UA59497C2 - Спосіб виконання паркетного настилу - Google Patents

Abstract

Винахід відноситься до області будівництва, зокрема до виконання паркетного настилу, переважно настилу художнього паркету на перекриття з бетону чи на чорнову підлогу, виконану по лагах. Спосіб виконання паркетного настилу спрямований на підвищення його стійкості до руйнуючого впливу вологи, що виникає при перепадах вологості і температури навколишнього середовища й у випадках аварійного затоплення, а також на підвищення його механічної міцності і довговічності. Спосіб представлений наступною послідовністю технологічних операцій: попередня обробка поверхні перекриття поліуретановою композицією; закріплення основи із щитів вологостійкої фанери на обробленій поверхні перекриття за допомогою твердіючого клею і механічно (дюбелями чи саморізами); набір деталей паркету (паркетних планок, елементів художнього паркету, бордюрів тощо) на клей з додатковою фіксацією цвяхами на покладену в цілому попередньо вирівняну основу; нанесення на торцеві крайки паркетного настилу шару герметика.

Description

Опис винаходу

Відомі традиційні способи виконання паркетного настилу із застосуванням штучного паркету, при яких паркетні планки скріплюються між собою в паз і гребінь, а до основи підлоги - приклеюванням на клеї, смолі, мастиці, або на цвях |1). Спосіб кріплення до основи визначається видом основи: приклеювання здійснюють до залізобетонних перекