO cases are caused by defects in three genes located on three different chromosomes.

Вони являють собою мутації у гені АРР на хромосомі 21; мутації у гені, що називається пресенілін-1, на хромосомі 14 і мутації у гені, що називається пресенілін-2, на хромосомі 1. Однак досі немає доказів того, що яка-небудь з цих мутацій грає основну роль у більш частій, спорадичній або несімейній формі АО з пізнім початком (Маїіопаї! Іпзійше оп Адіпд Ргодге55 Керогпі оп АІ2пеітегз Оізеазе, 19991.They are mutations in the APP gene on chromosome 21; mutations in a gene called presenilin-1 on chromosome 14 and mutations in a gene called presenilin-2 on chromosome 1. However, there is still no evidence that any of these mutations play a major role in the more frequent, sporadic or non-familial form of AO with late onset (Maiiopai! Ipziyshe op Adipd Rgodge55 Kerogpi op AI2peitegz Oizease, 19991.

Амілоїдні бляшкиAmyloid plaques

При АО амілоїдні бляшки спочатку розвиваються у ділянках головного мозку, пов'язаних з пам'яттю та іншими когнітивними функціями. Вони складаються з майже абсолютно нерозчинних накопичень бета- амілоїду (який надалі позначається АД), що являє собою білкові фрагменти більшого білка, який називається білком-попередником амілоїду (АРР, амінокислотна послідовність якого приведена далі у ЗЕОIn AO, amyloid plaques first develop in areas of the brain associated with memory and other cognitive functions. They consist of almost completely insoluble accumulations of beta-amyloid (hereinafter referred to as AD), which is protein fragments of a larger protein called the amyloid precursor protein (APP, the amino acid sequence of which is given below in ZEO

ІО МО:2), змішаного з частинами нейронів і клітин, що не є нейронами, таких як мікроглія і астроцити.IO MO:2), mixed with parts of neurons and non-neuronal cells such as microglia and astrocytes.

Невідомо, чи є амілоїдні бляшки як такі основною причиною АО або вони являють собою побічний продукт процесу АО. Безумовно, як показано для успадковуваної форми АО, що викликається мутаціями у гені АРР, зміни білка АРР можуть викликати АО, а формування бляшок Ар являється тісно асоційованим з прогресією захворювання у людини ГГірра С. Р. еї аї. 19981.It is not known whether amyloid plaques themselves are the primary cause of AO or are a byproduct of the AO process. Certainly, as shown for the inherited form of AO caused by mutations in the APP gene, changes in the APP protein can cause AO, and the formation of Aβ plaques is closely associated with the progression of the disease in humans. 19981.

АРРAPP

АРР являє собою один з багатьох білків, зв'язаних з клітинними мембранами. Після його утворення АРР вбудовується у мембрану нервової клітини, розташовуючись частково всередині і частково ззовні клітини.APP is one of many proteins associated with cell membranes. After its formation, APP is embedded in the nerve cell membrane, being located partly inside and partly outside the cell.

Останні дослідження з використанням трансгенних мишей показали, що, очевидно, АРР грає важливу роль у рості і виживанні нейронів. Наприклад, визначені форми і кількості АРР можуть захистити нейрони і від короткочасного, і від тривалого пошкодження, а також можуть приводити пошкоджені нейрони у стан з кращою здатністю до самовідновлення і допомагають частинам нейронів рости після травми головного мозку.Recent studies using transgenic mice have shown that apparently APP plays an important role in the growth and survival of neurons. For example, certain forms and amounts of APP can protect neurons from both short-term and long-term damage, and can put damaged neurons in a state with a better ability to self-repair and help parts of neurons grow after brain injury.

Доки АРР вбудований у клітинну мембрану, на особливі ділянки АРР діють протеази, розщеплюючи його на білкові фрагменти. Одна протеаза допомагає розщепити АРР, з утворенням АД, а інша протеаза розщеплює АРР посередині амілоїдного фрагмента, так що АД не може сформуватися. Фрагмент Ар сформований з двох різних частин, більш короткого АД довжиною 40 (або 41) амінокислот, який є відносно розчинним і повільно агрегує, і небагато більш довгого "липкого" АД, довжиною 42 амінокислоти, який швидко утворює нерозчинні агрегати. Доки АД формується, ще точно невідомо, як він рухається через нервові клітини або навколо них. На фінальній стадії процесу "липкий" АД агрегує у довгі філаменти ззовні клітини і разом з фрагментами відмерлих або відмираючих нейронів і мікроглією з астроцитами формує бляшки, що характеризують АО у тканині головного мозку.While APP is embedded in the cell membrane, proteases act on special areas of APP, cleaving it into protein fragments. One protease helps cleave APP to form AD, while another protease cleaves APP in the middle of the amyloid fragment so that AD cannot form. The Ar fragment is formed from two different parts, a shorter AD with a length of 40 (or 41) amino acids, which is relatively soluble and slowly aggregates, and a slightly longer "sticky" AD, with a length of 42 amino acids, which quickly forms insoluble aggregates. While AD is formed, it is not yet known exactly how it moves through or around nerve cells. At the final stage of the process, "sticky" AD aggregates into long filaments from the outside of the cell and, together with fragments of dead or dying neurons and microglia with astrocytes, forms plaques that characterize AD in brain tissue.

Існують деякі докази, що мутації в АРР стають більш вірогідними, коли від попередника АРР відріжеться АД, таким чином викликаючи утворення або великих кількостей загального АД, або відносно великих кількостей «липкої» форми. Також виявили, що мутації у генах пресеніліну можуть здійснювати внесок у дегенерацію нейронів щонайменше двома шляхами: за допомогою модифікації продукції АД або за допомогою запуску клітинної смерті більш безпосередньо. Інші дослідження наводять на думку, що мутовані пресеніліни 1 і 2 можуть бути залучені до зростаючої швидкості апоптозу.There is some evidence that mutations in APP become more likely when AD is cleaved from the APP precursor, thus causing the formation of either large amounts of total AD or relatively large amounts of the "sticky" form. They also found that mutations in presenilin genes can contribute to neuronal degeneration in at least two ways: by modifying AD production or by triggering cell death more directly. Other studies suggest that mutated presenilins 1 and 2 may be involved in the increased rate of apoptosis.

Вважають, що Ар токсичний для нейронів. У дослідженнях на культурі тканини дослідники виявили збільшення смерті нейрональних клітин гіпокампу, сконструйованих для підвищеної експресії мутантних форм АРР людини у порівнянні з нейронами з підвищеною експресією нормальної АРР людини (оо еї аї.,Ar is believed to be toxic to neurons. In tissue culture studies, the researchers found increased death of hippocampal neuronal cells engineered to overexpress mutant forms of human APP compared to neurons overexpressing normal human APP (oo ei ai.,

Крім того, підвищена експресія або експресія модифікованих форм білка АД, як показано на тваринних моделях, викликає симптоми, подібні до симптомів при хворобі Альцгеймера ІНзіао К. еї а!., 19981.In addition, increased expression or expression of modified forms of the AD protein, as shown in animal models, causes symptoms similar to those of Alzheimer's disease.

На основі даних про те, що збільшене утворення Ар, його агрегація у бляшки і результуюча нейротоксичність можуть вести до Аб0, дослідження станів, в яких агрегацію АД у бляшки можна знизити або навіть блокувати, представляє інтерес для лікування.Based on evidence that increased formation of Aβ, its aggregation into plaques, and resulting neurotoxicity can lead to Aβ0, investigation of conditions in which Aβ aggregation into plaques can be reduced or even blocked is of therapeutic interest.

ПресеніліниPresenilins

Мутації у пресеніліні-1 (5-180) відповідають майже за 5095 всіх випадків сімейної АО з раннім початком (РАБ). Ідентифіковано близько 30 мутацій, що приводять до АЮ. Початок АО варіює, в залежності від мутацій. Мутації у пресеніліні-2 відповідають за набагато меншу частину випадків РАЮ, але проте являють собою значимий фактор. Чи залучені пресеніліни до спорадичної несімейної АО, невідомо. Функція пресенілінів невідома, але вони виявляються залученими до процесингу АРР з одержанням Ар-42 (більш довга липка форма пептиду, ЗЕО ІЮ МО:2, залишки 673-714), оскільки пацієнти з АО з мутаціями у пресеніліні мають підвищені рівні даного пептиду. Чи виграють також пресеніліни роль при індукції утворення МТЕ, незрозуміло. Деякі дані дозволяють припустити, що пресеніліни також можуть мати більш безпосередню роль у дегенерації і смерті нейронів. Пресенілін-1 розташований на хромосомі 14, у той час як пресенілін-2 зчеплений з хромосомою 1. Якщо суб'єкт несе мутовану версію хоча б одного з даних генів, у нього або у неї майже достовірно розвинеться АО з раннім початком.Mutations in presenilin-1 (5-180) account for nearly 5,095 of all cases of early-onset familial AO (RAB). About 30 mutations leading to AI have been identified. The onset of AO varies, depending on the mutations. Mutations in presenilin-2 are responsible for a much smaller proportion of RAJ cases, but are nevertheless a significant factor. Whether presenilins are involved in sporadic non-familial AO is unknown. The function of presenilins is unknown, but they appear to be involved in the processing of APP to produce Ar-42 (a longer sticky form of the peptide, ZEO IU MO:2, residues 673-714), since patients with AO with mutations in presenilin have increased levels of this peptide. Whether presenilins also play a role in inducing MTE formation is unclear. Some data suggest that presenilins may also have a more direct role in the degeneration and death of neurons. Presenilin-1 is located on chromosome 14, while presenilin-2 is linked to chromosome 1. If a subject carries a mutated version of at least one of these genes, he or she is almost certain to develop early-onset AO.

Дещо незрозуміло, чи є пресенілін-1 ідентичним гіпотетичній у-секретазі, залученій до процесингу АРРIt is somewhat unclear whether presenilin-1 is identical to the hypothetical γ-secretase involved in APP processing

ІМагиве еї а!., 1998).IMagive eyi a!., 1998).

Аполіпопротеїн ЕApolipoprotein E

Аполіпопротеїн Е звичайно асоційований з холестерином, але його також знаходять у бляшках і клубках у головному мозку при АЮ. Незважаючи на те, що алелі 1-3 вважаються не залученими до Аб0, існує значима кореляція між присутністю алеля АРОБЕ-є4 і розвитком АО з пізнім початком І(Зігйтакцнег еї а!ї., 1993.Apolipoprotein E is usually associated with cholesterol, but it is also found in plaques and tangles in the brain in AJ. Despite the fact that alleles 1-3 are considered not to be involved in Ab0, there is a significant correlation between the presence of the AROBE-e4 allele and the development of AO with a late onset (Zygitaktsneg ei a!yi., 1993.

Однак це являє собою фактор ризику, а не пряму причину як у випадку мутацій пресеніліну і АРР, і це не обмежено сімейною АЮ.However, it represents a risk factor rather than a direct cause as in the case of presenilin and APP mutations, and it is not limited to familial AJ.

Шляхи, при яких у зв'язку з білком АРОЕ «4 збільшується ймовірність розвитку АО0, достовірно не відомі, але одна можлива теорія полягає у тому, що він полегшує накопичення Ар, і це сприяє зменшенню віку початку АО, або присутність або відсутність конкретних алелів АРОЕ може впливати на спосіб, яким нейрони відповідають на пошкодження (Виціпі еї а!., 19991.The pathways by which APOE4 protein increases the likelihood of developing AO0 are not known for sure, but one possible theory is that it facilitates the accumulation of Aβ, and this contributes to a reduction in the age of onset of AO, or the presence or absence of specific alleles AROE can affect the way neurons respond to damage (Vitsipi et al., 19991.

Показано, что Аро Ат також є амілоїдогенним. Інтактний Аро А1 іп міго самостійно може формувати фібрили, подібні до амілоїду, які забарвлюються конго червоним (Ат У. Райої. 147 (2): 238-244 (Аца. 1995),It has been shown that Aro At is also amyloidogenic. Intact Aro A1 ip migo can independently form amyloid-like fibrils, which are stained with Congo red (At U. Rayoi. 147 (2): 238-244 (Atsa. 1995),

Умізпіемузкі Т., сСоїарек А.А., Кіда Е., ММізпіемузКі К.Е., Ргапдіопе В.|.Umizpiemuzki T., sSoiarek A.A., Kida E., MMizpiemuzKi K.E., Rgapdiope V.|.

Очевидно, існують суперечливі результати, які вказують на те, що мають місце позитивні ефекти алеляApparently, there are conflicting results indicating that positive allele effects do occur

АРОБ-є4 відносно зменшення симптомів ментальної втрати у порівнянні з іншими алелями І5Їет, Вгапаї, 1997, Аппаї5 ої МеигоЇоду 411.AROB-e4 in relation to the reduction of symptoms of mental loss in comparison with other alleles of I5Yet, Vgapayi, 1997, Appai5oi MeigoYodu 411.

Нейрофібрилярні клубкиNeurofibrillary tangles

Дана друга ознака АЮ полягає в аномальному накопиченні перекручених ниток, що виявляються всередині нервових клітин. Головний компонент клубків являє собою одну з форм білка, що називається тау (1). У центральній нервовій системі тау-білюи найбільш відомі своєю здатністю зв'язуватися з мікротрубочками, що являють собою одну зі складових внутрішньої підтримуючої структури клітини, або цитоскелет, і допомагати їм стабілізуватися. Однак при АО тау-білки змінені хімічно, і такі змінені тау-білки більше не здатні стабілізувати мікротрубочки, будучи причиною їх дезінтеграції. Таке руйнування транспортної системи може спочатку привести до порушення зв'язків між нервовими клітинами, а пізніше може привести до смерті нейронів.This second sign of AI is an abnormal accumulation of twisted threads found inside nerve cells. The main component of the tangles is a form of protein called tau (1). In the central nervous system, tau bileus are best known for their ability to bind to microtubules, which are one of the components of the cell's internal support structure, or cytoskeleton, and help stabilize them. However, in AO, tau proteins are chemically altered, and such altered tau proteins are no longer able to stabilize microtubules, causing their disintegration. This destruction of the transport system can first lead to disruption of connections between nerve cells, and later can lead to the death of neurons.

При АО хімічно змінені тау-білки переплітаються у парні спіральні філаменти, що являють собою дві нитки тау-білків, накручених одна навколо іншої. Ці філаменти являють собою основну речовину, що виявляється у нейрофібрилярних клубках. В одному нещодавньому дослідженні були виявлені нейрофібрилярні зміни менш ніж у 6 процентах нейронів у визначеній частині гіпокампу у головному мозку здорових, більш ніж у 43 процентах цих нейронів у людей, які померли від помірної АОС, і у 71 проценті цих нейронів у людей, які померли від тяжкої АО. Коли вивчали загибель нейронів, виявили подібну прогресію.In AO, chemically altered tau proteins intertwine into paired spiral filaments, which are two threads of tau proteins wound around each other. These filaments are the main substance found in neurofibrillary tangles. One recent study found neurofibrillary changes in less than 6 percent of neurons in a defined part of the hippocampus in healthy brains, more than 43 percent of those neurons in people who died of mild AOS, and 71 percent of those neurons in people who died from severe AO. When studying the death of neurons, they found a similar progression.

Докази такого типу підтримують ідею про те, що формування клубків і загибель нейронів прогресують разом у процесі АО (Маїйопаї Іпзійше оп Адіпд Ргодгез55 Керогпі оп АІ2пеїітег5 Оізеазе, 19991.Evidence of this type supports the idea that the formation of tangles and the death of neurons progress together in the process of AO (Maiyopai Ipzishe op Adipd Rgodgez55 Kerogpi op AI2peiiteg5 Oizease, 19991.

Таупатії і клубкиTaupathies and tangles

Тяжкі нейродегенеративні захворювання, відмінні від АО, характеризуються агрегацією тау-білків у нерозчинні філаменти у нейронах і глії, що приводять до дисфункції та смерті. Зовсім нещодавно декілька груп дослідників, які вивчали сім'ї з різними видами успадковуваного недоумства, що відрізняється від АЮ, виявили першу мутацію у гені тау-білка на хромосомі 17 (Сіагк еї а!., 1998; Нийоп еї а!., 1998; Роогкаї еї аї., 1998; 5ріпапінпі еї а!., 19981). У цих сім'ях мутації в гені тау-білка викликають смерть нейронів і недоумство.Severe neurodegenerative diseases other than AO are characterized by the aggregation of tau proteins into insoluble filaments in neurons and glia, leading to dysfunction and death. More recently, several groups of researchers who studied families with different types of inherited mental retardation, different from AI, discovered the first mutation in the tau protein gene on chromosome 17 (Siagk et al., 1998; Niyop et al., 1998; Roogkai ei ai., 1998; 5ripapinpi ei a!., 19981). In these families, mutations in the tau protein gene cause neuronal death and dementia.

Такі розлади, що розділяють деякі з характеристик з АО, але відрізняються у деяких важливих аспектах, узагальнено називають «фронто-темпоральне недоумство і паркінсонізм, зчеплені з хромосомою 17» (ЕТОР-17). Вони являють собою захворювання, такі як хвороба Паркінсона, деякі форми аміотрофічного бічного склерозу (А! 5), кортикобазальна дегенерація, прогресуючі супрануклеарний параліч і хвороба Піка, всі з яких характеризуються аномальним накопиченням тау-білка.Such disorders, which share some of the characteristics with AO, but differ in some important aspects, are collectively called "frontotemporal dementia and parkinsonism linked to chromosome 17" (ETOR-17). They are diseases such as Parkinson's disease, some forms of amyotrophic lateral sclerosis (A!5), corticobasal degeneration, progressive supranuclear palsy, and Pick's disease, all of which are characterized by abnormal accumulation of tau protein.

Інші неврологічні захворювання, подібні до АЮOther neurological diseases similar to AI

Існують важливі паралелі між АО та іншими неврологічними захворюваннями, включаючи пріонні захворювання (такі як куру, хвороба Крейцфельдта-Якоба і бичачий губчатий енцефаліт), хворобуThere are important parallels between AO and other neurological diseases, including prion diseases (such as kuru, Creutzfeldt-Jakob disease, and bovine spongiform encephalitis), the disease

Паркінсона, хворобу Гентінгтона і фронто-темпоральну деменцію. Всі вони пов'язані з накопиченням у головному мозку аномальних білків. І АО, і пріонні захворювання викликають недоумство і смерть, і асоційовані з формуванням нерозчинних фібрил амілоїду, але з мембранних білків, які відрізняються один від одного.Parkinson's disease, Huntington's disease and frontotemporal dementia. All of them are associated with the accumulation of abnormal proteins in the brain. Both AO and prion diseases cause dementia and death, and are associated with the formation of insoluble amyloid fibrils, but from distinct membrane proteins.

Вчені, що вивчають хворобу Паркінсона, другий найбільш частий розлад після АО, виявили перший ген, зчеплений з даним захворюванням. Даний ген кодує білок, що називається синуклеїн, який, що цікаво, також виявлений в амілоїдних бляшках головного мозку пацієнтів з АО (Гамедап С, 1998, Сепоте Кезв. 8 (9): 871-80). Дослідники також виявили, що генетичні дефекти при хворобі Гентінгтона, в іншому прогресуючому нейродегенеративному захворюванні, яке викликає недоумство, служать причиною того, що білокScientists studying Parkinson's disease, the second most common disorder after AO, have identified the first gene linked to the disease. This gene encodes a protein called synuclein, which, interestingly, is also found in amyloid plaques in the brains of patients with AO (Hamedap C, 1998, Sepote Kezv. 8 (9): 871-80). The researchers also found that genetic defects in Huntington's disease, another progressive neurodegenerative disease that causes dementia, cause the protein

Гентінгтона утворює нерозчинні фібрили, дуже подібні до фібрил АД при АО і білкових фібрил при прінному захворюванні І(зспеггіпдег Е, еї аІ, 1999, РМАБЗ Ц.5.А. 96 (8): 4604-9).Huntington's forms insoluble fibrils, which are very similar to AD fibrils in AO and protein fibrils in the primary disease I (zspeggipdeg E, ei aI, 1999, RMABZ Ts.5.A. 96 (8): 4604-9).

Вчені також виявили новий ген, який у мутантній формі відповідає за сімейне недоумство англійців (ЕВО), рідке спадкове захворювання, що викликає тяжкі рухові порушення і прогресуюче недоумство, подібне до того, що спостерігається при А. При біохімічному аналізі фібрил амілоїду, виявлених у бляшках при ЕВО, знайдений новий пептид, що називається Абгі (Міда! еї аї!., 1999). Мутація в особливій точці у даному гені приводить до продукції більш довгого, ніж звичайний, білка Вії. Пептид Абгі, який відрізається від мутантного кінця білка Вгі, відкладається у вигляді фібрил амілоїду. Вважають, що такі бляшки ведуть до нейрональної дисфункції та недоумства, що характеризує ЕВО.The scientists also discovered a new gene that, in a mutant form, is responsible for familial English dementia (EFD), a rare inherited disease that causes severe motor impairment and progressive dementia similar to that seen in A. Biochemical analysis of amyloid fibrils found in plaques in EVO, a new peptide called Abgi was found (Mida! ei ai!., 1999). A mutation at a specific point in this gene leads to the production of a longer than usual Vii protein. The Abgi peptide, which is cut off from the mutant end of the Bgi protein, is deposited in the form of amyloid fibrils. Such plaques are believed to lead to the neuronal dysfunction and dementia that characterize EVO.

Імунізація АрImmunization of Ar

Імунна система звичайно бере участь в очищенні від чужорідних білків і білкових частинок в організмі, але накопичення, асоційовані з вказаними вище захворюваннями, головним чином складаються з власних білків, отже, інтерпретація ролі імунної системи у контролі даних захворювань менш очевидна. Крім того, накопичення розташовані у відділах (ЦНС), звичайно відділених від імунної системи, обидва цих факти дозволяють припустити, що будь-яка вакцина або імунотерапевтичний підхід виявляться безуспішними.The immune system is usually involved in the clearance of foreign proteins and protein particles in the body, but the accumulations associated with the above diseases mainly consist of self-proteins, so the interpretation of the role of the immune system in the control of these diseases is less obvious. In addition, the accumulations are located in compartments (CNS) normally separated from the immune system, both of which suggest that any vaccine or immunotherapeutic approach will be unsuccessful.

Проте, вчені нещодавно спробували імунізувати мишей вакциною, що складається з гетерологічного людського АД і речовини, відомої як стимулятор імунної системи (Зспепк еї аї!., 1999 і УМО 99/27944|.However, scientists recently tried to immunize mice with a vaccine consisting of heterologous human AD and a substance known as an immune system stimulator (Zspepk ei ai!., 1999 and UMO 99/27944|.

Вакцину тестували у конкретній моделі АЮ у трансгенних мишей з мутантним геном АРР людини, вставленим у ДНК миші. У мишей в міру їх старіння продукувався модифікований білок АРР і розвивалися амілоїдні бляшки. Дану мишачу модель використовували для тестування можливого ефекту вакцинації проти модифікованого трансгенного АРР людини на формування бляшок. У першому експерименті одній групі трансгенних мишей щомісяця вводили ін'єкції вакцини, починаючи з віку у б тижнів і закінчуючи у віці 11 тижнів. Друга група мишей не одержувала ін'єкцій і служила контрольною групою. До віку 13 місяців у мишей в контрольній групі були наявні бляшки, що охоплюють від 2 до 6 процентів їх головного мозку.The vaccine was tested in a specific model of AI in transgenic mice with a mutant human APP gene inserted into mouse DNA. As mice aged, modified APP protein was produced and amyloid plaques developed. This mouse model was used to test the possible effect of vaccination against modified transgenic human APP on plaque formation. In the first experiment, one group of transgenic mice was given monthly injections of the vaccine, starting at the age of b weeks and ending at the age of 11 weeks. The second group of mice did not receive injections and served as a control group. By 13 months of age, mice in the control group had plaques covering 2 to 6 percent of their brains.

Навпаки, у імунізованих мишей практично не було бляшок.In contrast, immunized mice had virtually no plaques.

У другому експерименті вчені починали проводити ін'єкції на 11 місяці, коли деякі бляшки вже розвинулися. Через 7 місяців контрольні трансгенні миші мали у 17 разів більшу кількість бляшок у головному мозку, тоді як у мишей, що одержували вакцину, відбувалося 9995-е зменшення кількості бляшок у порівнянні з 18-місячними контрольними трансгенними мишами. Було виявлено, що у деяких мишей деякі з попередніх відкладень бляшок видалялися внаслідок лікування. Також виявили, що інші пошкодження, асоційовані з бляшками, такі як запалення і аномальні процеси у нервових клітинах, в результаті імунізації зменшувалися.In the second experiment, the scientists started injecting at 11 months, when some plaques had already developed. After 7 months, control transgenic mice had 17 times more plaques in the brain, while mice receiving the vaccine had a 9995-fold reduction in plaques compared to 18-month-old control transgenic mice. It was found that in some mice, some of the previous plaque deposits were removed as a result of the treatment. They also found that other damage associated with the plaques, such as inflammation and abnormal processes in nerve cells, was reduced as a result of immunization.

Таким чином, вказане вище являє собою попереднє дослідження на мишах, і, наприклад, вченим необхідно з'ясувати, чи залишаються вакциновані миші здоровими в інших аспектах і чи нормально зберігається пам'ять у вакцинованих мишей. Більш того оскільки мишача модель не повністю відображаєThus, the above is a preliminary study in mice, and for example, scientists need to find out whether the vaccinated mice remain healthy in other ways and whether the memory of the vaccinated mice is preserved normally. Moreover, since the mouse model does not fully reflect

АР (у тварин не розвиваються нейрофібрилярні клубки, і при цьому велика кількість з їх нейронів не гине), необхідні додаткові дослідження для визначення того, чи володіє людина подібною до мишачої реакцією або реакцією, відмінною від мишачої. Інша проблема для розгляду полягає у тому, що спосіб, можливо, може «лікувати» накопичення амілоїду, але не зупиняти розвиток недоумства.AR (animals do not develop neurofibrillary tangles, and a large number of their neurons do not die), more research is needed to determine whether a human has a mouse-like response or a response different from that of a mouse. Another issue to consider is that the method may be able to "treat" the amyloid build-up but not stop dementia from developing.

Технічні проблеми також являють собою великі складності. Наприклад, малоймовірно, якщо взагалі можливо, застосування даного способу для створення вакцини, що дає можливість підвищити у людини рівень антитіл проти її власних білків. Таким чином, перед тим як можна буде розглядати які-небудь випробування на людині, необхідно вирішити численні проблеми безпеки і ефективності.Technical problems also represent great difficulties. For example, it is unlikely, if at all possible, to use this method to create a vaccine that makes it possible to raise the level of antibodies against one's own proteins in a person. Thus, numerous safety and efficacy issues must be resolved before any human trials can be considered.

Таким чином, робота бспепкК еї а. показує, що якщо можна викликати сильну імунну відповідь до власних білків у білкових відкладеннях у центральній нервовій системі, таких як бляшки, що формуються при АБ, можна і запобігти формуванню накопичень, і можна також усунути вже сформовані бляшки.Thus, the work of bspepkK ei a. shows that if you can induce a strong immune response to the self-proteins in protein deposits in the central nervous system, such as the plaques that form in AB, you can both prevent the build-up and eliminate the plaques that have already formed.

Останнім часом клінічні спроби із застосуванням вакцин АД, що обговорюються вище, обмежувалися внаслідок несприятливих ефектів: у ряду вакцинованих суб'єктів розвивався хронічний енцефаліт, який міг виникати внаслідок некерованого аутоіїмунітету проти АД у ЦНО.Recently, clinical trials using the AD vaccines discussed above have been limited by adverse effects: a number of vaccinated subjects developed chronic encephalitis, which may have resulted from uncontrolled autoimmunity against AD in the CNS.

Метою даного винаходу є надання нових способів лікування станів, таких як АО, що характеризуються накопиченням амілоїду. Додаткова мета являє собою розробку аутовакцини проти амілоїду для розробки нового способу лікування АО та інших патологічних розладів, асоційованих з відкладенням амілоїду.The purpose of this invention is to provide new ways of treating conditions such as AO characterized by the accumulation of amyloid. An additional goal is to develop an autovaccine against amyloid to develop a new way to treat AO and other pathological disorders associated with amyloid deposition.

Суть винаходуThe essence of the invention

Тут описане застосування способу аутовакцинації для вироблення сильних імунних відповідей проти інакше неімуногенних АРР і АД. Також описане одержання таких вакцин для профілактики, можливого лікування або ослаблення симптомів захворювань, асоційованих з відкладеннями амілоїду.The application of autovaccination method to generate strong immune responses against otherwise non-immunogenic APP and AD is described here. The preparation of such vaccines for the prevention, possible treatment or alleviation of symptoms of diseases associated with amyloid deposits is also described.

Таким чином, у своєму широкому і найбільш повному обсязі, даний винахід відноситься до способу знижувальної регуляції білка-попередника амілоїду (АРР) або бета-амілоїду (АД) іп мімо у тварин, включаючи людину, де спосіб включає в себе ефективну презентацію імунній системі тварини імуногенно ефективної кількості щонайменше одного аналога АРР або АД, який містить в одній молекулі щонайменше один В-клітинний епітоп АРР і/або Ар і щонайменше один чужорідний Т-хелперний епітоп (Тн-епітоп), так що імунізація тварини даним аналогом викликає продукцію антитіл проти аналогів АРР або АД тварини, де аналог а) являє собою поліамінокислоту, що складається щонайменше з однієї копії підпослідовності залишків 672-714 в ЗЕО ІО МО:2, де чужорідний Тн-епітоп вводять за допомогою додавання і/або вставки, і/або делеції, і/або заміни амінокислот, де підпослідовність вибрана з групи, що складається із залишків 1-42,Thus, in its broadest and most comprehensive scope, the present invention relates to a method of down-regulating amyloid precursor protein (APP) or beta-amyloid (AD) ip mimo in animals, including humans, wherein the method includes effective presentation to the animal's immune system an immunogenically effective amount of at least one analog of APP or AD, which contains in one molecule at least one B-cell epitope of APP and/or Ar and at least one foreign T-helper epitope (Tn-epitope), so that immunization of an animal with this analog causes the production of antibodies against analogs of APP or AD of an animal, where analog a) is a polyamino acid consisting of at least one copy of the subsequence of residues 672-714 in ZEO IO MO:2, where a foreign Tn-epitope is introduced by means of addition and/or insertion, and/or deletion , and/or amino acid substitutions, where the subsequence is selected from the group consisting of residues 1-42,

залишків 1-40, залишків 1-39, залишків 1-35, залишків 1-34, залишків 1-28, залишків 1-12, залишків 1-5, залишків 13-28, залишків 13-35, залишків 17-28, залишків 25-35, залишків 35-40, залишків 36-42 і залишків 35-42 амінокислотної послідовності, що складається з амінокислотних залишків 673-714 5ЕО ІЮ МО:2; і/або р) являє собою поліамінокислоту, що містить чужорідний Тн-епітоп і розірвану послідовність АРР абоresidues 1-40, residues 1-39, residues 1-35, residues 1-34, residues 1-28, residues 1-12, residues 1-5, residues 13-28, residues 13-35, residues 17-28, residues 25-35, residues 35-40, residues 36-42 and residues 35-42 of the amino acid sequence, consisting of amino acid residues 673-714 5EO IU MO:2; and/or p) is a polyamino acid containing a foreign Tn-epitope and a broken APP sequence or

АД, так, що аналог не містить жодної підпослідовності 5ЕО ОО МО:2, яка продуктивно зв'язується з молекулами МНС класу Ії, ініціюючи Т-клітинну відповідь; і/або с) являє собою поліамінокислоту, що включає в себе чужорідний Тн-епітоп і одержані з АРР або АД амінокислоти, і включає в себе 1 єдиний залишок метіоніну, розташований на С-кінці аналога, причому інші залишки метіоніну в АРР або Ар і в чужорідному Тн-епітопі заміщені або видалені і переважно заміщені лейцином або ізолейцином; і/або а) являє собою кон'югат, що включає в себе полігідроксиполімерний кістяк, до якого окремо приєднана поліамінокислота, як визначено в а), і/або поліамінокислота, як визначено у б), і/або поліамінокислота, як визначено у с); і/або е) являє собою кон'югат, що включає в себе полігідроксиполімерний кістяк, до якого окремо приєднані 1) чужорідний Тн-епітоп і 2) поліамінокислота, вибрана з групи, що складається з підпослідовностей, як визначено в а), розірваної послідовності АРР або Ар, як визначено в Б), і одержану з АРР або АД амінокислотну послідовність, що включає в себе 1 єдиний залишок метіоніну, розташований на С-кінці, причому інші залишки метіоніну в АРР або Ар і в чужорідному Тн-епітопі заміщені або видалені і переважно заміщені лейцином або ізолейцином.AD, so that the analogue does not contain any subsequence 5EO OO MO:2, which productively binds to MHC molecules of class II, initiating a T-cell response; and/or c) is a polyamino acid that includes a foreign Tn epitope and amino acids derived from APP or AD, and includes 1 single methionine residue located at the C-terminus of the analog, and other methionine residues in APP or Ar and in the foreign Tn-epitope are replaced or deleted and preferably replaced by leucine or isoleucine; and/or a) is a conjugate that includes a polyhydroxypolymer backbone, to which a polyamino acid as defined in a) is separately attached, and/or a polyamino acid as defined in b), and/or a polyamino acid as defined in c ); and/or e) is a conjugate comprising a polyhydroxypolymer backbone to which 1) a foreign Tn epitope and 2) a polyamino acid selected from the group consisting of subsequences as defined in a) of the interrupted sequence are separately attached APP or Ар, as defined in B), and an amino acid sequence derived from APP or AD, including 1 single methionine residue located at the C-terminus, and other methionine residues in APP or Ар and in the foreign Tn-epitope are substituted or removed and preferably replaced by leucine or isoleucine.

Правонаступником даного винаходу раніше була подана міжнародна патентна заявка, що відноситься до безпечних стратегій вакцинації проти амілоїдогенних пептидів, таких як АРР або АВД, пор. (МО 01/622841).The assignee of this invention previously filed an international patent application relating to safe vaccination strategies against amyloidogenic peptides, such as APP or AVD, cf. (MO 01/622841).

Дана заявка не була опублікована на момент дати подачі даної заявки і, крім того, не містить деталей, що відносяться до вказаних вище придатних аналогів АРР і АД.This application was not published at the time of the filing date of this application and, in addition, does not contain details related to the above-mentioned suitable analogues of APP and AD.

Винахід також відноситься до аналогів АРР і Ар, також як до фрагментів нуклеїнових кислот, що кодують їх підмножину. Також винахід відноситься до імуногенних композицій, що включають в себе аналоги або фрагменти нуклеїнових кислот.The invention also relates to analogues of APP and Ar, as well as to fragments of nucleic acids encoding their subset. The invention also relates to immunogenic compositions that include analogs or fragments of nucleic acids.

Фігура 1: Схематичне зображення варіантів Ашомас, що дістали з білка- попередника амілоїду з метою виклику відповідей за допомогою антитіл проти білка АД Ар-43 (або С-100). АРР схематично показаний вгорі фігури, а схематичні конструкції, що залишилися, показують, що модельні епітопи Ра2 і РЗО заміщають різні укорочені продукти АРР або вставлені в них. На Фігурі чорний блок означає сигнальну послідовність АРР, коса штриховка у двох напрямах означає екстрацелюлярну ділянку АРР, темна вертикальна штриховка відповідає трансмембранному домену АРР, світла вертикальна штриховка відповідає внутрішньоклітинному домену АРР, жирна коса штриховка означає епітоп РЗО і тонка коса штриховка означає епітоп Р2. Рамка з суцільних ліній означає Ар-42/43, а рамка з суцільних ліній разом з рамкою з пунктирних ліній означають С-100. «Ареїа» означає Ар.Figure 1: Schematic representation of Ashomas variants extracted from the amyloid precursor protein to elicit responses with antibodies against the AD protein Ar-43 (or C-100). APP is shown schematically at the top of the figure, and the remaining schematic designs show that model epitopes of Pa2 and RZO replace or insert into various truncated APP products. In the Figure, the black block represents the signal sequence of APP, the oblique hatching in two directions means the extracellular region of APP, the dark vertical hatching corresponds to the transmembrane domain of APP, the light vertical hatching corresponds to the intracellular domain of APP, the bold oblique hatching means the RZO epitope and the thin oblique hatching means the P2 epitope. A frame of solid lines means Ar-42/43, and a frame of solid lines together with a frame of dashed lines means S-100. "Areia" means Ar.

Фігура 2: Схематичне зображення здійснення синтезу імуногенних кон'югатів, що застосовуються у більшості випадків. Синтезують і змішують пептид А (будь-яка антигенна послідовність, наприклад, послідовність АД, описана тут) і пептид В (амінокислотна послідовність, що включає в себе Т-хелперний епітоп). Після того, як вони приходять у контакт з відповідним активованим полігідроксиполімером, пептидиFigure 2: Schematic representation of the synthesis of immunogenic conjugates used in most cases. Peptide A (any antigenic sequence, such as the AD sequence described herein) and peptide B (an amino acid sequence including a T-helper epitope) are synthesized and mixed. After they come into contact with the corresponding activated polyhydroxy polymer, the peptides

А і В приєднуються за допомогою активної групи у співвідношенні, що відповідає вихідному співвідношенню між даними двома речовинами у суміші пептидів. Для подробиць див. приклад 4.A and B are joined by means of an active group in a ratio corresponding to the initial ratio between these two substances in the peptide mixture. For details, see example 4.

ВизначенняDefinition

Далі буде визначений і детально пояснений ряд термінів, що застосовуються у даному описі і формулі винаходу, для пояснення меж винаходу.Next, a number of terms used in this description and claims to explain the limits of the invention will be defined and explained in detail.

Терміни "амілоїд" і "амілоїдний білок", що застосовуються тут, є взаємозамінними і означають клас білкових нерозгалужених фібрил невизначеної довжини. Фібрили амілоїду виявляють здатність до забарвлення конго червоним і мають складчасту р-структуру, в якій поліпептидні ланцюги організовані у р- шари. Амілоїд, як правило, походить з амілоїдогенних білків, які володіють структурами попередників, що сильно відрізняються, але всі з яких можуть зазнавати структурної конверсії в аномально укладену форму, що являє собою будівельний блок протофіламенту спіралі Д-шару. Звичайно діаметр фібрил амілоїду змінюється приблизно від 70 до 120А.The terms "amyloid" and "amyloid protein" as used herein are used interchangeably and refer to a class of proteinaceous unbranched fibrils of indefinite length. Amyloid fibrils exhibit the ability to stain with Congo red and have a folded p-structure in which polypeptide chains are organized into p-layers. Amyloid typically originates from amyloidogenic proteins that have widely differing precursor structures, but all of which can undergo structural conversion into an aberrantly folded form that is the building block of the D-layer helix protofilament. Usually, the diameter of amyloid fibrils varies from approximately 70 to 120A.

Термін «амілоїдогенний білок» призначений для позначення поліпептиду, який залучений до утворення відкладень амілоїду, або, по суті, є частиною відкладень або є частиною біосинтетичного шляху, що приводить до утворення відкладень. Отже, прикладами амілоїдогенних білків є АРР і АД, але амілоїдогенними білками також можуть вважатися і білки, залучені до їх метаболізму. «Амілоїдний поліпептид» тут призначений для позначення поліпептидів, що включають в себе амінокислотну послідовність амілоїдогенних білків, які обговорюються вище, що походять від людини або інших ссавців (або їх укорочені варіанти, що розділяють з інтактним амілоїдогенним білком істотну кількістьThe term "amyloidogenic protein" is intended to refer to a polypeptide that is involved in the formation of amyloid deposits, or is essentially part of the deposits or is part of a biosynthetic pathway leading to the formation of deposits. So, APP and AD are examples of amyloidogenic proteins, but proteins involved in their metabolism can also be considered amyloidogenic proteins. "Amyloid polypeptide" is intended herein to refer to polypeptides comprising the amino acid sequence of the amyloidogenic proteins discussed above, derived from humans or other mammals (or truncated variants thereof that share with the intact amyloidogenic protein a substantial amount

В-клітинних епітопів), отже, амілоїдогенний поліпептид може, наприклад, включати в себе істотну ділянку попередника амілоїдогенного поліпептиду (у випадку АД один з можливих амілоїдних поліпептидів може походити з АРР). Також даний термін включає в себе неглікозильовані форми амілоїдогенних поліпептидів, що одержують у прокаріотичних системах, а також форми з різними профілями глікозилювання через застосування, наприклад, дріжджів або інших еукаріотичних систем, що експресують, які не належать до ссавців. Однак необхідно зазначити, що, коли застосовують термін "амілоїдогенний поліпептид", це означає, що поліпептид, який розглядається, при презентації тваринам, що піддаються впливу, звичайно є неімуногенним. Іншими словами, амілоїдогенний поліпептид являє собою власний білок або аналог такого власного білка, який звичайно не дає початку імунній відповіді проти амілоїдогенного білка тварини, що розглядається. «Аналог» являє собою молекулу, одержану з АРР або АД, що містить одну або декілька змін у своїй молекулярній структурі. Таку зміну, наприклад, можна здійснити при злитті поліамінокислот АРР або АД з відповідним для злиття партнером (тобто зміна у первинній структурі, яка виключно включає в себе С -і/абоB-cell epitopes), therefore, the amyloidogenic polypeptide may, for example, include a substantial part of the precursor of the amyloidogenic polypeptide (in the case of AD, one of the possible amyloid polypeptides may originate from APP). The term also includes non-glycosylated forms of amyloidogenic polypeptides obtained in prokaryotic systems, as well as forms with different glycosylation profiles through the use of, for example, yeast or other non-mammalian eukaryotic expressing systems. However, it should be noted that when the term "amyloidogenic polypeptide" is used, it means that the polypeptide in question, when presented to exposed animals, is usually non-immunogenic. In other words, an amyloidogenic polypeptide is a self-protein or an analog of such a self-protein that normally does not initiate an immune response against the amyloidogenic protein of the animal in question. "Analog" is a molecule derived from APP or AD containing one or more changes in its molecular structure. Such a change, for example, can be made by fusion of APP or AD polyamino acids with a suitable partner for fusion (i.e., a change in the primary structure, which exclusively includes C - and/or

М-кінцеві додавання амінокислотних залишків) і/або можна здійснювати у вигляді вставок і/або делецій і/або замін амінокислотної послідовності поліпептиду. Також у термін включені дериватизовані молекули, одержані з АРР або Ар, пор. обговорення модифікацій АРР або АД нижче. У деяких випадках аналог можна сконструювати з тим, щоб зменшити або навіть виключити здатність спричиняти появу антитіл проти нормального білка(ів)-попередника(ів) амілоїду, таким чином уникаючи небажаної взаємодії з (фізіологічно нормальною) неагрегованою формою поліпептиду, що є попередником амілоїдного білка.M-terminal addition of amino acid residues) and/or can be carried out in the form of insertions and/or deletions and/or substitutions of the amino acid sequence of the polypeptide. The term also includes derivatized molecules obtained from APP or Ар, cf. discussion of APP or AD modifications below. In some cases, the analog can be engineered to reduce or even eliminate the ability to elicit antibodies against the normal amyloid precursor protein(s), thereby avoiding unwanted interaction with the (physiologically normal) non-aggregated form of the amyloid precursor polypeptide .

Необхідно зазначити, що, як припускається, застосування як вакцини для людини чужорідного аналога (наприклад, собачого або свинячого аналога) АРР або АД людини створить бажаний імунітет проти АРР абоIt should be noted that the use of a foreign analog (eg, a canine or porcine analog) of human APP or AD as a human vaccine is expected to produce the desired immunity against APP or

АД. Таке застосування чужорідного аналога також розглядається як частина винаходу.HELL. Such application of a foreign analogue is also considered as part of the invention.

Термін «поліпептид» у даному контексті призначений для позначення і коротких пептидів від 2 до 10 амінокислотних залишків, і олігопептидів від 11 до 100 амінокислотних залишків, і поліпептидів з більш ніж 100 амінокислотних залишків. Більш того, також припускається, що даний термін охоплює білки, тобто функціональні біологічні молекули, які включають в себе щонайменше один поліпептид; коли такі біологічні молекули містять щонайменше два поліпептиди, останні можуть формувати комплекси, бути ковалентно зв'язаними або можуть бути зв'язаними нековалентно. Поліпептид(и) у білку можуть бути глікозильованими іабо ліпоїльованими, і/або включати в себе простетичні групи. Термін «поліамінокислота» також еквівалентний терміну «поліпептид».The term "polypeptide" in this context is intended to denote both short peptides of 2 to 10 amino acid residues, and oligopeptides of 11 to 100 amino acid residues, and polypeptides of more than 100 amino acid residues. Moreover, it is also assumed that this term covers proteins, that is, functional biological molecules that include at least one polypeptide; when such biological molecules contain at least two polypeptides, the latter may form complexes, be covalently linked or may be non-covalently linked. The polypeptide(s) in the protein may be glycosylated and/or lipoylated, and/or include prosthetic groups. The term "polyamino acid" is also equivalent to the term "polypeptide".

Терміни «Т-лімфоцит» і «Т-клітина» застосовують поперемінно для лімфоцитів, що походять з тимуса, які відповідають за різні види імунної відповіді, опосередкованої клітинами, а також за хелперну активність у гуморальній імунній відповіді. Подібним чином терміни "В-лімфоцит" і "В-клітина" застосовують поперемінно для лімфоцитів, які продукують антитіла.The terms "T-lymphocyte" and "T-cell" are used interchangeably for thymus-derived lymphocytes that are responsible for various types of cell-mediated immune responses as well as helper activity in the humoral immune response. Similarly, the terms "B-lymphocyte" and "B-cell" are used interchangeably for lymphocytes that produce antibodies.

Термін «підпослідовність» означає будь-який безперервний відрізок щонайменше з З амінокислот або, коли доречно щонайменше з 3 нуклеотидів, безпосередньо одержаної з природних амінокислотної послідовності або послідовності нуклеїнових кислот амілоїду, відповідно.The term "subsequence" means any continuous stretch of at least 3 amino acids or, when appropriate, at least 3 nucleotides, directly derived from the natural amino acid sequence or amyloid nucleic acid sequence, respectively.

Термін «тварина» у даному контексті як правило, призначений для позначення виду тварини (переважно ссавця), такої як Ното 5аріеп5, Сапі5 дотезвіїсиз і т.п., а не тільки однієї-єдиної тварини. Однак цей термін також означає популяцію такого виду тварин, оскільки важливо, щоб всі індивіди, імунізовані способом відповідно до даного винаходу, володіли по суті однаковими АРР або АД, якщо брати до уваги імунізацію тварин одним і тим же імуногенним(и) засобом(ами). Фахівцям зрозуміло, що тварина у даному контексті являє собою живу істоту з імунною системою. Переважно, щоб тварина була хребетною, такою як ссавець.The term "animal" in this context, as a rule, is intended to denote a species of animal (mostly a mammal), such as Noto 5ariep5, Sapi5 dotezviisis, etc., and not just a single animal. However, this term also refers to a population of such an animal species, since it is important that all individuals immunized by a method according to the present invention possess essentially the same APP or AD, when taking into account the immunization of the animals with the same immunogenic agent(s). . Experts understand that an animal in this context is a living being with an immune system. Preferably, the animal is a vertebrate, such as a mammal.

Під терміном «знижувальна регуляція АРР або АД іп мімо» тут мають на увазі зменшення у живому організмі загальної кількості накопиченого амілоїдного білка (або амілоїду як такого) відповідного типу.By the term "downregulation of APP or AD ip mimo" here is meant a reduction in the living organism of the total amount of accumulated amyloid protein (or amyloid as such) of the corresponding type.

Знижувальну регуляцію можна одержати за допомогою декількох механізмів, з яких проста взаємодія з амілоїдом за допомогою зв'язування антитіл, так, щоб запобігти аномальній агрегації, являє собою найбільш простий. Однак в об'єм даного винаходу також входить те, що зв'язування антитіл приводить до видалення амілоїду поглинаючими клітинами (такими як макрофаги та інші клітини, що фагоцитують), і що антитіла взаємодіють з іншими амілоїдогенними поліпептидами, які приводять до утворення амілоїду.Down-regulation can be achieved by several mechanisms, of which simple interaction with amyloid by binding antibodies, so as to prevent abnormal aggregation, is the simplest. However, it is also within the scope of this invention that the binding of antibodies leads to the removal of amyloid by engulfing cells (such as macrophages and other phagocytic cells) and that the antibodies interact with other amyloidogenic polypeptides that lead to the formation of amyloid.

Додатковою можливістю є те, що антитіла зв'язують АД поза ЦНС, таким чином видаляючи АД з ЦНС за допомогою простого принципу дії мас.An additional possibility is that antibodies bind AD outside the CNS, thus removing AD from the CNS using a simple principle of mass action.

Вираз «ефективна презентація ... імунній системі» призначений для позначення того, що імунна система тварин у контрольованому режимі зазнає імуногенної провокації імунної відповіді. Як стане зрозуміло з опису нижче, таку провокацію відповіді імунної системи можна провести рядом способів, найбільш важливі з яких являють собою вакцинацію поліпептидом, що містить «фармацини» (тобто вакцину, яку вводять для лікування поточної хвороби або поліпшення стану при цій хворобі) або вакцинацію нуклеїновою кислотою, що містить «фармацини». Важливим результатом для досягнення є те, щоб імунокомпетентні клітини тварини протистояли антигену імунологічно ефективним способом, тоді як точний спосіб досягнення такого результату є менш важливим для ідеї відповідно до винаходу, що лежить в основі даного винаходу.The expression "effective presentation ... to the immune system" is intended to indicate that the immune system of animals in a controlled manner undergoes an immunogenic provocation of an immune response. As will become clear from the description below, such a provocation of the immune system response can be carried out in a number of ways, the most important of which are vaccination with a polypeptide containing "pharmacines" (ie, a vaccine administered to treat or improve the condition of an ongoing disease) or vaccination nucleic acid containing "pharmacins". An important result to achieve is that the immunocompetent cells of the animal oppose the antigen in an immunologically effective manner, while the exact way of achieving such a result is less important to the idea according to the invention underlying the present invention.

Термін «імуногенно ефективна кількість» має значення, звичайно прийняте у даній області, тобто він означає кількість імуногена, якої досить для індукції імунної відповіді, що значимо охоплює патогенні речовини, які розділяють загальні імунологічні властивості з імуногеном.The term "immunogenically effective amount" has a meaning generally accepted in the art, that is, it means an amount of immunogen that is sufficient to induce an immune response, which significantly includes pathogens that share common immunological properties with the immunogen.

Коли кажуть, що АРР або АД «модифіковані», тут це означає, що проводили хімічну модифікацію поліпептиду АРР або Ар. Така модифікація може являти собою одержання похідних (наприклад, алкілування) визначених амінокислотних залишків у послідовності, але як можна буде зрозуміти з опису нижче, переважні модифікації включають в себе зміни первинної структури амінокислотної послідовності.When it is said that APP or AD is "modified", here it means that chemical modification of the APP or Aβ polypeptide was carried out. Such a modification may be the derivation (for example, alkylation) of certain amino acid residues in the sequence, but as will be understood from the description below, preferred modifications include changes in the primary structure of the amino acid sequence.

Коли обговорюють "аутотолерантність до АРР або АВ", зрозуміло, що оскільки поліпептид являє собою власний білок популяції, що підлягає вакцинації, у звичайних індивідів у популяції не виникає імунної відповіді проти поліпептиду; однак це не можна виключити, оскільки індивіди, що рідко зустрічаються у популяції тварин, можуть бути здатні продукувати антитіла до нативного поліпептиду, наприклад, як частина аутоїмунного розладу. Принаймні, тварина звичайно аутотолерантна тільки до свого власного АРР або АД, однак не можна виключати, що дана тварина також буде толерантною до аналогів, одержаних від іншого виду тварин або з популяції з іншим фенотипом. "Чужорідний Т-клітинний епітоп" (або: «Чужорідний Т-лімфоцитарний епітоп») являє собою пептид, що здатний зв'язуватися з молекулою МН і стимулює Т-клітини у виду тварин. Переважні чужорідні Т-клітинні епітопи являють собою "змішані" епітопи, тобто епітопи, що зв'язуються основною частиною молекул МНС конкретного класу у виду тварин або популяції. Відома тільки дуже обмежена кількість таких змішаних Т- клітинних епітопів, і вони детально обговорюються нижче. Змішані Т-клітинні епітопи також позначають як "універсальні" Т-клітинні епітопи. Необхідно зазначити, що для імуногенів, які застосовуються відповідно до даного винаходу, щоб бути ефективними якомога в більшій частині популяції тварин, можуть бути необхідні 1) вставка декількох чужорідних Т-клітинних епітопів в один і той же аналог або 2) одержання декількох аналогів, де кожний з аналогів володіє різним вставленим змішаним епітопом. Необхідно також зазначити,When "autotolerance to APP or AB" is discussed, it is understood that since the polypeptide is the own protein of the population to be vaccinated, no immune response against the polypeptide occurs in normal individuals in the population; however, this cannot be ruled out because rare individuals in the animal population may be able to produce antibodies to the native polypeptide, for example, as part of an autoimmune disorder. At least, an animal is usually autotolerant only to its own APP or AD, but it cannot be excluded that a given animal will also be tolerant to analogues obtained from another animal species or from a population with a different phenotype. "Foreign T-cell epitope" (or: "Foreign T-lymphocyte epitope") is a peptide capable of binding to the MH molecule and stimulating T-cells in an animal species. The preferred foreign T-cell epitopes are "mixed" epitopes, that is, epitopes that are bound by the main part of MHC molecules of a particular class in an animal species or population. Only a very limited number of such mixed T-cell epitopes are known and are discussed in detail below. Mixed T-cell epitopes are also referred to as "universal" T-cell epitopes. It should be noted that for the immunogens used in accordance with the present invention to be effective as possible in the largest part of the animal population, it may be necessary to 1) insert several foreign T-cell epitopes into the same analogue or 2) obtain several analogues where each of the analogues has a different inserted mixed epitope. It should also be noted that

що ідея про чужорідні Т-клітинні епітопи також включає в себе застосування прихованих Т-клітинних епітопів, тобто епітопів, що одержані з власних білків і викликають імунологічну реакцію тільки тоді, коли вони існують в ізольованій формі, не будучи частиною власного білка, що розглядається. «Чужорідний Т-хелперний лімфоцитарний епітоп» (чужорідний Тн-епітоп) являє собою чужорідний Т- клітинний епітоп, який зв'язується з молекулою МНС класу ІІ і який може бути представлений на поверхні клітини (АРС), що презентує епітоп, у зв'язаному з молекулою МН класу ІІ виді. «Функціональна ділянка» (біологічної) молекули у даному контексті означає ділянку молекули, яка відповідає щонайменше за один з біохімічних або фізіологічних ефектів, що викликаються молекулою. У даній області добре відомо, що багато ферментів та інших ефекторних молекул володіють активною ділянкою, що відповідає за ефекти, які викликаються молекулою, що розглядається. Інші ділянки молекули можуть служити для цілей стабілізації або поліпшення розчинності, і тому їх можна видалити, якщо дані цілі не мають значення у контексті визначеного здійснення даного винаходу. Наприклад, в АРР або Ар можливим є застосування визначених цитокінів як груп, що модифікують (пор. докладну дискусію нижче), і в такому випадку проблема стабільності може бути несуттєвою, оскільки зв'язування з АРР або АД може забезпечувати необхідну стабільність.that the idea of foreign T-cell epitopes also includes the use of hidden T-cell epitopes, that is, epitopes derived from self-proteins that cause an immunological response only when they exist in an isolated form, not being part of the self-protein in question. "Foreign T-helper lymphocyte epitope" (foreign Tn-epitope) is a foreign T-cell epitope that binds to the MHC class II molecule and that can be presented on the surface of the epitope-presenting cell (ARC) in the bound to a class II type MH molecule. "Functional region" of a (biological) molecule in this context means a region of the molecule that is responsible for at least one of the biochemical or physiological effects caused by the molecule. It is well known in the art that many enzymes and other effector molecules have an active site that is responsible for the effects caused by the molecule in question. Other regions of the molecule may serve stabilization or solubility enhancement purposes and may therefore be removed if these purposes are not relevant in the context of a particular practice of the present invention. For example, in APP or AR, it is possible to use defined cytokines as modifying groups (cf. detailed discussion below), in which case the stability problem may not be significant, since binding to APP or AD may provide the necessary stability.

Термін «ад'ювант» має те ж значення, яке є загальноприйнятим в області технології вакцин, тобто речовина або композиція речовин, яка 1) не здатна самостійно викликати специфічну імунну відповідь проти імуногена вакцини, але яка, 2) проте, здатна посилити імунну відповідь проти імуногена. Або, іншими словами, вакцинація одним ад'ювантом не забезпечує імунну відповідь проти імуногена, вакцинація імуногеном може або не може дати початок імунній відповіді проти імуногена, але комбінована вакцинація імуногеном і ад'ювантом викликає імунну відповідь на імуноген, яка є більш сильною, ніж викликана одним імуногеном. «Позиціонування або націлювання» молекули у даному контексті призначене для позначення ситуації, коли молекула при введенні тварині переважно з'являється у визначеній(их) тканині(ах) або переважно асоційована з визначеними клітинами або клітинними типами. Ефекту можна досягти рядом способів, включаючи формування молекули у композицію, що полегшує позиціонування, або введення у молекулу груп, які полегшують позиціонування. Дані проблеми детально обговорюються нижче. "Стимуляція імунної системи" означає, що речовина або композиція речовин виявляє спільний, неспецифічний імуностимулювальний ефект. Ряд ад'ювантів і передбачувані ад'юванти (такі як визначені цитокіни) володіють здатністю стимулювати імунну систему. Результат застосування імуностимулювальних засобів являє собою підвищену «готовність» імунної системи, що означає, що спільна або подальша імунізація імуногеном викликає значно більш ефективну імунну відповідь у порівнянні з окремим застосуванням імуногена. «Продуктивне зв'язування» означає зв'язування пептиду з молекулою МНС (класу І або ІІ), щоб було можливо стимулювати Т-клітини, які зв'язуються з клітинами, які презентують пептид, зв'язаний з молекулою МНС. Наприклад, пептид, зв'язаний з молекулою МНС класу І! на поверхні АРС, є продуктивно зв'язаним, якщо дана АРС стимулює Тн-клітини, що зв'язуються з комплексом презентований пептид-МНО класу І.The term "adjuvant" has the same meaning that is generally accepted in the field of vaccine technology, that is, a substance or composition of substances that 1) is not capable of independently eliciting a specific immune response against the vaccine immunogen, but which, 2) nevertheless is capable of enhancing the immune response against immunogen. Or, in other words, vaccination with a single adjuvant does not elicit an immune response against the immunogen, vaccination with an immunogen may or may not initiate an immune response against the immunogen, but combined vaccination with an immunogen and adjuvant elicits an immune response to the immunogen that is stronger than caused by one immunogen. "Positioning or targeting" of a molecule in this context is intended to refer to a situation where the molecule, when administered to an animal, preferentially appears in a specific tissue(s) or is preferentially associated with specific cells or cell types. The effect can be achieved in a number of ways, including forming the molecule into a composition that facilitates positioning, or introducing groups into the molecule that facilitate positioning. These problems are discussed in detail below. "Stimulation of the immune system" means that the substance or composition of substances exhibits a common, non-specific immunostimulatory effect. A number of adjuvants and putative adjuvants (such as certain cytokines) have the ability to stimulate the immune system. The result of the use of immunostimulating agents is an increased "readiness" of the immune system, which means that joint or subsequent immunization with an immunogen causes a much more effective immune response compared to a separate application of the immunogen. "Productive binding" means the binding of the peptide to the MHC molecule (class I or II) so that it is possible to stimulate T cells that bind to cells that present the peptide bound to the MHC molecule. For example, a peptide bound to a class I MHC molecule! on the surface of APC, is productively bound if this APC stimulates T cells that bind to the presented peptide-MNO class I complex.

Переважні здійснення знижувальної регуляції амілоїду Переважно, щоб аналог, який застосовується як імуноген у способі відповідно до винаходу, являв собою модифіковану молекулу АРР або АД, де присутня щонайменше одна зміна в амінокислотній послідовності АРР або АД, оскільки у цьому випадку шанси одержання дуже значного порушення аутотолерантності сильно полегшені, що очевидно, наприклад, з результатів, представлених тут у прикладі 2, де імунізацію диким типом Ар порівнюють з імунізацією варіантною молекулою АД. Показано (У Ват І! еї аї., 1996, 9. Іттипої. 157: 4796-4804), що потенційно аутоїмунні В-лімфоцити, які розпізнають власні білки, фізіологічно присутні у нормальних індивідів. Однак для індукції цих В-лімфоцитів для фактичної продукції антитіл, що реагують з відповідними власними білками, необхідне сприяння Т-хелперних лімфоцитів (Тн-клітини, або Тн-лімфоцити), що продукують цитокіни. Звичайно така допомога не забезпечується, оскільки Т-лімфоцити, як правило, не розпізнають Т- клітинні епітопи, одержані з власних білків, коли вони представлені клітинами (АРС), що презентують антиген. Однак якщо забезпечити елемент "чужорідності" у власному білку (тобто ввести імунологічно значиму модифікацію), Т-клітини, які розпізнають чужорідний елемент, активуються при розпізнаванні чужорідного епітопу на АРС (передусім, такий, як мононуклеарна клітина). Поліклональні В-лімфоцити (що також є АРС), здатні до розпізнавання власних епітопів на модифікованих власних білках, також інтерналізують антиген і згодом представляють чужорідний) Т-епітоп(и) з нього, а активовані Т-лімфоцити таким аутоїмунним поліклональним В-лімфоцитам згодом забезпечують допомогу цитокінами. Оскільки антитіла, що продукуються даними поліклональними В-лімфоцитами, реагують з різними епітопами на модифікованому поліпептиді, включаючи ті, які також представлені на нативному поліпептиді, індукується антитіло, що перехресно реагує з немодифікованим власним білком. На закінчення, Т-лімфоцити можуть бути приведені в дію так, як якби популяція поліклональних В-лімфоцитів розпізнавала б повністю чужорідний антиген, тоді як фактично тільки вбудований(і) епітоп(и) є чужорідним(и) для хазяїна. Таким чином, індукуються антитіла, здатні до перехресної реакції з немодифікованими власними антигенами.Preferred implementation of down-regulation of amyloid It is preferable that the analogue used as an immunogen in the method according to the invention is a modified molecule of APP or AD, where there is at least one change in the amino acid sequence of APP or AD, because in this case the chances of obtaining a very significant violation of autotolerance greatly facilitated, as is evident, for example, from the results presented here in Example 2, where immunization with wild-type Ar is compared with immunization with a variant AD molecule. It is shown (U Vat I!ei ai., 1996, 9. Ittypoi. 157: 4796-4804) that potentially autoimmune B-lymphocytes, which recognize their own proteins, are physiologically present in normal individuals. However, for the induction of these B-lymphocytes for the actual production of antibodies that react with the corresponding own proteins, the assistance of T-helper lymphocytes (Tn-cells, or Tn-lymphocytes) that produce cytokines is necessary. Usually, such help is not provided, because T-lymphocytes, as a rule, do not recognize T-cell epitopes derived from their own proteins when presented by antigen-presenting cells (APCs). However, if you provide a "foreign" element in your own protein (that is, introduce an immunologically significant modification), T-cells that recognize a foreign element are activated upon recognition of a foreign epitope on APC (primarily, such as a mononuclear cell). Polyclonal B-lymphocytes (which are also APCs) capable of recognizing self-epitopes on modified self-proteins also internalize antigen and subsequently present foreign) T-epitope(s) from it, and activated T-lymphocytes to such autoimmune polyclonal B-lymphocytes subsequently provide help with cytokines. Since the antibodies produced by these polyclonal B-lymphocytes react with different epitopes on the modified polypeptide, including those also present on the native polypeptide, an antibody is induced that cross-reacts with the unmodified self protein. In conclusion, T lymphocytes can be activated as if a population of polyclonal B lymphocytes recognized a completely foreign antigen, when in fact only the integrated epitope(s) are foreign to the host. Thus, antibodies capable of cross-reaction with unmodified self-antigens are induced.

У даній області відомо декілька шляхів модифікації власного антигену пептиду для досягнення порушення аутотолерантності. Але все-таки переважно, щоб аналог відповідно до даного винаходу включав в себе - щонайменше одну першу введену групу, яка націлює модифіковану молекулу на клітину (АРС), що презентує антиген, і/або - щонайменше одну другу введену групу, яка стимулює імунну систему, і/або - щонайменше одну третю введену групу, яка оптимізує представлення аналога імунній системі.In this area, several ways of modifying the peptide's own antigen are known to achieve a violation of autotolerance. But it is still preferable that the analog according to this invention includes - at least one first introduced group that targets the modified molecule to the antigen-presenting cell (APC) and/or - at least one second introduced group that stimulates the immune system , and/or - at least one third introduced group that optimizes the presentation of the analog to the immune system.

Однак всі ці модифікації потрібно проводити поки в АРР або АВ зберігається істотна частина вихіднихHowever, all these modifications must be carried out while a significant part of the output is stored in APP or AV

В-клітинних епітопів, оскільки розпізнавання В-лімфоцитами нативної молекули таким чином посилюється.B-cell epitopes, since the recognition of the native molecule by B-lymphocytes is thus enhanced.

В одному з переважних здійснень ковалентно або нековалентно введені бічні групи (у вигляді чужорідних Т-клітинних епітопів або вказаних вище першої, другої і третьої груп). Це означає, що відгалуження з амінокислотних залишків, одержані з АРР або Ар, дериватизовані без зміни первинної амінокислотної послідовності або щонайменше без внесення змін у пептидних зв'язках між індивідуальними амінокислотами у ланцюгу.In one of the preferred implementations, covalently or non-covalently introduced side groups (in the form of foreign T-cell epitopes or the above first, second and third groups). This means that branches from amino acid residues obtained from APP or Ar are derivatized without changing the primary amino acid sequence or at least without making changes in the peptide bonds between individual amino acids in the chain.

В альтернативному і переважному здійсненні застосовують амінокислотну заміну і/або делецію, і/або вставку, і/або додавання (які можна провести за допомогою рекомбінантних способів або за допомогою пептидного синтезу; модифікації що включають в себе більш довгі ділянки з амінокислот, можуть приводити до утворення гібридних поліпептидів). Одну з особливо переважних версій даного здійснення являє собою технологія, описана у М/О 95/058491|, де описаний спосіб знижувальної регуляції власних білків шляхом імунізації аналогами власних білків, де ділянка амінокислотної послідовності (ряд послідовностей) замінена відповідною ділянкою амінокислотної послідовності(ей), кожна з яких містить чужорідний імунодомінантний Т-клітинний епітоп, тоді як одночасно в аналогу зберігається повна третинна структура власного білка. Однак для цілей даного винаходу істотно, якщо модифікація (чи то вона є вставкою, додаванням, делецією або заміною) приводить до утворення чужорідного Т-клітинного епітопу і одночасно зберігає значну кількість В-клітинних епітопів в АРР або АД. Однак для одержання максимальної ефективності в індукції імунної відповіді переважно, щоб у модифікованій молекулі зберігалася повна третинна структура АРР або АВ.In an alternative and preferred implementation, amino acid replacement and/or deletion, and/or insertion, and/or addition are used (which can be carried out using recombinant methods or by peptide synthesis; modifications involving longer stretches of amino acids can lead to formation of hybrid polypeptides). One of the particularly preferred versions of this implementation is the technology described in M/O 95/058491|, which describes a method of down-regulation of own proteins by immunization with analogs of own proteins, where a section of the amino acid sequence (a series of sequences) is replaced by a corresponding section of the amino acid sequence(s) , each of which contains a foreign immunodominant T-cell epitope, while at the same time the analog retains the complete tertiary structure of its own protein. However, for the purposes of this invention, it is essential if the modification (whether it is an insertion, addition, deletion or replacement) leads to the formation of a foreign T-cell epitope and simultaneously preserves a significant number of B-cell epitopes in APP or AD. However, in order to obtain the maximum efficiency in the induction of an immune response, it is preferable that the complete tertiary structure of APP or AB is preserved in the modified molecule.

У деяких випадках переважно, щоб АРР або Ар, або їх фрагменти були мутантними. Особливо переважними є варіанти замін, де метіонін у положенні 35 в Ар-43 заміщений, переважно лізином або ізолейцином або просто делетований. Особливо переважні аналоги містять один-єдиний метіонін, розташований на С-кінці, або тому, що він зустрічається в амілоїдогенному поліпептиді або чужорідному Тн- епітопі від природи, або тому, що його туди вставили або додали. Отже, також переважно, щоб ділянка аналога, яка включає Тн-епітоп, також не містила метіоніну, виключаючи можливе С-кінцеве розташування метіоніну.In some cases, it is preferable that APP or Ar, or their fragments, be mutant. Substitution variants where methionine at position 35 in Ar-43 is replaced, preferably by lysine or isoleucine or simply deleted, are especially preferred. Particularly preferred analogues contain a single methionine located at the C-terminus, either because it occurs naturally in the amyloidogenic polypeptide or foreign Tn epitope, or because it has been inserted or added there. Therefore, it is also preferred that the region of the analog that includes the Tn epitope also does not contain methionine, excluding the possible C-terminal location of methionine.

Основна причина для видалення всіх метіонінів, крім одного, полягає у тому, що стає можливим рекомбінантно одержувати полімерні аналоги, які можна послідовно відщеплювати бромціаном з виходом окремого аналога. Перевага полягає у тому, що рекомбінантна продукція полегшує даний шлях.The main reason for removing all but one of the methionines is that it becomes possible to recombinantly obtain polymeric analogs that can be sequentially cleaved with cyanide bromide to yield a single analog. The advantage is that recombinant products facilitate this way.

Фактично, як правило, переважно, щоб всі аналоги АРР або Ар, які застосовуються відповідно до даного винаходу, володіли характерною рисою простого включення в себе одного-єдиного метіоніну, розташованого в аналогу як С-кінцева амінокислота, і щоб всі інші метіоніни або в амілоїдогенному поліпептиді, або у чужорідному Тн-епітопі були видалені або заміщені іншою амінокислотою.In fact, it is generally preferred that all APP or Aβ analogs used in accordance with the present invention possess the characteristic feature of simply incorporating a single methionine located in the analog as the C-terminal amino acid, and that all other methionines either in the amyloidogenic polypeptide, or in a foreign Tn-epitope were deleted or replaced by another amino acid.

Додаткова цікава мутація являє собою делецію або заміщення фенілаланіну у положенні 19 Ар-43, а особливо переважно, щоб мутація являла собою заміну фенілаланінового залишку на пролін.An additional interesting mutation is a deletion or substitution of phenylalanine at position 19 of Ar-43, and it is particularly preferred that the mutation is a replacement of a phenylalanine residue with a proline.

Інші цікаві поліамінокислоти для застосування в аналогах являють собою укорочені частини білка Ар- 43. їх можна застосовувати в імуногенних аналогах відповідно до даного винаходу. Особливо переважними є укорочені частини АД (1-42), АД (1-40), АД (1-39), АД (1-35), АД (1-34), Ар (1-28), Ар (1-12), А (1-5), АД (13- 28), АД (13-35), Ар (17-28), АВ (25-35), Ар (35-40), Ар (36-42) і Ар (35-42) (де числа у дужках означають відрізки амінокислот Ар -43, які складають відповідний фрагмент: наприклад, Ар (35-40) ідентичний амінокислотам 706-711 в БЕО ІЮ МО:2). Всі ці варіанти з укороченими частинами Ар-43 можна одержати з описаними тут фрагментами АД, конкретно з варіантами 9, 10, 11, 12, і 13, вказаними у прикладі 1.Other interesting polyamino acids for use in analogs are truncated parts of the protein Ar-43. They can be used in immunogenic analogs according to this invention. Shortened parts of AD (1-42), AD (1-40), AD (1-39), AD (1-35), AD (1-34), Ar (1-28), Ar (1 -12), A (1-5), AD (13-28), AD (13-35), Ar (17-28), AB (25-35), Ar (35-40), Ar (36- 42) and Ar (35-42) (where the numbers in parentheses mean segments of amino acids Ar-43, which make up the corresponding fragment: for example, Ar (35-40) is identical to amino acids 706-711 in BEO IU MO:2). All these variants with shortened parts of Ar-43 can be obtained with the AD fragments described here, specifically with variants 9, 10, 11, 12, and 13, indicated in example 1.

Наступна формула описує молекулярні конструкції, що відносяться до винаходу: (МООБ))5і(амілоїдет)н(МОЮ»)зг(амілоїдег) по... () (МОВх»х)«хамілоїдех) пх де амілоїдеї - амілоїдех являють собою х В-клітинний епітоп, що містить підпослідовності АРР або Ар, які незалежно є ідентичними або неідентичними, і які можуть містити чужорідні бічні групи, х являє собою число 23, пі-пх являють собою х чисел 20 (щонайменше, одне х1), МО0БІ-МОЮОх являють собою х модифікацій, внесених між представленими В-клітинними епітопами, і 51-5х являють собою х чисел 20 (щонайменше одне»1!, якщо у послідовності амілоїдех не внесена жодна бічна група). Таким чином, враховуючи загальні функціональні обмеження на імуногенність конструкції, винахід допускає всі види перестановок оригінальної послідовності АРР або Ар і всі види модифікацій у ній. Таким чином, у винахід включені модифікований АРР або АД, одержані за допомогою пропускання частин послідовності, які, наприклад, виявляють іп мімо несприятливі ефекти, або пропускання частин, які звичайно є внутрішньоклітинними і, таким чином, можуть дати початок небажаним імунологічним реакціям.The following formula describes the molecular structures related to the invention: (MOOB))5i(amyloidet)n(MYU»)zg(amyloideg) po... () (МОВх»х)«hamyloidech) х where amyloides - amyloidech represent x A B-cell epitope containing APP or Aβ subsequences that are independently identical or non-identical and that may contain foreign side groups, x is the number 23, pi-x are the x numbers 20 (at least one x1), MO0BI- MY00x represent x modifications introduced between the B-cell epitopes presented, and 51-5x represent x numbers of 20 (at least one»1!, if no side group is introduced in the amyloid sequence). Thus, taking into account the general functional restrictions on the immunogenicity of the design, the invention allows all kinds of permutations of the original sequence of APP or Ar and all kinds of modifications in it. Thus, the invention includes modified APP or AD obtained by omitting parts of the sequence, which, for example, reveal ip without adverse effects, or omitting parts that are usually intracellular and, thus, can give rise to unwanted immunological reactions.

Одна переважна версія конструкцій, окреслених вище, коли застосовна, являє собою конструкції, де підпослідовність, що містить В-клітинний епітоп амілоїдного білка, не експонована екстрацелюлярно у попередньому поліпептиді, з якого одержаний амілоїд. Такий вибір епітопів служить гарантією того, що не утворяться антитіла, які могли б реагувати з клітинами, що продукують попередник, і отже, імунна відповідь, що виробляється, стає обмежено направленою імунною відповіддю проти небажаних накопичень амілоїду.One preferred version of the designs outlined above, when applicable, is a design where the subsequence containing the B-cell epitope of the amyloid protein is not exposed extracellularly in the precursor polypeptide from which the amyloid is derived. This selection of epitopes ensures that no antibodies are produced that could react with the progenitor-producing cells, and thus the immune response produced becomes a narrowly directed immune response against unwanted amyloid deposits.

Наприклад, у цьому випадку можна індукувати імунітет проти епітопів АРР або АД, експонованих в екстрацелюлярну фазу, тільки коли вони вільні від будь-якого зв'язку з клітинами, що їх продукують.For example, in this case, it is possible to induce immunity against APP or AD epitopes, exposed in the extracellular phase, only when they are free from any connection with the cells that produce them.

Збереження істотної частини В-клітинних епітопів або навіть всієї третинної структури білка, що піддається модифікації, як тут бажано, можна досягти декількома шляхами. Один з них являє собою просте одержання поліклональної антисироватки, направленої проти поліпептиду, що розглядається (наприклад, антисироватка, одержана від кролика), і застосування даної антисироватки згодом як тестового реагенту (наприклад, конкурентної ЕГІ5А) проти одержаних модифікованих білків. Модифіковані версії (аналоги), які реагують з антисироваткою у тому ж об'ємі, що і АРР або АД необхідно розглядати як такі, що володіють повністю однаковою третинною структурою, що і АРР або АД, тоді як аналоги, які виявляють обмежену (але все ще значну і специфічну) реактивність з такою антисироваткою розглядають як такі, що зберегли істотну частину вихідних В-клітинних епітопів.Retention of a substantial portion of the B-cell epitopes or even the entire tertiary structure of the protein to be modified, as desired here, can be achieved in several ways. One of them is the simple preparation of a polyclonal antiserum directed against the polypeptide under consideration (for example, an antiserum obtained from a rabbit), and the use of this antiserum subsequently as a test reagent (for example, competitive EGI5A) against the obtained modified proteins. Modified versions (analogs) that react with antiserum in the same volume as APP or AD must be considered as having exactly the same tertiary structure as APP or AD, while analogs that show limited (but all still significant and specific) reactivity with such an antiserum is considered as having preserved a significant part of the original B-cell epitopes.

Альтернативно, можна провести відбір моноклональних антитіл, що реагують з різними епітопами наAlternatively, it is possible to select monoclonal antibodies reacting with different epitopes on

АРР або АД, і використати їх як тестову панель. Даний підхід має перевагу, що дозволяє 1) картування епітопів АРР або Ар і 2) картування епітопів, збережених в одержаних аналогах.APP or AD, and use them as a test panel. This approach has the advantage of allowing 1) mapping of APP or Aβ epitopes and 2) mapping of epitopes conserved in the resulting analogs.

Звичайно, у третьому наближенні слід би визначити З-вимірну структуру АРР або АД, або їх біологічно активного укороченого продукту (пор. вище) і порівняти їх з визначеною тривимірною структурою одержаних аналогів. Тривимірну структуру можна розрізнити за допомогою вивчення дифракції рентгенівських променів і ЯМР-спектроскопії. Додаткову інформацію відносно третинної структури до деякої міри можна одержати при вивченні циркулярного дихроїзму, який має ту перевагу, що єдино необхідним для одержання корисної інформації про третинну структуру даної молекули є очищений поліпептид (тоді як при дифракції рентгенівських променів необхідно забезпечити кристалізований поліпептид, а для ЯМР необхідно забезпечити ізотопні варіанти поліпептиду). Однак зрештою дифракція рентгенівських променів іOf course, in the third approximation one should determine the 3-dimensional structure of APP or AD, or their biologically active shortened product (cf. above) and compare them with the determined 3-dimensional structure of the obtained analogues. The three-dimensional structure can be distinguished by studying X-ray diffraction and NMR spectroscopy. Additional information about the tertiary structure can be obtained to some extent by studying circular dichroism, which has the advantage that the only thing necessary to obtain useful information about the tertiary structure of a given molecule is a purified polypeptide (whereas in X-ray diffraction it is necessary to provide a crystallized polypeptide, and for NMR it is necessary to provide isotopic variants of the polypeptide). However, in the end X-ray diffraction and

ЯМР необхідні для одержання переконливих даних, оскільки циркулярний дихроїзм може надати тільки непрямі докази коректності З-вимірної структури за допомогою інформації про елементи вторинної структури.NMR is necessary to obtain convincing data, since circular dichroism can only provide indirect evidence of the correctness of the 3-dimensional structure by means of information about the elements of the secondary structure.

В одному з переважних здійснень винаходу застосовують множинні представлення В-лімфоцитарних епітопів АРР або Ар (наприклад, формула |, де щонайменше один В-клітинний епітоп представлений у двох положеннях). Даного ефекту можна досягти різними шляхами, наприклад, шляхом простого одержання гібридних поліпептидів, що містять структуру (одержаний з АРР або АД поліпептид)т, де т являє собою число 22, і потім ввести модифікації, які обговорюються тут, щонайменше в одну з послідовностей АРР абоIn one of the preferred implementations of the invention, multiple representations of B-lymphocyte epitopes of APP or Ar are used (for example, the formula | where at least one B-cell epitope is represented in two positions). This effect can be achieved in various ways, for example, by simply preparing hybrid polypeptides containing the structure (APP-derived or AD polypeptide)t, where t is the number 22, and then introducing the modifications discussed herein into at least one of the APP sequences or

АД. Переважно, щоб модифікації, які вводяться, включали в себе щонайменше одну дуплікацію епітопу В- лімфоциту і/або введення гаптену. Дані здійснення, включаючи множинні представлення вибраних епітопів, особливо переважні у ситуаціях, де як компоненти засобів для вакцин придатні просто невеликі частиниHELL. Preferably, the modifications that are introduced include at least one duplication of the B-lymphocyte epitope and/or the introduction of a hapten. Embodiments including multiple representations of selected epitopes are particularly preferred in situations where only small portions are suitable as components of vaccine formulations.

АРР або АД.APP or AD.

Як вказано вище, введення чужорідного Т-клітинного епітопу можна досягти щонайменше вставкою, додаванням, делецією або заміною однієї амінокислоти. Зрозуміло, у звичайній ситуації відбувається введення більш ніж однієї зміни в амінокислотну послідовність (наприклад, вставка або заміна цілого Т- клітинного епітопу), але важливою метою для досягнення є те, що аналог при процесуванні клітиною (АРС), яка представляє антиген, дасть початок такому чужорідному імунодомінантному Т-клітинному епітопу, представленому у зв'язку з молекулою МНС класу ІІ на поверхні АРС. Таким чином, якщо амінокислотна послідовність АРР або Ар у відповідних положеннях містить ряд амінокислотних залишків, які можна виявити у чужорідному Тн-епітопі, тоді введення чужорідного Тн-епітопу може бути досягнуте шляхом забезпечення амінокислот, що залишилися, чужорідного епітопу за допомогою вставки, додавання, делеції або заміни амінокислот. Іншими словами, введення повного Тн-епітопу за допомогою вставки або заміни для задоволення цілей даного винаходу не є необхідним.As indicated above, the introduction of a foreign T-cell epitope can be achieved by inserting, adding, deleting or replacing at least one amino acid. Of course, in the usual situation more than one change in amino acid sequence is introduced (eg, insertion or replacement of an entire T-cell epitope), but an important goal to achieve is that the antigen-presenting cell (ARC) analog will give rise to to such a foreign immunodominant T-cell epitope presented in connection with the MHC class II molecule on the surface of ARS. Thus, if the APP or Aβ amino acid sequence at the appropriate positions contains a number of amino acid residues that can be detected in a foreign Tn epitope, then introduction of a foreign Tn epitope can be achieved by providing the remaining amino acids to the foreign epitope by insertion, addition, deletions or substitutions of amino acids. In other words, introduction of the entire Tn epitope by insertion or replacement is not necessary to fulfill the purposes of the present invention.

Переважно, щоб число вставок, делецій, замін або додавань амінокислот являло собою щонайменше 2, наприклад, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, і 25 вставок, замін, додавань або делецій. Крім того, переважно, щоб число вставок, замін додавань або делецій амінокислот не перевищувало 150, наприклад, не більше 100, не більше 90, не більше 80 і не більше 70. Особливо переважно, щоб число замін, вставок, делецій або додавань не перевищувало 60, і зокрема, дане число не повинно перевищувати 50 або навіть 40. Найбільш переважно число не перевершує 30. По відношенню до додавань амінокислот необхідно відмітити, що коли одержувана конструкція знаходиться у формі гібридного поліпептиду, їх часто значно більше ніж 150.Preferably, the number of amino acid insertions, deletions, substitutions or additions is at least 2, for example 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18 , 19, 20, and 25 insertions, substitutions, additions, or deletions. In addition, it is preferable that the number of insertions, substitutions, additions, or deletions of amino acids does not exceed 150, for example, no more than 100, no more than 90, no more than 80, and no more than 70. It is especially preferable that the number of substitutions, insertions, deletions, or additions does not exceed 60, and in particular, this number should not exceed 50 or even 40. Most preferably, the number does not exceed 30. In relation to amino acid additions, it should be noted that when the resulting construct is in the form of a hybrid polypeptide, there are often significantly more than 150.

Переважні здійснення даного винаходу включають в себе модифікацію за допомогою введення щонайменше одного чужорідного імунодомінантного Т-клітинного епітопу. Необхідно зрозуміти, що питання про імунодомінантність Т-клітинного епітопу залежить від виду тварини, що розглядається. Тут термін "Імунодомінування" буквально відноситься до епітопів, які у вакцинованих індивідів/популяції дають початок значній імунній відповіді, але добре відомим фактом є те, що Т-клітинний епітоп, який є імунодомінантним у одного індивіда/популяції не обов'язково є імунодомінантним у іншого індивіда того ж виду, навіть незважаючи на те, що він здатний до зв'язування з молекулами МНО-ЇЇ у останнього індивіда. Звідси для цілей даного винаходу імунодомінантний Т-клітинний епітоп являє собою Т-клітинний епітоп, який, коли представлений в антигені, ефективно забезпечить допомогу Т-клітин. Звичайно імунодомінантні Т-клітинні епітопи володіють такою природною здатністю, що вони по суті завжди представлені зв'язаними з молекулами МН класу ІІ, незалежно від поліпептиду, в якому вони знаходяться.Preferred implementations of this invention include modification by introducing at least one foreign immunodominant T-cell epitope. It should be understood that the question of immunodominance of a T-cell epitope depends on the species of animal under consideration. Here, the term "Immunodominance" literally refers to epitopes that elicit a significant immune response in vaccinated individuals/populations, but it is a well-known fact that a T-cell epitope that is immunodominant in one individual/population is not necessarily immunodominant in another individual of the same species, even despite the fact that it is capable of binding to INO-HER molecules in the last individual. Hence, for the purposes of this invention, an immunodominant T-cell epitope is a T-cell epitope that, when presented in an antigen, will effectively elicit T-cell help. Usually, immunodominant T-cell epitopes have such a natural ability that they are essentially always presented bound to MN class II molecules, regardless of the polypeptide in which they are found.

Іншим важливим питанням є проблема рестрикції МНС Т-клітинних епітопів. Як правило, природні Т- клітинні епітопи рестриційовані по МНС, тобто визначені пептиди, що складають Т-клітинний епітоп, будуть ефективно зв'язуватися тільки з підмножиною молекул МНС класу ІІ. Це, у свою чергу, має той ефект, що у більшості випадків застосування одного специфічного Т-клітинного епітопу приведе до компонента вакцини, ефективного тільки для частини популяції, і, в залежності від розміру цієї частини, може виявитися необхідним включати більше Т-клітинних епітопів в одну і ту ж молекулу або, альтернативно, готувати багатокомпонентну вакцину, де компоненти являють собою варіанти АРР або АД, відмінні один від одного природою введеного Т-клітинного епітопу.Another important issue is the problem of MHC restriction of T-cell epitopes. As a rule, natural T-cell epitopes are MHC-restricted, that is, certain peptides that make up the T-cell epitope will effectively bind only to a subset of MHC class II molecules. This in turn has the effect that, in most cases, the use of one specific T-cell epitope will result in a vaccine component that is only effective for a subset of the population, and depending on the size of that subset, it may be necessary to include more T-cell epitopes into the same molecule or, alternatively, to prepare a multicomponent vaccine, where the components are variants of APP or AD, different from each other by the nature of the introduced T-cell epitope.

Якщо МНеО-рестрикція Т-клітин, що застосовуються, невідома (наприклад, у ситуації, коли тварина, що вакцинується, володіє погано визначеним складом МНС), частину популяції, що охоплюється конкретною композицією вакцини, можна апроксимувати за допомогою наступної формули: пIf the MNeO-restriction of the T cells to be used is unknown (for example, in a situation where the animal being vaccinated has an ill-defined MHC composition), the fraction of the population covered by a particular vaccine composition can be approximated using the following formula: n

Іпопул -1- ПО - рі) (1) і-1 де рі являє собою частоту реагуючих у популяції на і-ий чужорідний Т-клітинний епітоп, представлений у композиції вакцини, а п являє собою загальне число чужорідних Т-клітинних епітетів. Таким чином, композиція вакцини, що містить З чужорідних Т-клітинних епітопи, які володіють частотами відповіді у популяції у розмірі 0,8, 0,7 і 0,6, відповідно, повинна датиIpopul -1- PO - ri) (1) i-1 where ri represents the frequency of responders in the population to the i-th foreign T-cell epitope presented in the vaccine composition, and n represents the total number of foreign T-cell epithets. Thus, a vaccine composition containing C foreign T-cell epitopes that have population response frequencies of 0.8, 0.7, and 0.6, respectively, should give

1-0,2х0,3х0,4-0,976, тобто у 97,6 процентів популяції статистично буде підвищуватися опосередкована МНО-1І відповідь на вакцину.1-0.2x0.3x0.4-0.976, that is, 97.6 percent of the population will statistically increase the mediated INO-1I response to the vaccine.

Формулу вище не застосовують у ситуаціях, де більш або менш точно відомий профіль МНО-рестрикції пептидів, що застосовуються. Якщо, наприклад, визначений пептид зв'язується тільки з молекулами МНО-1Ї людини, що кодуються алелями ЮОКІ, ЮОКЗ, ОМ5 і ОК7 НГА-ОК, тоді застосування даного пептиду разом з іншим пептидом, що зв'язується з молекулами МНО-ЇІЇ, що залишилися, які кодуються алелями НІГ А-ОВ, завершить 10095 охоплення у популяції, що розглядається. Подібним чином, якщо другий пептид зв'язується тільки з ОЗ і ОК5, додавання даного пептиду абсолютно не збільшить охоплення. Якщо базувати розрахунок відповіді популяції тільки на МНСО-рестрикції Т-клітинних епітопів у вакцині, мінімальну частину популяції що охоплюється конкретною композицією вакцини, можна визначити за допомогою наступної формули:The formula above is not used in situations where the MNO-restriction profile of the applied peptides is more or less precisely known. If, for example, the determined peptide binds only to human MNO-1 molecules, encoded by alleles of ХОКИ, ХОКЗ, ОМ5 and ОК7 NHA-OK, then the use of this peptide together with another peptide that binds to МНО-ХІ molecules, remaining ones encoded by NIG A-OB alleles would complete 10095 coverage in the population under consideration. Similarly, if the second peptide binds only to OZ and OK5, the addition of this peptide will not increase coverage at all. If the calculation of the population response is based only on MNSO-restriction of T-cell epitopes in the vaccine, the minimum part of the population covered by a specific vaccine composition can be determined using the following formula:

З іпопул-1- Пр (т) - де Фі являє собою суму частот алельних гаплотипів, що кодуються молекулами МНС, які зв'язують будь-який з Т-клітинних епітопів у вакцині і належать |ї-ому з З відомих локусів НА (ОР, ОК і 0О) у популяції; на практиці спочатку визначають, які молекули МНС розпізнають кожний Т-клітинний епітоп у вакцині, а потім їх сортують за типом (ОР, ОК і 09); далі для кожного типу підсумовують індивідуальні частоти різних відсортованих алельних гаплотипів, таким чином, одержуючи (Фі, фг і Фз.Z hypopol-1-Pr (t) - where Phi is the sum of the frequencies of allelic haplotypes encoded by MHC molecules that bind any of the T-cell epitopes in the vaccine and belong to the th of the known HA loci ( OR, OK and 0О) in the population; in practice, it is first determined which MHC molecules recognize each T-cell epitope in the vaccine, and then they are sorted by type (OR, OK and 09); then, for each type, individual frequencies of various sorted allelic haplotypes are summed up, thus obtaining (Fi, fg and Fz.

Може трапитися, що значення р; у формулі ІІ перевищить відповідне теоретичному значенню ліIt may happen that the value of p; in formula II will exceed the corresponding theoretical value of li

З т -1- ПМ (М) і-й де у; являє собою суму частот алельного гаплотипу, що кодується молекулами МН, які зв'язують і-ийZ t -1- PM (M) i-th where y; represents the sum of allelic haplotype frequencies encoded by MH molecules that bind the i-th

Т-клітинний епітоп у вакцині і належать )-ому з З відомих локусів НГА (ОР, ОК і БО) у популяції. Це означає, що в 1-лі популяції частота відповідаючих складає Ізалишкова І:(рі-лі/(1-лі). Таким чином, формулу ЇЇ можна перетворити так, щоб одержати формулу М:T-cell epitope in the vaccine and belong to the )th of the known NHA loci (OR, OK and BO) in the population. This means that in the 1st population, the frequency of respondents is Izalyshkova I:(ri-li/(1-li). Thus, the formula of ЯЙ can be transformed in such a way as to obtain the formula M:

З пWith p

Іпопул -1- по -ФіЇ тщ1- по -Валишова 1) (М) і-й і-й де член Ббалишкова ії ВСТановлюють в нуль, якщо він є негативним. Необхідно зазначити, що формула М вимагає, щоб все епітопи були картованими за ідентичними наборами гаплотипів.Ipopul -1- by -FiYi tsh1- by -Valyshov 1) (M) i-i i-i where the term Bbalyshkov ii is set to zero if it is negative. It should be noted that formula M requires that all epitopes map to identical sets of haplotypes.

Отже, при виборі Т-клітинних епітопів для введення в аналог важливо враховувати всю доступну інформацію про епітопи: 1) частоту відповідаючих у популяції на кожний епітоп, 2) дані про МНО-рестрикції і 3) частоту відповідних гаплотипів у популяції.Therefore, when choosing T-cell epitopes for introduction into the analogue, it is important to take into account all available information about epitopes: 1) the frequency of responders in the population for each epitope, 2) data on INR-restriction and 3) the frequency of the corresponding haplotypes in the population.

Існує ряд природних "змішаних" Т-клітинних епітопів, активних у великої частини індивідів виду тварин або популяції тварин, і їх переважно вводити у вакцину, таким чином зменшуючи необхідність великого числа різних аналогів в одній вакцині.There are a number of natural "mixed" T-cell epitopes active in a large proportion of individuals of an animal species or animal population, and these are preferably introduced into a vaccine, thus reducing the need for a large number of different analogues in a single vaccine.

Змішаний епітоп відповідно до винаходу може являти собою природний Т-клітинний епітоп людини, такий як епітопи з анатоксину правця (наприклад, епітопи Р2 і РЗО), анатоксину дифтерії, гемаглютиніну вірусу грипу (НА) і С5-антигену Р. ГаІсірагат.The mixed epitope according to the invention can be a natural human T-cell epitope, such as epitopes from tetanus toxoid (for example, epitopes P2 and RZO), diphtheria toxoid, hemagglutinin of influenza virus (HA) and C5-antigen of R. GaIsiragat.

Протягом декількох років ідентифікували ряд інших змішаних Т-клітинних епітопів. Головним чином ідентифікували пептиди, здатні до зв'язування з великою частиною молекул НІ А-ОК, що кодуються різними алелями НІГА-ОК, і вони всі є Т-клітинними епітопами, допустимими для введення в аналоги, що застосовуються відповідно до даного винаходу. Пор. також епітопи, що розглядаються у наступних посиланнях, які, таким чином, всі включені сюди за допомогою посилання: (МО 98/23635 (Ргаег І.Н. еї аї., переданий Тпе Опімег5йу ої Оцеепзіапа); Бош пмооа 5. еї. а!., 1998, 9. Іттипої. 160: 3363-3373; біпідадіїа Р. еї аі., 1988, Майшиге 336: 778-780; Спісл: В.М. еї а!., 1993, 9. Ехр. Мей. 178: 27-47; Наттег" .. еї аї., 1993, Сеї 74: 197-203; апа гаїк К. еї аї., 1994, Іттиподепеїййсв 39: 230-242). Останнє посилання також стосується лігандів НГА-0О і ОР. Всі епітопи, перераховані у даних 5 посиланнях, є придатними як природні епітопи- кандидати для застосування відповідно до даного винаходу як епітопів, що розділяють спільні з ними мотиви.Over the years, a number of other mixed T-cell epitopes have been identified. Mainly identified peptides capable of binding to a large part of NI A-OK molecules encoded by different NIGA-OK alleles, and they are all T-cell epitopes admissible for introduction into analogues used in accordance with this invention. Cf. also the epitopes discussed in the following references, which are thus all incorporated herein by reference: (MO 98/23635 (Rgaeg IN. ei ai., submitted to Tpe Opimeg5yu oi Oceepziapa); Bosch pmooa 5. ei. a !., 1998, 9. Ittipoi. 160: 3363-3373; bipidadiia R. ei ai., 1988, Maishige 336: 778-780; Spisl: V.M. ei a!., 1993, 9. Ehr. Mei. 178: 27-47; Natteg" .. ei ai., 1993, Seii 74: 197-203; apa haik K. ei ai., 1994, Ittipodepeiiisv 39: 230-242). The last reference also refers to ligands NGA-0O and A. All of the epitopes listed in these 5 references are suitable as natural candidate epitopes for use in accordance with the present invention as epitopes sharing common motifs with them.

Альтернативно, епітоп може являти собою будь-який штучний Т-клітинний епітоп, здатний зв'язуватися з великою частиною молекул МНС класу ІІ. У даному контексті пептиди, що являють собою спільні епітопи для всіх ОК ("РАОКЕ"), описані у (М/О 95/07707 та у відповідній статті АІехападег У. еї а!., 1994, Іттипку 1: 751-761 (обидва описи включені сюди за допомогою посилання)|, являють собою цікаві кандидати для епітопів для застосування відповідно до даного винаходу. Необхідно зазначити, що найбільш ефективні пептиди РАОКЕ, описані у даних документах, несуть Ю-амінокислоти на С- і М-кінцях для збільшення стабільності при введенні. Однак у даному винаході головним чином прагнуть до введення відповідних епітопів як частини аналога, який згодом ферментативно руйнується всередині лізосомного компартментаAlternatively, the epitope may be any artificial T-cell epitope capable of binding to a large portion of class II MHC molecules. In this context, peptides that are common epitopes for all OCs ("RAOKEs") are described in (M/O 95/07707 and in the corresponding article by Alekhapadeg U. eyi a!., 1994, Ittipku 1: 751-761 (both descriptions incorporated herein by reference)|, are interesting candidates for epitopes for use in accordance with the present invention. It should be noted that the most effective RAOKE peptides described herein carry Y-amino acids at the C- and M-termini to increase stability upon administration However, the present invention primarily seeks to introduce the relevant epitopes as part of an analog that is subsequently enzymatically degraded within the lysosomal compartment

АРС, щоб дозволити подальшу презентацію у зв'язку з молекулою МНО-1ІЇ, і отже, введення ЮО-амінокислот в епітопи, що застосовуються відповідно до винаходу, є недоцільним.APC to allow further presentation in connection with the molecule MNO-1II, and therefore, the introduction of 10-amino acids in the epitopes used according to the invention is inappropriate.

Один з особливо переважних пептидів РАОКЕ являє собою пептид, що має амінокислотну послідовність АКЕМААУМТІКААА (5ЕО ІО МО:17) або її імунологічно ефективну підпослідовність Даний та інші епітопи, що володіють такою ж відсутністю МНС -рестрикції, являють собою переважні Т-клітинні епітопи, які повинні бути присутніми в аналогах, що застосовуються у способі відповідно до винаходу. Такий понадзмішаний епітоп є припустимим для більшості простих здійснень винаходу, де вакцинованій імунній системі тварини представлений тільки один-єдиний аналог.One of the particularly preferred RAOKE peptides is a peptide having the amino acid sequence AKEMAAUMTICAAA (5EO IO MO:17) or its immunologically effective subsequence. This and other epitopes with the same lack of MHC restriction are preferred T-cell epitopes that must be present in analogues used in the method according to the invention. Such a supermixed epitope is acceptable for most simple implementations of the invention, where only one analog is presented to the vaccinated animal's immune system.

Як вказано вище, модифікація АРР або АД може також включати в себе введення першої групи, що націлює модифікований амілоїдогенний поліпептид на АРС або В-лімфоцит. Наприклад, перша група може являти собою партнер, що специфічно зв'язується, для специфічного антигену поверхні В-лімфоциту або для специфічного антигену поверхні АРС. У даній області відомо багато таких поверхнево-специфічних антигенів. Наприклад, група може являти собою вуглевод, для якого існує рецептор на В-лімфоциті абоAs indicated above, the modification of APP or AD may also include the introduction of the first group targeting the modified amyloidogenic polypeptide to the APC or B-lymphocyte. For example, the first group can be a specific binding partner for a specific surface antigen of a B-lymphocyte or for a specific surface antigen of APC. Many such surface-specific antigens are known in this field. For example, the group can be a carbohydrate for which there is a receptor on a B-lymphocyte or

АРС (наприклад, манан або маноза). Альтернативно, друга група може являти собою гаптен. Також як першу групу можна застосовувати фрагмент антитіла, що специфічно розпізнає поверхневу молекулу наARS (eg, mannan or mannose). Alternatively, the second group may be a hapten. Also, as the first group, you can use an antibody fragment that specifically recognizes the surface molecule on

АРС або лімфоцитах (наприклад, поверхнева молекула може являти собою рецептор ЕСу макрофагів або моноцитів, такий як Есукі, або, альтернативно, будь-який інший поверхнево-специфічний маркер, такий якAPC or lymphocytes (for example, the surface molecule may be a macrophage or monocyte ECu receptor, such as Esuki, or, alternatively, any other surface-specific marker, such as

СО40 або СТІ А-4). Необхідно зазначити, що всі ці приведені для прикладу молекули також можна застосовувати як частину ад'юванта, порівняння нижче.CO40 or STI A-4). It should be noted that all these exemplified molecules can also be used as part of an adjuvant, the comparison is below.

Як альтернативу або додатково для націлювання аналога на визначений тип клітин для досягнення посиленої імунної відповіді можна збільшити рівень реактивності імунної системи за допомогою включення вказаної вище другої групи, яка стимулює імунну систему. Типові приклади таких других груп являють собою цитокіни і білки теплового шоку або молекули шаперонів, а також їх ефективні частини.As an alternative or in addition to targeting the analog to a specific cell type to achieve an enhanced immune response, the level of reactivity of the immune system can be increased by including the second immune-stimulating group indicated above. Typical examples of such second groups are cytokines and heat shock proteins or chaperone molecules, as well as their effective parts.

Придатні для застосування відповідно до даного винаходу цитокіни являють собою цитокіни, які будуть також нормально функціонувати у композиції вакцини як ад'юванти, тобто наприклад, інтерферон у (ІЕМ-у), інтерлейкін 1 (І--1), інтерлейкін 2 (І--2), інтерлейкін 4 (1--4), інтерлейкін 6 (1--6), інтерлейкін 12 (1-12), інтерлейкін 13 (І--13), інтерлейкін 15 (І--15) і гранулоцитарно-макрофагальний колонієстимулуючий фактор (СМ-С5РЕ); альтернативно, як другої групи може вистачити функціональної частини молекули цитокіну. Що стосується застосування таких цитокінів як засобів для ад'ювантів, порівняйте обговорення нижче.Cytokines suitable for use according to this invention are cytokines that will also function normally in the vaccine composition as adjuvants, i.e., for example, interferon y (IEM-y), interleukin 1 (I--1), interleukin 2 (I- -2), interleukin 4 (1--4), interleukin 6 (1--6), interleukin 12 (1-12), interleukin 13 (I--13), interleukin 15 (I--15) and granulocyte- macrophage colony-stimulating factor (CM-С5РЕ); alternatively, as a second group, the functional part of the cytokine molecule may be sufficient. For the use of such cytokines as adjuvant agents, compare the discussion below.

Придатні відповідно до даного винаходу білки теплового шоку або молекулярні шаперони, що застосовуються як друга група, можуть являти собою НОР7О, Н5РО0, НЬСТО, СЕРОА |також відомий як 9р9об, пор. Ууеагзсп РА еї а. 1998, Віоспетівігу 37: 5709-19) і СКТ (калретикулін).Suitable heat shock proteins or molecular chaperones used as a second group according to this invention can be НОР7О, Н5РО0, НСТО, SEROA | also known as 9р9ob, cf. Uueagzsp RA eyi a. 1998, Viospetivighu 37: 5709-19) and SKT (calreticulin).

Альтернативно, друга група може являти собою токсин, такий як лістеріолізин (ГО), ліпід А і термолабільний ентеротоксин. Цікаві можливості також пов'язані з мікобактеріальними похідними, такими як МОР (мурамілдипептид), СЕРА (повний ад'ювант Фрейнду) і складні ефіри трегалози ТОМ і ТОБ.Alternatively, the second group can be a toxin such as listeriolysin (GO), lipid A, and heat-labile enterotoxin. Interesting possibilities are also associated with mycobacterial derivatives such as MOR (muramyldipeptide), CEPA (complete Freund's adjuvant) and trehalose esters TOM and TOB.

Важливе здійснення даного винаходу являє собою також можливість введення третьої групи, що посилює презентацію аналога імунній системі. У даній області показано декілька прикладів даного принципу. Наприклад, відомо, що якір ліпоїлювання пальмітиновою кислотою у білку О5рА у Вогтеїїа ригддогегі можна застосовувати так, що надаються поліпептиди, які самі по собі є ад'ювантами (пор., наприклад, УУО 96/40718) - здається, що ліпоільовані білюи формують структури, подібні міцелам, з ядром, що складається з частин якорів ліполювання поліпептидів, а частини молекули, що залишилися, які виступають звідти, приводять до множинної презентації антигенних детермінант. Отже, застосування таких подібних підходів, пов'язаних із застосуванням різних якорів ліпоїлювання (наприклад, міристилової групи, фарнезилової групи, гераніл-геранілової групи, ОРіІ-якоря і М-ацилдигліцеридної групи), являє собою переважні здійснення даного винаходу, оскільки, як правило, забезпечення таких якорів ліпоїлювання в одержаному рекомбінантним способом білку є досить простим і лише потребує у випадку аналога застосування, наприклад, природної сигнальної послідовності як партнера злиття. Інша можливість являє собою застосування фрагмента Сза фактора СЗ комплементу або самого фактора СЗ (пор. Оетрзеу еї аї., 1996, 5сіеєпсе 271, 348-350 апа І оси 5 Копіег, 1998, Маште Віоїесппоіоду 16, 458-462.An important implementation of this invention is also the possibility of introducing a third group that enhances the presentation of the analog to the immune system. Several examples of this principle are shown in this area. For example, it is known that the palmitic acid lipoylation anchor in the O5pA protein in Vogtiiia riggegi can be used to provide polypeptides that are themselves adjuvants (cf., for example, UUO 96/40718) - it appears that lipoylated proteins form structures , similar to micelles, with a core consisting of parts of the lipopolypeptide anchors, and the remaining parts of the molecule protruding from there, lead to multiple presentation of antigenic determinants. Therefore, the use of such similar approaches associated with the use of different lipoylation anchors (for example, a myristyl group, a farnesyl group, a geranyl-geranyl group, an ORiI anchor, and an M-acyldiglyceride group) is a preferred implementation of this invention, since, as a rule, , the provision of such lipoylation anchors in the protein obtained by the recombinant method is quite simple and only requires, in the case of an analogue, the use of, for example, a natural signal sequence as a fusion partner. Another possibility is the use of the Cza fragment of the SZ complement factor or the SZ factor itself (cf. Oetrzeu ei ai., 1996, 5sieepse 271, 348-350 apa I osi 5 Kopieg, 1998, Mashte Vioyesppoiodu 16, 458-462.

Альтернативне здійснення винаходу, яке також приводить до переважної презентації імунній системі множинних (наприклад, щонайменше 2) копій важливих ділянок АРР або АД з епітопами, являє собою ковалентне зв'язування аналога з визначеними молекулами, тобто варіанти 4 і є, вказані вище. Наприклад, можна застосовувати полімери, наприклад, вуглеводи, такі як декстрин, (пор., наприклад, І ее5 А еї аї., 1994, Массіпе 12: 1160-1166; І еез А еї аї., 1990, 9 Іттипої. 145: 3594-3600), але маноза і манан також являють собою придатні альтернативи. Інтегральні мембранні білки, наприклад, з Е. соїЇ та інших бактерій, також є придатними для кон'югації партнерами. Традиційні молекули-носії, такі як гемоціанін морського блюдця (КІН), анатоксин правця, дифтерійний анатоксин і бичачий сироватковий альбумін (В5А) також є переважними і придатними для кон'югації партнерів.An alternative implementation of the invention, which also leads to the preferential presentation to the immune system of multiple (for example, at least 2) copies of important sections of the APP or AD with epitopes, is the covalent binding of the analog to certain molecules, that is, options 4 and there are, indicated above. For example, polymers, such as carbohydrates such as dextrin, can be used (cf., e.g., I ee5 A ei ai., 1994, Massipe 12: 1160-1166; I eez A ei ai., 1990, 9 Ittypoi. 145: 3594-3600), but mannose and mannan are also suitable alternatives. Integral membrane proteins, such as those from E. soya and other bacteria, are also suitable conjugation partners. Traditional carrier molecules such as sea urchin hemocyanin (CIN), tetanus toxoid, diphtheria toxoid, and bovine serum albumin (B5A) are also preferred and suitable for conjugation partners.

Переважні здійснення ковалентного зв'язування речовини, одержаної з АРР або АД, з полігідроксиполімерами, такими як вуглеводи, включають в себе застосування щонайменше одного пептиду, одержаного з АРР або Ар, і щонайменше одного чужорідного Т-хелперного епітопу, які роздільно зв'язуються з полігідроксиполімером (тобто чужорідний Т-хелперний епітоп і одержана з АРР або АД амінокислотна послідовність не зливаються один з одним, але значною мірою зв'язуються з полігідроксиполімером, який служить як несучий каркас). З іншого боку, найбільш переважним є таке здійснення, коли відповідні ділянки одержаних з АРР або Ар пептидів, що несуть В-клітинний епітоп, складені за допомогою коротких відрізків пептидів, тому що даний підхід являє собою дуже зручний шлях для досягнення множинної презентації вибраних епітопів у кінцевому імуногені. Однак можна також просто зв'язувати аналоги, вже описані тут, з полігідроксиполімерним кістяком, тобто щоб речовина, одержана зPreferred implementations of covalently linking an APP- or AD-derived substance to polyhydroxy polymers such as carbohydrates include the use of at least one APP- or Aβ-derived peptide and at least one foreign T-helper epitope that separately bind to polyhydroxypolymer (that is, the foreign T-helper epitope and the amino acid sequence derived from APP or AD do not fuse with each other, but largely bind to the polyhydroxypolymer, which serves as a supporting framework). On the other hand, the most preferred implementation is when the corresponding regions of the APP-derived or Aβ-derived peptides carrying the B-cell epitope are assembled using short peptide segments, because this approach represents a very convenient way to achieve multiple presentation of selected epitopes in final immunogen. However, it is also possible to simply link the analogues already described here to the polyhydroxypolymeric backbone, i.e. so that the substance obtained from

АРР або АД, не з'єднувалася з кістяком окремо від чужорідних Тн-епітопів.APP or AD did not connect to the skeleton separately from foreign Tn-epitopes.

Особливо переважно, щоб зв'язування чужорідного Т-хелперного епітопу і одержаного з АРР або Ар (полізупептиду відбувалося за допомогою амідного зв'язку, який можна розщепити пептидазою. Дана стратегія має той ефект, що АРС зможуть захоплювати кон'югат і згодом здійснювати презентацію чужорідного Т-клітинного епітопу у зв'язку з МНС класу ІІ.It is especially preferred that the binding of the foreign T-helper epitope and the APP or Aβ-derived polypeptide occurs via an amide bond that can be cleaved by peptidase. This strategy has the effect that APCs will be able to capture the conjugate and subsequently present of a foreign T-cell epitope in connection with MNS class II.

Одним із шляхів досягнення зв'язування пептидів (і одержаних з АРР або Ар пептидів, що представляють інтерес, також як і чужорідного епітопу) є активація відповідного полігідроксиполімеру трезильними (трифторетилсульфонільними) групами або іншими відповідними активуючими групами,One of the ways to achieve the binding of peptides (and APP- or Ar-derived peptides of interest, as well as foreign epitope) is the activation of the corresponding polyhydroxy polymer with tresyl (trifluoroethylsulfonyl) groups or other appropriate activating groups,

такими як малеїімід, пара-нітрофенілхлороформ (для активації ОН-груп і формування пептидного зв'язку між пептидом і полігідроксиполімером) і тозил (пара-толуолсульфоніл). Наприклад, можна одержати активовані полісахариди, як описано у (МУО 00/05316 і 05 5874469 (обидва включені сюди за допомогою посилання))| і зв'язати їх з пептидами або поліамінокислотами, одержаними з АРР або АД, а також з Т-клітинними епітопами, одержаними за допомогою стандартних способів пептидного синтезу у рідкій або твердій фазі.such as maleimide, para-nitrophenylchloroform (for activation of OH groups and formation of a peptide bond between the peptide and polyhydroxypolymer) and tosyl (para-toluenesulfonyl). For example, activated polysaccharides can be prepared as described in (MUO 00/05316 and 05 5874469 (both incorporated herein by reference))| and link them with peptides or polyamino acids obtained from APP or AD, as well as with T-cell epitopes obtained using standard methods of peptide synthesis in the liquid or solid phase.

Одержаний продукт складається з полігідроксиполімерного кістяка (наприклад, декстранового кістяка), який своїми М-кінцями або іншими азотними групами зв'язаний з поліамінокислотами, одержаними з АРР або Ар і з чужорідних Т-клітинних епітопів. Якщо бажано, можна синтезувати пептиди АРР або АД так, щоб захистити всі доступні аміногрупи, крім однієї на М-кінці, згодом зв'язуючи одержані захищені пептиди з трезильованими групами декстрану і, на закінчення, знімаючи захист з одержаного кон'югата. Конкретний приклад такого підходу описаний у прикладах нижче.The resulting product consists of a polyhydroxypolymer backbone (for example, a dextran backbone), which is linked by its M-ends or other nitrogen groups to polyamino acids derived from APP or Ar and from foreign T-cell epitopes. If desired, APP or AD peptides can be synthesized to protect all available amino groups except for one at the M-terminus, subsequently linking the resulting protected peptides to tresylated dextran groups and finally deprotecting the resulting conjugate. A specific example of this approach is described in the examples below.

Замість застосування водорозчинних молекул полісахариду, як викладено у МУМО 00/05316 і 05 5874469), в рівній мірі можна застосовувати молекули перехреснозв'язаних полісахаридів, одержуючи, таким чином, корпускулярні кон'югати між поліпептидами і полісахаридами, що, як вважають, веде до поліпшеної презентації поліпептидів імунній системі, оскільки досягаються дві мети, а саме: одержання ефекту локального накопичення при ін'єкції кон'югата і одержання частинок, що є більш привабливими мішенями для АРС. Даний підхід з використанням таких систем також детально розглядається у прикладах.Instead of using water-soluble polysaccharide molecules, as described in MUMO 00/05316 and 05 5874469), it is equally possible to use cross-linked polysaccharide molecules, thus obtaining corpuscular conjugates between polypeptides and polysaccharides, which is believed to lead to improved presentation of polypeptides to the immune system, since two goals are achieved, namely: obtaining the effect of local accumulation upon injection of the conjugate and obtaining particles that are more attractive targets for ARS. This approach using such systems is also discussed in detail in the examples.

Міркування, що лежать в основі вибору ділянок для введення модифікацій в АРР або АД, мають на увазі а) збереження відомих і передбачених В-клітинних епітопів, Б) збереження третинної структури, с) уникнення презентації В-клітинних епітопів на "клітинах-продуцентах" і т.п. Принаймні, як обговорювалося вище, скринінг набору аналогів, всі з яких були піддані внесенню Т-клітинного епітопу у різні положення, є досить простим.The considerations underlying the selection of areas for introducing modifications in APP or AD include a) preservation of known and predicted B-cell epitopes, B) preservation of the tertiary structure, c) avoidance of presentation of B-cell epitopes on "producer cells" etc. At least as discussed above, screening a set of analogues, all of which have been subjected to T-cell epitope insertion at different positions, is quite straightforward.

Оскільки найбільш переважні здійснення даного винаходу включають в себе знижувальну регуляцію Ар людини, отже, переважно, щоб поліпептид АРР або АД, що обговорюється вище, являв собою поліпептидSince the most preferred embodiments of the present invention involve the down-regulation of human Aβ, it is therefore preferred that the APP or AD polypeptide discussed above is a

АД людини. У даному здійсненні особливо переважно, щоб поліпептиди АРР або АД були модифікованими шляхом заміни щонайменше однієї амінокислотної послідовності в ЗХЕО ІЮ МО:2, однією амінокислотною послідовністю з еквівалентною або відмінною довжиною, що містить чужорідний Тн-епітоп. Переважні приклади модифікованих амілоїдогенних АРР і Ар схематично показані на фігурі 1, із застосуванням як прикладів епітопів Р2 і РЗО. Логічне обгрунтування таких конструкцій детально обговорюється у прикладах.AD of a person. In this implementation, it is particularly preferred that the APP or AD polypeptides are modified by replacing at least one amino acid sequence in ЖЭО ЮЮ MO:2, one amino acid sequence of equivalent or different length containing a foreign Tn epitope. Preferred examples of modified amyloidogenic APP and AR are schematically shown in figure 1, using epitopes P2 and RZO as examples. The logical justification of such constructions is discussed in detail in the examples.

Більш конкретно, амінокислотну послідовність, що містить Тн, яку вносять в 5ЕО ІЮ МО:2, можна вносити з будь-якої амінокислоти в ЗЕО ІЮ МО:2. Тобто внесення можливе після будь-якої з амінокислот у положеннях 1-770, але переважно після будь-якої з амінокислот у положеннях 671, 672, 673, 674, 675, 676, 677, 678, 679, 680, 681, 682, 683, 684, 685, 686, 687, 688, 689, 690, 691, 692, 693, 694, 695, 696, 697, 698, 699, 700, 701, 702, 703, 704, 705, 706, 707, 708, 709, 710, 711, 712, 713 і 714 в ЗЕО ІО МО:2. Це можна комбінувати з делецією будь-якої або всіх з амінокислот у положеннях 1-671 або будь-якою або всіх з амінокислот у положеннях 715-770. Крім того, при застосуванні способу заміни будь-яку з амінокислот у положеннях 671, 672, 673, 674, 675, 676, 677, 678, 679, 680, 681, 682, 683, 684, 685, 686, 687, 688, 689, 690, 691, 692, 693, 694, 695, 696, 697, 698, 699, 700, 701, 702, 703, 704, 705, 706, 707, 708, 709, 710, 711, 712, 713 і 714 у ЗЕО ІЮ МО:2 можна видалити разом з даним внесенням.More specifically, the amino acid sequence containing Tn, which is introduced into the 5EO IU MO:2, can be introduced from any amino acid into the ZEO IU MO:2. That is, introduction is possible after any of the amino acids in positions 1-770, but preferably after any of the amino acids in positions 671, 672, 673, 674, 675, 676, 677, 678, 679, 680, 681, 682, 683 , 684, 685, 686, 687, 688, 689, 690, 691, 692, 693, 694, 695, 696, 697, 698, 699, 700, 701, 702, 703, 704, 705, 707 , 709, 710, 711, 712, 713 and 714 in ZEO IO MO:2. This can be combined with deletion of any or all of the amino acids at positions 1-671 or any or all of the amino acids at positions 715-770. In addition, when using the method of replacing any of the amino acids in positions 671, 672, 673, 674, 675, 676, 677, 678, 679, 680, 681, 682, 683, 684, 685, 686, 687, 688, 689, 690, 691, 692, 693, 694, 695, 696, 697, 698, 699, 700, 701, 702, 703, 704, 705, 706, 707, 708, 709, 710, 711, 712, 713 and 714 in ZEO IU MO:2 can be deleted together with this entry.

Інше здійснення даного винаходу пов'язане з представленням аналогів, що не містять жодної з підпослідовностей 5ЕО ІЮ МО:2, які продуктивно зв'язуються з молекулами МНС класу Ії, ініціюючи Т- клітинну відповідь.Another implementation of this invention is related to the presentation of analogs that do not contain any of the subsequences of 5EO IU MO:2, which productively bind to MHC molecules of class II, initiating a T-cell response.

Логічне обгрунтування такої стратегії для конструювання імуногена, що залучає імунну систему до індукції, наприклад, імунної відповіді проти Ар, полягає у наступному: зазначено, що при імунізації численними аутологічними білками, такими як АД, складеними з ад'ювантом, які досить сильні для порушення толерантності організму до аутологічних білків, існує небезпека, що у тих же вакцинованих індивідів індукована імунна відповідь не зможе припинитися просто внаслідок припинення імунізації. Це відбувається тому, що індукована імунна відповідь у таких індивідів найбільш ймовірно приводить у рух нативний Тн-епітоп аутологічного білка, а це має той несприятливий ефект, що власний білок вакцинованого індивіда буде здатний функціонувати як імуноген: таким чином, встановиться аутоїмунний стан.The rationale for such a strategy to construct an immunogen that recruits the immune system to induce, for example, an immune response against Aβ, is as follows: it has been reported that upon immunization with multiple autologous proteins, such as AD, adjuvanted, that are strong enough to impair tolerance of the body to autologous proteins, there is a danger that in the same vaccinated individuals the induced immune response will not be able to stop simply due to the cessation of immunization. This is because the induced immune response in such individuals is most likely to trigger the native Tn epitope of the autologous protein, and this has the adverse effect that the vaccinated individual's own protein will be able to function as an immunogen: thus, an autoimmune state will be established.

У переважних способах, включаючи застосування чужорідних Тн-епітопів, що є кращими за відомостями авторів даного винаходу, ніколи не спостерігали одержання даного ефекту, оскільки імунна відповідь проти «свого» направляється чужорідним Тн-епітопом, а автори даного винаходу неодноразово показували, що індукована імунна відповідь, викликана шляхом застосування переважної технології, дійсно зменшувалася після припинення імунізації. Однак в теорії у небагатьох індивідів може статися так, що імунна відповідь також буде направлятися аутологічним Тн-епітопом відповідного власного білка, проти якого імунізували, що особливо значимо, коли розглядають власні білки, які є відносно численними, такими як АД, тоді як інші терапевтично значимі власні білки присутні в організмі тільки локально або у таких малих кількостях, що "ефект самоімунізації" неможливий. Одним з дуже простих шляхів уникнути цього є, отже, цілковита відмова від включення в імуноген пептидних послідовностей, які можуть служити як Тн-епітопи (і оскільки пептиди коротше приблизно 9 амінокислот не можуть служити Тн-епітопами, використання більш коротких фрагментів є одним з простих і прийнятних підходів). Отже, дане здійснення винаходу також служить для того, щоб переконатися, що імуноген не включає в себе пептидні послідовності цільових АРР або Ар, які можуть служити як "самостимулювальні Тн-епітопи", включаючи послідовності, які просто містять консервативні заміни у послідовності цільового білка, який інакше може функціонувати як Тн-епітоп.In the preferred methods, including the use of foreign Tn-epitopes, which are better to the knowledge of the authors of the present invention, this effect has never been observed, since the immune response against the "self" is directed by the foreign Tn-epitope, and the authors of the present invention have repeatedly shown that the induced immune the response induced by the use of the predominant technique did decrease after cessation of immunization. However, in theory it may happen in a few individuals that the immune response will also be directed by an autologous Tn epitope of the corresponding self protein immunized against, which is particularly relevant when considering self proteins that are relatively abundant, such as AD, while others are therapeutically significant own proteins are present in the body only locally or in such small quantities that the "self-immunization effect" is impossible. One very simple way to avoid this is, therefore, to completely avoid including in the immunogen peptide sequences that can serve as Tn epitopes (and since peptides shorter than about 9 amino acids cannot serve as Tn epitopes, using shorter fragments is one simple and acceptable approaches). Therefore, this embodiment of the invention also serves to ensure that the immunogen does not include peptide sequences of target APPs or Ars that may serve as "self-stimulatory Tn epitopes," including sequences that simply contain conservative substitutions in the target protein sequence. which may otherwise function as a Tn epitope.

Переважні здійснення презентації імунній системі аналогів АРР або АД включають в себе застосування химерного пептиду, який містить щонайменше один одержаний з АРР або АД пептид, що продуктивно не зв'язується з молекулами МНС класу ІІ, і щонайменше один чужорідний Т-хелперний епітоп. Більш того переважно, щоб одержаний з АРР або АД пептид ніс В-клітинний епітоп. Особливо переважно, якщо імуногенний аналог являє собою аналог, де амінокислотні послідовності включають в себе один або декілька В-клітинних епітопів, представлених або як безперервна послідовність, або як послідовність, що містить вставки, де вставки включають в себе чужорідні Т-хелперні епітопи.Preferred implementations of presentation to the immune system of analogues of APP or AD include the use of a chimeric peptide that contains at least one peptide derived from APP or AD, which does not productively bind to MHC class II molecules, and at least one foreign T-helper epitope. Moreover, it is preferable that the peptide obtained from APP or AD carries a B-cell epitope. It is especially preferred if the immunogenic analog is an analog where the amino acid sequences include one or more B-cell epitopes, presented either as a continuous sequence or as a sequence containing inserts, where the inserts include foreign T-helper epitopes.

З іншого боку, найбільш переважним є таке здійснення, коли відповідні ділянки, одержані з пептидівOn the other hand, the most preferred implementation is when the corresponding sections are derived from peptides

АРР або АД, які несуть В-клітинний епітоп, складені за допомогою коротких пептидних відрізків, які ніяк не здатні продуктивно зв'язатися з молекулою МНС класу ІІ. Вибраний В-клітинний епітоп або епітопи амілоїдогенного поліпептиду повинні, отже, включати в себе не більше 9 послідовних амінокислот ЗЕО ІЮAPP or AD, which carry the B-cell epitope, are composed of short peptide segments that are not able to productively connect with the MHC class II molecule. The selected B-cell epitope or epitopes of the amyloidogenic polypeptide must therefore include no more than 9 consecutive amino acids of ZEO IU

МО:2. Переважними є більш короткі пептиди, такі як пептиди, що мають не більше 8, 7, 6, 5, 4 або З послідовних амінокислот амінокислотної послідовності амілоїдогенного поліпептиду.MO:2. Shorter peptides are preferred, such as peptides having no more than 8, 7, 6, 5, 4 or 3 consecutive amino acids of the amino acid sequence of the amyloidogenic polypeptide.

Переважно, щоб аналог включав в себе щонайменше одну підпослідовність ЗЕО ІЮ МО:2, так, щоб кожна з таких щонайменше однієї підпослідовностей незалежно складалася з амінокислотних відрізків АРР або АД, вибраних з групи, яка складається з 9 послідовних амінокислот, 8 послідовних амінокислот, 7 послідовних амінокислот, 6 послідовних амінокислот, 5 послідовних амінокислот, 4 послідовних амінокислот і З послідовних амінокислот.Preferably, the analogue includes at least one subsequence of ZEO IU MO:2, so that each of these at least one subsequences independently consists of amino acid segments of APP or AD selected from the group consisting of 9 consecutive amino acids, 8 consecutive amino acids, 7 consecutive amino acids, 6 consecutive amino acids, 5 consecutive amino acids, 4 consecutive amino acids and 3 consecutive amino acids.

Особливо переважно, щоб послідовні амінокислоти починалися з амінокислотного залишку, вибраного з групи, що складається із залишків 672, 673, 674, 675, 676,677, 678, 679, 680, 681, 682, 683, 684, 685, 686, 687, 688, 689, 690, 691, 692, 693, 694, 695, 696, 697, 698, 699, 700, 701, 702, 703, 704, 705, 706, 707, 708, 709, 710,711, 712, 713 1 714 БЕО І МОС2.It is particularly preferred that consecutive amino acids begin with an amino acid residue selected from the group consisting of residues 672, 673, 674, 675, 676, 677, 678, 679, 680, 681, 682, 683, 684, 685, 686, 687, 688 . BEO AND MOS2.

Вакцинація білком/пептидом; препарати і введення аналогівProtein/peptide vaccination; drugs and introduction of analogues

Коли здійснюють презентацію аналога імунній системі тварини за допомогою його введення тварині, препарати поліпептиду відповідають вимогам, загальноприйнятим у даній області.When the analog is presented to the animal's immune system by administering it to the animal, the polypeptide preparations meet the requirements generally accepted in the field.

Одержання вакцин, що містять як активні інгредієнти послідовності пептидів, у загальних рисах добре розроблені у даній області, як проілюстровано (патентами США 4608251, 4601903, 4599231, 4599230, 4596792 і 4578770, які всі включені сюди за допомогою посилання). Звичайно такі вакцини одержують як препарати для ін'єкцій або як рідкі розчини або суспензії; також можна одержати тверді форми, придатні для розчинення або суспендування у рідині перед ін'єкцією. Препарати також можна емульгувати. Активний імуногенний інгредієнт часто змішують з наповнювачами, що є фармацевтично допустимими і сумісними з активним інгредієнтом. Відповідні наповнювачі являють собою, наприклад, воду, фізіологічний розчин, декстрозу, гліцерин, етанол і т.п., та їх комбінації. Крім того, якщо бажано, вакцина може містити незначні кількості допоміжних речовин, таких як зволожувачі або емульгатори, буферні засоби для стабілізації рН або ад'юванти, що збільшують ефективність вакцин; пор. докладне обговорення ад'ювантів нижче.The production of vaccines containing as active ingredients peptide sequences is generally well established in the art, as illustrated (US Patents 4,608,251, 4,601,903, 4,599,231, 4,599,230, 4,596,792, and 4,578,770, all of which are incorporated herein by reference). Usually, such vaccines are obtained as preparations for injections or as liquid solutions or suspensions; it is also possible to obtain solid forms suitable for dissolution or suspension in a liquid before injection. Preparations can also be emulsified. The active immunogenic ingredient is often mixed with excipients that are pharmaceutically acceptable and compatible with the active ingredient. Suitable excipients are, for example, water, saline, dextrose, glycerol, ethanol, etc., and combinations thereof. In addition, if desired, the vaccine may contain minor amounts of excipients such as wetting agents or emulsifiers, buffering agents for pH stabilization, or adjuvants that increase the effectiveness of vaccines; cf. a detailed discussion of adjuvants below.

Звичайно вакцини вводять парентерально, за допомогою ін'єкції наприклад, або підшкірно, або внутрішньовенно, або внутрішньом'язово. Додаткові препарати, які є придатними для інших способів введення, включають в себе супозиторії і, в деяких випадках, оральні, букальні, сублінгвальні, інтраперитонеальні, інтравагінальні, анальні, епідуральні, спінальні та інтракраніальні препарати. Для супозиторіїв стандартні в'яжучі засоби і носії можуть включати в себе, наприклад, поліалкіленгліколі або тригліцериди; такі супозиторії можна формувати з сумішей, що містять активний інгредієнт у діапазоні від 0,595 до 1095, переважно - 1-295. Оральні препарати включають в себе такі звичайно застосовувані наповнювачі як, наприклад, маніт, лактозу, крохмаль, стеарат магнію, сахаринат натрію, целюлозу, карбонат магнію фармацевтичних ступенів очищення і т.п. Дані композиції приймають форми розчинів, суспензій, таблеток, пілюль, капсул, препаратів з уповільненим вивільненням або порошків і містять 10-9595 активного інгредієнта, переважно - 20-7095. Для оральних препаратів відповідним компонентом для складання композиції (і також можливим компонентом для кон'югації) є холерний токсин.Usually, vaccines are administered parenterally, by injection, for example, or subcutaneously, or intravenously, or intramuscularly. Additional preparations suitable for other routes of administration include suppositories and, in some cases, oral, buccal, sublingual, intraperitoneal, intravaginal, anal, epidural, spinal and intracranial preparations. For suppositories, standard binders and carriers may include, for example, polyalkylene glycols or triglycerides; such suppositories can be formed from mixtures containing the active ingredient in the range from 0.595 to 1095, preferably - 1-295. Oral preparations include such commonly used fillers as, for example, mannitol, lactose, starch, magnesium stearate, sodium saccharinate, cellulose, pharmaceutical grade magnesium carbonate, etc. These compositions take the form of solutions, suspensions, tablets, pills, capsules, drugs with delayed release or powders and contain 10-9595 active ingredient, preferably - 20-7095. For oral preparations, a suitable formulation component (and also a possible conjugation component) is cholera toxin.

Поліпептиди можна формувати у вакцини у вигляді нейтральних форм або у вигляді солей.Polypeptides can be formed into vaccines in the form of neutral forms or in the form of salts.

Фармацевтично допустимі солі включають в себе кислі адитивні солі (що утворюються з вільними аміногрупами пептиду) і ті солі, які утворюються з неорганічними кислотами, такими, наприклад, як соляна або фосфорна кислоти, або з такими органічними солями як оцтова, щавлева, винна, мигдалева і т.п. Солі, що утворюються з вільними карбоксильними групами, також можна одержати за допомогою неорганічних основ, наприклад, таких як гідроксиди натрію, калію, амонію, кальцію або заліза, і таких органічних основ як ізопропіламін, триметиламін, 2-етиламіноетанол, гістидин, прокаїн і т.п.Pharmaceutically acceptable salts include acid addition salts (formed with free amino groups of the peptide) and those salts formed with inorganic acids, such as, for example, hydrochloric or phosphoric acids, or with such organic salts as acetic, oxalic, tartaric, mandelic. etc. Salts formed with free carboxyl groups can also be prepared with inorganic bases, for example, such as sodium, potassium, ammonium, calcium or iron hydroxides, and such organic bases as isopropylamine, trimethylamine, 2-ethylaminoethanol, histidine, procaine, etc. .p.

Вакцини вводять способом, сумісним з дозуванням препарату, і в такій кількості, яка терапевтично ефективна та імуногенна. Кількість для введення залежить від суб'єкта, який підлягає лікуванню, включаючи, наприклад, здатність імунної системи індивіда встановлювати імунну відповідь і ступінь необхідного захисту. Відповідні діапазони дозування знаходяться у межах приблизно декількох сотень мікрограмів активного інгредієнта на вакцинацію, з переважним діапазоном приблизно від 0,1мкг до 2000мкг (хоча розглядають і великі кількості у діапазоні 1-10мг), наприклад у діапазоні приблизно від 0,5мкг до 100Омкг, переважно у діапазоні від їмкг до 50Омкг і, особливо у діапазоні приблизно від 10мкг до 10Омкг.Vaccines are administered in a manner compatible with drug dosing and in an amount that is therapeutically effective and immunogenic. The amount to be administered depends on the subject to be treated, including, for example, the ability of the individual's immune system to mount an immune response and the degree of protection required. Suitable dosage ranges are within the range of about several hundred micrograms of active ingredient per vaccination, with a preferred range of from about 0.1 µg to 2000 µg (although larger amounts in the range of 1-10 mg are also contemplated), for example in the range of about 0.5 µg to 100 µg, preferably in the range of 10 µg to 50 µg and, especially, in the range of about 10 µg to 10 µg.

Відповідні режими для початкового введення і підтримуючих доз також варіюють, але визначаються початковим введенням з подальшим щепленням або іншими видами введення.Appropriate regimens for initial administration and maintenance doses also vary, but are defined by initial administration followed by vaccination or other forms of administration.

Спосіб застосування може широко варіювати. Застосовним є будь-який з традиційних способів введення вакцини. Вони включають в себе оральне застосування на твердій фізіологічно прийнятній основі або у фізіологічно прийнятній дисперсії, парентерально, за допомогою ін'єкції і т.п. Дозування вакцини буде залежати від способу введення і буде варіювати в залежності від віку суб'єкта, що піддається вакцинації, і складу антигену.The method of application can vary widely. Any of the traditional methods of vaccine administration is applicable. They include oral use on a solid physiologically acceptable basis or in a physiologically acceptable dispersion, parenterally, by injection, etc. The dosage of the vaccine will depend on the method of administration and will vary depending on the age of the subject to be vaccinated and the composition of the antigen.

Деякі з поліпептидів вакцини досить імуногенні у вакцині, але для деяких інших імунна відповідь посилиться, якщо вакцина буде додатково містити активуючу речовину.Some of the vaccine polypeptides are quite immunogenic in the vaccine, but for some others the immune response will be enhanced if the vaccine additionally contains an activator.

Для вакцин відомі різні способи досягнення активуючого ефекту. Основні принципи і способи добре розроблені в | ТПне Тпеогу апа Ргасіїса! Арріїсайоп ої Адіимапів", 1995, ЮОипсап Е.5. 5ієжапй-Тиї (еа.), допDifferent methods of achieving an activating effect are known for vaccines. The basic principles and methods are well developed in | TPne Tpeogu apa Rgasiisa! Arrisaiop oi Adiimapiv", 1995, YuOipsap E.5. 5iezhapy-Tii (ea.), add.

ММієу опе ЦО, ІЗВМ 0-471-95170-6, а також у "Массіпе5: Мем/ Сепегайопп Іттипоіодіса! Адіимапів", 1995,MMieu ope TSO, IZVM 0-471-95170-6, and also in "Massipe5: Mem/ Sepegaiopp Ittypoiodisa! Adiimapiv", 1995,

Стедогіадіє С єї аї. (ед5.), Рієпит Ргев5, Мем МХоїк, ІЗВМ 0-306-45283-9, включених сюди за допомогою посилання).Stedogiadie S eyi ai. (ed5.), Riepyt Rhev5, Mem Mkhoiik, IZVM 0-306-45283-9, included here by reference).

Особливо переважно застосовувати ад'ювант, який, як може бути показано, сприяє порушенню аутотолерантності до аутоантигенів; фактично це істотно у випадках, коли як активний інгредієнт в аутовакцині застосовують немодифікований амілоїдогенний поліпептид. Як необмежувальні приклади відповідні ад'юванти вибирають з групи, яка складається з ад'юванта, що націлює імунітет; імуномодулюючого ад'юванта, такого як токсин, цитокін і похідні мікобактерій; масляного складу; полімеру; ад'юванта, що формує міцели; сапоніну; імуностимулювального комплексного матриксу (матрикс ІЗСОМ); частинки; ОСА; ад'ювантів на основі алюмінію; ад'ювантів на основі ДНК; у-інуліну та інкапсулюючого ад'юванта. У загальних рисах необхідно зазначити, що описи вище, які відносилися до сполук і засобів, придатних як перша, друга і третя групи в аналогах, з відповідними змінами також відносяться до їх використання в ад'юванті вакцини відповідно до винаходу.It is especially preferable to use an adjuvant, which, as can be shown, contributes to the violation of autotolerance to autoantigens; in fact, it is significant in cases where unmodified amyloidogenic polypeptide is used as an active ingredient in the autovaccine. As non-limiting examples, suitable adjuvants are selected from the group consisting of an immune-targeting adjuvant; an immunomodulatory adjuvant, such as a toxin, cytokine and derivatives of mycobacteria; oil composition; polymer; adjuvant that forms micelles; saponin; immunostimulating complex matrix (IZSOM matrix); particles; WASP; adjuvants based on aluminum; DNA-based adjuvants; y-inulin and encapsulating adjuvant. In general terms, it should be noted that the descriptions above, which referred to compounds and means suitable as the first, second and third groups in analogues, with appropriate changes, also refer to their use in a vaccine adjuvant according to the invention.

Можливе використання ад'ювантів включає в себе застосування таких засобів як гідроксид або фосфат алюмінію (галуни), що звичайно застосовується як 0,05-0,1-процентний розчин у забуференому сольовому розчині, домішка з синтетичними полімерами цукрів (наприклад, Сагроро!Ф), що застосовується як 0,25 процентний розчин, агрегацію білків у вакцині за допомогою впливу тепла з температурним діапазоном від 70 до 101"С протягом періоду від 30 секунд до 2 хвилин, відповідно, а також агрегацію за допомогою речовин, що структурують. Також можна застосовувати агрегацію альбуміну за допомогою реактивації оброблених пепсином антитіл (Бар-фрагментів), суміш з бактеріальними клітинами, такими як С раглит, або ендотоксинами, або компонентами ліпополісахаридів грамнегативних бактерій, емульсію у фізіологічно допустимих масляних носіях, таких як манідмоноолеат (Агасеї А) або емульсію з 20 процентним розчином перфторвуглецю (Рійо50І-ЮСА), що застосовується як замісник, що блокує. Суміш з маслами, такими як сквален та ІРА, також переважна.The possible use of adjuvants includes the use of such agents as aluminum hydroxide or phosphate (alum), which is usually used as a 0.05-0.1 percent solution in a buffered saline solution, an admixture with synthetic polymers of sugars (for example, Sagroro!F ), applied as a 0.25 percent solution, aggregation of proteins in the vaccine by exposure to heat with a temperature range from 70 to 101"C for a period of 30 seconds to 2 minutes, respectively, and aggregation using structuring substances. Also albumin aggregation by reactivation of pepsin-treated antibodies (Bar-fragments), admixture with bacterial cells such as C raglite, or endotoxins, or lipopolysaccharide components of gram-negative bacteria, emulsion in physiologically acceptable oil carriers such as manid monooleate (Agassey A) or an emulsion with a 20 percent solution of perfluorocarbon (Riyo50I-YUSA) used as a blocking substitute.A mixture with oils such as squalene and IRA is also preferred.

Відповідно до даного винаходу, ОБА (бромід диметилдіоктадециламонію) є цікавлячим кандидатом для ад'юванта, як і ДНК, і у-інулін, але повний і неповний ад'юванти Фрейнда, а також сапоніни кілайї, такі якAccording to the present invention, OBA (dimethyldioctadecylammonium bromide) is an interesting adjuvant candidate, as are DNA and γ-inulin, but complete and incomplete Freund's adjuvants, as well as chyla saponins such as

ОМА ії 0521, також цікаві, як і КІВІ. Додатковими можливостями є монофосфоліпід А (МР), вказані вищеOMA ii 0521, also interesting, as well as KIVI. Additional options include monophospholipid A (MP), listed above

ССЗ і Сз3а, і мурамілдипептид (МОР).CVD and Cz3a, and muramyldipeptide (MOP).

Відомо, що препарати ліпосом дають ефекти ад'ювантів, і отже, ад'юванти у вигляді ліпосом переважні відповідно до винаходу.Liposome preparations are known to have adjuvant effects, and therefore, adjuvants in the form of liposomes are preferred according to the invention.

Переважними альтернативами відповідно до винаходу також є адюванти у вигляді імуностимулювального комплексного матриксу (матрикс ІЄСОМФ)), особливо тому, що показано, що даний тип ад'ювантів здатний до підвищувальної регуляції експресії МНС класу І АРС. Матрикс ІЗСОМФ складається з (необов'язково фракціонованих) сапонінів (тритерпеноїди) з Оціа)а заропагіа, холестерину і фосфоліпіду. Коли це змішують з імуногенним білком, одержуваний препарат з частинок являє собою те, що відомо як частинка ІЗСОМ, де сапонін складає 60-7095 мас./мас., холестерин і фосфоліпід складають 10-1595 мас./мас., і білок складає 10-1595 мас./мас. Подробиці, що відносяться до композиції і застосування імуностимулювальних комплексів, можна знайти, наприклад, у вказаних вище підручниках, присвячених ад'ювантам, але у (Могеїп В еї аї., 1995, Сііп. ІттипоїНег. 3: 461-475, також як і у Вагтг ІС апа МіїспеїЇ СЕ, 1996, Іттипої, апа Сеї! Вісі. 74: 8-25 (включених сюди за допомогою посилання)| також надані придатні інструкції для одержання повних імуностимулювальних комплексів.Preferred alternatives according to the invention are also adjuvants in the form of an immunostimulating complex matrix (IESOMF matrix)), especially because it has been shown that this type of adjuvant is capable of up-regulating the expression of MHC class I of ARS. The matrix of IZSOMF consists of (optionally fractionated) saponins (triterpenoids) from Ocia)a zaropagia, cholesterol and phospholipid. When this is mixed with an immunogenic protein, the resulting particulate preparation is what is known as an IZCOM particle, where the saponin is 60-7095 w/w, the cholesterol and phospholipid are 10-1595 w/w, and the protein is 10 -1595 wt./wt. Details related to the composition and use of immunostimulating complexes can be found, for example, in the above-mentioned textbooks devoted to adjuvants, but in (Mogeip Vei ai., 1995, Siip. IttypoiNeg. 3: 461-475, as well as in Vagtg IS apa Miispeii SE, 1996, Ittipoi, apa Sei!Visi.74: 8-25 (incorporated herein by reference)|also provide suitable instructions for preparing complete immunostimulatory complexes.

Інша дуже цікава (а значить, переважна) можливість досягнення ефекту ад'юванта пов'язана із застосуванням способу, описаного у |Соззеїїп еї аї!., 1992 (що, таким чином, включено сюди за допомогою посилання)). Коротко, презентацію відповідного антигену, такого як антиген відповідно до даного винаходу можна посилити за допомогою кон'югації антигену з антитілами (або антигензв'язувальними фрагментами антитіл) проти рецепторів Есу на моноцитах/макрофагах. Показано, що імуногенність для цілей вакцинації особливо посилюють кон'югати між антигеном і анти-ЕсуВі.Another very interesting (and thus preferred) possibility of achieving an adjuvant effect is associated with the use of the method described in |Sozzeiip et al., 1992 (which is, therefore, incorporated herein by reference)). Briefly, presentation of an appropriate antigen, such as an antigen according to the present invention, can be enhanced by conjugation of the antigen with antibodies (or antigen-binding fragments of antibodies) against Esu receptors on monocytes/macrophages. It is shown that immunogenicity for vaccination purposes is especially enhanced by conjugates between antigen and anti-EsuVi.

Інші можливості включають в себе застосування речовин, що націлюють та імуномодулюють (наприклад, цитокінів), вказаних вище як кандидати для першої і другої груп у модифікованих версіях амілоїдогенних поліпептидів. У зв'язку з цим можливостями також є синтетичні індуктори цитокінів, такі як полі І:С.Other possibilities include the use of targeting and immunomodulatory agents (eg, cytokines) listed above as candidates for the first and second groups in modified versions of amyloidogenic polypeptides. In this regard, synthetic inducers of cytokines, such as poly I:C, are also possibilities.

Придатні похідні мікобактерій вибрані з групи, що складається з мурамілдипептиду, повного ад'ювантаSuitable mycobacterial derivatives are selected from the group consisting of muramyldipeptide, complete adjuvant

Фрейнда, КІВІ і складних діефірів трегалози, таких як ТОМ або ТОЕ.Freund, Kiwi and complex diesters of trehalose, such as TOM or TOE.

Придатні ад'юванти, що націлюють імунітет, вибирають з групи, яка складається з ліганду СО40 та антитіл до СО40 або їх фрагментів, шо специфічно зв'язуються, (пор. обговорення вище), манози, Рар- фрагмента і СТІ А-4.Suitable immune-targeting adjuvants are selected from the group consisting of CO40 ligand and anti-CO40 antibodies or specifically binding fragments thereof (see discussion above), mannose, Rar fragment, and STI A-4.

Придатні полімерні ад'юванти вибирають з групи, що складається з вуглеводів, таких як декстран, РЕС, крохмаль, манан і маноза; пластичних полімерів і латексу, такого як латексні гранули.Suitable polymeric adjuvants are selected from the group consisting of carbohydrates such as dextran, RES, starch, mannan and mannose; plastic polymers and latex such as latex granules.

Ще один цікавий шлях модуляції імунної відповіді являє собою включення імуногена (необов'язково разом з ад'ювантами і фармацевтично допустимими носіями) у "віртуальний лімфатичний вузол" (МІ М) (патентований медичний пристрій розроблений в ІттипоТПегару, Іпс., 360 І ехіпдїоп Амепие, Мем/ МогкК, МУ 10017-6501). ММ (тонкий трубчастий пристрій) імітує структуру і функцію лімфатичного вузла. ВнесенняAnother interesting way of modulating the immune response is the inclusion of an immunogen (optionally together with adjuvants and pharmaceutically acceptable carriers) in a "virtual lymph node" (MI M) (patented medical device developed in IttipoTPegar, Ips., 360 I ehipdiop Amepie , Mem/ MogkK, MU 10017-6501). MM (thin tubular device) mimics the structure and function of a lymph node. Entry

ММ під шкіру створює ділянку стерильного запалення з підвищенням рівня цитокінів і хемокінів. Т- і В- клітини, також як і АРС, швидко відповідають на сигнали про пошкодження, направляються до ділянки запалення і нагромаджуються всередині пористого матриксу ММ. Показано, що необхідна доза антигену, якої потрібно для встановлення імунної відповіді на антиген при застосуванні МІМ, зменшена і, що імунопротекція, викликана імунізацією із застосуванням МІ М, перевищує стандартну імунізацію із застосуванням як ад'юванта КІВІ. Технологія коротко описана у |Сеїрег С еї аї!., 1998, "ЕЇсйайноп ої НоривіMM under the skin creates an area of sterile inflammation with increased levels of cytokines and chemokines. T- and B-cells, as well as ARS, quickly respond to damage signals, are directed to the site of inflammation and accumulate inside the porous matrix of MM. It has been shown that the required dose of antigen required to establish an immune response to the antigen with the use of MIM is reduced and that the immunoprotection caused by immunization with the use of MIM exceeds standard immunization with the use of KIVI as an adjuvant. The technology is briefly described in |Seireg Seyi ai!., 1998, "Eisyainop oi Noriva

Сеїїшаг апа Нитога! Іттипе НКезропзе5 Ю Зтаї! Атошпів ої Іттиподепе Овіпд а Моме! Меадаіса! ОємісеSeyishag apa Nitoga! Ittype NKezropze5 Yu Ztai! Atoshpiv oi Ittipodepe Ovipd a Mome! Meadaisa! Ohemise

Оезідпагейд те міпшаї! утри Моде", іп: "Егот (пе І арогайгу о Ше Сіїпіс, Воок ої Арвігасів, Осіорег 1217-1517 1998, беазсаре Везоїї, Аріов, Сай Погпіа"|.Oezidpageid te mipshai! utry Mode", ip: "Egot (pe I arogaigu o She Siipis, Vook oi Arvigasiv, Osioreg 1217-1517 1998, beazsare Vezoii, Ariov, Sai Pogpia"|.

Показано, що препарати вакцин у вигляді мікрочастинок у багатьох випадках збільшують імуногенність білкових антигенів, а отже, являють собою інше переважне здійснення винаходу. Мікрочастинки виготовляють або як композиції разом з полімером, ліпідом, вуглеводом або іншими молекулами, придатними для виготовлення частинок, або мікрочастинки можуть являти собою гомогенні частинки, що складаються тільки з самого антигену.It is shown that vaccine preparations in the form of microparticles in many cases increase the immunogenicity of protein antigens, and therefore represent another preferred embodiment of the invention. Microparticles are made either as compositions together with a polymer, lipid, carbohydrate or other molecules suitable for the manufacture of particles, or microparticles can be homogeneous particles consisting only of the antigen itself.

Приклади мікрочастинок, що базуються на полімерах, являють собою частинки, які базуються на РІ СА іExamples of microparticles based on polymers are particles based on RI CA and

РМР ІСоиріа, К. К. еї. аІ. 1998), де полімер і антиген конденсують у тверду частинку. Частинки на основі ліпідів можна виготовити як міцели з ліпіду (так звані ліпосоми), захоплюючи антиген у міцелу |Рієїгороп, Р.RMR ISoiria, K. K. eyi. AI. 1998), where the polymer and antigen condense into a solid particle. Lipid-based particles can be produced as lipid micelles (so-called liposomes) by capturing the antigen in the micelle |Rieigorop, R.

У. 1995). Частинки на основі вуглеводу, звичайно виготовляють з відповідного вуглеводу, що розпадається, такого як крохмаль або хітозан. Вуглевод і антиген змішують і конденсують у частинки у процесі, подібному до того, що застосовують для полімерних частинок |Кав, Н. 5. еї аї. 1997).U. 1995). Carbohydrate-based particles are usually made from a suitable degradable carbohydrate, such as starch or chitosan. Carbohydrate and antigen are mixed and condensed into particles in a process similar to that used for polymer particles | Kav, N. 5. ei ai. 1997).

Частинки, що складаються тільки з антигену, можна виготовляти різними способами розпилення або сушіння виморожуванням. Для цілей даного винаходу особливо підходить спосіб надкритичної рідини, який застосовують для виготовлення дуже однорідних частинок контрольованого розміру |Могк, Р. 1999 5Particles consisting only of antigen can be produced by various methods of spraying or freeze-drying. For the purposes of this invention, the supercritical fluid method, which is used for the production of very uniform particles of controlled size, is particularly suitable | Mogk, R. 1999 5

Зпекипом, В. еї а. 1999).Zpekypom, V. ei a. 1999).

Очікується, що вакцину потрібно вводити 1-6 разів на рік, тобто 1, 2, 3, 4, 5 або 6 разів на рік, індивіду, який потребує цього. Раніше показано, що імунологічна пам'ять, індукована застосуванням переважних аутовакцин відповідно до даного винаходу, не є постійною, і отже, імунна система потребує періодичної провокації імунної відповіді амілоїдогенним поліпептидом або модифікованими амілоїдогенними поліпептидами.The vaccine is expected to be administered 1-6 times a year, ie 1, 2, 3, 4, 5 or 6 times a year, to an individual who needs it. It has previously been shown that the immunological memory induced by the use of the preferred autovaccines according to this invention is not permanent, and therefore the immune system requires periodic provocation of the immune response with an amyloidogenic polypeptide or modified amyloidogenic polypeptides.

Внаслідок генетичної різноманітності різні індивіди можуть реагувати на один і той же поліпептид імунною відповіддю різної сили. Отже, вакцина відповідно до винаходу може містити декілька різних поліпептидів для збільшення імунної відповіді, пор. також обговорення вище, що стосується вибору введень чужорідного Т-клітинного епітопу. Вакцина може включати в себе два або декілька поліпептидів, де всі поліпептиди являють собою такі, як визначено вище.As a result of genetic diversity, different individuals can respond to the same polypeptide with an immune response of different strength. Therefore, the vaccine according to the invention may contain several different polypeptides to increase the immune response, cf. also the discussion above regarding the choice of foreign T-cell epitope insertions. The vaccine may include two or more polypeptides, where all polypeptides are as defined above.

Отже, вакцина може включати в себе 3-20 різних модифікованих або немодифікованих поліпептидів, наприклад, 3-10 різних пептидів.Therefore, the vaccine can include 3-20 different modified or unmodified polypeptides, for example, 3-10 different peptides.

Вакцинація нуклеїновою кислотоюNucleic acid vaccination

Як альтернатива класичному введенню вакцини на основі білка технологія вакцинації нуклеїновою кислотою (також відома як "імунізація нуклеїновою кислотою", "генетична імунізація" і "генна імунізація") пропонує ряд привабливих особливостей.As an alternative to classical protein-based vaccine administration, nucleic acid vaccination technology (also known as "nucleic acid immunization," "genetic immunization," and "gene immunization") offers a number of attractive features.

Передусім, на противагу традиційному підходу до вакцинації, вакцинація нуклеїновою кислотою не потребує ресурсів, що вимагають широкомасштабного виробництва імуногена (наприклад, у промисловому масштабі ферментації мікроорганізмів, які продукують амілоїдогенні поліпептиди). Більш того немає необхідності у пристроях по очищенню і схемах рефолдингу імуногена. І, нарешті, оскільки при вакцинації нуклеїновою кислотою для продукту експресії внесеної нуклеїнової кислоти покладаються на біохімічний апарат індивіда, що вакцинується, очікується, що відбудеться оптимальний посттрансляційний процесинг продукту, що експресується; це особливо важливо у випадку аутовакцинації, оскільки, як вказано вище, у модифікованій молекулі необхідно зберегти значну частину вихідних В-клітинних епітопів і оскільки В- клітинні епітопи в принципі можна скласти з частин будь-якої (біологічної) молекули (наприклад, вуглеводу, ліпіду, білка і т.п.). Отже, природні профілі глікозилювання і ліполювання імуногена можуть бути дуже важливими для загальної імуногенності, а це краще всього забезпечити, якщо як продуцент імуногена використати хазяїна.First of all, in contrast to the traditional approach to vaccination, nucleic acid vaccination does not require resources that require large-scale production of the immunogen (for example, on an industrial scale fermentation of microorganisms that produce amyloidogenic polypeptides). Moreover, there is no need for purification devices and immunogen refolding schemes. Finally, since nucleic acid vaccination relies on the biochemical machinery of the individual being vaccinated for the expression product of the introduced nucleic acid, optimal post-translational processing of the expressed product is expected to occur; this is especially important in the case of autovaccination, since, as indicated above, a significant part of the original B-cell epitopes must be preserved in the modified molecule and since B-cell epitopes can in principle be composed of parts of any (biological) molecule (e.g., carbohydrate, lipid , protein, etc.). Thus, the natural glycosylation and lipolysis profiles of an immunogen can be very important for overall immunogenicity, and this is best ensured by using the host as the producer of the immunogen.

Отже, переважне здійснення варіантів а-с відповідно до винаходу включає в себе ефективну презентацію аналога імунній системі за допомогою внесення нуклеїнових(ої) кислот(и), що кодують(є) аналог, у клітини тварини і таким чином одержання експресії введених(ої) нуклеїнових(ої) кислот(и) клітинами іп мімо.Therefore, the preferred implementation of options a-c according to the invention includes effective presentation of the analog to the immune system by introducing nucleic acid(s) encoding the analog into the cells of the animal and thus obtaining the expression of the introduced(s) of nucleic acid(s) by cells and mimo.

У даному здійсненні, введена нуклеїнова кислота переважно являє собою ДНК, яка може знаходитися у формі чистої ДНК, ДНК, об'єднаної із зарядженими або незарядженими ліпідами, ДНК, поміщеної у ліпосоми, ДНК, включеної у вірусний вектор, ДНК, об'єднаної з білюом або поліпептидом, що полегшує трансфекцію, ДНК, об'єднаної з білком або поліпептидом, що націлює, ДНК, об'єднаної з агентами, що осаджують кальцій, ДНК, зв'язаної з інертною молекулою-носієм, ДНК, інкапсульованої у полімер, наприклад, у РІ СА Іпорівняйте спосіб мікроінкапсуляції, описаний у М/О 98/313981І, або хітин, або хітозан іIn this embodiment, the introduced nucleic acid is preferably DNA, which can be in the form of pure DNA, DNA combined with charged or uncharged lipids, DNA placed in liposomes, DNA included in a viral vector, DNA combined with a transfection-facilitating bileume or polypeptide, DNA fused to a targeting protein or polypeptide, DNA fused to calcium-precipitating agents, DNA linked to an inert carrier molecule, DNA encapsulated in a polymer, for example, in RI CA Compare the microencapsulation method described in M/O 98/313981I, or chitin, or chitosan and

ДНК, об'єднаної з ад'ювантом. У даному контексті потрібно зазначити, що практично всі розглянуті варіанти, які стосуються застосування ад'ювантів у препаратах традиційних вакцин, застосовуються і у препаратах вакцин з ДНК. Отже, всі описи, які тут відносяться до застосування ад'ювантів, у контексті вакцин на основі поліпептидів, з необхідними змінами застосовують для використання у способі вакцинації нуклеїновими кислотами.DNA combined with an adjuvant. In this context, it should be noted that almost all the options considered, which relate to the use of adjuvants in the preparations of traditional vaccines, are also used in the preparations of DNA vaccines. Therefore, all descriptions that refer to the use of adjuvants in the context of vaccines based on polypeptides, with the necessary changes, apply to use in the method of vaccination with nucleic acids.

Шляхи введення і схеми введення вакцин на основі поліпептидів, деталізовані вище, також застосовні для вакцин на основі нуклеїнових кислот відповідно до винаходу, і всі обговорення вище, що стосуються шляхів і схем введення поліпептидів, з відповідними змінами застосовують до нуклеїнових кислот. До цього необхідно додати, що вакцини на основі нуклеїнових кислот можна відповідним чином вводити внутрішньовенно і внутрішньоартеріально. Більш того у даній області добре відомо, що вакцини на основі нуклеїнових кислот можна вводити за допомогою застосування так званої генної гармати, і отже, даний і еквівалентні способи введення розглядають як частина даного винаходу. Нарешті, як повідомлялося, застосування для введення нуклеїнових кислот МІ М також дає хороші результати, і отже, даний конкретний спосіб введення є особливо переважним.The routes and regimens for administration of polypeptide-based vaccines detailed above are also applicable to nucleic acid-based vaccines according to the invention, and all of the discussion above relating to routes and regimens for administration of polypeptides applies mutatis mutandis to nucleic acids. In addition, it is necessary to add that vaccines based on nucleic acids can be appropriately administered intravenously and intraarterially. Moreover, it is well known in the art that nucleic acid-based vaccines can be administered using a so-called gene gun, and therefore, this and equivalent methods of administration are considered part of the present invention. Finally, as reported, the use of nucleic acids MI M also gives good results, and therefore this particular method of administration is particularly preferred.

Крім того, нуклеїноваїйї) кислота(и), що застосовуються як засоби для імунізації, можуть містити ділянки, що кодують 1-у, 2-у і/або 3-ю групи, наприклад, у вигляді імуномодулюючих речовин, описаних вище, таких як цитокіни, розглянуті як придатні ад'юванти. Переважна версія даного здійснення пов'язана з кодувальною ділянкою для аналога і кодувальною ділянкою для імуномодулятора у різних рамках зчитування або щонайменше під контролем різних промоторів. Таким чином, уникають того, щоб аналог або епітоп продукувалися як партнери злиття з імуномодулятором. Альтернативно, можна використати два окремих нуклеотидних фрагменти, але це є менш переважним у зв'язку з перевагою, що забезпечується спільною експресією, коли обидві кодувальні ділянки включені в одну молекулу.In addition, the nucleic acid(s) used as agents for immunization may contain coding regions of the 1st, 2nd and/or 3rd groups, for example, in the form of immunomodulatory substances described above, such as cytokines considered as suitable adjuvants. A preferred version of this implementation is associated with the coding region for the analogue and the coding region for the immunomodulator in different reading frames or at least under the control of different promoters. Thus, it is avoided that the analogue or epitope is produced as a fusion partner with the immunomodulator. Alternatively, two separate nucleotide fragments can be used, but this is less preferred due to the advantage provided by co-expression when both coding regions are included in one molecule.

Таким чином, винахід також відноситься до композиції для індукування продукції антитіл проти АРР абоThus, the invention also relates to a composition for inducing the production of antibodies against APP or

АД, де композиція включає в себе - фрагмент нуклеїнової кислоти або вектор відповідно до винаходу (пор. обговорення векторів нижче) і - фармацевтично та імунологічно допустимий носій і/або ад'ювант, як обговорювалося вище.AD, where the composition includes - a nucleic acid fragment or vector according to the invention (cf. discussion of vectors below) and - a pharmaceutically and immunologically acceptable carrier and/or adjuvant, as discussed above.

У нормальних умовах нуклеїнову кислоту, що кодує варіант, вносять у вигляді вектора, де експресія знаходиться під контролем вірусного промотору. Більш детальне обговорення векторів відповідно до винаходу див. обговорення нижче. Також докладні описи, що відносяться до формування і застосування вакцин на основі нуклеїнових кислот |див. Ооппейу 9. еї а!., 1997, Аппи. Кеу. Іттипої. 15: 617-648 і боппеПу 99. ега!., 1997, Ме бсієпсез 60: 163-172. Обидва даних посилання включені сюди за допомогою посилання).Under normal conditions, the nucleic acid encoding the variant is introduced in the form of a vector, where expression is under the control of a viral promoter. For a more detailed discussion of vectors according to the invention, see discussion below. Also, detailed descriptions related to the formation and use of vaccines based on nucleic acids | see Ooppeyu 9. ei a!., 1997, Appy. Kew. And so on. 15: 617-648 and BoppePu 99. ega!., 1997, Me bsiepsez 60: 163-172. Both reference data are incorporated herein by reference).

Живі вакциниLive vaccines

Третя альтернатива для ефективної презентації аналогів імунній системі, як визначено у варіантах а-с, являє собою застосування способу живих вакцин. У вакцинації живими вакцинами презентацію імунній системі здійснюють за допомогою введення тварині непатогенних мікроорганізмів, які можна трансформувати фрагментом нуклеїнової кислоти, що кодує аналог, або вектором, що включає в себе такий фрагмент нуклеїнової кислоти. Непатогенний мікроорганізм може являти собою будь-який відповідний атенуйований бактеріальний штам (атенуйований за допомогою пасажів або шляхом видалення патогенних продуктів, що експресуються, за допомогою технології рекомбінантних ДНК), наприклад, ВСО. Мусобасіегішт бромі5, непатогенні Зігеріососси5 5рр., Б. соїї, ЗаІтопеййа 5рр., Міргіо споїегає, ЗПпідеїіа і т.п. Огляди, присвячені одержанню реальних живих вакцин, можна, наприклад, знайти уThe third alternative for the effective presentation of analogues to the immune system, as defined in options a-c, is the use of the method of live vaccines. In vaccination with live vaccines, presentation to the immune system is carried out by introducing non-pathogenic microorganisms into the animal, which can be transformed by a fragment of nucleic acid encoding an analog, or a vector that includes such a fragment of nucleic acid. The non-pathogenic microorganism can be any suitable attenuated bacterial strain (attenuated by passages or by removing pathogenic expressed products using recombinant DNA technology), for example, BSO. Musobasiegisht bromi5, non-pathogenic Zigeriosossi5 5yr., B. soii, ZaItopeia 5yr., Myrgio spoiegaye, ZPpideiia, etc. Reviews devoted to obtaining real live vaccines can be found, for example, in

ІЗаїїои Р, 1995, Кему. Ргаї. 45: 1492-1496 і УмаІкег РО, 1992, Массіпе 10: 977-990, обидва з яких включені сюди за допомогою посилання).Izaiioi R, 1995, Kemu. Damn 45: 1492-1496 and UmaIkeg RO, 1992, Massipe 10: 977-990, both of which are incorporated herein by reference).

Для подробиць про фрагменти нуклеїнової кислоти і вектори, що застосовуються в таких живих вакцинах, порівняйте обговорення нижче.For details on the nucleic acid fragments and vectors used in such live vaccines, see the discussion below.

У вигляді альтернативи бактеріальним живим вакцинам, фрагмент нуклеїнової кислоти відповідно до винаходу, що обговорюється нижче, можна ввести у невірулентний вектор вірусної вакцини, такий як штам коров'ячої віспи або будь-який інший відповідний вірус віспи.As an alternative to bacterial live vaccines, a nucleic acid fragment of the invention discussed below can be introduced into a non-virulent viral vaccine vector, such as a cowpox strain or any other suitable smallpox virus.

Звичайно непатогенний мікроорганізм або вірус тварині вводять тільки один раз, але у деяких випадках може бути необхідним введення мікроорганізму більше одного разу протягом життя для збереження захисного імунітету. Навіть припускають, що деталізовані вище схеми імунізації для вакцинації поліпептидами будуть придатні для застосування живих або вірусних вакцин.Usually, a non-pathogenic microorganism or virus is injected into an animal only once, but in some cases it may be necessary to introduce the microorganism more than once during its life to maintain protective immunity. It is even suggested that the immunization schemes detailed above for polypeptide vaccination will be suitable for the use of live or viral vaccines.

Альтернативно, вакцинацію живими вакцинами або вірусами комбінують з попередньою або подальшою вакцинацією поліпептидами і/або нуклеїновими кислотами. Наприклад, можна здійснити первинну імунізацію живою або вірусною вакциною з подальшою підтримуючою |імунізацією із застосуванням підходу на основі поліпептиду або нуклеїнової кислоти.Alternatively, vaccination with live vaccines or viruses is combined with previous or subsequent vaccination with polypeptides and/or nucleic acids. For example, primary immunization with a live or viral vaccine can be performed, followed by booster immunization using a polypeptide or nucleic acid-based approach.

Мікроорганізм або вірус можна трансформувати нуклеїновою(ими) кислотою(ами), що містять ділянки, які кодують 1-у, 2-у і/або 3-ю групи, наприклад, у вигляді імуномодулюючих речовин, описаних вище, таких як цитокіни, розглянуті як придатні ад'юванти. Переважна версія даного здійснення пов'язана з кодувальною ділянкою для аналога і кодувальною ділянкою для імуномодулятора у різних рамках зчитування або щонайменше під контролем різних промоторів. Таким чином, уникають того, щоб аналог або епітоп продукувався як партнер злиття з імуномодулятором. Альтернативно, як засоби, що трансформують, можна використовувати два окремих нуклеотидних фрагменти. Звичайно, наявність 1-ї і/або 2-ї, і/або 3-ї груп в одній і тій же рамці зчитування може забезпечити аналог відповідно до винаходу як продукт експресії, і таке здійснення особливо переважне у даному винаході.A microorganism or virus can be transformed with nucleic acid(s) containing regions that encode groups 1, 2, and/or 3, for example, in the form of immunomodulatory substances described above, such as the cytokines discussed as suitable adjuvants. A preferred version of this implementation is associated with the coding region for the analogue and the coding region for the immunomodulator in different reading frames or at least under the control of different promoters. Thus, it is avoided that the analogue or epitope is produced as a fusion partner with the immunomodulator. Alternatively, two separate nucleotide fragments can be used as transforming agents. Of course, the presence of the 1st and/or 2nd and/or 3rd groups in the same reading frame can provide an analog according to the invention as an expression product, and such implementation is particularly preferred in the present invention.

Застосування способу відповідно до винаходу для лікування захворюванняApplication of the method according to the invention for the treatment of a disease

Як можна зрозуміти з обговорення вище, надання способу відповідно до винаходу дозволяє контролювати захворювання, що характеризуються накопиченнями амілоїду. У даному контексті АО являє собою ключову ціль способу відповідно до винаходу, але інші захворювання, які характеризуються відкладеннями амілоїду, що містить АД, також є досяжними цілями. Отже, важливе здійснення способу відповідно до винаходу для знижувальної регуляції амілоїдної активності включає в себе лікування і/або профілактику і/або поліпшення стану АЮ або інших захворювань, що характеризуються накопиченням амілоїду, спосіб включає в себе знижувальну регуляцію АРР або АД способом відповідно до винаходу, до такої міри, щоб значно зменшувалася кількість амілоїду.As can be understood from the discussion above, providing a method according to the invention allows controlling diseases characterized by amyloid accumulation. In this context, AO is a key target of the method according to the invention, but other diseases characterized by amyloid deposits containing AD are also achievable targets. Therefore, an important implementation of the method according to the invention for the down-regulation of amyloid activity includes the treatment and/or prevention and/or improvement of the condition of AJ or other diseases characterized by the accumulation of amyloid, the method includes the down-regulation of APP or AD by the method according to the invention, to such an extent that the amount of amyloid is significantly reduced.

Особливо переважно, щоб зменшення амілоїду приводило до зміни балансу між формуванням і деградацією/видаленням амілоїду, тобто швидкість деградації/видалення амілоїду доведена до міри, коли вона перевищує швидкість формування амілоїду. За допомогою ретельного контролю кількості та імунологічного впливу імунізацій індивіда який потребує цього, можна згодом досягти балансу, що приводить до зменшення нетто накопичень амілоїду без надмірних несприятливих ефектів.It is particularly preferred that the reduction of amyloid leads to a change in the balance between amyloid formation and degradation/removal, ie the rate of amyloid degradation/removal is increased to the extent that it exceeds the rate of amyloid formation. By carefully controlling the amount and immunological impact of the immunizations of the individual in need, a balance can subsequently be achieved that results in a net reduction in amyloid accumulation without excessive adverse effects.

Альтернативно, якщо спосіб відповідно до винаходу не ефективний у видаленні або зменшенні існуючих відкладень амілоїду у індивіда, його можна застосовувати для одержання клінічно значимого зменшення формування нового амілоїду, таким чином значно подовжуючи період, до якого стан хвороби не погіршиться. Потрібно мати можливість контролювати швидкість накопичення амілоїду або шляхом вимірювання сироваткової концентрації амілоїду (яка, як вважають, знаходиться у рівновазі з речовиною у накопиченнях), або за допомогою позитронно-емісійного томографічного (РЕТ) сканування, (пор. Зтаї!Alternatively, if the method according to the invention is not effective in removing or reducing existing amyloid deposits in an individual, it can be used to produce a clinically significant reduction in the formation of new amyloid, thus significantly extending the period until the disease state does not deteriorate. It is necessary to be able to monitor the rate of amyloid accumulation either by measuring the serum concentration of amyloid (which is believed to be in equilibrium with the substance in the accumulations) or by means of a positron emission tomography (PET) scan, (cf. Ztai!

С.МУ., еї аі., 1996, Апп М.У. Асай 5сі 802: 70-78.S.MU., ei ai., 1996, App. M.U. Asai 5si 802: 70-78.

Інші захворювання і стани, де можна застосовувати дані засоби і способи для лікування або полегшення стану аналогічним способом згадані вище у "передумовах винаходу" або перераховані нижче у розділі, який називається "інші амілоїдні захворювання і білки, асоційовані з ними".Other diseases and conditions where these agents and methods can be used to treat or alleviate the condition in a similar way are mentioned above in the "prerequisites of the invention" or listed below in the section called "other amyloid diseases and proteins associated with them".

Пептиди, поліпептиди і композиції відповідно до винаходуPeptides, polypeptides and compositions according to the invention

Як видно з вказаного вище, даний винахід базується на концепції імунізації індивідів проти антигенуAs can be seen from the above, this invention is based on the concept of immunization of individuals against an antigen

АРР або АД для одержання зменшеної кількості зв'язаних з патологією накопичень амілоїду. Переважний шлях досягнення такої імунізації являє собою застосування описаних тут аналогів, з наданням, таким чином, молекул, раніше не описаних у даній області.APP or AD to obtain a reduced number of pathology-related amyloid deposits. The preferred way to achieve such immunization is the use of analogs described here, thereby providing molecules not previously described in this area.

Вважають, що аналоги, які обговорюються тут, є об'єктом винаходу самі по собі, і отже, важлива частина винаходу відноситься до описаних вище аналогів. Отже, будь-який представлений тут опис, що відноситься до модифікованого АРР або Ар, є релевантним для цілей опису амілоїдогенних аналогів відповідно до винаходу, також як і будь-які такі описи, навпаки, застосовні до опису вказаних аналогів.It is believed that the analogs discussed herein are the subject of the invention in themselves, and therefore an important part of the invention relates to the analogs described above. Therefore, any description presented herein relating to a modified APP or Ar is relevant for purposes of describing amyloidogenic analogs according to the invention, as well as any such descriptions are, conversely, applicable to the description of said analogs.

Необхідно зазначити, що переважні модифіковані молекули АРР або АД включають в себе модифікації,It should be noted that preferred modified APP or AD molecules include modifications that

які приводять до утворення поліпептиду, що володіє ступенем ідентичності послідовності з АРР або АД, що складає щонайменше 7095, або з їх підпослідовністю довжиною щонайменше у 10 амінокислот. Більш високий ступінь ідентичності послідовності, наприклад, щонайменше 75905 або навіть щонайменше 80, 85, 90 або 9595 є переважним. Ідентичність послідовності для білків і нуклеїнових кислот можна обчислити як (Мге-Мак): 100/Мре, де Мах являє собою загальне число неідентичних залишків у двох послідовностях при вирівнюванні і де Ме являє собою число всіх залишків в одній з послідовностей. Так, послідовність ДНКwhich lead to the formation of a polypeptide having a degree of sequence identity with APP or AD of at least 7095, or with their subsequence at least 10 amino acids long. A higher degree of sequence identity, for example at least 75905 or even at least 80, 85, 90 or 9595 is preferred. The sequence identity for proteins and nucleic acids can be calculated as (Mg-Mg): 100/Mg, where Mg is the total number of non-identical residues in the two sequences when aligned and where Mg is the number of all residues in one of the sequences. Yes, the DNA sequence

АСТСАСТС має ступінь ідентичності з послідовністю ААТСААТС, що складає 7595 (Маке2 і Ме-8).ASTSASTS has a degree of identity with the sequence of AATSAATS, which is 7595 (Make2 and Me-8).

Винахід також відноситься до композицій, які можна використовувати при реалізації способу відповідно до винаходу. Отже, винахід також відноситься до імуногенної композиції, яка включає в себе імуногенно ефективну кількість описаного вище аналога, причому вказана композиція додатково включає в себе фармацевтично та імунологічно прийнятний розріджувач і/або носій, і/або наповнювач і, необов'язково, ад'ювант. юІншими словами, ця частина винаходу відноситься до композицій аналогів, в основному як описано вище. Таким чином, коли вибір ад'ювантів і носіїв відноситься до композиції модифікованого або немодифікованого амілоїдогенного поліпептиду для застосування у способі відповідно до винаходу для знижувальної регуляції АРР або Ар, він знаходиться відповідно до того, що обговорювалося вище.The invention also relates to compositions that can be used in the implementation of the method according to the invention. Therefore, the invention also relates to an immunogenic composition, which includes an immunogenically effective amount of the analogue described above, and said composition additionally includes a pharmaceutically and immunologically acceptable diluent and/or carrier, and/or filler and, optionally, an adjuvant . In other words, this part of the invention relates to compositions of analogues, mainly as described above. Thus, when the choice of adjuvants and carriers refers to the composition of modified or unmodified amyloidogenic polypeptide for use in the method according to the invention for the down-regulation of APP or AP, it is in accordance with what was discussed above.

Поліпептиди одержують відповідно до способів, добре відомих у даній області. Більш протяжні поліпептиди звичайно одержують за допомогою технології рекомбінантних генів, яка включає в себе введення послідовності амінокислот, що кодує аналог, у відповідний вектор, трансформацію даним вектором відповідної клітини-хазяїна, експресію даною клітиною-хазяїном послідовності нуклеїнових кислот, діставання продукту експресії з клітин-хазяїнів або їх супернатанту і подальше очищення, і, необов'язково, додаткову модифікацію, наприклад, рефолдинг або дериватизацію.Polypeptides are prepared according to methods well known in the art. Longer polypeptides are usually obtained using recombinant gene technology, which includes the introduction of an amino acid sequence encoding an analog into a suitable vector, transformation of a corresponding host cell with a given vector, expression of a nucleic acid sequence by a given host cell, extraction of the expression product from cells hosts or their supernatant and subsequent purification, and optionally additional modification, for example, refolding or derivatization.

Більш короткі пептиди переважно одержують за допомогою добре відомих способів твердофазового або рідкофазового пептидного синтезу. Однак нещодавні досягнення у даній технології створили можливість одержання за допомогою даних способів повнорозмірних поліпептидів і білків, і отже, одержання довгих конструкцій за допомогою синтетичних способів також не виходить за межі даного винаходу.Shorter peptides are preferably obtained using well-known methods of solid-phase or liquid-phase peptide synthesis. However, recent advances in this technology have made it possible to obtain full-length polypeptides and proteins using these methods, and therefore, obtaining long structures using synthetic methods is also not beyond the scope of this invention.

Фрагменти нуклеїнової кислоти і вектори відповідно до винаходуNucleic acid fragments and vectors according to the invention

З попереднього опису зрозуміло, що аналоги поліамінокислот можна одержати за допомогою технології рекомбінантних генів, а також за допомогою хімічного синтезу або напівсинтезу; останні дві альтернативи особливо значимі, коли модифікація полягає у зв'язуванні з білковими носіями (такими як КІ-Н, дифтерійний анатоксин, анатоксин правця і В5А) і небілююовими молекулами, такими як вуглеводні полімери, а також, звичайно, коли модифікація включає в себе додавання бічних ланцюгів або бічних груп до пептидного ланцюга, одержаного з АРР або Ар.It is clear from the previous description that analogs of polyamino acids can be obtained with the help of recombinant gene technology, as well as with the help of chemical synthesis or semi-synthesis; The latter two alternatives are particularly relevant when the modification consists of binding to protein carriers (such as CI-H, diphtheria toxoid, tetanus toxoid and B5A) and non-bleaching molecules such as hydrocarbon polymers, and of course when the modification includes addition of side chains or side groups to the peptide chain obtained from APP or Ar.

Для цілі технології рекомбінантних генів, а також, звичайно, для цілі імунізації нуклеїновою кислотою фрагменти нуклеїнової кислоти, що кодують аналоги, являють собою важливі хімічні продукти. Отже, важлива частина винаходу відноситься до фрагментів нуклеїнової кислоти, що кодують аналог відповідно до винаходу, тобто поліпептид, одержаний з АРР або АД, що включає в себе або природну послідовність, до якої додають або в яку вставляють партнер злиття, або, переважно, одержаний з АРР або Ар поліпептид, в який за допомогою вставки і/або додавання, переважно за допомогою заміни і/або делеції, ввели чужорідний Т-клітинний епітоп. Фрагменти нуклеїнової кислоти відповідно до винаходу являють собою фрагменти ДНК або РНК.For the purpose of recombinant gene technology, and of course for the purpose of nucleic acid immunization, nucleic acid fragments encoding analogs are important chemical products. Therefore, an important part of the invention relates to nucleic acid fragments encoding an analogue according to the invention, i.e. a polypeptide obtained from APP or AD, which includes either a natural sequence to which a fusion partner is added or inserted, or, preferably, a derived from APP or Ар polypeptide, in which a foreign T-cell epitope was introduced by means of insertion and/or addition, preferably by means of replacement and/or deletion. Nucleic acid fragments according to the invention are DNA or RNA fragments.

Фрагменти нуклеїнової кислоти відповідно до винаходу звичайно вставляють у відповідні вектори для утворення векторів, які клонують або експресують, що несуть фрагменти нуклеїнової кислоти відповідно до винаходу; такі нові вектори також являють собою частину винаходу. Подробиці, що відносяться до конструювання таких векторів відповідно до винаходу, будуть обговорюватися нижче у зв'язку з трансформованими клітинами і мікроорганізмами. Вектори, в залежності від мети і типу застосування, можуть існувати у вигляді плазмід, фагів, космід, мініхромосом або вірусу, але «оголена» ДНК, яка транзитно експресується тільки у визначених клітинах, також є важливим вектором. Переважні вектори, що клонують і експресують, відповідно до винаходу здатні до автономної реплікації, таким чином створюючи можливість одержання великого числа копій для цілей високорівневої експресії або високорівневої реплікації для подальшого клонування.Nucleic acid fragments according to the invention are usually inserted into appropriate vectors to generate vectors that are cloned or expressed, carrying nucleic acid fragments according to the invention; such novel vectors also form part of the invention. Details relating to the construction of such vectors in accordance with the invention will be discussed below in connection with transformed cells and microorganisms. Vectors, depending on the purpose and type of application, can exist in the form of plasmids, phages, cosmids, minichromosomes or viruses, but "naked" DNA, which is transiently expressed only in certain cells, is also an important vector. Preferred cloning and expression vectors according to the invention are capable of autonomous replication, thus creating the possibility of obtaining a large number of copies for the purposes of high-level expression or high-level replication for subsequent cloning.

Основна схема вектора відповідно до винаходу включає в себе наступні елементи у напрямку 5-53 та у функціональному з'єднанні: промотор для керування експресією фрагмента нуклеїнової кислоти відповідно до винаходу, необов'язково послідовність нуклеїнової кислоти, яка кодує лідерний пептид, що робить можливою секрецію (в екстрацелюлярну фазу або, коли застосовно, у периплазму) поліпептидного фрагмента або його інтеграцію у мембрану, фрагмент нуклеїнової кислоти відповідно до винаходу і, необов'язково, послідовність нуклеїнової кислоти, що кодує термінатор. При оперуванні векторами, що експресують, у штамах-продуцентах або клітинних лініях з метою генетичної стабільності трансформованої клітини переважно, щоб вектор при введенні в клітину-хазяїна інтегрувався у геном клітини-хазяїна.The basic design of a vector according to the invention includes the following elements in the 5-53 direction and in functional connection: a promoter for driving the expression of a nucleic acid fragment according to the invention, optionally a nucleic acid sequence that encodes a leader peptide that enables secretion (in the extracellular phase or, when applicable, in the periplasm) of the polypeptide fragment or its integration into the membrane, the nucleic acid fragment according to the invention and, optionally, the nucleic acid sequence encoding the terminator. When operating with expressing vectors in producer strains or cell lines for the purpose of genetic stability of the transformed cell, it is preferable that the vector, when introduced into the host cell, integrates into the genome of the host cell.

Навпаки, при роботі з векторами, що застосовуються для здійснення експресії у тварини іп мімо (наприклад, при застосуванні вектора у вакцинації ДНК), з міркувань безпеки переважно, щоб вектор був нездатний до інтеграції у геном клітини-хазяїна; звичайно застосовують «оголену» ДНК або вектори, що не інтегруються, вибір яких добре відомий фахівцям у даній області.On the contrary, when working with vectors used for the expression of ip mimo in animals (for example, when using a vector in DNA vaccination), for safety reasons, it is preferable that the vector is incapable of integration into the genome of the host cell; usually use "naked" DNA or non-integrating vectors, the choice of which is well known to those skilled in the art.

Вектори відповідно до винаходу застосовують для трансформації клітин-хазяїнів для одержання аналога відповідно до винаходу. Такі трансформовані клітини можуть являти собою клітини, що культивуються або клітинні лінії, які застосовуються для розмноження фрагментів нуклеїнової кислоти і векторів відповідно до винаходу або застосовуються для рекомбінантного одержання аналогів відповідно до винаходу. Альтернативно, трансформовані клітини можуть являти собою штами живих вакцин, де фрагмент нуклеїнової кислоти (одна єдина або декілька копій) вставлений так, що здійснює секрецію або інтеграцію аналога у бактеріальну мембрану або клітинну стінку.Vectors according to the invention are used to transform host cells to obtain an analog according to the invention. Such transformed cells can be cultured cells or cell lines that are used for propagation of nucleic acid fragments and vectors according to the invention or used for recombinant production of analogs according to the invention. Alternatively, transformed cells may be live vaccine strains where a nucleic acid fragment (single or multiple copies) has been inserted to secrete or integrate the analogue into the bacterial membrane or cell wall.

Переважні трансформовані клітини відповідно до винаходу являють собою мікроорганізми, такі як бактерії (такі як види Езспегіспіа (наприклад, Е. соїїЇ, Васіїйй5 (наприклад, Васіїйи5 з!ЄИБї5|, ЗаітопейПа абоPreferred transformed cells according to the invention are microorganisms such as bacteria (such as species of E. coli (e.g. E.

Мусобрасіегійт Іпереважно непатогенні, наприклад, ВСОо М. ромі5|), дріжджі (наприклад, засспаготусе5 сегемізіаеє) і найпростіші тварини. Альтернативно, трансформовані клітини одержують з багатоклітинного організму, наприклад, гриба, клітини комахи, клітини рослини або клітини ссавця. Найбільш переважними є клітини, одержані від людини, порівняйте обговорення клітинних ліній і векторів нижче. Останні результати у лабораторії авторів свідчать про перспективи застосування для рекомбінантного одержання поліпептидів комерційно доступної лінії Огозорпйа теїІаподавіег (клітинна лінія і векторна система Зсппеїдег 2 (552), доступна в Іпмігодеп), і отже, дана система, що експресує, особливо переважна.Musobrasiegiit Imostly non-pathogenic, for example, BSOo M. romi5|), yeasts (for example, sasspagotuse5 segemisiaee) and protozoa. Alternatively, the transformed cells are obtained from a multicellular organism, for example, a fungus, an insect cell, a plant cell, or a mammalian cell. Human derived cells are most preferred, see discussion of cell lines and vectors below. The latest results in the authors' laboratory indicate the prospects of using the commercially available line Ogozorpya teiIapodavieg (cell line and vector system Zsppeideg 2 (552), available in Ipmigodep) for recombinant production of polypeptides, and therefore, this expressing system is particularly preferred.

Для цілей клонування і/або оптимізованої експресії переважно, щоб трансформовані клітини були здатні реплікувати фрагмент нуклеїнової кислоти відповідно до винаходу. Клітини, що експресують фрагмент нуклеїнової кислоти, є переважно корисними здійсненнями даного винаходу; їх можна використовувати для обмеженого або широкомасштабного одержання аналога відповідно до винаходу або, у випадку непатогенних бактерій, як вакцинних складових у живій вакцині.For purposes of cloning and/or optimized expression, it is preferred that the transformed cells are capable of replicating the nucleic acid fragment according to the invention. Cells expressing a nucleic acid fragment are particularly useful embodiments of the present invention; they can be used for the limited or large-scale preparation of an analog according to the invention or, in the case of non-pathogenic bacteria, as vaccine components in a live vaccine.

При одержанні аналогів відповідно до винаходу за допомогою трансформованих клітин, зручно, хоча це і віддаляє від суті, щоб продукти експресії або експортувалися назовні у середовище культивування, або знаходилися на поверхні трансформованої клітини.When obtaining analogs according to the invention with the help of transformed cells, it is convenient, although it is far from the essence, that the expression products are either exported to the outside in the culture medium, or are located on the surface of the transformed cell.

Коли ефективні клітини-продуценти ідентифіковані, на їх основі переважно створити стабільну клітинну лінію, яка несе вектор відповідно до винаходу і експресує фрагмент нуклеїнової кислоти, що кодує модифікований амілоїдогенний поліпептид. Переважно, щоб дана стабільна клітинна лінія секретувала або несла аналог відповідно до винаходу, таким чином полегшуючи його очищення.When effective producer cells are identified, it is preferable to create a stable cell line based on them that carries a vector according to the invention and expresses a nucleic acid fragment encoding a modified amyloidogenic polypeptide. Preferably, a given stable cell line secretes or carries an analog according to the invention, thus facilitating its purification.

Як правило, плазмідні вектори, що містять реплікон і контрольні послідовності, одержані з видів, сумісних з клітиною-хазяїном, застосовують у зв'язку з хазяїнами. Вектор звичайно несе сайт реплікації, а також маркерні послідовності, здатні забезпечити селекцію трансформованих клітин за фенотипом.As a rule, plasmid vectors containing replicon and control sequences obtained from species compatible with the host cell are used in connection with the hosts. The vector usually carries a replication site as well as marker sequences capable of selecting transformed cells by phenotype.

Наприклад, Е. соїї звичайно трансформують із застосуванням рвВК322, плазміди, одержаної з виду Е. соїFor example, E. soya is commonly transformed using rvVK322, a plasmid obtained from the species E. soya

Інаприклад, див. Воїїмаг еї а!., 1977). Плазміда рвк.322 містить гени стійкості до ампіциліну і тетрацикліну і таким чином забезпечує прості засоби для ідентифікації трансформованих клітин. Плазміда рве або інша плазміда мікроорганізмів або фаг повинна також містити - або ж її необхідно модифікувати так, щоб вона містила - промотори, які прокаріотичний мікроорганізм може використати для експресії.For example, see Voyimag eyi a!., 1977). Plasmid rvk.322 contains ampicillin and tetracycline resistance genes and thus provides a simple means of identifying transformed cells. The rve plasmid or other microbial or phage plasmid must also contain - or be modified to contain - promoters that the prokaryotic microorganism can use for expression.

Такі промотори, що частіше за все застосовуються для конструювання рекомбінантної ДНК, включають в себе системи В-лактамазного і лактозного промоторів (Спапо еї аї., 1978; МКакига еї а!., 1977; соєдавї! еї аї., 1979| і систему триптофанового (ігр) промотору |Соедаеї! еї аї., 1979; ЕР-А-0036116)|. Хоча вони і є найчастіше застосовуваними, виявлені та застосовуються також й інші промотори мікроорганізмів, і опубліковані деталі, що відносяться до їх нуклеотидних послідовностей, дозволяючи фахівцям функціонально лігувати їх з плазмідними векторами (ІбЗіержепіїві еї аї!., 19801. Визначені гени прокаріот можуть ефективно експресуватися в Е. соїї з її власної промоторної послідовності, запобігаючи необхідності додавання іншого промотору штучними способами.Such promoters, which are most often used for the construction of recombinant DNA, include the B-lactamase and lactose promoter systems (Spapo et al., 1978; MKakiga et al., 1977; Soedavi! et al., 1979| and the system of tryptophan (games) of the promoter |Soedaeii! ei ai., 1979; ER-A-0036116)|. Although they are the most commonly used, other microorganism promoters have also been discovered and used, and details of their nucleotide sequences have been published, allowing specialists to functionally ligate them with plasmid vectors (IbZierzhepiiv ei ai!., 19801. The identified prokaryotic genes can be efficiently expressed in E. soybean from its own promoter sequence, preventing the need to add another promoter by artificial means.

Крім прокаріотичних, можна застосовувати і еукаріотичні мікроорганізми, такі як дріжджові культури, і тут промотор повинен бути здатний направляти експресію. Засспаготусе5 сегемізіазе, або звичайні пекарські дріжджі, з еукаріотичних мікроорганізмів застосовують найчастіше, хоча також доступний і ряд інших штамів. Для експресії в Засспаготусе5 звичайно застосовують, наприклад, плазміду УКр7In addition to prokaryotic, eukaryotic microorganisms such as yeast cultures can also be used, and here the promoter must be able to direct expression. Zasspagotuse5 sehemiziasis, or common baker's yeast, from eukaryotic microorganisms is used most often, although a number of other strains are also available. For expression in Zasspagotus5, for example, the UKr7 plasmid is usually used

ІЗііпспсоть еї а/!., 1979; Кіпдзтап єї а!., 1979; Теспетрег" еї а!., 1980). Дана плазміда вже містить ген ігрі, що є селективним маркером для мутантного штаму дріжджів, позбавлених здатності рости на триптофані, наприклад, АТС Мо44076 або РЕРА-1 |Чопез, 1977). Наявність пошкодження ігрі як характеристики геному дріжджової клітини-хазяїна, надає ефективну умову для виявлення трансформації за допомогою росту за відсутності триптофану.IZiippsot ei a/!., 1979; Kipdztap eyi a!., 1979; Tespetreg" ei a!., 1980). This plasmid already contains the igri gene, which is a selective marker for a mutant strain of yeast deprived of the ability to grow on tryptophan, for example, ATS Mo44076 or PERA-1 | Chopez, 1977). The presence of damage to the igri as characteristics of the host yeast cell genome, provides an effective condition for detection of transformation by growth in the absence of tryptophan.

Відповідні промоторні послідовності у дріжджових векторів включають в себе промотори для 3- фосфогліцераткінази (Ні тап еї аї., 1980) або інших гліколітичних ферментів І(Незз еї аї., 1968; НоПапа еї а!., 1978))| таких як енолаза, гліцеральдегід-3-фосфатдегідрогеназа, гексокіназа, піруватдекарбоксилаза, фосфофруктокіназа, глюкозо-6-фосфатізомераза, З-фосфогліцератмутаза, піруваткіназа, триозофосфатізомераза, фосфоглюкозоізомераза і глюкокіназа. Для забезпечення поліаденілювання мРНК і термінації бажано, щоб при конструюванні відповідних плазмід, що експресують, експресувалися послідовності, що термінують, асоційовані з даними генами, також ліговані у 3'-кінець послідовності вектора, що експресує.Suitable promoter sequences in yeast vectors include promoters for 3-phosphoglycerate kinase (Nez et al., 1980) or other glycolytic enzymes (Nez et al., 1968; NoPapa et al., 1978))| such as enolase, glyceraldehyde-3-phosphate dehydrogenase, hexokinase, pyruvate decarboxylase, phosphofructokinase, glucose-6-phosphatisomerase, 3-phosphoglycerate mutase, pyruvate kinase, triose phosphate isomerase, phosphoglucose isomerase and glucokinase. In order to ensure polyadenylation of mRNA and termination, it is desirable that when constructing appropriate expressing plasmids, terminating sequences associated with these genes are also ligated into the 3'-end of the expressing vector sequence.

Інші промотори, що володіють додатковою перевагою транскрипції, контрольованої умовами росту, являють собою промоторні ділянки алкогольдегідрогенази 2, ізоцитохрому С, кислої фосфатази, ферментів деградації, асоційованих з метаболізмом азоту і вказаної вище гліцеральдегід-3-фосфатдегідрогенази, і ферментів, що відповідають за утилізацію мальтози і галактози. Відповідним є будь-який плазмідний вектор, що містить промотор, придатний для дріжджів, ділянку початку реплікації і послідовності термінатора.Other promoters that have the additional advantage of transcription controlled by growth conditions are the promoter regions of alcohol dehydrogenase 2, isocytochrome C, acid phosphatase, degradation enzymes associated with nitrogen metabolism and glyceraldehyde-3-phosphate dehydrogenase indicated above, and enzymes responsible for maltose utilization and galactose. Any plasmid vector containing a promoter suitable for yeast, an origin of replication and a terminator sequence is suitable.

Крім мікроорганізмів, як хазяїни можна застосовувати культури клітин, одержаних з багатоклітинних організмів. В принципі будь-яка така клітинна культура є можливою, чи то є культура з хребетних або безхребетних. Однак найбільший інтерес представляють клітини хребетних, а розмноження клітин хребетних у культурі (тканинна культура) в останні роки стало звичайним способом |Тізвие Сишге, 1973).In addition to microorganisms, cell cultures obtained from multicellular organisms can be used as hosts. In principle, any such cell culture is possible, whether it is a culture from vertebrates or invertebrates. However, cells of vertebrates are of greatest interest, and propagation of vertebrate cells in culture (tissue culture) has become a common method in recent years (Tizvye Sishge, 1973).

Прикладами таких придатних ліній клітин-хазяїнів є клітини МЕКО і Не! а, лінії клітин яєчника китайського хом'ячка (СНО) і УМ138, ВНК, СО5-7 293, клітини Зродоріега їадірегда (ЗЕ) (комерційно доступні як завершені системи, що експресують, крім іншого, у Ргоїеіп Зсіепсе5, 1000 Кезеагсп Рагкулау, Мегідеп, СТ 06450, ).5.А. та в Іпмігодеп) і клітинні лінії МОСК. Найбільш переважна клітинна лінія відповідно до даного винаходу являє собою лінію 52, доступну в Іпмігодеп, РО Вох 2312, 9704 СН Сгопіпдеп, Тпе Меїпепапав5.Examples of such suitable host cell lines are MEKO and Ne! a, Chinese Hamster Ovary (CHO) and UM138, BNK, CO5-7 293 cell lines, Zrodoriega iadiregda (ZE) cells (commercially available as complete systems expressing, among other things, in Rgoieip Zsiepse5, 1000 Kezeagsp Ragkulau, Megidep , ST 06450, ).5.A. and in Ipmigodep) and MOSCOW cell lines. The most preferred cell line according to this invention is line 52, available at Ipmigodep, RO Vokh 2312, 9704 SN Sgopipdep, Tpe Meipepapav5.

Вектори, що експресують, для таких клітин звичайно включають в себе (якщо необхідно) ділянку початку реплікації, промотор, розташований перед геном для експресії, разом з будь-якими необхідними ділянками зв'язування рибосом, ділянками сплайсингу РНК, ділянкою поліаденілювання і послідовності термінатора транскрипції.Expression vectors for such cells typically include (if necessary) an origin of replication, a promoter located upstream of the gene to be expressed, together with any necessary ribosome binding sites, RNA splicing sites, a polyadenylation site, and transcription terminator sequences. .

Для застосування у клітинах ссавців, функції керування на векторах, що експресують, часто забезпечуються матеріалом вірусу. Наприклад, звичайно застосовувані промотори одержують з вірусу поліоми, аденовірусу 2 і, найчастіше, мавпячого вірусу 40 (5М40). Ранні та пізні промотори вірусу 5М40 особливо корисні у зв'язку з тим, що їх легко одержати з вірусу як фрагмент, що також містить ділянку початку реплікації вірусу 5М40 (Ріег5 еї а!., 1978). Також можна використати менший і більший фрагменти 5М40, за умови, що туди включена послідовність довжиною приблизно 250п.н., що продовжується від ділянки розпізнавання Ніпаій до ділянки розпізнавання ВаїЇ, розташована у вірусній ділянці початку реплікації. Крім того, також можливо і часто бажано використовувати промотор або контрольні послідовності, звичайно асоційовані з бажаною генною послідовністю, за умови, що дані контрольні послідовності сумісні з системами клітин-хазяїнів.For use in mammalian cells, control functions on expression vectors are often provided by viral material. For example, commonly used promoters are obtained from the polyoma virus, adenovirus 2 and, most often, simian virus 40 (5M40). The early and late promoters of the 5M40 virus are particularly useful due to the fact that they are easily obtained from the virus as a fragment that also contains the site of the start of replication of the 5M40 virus (Rieg5 ei a!., 1978). The smaller and larger 5M40 fragments can also be used, provided that a sequence of approximately 250 bp is included that extends from the Nipai recognition site to the VaiY recognition site located in the viral origin of replication. In addition, it is also possible and often desirable to use a promoter or control sequences, usually associated with the desired gene sequence, provided that these control sequences are compatible with host cell systems.

Ділянку початку реплікації можна забезпечити або за допомогою конструювання такого вектора, щоб він включав в себе екзогенну ділянку початку реплікації, наприклад, яку можна одержати з 5М40 або інших вірусів (наприклад, вірусу поліоми, аденовірусів, М5М, ВРМ), або за допомогою механізму хромосомної реплікації клітини-хазяїна. Якщо вектор інтегрований у хромосому клітини-хазяїна, її часто достатньо.The origin of replication can be provided either by engineering the vector to include an exogenous origin of replication, for example, which can be obtained from 5M40 or other viruses (eg, polyomavirus, adenovirus, M5M, BPM), or by a mechanism of chromosomal host cell replication. If the vector is integrated into the chromosome of the host cell, it is often sufficient.

Ідентифікація придатних аналогівIdentification of suitable analogues

Фахівцям зрозуміло, що не всі можливі варіанти або модифікації природних АРР або Ар володіють здатністю викликати у тварини утворення антитіл, які є перехресно-реагуючими з природною формою.It is clear to those skilled in the art that not all possible variants or modifications of natural APP or AR have the ability to cause the formation of antibodies in an animal that are cross-reactive with the natural form.

Однак неважко зробити ефективний стандартний скринінг модифікованих амілоїдогенних молекул, що задовольняють мінімальним вимогам імунологічної реактивності, які обговорюються тут. Отже, можна застосовувати спосіб для ідентифікації модифікованих амілоїдогенних поліпептидів, здатних індукувати утворення антитіл проти немодифікованого амілоїдогенного поліпептиду у видів тварин, де немодифікований амілоїдогенний поліпептид являє собою (неімуногенний) власний білок, причому цей спосіб включає в себе - одержання за допомогою пептидного синтезу або способів генної інженерії набору взаємно простих аналогів відповідно до винаходу, де в амінокислотну послідовність АРР або АД виду тварин додані, в неї вставлені, з неї видалені або в ній заміщені амінокислоти, таким чином приводячи до амінокислотних послідовностей у наборі, які включають в себе Т-клітинні епітопи, чужорідні для виду тварин, або одержання набору фрагментів нуклеїнової кислоти, що кодують набір взаємно простих аналогів, - тестування елементів набору аналогів або фрагментів нуклеїнової кислоти на їх здатність викликати продукцію антитіл у виду тварин проти немодифікованого АРР або Ар, - та ідентифікацію і, необов'язково, виділення елементай(ів) набору аналогів, який(ї) значимо індукує у виду продукцію антитіл проти немодифікованих АРР і АД або ідентифікацію або, необов'язково, виділення продуктів, що експресують поліпептид, які кодуються елементами набору фрагментів нуклеїнової кислоти, що значимо індукують у виду тварин продукцію антитіл проти немодифікованих АРР і АД.However, it is not difficult to perform an efficient standard screening of modified amyloidogenic molecules that satisfy the minimum requirements of immunological reactivity discussed here. Therefore, it is possible to apply a method for the identification of modified amyloidogenic polypeptides capable of inducing the formation of antibodies against an unmodified amyloidogenic polypeptide in animal species, where the unmodified amyloidogenic polypeptide is a (non-immunogenic) own protein, and this method includes - obtaining by means of peptide synthesis or methods of gene engineering a set of mutually simple analogs according to the invention, wherein amino acids are added, inserted, deleted, or substituted in the amino acid sequence of the APP or AD of the animal species, thereby resulting in amino acid sequences in the set that include T-cell epitopes , foreign to the animal species, or obtaining a set of nucleic acid fragments encoding a set of mutually simple analogs, - elements of testing a set of analogs or nucleic acid fragments for their ability to cause the production of antibodies in an animal species against unmodified APP or Ar, - and identification and, neo necessarily, the selection of element(s) of the set of analogs that significantly induces in the species the production of antibodies against unmodified APP and AD or the identification or, optionally, the selection of products expressing the polypeptide encoded by the elements of the set of nucleic acid fragments, that significantly induce the production of antibodies against unmodified APP and AD in the animal species.

У даному контексті, "набір взаємнопростих модифікованих амілоїдогенних поліпептидів" являє собою колекцію неідентичних аналогів, вибраних на базі критеріїв, що обговорюються вище (наприклад, У комбінації з дослідженням циркулярного дихроїзму, спектрів ЯМР і/або профілів дифракції рентгенівських променів). Набір може складатися тільки з малої кількості елементів, але вважають, що набір може містити і декілька сотень елементів.In this context, a "set of mutually simple modified amyloidogenic polypeptides" is a collection of non-identical analogs selected based on the criteria discussed above (eg, in combination with circular dichroism studies, NMR spectra, and/or X-ray diffraction profiles). A set can consist of only a small number of elements, but it is believed that a set can contain several hundreds of elements.

Тестування елементів набору, зрештою, можна провести іп мімо, але можна застосовувати ряд тестів іп міїго, які зменшують кількість модифікованих молекул, що служать метою даного винаходу.The testing of kit elements can ultimately be done by IP mimo, but a number of IP migo tests can be used that reduce the number of modified molecules that serve the purpose of this invention.

Оскільки мета внесення чужорідних Т-клітинних епітопів являє собою підтримку В-клітинної відповіді за допомогою Т-клітин, необхідна умова полягає у тому, щоб аналог індукував проліферацію Т-клітин.Since the purpose of introducing foreign T-cell epitopes is to support a B-cell response by T cells, a prerequisite is that the analogue induces T-cell proliferation.

Проліферацію Т-клітин можна тестувати за допомогою стандартизованих аналізів проліферації іп міго.Proliferation of T cells can be tested using standardized ip migo proliferation assays.

Коротко, від суб'єкта одержують зразок, збагачений Т-клітинами, і згодом підтримують у культурі. Т-клітини, що культивуються, приводять у контакт з АРС суб'єкта, що раніше захопили модифіковану молекулу і перетворили її для презентації Т-клітинним епітопам. Спостерігають за проліферацією Т-клітин і порівнюють з відповідним контролем (наприклад, Т-клітини у культурі, що контактували з АРС, які перетворювали інтактний нативний амілоїдогенний поліпептид). Альтернативно проліферацію можна виміряти за допомогою вимірювання концентрації вивільнення відповідних цитокінів Т-клітинами у відповідь на розпізнавання ними чужорідних Т-клітин.Briefly, a T-cell-enriched sample is obtained from the subject and subsequently maintained in culture. Cultured T-cells are brought into contact with the subject's APC, which has previously taken up the modified molecule and converted it for presentation to T-cell epitopes. The proliferation of T cells is observed and compared to an appropriate control (eg, T cells in culture contacted with APC that converted intact native amyloidogenic polypeptide). Alternatively, proliferation can be measured by measuring the concentration of release of appropriate cytokines by T cells in response to their recognition of foreign T cells.

Уявляється вельми вірогідним, що, оскільки щонайменше один аналог кожного типу набору здатний викликати продукцію антитіл проти АРР або Ар, можна одержати імуногенну композицію, яка включає в себе щонайменше один аналог, здатний індукувати утворення антитіл проти немодифікованих АРР або Ар у виду тварин, де немодифіковані АРР або АД являють собою власні білки, способом, що включає в себе змішування елементаїй(ів) набору, який(ї) значимо індукує продукцію антитіл у виду тварин, що реагують зIt seems highly probable that since at least one analog of each type of set is capable of inducing the production of antibodies against APP or Ar, it is possible to obtain an immunogenic composition that includes at least one analog capable of inducing the formation of antibodies against unmodified APP or Ar in an animal species where unmodified APP or AD are their own proteins, in a way that involves mixing element(s) of the set, which significantly induces the production of antibodies in an animal species that reacts with

АРР або Ар з фармацевтично та імунологічно прийнятними носіями і/або розчинниками, і/або розріджувачами, і/або наповнювачами, необов'язково у комбінації щонайменше з одним фармацевтично та імунологічно прийнятним ад'ювантом.APP or AR with pharmaceutically and immunologically acceptable carriers and/or solvents and/or diluents and/or fillers, optionally in combination with at least one pharmaceutically and immunologically acceptable adjuvant.

Обговорювані вище тести наборів поліпептидів легко виконати за допомогою початкового одержання ряду взаємно простих послідовностей нуклеїнової кислоти або векторів відповідно до винаходу, вставлянням їх у відповідні вектори, що експресують, трансформацією векторами відповідних клітин- хазяїнів (або тварин-хазяїнів) і здійсненням експресії послідовностей нуклеїнової кислоти відповідно до винаходу. Після цих стадій може йти виділення продуктів експресії. Переважно, щоб послідовності нуклеїнової кислоти і/або вектори одержували способами, які включають в себе застосування способів молекулярної ампліфікації, такими як ПЛР або за допомогою синтезу нуклеїнової кислоти.The above-discussed tests of sets of polypeptides are readily performed by initially obtaining a number of mutually simple nucleic acid sequences or vectors according to the invention, inserting them into appropriate expression vectors, transforming appropriate host cells (or animal hosts) with the vectors, and expressing the nucleic acid sequences according to the invention. These stages can be followed by the release of expression products. Preferably, nucleic acid sequences and/or vectors are obtained by methods that include the use of molecular amplification methods, such as PCR or by nucleic acid synthesis.

Специфічні амілоїдогенні мішеніSpecific amyloidogenic targets

Крім найчастіше асоційованих з хворобою Альцгеймера білків АРР, АроЕА4 і Тац, існує довгий список інших білків, так або інакше пов'язаних з АЮ або внаслідок їх безпосередньої присутності у бляшках і клубках у головному мозку при АО або внаслідок їх вираженої генетичної асоціації із збільшеним ризиком розвитку АО. Більшість з даних антигенів, якщо не всі, разом з обговорюваними вище АВ, АРР, пресеніліном і АроЕ4, у визначених здійсненнях даного винаходу являють собою можливі білки-мішені. Ці можливі мішені вже всебічно обговорювалися у (МО 01/62284|. Отже, ці можливі мішені тут будуть тільки коротко згадані, тоді як більш докладне грунтовне обговорення можна знайти у ММО 01/62282|, включеної сюди за допомогою посилання: альфа!1-антихімотрипсин (АСТ); альфа2-макроглобулін; АВАО (алкогольдегідрогеназа, що зв'язує Ар- пептид); АРІ РІ і -2 (білок, подібний до білка- попередника амілоїду 1 і 2); АМУ117; Вах; Всі-2; гідролаза блеоміцину; ВЕІ/АВЕЇІ; хромогранін А; кластерин/ароу; білок, що зв'язує СЕЕ (фактор вивільнення кортикотропіну); ЕОТЕ (токсичний фактор, що походить з ендотелію); гепарансульфатпротеоглікани; білок- медіатор відповіді на колапсин людини 2; гентінгтин (білок хвороби Гентінгтона); ІСАМ-1Ї; І--6; антиген СО68, асоційований з лізосомами; Р21 газ; Рі С-дельта 1 (ізофермент дельта 1 фосфоліпази С); компонент сироваткового амілоїду Р (ЗАР); синаптофізин; синуклеїн (альфа-синуклеїн або МАСР) і ТОБЕ-В1 (фактор росту р1, що трансформує).In addition to the most commonly associated with Alzheimer's disease proteins APP, ApoEA4 and Tac, there is a long list of other proteins, one way or another associated with AI either due to their direct presence in plaques and tangles in the brain in AD or due to their pronounced genetic association with increased risk development of JSC. Most, if not all, of these antigens, along with AB, APP, presenilin and ApoE4 discussed above, are possible target proteins in certain embodiments of this invention. These possible targets have already been comprehensively discussed in (MO 01/62284|. Therefore, these possible targets will only be briefly mentioned here, while a more detailed and thorough discussion can be found in IMO 01/62282|, incorporated herein by reference: alpha!1- antichymotrypsin (AST); alpha2-macroglobulin; AVAO (alcohol dehydrogenase, which binds Ar-peptide); ARI RI and -2 (protein similar to amyloid precursor protein 1 and 2); AMU117; Vach; Vsy-2; hydrolase bleomycin; BEI/AVEII; chromogranin A; clusterin/arrow; CEE-binding protein (corticotropin-releasing factor); EOTE (endothelium-derived toxic factor); heparan sulfate proteoglycans; human collapsin response mediator protein 2; gentingin ( Huntington's disease protein); ISAM-1Y; I--6; CO68 antigen associated with lysosomes; P21 gas; Ri C-delta 1 (isoenzyme delta 1 of phospholipase C); component of serum amyloid P (ZAR); synaptophysin; synuclein (alpha -synuclein or MACP) and TOBE-B1 (transforming growth factor p1).

Описані у цьому документі засоби і способи знижувальної регуляції АРР або АД можна комбінувати з лікуванням, наприклад, активною специфічною імунотерапією проти будь-якого з даних інших амілоїдогенних поліпептидів.The means and methods of down-regulation of APP or AD described herein can be combined with treatment, for example, active specific immunotherapy against any of these other amyloidogenic polypeptides.

Крім хвороби Альцгеймера, церебральна амілоїдна ангіопатія також являє собою хворобу, яка може бути відповідною мішенню для наданого у даному документі способу.In addition to Alzheimer's disease, cerebral amyloid angiopathy is also a disease that may be a suitable target for the method provided herein.

Припускають, що більшість способів імунізації проти АРР або Ар потрібно обмежити імунізацією, що приводить до утворення антитіл, які перехресно реагують з нативними АРР або Ар. Проте, у деяких випадках представляє інтерес індукувати клітинний імунітет у формі СТІ -відповіді проти клітин, які презентують епітопи МНС класу І з амілоїдогенних поліпептидів - це може бути доцільним у тих випадках, коли зниження кількості клітин, що продукують АРР або Ар не приносить серйозного несприятливого ефекту. У тих випадках, коли бажана СТІ -відповідь, переважно використовувати рекомендації авторів публікації (МЛО 00/20027)|. Описи вказаних двох документів, таким чином, включені сюди за допомогою посилання.It is suggested that most methods of immunization against APP or Ar should be limited to immunizations that lead to the formation of antibodies that cross-react with native APP or Ar. However, in some cases, it is of interest to induce cellular immunity in the form of STIs - responses against cells that present MHC class I epitopes from amyloidogenic polypeptides - this may be appropriate in cases where the reduction in the number of cells producing APP or Ar does not bring serious adverse effect In those cases when STI is the answer, it is preferable to use the recommendations of the authors of the publication (MLO 00/20027). The descriptions of said two documents are therefore incorporated herein by reference.

Імуногенні носіїImmunogenic carriers

Можна одержати молекули, які включають в себе Т-хелперний епітоп і пептиди АРР або АД, що являють собою або включають В-клітинні епітопи, ковалентно зв'язані з неїмуногенною полімерною молекулою, що діє як носій, наприклад, полівалентний активований полігідроксиполімер, які будуть, як вказано вище, функціонувати як молекули вакцини, що містять тільки імунологічно значимі частини, і вони являють собою здійснення, що цікавлять, у варіантах 4 і є, які обговорюються вище. Можна застосовувати змішані або так звані універсальні Т-хелперні епітопи, наприклад, якщо мішень для вакцини являє собою власний білок АРР або АД. Крім того, елементи, що посилюють імунологічну відповідь, можна також зв'язати разом з носієм і таким чином вони будуть діяти як ад'ювант. Такі елементи можуть являти собою манозу, тафтсин, мурамілдипептид, мотиви Сро і т.п. В цьому випадку подальша ад'ювантна композиція вакцинного продукту може не бути необхідною, і продукт можна вводити у чистій воді або фізіологічному розчині.Molecules that include a T-helper epitope and APP or AD peptides that are or include B-cell epitopes covalently linked to a non-immunogenic polymer molecule that acts as a carrier, such as a polyvalent activated polyhydroxy polymer, can be prepared that will , as indicated above, function as vaccine molecules containing only the immunologically relevant parts, and they represent the implementation of interest in the variants 4 and are discussed above. It is possible to use mixed or so-called universal T-helper epitopes, for example, if the target for the vaccine is its own APP or AD protein. In addition, the elements that enhance the immunological response can also be linked together with the carrier and thus they will act as an adjuvant. Such elements can be mannose, tuftsin, muramyl dipeptide, Spo motifs, etc. In this case, further adjuvant formulation of the vaccine product may not be necessary, and the product may be administered in pure water or saline.

Шляхом зв'язування епітопів цитотоксичних Т-клітин (СТІ) з Т-хелперними епітопами можна генеруватиBy binding epitopes of cytotoxic T cells (CTIs) to T-helper epitopes, it is possible to generate

СТІ, специфічні у відношенні антигену, з якого одержаний СТІ -епітоп. Елементи, що полегшують захоплення продукту у цитозоль АРС, наприклад, макрофагів, такі як маноза, також можна зв'язувати з носієм, разом з СТІ - і Т-хелперними епітопами, і посилити відповідь СТІ.STIs, specific in relation to the antigen from which the STI is derived -epitope. Elements that facilitate the capture of the product in the cytosol of APC, for example, macrophages, such as mannose, can also bind to the carrier, along with STI - and T-helper epitopes, and enhance the STI response.

Співвідношення В-клітинних і Т-хелперних епітопів (Р2 і РЗО) у кінцевому продукті можна варіювати шляхом зміни концентрації даних пептидів на стадії синтезу. Як вказано вище, імуногенну молекулу можна помітити, наприклад, манозою, тафтсином, Сро-мотивами або іншими імуностимулювальними речовинами (описаними тут) шляхом їх додавання, якщо необхідно, за допомогою, наприклад, амінованих похідних цих речовин, до карбонатного буфера на стадії синтезу.The ratio of B-cell and T-helper epitopes (P2 and RZO) in the final product can be varied by changing the concentration of these peptides at the synthesis stage. As indicated above, the immunogenic molecule can be labeled with, for example, mannose, tuftsin, Cro-motifs or other immunostimulatory substances (described herein) by adding them, if necessary, with the help of, for example, aminated derivatives of these substances, to the carbonate buffer at the synthesis stage.

Якщо для комбінування пептидів, які містять В-клітинні і Т-хелперні епітопи АРР або АД, застосовують нерозчинний активований полігідроксиполімер, то це можна, як вказано вище, провести у вигляді твердофазового синтезу, а кінцеві продукти можна зібрати і очистити шляхом промивання і фільтрації.If an insoluble activated polyhydroxypolymer is used to combine peptides that contain B-cell and T-helper epitopes of APP or AD, then this can, as indicated above, be carried out in the form of solid-phase synthesis, and the final products can be collected and purified by washing and filtration.

Елементи для зв'язування з активованим трезилом полігідроксиполімером (пептиди, мітки і т.п.) можна додавати до полігідроксиполімеру при низьких рН, наприклад, при рН 4-5, і дозволяючи їм рівномірно перерозподілитися у "гелі" за допомогою пасивної дифузії. Далі, рН можна підняти до рН 9-10 для запуску реакції основних аміногруп на пептидах і міток з трезильними групами на полігідроксиполімері. Після зв'язування пептидів і, наприклад, імуностимулювальних елементів гель подрібнюють з формуванням частинок відповідного для імунізації розміру. Такий імуноген, таким чином, включає в себе: а) щонайменше одну першу амінокислотну послідовність, одержану з АРР або АД, де щонайменше одна перша амінокислотна послідовність містить у собі щонайменше один В-клітинний і/або щонайменше один СТі--епітоп, іElements for binding to the activated tresyl polyhydroxypolymer (peptides, labels, etc.) can be added to the polyhydroxypolymer at low pH, for example, at pH 4-5, and allowing them to redistribute evenly in the "gel" by passive diffusion. Next, the pH can be raised to pH 9-10 to trigger the reaction of the basic amino groups on the peptides and the tags with tertyl groups on the polyhydroxypolymer. After the binding of peptides and, for example, immunostimulating elements, the gel is crushed to form particles of the size suitable for immunization. Such an immunogen thus includes: a) at least one first amino acid sequence derived from APP or AD, where at least one first amino acid sequence contains at least one B-cell and/or at least one STi epitope, and

Б) щонайменше одну другу амінокислотну послідовність, що включає в себе чужорідний епітоп Т- хелперних клітин, де кожна з щонайменше першої і щонайменше другої амінокислотних послідовностей зв'язані з фармацевтично прийнятним активованим гідроксиполімерним носієм.B) at least one second amino acid sequence, which includes a foreign epitope of T-helper cells, where each of at least the first and at least the second amino acid sequences are linked to a pharmaceutically acceptable activated hydroxypolymer carrier.

Для зв'язування амінокислотних послідовностей з полігідроксиполімером звичайно необхідно "активувати" полігідроксиполімер, відповідною реакційною групою, яка може формувати необхідний зв'язок з амінокислотними послідовностями.In order to bind amino acid sequences to a polyhydroxypolymer, it is usually necessary to "activate" the polyhydroxypolymer with a suitable reactive group that can form the necessary bond with the amino acid sequences.

Мається на увазі, що термін "полігідроксиполімер" має те ж значення, що і у (МО 00/053161|, тобто полігідроксиполімер може мати точно такі ж характеристики, які конкретно вказані у даній заявці. Отже, полігідроксиполімер може бути водорозчинним або водонерозчинним (таким чином, потребуючи різних стадій синтезу у процесі одержання імуногена). Полігідроксиполімер можна вибрати з природних полігідроксисполук і синтетичних полігідроксисполук.It is understood that the term "polyhydroxypolymer" has the same meaning as in (MO 00/053161|, i.e. the polyhydroxypolymer can have exactly the same characteristics as specifically indicated in this application. Therefore, the polyhydroxypolymer can be water-soluble or water-insoluble (such thus requiring different stages of synthesis in the process of receiving the immunogen.) The polyhydroxy polymer can be selected from natural polyhydroxy compounds and synthetic polyhydroxy compounds.

Конкретні і переважні полігідроксиполімери являють собою полісахариди, вибрані з ацетану, амілопектину, камеді агар-агару, агарози, альгінатів, гуміарабіку, карагенану, целюлози, циклодекстринів, декстрану, фурцеларану, галактоманану, желатину, дпайі, глюкану, глікогену, гуару, Кагауа, копіас/А, смоли плодів ріжкового дерева, манану, пектину, рзуїїйшт, риїшіап, крохмалю, іатагіпе, трагаканту, ксантану, ксилану і ксилоглюкану. Особливо переважним є декстран.Specific and preferred polyhydroxypolymers are polysaccharides selected from acetate, amylopectin, agar-agar gum, agarose, alginates, gum arabic, carrageenan, cellulose, cyclodextrins, dextran, furcellaran, galactomannan, gelatin, dpaya, glucan, glycogen, guar, Cagua, copias /A, resins of carob fruits, mannan, pectin, rzuiiisht, riishiap, starch, iatagipe, tragacanth, xanthan, xylan and xyloglucan. Dextran is particularly preferred.

Однак полігідроксиполімер можна також вибрати з сильнорозгалуженого полі(етиленіміну) (РЕЇ), тетратієніленвінілену, кевлару (довгі ланцюги поліпарафенілтерефталаміду), полі(уретанів), полі(силоксанів), полідиметил-силоксану, силікону, полі(метилметакрилату) (РММА), полівінілового спирту), полі(вінілпіролідону), полі(2-гідроксіетилметакрилату), полі(М-вінілпіролідону), полівінілового спирту), полі(акрилової кислоти), політетрафторетилену (РТЕЕ), поліакриламіду, полі(етиленковінілацетату), полі(етиленгліколю) і похідних, полі(метакрилової кислоти), полілактидів (РІГА), полігліколідів (РА), полі(лактидкогліколідів) (РІ. СА), поліангідридів і складних поліортоефірів.However, the polyhydroxy polymer can also be selected from highly branched poly(ethyleneimine) (REI), tetrathienylenevinylene, Kevlar (long chains of polyparaphenylterephthalamide), poly(urethanes), poly(siloxanes), polydimethyl siloxane, silicone, poly(methyl methacrylate) (PMMA), polyvinyl alcohol ), poly(vinylpyrrolidone), poly(2-hydroxyethyl methacrylate), poly(M-vinylpyrrolidone), polyvinyl alcohol), poly(acrylic acid), polytetrafluoroethylene (PTEE), polyacrylamide, poly(ethylene covinyl acetate), poly(ethylene glycol) and derivatives, poly(methacrylic acid), polylactides (RIGA), polyglycolides (RA), poly(lactide coglycolides) (RI. CA), polyanhydrides and complex polyorthoesters.

Середня молекулярна маса полігідроксиполімеру, що розглядається (наприклад, перед активацією), звичайно складає щонайменше 1000, наприклад, щонайменше 2000, переважно - у діапазоні 2500-2000000, більш переважно - у діапазоні 3000-1000000, особливо - 5000-500000. У прикладах показано, що полігідроксиполімери із середньою масою у діапазоні 10000-200000 є особливо вигідними.The average molecular weight of the polyhydroxypolymer under consideration (for example, before activation) is usually at least 1000, for example at least 2000, preferably in the range of 2500-2000000, more preferably in the range of 3000-1000000, especially 5000-500000. The examples show that polyhydroxy polymers with an average weight in the range of 10,000-200,000 are particularly advantageous.

Полігідроксиполімер переважно є розчинним у воді у концентрації щонайменше 1Омг/мл, переважно, щонайменше 25мг/мл, наприклад, щонайменше 5О0мг/мл, особливо щонайменше 10Омг/мл, наприклад, щонайменше 150мг/мл при кімнатній температурі. Відомо, що декстран, навіть коли активований, як тут описано, задовольняє вимогам розчинності у воді.The polyhydroxy polymer is preferably soluble in water at a concentration of at least 1 Ω/ml, preferably at least 25 mg/ml, for example at least 500 mg/ml, especially at least 10 Ω/ml, for example at least 150 mg/ml at room temperature. Dextran, even when activated as described herein, is known to meet water solubility requirements.

Для деяких з найбільш цікавих полігідроксиполімерів співвідношення між групами С (атоми вуглецю) таFor some of the most interesting polyhydroxy polymers, the ratio between C groups (carbon atoms) and

ОН (гідроксильні групи) неактивованих полігідроксиполімерів (тобто нативні полігідроксиполімери до активації) знаходиться у діапазоні від 1,3 до 2,5, наприклад, 1,5-2,3, переважно - 1,6-2,1, особливо - 1,85- 2,05. Поза зв'язком з якою-небудь конкретною теорією вважають, що таке співвідношення С/ОН неактивованого полігідроксиполімеру являє собою найбільш вигідний рівень гідрофільності. Полівініловий спирт і полісахариди являють собою приклади полігідроксиполімерів, що задовольняють даній вимозі.OH (hydroxyl groups) of unactivated polyhydroxy polymers (i.e., native polyhydroxy polymers before activation) is in the range from 1.3 to 2.5, for example, 1.5-2.3, preferably - 1.6-2.1, especially - 1, 85- 2.05. Without being bound by any particular theory, it is believed that this C/OH ratio of the unactivated polyhydroxypolymer represents the most favorable level of hydrophilicity. Polyvinyl alcohol and polysaccharides are examples of polyhydroxy polymers that meet this requirement.

Вважають, що вказане вище співвідношення повинно залишатися приблизно таким же для активованого полігідроксиполімеру, тоді як співвідношення активації повинно бути істотно більш низьким.It is believed that the above ratio should remain approximately the same for the activated polyhydroxy polymer, while the activation ratio should be significantly lower.

Термін "полігідроксиполімерний носій" призначений для позначення ділянки імуногена, яка несе амінокислотні послідовності. Як загальне правило, полігідроксиполімерний носій має свої зовнішні межі, де амінокислотні послідовності можуть розщеплюватися пептидазами, наприклад, у клітині, що представляє антиген, яка процесує імуноген. Отже, полігідроксиполімерний носій може являти собою полігідроксиполімер з активаційною групою, де зв'язок між активаційною групою і амінокислотною послідовністю розщеплюється пептидазами в АРС або гідроксиполімерний носій може являти собою гідроксиполімер з активаційною групою і, наприклад, містком, таким як одиночна І -амінокислота або ряд О- амінокислот, де остання частина містка може зв'язувати амінокислотні послідовності і розщеплюватися пептидазами в АРС.The term "polyhydroxypolymer carrier" is intended to refer to the region of the immunogen that carries the amino acid sequence. As a general rule, the polyhydroxypolymer carrier has its outer boundaries where amino acid sequences can be cleaved by peptidases, for example, in an antigen-presenting cell that processes an immunogen. Therefore, the polyhydroxypolymer carrier can be a polyhydroxypolymer with an activation group, where the bond between the activation group and the amino acid sequence is cleaved by peptidases in APC, or the hydroxypolymer carrier can be a hydroxypolymer with an activation group and, for example, a bridge, such as a single I -amino acid or a series O- amino acids, where the last part of the bridge can bind amino acid sequences and be cleaved by peptidases in APC.

Як вказано вище, полігідроксиполімери несуть функціональні групи (активаційні групи), що полегшують закріплення пептидів на носії. У даній області відома величезна кількість застосовних функціональних груп, наприклад, трезилова (трифторетилсульфонілова), малеїімідна, пара-нітрофенілхлороформна, бромціанова, тозилова (пара-толуолсульфонілова), трифлілова (трифторметан-сульфонілова), пентафторбензолсульфонілова і вінілсульфонова групи. Переважні приклади функціональних груп відповідно до даного винаходу являють собою трезилові, малеїімідні, тозилові, трифлілові, пентафторбензолсульфонільні, пара-нітрофенілхлороформні та вінілсульфонові групи, серед яких трезилові, малеїмідні і тозилові групи є особливо значимими.As indicated above, polyhydroxy polymers carry functional groups (activating groups) that facilitate the fixation of peptides on the carrier. In this area, a huge number of applicable functional groups are known, for example, tresyl (trifluoroethylsulfonyl), maleimide, para-nitrophenylchloroform, cyanobromine, tosyl (para-toluenesulfonyl), trifyl (trifluoromethanesulfonyl), pentafluorobenzenesulfonyl, and vinylsulfonyl groups. Preferred examples of functional groups according to the present invention are tresyl, maleimide, tosyl, trifyl, pentafluorobenzenesulfonyl, para-nitrophenylchloroform and vinylsulfone groups, among which tresyl, maleimide and tosyl groups are particularly significant.

Активовані трезилом полігідроксиполімери можна одержувати із застосуванням трезилхлориду, як описано для активації декстрану у прикладі 1 і МО 00/05316 або як описано у сгедогічцч5 еї аї., 9. Іттипої.Activated tresyl polyhydroxy polymers can be obtained using tresyl chloride, as described for the activation of dextran in example 1 and MO 00/05316 or as described in sedogichchch5 ei ai., 9. Ittipoi.

Мей. 181 (1995) 65-73).May 181 (1995) 65-73).

Активовані малеіїмідом полігідроксиполімери можна одержувати із застосуванням /пара- малеїімідофенілізоціанату, як описано для активації декстрану у (прикладі З в М/О 00/05316).Maleimide-activated polyhydroxy polymers can be prepared using /para-maleimidophenylisocyanate as described for the activation of dextran in (Example C in M/O 00/05316).

Альтернативно, малеїмідні групи можна ввести у полігідроксиполімер, наприклад, декстран, за допомогою дериватизації активованого трезилом полігідроксиполімеру (наприклад, активованого трезилом декстрану (ТАО)) надлишком діамінової сполуки (як правило, НаМ-СаоНоп-МНо, де п складає 1-20, переважно 1-8), наприклад, 1,3-діамінопропану, і, згодом, реакцією введених у ТАЮО аміногруп з реагентами, такими як сукцинімідил-4-(М-малеімідометил)циклогексан-1-карбокислат (5МСОС), сульфосукцинімідил-4-(М- малеїімідометил)циклогексан-1-карбокислат (сульфо5МСС), сукцинімідил-4-(пара-малеімідофеніл)бутират (5МРВ), сульфосукцинімідил-4-(пара-малеімідо-феніл)бутират (сульфоб5МРВ), МІ-у- малеімідобутирилоксисукцинімідні складні ефіри (СМВ5) або М-у-малеімідобутирилоксисульфосукцинімідні складні ефіри. Незважаючи на те, що різні реагенти і шляхи активації формально приводять до продуктів, які дещо відрізняються, активованих малеіїмідом відносно зв'язку між функціональністю малеїіміду і залишковою вихідною гідроксильною групою, на якій проводили активацію, всі їх разом і окремо можна розглядати як "активовані малеїмідом полігідроксиполімери".Alternatively, maleimide groups can be introduced into a polyhydroxy polymer, such as dextran, by derivatization of a tresyl-activated polyhydroxy polymer (e.g., tresyl-activated dextran (TAO)) with an excess of a diamine compound (typically NaM-CaoNop-MnO, where n is 1-20, preferably 1-8), for example, 1,3-diaminopropane, and, subsequently, by the reaction of the amino groups introduced into TAO with reagents such as succinimidyl-4-(M-maleimidomethyl)cyclohexane-1-carboxylic acid (5MCOS), sulfosuccinimidyl-4-( M-maleimidomethyl)cyclohexane-1-carboxylic acid (sulfo5MCS), succinimidyl-4-(para-maleimidophenyl)butyrate (5MRV), sulfosuccinimidyl-4-(para-maleimido-phenyl)butyrate (sulfob5MRV), MI-y- maleimidobutyryloxysuccinimide esters (CMV5) or M-y-maleimidobutyryloxysulfosuccinimide esters. Although different reagents and activation pathways formally lead to slightly different maleimide-activated products with respect to the relationship between the maleimide functionality and the remaining parent hydroxyl group on which the activation was performed, they can all be collectively and individually considered "maleimide-activated polyhydroxy polymers".

Активовані тозилом полігідроксиполімери можна одержувати із застосуванням тозилхлориду, як описано для активації декстрану у (прикладі 2 у УМО 00/05316). Полігідроксиполімери, активовані трифлілом і пентафторбензолсульфонілом, одержують як аналоги, активовані тозилом або трезилом, наприклад, із застосуванням відповідних кислих хлоридів.Activated tosyl polyhydroxy polymers can be obtained using tosyl chloride as described for the activation of dextran in (Example 2 in UMO 00/05316). Polyhydroxypolymers activated with trifyl and pentafluorobenzenesulfonyl are prepared as analogs activated with tosyl or tresyl, for example, using the appropriate acid chlorides.

Активовані бромціаном полігідроксиполімери можна одержувати шляхом реакції полігідроксиполімеру з бромціаном із застосуванням традиційних способів. Одержувані функціональні групи звичайно являють собою складні ефіри ціанової кислоти з двома гідроксильними групами полігідроксиполімеру.Cyanogen bromide-activated polyhydroxypolymers can be obtained by reacting polyhydroxypolymer with cyanogen bromide using traditional methods. The resulting functional groups are usually esters of cyanic acid with two hydroxyl groups of the polyhydroxypolymer.

Ступінь активації можна виразити як співвідношення між вільними гідроксильними групами і активаційними групами (тобто гідроксильними групами, що стали функціональними). Вважають, що співвідношення між вільними гідроксильними групами полігідроксиполімеру і активаційними групами для одержання вигідного балансу між гідрофільністю і реактивністю полігідроксиполімеру повинно складати від 250:1 до 4:1. Переважно співвідношення складає від 100:1 до 61, більш переважно - від 60:1 до 871, особливо - від 40:1 до 10:1.The degree of activation can be expressed as the ratio between free hydroxyl groups and activation groups (that is, hydroxyl groups that have become functional). It is believed that the ratio between the free hydroxyl groups of the polyhydroxypolymer and the activation groups to obtain a favorable balance between the hydrophilicity and reactivity of the polyhydroxypolymer should be from 250:1 to 4:1. Preferably, the ratio is from 100:1 to 61, more preferably from 60:1 to 871, especially from 40:1 to 10:1.

Особливо цікаві активовані полігідроксиполімери для застосування у способі для одержання застосовного у більшості випадків імуногена відповідно до винаходу являють собою активовані трезилом,Particularly interesting activated polyhydroxy polymers for use in the method for obtaining an immunogen applicable in most cases according to the invention are activated trezilom,

тозилом і малеїмідо полісахариди, особливо активований трезилом декстран (ТА), активований тозилом декстран (То5АО) і активований малеїімідо декстран (МАБ).tosyl and maleimido polysaccharides, especially activated tresyl dextran (TA), activated tosyl dextran (TO5AO) and activated maleimido dextran (MAB).

Переважно, щоб зв'язок між полігідроксиполімерним носієм і зв'язаними з ним амінокислотними послідовностями розщеплювався пептидазами, наприклад, такими як пептидази, активні при процесингу антигенів в АРС. Отже, переважно, щоб щонайменше перша і щонайменше друга амінокислотні послідовності зв'язувалися з активованим полігідроксиполімерним носієм за допомогою амідного або пептидного зв'язку. Особливо переважно, щоб кожна з щонайменше першої і щонайменше другої амінокислотних послідовностей надавала азотну групу для амідного зв'язку, що відповідає їй.Preferably, the bond between the polyhydroxypolymer carrier and the amino acid sequences associated with it is cleaved by peptidases, for example, such as peptidases active in the processing of antigens in ARS. Therefore, it is preferable that at least the first and at least the second amino acid sequences are linked to the activated polyhydroxypolymer carrier by means of an amide or peptide bond. It is particularly preferred that each of at least the first and at least the second amino acid sequence provides a nitrogen group for the amide bond corresponding to it.

Полігідроксиполімерний носій може не містити амінокислотних залишків, якщо потрібно, щоб активаційна група надавала частину зв'язку, що розщеплюється пептидазою, але, як вказано вище, носій може просто включати в себе спейсер, включаючи в себе щонайменше одну І-амінокислоту. Проте щонайменше перша і щонайменше друга амінокислотні послідовності звичайно зв'язуються з активованим варіантом полігідроксиполімеру за допомогою азоту на М-кінці амінокислотної послідовності.The polyhydroxypolymer carrier may be free of amino acid residues if the activation group is required to provide a peptidase-cleavable linkage portion, but as indicated above, the carrier may simply include a spacer including at least one I-amino acid. However, at least the first and at least the second amino acid sequence is usually linked to the activated version of the polyhydroxypolymer by means of nitrogen at the M-terminus of the amino acid sequence.

Описаний вище імуноген, який застосовується у більшості випадків, відповідно до даного винаходу можна застосовувати у способах імунізації, по суті, як тут описано, для поліпептидних вакцин. Тобто всі описи, які обговорюються тут, що відносяться до доз, способів введення і складу поліпептидних вакцин для знижувальної регуляції амілоїдогенних поліпептидів з відповідними змінами використовують для звичайно застосовуваних імуногенів.The immunogen described above, which is used in most cases, according to this invention can be used in methods of immunization, in fact, as described herein, for polypeptide vaccines. That is, all descriptions discussed here relating to doses, methods of administration and composition of polypeptide vaccines for down-regulation of amyloidogenic polypeptides are used with appropriate modifications for commonly used immunogens.

Звичайно застосовуваний безпечний спосіб вакцинаціїA safe method of vaccination is usually used

Як обговорювалося вище, одне з переважних здійснень даного винаходу спричиняє застосування варіантів амілоїдогенних пептидів, нездатних надати власні Тн-епітопи, здатні керувати імунною відповіддю проти амілоїдогенного поліпептиду.As discussed above, one of the preferred embodiments of the present invention involves the use of variants of amyloidogenic peptides unable to present their own Tn epitopes capable of directing an immune response against an amyloidogenic polypeptide.

Однак автори даного винаходу вважають, що ця стратегія для розробки аутовакцин і для виклику аутоїмунітету являє собою застосовну у більшості випадків технологію, яка є об'єктом винаходу сама по собі. Потрібно вважати особливо зручним випадки, коли шуканий для знижувальної регуляції аутоантиген знаходиться в організмі в істотному надлишку, так що можливо, що може відбутися аутостимуляція імунної відповіді. Отже, всі наведені вище описи даного здійснення, оскільки це відноситься до забезпечення аутоїмунної відповіді проти АРР або АВ, з відповідними змінами, застосовні до імунізації проти власних поліпептидів, особливо тих, які представлені в істотних кількостях, щоб підтримувати імунну відповідь у формі неконтрольованого аутоїмунного стану внаслідок того, що Тн-епітопи відповідних власних білків направляють імунну відповідь.However, the authors of this invention believe that this strategy for the development of autovaccines and for the induction of autoimmunity represents a technology applicable in most cases, which is an object of the invention in itself. It should be considered particularly convenient cases when the autoantigen sought for downregulation is present in the body in a significant excess, so that it is possible that autostimulation of the immune response may occur. Therefore, all of the above descriptions of this embodiment, as it relates to the provision of an autoimmune response against APP or AB, are, with appropriate modifications, applicable to immunization against self-polypeptides, especially those that are present in substantial amounts to maintain an immune response in the form of an uncontrolled autoimmune condition due to the fact that Tn-epitopes of the corresponding own proteins direct the immune response.

Приклад 1Example 1

Підхід аутовакцинації для імунізації проти АЮAutovaccination approach for immunization against AYU

Той факт, що миші, які характеризуються нокаутом гена білка АД, не виявляють ніяких відхилень або несприятливих побічних ефектів, вказує на те, що усунення або зменшення кількостей АД є безпечним, (Апепо Н. (1996)).The fact that AD protein gene knockout mice show no abnormalities or adverse side effects indicates that eliminating or reducing AD levels is safe (Apepo N. (1996)).

Опубліковані експериментальні дані, де трансгенних тварин імунізували проти трансгенного білка Ар людини, вказують на те, що якщо можливо порушити аутотолерантність, то знижувальну регуляцію Ар можна одержати за допомогою аутореактивних антитіл. Дані експерименти, крім того, вказують на те, що така знижувальна регуляція АД потенційно могла б як запобігати формуванню бляшок, так і очищати головний мозок від Ар-бляшок, що вже сформувалися, |пор. ЗспепкК еї аї. (19991). Однак звичайно неможливо одержати антитіла проти власних білків.Published experimental data, where transgenic animals were immunized against the transgenic human Aβ protein, indicate that if it is possible to break autotolerance, then the downregulation of Aβ can be obtained with the help of autoreactive antibodies. These experiments, in addition, indicate that such down-regulation of AD could potentially both prevent the formation of plaques and clear the brain of already formed Ar-plaques, |cf. ZspepkK ei ai. (19991). However, it is usually impossible to obtain antibodies against one's own proteins.

Таким чином, опубліковані дані не надають способів порушення істинної аутотолерантності по відношенню до істинних власних білків. Дані не дають також інформації про те, як можна переконатися у випадку необхідності, що імунна реакція направлена виключно або переважно проти відкладень Ар, а не проти зв'язаного з клітинною мембраною білка-попередника АД (АРР). Імунна відповідь, яку одержують за допомогою існуючої технології, буде переважно викликати імунну відповідь по відношенню до власних білків нерегульованим чином, так що можна одержати небажану або надмірну аутореактивність по відношенню до ділянок білка АД. Отже, із застосуванням існуючих стратегій імунізації, швидше всього, неможливо одержати сильні імунні відповіді по відношенню до власних білків; більш того це небезпечно через потенційну сильну перехресну реактивність по відношенню до зв'язаного з клітинною мембраноюThus, published data do not provide ways to break true self-tolerance to true self-proteins. The data also do not provide information on how to ensure, if necessary, that the immune response is directed exclusively or preferentially against Aβ deposits, and not against the cell membrane-bound AD precursor protein (APP). The immune response obtained with the existing technology will preferentially cause an immune response against self-proteins in an unregulated manner, so that unwanted or excessive autoreactivity against areas of the AD protein can be obtained. Therefore, with the use of existing immunization strategies, it is most likely impossible to obtain strong immune responses against one's own proteins; moreover, it is dangerous due to potential strong cross-reactivity with the cell membrane-bound

АРР, який присутній у великій кількості клітин ЦНО.APP, which is present in a large number of CNO cells.

У даному винаході надані способи ефективного вироблення сильної імунної відповіді по відношенню до істинних власних білків, які потенційно можуть формувати бляшки і викликати серйозне захворювання ЦНС або інших частин організму. Із застосуванням даної технології буде розроблена безпечна і ефективна терапевтична вакцина на основі білка АД для лікування АЮ.The present invention provides methods of effectively generating a strong immune response against true self-proteins that can potentially form plaques and cause serious disease of the CNS or other parts of the body. With the use of this technology, a safe and effective therapeutic vaccine based on AD protein will be developed for the treatment of AJ.

У світлі цього, можна очікувати, що АбО, захворювання, яке за прогнозами могло завдати шкоди системі охорони здоров'я у наступному сторіччі, можна вилікувати; або такі описані вакцини можуть щонайменше створювати ефективний терапевтичний підхід до лікування симптомів і прогресії даного захворювання.In light of this, it can be expected that AbO, a disease predicted to wreak havoc on the health care system in the next century, can be cured; or such described vaccines may at least provide an effective therapeutic approach to treating the symptoms and progression of a given disease.

Даний спосіб являє собою абсолютно новий імунологічний підхід до блокування накопичення амілоїду приThis method is a completely new immunological approach to blocking the accumulation of amyloid in

АВ, а також при інших неврологічних захворюваннях.AB, as well as in other neurological diseases.

У таблиці нижче вказано 35 конструкцій, що розглядаються. Всі позиції подані у таблиці відносно стартового метіоніну АРР (перша амінокислота у 5ЗЕО ІЮ МО:2) і включають як стартову, так і кінцеву амінокислоти, наприклад, фрагмент 672-714 включає як амінокислоту 672, так і 714. Стартові і кінцеві положення для Р2 і РЗО показують, що епітоп заміщає частину фрагмента АРР у вказаних положеннях (обидва положення включені у заміну), у більшості конструкцій введені епітопи заміщають фрагмент, що дорівнює по довжині епітопу. Зірочки у таблиці означають наступне: 5) Тільки одне положення для Ра і РЗО вказує на те, що у даному положенні епітоп вставляли у похіднеThe table below lists the 35 designs under consideration. All positions are given in the table relative to the starting methionine of APP (the first amino acid in 5ZEO IU MO:2) and include both starting and ending amino acids, for example, the fragment 672-714 includes both amino acid 672 and 714. Starting and ending positions for P2 and RZO show that the epitope replaces a part of the APP fragment in the indicated positions (both positions are included in the replacement), in most of the constructions the introduced epitopes replace a fragment equal in length to the epitope. Asterisks in the table mean the following: 5) Only one position for Ра and RZO indicates that in this position the epitope was inserted into the derivative

АРР (епітоп починається з амінокислоти, що примикає до вказаного положення з боку С-кінця). 5) Конструкція 34 містить три ідентичних фрагменти АРР, розділених за допомогою РЗО і Рг, відповідно. яю) Конструкція 35 містить дев'ять ідентичних фрагментів АРР, розділених за допомогою епітопів РЗО іAPP (the epitope begins with an amino acid adjacent to the specified position from the C-end). 5) Construction 34 contains three identical APP fragments separated by RZO and Pg, respectively. construct 35 contains nine identical APP fragments separated by RZO epitopes and

Р2, що чергуються.P2 alternating.

Конструкції АРР Ашо МасConstructions of APR Asho Mas

Початок фрагмента | Кінець фрагмента Я Положення епітопуThe beginning of the fragment | End of fragment I Position of the epitope

АРР АРР АРРAPP APP APP

3 | .юЮюКМ,вб/2 | 77рюрюИюИюию | 735749, | 714728. | 99 4 | .Ююрюп6вл | |1111111717171717171С1С1С1С1 4728799 | щЦщРб/2 | 77/71 ро 7-78 |77777171717171111111111111р99 6 | .щюЮщКХ бла | 7777/7770 | 7777/7231 |11717171ста3 | 135 7 | 77717672 | 77770 | 77777777 .рДИДИДЮИЮИСста3 | го 8 | юЮющ 6/2 | .-.ЮюЮюЮИи |та |1117|1ф ма 9 | юЮющ 6/2 | -ХБ 4 |. 777777777С7С7С7С7С7С7С7С7|77717ДДс6ує рова | 77777672 | 777774 |77777777777777777171717171177171711 ле 1 ших ши т и пи С ПО: Р НЯ ПО ПО с ХНН 712 | вл |. |про 14 | 62 | 74 | 680-694 | -::К ...//О| 43 14 | 672 | 714 | 685-799,.474Й | 2 .ЮЙ.К.:./км6ни/ | 43 716 | ЮК, 6/2 | 7/4 | 690704 | .....СьКк | 4 17 | ...юрю6/2 | ри | 695-709. | .ЙЮЙЮЙЮюЮюЮюиИ7| аз 18 | ..ЮюЮю«Й6бл2 | 7777/7477 675-695..ЮДЦ(| 43 19 | ЮК 62 | 77/74 | 777777И7ИЮИюИюИЮИЮИЮИЮИД1С117116во-700 |з | ЮК, 6/2 | р/р |177777717171717171ИСИСИюИюЮСНСНСН111685-705..ЙЮДГЦ( | 43 21 | ЮК 6/2... | ..ДЮДЮДЮИсплла 17 7777777171717171717171717СДСДСДС1С11116оо-ио |з 26 | - бла | о 774 | 777777ЮюЮю/7/7Юм7 6111714 27 | «672 | 74 | 777777Ю7Ю7ЮС71|Е.рДИДИ1 во |в 28 | щющЦХ, 6/2 | 77/74 |17717111717171717111111111111т7ои1111 рова 29 | Б 6/2 | 74 |; 77777771 рова | .-.ХГУ(бл2 | 77/74 | 7777 68717711 ших шт и пох СЕ ПО С ЕТНО ОПО ПО с ЗНН 32 | - 6/2 | 77/41 11111111111111111ровв 33 | бл | 7/4 77711111 111111113 | .юЮюКМ,вб/2 | 77ryuryuIyuIyuyu | 735749, | 714728. | 99 4 | .Yuyurup6vl | |1111111717171717171С1С1С1С1 4728799 | щЦщРб/2 | 77/71 ro 7-78 |77777171717171111111111111р99 6 | .shyuYushКХ bla | 7777/7770 | 7777/7231 |11717171sta3 | 135 7 | 77717672 | 77770 | 77777777 th 8 | юЮюющ 6/2 | .-.YuyuYuYuYy |ta |1117|1f ma 9 | юЮюющ 6/2 | -HB 4 |. 777777777С7С7С7С7С7С7С7С7|77717DDs6uye moat | 77777672 | 777774. vl |. |about 14 | 62 | 74 | 680-694 | -::K ...//O| 43 14 | 672 | 714 | 685-799,.474Й | 2 .YUY.K.:./km6ny/ | 43 716 | Yuk, 6/2 | 7/4 | 690704 | .....Скк | 4 17 | ...yuryu6/2 | ry | 695-709. | 7 az 18 | ..YuyuYuyu«Й6bl2 | 7777/7477 675-695. /2 ... | ..Dudyudyusplla 17777777717171717171717171717171717171717171717171717171717171717171717111111111116OO -YO | With 26 | - BU | O 774 | 777777777777 2 | 77/74 | 17717111717171717111111111111t7oi1111 trench 29 | B 6/2 | 74 |; 77777771 trench | .-.KhGU(bl2 | 77/74 | 7777 68717711 other pieces of SE PO S ETNO OPO2 PO - s ZNN - 6 3 /2 | 77/41 11111111111111111rovv 33 | bl | 7/4 77711111 11111111

Ділянка АРР, проти якої найбільш цікаво одержати відповідь, складає 43 амінокислоти корового пептиду АД (АД-43, що відповідає ЗЕО ІЮ МО:2, залишки 672-714), який є основною складової амілоїдних бляшок у головному мозку при АЮ. Даний фрагмент АРР є частиною всіх перерахованих вище конструкцій.The area of APP against which it is most interesting to get an answer is 43 amino acids of the AD cortical peptide (AD-43, which corresponds to ZEO IU MO:2, residues 672-714), which is the main component of amyloid plaques in the brain in AU. This fragment of APP is a part of all the structures listed above.

Варіанти 1 і 2 містять ділянку АРР проти ходу транскрипції від Ар-43, де помістили модельні епітопи Ра іVariants 1 and 2 contain the area of APP upstream of transcription from Ar-43, where model epitopes of Ra and

РЗО. Всі варіанти 1 і 3-8 містять фрагмент С-100, що є, як показано, нейротоксичним - фрагмент С-100 відповідає амінокислотним залишкам 714-770 з 5ЗЕО ІЮО МО:2. У варіантах 3-5 епітопи заміщають частину фрагмента С-100, у той час як у варіантах 6-8 епітопи вставляли у С-100.RZO All options 1 and 3-8 contain a C-100 fragment, which is shown to be neurotoxic - the C-100 fragment corresponds to amino acid residues 714-770 of 5ZEO IJOO MO:2. In variants 3-5, the epitopes replace part of the C-100 fragment, while in variants 6-8, the epitopes were inserted into C-100.

Варіанти 9-35 містять тільки коровий білок Ар-43. У варіантах 9-13 Р2 і РЗО злиті з тим або іншим кінцемVariants 9-35 contain only bovine protein Ar-43. In options 9-13, P2 and RZO are merged with one or the other end

Ар-43; у 14-21 Р2 і РЗО заміщають частину Ар-43; у 22-33 Р2 і РЗО вставляли в Ар-43; 34 містить три ідентичних фрагменти Ар-43, розділених РЗО і Рг, відповідно; 35 містить 9 повторів Ар-43, розділених епітопами Ра і РЗО, що чергуються.Ar-43; in 14-21 P2 and RZO replace part of Ar-43; in 22-33 P2 and RZO were inserted into Ar-43; 34 contains three identical fragments of Ar-43, separated by RZO and Rg, respectively; 35 contains 9 repeats of Ар-43, separated by epitopes Ра and РЗО, alternating.

Відповідно до даного винаходу, в імуногенних аналогах можна також застосовувати укорочені частини білка АД-43, що обговорюється вище. Особливо переважними є укорочені частини АД(1-42), АДР(1-40), АД(1- 39), Ар(1-35), АД(1-34), Ар(1-28), Ар(1-12), Ар(1-5), АД(13-28), Ар(13-35), Ар(17-28), Ар(25-35), Ар(35-40),In accordance with this invention, immunogenic analogues can also use shortened parts of the AD-43 protein discussed above. Shortened parts of AD(1-42), AD(1-40), AD(1-39), Ар(1-35), АД(1-34), Ар(1-28), Ар(1 -12), Ar(1-5), AD(13-28), Ar(13-35), Ar(17-28), Ar(25-35), Ar(35-40),

Ар(36-42), і Ар(35-42) (де номери у дужках вказують амінокислотні ділянки Ар-43, які складають відповідний фрагмент, наприклад, Ар(35-40) ідентичний амінокислотам 706-711 у 5ЕО ІЮ МО:2). Всі дані варіанти з укороченими частинами АрД-43 можна одержати з фрагментами АД, описаними тут, особливо з варіантами 9, 10,11,12, і 13.Ar(36-42), and Ar(35-42) (where the numbers in parentheses indicate the amino acid sections of Ar-43 that make up the corresponding fragment, for example, Ar(35-40) is identical to amino acids 706-711 in 5EO IU MO:2 ). All of these variants with shortened parts of ArD-43 can be obtained with AD fragments described here, especially with variants 9, 10, 11, 12, and 13.

У деяких випадках переважно, щоб Ар-43 або його фрагменти були мутантними. Особливо переважними є варіанти заміни, в яких метіонін у положенні 35 Ар-43 заміщений переважно на лейцин або ізолейцин або просто видалений. Особливо переважні аналоги містять одиночний метіонін, розташований на С-кінці, або у зв'язку з тим, що він є природним в амілоїдогенному поліпептиді або чужорідному епітопіIn some cases, it is preferable that Ar-43 or its fragments are mutant. Substitution variants in which methionine at position 35 of Ar-43 is replaced mainly by leucine or isoleucine or simply deleted are particularly preferred. Particularly preferred analogs contain a single methionine located at the C-terminus, or because it is naturally occurring in an amyloidogenic polypeptide or foreign epitope

Тн, або у зв'язку з тим, що його вставили або додали. Отже, також переважно, щоб та ділянка аналога, яка включає в себе чужорідний епітоп Тн, була вільною від метіоніну, за винятком можливого С-кінцевого розташування метіоніну.Tn, or due to the fact that it was inserted or added. Therefore, it is also preferred that the portion of the analog that includes the foreign Tn epitope be free of methionine, except for the possible C-terminal location of methionine.

Фактично, як правило, переважно, щоб всі аналоги АРР або Ар, які застосовують відповідно до даного винаходу, володіли загальною характеристикою простого включення одного-єдиного метіоніну, розташованого в аналогу як С-кінцева амінокислота, а всі інші метіоніни як в амілоїдогенному поліпептиді, так і в чужорідному епітопі Тн, були видалені або заміщені іншою амінокислотою.In fact, it is generally preferred that all APP or Aβ analogs used in accordance with the present invention have the common characteristic of simply including a single methionine located in the analog as the C-terminal amino acid, and all other methionines as in the amyloidogenic polypeptide, so and in the foreign Tn epitope, were deleted or replaced by another amino acid.

Цікавою додатковою мутацією є делеція або заміщення фенілаланіну у положенні 19 в АРД-43, і особливо переважно, щоб дана мутація являла собою заміну цього залишку фенілаланіну на пролін.An additional mutation of interest is the deletion or substitution of phenylalanine at position 19 in ARD-43, and it is particularly preferred that this mutation represents the replacement of this phenylalanine residue with proline.

Наступна таблиця визначає групу особливо переважних конструкцій, що функціонують з укороченими формами або мутаціями Ар-43: мене ве Хе | МЕШКО ДЕThe following table defines a group of particularly preferred constructions that function with shortened forms or mutations of Ar-43: mene ve He | WHERE IS THE BAG?

Ме варіанта| застосовується у молекулі, АР відносно 1 ак Р2 відносно 1 ак РЗО відносно 1 ак довжина відносно 1 ак АД (1-42/43) молекули молекули молекули молекули (ак)Me variant| used in the molecule, AR relative to 1 ac P2 relative to 1 ac RZO relative to 1 ac length relative to 1 ac AD (1-42/43) molecules molecules molecules molecules (ac)

У даній таблиці сегмент АД, що використовується у молекулі, вказаний за допомогою номерів амінокислот відносно 1 ак молекули АД (1-42/43), тобто 1-28 означає, що у молекулі використали фрагментIn this table, the AD segment used in the molecule is indicated by amino acid numbers relative to 1 ac of the AD molecule (1-42/43), i.e. 1-28 means that a fragment was used in the molecule

АВ (1-42/43) 1-28. Якщо використали два або більше різних фрагментів, у таблиці вказані обидва, тобто 1- 12 (а)-13-28 (р) означає, що у молекулі використаний як фрагмент Ар (1-42/43) 1-12, так і фрагмент 13-28.AB (1-42/43) 1-28. If two or more different fragments were used, both are indicated in the table, i.e. 1-12 (a)-13-28 (p) means that the molecule used both the fragment Ar (1-42/43) 1-12 and the fragment 13-28.

Також якщо один і той же сегмент присутній у конструкції більш ніж в одній копії, це вказано у таблиці, тобто 1-12 (х3) вказує на те, що фрагмент АД (1-42/43) 1-12 присутній у конструкції у трьох копіях.Also, if the same segment is present in the construct in more than one copy, this is indicated in the table, i.e. 1-12 (x3) indicates that the AD fragment (1-42/43) 1-12 is present in the construct in three copies

Далі, положення сегмента АД у молекулі вказане за допомогою позицій амінокислот відносно першої амінокислоти у молекулі, тобто 22-49 вказує на те, що фрагмент АД, який розглядається, розташований у молекулі від 22 амінокислоти до 49 амінокислоти, включаючи обидва положення. Положення епітопів Р2 іNext, the position of the AD segment in the molecule is indicated by the amino acid positions relative to the first amino acid in the molecule, i.e. 22-49 indicates that the AD fragment in question is located in the molecule from amino acid 22 to amino acid 49 inclusive. Position of epitopes P2 and

РЗО позначені таким же чином. Якщо у молекулі використали два або більше різних фрагментів АД, всі їх положення вказані, тобто 1-12 (а)-49-64 (р) означає, що фрагмент (а) розташовується у молекулі від ак 1 до ак 12, і фрагмент (Б) - від ак 49 до 64.RZO are marked in the same way. If two or more different AD fragments were used in the molecule, all their positions are indicated, i.e. 1-12 (a)-49-64 (p) means that fragment (a) is located in the molecule from ac 1 to ac 12, and fragment ( B) - from AK 49 to 64.

Більш того якщо у молекулі присутня більш ніж одна копія одного і того ж фрагмента, вказані положення всіх копій, тобто 1-12, 34-45, 61-72 показує, що три копії фрагмента АД розміщуються у молекулі у положеннях 1-12, 34-45 і 61-72, відповідно.Moreover, if the molecule contains more than one copy of the same fragment, the indicated positions of all copies, i.e. 1-12, 34-45, 61-72, shows that three copies of the AD fragment are located in the molecule in positions 1-12, 34 -45 and 61-72, respectively.

Нарешті, зазначення сумарної довжини кожної молекули включає і фрагмент(и) АД, і епітопи Р2 і РЗО.Finally, the indication of the total length of each molecule includes both AD fragment(s), and P2 and RZO epitopes.

Варіант 42 містить дві амінокислотні заміни у положеннях 19 (рпе на рго) і 35 (теї на уз), як це вказано у стовпці, що представляє фрагменти Ар.Variant 42 contains two amino acid substitutions at positions 19 (rpe to rgo) and 35 (thei to uz), as indicated in the column representing Ar fragments.

Див. Фігуру 1 і таблиці вище відносно деталей конкретних точок введення чужорідних Т-клітинних епітопів.See Figure 1 and the table above for details of specific points of introduction of foreign T-cell epitopes.

Один з додаткових типів конструкцій є особливо переважним. Оскільки однією із задач даного винаходу є уникнення руйнування клітин, що продукують АРР, в той час як усунення Ар є бажаним, вважається придатним одержати конструкції аутовакцин, що включають в себе тільки ті частини Ар, які, коли присутні вOne of the additional construction types is particularly preferred. Since one of the objectives of the present invention is to avoid destruction of APP-producing cells, while elimination of Aβ is desirable, it is considered suitable to obtain autovaccine designs that include only those portions of Aβ that, when present in

АРР, не експонуються у позаклітинній фазі. Таким чином, подібні конструкції повинні містити щонайменше один В-клітинний епітоп, одержаний з амінокислотного фрагмента, що визначається амінокислотами 700- 714 в 5ЕО ІЮ МО:2. Оскільки передбачено, що такий короткий поліпептидний фрагмент буде тільки слабо імуногенним, переважно, щоб така конструкція аутовакцини складалася з декількох копій В-клітинного епітопу, наприклад, у вигляді конструкції, що має структуру, показану у формулі 1 в докладному описі даного винаходу, пор. вище. У даній версії формули 1 терміни амілоїдеї-амілоїдех являють собою х В- клітинний епітоп, що містить послідовність амінокислот, одержану з амінокислот 700-714 5ЕО ІЮ МО:2.APP, are not exposed in the extracellular phase. Thus, similar designs must contain at least one B-cell epitope derived from the amino acid fragment defined by amino acids 700-714 in 5EO IU MO:2. Since it is predicted that such a short polypeptide fragment will be only weakly immunogenic, it is preferable that such an autovaccine construct consists of several copies of the B-cell epitope, for example, in the form of a construct having the structure shown in formula 1 in the detailed description of this invention, cf. above. In this version of formula 1, the terms amyloidei-amyloidech represent the x B-cell epitope containing the sequence of amino acids obtained from amino acids 700-714 5EO IU MO:2.

Переважна альтернатива являє собою детально описану вище можливість зв'язування амілоїдогенного (полізупептиду з вибраним Т-хелперним епітопом за допомогою амідного зв'язку з полісахаридною молекулою-носієм, таким способом стають можливими множинні презентації "слабкого" епітопу, сконструйованого амінокислотами 700-714 5ЕО ІЮ МО:2, а також стає можливим вибір оптимального співвідношення між В-клітинними і Т-клітинними епітопами.The preferred alternative is the possibility described in detail above of linking the amyloidogenic (polysupeptide) with the selected T-helper epitope by means of an amide bond with the polysaccharide carrier molecule, in this way multiple presentations of the "weak" epitope constructed by amino acids 700-714 of 5EO IU become possible MO:2, and it also becomes possible to choose the optimal ratio between B-cell and T-cell epitopes.

Приклад 2Example 2

Імунізація трансгенних мишей Ар і модифікованими білками відповідно до винаходу.Immunization of transgenic mice with Ar and modified proteins according to the invention.

Конструювання ДНК, що кодує ПАВ43--34. Ген пПАВ43--34 конструювали у декілька стадій. Спочатку одержували фрагмент ПЛР з праймерами МЕМе801 (5ЕБЕО 0 МО:10) і МЕМ»802 (5ЕО 10 МО-:11), застосовуючи як матрицю праймер МЕМе800 (ЗЕО 10 МО:9). МЕМе800 кодує фрагмент ареїа-43 людини з оптимізованими для Е. соїї ко донами. МЕМе801 і 802 додають до фрагмента відповідні ділянки рестрикції.Construction of DNA encoding PAV43--34. The pPAV43--34 gene was constructed in several stages. First, a PCR fragment was obtained with primers MEMe801 (5EBEO 0 MO:10) and MEM»802 (5EO 10 MO-:11), using the primer MEMe800 (ZEO 10 MO:9) as a matrix. MEMe800 encodes a fragment of human area-43 with codons optimized for E. soya. MEMe801 and 802 add corresponding restriction sites to the fragment.

Фрагмент ПЛР очищали, розщеплювали Мсої! і Ніпаїїї, знову очищали і клонували у розщепленому Меоі1-The PCR fragment was purified and cleaved by Msoyi! and Nipaii, again purified and cloned in split Meoi1-

Ніпа ії очищеному векторі для експресії в Е. соїї РЕТ28рь. Одержану плазміду, що кодує АрД-43 дикого типу людини, назвали рАВ'1.Nipa and the purified vector for expression in E. soybean PET28r. The resulting plasmid encoding wild-type human ArD-43 was named pAV'1.

На наступній стадії до С-кінця молекули додавали Т-хелперний епітоп Р2. Праймер МЕМе806 (5ЕО ІЮAt the next stage, the T-helper epitope P2 was added to the C-end of the molecule. Primer MEMe806 (5EO IU

МО:12) містить послідовність, що кодує епітоп Р2, таким чином, продукт злиття Ра і ареба-43 одержують за допомогою реакції ПЛР.MO:12) contains the sequence encoding the P2 epitope, thus, the fusion product of Pα and areba-43 is obtained using the PCR reaction.

Клонування проводили за допомогою одержання фрагмента ПЛР з праймерами МЕМе178 (5ЕО ІЮCloning was performed by obtaining a PCR fragment with primers MEMe178 (5EO IU

МО:8) і МЕМо806, застосовуючи як матрицю рАВІ1. Фрагмент очищали, розщеплювали Місої і Ніпа, знову очищали і клонували у розщепленому Мео1І-Ніпа!й і очищеному векторі рЕТ28р. Одержану плазміду назвали рАВ2.MO:8) and MEMo806, using rAVI1 as a matrix. The fragment was purified, cleaved with Misoi and Nipa, purified again and cloned into the cleaved Meo1I-Nipa!y and the purified pET28r vector. The resulting plasmid was called pAV2.

Аналогічним способом одержували іншу плазміду, яка несе кодувальну послідовність Ар-43 з іншим Т-In a similar way, another plasmid was obtained, which carries the coding sequence of Ar-43 with another T-

хелперним епітопом, РЗО, доданим до М-кінця. Це виконували за допомогою одержання фрагмента ПЛР з праймерами МЕМе105 (ЗЕО ІЮ МО:7) і МЕМо807 (5ЕО ІО МО:13), застосовуючи як матрицю рАВІ1.helper epitope, RZO, added to the M-end. This was done by obtaining a PCR fragment with primers MEMe105 (ZEO IU MO:7) and MEMo807 (5EO IO MO:13), using rAVI1 as a template.

Фрагмент очищали, розщеплювали Месої і Ніпаїї, знову очищали і клонували у розщепленому Меоі1-The fragment was purified, cleaved in Mesoi and Nipaii, purified again and cloned in cleaved Meoi1-

Ніпа ї очищеному векторі рЕТ28р. Одержану плазміду назвали рАВ3З.Nipa and the purified vector pET28r. The resulting plasmid was named pAV3Z.

На третій стадії другий повтор Ар-43 з С-кінця додавали до епітопу Р2 плазміди рАВ2 за допомогою праймера МЕМо809 (5ЕО 10 МО:14). У той же час МЕМо809 створює сайт Ватні безпосередньо після повтору Ар-43. Фрагмент ПЛР одержували з праймерами МЕМе178 і МЕМе809, застосовуючи як матрицю рАВ2. Фрагмент розщеплювали МІсої і Ніпа|І, очищали і клонували у розщепленому Месо1-Ніпа!й їі очищеному векторі рЕТ28р. Дану плазміду назвали рАВаА.At the third stage, the second repeat of Ar-43 from the C-end was added to the epitope P2 of plasmid pAV2 using the primer MEMo809 (5EO 10 MO:14). At the same time, MEMo809 creates a Watni site immediately after repeating Ar-43. The PCR fragment was obtained with primers MEMe178 and MEMe809, using pАВ2 as a matrix. The fragment was cleaved with Meso1 and NipaI, purified and cloned into the cleaved Meso1-NipaI and the purified pET28r vector. This plasmid was called rAVaA.

Нарешті, послідовність епітоп РЗО - повтор Ар-43 з рАВЗ клонували у плазміду рАВ4. Це виконували за допомогою одержання фрагмента ПЛР з праймерами МЕМе811 (ЗЕО ІЮ МО:16) і МЕМе105, застосовуючи як матрицю рАВЗ. Фрагмент очищали і використовували як праймер у подальшій ПЛР з МЕМе810 (ЗЕО ІFinally, the sequence of the RZO epitope - the repeat of Ар-43 from pАВЗ was cloned into the plasmid pАВ4. This was done by obtaining a PCR fragment with primers MEMe811 (ZEO IU MO:16) and MEMe105, using it as a matrix of rAVZ. The fragment was purified and used as a primer in subsequent PCR with MEMe810 (ZEO I

МО:15), застосовуючи як матрицю рАВЗ. Одержаний фрагмент очищали, розщеплювали Ватні і Ніпай! і клонували у розщеплену Ватні-Ніпа| ії очищену плазміду рАВ4. Одержана плазміда, рАВ5, кодує молекулуMO:15), using as a matrix rAVZ. The resulting fragment was cleaned and split by Vatni and Nipai! and cloned into the split Vatni-Nip and the purified pAV4 plasmid. The resulting plasmid, pAV5, encodes a molecule

БАВ4З3-34.BAV4Z3-34.

Всі способи ПЛР і клонування по суті виконували, як описано в (Затогоок, ., Егіїзсп, Е.Е. «5 Мапіаї5, Т. 1989 "МоіІесшаг сіопіпд: а Іарогаюгу тапиаї!". 2па. Ед. Соїа Зріїпд Нагбог І арогаюгу, М.М).All methods of PCR and cloning were essentially performed as described in (Zatogook, ., Egiizsp, E.E. "5 Mapiai5, T. 1989 "MoiIesshag siopipd: a Iarogayugu tapiai!". 2pa. Ed. Soia Zriipd Nagbog I arogayugu, M.M.).

Для всіх способів клонування застосовували клітини Е. соїї К-12, штам Тор-10 ЕЕ" (Зігаїадепе, ОА).For all methods of cloning, E. soy K-12 cells, strain Tor-10 EE" (Zigaiadepe, OA) were used.

Вектор рЕТ28р- одержували в Момадеп, О5А. Всі праймери синтезували у ОМА Тесппоіоду, Оептагк.The rET28p vector was obtained from Momadep, O5A. All primers were synthesized at OMA Thesppoiod, Oeptagk.

Експресія і очищення ПАВ43--34. Білок ПАВ43--34, що кодується рАВ5, експресували у клітинах Е. соїїExpression and purification of PAV43--34. Protein PAV43--34, encoded by pAV5, was expressed in E. soy cells

ВІ 21-Соїд (Момадеп) як описано виробниками системи рЕТ28р-- (Момадеп).VI 21-Soid (Momadep) as described by the manufacturers of the rET28r system (Momadep).

Експресований білок БАВ43--34 очищали до більш ніж 8595 чистоти за допомогою промивання тілець включення з подальшою катіонообмінною хроматографією у присутності 6М сечовини із застосуванням автоматизованого робочого місця для очищення ВіоСай (РегЗеріїме Віозузіет5, БА). Потім сечовину видаляли за допомогою ступінчатого діалізу проти розчину, що містить кількості сечовини, які зменшуються.The expressed BAV43--34 protein was purified to more than 8595 purity by washing the inclusion bodies followed by cation-exchange chromatography in the presence of 6M urea using an automated workstation for the purification of VioSai (RegZeriime Viosuziet5, BA). The urea was then removed by stepwise dialysis against a solution containing decreasing amounts of urea.

Кінцевий буфер являв собою 10мМ Ттгіз, рн 8,5.The final buffer was 10 mM Ttgiz, pH 8.5.

Дослідження імунізації. Для дослідження використовували мишей, трансгенних по АРР (білок- попередник хвороби Алидгеймера) людини. Дані миші, які називаються ТОАЕМОд8», експресують мутантну форму АРР, що приводить до високих концентрацій Ар-40 і Ар-42 у головному мозку мишей Юапив, С. еї а/.|.Immunization research. Mice transgenic for human APP (Aldheimer's disease precursor protein) were used for the study. These mice, called TOAEMOd8", express a mutant form of APP, which leads to high concentrations of Ар-40 and Ар-42 in the brain of mice.

Мишей (8-10 мишей у групі) імунізували або Ареїа-42 (5ЕО ІЮ МО:2, залишки 673-714, синтезованим за допомогою стандартного способу з Етос), або варіантом ПАВ4А43---34 (конструкція 34 у таблиці в прикладі 1, одержана рекомбінантним способом) чотири рази з двотижневими інтервалами. Дози складали 100мг дляMice (8-10 mice per group) were immunized with either Areia-42 (5EO IU MO:2, residues 673-714, synthesized using a standard method from Etos) or variant PAV4A43---34 (construction 34 in the table in example 1 , obtained by the recombinant method) four times with two-week intervals. Doses were 100 mg for

Ар або 50мг для ПАВ43--34. У мишей брали кров на 43 добу (після трьох ін'єкцій) і після 52 діб (після чотирьох ін'єкцій), і для визначення рівня специфічних титрів антитіл проти Ар-42 із застосуванням прямогоAr or 50 mg for PAV43--34. Blood was taken from mice on day 43 (after three injections) and after day 52 (after four injections), and to determine the level of specific antibody titers against Ar-42 using a direct

БСІЗА АД-42 використовували сироватку.BSIZA AD-42 used serum.

Наступна таблиця показує середні відносні титри антитіл проти Абеїа-42.The following table shows the mean relative antibody titers against Abeia-42.

Як стає зрозуміло, титри антитіл, одержані при імунізації варіантом АД пАВ43--34, вище приблизно у 4 рази і в 7,5 разів після З і 4 імунізацій, відповідно, ніж титри, одержані із застосуванням як імуногена незміненого АД-42 дикого типу. Даний факт у перспективі можна оцінити додатково, якщо брати до уваги той факт, що кількість варіанта, який застосовується для імунізації, складає тільки 50905 від кількості послідовності дикого типу, що застосовується для імунізації.As it becomes clear, the antibody titers obtained during immunization with the variant AD pAV43--34 are approximately 4 times and 7.5 times higher after 3 and 4 immunizations, respectively, than the titers obtained with the use of unchanged wild-type AD-42 as an immunogen . This fact can be further appreciated in perspective if we take into account the fact that the amount of variant used for immunization is only 50905 of the amount of wild-type sequence used for immunization.

Приклад ЗExample C

Синтез АД співполімерної пептидної вакцини із застосуванням активованого полігідроксиполімеру як агента, що структурує.Synthesis of AD copolymer peptide vaccine using an activated polyhydroxypolymer as a structuring agent.

Вступ. Традиційна кон'югована вакцина складається з (полі)пептиду, ковалентно зв'язаного з білком- носієм. Пептид містить В-клітинний(і) епітоп(и), а білок-носій надає Т-хелперні епітопи. Однак більшість білків-носіїв у нормі є непридатними як джерела Т-хелперних епітопів, оскільки тільки незначна частина всієї послідовності містить придатні Т-хелперні епітопи. Такі епітопи можна визначити і синтезувати як пептиди, наприклад, по 12-15 амінокислот. Якщо дані пептиди ковалентно зв'язані з пептидами, які містятьIntroduction. A traditional conjugated vaccine consists of a (poly)peptide covalently bound to a carrier protein. The peptide contains B-cell epitope(s) and the carrier protein presents T-helper epitopes. However, most carrier proteins are normally unsuitable as sources of T-helper epitopes, as only a small fraction of the entire sequence contains suitable T-helper epitopes. Such epitopes can be identified and synthesized as peptides, for example, 12-15 amino acids each. If these peptides are covalently bound to peptides that contain

В-клітинні епітопи, наприклад, за допомогою полівалентного активованого полігідроксиполімеру, можна одержати молекулу вакцини, яка містить тільки значимі ділянки. Надалі можна одержати вакцинний кон'югат, який містить оптимізоване співвідношення між В-клітинними і Т-клітинними епітопами.B-cell epitopes, for example, with the help of a polyvalent activated polyhydroxypolymer, it is possible to obtain a vaccine molecule that contains only significant areas. In the future, it is possible to obtain a vaccine conjugate that contains an optimized ratio between B-cell and T-cell epitopes.

Синтез активованого полігідроксиполімеру. Полігідроксиполімери, такі як декстран, крохмаль, агароза і т.д. можна активувати 2,2,2-трифторетансульфоніл-хлоридом (трезилхлоридом) або за допомогою гомогенного синтезу (декстран), розчиненим у М-метилпіролідоні (ММР) або способом гетерогенного синтезу (крохмаль, агароза, структурований декстран), наприклад, в ацетоні.Synthesis of activated polyhydroxypolymer. Polyhydroxy polymers such as dextran, starch, agarose, etc. can be activated by 2,2,2-trifluoroethanesulfonyl chloride (tresyl chloride) or by homogeneous synthesis (dextran) dissolved in M-methylpyrrolidone (MMP) or by heterogeneous synthesis (starch, agarose, structured dextran), for example, in acetone.

У сухих умовах в 500мл круглодонну колбу, обладнану магнітом для перемішування, до висушеного виморожуванням, водорозчинного декстрану (4,5г, 8З3моль, очищений до ступеня, придатного для клінічного застосування, Му" (середи.) 78000) додавали 225мл сухого М-метилпіролідону (ММР). Колбу поміщали у масляну баню з температурою 60"С з магнітним перемішуванням. Температуру підіймали до 92"С на період більше 20хв. При розчиненні декстрану колбу зразу ж видаляли з масляної бані, і температуру у бані знижували до 40"С. Колбу знову поміщали у масляну баню, все ще з магнітним перемішуванням, і по краплях додавали трезилхлорид (2,7б4мл, 25моль). Через 15хв. по краплях додавали сухий піридин (безводний, 2,020мл, 25моль). Колбу видаляли з масляної бані і проводили перемішування протягом 1 години при кімнатній температурі. Продукт (декстран, активований трезилом, ТАЮ) осаджували в 1200мл холодного етанолу (99,995). Супернатант зливали і осад збирали в 50Омл поліпропіленові пробірки. у центрифузі при 2000об./хв. Осад розчиняли в 50мл 0,595 оцтовій кислоті, 2 рази діалізували проти 5000млUnder dry conditions, 225 ml of dry M-methylpyrrolidone ( The flask was placed in an oil bath with a temperature of 60"C with magnetic stirring. The temperature was raised to 92"C for a period of more than 20 minutes. When the dextran was dissolved, the flask was immediately removed from the oil bath, and the temperature in the bath was lowered to 40"C. The flask was again placed in the oil bath, still with magnetic stirring, and tresyl chloride (2.7b4ml, 25mol) was added dropwise. After 15 minutes dry pyridine (anhydrous, 2.020 ml, 25 mol) was added dropwise. The flask was removed from the oil bath and stirred for 1 hour at room temperature. The product (dextran, activated with trezil, TAU) was precipitated in 1200 ml of cold ethanol (99.995). The supernatant was drained and the sediment was collected in 50 ml polypropylene tubes. in a centrifuge at 2000 rpm. The precipitate was dissolved in 50 ml of 0.595 acetic acid, dialyzed 2 times against 5000 ml

0,595 оцтової кислоти і сушили виморожуванням. ТАЮО можна зберігати при -20"С у вигляді висушеного виморожуванням порошку.0.595 acetic acid and freeze-dried. TAYUO can be stored at -20"С in the form of freeze-dried powder.

Нерозчинний полігідроксиполімер, такий як агароза або структурований декстран, можна активувати трезилом за допомогою приготування суспензії полігідроксиполімеру, наприклад, в ацетоні, і проведення синтезу у вигляді твердофазового синтезу. Активований полігідроксиполімер можна зібрати за допомогою фільтрації. Відповідні способи опубліковані, наприклад, у (Міїз5оп К апа Мозрасп К (1987), Мешпоаз іпAn insoluble polyhydroxypolymer, such as agarose or structured dextran, can be activated with trezil by preparing a suspension of the polyhydroxypolymer, for example, in acetone, and carrying out the synthesis as a solid-phase synthesis. The activated polyhydroxy polymer can be collected by filtration. Appropriate methods are published, for example, in (Miiz5op K apa Mozrasp K (1987), Meshpoaz ip

Еплутоїіоду 135, р.67, і в Неппапезоп СТ еї аї. (1992), іп "Іттобіїїгеа Айіпйу Гідапа Тесппідце5", АсадетісEplutiodu 135, p. 67, and in Neppapezop ST ei ai. (1992), ip "Ittobiiigea Ayipyu Gidapa Tesppidce5", Asadetis

Ргезв, Іпс., р.87|.Rgezv, Ips., p.87|.

Синтез співполімерних пептидньїх вакцин А Веїа. ТАЮО (10мг) розчиняли в 1ОО0мкл НгО і 1000Омкл карбонатного буфера, рН 9,6, що містить 5мг АД-42 (5БЕО ІЮ МО:2, залишки 673-714), 2,5мг Р2 (ЗЕО ІЮSynthesis of copolymer peptide vaccines A Veia. TAO (10 mg) was dissolved in 100 μl of HgO and 1000 μl of carbonate buffer, pH 9.6, containing 5 mg of AD-42 (5BEO IU MO:2, residues 673-714), 2.5 mg of P2 (ZEO IU

МО:4) і додавали 2,5мг РЗО (ЗЕО ІЮО МО:6). Всі пептиди, Ар-42, Р2 і РЗО, містили захищені лізинові групи: вони знаходилися у формі лізинових груп, захищених 1-(4,4-диметил-2,6б-діоксоциклогекс-1-іліден)етилом (рає). Пептиди одержували стандартним способом з Гтос, де стандартний Етос-І уз(Вос)-ОН заміщали наMO:4) and added 2.5 mg of RZO (ZEO IYUO MO:6). All peptides, Ar-42, P2 and RZO, contained protected lysine groups: they were in the form of lysine groups protected by 1-(4,4-dimethyl-2,6b-dioxocyclohex-1-ylidene)ethyl (RAE). Peptides were obtained by the standard method from Htos, where the standard Etos-I uz(Vos)-OH was replaced by

Етос-І ув(Оає)-ОН (одержано в Момабіоспет, кат. Ме04-12-1121), тобто є-аміногрупу лізину захищали Оае замість Вос.Ethos-I uv(Oae)-OH (obtained in Momabiospet, cat. Me04-12-1121), i.e. the amino group of lysine was protected by Oae instead of Bos.

Вимірювали величину рН і доводили до 9,6 за допомогою 1М НС. Через 2,5 години при кімнатній температурі додавали гідразин з 8095 розчину до кінцевої концентрації гідразину 895, інкубували розчин щеThe pH value was measured and adjusted to 9.6 using 1M HCl. After 2.5 hours at room temperature, hydrazine was added from the 8095 solution to the final hydrazine concentration of 895, the solution was incubated for

ЗОхв. при кімнатній температурі, і зразу ж після цього сушили виморожуванням. Висушений виморожуванням продукт розчиняли в Нео і діалізували значною мірою проти НгО перед кінцевим сушінням виморожуванням.REFERENCE at room temperature, and immediately afterwards freeze-dried. The lyophilized product was dissolved in Neo and dialyzed extensively against HgO before final lyophilization.

Співвідношення між В-клітинними епітопами (АД) і Т-хелперними епітопами (Р2 і РЗО) у кінцевому продукті можна варіювати, застосовуючи різні концентрації цих пептидів на стадії синтезу. Більш того у кінцевий продукт можна ввести мітку, наприклад, манозу (як мішень для кон'югації з АРС) за допомогою додавання амінованої манози до карбонатного буфера на стадії синтезу.The ratio between B-cell epitopes (AD) and T-helper epitopes (P2 and RZO) in the final product can be varied by applying different concentrations of these peptides at the synthesis stage. Moreover, the final product can be labeled with, for example, mannose (as a target for conjugation with APC) by adding aminated mannose to the carbonate buffer at the synthesis stage.

Якщо застосовують нерозчинний активований полігідроксиполімер, щоб зв'язувати пептиди, які містятьIf an insoluble activated polyhydroxypolymer is used to bind peptides containing

В-клітинний епітоп і Т-хелперні епітопи, зв'язування з полімером можна проводити як твердофазовий синтез, а кінцевий продукт збирають і очищають шляхом промивання і фільтрації.B-cell epitope and T-helper epitopes, binding to the polymer can be carried out as a solid-phase synthesis, and the final product is collected and purified by washing and filtration.

Як вказано в основному описі, описаний у даному документі підхід для одержання вакцини на основі пептидів можна застосовувати для будь-якого іншого поліпептидного антигену, де буде зручно одержувати чисту синтетичну пептидну вакцину, і де поліпептидний антиген, що розглядається, забезпечує достатню імуногенність в одному окремому пептиді.As indicated in the main description, the approach described herein for the production of a peptide-based vaccine can be applied to any other polypeptide antigen where it is convenient to obtain a pure synthetic peptide vaccine, and where the polypeptide antigen in question provides sufficient immunogenicity in a single peptides

Приклад 4Example 4

Синтетичні співполімерні пептидні вакциниSynthetic copolymer peptide vaccines

ТАО (10мг) розчиняли в 100мкл НгО і 1000О0мкл карбонатного буфера, рН 9,6, що містить 1-5мг пептидуTAO (10 mg) was dissolved in 100 μl HgO and 1000 μl carbonate buffer, pH 9.6, containing 1-5 mg of the peptide

А (будь-якого імуногенного пептиду, що представляє інтерес!), додавали 1-5мг Р2 (епітопу Р2 дифтерійного анатоксину) і 1-5мг РЗО (епітопу РЗО дифтерійного анатоксину). Вимірювали величину рн і доводили до 9,6, використовуючи 0,1М НОСІ.A (any immunogenic peptide of interest!), added 1-5 mg of P2 (epitope P2 of diphtheria toxoid) and 1-5 mg of RZO (epitope of RZO of diphtheria toxoid). The pH value was measured and adjusted to 9.6 using 0.1M CARRIER.

Після 2,5 годин при кімнатній температурі розчин потім зразу ж висушували виморожуванням.After 2.5 hours at room temperature, the solution was then immediately freeze-dried.

Висушений виморожуванням продукт розчиняли в НгО, і перед кінцевим сушінням виморожуванням значною мірою діалізували проти НгО або видаляли солі гель-фільтрацією на колонці. У випадку наявності лізину у послідовності пептидів, є-амін у бічному ланцюгу лізину потрібно захистити за допомогою БОаєе із застосуванням у синтезі похідного Етос-І ув(Оае)-ОН (запропонований Сгедогіи5 апа Тпеізеп 2001). Після зв'язування додавали гідразин з 8095 розчину до кінцевої концентрації гідразину у межах 1-2095, та інкубували розчин ще ЗОхв. при кімнатній температурі, після цього зразу ж проводили сушіння виморожуванням, і перед кінцевим сушінням виморожуванням значною мірою діалізували проти НгО або видаляли солі шляхом гель-фільтрації на колонці. Принцип у схематичній формі викладений на Фігурі 2.The freeze-dried product was dissolved in HgO and extensively dialyzed against HgO or desalted by column gel filtration prior to final freeze-drying. In case of presence of lysine in the peptide sequence, the amine in the side chain of lysine should be protected with the help of BOaee with the use of Etos-I derivative uv(Oae)-OH in the synthesis (proposed by Sgedogii5 apa Tpeizep 2001). After binding, hydrazine was added from the 8095 solution to the final concentration of hydrazine in the range of 1-2095, and the solution was incubated for another ZOhv. at room temperature, immediately followed by lyophilization, and extensively dialyzed against HgO or desalted by column gel filtration prior to final lyophilization. The principle is schematically outlined in Figure 2.

Як "пептид А" автори даного винаходу використовували такі імуногени як імуногени з коротким С- кінцевим фрагментом білка О5рс з Вогтеїїа ригддопегі, а як "пептид В" - з епітопом дифтерійного анатоксину (Р2 або РЗ0). Результати досліджень імунізації цим антигеном виявили, що тільки імуноген відповідно до винаходу, який включає в себе фрагмент О5рс і чужорідний дифтерійний епітоп, що відповідає гаплотипуAs "peptide A", the authors of this invention used such immunogens as immunogens with a short C-terminal fragment of the O5rs protein from Vogtelia rigdodopegi, and as "peptide B" - with the epitope of diphtheria toxoid (P2 or P30). The results of immunization studies with this antigen revealed that only the immunogen according to the invention, which includes the O5rs fragment and a foreign diphtheria epitope corresponding to the haplotype

МНС вакцинованих мишей, був здатний індукувати у цих мишей антитіла, які реагують з О5рс. Навпаки, молекула, що містить тільки пептид О5рсС, була нездатна індукувати продукцію антитіл, і те ж саме було справедливим для суміші 2 імуногенів, де один містив О5рс, а інший - епітоп. Тому зроблений висновок, що включення в один і той же полігідроксиполімерний носій є кращим, якщо не невід'ємним, для індукції продукції антитіл проти короткого пептидного гаптену, подібного до О5рс.MHC of vaccinated mice was able to induce in these mice antibodies that react with O5rs. In contrast, a molecule containing only the O5rsC peptide was unable to induce antibody production, and the same was true for a mixture of 2 immunogens, one containing O5rs and the other an epitope. Therefore, it was concluded that inclusion in the same polyhydroxypolymer carrier is preferable, if not indispensable, for the induction of antibody production against a short peptide hapten similar to O5rs.

Список посилань 1. ВгооКтеуег, К.; огау, 5.; Каула5, С. (1998). Ргоздесіоп5 ої АІ27пеітег5 Оібзеазе іп Ше Опілей 5іагез апа теList of references 1. VgooKteueg, K.; ogau, 5.; Kaula5, S. (1998). Rgozdesiop5 oi AI27peiteg5 Oibzease ip She Opilei 5iagez apa te

Рибіїс Неайй Ітрасі ої ОєїЇауіпуд Оізеазе Опгеї. Атегісап уоигтпаї ої Рибріїс Неайй, 88(9), 1337-1342. 2. Вийціпі, МІ; Оп, М.; Веїовгіа, 5.; АКееїє, Н.; Ріїаз, В.Е.; МУузв-Согау, Т.; Миске, Г.; Мапйіеу, Б.МУ. (1999).Rybiis Neay Itrasi oi OeiYiauipud Oizease Opgei. Ategisap uoigtpai oi Rybriis Neaiy, 88(9), 1337-1342. 2. Vyitsipi, MI; Op, M.; Veiovgia, 5.; AKeeiye, N.; Riyaz, V.E.; MUuzv-Sogau, T.; Myske, G.; Mapiieu, B.MU. (1999).

Ехргезвіоп ої Нитап Ароїїроргоїєїп ЕЗ ог Е4 іп Ше Вгаїпе ої Арое-/- Місе: Ізотопт-Зресійс ЕНесів опEhrgezviop oi Nitap Aroiirorgoieip EZ og E4 ip She Vgaipe oi Aroe-/- Mise: Isotopt-Zresiis ENesiv op

Меигодедепегайоп. Ууоитаї ої Меигозсіепсе, 19, 4867-4880.Meigodepegayop. Uuoitai oi Meigozsiepse, 19, 4867-4880.

З. Сак, І.М.; Роогкаї, Р.; Му520іек, 7.; Сезспуліпа, О.Н.; Мазгедаїіпе, 2.5.; МіШег, В.; і, О.; Рауаті, Н.; Аухеїї,Z. Sak, I.M.; Roogkai, R.; Mu520iek, 7.; Sezspulipa, O.N.; Mazgedaiipe, 2.5.; Misheg, V.; and, O.; Rauati, N.; Aww,

Е.; Магкороціои, К; Апагеаді5, А.; 0'Зоцила, І.; Гее, М.М.; Кееа, Г.; Тгодапомув5кі, 9.0. 2пиКагема, М.; Віга, Т.;IS.; Magkorotsoi, K; Apageadi5, A.; 0'Zotsyla, I.; Gee, M.M.; Keea, G.; Tgodapomuv5ki, 9.0. 2pyKagema, M.; Viga, T.;

ЗспеїПепрего, сх.; УМІНеітвеп, К.С. (1998). Раїйодепіс Ітріїсайопе ої Мшиїанйопз т Ше Тай Сепе іп Раїїїдо-ZspeiPeprego, skh.; UMINeitvep, K.S. (1998). Raiyodepis Itriisayope oi Mshiianyopz t She Tai Sepe ip Raiiido-

Ропіо-Мідга! Оедепегайоп апа ВРеїаїєа Меигодедепегаїйме Оізогаєгз І іпкеа ю Спготозоте 17. Ргосеєадіпдв оїRopio-Midga! Oedepegaiop apa VReiaiea Meigodedepegaiime Oizogaegz I ipkea yu Spgotozote 17. Rgoseeadipdvo oi

Ше Маїйопаї! Асадету ої Зсіепсез ).5.А., 95(22), 13103-13107. 4. сиріа, В. К. єї а. (1998), Оєм Віо! бгапа. 92: 63-78. 5. Нзіао К. еї аї. (1998) «Тгапздепіс тісе ехргез5іпд АІ2пеїтег ату!оїа ргесигзог ргоїеіп5», Ехр. Сегопіої. 33(7 - 8). 883-889. 6. Ницоп, М.; І епдоп, С.І..; Віг7и, Р.; Вакег, М.; Еговїїсн, 5.; Ноцідеп, Н.; Ріскегіпд-Вгомп, 5.; СпаКгамепу, 5.;She Maiyopai! Asadetu oi Zsiepsez ).5.A., 95(22), 13103-13107. 4. Syria, V. K. Yei a. (1998), Oyem Vio! bye 92: 63-78. 5. Nziao K. ei ai. (1998). Segopioi 33(7 - 8). 883-889. 6. Nytsop, M.; And epdop, S.I..; Vig7y, R.; Wakeg, M.; Yegoviisn, 5.; Notsidep, N.; Riskegipd-Vgomp, 5.; SpaKgamepu, 5.;

Ізаас5, А.; огомег, А.; НаскКей, .; Адатвзоп, 9.; Сіпсо!п, 5.; Юіскзоп, О.; ЮОаміев, Р.; Реїегзеп, К.С.; Біемеп5, М.; де Стаай, Е.; Машегв, Е.; мап Вагеп, 4.; НіПебгапа, М.; доовве, М.; Кмоп, У.М.; Момоїпу, Р.; Спе, Г.К.; Мопоп,Izaas5, A.; ohomeg, A.; NaskKay, .; Adatvzop, 9.; Sipso!n, 5.; Juiskzop, O.; YuOamiev, R.; Reiegzep, K.S.; Biemep5, M.; de Staay, E.; Mashegv, E.; map Vagep, 4.; NiPebgapa, M.; doovve, M.; Kmop, U.M.; Momoipu, R.; Spe, G.K.; Mopop,

У.; Могттів, 9У.0.; Неєд, .Е.; Тго)дапомузкі, 9У.; Вазип, Н.; І аппієїй, Г.; Меузіаї, М.; Рапп, 5.; Оагк, Е.; Таппепрего,IN.; Mogttiv, 9U.0.; Neyed, .E.; Tho)dapomuzki, 9U.; Vazyp, N.; And Appieiy, G.; Meuziai, M.; Rapp, 5.; Oagk, E.; Tappeprego,

Т.; Осда, Р.; Наужмага, М.; Кж'ок, У.В.9У.; Зспопйеїй, Р.К.; Апагеадів, А.; Зпом/деп, 9. Стацштига, О.; Меагу, 0.;T.; Osda, R.; Nauzhmaga, M.; Kzh'ok, U.V.9U.; Zspopeiy, R.K.; Apageadiv, A.; Zpom/dep, 9. Statshtyga, O.; Meagu, 0.;

Омеп, Е.; Оо5іга, В.А.; Нагау, .; соаге, А.; мап Зулеїеп, 9.; Мапп, 0.; СГупси, Т.; Нешіпк, Р. (1998). Аз5зосіайоп ої Міззепве апа 5'-5ріїсе-5Не Миїайопвз іп Тай мн Ше Іппепеа ОЮОетепіїа ЕТОР-17. Маштге, 393, 702-705. 7. Учапив, С еї а. (2000), Маїиге 408: 979-982. 8. Кав, Н.5. (1997) У Містоепсарвзи! 14: 689-711. 9. І еоп, у).; Спепо, С.К.; Меитапп, Ру. (1998). АІ2пеїтегз Оізєазе Саге:Совзів апа Роїепіа! Заміпд5. НеаїтOmep, E.; Oo5iga, V.A.; Nagau, .; Soage, A.; map Zuleiep, 9.; Mapp, 0.; SGupsy, T.; Neshipk, R. (1998). Az5zosiaiop oi Mizzepve apa 5'-5riise-5Ne Miiaiopvz ip Tai mn She Ippepea OYUOetepiia ETOR-17. Mashtge, 393, 702-705. 7. Uchapyv, S ei a. (2000), May 408: 979-982. 8. Kav, N.5. (1997) In Mytoepsarvza! 14: 689-711. 9. And eop, u).; Spepo, S.K.; Meitapp, Ru. (1998). AI2peitegz Oizease Sage: Sovziv apa Roiepia! Zamipd5. Neait

АнНаїгв, 17(6), 206-216. 10. Прра С. Р. єї а. (1998) Ар-42 аерозійоп ргеседез5 оїшйег спапдев іп РБ-1 АІ2Неітегз аїзеазе. І апсеї 352, 1117-1118. 11. (по, 9.-).; МмаПасе, МУ.; Кіссіопі, Т.; Іпдгат, О.К. Коїп, 05.5.; Кивіак, УМ. (1999). Оеан ої РС 12 СеїІ5 апаAnNaigv, 17(6), 206-216. 10. Prra S. R. Yei a. (1998). I apsei 352, 1117-1118. 11. (by, 9.-).; MmaPase, MU.; Kissiopi, T.; Ipdgat, O.K. Koip, 05.5.; Kiviak, UM. (1999). Oean oi RS 12 SeiI5 apa

Нірросатра! Мецйгоп5 Іпдисеа Бу Адепо-міга!-Медіаїа БА Нитап Атуюій Ргесигзог Ргоїєїп СепеNirrosatra! Metsygop5 Ipdisea Bu Adepo-miga!-Mediaia BA Nytap Atuyuy Rgesygzog Rgoieip Sepe

Ехргезвіоп. Чоштпаї ої Меигозсієпсе Незеагсп, 55(5), 629-642. 12. Магизе, 5.; Тпіпакагап, (х.; І 00, 9.-у.; Кивіак, УМ; Тотйа, Т.; Імаїзибро, Т.; Оіап, Х.; сіпу, 0.0.; Ргісе, О.Ї...;Ehrghezviop. Choshtpai oi Meigozsiepse Nezeagsp, 55(5), 629-642. 12. Magyze, 5.; Tpipakagap, (kh.; I 00, 9.-u.; Kiviak, UM; Totya, T.; Imaizibro, T.; Oiap, H.; sipu, 0.0.; Rgise, O.Yi...;

Вогепеїї, О.А.; УМопод, Р.С.; бізодіа, 5.5. (1998). ЕмКесів ої РОТ Оєйсієпсу оп Метбгапе Ргоїєїп Тганіскіпд іпVogepeii, O.A.; UMopod, R.S.; bisodia, 5.5. (1998). EmKesiv oi ROT Oeyisiepsu op Metbgape Rgoieip Tganiskipd ip

Мешйгопв. Мешгоп, 21(5), 1213-1231. 13. Маїййопаї Іп5ійше оп Адіпд Ргодгез5 Керогі оп АІ27пеітегз Оізеазе, 1999, МІН Рибіїсайоп Мо 99-4664. 14. Ріекороп, РУ). (1995), Рнагт Віоїгесппої. 6: 347-61 Роогкаї, Р.; Віга, Т.0.; УМі)зтап, Е.; Метепв, Е.; Схатию,Meshygopv. Meshhop, 21(5), 1213-1231. 13. Mayiyopai Ip5iyshe op Adipd Rgodgez5 Kerogi op AI27peitegz Oizease, 1999, MIN Rybiisayop Mo 99-4664. 14. Riekorop, RU). (1995), Rnagt Vioigesppoi. 6: 347-61 Roogkai, R.; Viga, T.0.; UMi)ztap, E.; Metepv, E.; I would like to

А.М.; Апаегзоп, 1.; Апагеадіз, А.; ММедегпоїа, УММ.С.; Казкіпа, М.; зспеПепрего, 5.0. (1998). Та Із а СапаідасеA.M.; Apaegsops, 1.; Apageadiz, A.; MMedegpoia, UMM.S.; Kazkipa, M.; zspePeprego, 5.0. (1998). And Iz a Sapaidase

Сепе г Спготозоте 17 Егопіоїетрога! Оетепіа. Аппаїз ої Мепгоіоду, 43, 815-825. 15. 5спепк, О0.; Вагрошг, К.; Оипп, МУ. согаоп, о.; сга)еда, Н.; сицідо, Т.; Ни, К.; Ниапо, .; дуоппзоп-ЖМоса, К.;Sepe g Spgotozote 17 Egopioietrog! Oetepia. Appaiz oi Mepgoiodu, 43, 815-825. 15. 5spepk, O0.; Vagroshg, K.; Oipp, Moscow State University. sogaop, o.; sga)eda, N.; Tsitsido, T.; Ni, K.; Niapo, .; duoppzop-ZhMosa, K.;

Кпнап, К.; Кпоісдепко, 0О.; Геє, М.; Пас, 2.; Перегриго, І.; Мойег, А.; Мибег, І.; Зопапо, Е.; Зпорр, О.; Маздие?,Kpnap, K.; Kpoisdepko, 0O.; Gaye, M.; Pass, 2.; Peregrygo, I.; Moyeg, A.; Mybeg, I.; Zopapo, E.; Zporr, O.; Mazda?

М.; Мапаемент, С; УМаїкег, 5.; Муодиїї5, М.; Медпоск, Т.; зЗатезв, О.; зеибенті, Р. (1999). Іттипігайноп м/йп А-реїаM.; Mapaement, S; UMaikeg, 5.; Muodiii5, M.; Medposk, T.; zZatezv, O.; Zeibenti, R. (1999). Ittipigaynop m/yp A-reia

АцЦеппцагезв АІ2пеїтегз Оізеазе-І їіке Рашйоіоду іп Ше РОАРР Моизе. Маїиге, 400 (6740), 173-177. 16. ЗпеКипом, В. еї аї. (1999), 9. Стувіа! Сиоули 198/199: 1345-1351. 17. Зрійапііпі, М.О.; Миттеїї, У..; Соедеті, М.; Рапом, М.К.; Кіцд, А.; спеці, В. (1998). Митайоп іп (пе Там Сепе іп Ратіїа! Мийіріє Зузієт Тапораїшу мйй Ргезепіїє Оетепійа. Ргосеєдіпов ої те Майопа! Асадету ої Зсієпсе5AtsCepptsagezv AI2peitegz Oizease-I iike Rashioiodu ip She ROARR Moise. Maiige, 400 (6740), 173-177. 16. ZpeKypom, V. ei ai. (1999), 9. Stuvia! Siowly 198/199: 1345-1351. 17. Zriyapiipi, M.O.; Mitteii, U..; Soedeti, M.; Rapom, M.K.; Kitsd, A.; Speci, V. (1998). Mitayop ip (pe Tam Sepe ip Ratiia! Miyiriye Zuziet Taporaishu myi Rgezepiie Oetepiia. Rgoseyedipov oi te Mayopa! Asadetu oi Zsiepse5

ЦО.5.А., 95(13), 7737-7741. 18. ЗІНіштацег, М/.).; Заипаегв, А.М.; Зсптеснеї, О.; Репйсак-Мапсе, М.; Епоніа, 9.; Заімезеп, С.5.; Нозев, А.О. (1993). Ароїїроргоїєїп Е:Нідп-Аміайу Віпаїпд ю Ар апа Іпсгеазей Егедиепсу ої Туре 4 АЇїеїйе іп І аге-ОпзвеїTSO.5.A., 95(13), 7737-7741. 18. ZINishtaceg, M/.).; Zaipaegv, A.M.; Zsptesnei, O.; Repysak-Mapse, M.; Eponia, 9.; Zaimezep, S.5.; Nosev, A.O. (1993). Aroiirorgoiieip E: Nidp-Amiayu Vipaipd yu Ar apa Ipsgeasei Egediepsu oi Toure 4 AIieiie ip I age-Opsvei

Еатіїа! АІ2пеїтег Оізеазе. Ргосеєдіпоз ої (пе Майопаї! Асадету ої бсіеєпсев Ш.5.А., 90, 1977-1981. 19. Мідаї, А.; Егапдіопе, В.; Ковзіадпо, А.; Меай, 5.; Кеме57, Т.; Ріапі, 0.; ОПпізо, 9. (1999). А Біор-СодопEathiia! AI2peiteg Oizease. Rgoseyedipoz oi (pe Maiopai! Asadetu oi bsieepsev Sh.5.A., 90, 1977-1981. 19. Midai, A.; Egapdiope, V.; Kovziadpo, A.; Meai, 5.; Keme, T.; Riapi, 57 , 0.; OPpizo, 9. (1999). And Bior-Sodop

Мшаїйоп іп Ше ВА Сепе Авзосіаїед мий Ратіїїа! Вийізп Оетепійа. Майшиге, 399: 776-781. 20. 7пепа Н. (1996). Місе дейсієпі юг Те атуїоїа ргесигзог ргоївїп депе. Апп. МУ Асад. 5сі., 777, 421-426. 21. Хоїк, Р. (1999), РБОТТ 11: 430-440.Mshaiyop ip She VA Sepe Avzosiaied miy Ratiiia! The country of Oetepiia. Maishige, 399: 776-781. 20. 7pepa N. (1996). Mise deysiepi yug Te atuioia rgesygzog rgoivip depe. App. MU Asad. 5th edition, 777, 421-426. 21. Khoik, R. (1999), RBOTT 11: 430-440.

СПИСОК ПОСЛІДОВНОСТЕЙ ер Резвтеха ДВ «1202» Новий спосіб знижувальної регуляції амілоїху «1302 Р1014ВСІ «ІА «1діх «160516 «Ло» Ралі Ме «аІ1 «112 2313 «о» ДНК «РІЗ» Ното зарієну: «220» «1 СО ау» (У. (2313) «0 «РР» різні властивості «2222 42098).(2159) хоо3» нуклеотиди, що кодують трансмембранну ділянку ча «2212» різні властивості ко (2015).А2313) «роз» нуклеотиди, о кодують с-190 «гу» «2217 різні властивості «Зх» (2016) (2144) «о» Арега 42/43 220» «2212 різні властивості «ах» (2014).42142) кг232 Абе 42/43 «оо» вшоска сс Че Є дсе скд сек ску сб дес де кош зсу осо св ВLIST OF SEQUENCES er Rezvtekha DV "1202" New method of down-regulation of amiloykh "1302 P1014ВСИ "IA "1dih "160516 "Lo" Rali Me "aI1 "112 2313 "o" DNA "RIZ" Noto zarien: "220" "1 SO au" (U. (2313) "0 "RR" different properties "2222 42098). (2159) hoo3" nucleotides encoding the transmembrane region cha "2212" different properties ko (2015). -190 "gu" "2217 different properties of "Zh" (2016) (2144) "о" Arega 42/43 220" "2212 different properties of "ah" (2014). 42142) kg232 Abe 42/43 "оо" vshoska ss Che Ye dse skd sec sku sb des de kosh zsu oso sv V

Меї реа руо С1у 18» Аа 12й ісю Гей рез іх Аза їхр Тх Аїя ду 3 В 30 15 цс ос 989 Як осо ас дає дує азк дет Ядо сБо сф доє дай шоб 96 діа їй бій УА) Бто Тих Авробіу Взп йів БХУ без їво дія Б1» Буо 7 25 зо св аКЕ дос Бу То ОБ 992 808 сед вхо з сзб айу лаб це св 1244 іп 132 мів Мої Яне сув бі йду рез авл Меї із Меї дви чаї СІ1пMei rea ruo S1u 18» Aa 12y isyu Hey rez ih Aza ihr Th Aiya du 3 V 30 15 tss os 989 How oso as gives due azk det Yado sBo sf doe give shob 96 dia her fight UA) Bto Those Avrobiu Vzp ate BHU without ivo deia B1" Buo 7 25 zo sv aKE dos Bu To OB 992 808 sed vho z szb ayu lab ts sv 1244 ip 132 miv Moi Yane suv bi idu rez avl Mei iz Mei dy chai SI1p

З: 49 25 вас фуд ку буд От боса дак ссож ссо зва васс заз кос сао вк фа І вза іу ув Тхройхр бот Бар біо бах 5ху ЗБх був Уж Сх» З» Авр 5е У «0 асс зап сза с ст ся сову се жде ска цех бро бос сек дю» ся 355 тьх вуз біз бім ї3е реа Зій Тук Суз б» іх УА Тут уко ЗА шваZ: 49 25 vas fud ku bud Ot bossa dak ssozh sso zva vass zaz kos sao wk fa I vza iu uv Throyhr bot Bar bio bach 5hu ZBh was Uzh Shh" Z" Avr 5e U "0 ass zap sza s st sia sovu se Zhde ska shop bro boss sec du" sia 355 th university biz bim i3e rea Zy Tuk Suz b" ih UA Tut uko ZA shva

БЕ 7 78 за сов яко зво ко о зіЗ па дюх бос зас соя Бо ко асо абс кха хоп ЗОВ сі» ді тот Ах» Уві УЖ) Бій Лі» дяк бію Жуо Уюї Унг хів біо дей т: 59 ЗБ кой ца ау с дес сус ав са о Зац вус саф суч кис сх бу 05BE 7 78 za sov yako zvo ko o zZ pa dyuh bos sas soya Bo ko aso abs kha hop ZOV si" di tot Ah" Uvi UZH) Bii Li" dyak biyu Zhuo Uyui Ung hiv bio dey t: 59 ЗB koi tsa aus s des sus av sa o Zats vus saf such kis shh bu 05

Ткр Суг му Вк 3 Вт Був БІЙ Су» Б Їх бів Ро йів ре її 395 105 аа айс сег їас су до ста ДСК сФує паю 85 їз ж дає об ств орхе ЗБЕTkr Sug mu Vk 3 W There was a FIGHT Su" B Their beat Ro yiv re her 395 105 aa ays seg ias su to hundred DSK sFue payu 85 yz zh gives ob st orhe ZBE

Хе бло Туя Бку бут рей ча) 03у бім че Мед бех Жах Аа рес бею ке зх 153 ас осЕ бас »зу бус аж бе ста пес сз5 ву збо вбу зав ус б ЯМHe blo Tuya Bku but rei cha) 03u bim che Med beh Zah Aa res beyu ke zhh 153 as osE bas »zu bus azh be be sta pes sz5 vu zbo wbu zav us b YAM

Уві Шу жен був бух був Бук дао Вів БУ Мо Ккц ві Хар очах сСухUvi Shu zhen was buh was Buk dao Viv BU Mo Kkc vi Har ochach sSukh

ЕЗО 232 КОСУEZO 232 KOSU

Зав зок се с сов бо Сай йсо ос пох внз са хо с вок феу «ЩОZav zok se s sov bo Sai yso os poh vnz sa ho s wok feu "WHAT

Зію ТЕТ віх зно Міх тхр віх тмт ую) Віж Му 232 ТІ Суз бетг ЗЕ ак 335 155 худ жо зо; во срок зас їмо ус зт жа сто сос сву суя ау кт вує жк: ТВУ Ахо» Бех Міо Же» Тус Фіу Моб їхої дез гхо Щуз Біу їїв 555 їлЕ 375 аг ект їх юофа Фі; діа паб СУ Яке КОХ бує сез се их два саз 575Ziyu TET vih zno Mih thr vih tmt uyu) Vizh Mu 232 TI Suz betg ZE ak 335 155 hud zho zo; in time, we will collect all of them, sos suya auk kt vuye zhk: TVU Aho" Beh Mio Zhe" Tus Fiu Mob their dez gho Shchuz Biu theirev 555 ileE 375 ag ect their yuofa Fi; dia pub SU Yake KOH buye sez se ih two saz 575

Ахо муз ре Аго ЗУ хі бХхм Бе бай Су бує Жко бо іа ів а 385 8х 95 звук дис зну аб дек ес ус дає бе щаФф азо ЗаК За босу дев ско 0Aho muz re Ago ZU hi bHkhm Be bai Su buye Zhko bo ia iv a 385 8x 95 sound dis znu ab dek es us gives be shchaFf azo ZaK Za bosu dev sko 0

Хо хр дян УЗА Хар Зак А) Азр Віа о35 ій бар АБ йах вар чай зв З 29хHo hr dyan UZA Har Zak A) Azr Via o35 iy bar AB yah var chay zv Z 29kh

УоІ г Зас ук дав две зс» лад ТК да вс опо ЗУ пов час коза 12UoI g Zasuk gave two zs» lad TK yes all opo ZU half time goat 12

Зхр Хур З1У хіх Але дво ТВх Кер тух Аіо Хар обу Бех Я» Дер бо з г35 225 сх діа охо діа доз 923 жд дах цей Зк сх ще усу дея бхо пай ТОZhr Hur Z1U hih But two TVh Ker tuh Aio Har obu Beh Ya» Der bo z g35 225 skh dia ohho dia doz 923 zhd dach this Zk skh still usu deya bho pai TO

У тої Піо та: лів іч Чіо іх бїх Ух) Біз Зі» Уві Змі іо ІМIn that Pio ta: liv ich Chio ih bih Uh) Biz Zi» Uvi Zmi io IM

Же5 239 ря заZhe5 239 rya for

Зо сг ЗУк дах же ср) бас бяї и док ЗО дек ка ом дед дви ТБб із Ата азв Бер Ав бі Ах лев ЗЛ йвробіу Ар оо У») біо» 3 245 та 255 що5 ЩО ди дек сс їх шва дез дос аа зу зу вос зсс жав аж 6Zo sg ZUk dah same sr) bas byai i dok ZO dek ka om ded dvy TBb iz Ata azv Ber Av bi Ah lev ZL yvrobiu Ar oo U") bio" 3 245 and 255 scho5 SCHO di dec ss ih shva dez dos aa zu zu vos zss zhav as many as 6

ЗЕ Ой по ЗіМ о їхо Тух бі» с Ві5 Зх 235 Але тах ТЗ зас їі зе 252 275 дог все ес хело асо ос косо вада цец БУЄ бу ше феу ду 5 сухо йZE Oi po ZiM o iho Tukh bi» s Vi5 Zh 235 But tah TZ zas iii ze 252 275 dog vse es helo aso os koso vada tsets BUYE bu she feu du 5 suho y

Вік ТМ ЖХкк Три ТнгоїТвх ЗВж Тбх б)5 ех Ужі З) іх Ха3 Уа) ка мя 259 ІВ5Age TM ХХкк Tri TngoiTvh ZVzh Tbh b)5 eh Uzhi Z) ih Xha3 Ua) ka mya 259 ИВ5

89 555 Сус Кс дай сзе дос до ас дод сс бус са дося збу збо 819 біз уві був баг бій бів Аза бі» тТвт б)у Ргс Сує Ах Аїд Мет їїв 230 295: 995. се сес да Бас ЖЕ дай ду дст дза 9оу зад Буг десосся фа БЕ 95089 555 Sus Ks give sze dos do as dod ss bus sa dosya zbu zbo 819 biz uv was bug biv biv Aza bi» tTvt b)u Rgs Suye Ah Aid Met yiv 230 295: 995. se ses da Bas ZE give du dst dza 9ou zad Bug desossya fa BE 950

Зеї Акт Ттр Тук Ріє Авр Уаї Уйт бі» б3у Буз Сує Віз тго ке Рра 05 з 315 329 таз дос па сце дос пує яас суд вас зво ЕХ дає всз дев дад жво 3003 тук бій ЗУ був С31у БУХ зо Бхо зе Аз Ра Азр Тис бі Фо Тук 325 з 335 їе асд цес то Кос дуб адс псс ако Кос осаз зу та осо азу ас 1056Zei Akt Ttr Tuk Rie Avr Uai Uit bi" b3u Buz Sue Wiz tho ke Rra 05 z 315 329 taz dos pa sce dos puye yaas sud vas zvo EH gives vzz dev dad zvo 3003 tuk bij ZU was S31u BUH zo Bho ze Az Ra Azr Tys bi Fo Tuk 325 of 335 ee asd ces to Kos dub ads pss ako Kos osaz zu ta oso azu as 1056

Суб Меб Аїа Узі Сук біу Бехї дія Ме Беї біп бет ей фем Бує ТокSub Meb Aia Uzi Suk biu Behi diya Me Bei beep bet ey fem Buye Tok

КТ 335 350 всі сау два сек сек пасе боз дат сої Чех аяз сус сек жсв ясе зез 103KT 335 350 all sau two sec sec pase boz dat soy Cheh ayaz sus sec zhsv yase zez 103

Ту З)по5іМ Рхо їв Аіа Ме Авр о Біє Мі Буз Бем вто Тік ХвВх дів з55 3650 Зе5 дсо збі зсо соб бас дос 455 дає язо Каї сбо дад о васз ссь бо а 1152Tu Z)po5iM Rho ate Aia Me Avr o Bie Mi Buz Bem tu Tik HvVh div z55 3650 Ze5 dso zbi zso sob bas dos 455 gives yazo Kai sbo dad o vazz ss bo a 1152

Ві5 бек Ту Рто Азр Аїа Узі Агро буяє Тух Без бій Хлк Бго сіуУ дар 310 275 350Vi5 bek Tu Rto Azr Aia Uzi Agro riots Tuh No fight Hlk Bgo siuU dar 310 275 350

Чат хаб цей сх дес саб кс сад айа дос звз бза абу ск джу дес 1200 бій Азл бі» нів Азж йія Ріє біб Бує Дів бує бі» ВхФ Бей біз діа 95 зво 385. 409 ват сас сода зад ада абс їес осад збоку ази бай бос дез вно уся 1218Chat hub this sh des sab ks sad aya dos zvz bza abu sk ju des 1200 bij Azl bi» niv Azj yiya Rie bib Buye Div buye bi» VhF Bay biz dia 95 zvo 385. 409 wat sas soda zad ada abs yees sediment on the side of aza bai boss dez vno usya 1218

Бух Ніз Агу біб Ат Меб бву б1п Ух) Ме дку Сім Тер обі: біо діа 495 но 5 даз сеї саа да зад азс ту сої аза Усь ув азу задуса УББ зе 1295Buh Niz Agu bib At Meb bvu b1p Uh) Medku Sim Ter obi: bio dia 495 no 5 daz sei saa da zad azs tu soi aza Us uv azu zadusa UBB ze 1295

Зіх Ак бір Аза бух Аз ве РКО бує Віз дер бує Буз Дік Ух ї16 420 395 430 сад саб кс сху дад ааа 559 б3е су со дав сад аз дсе сс ває 1349 біл Ні різ бів біз Буш Уві сіз бат ев спіїш бі» бі3 Аї5 діз Ав 435 145 345 зо ацз ся се са чу ча асз сеє аї; вео аз 359 зав дов агу 1392 біх Ат Зах сіп рей Май бій тп Ніз Мої Аіа Аке Узі біо Дів Мак 250 455 460 скс аз свас сус бос содс сво со сб уз) вас їхс або всо уст су 14:10Zih Ak bir Aza buh Az ve RKO buye Wiz der buye Buz Dik Uh yi16 420 395 430 sad sab ks shu dad aaa 559 b3e su so dav sad az dse ss vaye 1349 bil Ni riz biv biz Bush Uvi siz bat ev spiish bi» bi3 Ai5 diz Av 435 145 345 zo acz sia se sa chu cha asz see ai; veo az 359 zav dov agu 1392 bih At Zah sip rei Mai bij tp Niz Moi Aia Ake Uzi bio Div Mak 250 455 460 sks az svas sus bos sods svo so sb uz) vas ihs or vso ust su 14:10

Тею ляп ляр дху Ак йха їли Аїа Тюм СІК Аз» Тут Зію Твого Аїя о бею 655 410 ат 480 сзу цеї Як сес сек суд соб сок сас Зб се зво ат обз зад яз 1486 21й Міо Уві) ко Рхо Аха Рто Аху Ніз Уа3і Ре Аза Моб їви уз зуб ч85 «59 «ва таб дис бою ца Ява хау зад зас ада су сис аст ста заб са со 1535 тух Уаї йху ма Бім 125 Був АБр лто біб Мів Хнх Ббец Буд бів Ре: 590 5О5 ло йо паб ко бос су За Зх со жо ак дос шок жу збу суд оз ЗМ йо» Ба Уа гу Мет Узі Др Еки хуя Був Ал дах яз» їхо ду ЯК хіх - БІК -5 тка це хіт все око піп ос ЗК КЕ їЖо оку см хе охі сзу й ЗоTeyu lyap lyar dhu Ak yha ate Aia Tyum SIK Az" Tut Zyuu Your Aiya o beyu 655 410 at 480 szu cei How ses sec sud sob sok sas Zb se zvo at obz zad yaz 1486 21st Mio Uvi) ko Rho Aha Rto Ahu Niz Ua3i Re Aza Mob yvi uz zub ch85 "59 "wa tab dis boju tsa Java hau zad zasada su sys ast sta zb sa so 1535 tuh Uai yhu ma Bim 125 Buv ABr lto bib Miv Hnh Bbets Bud biv Re: 590 5O5 lo yo pub ko boss su Za Zh so zho ak dos shock zhu zbu sud oz ZM yo» Ba Ua gu Met Uzi Dr Eky huya Buv Al dah yaz» iho du JAK hih - BIK -5 tka this hit all eye peep os ZK KE iZho oku cm he ohi szu and Zo

Біо Укі Мей їїмс біс їох йхе Уа ї11ю Тус іх Ксу Мей дай цію ссBio Uki Mei yims bis yoh yhe Ua y11yu Tus ih Ksu Mei dai tsiu ss

БК 5 сус сет ск пох со зя; ув зсУу Зож з5а Зоо дар пз вк се дух 1559 їжи бех Блш йо» тТул Яах ХА Су йХа Чаї йіз 535 55» 232 хх у. ів КРУ реж Зо «ев вух ах щей Суб сБЕ се йш» зЗяФф сах язс їхь уса Зуб дат ма ОХ718BK 5 sus set sk poh so zya; uv zsuu Zozh z5a Zoo dar pz vk se duh 1559 eat beh Blsh yo" tTul Yaah HA Su yHa Chai yiz 535 55" 232 xx y. iv KRU director Zo "ev vuh ah shchei Sub sBE se ysh" zZyaFf sah yazs ih usa Zub dat ma ОХ718

Ко Ухкі бли За їз Бе ЗАВ Був ЗАМ дій дз» Тух бЗех Або яр ХМKo Uhki bly Za iz Be ZAV Buv ZAM din dz» Tukh bZeh Abo yar HM

КУ зо ЗВKU with ZV

Уха дос зас ЗЕ ЯК ЗО; два со» збе Бкс ад бас туя язо ща ше 2175 їго 53» За: Мес Хіт бах 52м Ку Бк 318 ох Тух САУ Дух Дев Кх зо 553 ха сут збу оо БУС Бо зо фвя йсу заз зи йсе до два пух збу пес 338 йо» кі хо Мох рзю Тис ща Жльх Бу Т»х Тх ЧМжь Бай бохо мо хе 55 о захEars dos sas ZE JAK ZO; two so" zbe Bks ad bas tuya yazo shcha she 2175 his 53" For: Mes Hit bach 52m Ku Bk 318 oh Tukh SAU Duh Dev Kh zo 553 ha sut zbu oo BUS Bo zo fvya ysu zaz zi yse do two puh zbu pes 338 yo» ki ho Mokh rzyu Tys shcha Zhlh Bu T»h Thh ChMzh Bai boho mo he 55 o zach

ВУе і ух пе; кс ха; Св дис де біс сзб соу Худ оз обох ЖЖ 0 Х872 які Бе ЗУ Зію ме Зох йо» Бхю бар іст о руз Тло Жія Бех биVUe and uh pe; ks ha; Sv dis de bis szb sou Hud oz both ЖЖ 0 Х872 which Be ZU Ziu me Zoh yo» Bhu bar ist o ruz Tlo Zhiya Beh bi

М ЗЕ УM. ZE U

Зу3 2 дах ЩО бдкб оз шо вас сх за охо дах ух дв се шт ІЗу3 2 dah WHAT bdkb оз шо вас шх за охо дах ух дв се шт I

Фі Кі» дор бох кА Ткт йта Боз ВУ та хо З3о Ха) Що ку ха 8 «5 ща дак дес суп ис зсе що Бас сов фах см асо 2су пух суж ук жо 235Phi Ki" dor boh kA Tkt yta Boz VU ta ho Z3o Ha) Shko ku ha 8 "5 shcha dak des sup is zse scho Bas sov fah sm aso 2su puh suzh uk zho 235

АР із» Али Уго» Міо хіх Ар ВУ ЗУ іа ЖКх їпх ло бБко ЗДУ Бех 5 БК БиЗ я Кіа яси аЖу Зйс охо со чиФ Чоб5 ую КК Фах їмо оку Зі ШУ ІІ»AR iz" Ali Ugo" Mio hih Ar VU ZU ia ZhKh yph lo bBko ZDU Beh 5 BK ByZ i Kia yasi aZhu Zys oho so chiF Chob5 uyu KK Fah imo oku Z SHU II"

ЗМУ їй Жук ба» їїє буй ТРК Бай бі: д3ю З: Мік Уа фуб Мої 8» чи хв 5о див дя кре ох се хо Ко пуа аб о» КУ пах сах ск хах з ШЩМА діх йпіх рн» луу Каз ахр ех Біт дух Зію Жяї іх й3» ЗХ пря і)ZMU her Zhuk ba" herye bui TRK Bai bi: d3yu Z: Mik Ua fub My 8" or hv 5o see dya kre oh se ho Ko pua ab o" KU pah sah sk hah z SHSHMA dih ypih rn" luu Kaz ahr eh Bit the spirit of Ziya Zhyai ih y3» ХХ прия i)

КУ во 85KU in 85

КІ Кіл ост бо Зах ЗК ЗКУ ук пся яко охо без і» обу хіх мо БІKI Kil ost bo Zach ZK ZKU uk psya as oho bez i" obu hih mo BI

Які Ук ро» Ліз хи ар І Су дохо й» Щжо Лу Аза тіс щі Бу о 55 то ск; уз ЗУ уд ух ах ке ха 5 сь уко зи БУ Зб жох «ха 0 ЗХ бом Же: УхХ ЩІу ЗТу Ух: У»х Зре 31іо Тих Хе5 Зля Щі 335 У5Х їмо) з ха 733 вен збу ста зад яд жен суд йо збо їюх хе: пеї сах фах юка зу ФІYaki Ukro" Liz kh ar I Su doho y" Shcho Lu Aza tis schi Bu o 55 to sk; uz ZU ud uh ah ke ha 5 si ukozi BU Zb zhoh "ha 0 ZH bom Zhe: UhH ShCIu ZTu Uh: Uh"h Zre 31io Tyh He5 Zlya Shchi 335 U5X eat) z ha 733 ven zbu sta zad yad zhen sud yo zbo iyuh he: pei sah fah yuka zu FI

Зах Мем їх Му» Гу» ЗУ хів сус би ех дію й» Бах бу ху Ук 725 732 ТЗ 55 КУ дес ос от усу ясо осо яю Фет са вхо ба йо »ху оку ОТ з Же Ялр Ва До то Тк йо 535 БА дл Бі» ій ех Му Миї т 745 БУ зу сай зо дус тес два й пох вус бас зах Ко БУХ дах газу су ТОЖ 0 Зап вл» у Тех ПРО Ухо Сх ТУдД Тут уз Щі3ую Ме» 035 і» Ме 535 790 Чаї та зло ки з313 о» как те «з 5 «Зах го «ід Б «ВРХ Воюои заріжов «ее х цех феи ко ЗУ Бех Дій їз бе йзя йео Аза Аза ХтроТв: Дія луу 1 з з їх іх бе» іх Уєї го їо бер З1у дхо із ЗІу їй іо дів Бі БтЗZach Mem ikh Mu» Gu» ZU khiv sus bi eh action y» Bach bu hu Uk 725 732 TZ 55 KU des os ot usu yaso oso yayu Fet sa vho ba yo »hu oku OT z Zhe Yalr Va Do to Tk yo 535 BA dl Bi»iy eh Mu Mii t 745 BU zu sai zo dus tes two and poh vus bas zach Ko BUH dah gas su TOZ 0 Zap vl» u Teh PRO Uho Shh TUdD Tut uz Shchi3uyu Me» 035 i» Me 535 790 Teas and zło ky z313 o" kak te "z 5 "Zah go "id B "BRKH Voyuoi zarizhov "ee x shop fey ko ZU Beh Diy iz be yzya yeo Aza Aza HtroTv: Diya luu 1 z z ih ih be" ih Ueyi go yo ber Z1u dho with ZIu her io div Bi BtZ

ХО 25 25 піп о лую А же Роз Хе Сіу Вс сисо Бзс НО Віз М д»з УЗА Зх 35 а 35 Й йвпочіу вуз си дор ЗЕ хан Рів Бк ФАУ РТОх Мую ТТ оСуУх 30 ВоиHO 25 25 pip o luyu A same Roz He Siu Vs siso Bzs NO Viz M d»z UZA Zh 35 a 35 Y yvpochiu vuz sy dor ZE han Riv Bk FAU RTOh Muyu TT oSuUh 30 Voy

За 5 55For 5 55

ЗБжЕ Буг С1и Біу її їз 52й Зул Суб ЗіБ йра За тує бло о їв "пт «та о ша Дів ТВх Аза бхі т85 51 Діе бу Зп бгх УЗА ТС 318 3 дай вк жо 35ZBzhE Bug S1y Biu her iz 52nd Zul Sub ZiB yra Za tuye blo o yiv "pt "ta o sha Div TVh Aza bhi t85 51 Die bu Zp bgh UZA TS 318 3 dai vk zho 35

ЗхрСух зу» Ато бів Вс) бух біо Суз уз Зрх Ні» ко бла бе улі мо ї95 зхZhrSukh zu" Ato biv Vs) buh bio Suz uz Zrh Ni" ko bla be uli mo i95 zhh

ЇХхео бхи ух Ака Суб бої 33 ЛИ січ рю хі бхх йор лів деу їм 215 та і58YHheo bhy uh Aka Sub boi 33 LI sich ryu hi bkh yor liv deu im 215 and i58

ТВі ка Зхр Був Суз фбуя Ге ржи БА іх біо АхУ Мої лзро ай бух 4 ІЗ ї-5 сх Звх Ніо бе Мі хр обі Тах Хаф Вів муз 34 ЗУк Су» Бех бі» їч8 155 І55 І55TVi ka Zhr Buv Suz fbuya Ge rzhi BA ih bio AhU My lzro ay buh 4 IZ i-5 sh Zvh Nio be Mi hr obi Tah Haf Viv muz 34 ZUk Su» Beh bi» ich8 155 I55 I55

Бух Зеу Тс йзо Без Жіо Ахр Тух Ху НУК бе пе Бк Су» ау ХІж 155 ЕЖУУ зт ер луе Бко ле піу МИХ ЗХ бок зі Су Сух Бхо бо Ага Зім 229 зе ї85 153Bukh Zeu Ts yzo Bez Zhio Ahr Tukh Hu NUK be pe Bk Su» au KHIzh 155 EZHUU zt er lue Bko le piu MYH ZH bok zi Su Suh Bho bo Aga Zim 229 ze i85 153

Зак ху Ля 5аї Вхр бек Кіз жо Віа біб іш Коб ляр Же Взю Чкі 855 53 8 тки Їхе пу бху ліз Клео ЖВх Ахо Тух й) хр йіу Зох бі» дз бу хі? а 385Zak hu Lya 5ai Vhr bek Kiz zho Via bib ish Kob lyar Zhe Vzyu Chki 855 53 8 tki Ihe pu bhu liz Cleo ZVh Aho Tukh y) hr yiu Zoh bi» dz bu hi? and 385

Чаї Уаї Зіб Узі ів Зі» 51» Б1з біо Узі дів бух Маї Із бів біс 2725 250 239 240 із Аяр дар оАжр Зі» Авр Аве бів Ар біу Аяр бі Узі біш шуй 2415 250 255 і» Аза З3іч 510 РКО Тух біо біб дів Твх біз дхо 7х ТВх бак 1165 260 255 270Chai Uai Zib Uzi iv Zi" 51" B1z bio Uzi div buh Mai Iz biv bis 2725 250 239 240 iz Ayar dar oAzhr Zi" Avr Ave biv Ar biu Ayar bi Uzi bish shui 2415 250 255 i" Aza Z3ich 510 RKO Tukh bio bib div TVh biz dho 7x TVh tank 1165 260 255 270

Віа тах Тех Твх Твл о ТНк Зх Тнж біз бл Уві 51» бів Уві Уаї вто 275 286 285 пло укяі Суз чек біз бі» Аіїа біз Тк біу го Суа вл дія Мах І1ї6 259 235 зоVia tah Teh Tvh Tvl o TNk Zh Tnzh biz bl Uvi 51" biv Uvi Uai tu 275 286 285 plo ukyai Suz chek biz bi" Aiia biz Tk biu go Sua wl diya Mach I1i6 259 235 zo

Бек дхц Ткр тТук РБе Азр чаї Твк бій біу буз Суз Ліз го ББе о Бре 05 316 315 320 бук му іу суз біу біу Ап ху Аз Аза Рпе Авровх Ба піч Тух 325 зза 2335 сСуз Мей Аза чаї Суз сіу бек Аза МеєЄ бвх сів Заг Геи їва Буз ТАх 3410 345 З5оBek dhts Tkr tTuk RBe Azr chai Twk bii biu buz Suz Liz go BBe o Bre 05 316 315 320 buk mu iu suz biu biu Ap hu Az Aza Rpe Avrovh Ba pich Tukh 325 zza 2335 sSuz Mei Aza chai Suz siu bek Aza MeeE bvh siv Zag Gei iva Buz Takh 3410 345 Z5o

Тш Бій бів Бгто Бей Аза лЛхд лзр руо Уаї Муз без Рто Та Та Вів з5О зах лів бек ТМг ро Авр Аза узі лзр був Тух їй біз Тпх хо ау Я»р 376 378 зво пі Ав бід Ні дію Вію Ме З1іп Був й)а Був бів Ако бом Бім дій зв зо 3955 900Tsh Biy biv Bgto Bey Aza lLkhd lzr ruo Uai Muz bez Rto Ta Ta Viv z5O zah liv bek TMg ro Avr Aza uzi lzr was Tukh her biz Tph ho au Ya»r 376 378 zvo pi Av bid Ni action Viyu Me Z1ip Buv y) a Buv biv Ako bom Bim din zv zo 3955 900

Був нів Вха бій Ах Ме Бех бів Узі Меї Аку 51 тир бій алю Аїа 125 410 415 бій вка Біп о ліз Тух Аап ей го Муз дів Азр цуз був дія Уаї її8 420 225 ч30 бів» із Ре бів о бІч буз чаї бій Зек дей ба біо бій вія Віш Дей 435 440 325 сів Ак біп сій Бе» Маї 81 Тах Нів Ме ліз Ауо Уві біг іх мет 450 455 4ба ізо Азп о Азр аку Ага Ак фФа лів йеа ім йо Тух зе ТЕ Віз ей ч85 7 475 480 зо дів Ухі Рко Ргю ге ко Вху ів Уві рРапе ази Меб Бей буз мух за 859 485Buv niv Wha biy Ah Me Beh biv Uzi Mei Aku 51 tyr biy alyu Aia 125 410 415 biy vka Bip o liz Tukh Aap ey go Muz div Azr tzus was diya Uai here8 420 225 h30 biv" with Re biv o bIch buz chai biy Zek dey ba bio bij via Vish Dey 435 440 325 siv Ak bip siy Be" Mai 81 Tah Niv Me liz Auo Uvi big ih met 450 455 4ba iso Azp o Azr aku Aga Ak fFa liv yea im yo Tukh ze TE Viz ey h85 7 475 480 children Uhi Rko Rgyu ge ko Vhu iv Uvi rRape azy Meb Bay buz muh for 859 485

Тух Чаї йхе Віз іш йіп Муз Азр Агу бів Вій Твк беш Був вія Р» 500 5 510Tukh Chai yhe Viz ish yip Muz Azr Agu biv Viy Twk besh Buv viya R» 500 5 510

Фін Ніз уаї Ак Має Уаї лярорро Буй Муз йія їв біл 115 Ага бахFin Niz uai Ak Maye Uai lyarorro Bui Muz yiya yiv bil 115 Aha bah

ЗА зга 55 сіл Узі Ме Три Ні Її Аг Ма3 Іде тує бін вхо Беб Азп о біп Яех зо 335 з40 ву бву бай із Туг дп Узі хо Афа Уві діа бі б) 138 бій Дер 515 550 ЗБЕ 540 біз уві Ар біз Бей бе» біп був сію бів Айва Тух Бег Авр Ахр УаZA zga 55 villages Uzi Me Tri Ni Her Ag Ma3 Ide tuye bin vho Beb Azp o bip Yaeh zo 335 z40 vu bvu bai iz Tug dp Uzi ho Afa Uvi dia bi b) 138 bij Der 515 550 ZBE 540 biz in Ar biz Bey be » beep was siu biv Aiva Tukh Beg Awr Ahr Ua

З65 У 53175З65 У 53175

Бе АХа Авип Меї ї1« Чек й319 РКО Вуч 115 Зес тую б1У Ав Азр о АїаBe AHa Avip Mei i1« Chek y319 RKO Vuch 115 Zes tuyu b1U Av Azr o Aia

ЗВО 585 ЗОZVO 585 ZO

Бей Мет руло Зек реп ТПЖ б) Тих Туз бвх о тпк уві бій Без фей хо 85 ОО охBey Met rulo Zek rep ТПЖ b) Tykh Tuz bvh o tpc in battle Bez fey ho 85 OO oh

Уаї йео Зі» Бім РМе Зеї йву дар дар пе бі), Рко ТЕр Віз Зеух тре 510 535 620 піу Аза АБр бЗех Уві Ехо Аза ба Твпх бій бзз бім Узі бію бро У81 віх 520 635 640Uai yeo Zi" Bim RMe Zei yvu dar dar pe bi), Rko TER Wiz Zeuh tre 510 535 620 piu Aza ABr bZeh Uvi Echo Aza ba Tvph bij bzz bim Uzi biyu bro U81 vih 520 635 640

Азр йіз вгу Рто дів Аїа дор то сіу рен Ту ТвкЕ Аг хо біу Бех 83х 580 855Azr yiz vgu Rto div Aia dor to siu ren Tu TvkE Ag ho biu Beh 83x 580 855

Ф1у цем пк Аза Іі цув Твх біз бів ї19 бек б3ш Ма) Буз Меб дер хво 855 7й ліз бін Рв Яке Ні Авр бек б3у тТук бі» Уві Ніз Кіз сбіп бух Бен 575 ва 555 ах ме БРре Ат бій лЛер Уві СХу Бех лов Буз СТУ Аіз ї1є Тв 01у во 555 7ой їли Мет Майї бО1у б3іу аз Узі Ле Аза Тр: уві Хфо Уаї Х31о ТЕ ва 705 7іо 715 тео хаї Меї ем уз дує пуз бів Тук ТНе бек їйе Ніз Ніз біу чаї чаї 725 750 735 шара Уза Азр Аїа діа маї ту Бо бій біз АхУ Ніа Без Зед бул Мої тай 745 155 дію іа вва зіу Тух ЗРО Ап вхо ТВ: Тук пуб Ре Рне б15 бів Меї 755 7во 765 біз двиF1u cem pk Aza Ii tsuv Tvh biz biv yi19 bek b3sh Ma) Buz Meb der hvo 855 7y liz bin Rv Yake Ni Avr bek b3u tTuk bi» Uvi Niz Kiz sbip buh Ben 575 wa 555 ah me BRre At bij lLer Uvi SHu Beh lov Buz STU Aiz yi1e Tv 01u wo 555 7oi ily Met Maiyi bO1u b3iu az Uzi Le Aza Tr: uv Hfo Uai X31o TE va 705 7io 715 teo hai Mei em uz due puz biv Tuk TNe bek ylie Niz Niz biu chai chai 725 750 735 shara Uza Azr Aia dia mai tu Bo bij biz AhU Nia Bez Zed bul Moi tai 745 155 action ia vva ziu Tukh ZRO Ap vho TV: Tuk pub Re Rne b15 biv Mei 755 7vo 765 biz dvy

У хо «лі» «5 . «2125 ДНК «2135 СіовзсхіЗіцв сехапі схIn the hall "li" "5 . "2125 DNA "2135 SiovzshiZitsv sehapi shh

СОCO

(45) 2232» ДНК, що кодує енітоп Р «або» З сь бас абс заз осі зас кос вав БФ во цу кіс оЗес 5 СЯ 45 пі» Туг її» Буз Аїа Ап бех Буз рне її8 йіу із Тйт б)и за 1 З 10 15 «рід» й «5312 18 «212» ВЕТ «9139 Сіовткідішез тега»і сеоо 4 зів Тух Ліз пул Жіа Яай Бех Бує Рі ї1е Сіу їіїю Тих бу» їви 1 в то 15 «2162 5 «2ізх ба «2122 ДЕ «ВІЗ» Сіаяттійик бзЕвої «я» «з2ї2 сов «2» (1)..4533 «25» ДОК, що копук сяітем КІ «Фвоаз х кс взс зап Ес вс дея го сте сор ста ся тт сс зва СЕТ зуп 046(45) 2232" DNA encoding enitope P "or" Z si bas abs zaz osi zas kos wav BF vo tsu kis oZes 5 SYA 45 pi" Tug her" Buz Aia Ap beh Buz rne here8 yiu iz Tyt b)y za 1 Z 10 15 "kind" and "5312 18 "212" VET "9139 Siovtkidishez tega"i seoo 4 ziv Tukh Liz pul Zia Yaay Beh Buye Ri i1e Siu iiiiu Tyh bu" eat 1 v to 15 "2162 5 "2izh ba " 2122 DE "VIZ" Siayattiyik bzEvoy "I" "z2i2 sov "2" (1)..4533 "25" DOK that kopuk syaitem KI "Fvoaz x ks vzs zap Es all go ste sor sta sya tt ss zva SET zup 046

ЕП Жойп лев Бе Тих уві бах Бе тур Бей Айхо Маї бо бух ха) Бах ї 5 І 15 хи аде све со дав «3EP Zoip lev Be Tikh uv bach Be tur Bei Aikho Mai bo buh ha) Bach y 5 I 15 hi ade sve so dav "3

Лів Бех Ні хе» Піх о «210 5 «21132 21 «212» ЕЕ «213» Сіозкуййіня кебаві «ай йLiv Beh Ni he" Pih o "210 5 "21132 21 "212" EE "213" Siozkuyyinya kebavi "ai y

Бе ла еп Евйе трх чі Зеу Рпе Тхро Го» Зх Меї Бо Муз Ух 5ех х 5 ІН 15 йіх Бех БІБ йо 3 «ліс» т «Ії» ті «2і2» ДНК їБ СентститнаBe la ep Evye trh chi Zeu Rpe Thro Go" Zh Mei Bo Muz Uh 5eh x 5 IN 15 yih Beh BIB yo 3 "lis" t "Ii" ti "2i2" DNA yB Sentstitna

Синтетичний прайменп для ПЛ. ково» з паасссацює тостктсуво т «поз ВSynthetic primer for PL. kovo" with paasssatsyue tostktsuvo t "pos V

«ех» ЗУ «аа» Вк"eh" ZU "aa" Vk

У Симуетичка 77 дввсуючини козамер для МІК кас 8 хозсотодах серерутюне у З хро З квіт» 358 хіт ДНК зма» синяIn Simuetichka 77 dvvsuchyny kozamer for MIC kas 8 hozsotodah sererutune in Z hro Z kvit" 358 hit DNA zma" blue

ЗАЗ» пдууєифявй зпайяке див СІ тмюх а зкцахецово Загекодісьо сокіІКсВУЄ фходзивео мохолацоя встудкекех 5а тесукоцава зсскоисо сазсокиаоє Зсзакозкоу Зсствхецак Кфасозуве а спукессасвв собой ї3а «ох хо «Ах о Зі «аіхх ДЕ зкІух уюмкснанаZAZ" pduuyeifyavy zpayayake see SI tmyuh a zkzahetsovo Zagekodisyo sokiIXVUE fhodziveo moholatsoya studkekeh 5a tesukotsava zsskoiso sazsokiaoye Zszakozkou Zsstvhetsak Kfasozuve a spukessasvv sovoi i3a "oh ho "Ah o Z "aihh DE zkIuh organizationksnana

ТАЗУ Уутцакочаий похо для ЛЕ ху: 50TAZU Uutsakochai poho for LE hu: 50

Месуазохоо побусханех поконсеюх х З «Мох «м» З «355» ДЖ «ду» Симітчюх хЕДОи диУківий яряймер зла (ПЕ «ода сссуззяусх букмууєсах дохозснаса осулижосе 59 «ках «діїх 06 сл ДК 3» Скітеімона ій Септтхннй празвках аця ТЛ «аВах 15 кефцехацсх кскзуааси папок нссу зіукасккоуУ зостаоКЕВ дод за зксузуакох хомслсомес хохо же ах 45 ех 5 «сш ЦЕMesuazohoo pobuskhaneh pokonseyuh x Z "Moh "m" Z "355" Ж "du" Simitchyuh khEDOy diUkivyy yaryaimer of evil (PE "oda sssuzzyaush bukmuuesah dohozsnasa osulizhose 59 "kah "diih 06 sl DK 3" Skiteimon iy Septtkhny prazvkah atsia TL "aVah 15 keftsekhatssh kskzuaasy folder nssu ziukaskkouU zostaoKEV dod for zksuzuakoh homslsomes hoho same ah 45 eh 5 «sh THIS

ФІЗ» ЄСхвемкакаPHYSICS" EUkhvemkaka

СИВУ фути праймер дня ПЛ ха» 33 чсудусоко уоуктюмиою оссксвсуди боецзвксувш сСоухцвикх саваеуевха 55 «сахахасснс споролувув охухоктцу кошсавскох 1055 «ві За «іх» 177 «ай» ВНSIVU feet primer of the day PL ha" 33 chsudusoko uouktyumiyo ossksvsudi boetzvksuvsh sSouhtsvykh savaeuevha 55 "sahahassns sporoluvuv ohukhokttsu koshsavskoh 1055 "vi Za "ih" 177 "ai" VN

ТІ» СхоусуютьTHEY are hiding

УВК зоціутчнив праімно ля ПІДЕ ех дя «рауссовсих ау тиоуєЄ сок хрсо мхоМмідкоКкОо окоссиесо Явка вуUVK zotsiutchniv praimno la PIDE eh dya "raussovsyh au tiouyeE sok hrso mhoMmidkoKkOo okossieso Yavka vu

ОМИКоКтуд зесихлгю СЕскооцент хни сохУйЕ ство Ку вкстоівх і2х3 сеудхохої земного флюс бофрубакіко сазконь 53 їх «ЕВ» ЗХ «832 ЗУ «8125 ДИOMYKOKtud zesikhlgyu SEskoocent hni sohUye stvo Ku vkstoivh i2x3 seudhohoi earth flux bofrubakiko sazkon 53 them "EV" ХХ "832 ZU "8125 DY

ІП Кознтетечва «Я» сууюпний слой для ПЛ сафах 35 окудзацкню сефжукусов кезоувстос Зо кЕзпх її хиЩї2 85 «Піх» ДЖIP Kozntetechva "Ya" suyuupny layer for PL safakh 35 okudzatsknyu sefzhukusov kezouvstos Zo kEzph her house2 85 "Pikh" Ж

ЗАЗ» фаюхтечих «І3Х еутумнамов пий ха ПЕ смютеммий пуавмер ля СЕ «ба» 18 дхрмовусві» стіроксхех сКохомукіх их 5 хизше 3 хшдза У «ЩІб» ЕК «ЗАй» Сип нама дя : . «ел» смиссув че пхаснцювкість, о» за зуух НКА ЖК «захи 17 лі жЖуз вн чої дія Лі Тхр ТИХ Уой бух йїА Мі» лі» 3 5 Ех а (кі 8у2 лю тт т інфскеи А КИ КИ КИ ОКО номен кеZAZ" fayuhtechikh "I3X eutumnamov piy ha PE smyutemmyy puavmer la SE "ba" 18 dhrmovusvi" stirokskheh sKohomukih ikh 5 hizshe 3 khshdza U "Shib" EK "Zai" Syp nama dya : . "el" meaning pride, o" za olavu NKA ZHK "zahy 17 li zJuz vn choi action Li Thr TIKH Uoi buh yiA Mi" li" 3 5 Eh a (ki 8u2 liu tt t infskei A KI KI KI KI OKO nomen ke

Дімеха-с2М3 слойDimekha-c2M3 layer

М си КВ ї сиза ЛИ з 3M si KV i siza LY with 3

В гЗ ? 2In GZ? 2

Бе км о ООН и а ох ох дн ання ат півня), Заміни я різних:(Be km o UN and a oh och dna ny at pnia), Substitute different:

ЗИ КОМИ ЕЕИНИУ І положеннях синь З ехейнвно З СТИ ВОМНИХ зо Не ВИ й положенняхWITH COMES OF EEINIU AND PROVISIONS

Зоо позовZoo lawsuit

За циFor this

Сушесх КщіїлУ хм: пом сонSushesh KshchiilU hmm: pom sleep

Шасі Ода, й «ллє -з лк а ли 5 сії ай ним в; ій йShasi Oda, y "lle -z lk a li 5 sii ai nim v; yyy

Як фо . деку «жало ня Бонн ШИ ек сію ем дич В соди нн - и зам здох сх расуHow pho . deku "grievance of Bonn SHY exium emdich V sody nn - and zadoh skh race

Й секту і сайт ко т ї » « оон Я я хе ск мож ока. г «левай т перу й і Кі 5 Зо ий Й туенценихY sectu and site ko t i » « oon I I he sk mozh oka. g «levay t peru y i Ki 5 Zo y y tuentsenyh

У - ме сам: жкIn - me myself: zhk

Б. й м дехифек; кою имой У ЕйB. and m dekhifek; What is your name?

Х єхзико. ТА ї «йEnglish TA i "i

ФкFk

UA2004032038A 2001-08-20 2002-08-20 Use of immunogene for prevention and treatment of alzheimer's disease or other diseases associated with deposition of amyloid UA85815C2 (en)

Applications Claiming Priority (5)

Application Number Priority Date Filing Date Title
DKPA200101231 2001-08-20
US33754301P 2001-10-22 2001-10-22
US37302702P 2002-04-16 2002-04-16
DKPA200200558 2002-04-16
PCT/DK2002/000547 WO2003015812A2 (en) 2001-08-20 2002-08-20 Beta-amyloid-analogue-t-cell epitop vaccine

Publications (1)

Publication Number Publication Date
UA85815C2 true UA85815C2 (en) 2009-03-10

Family

ID=74306247

Family Applications (1)

Application Number Title Priority Date Filing Date
UA2004032038A UA85815C2 (en) 2001-08-20 2002-08-20 Use of immunogene for prevention and treatment of alzheimer's disease or other diseases associated with deposition of amyloid

Country Status (1)

Country Link
UA (1) UA85815C2 (en)

Similar Documents

Publication Publication Date Title
KR100879810B1 (en) Novel method for down-regulation of amyloid
AU2010212381B2 (en) Novel method for down-regulation of amyloid
EP1259251B1 (en) Novel method for down-regulation of amyloid
ZA200400895B (en) Beta-amyloid-analogue-T-Cell epitop vaccine.
UA85815C2 (en) Use of immunogene for prevention and treatment of alzheimer's disease or other diseases associated with deposition of amyloid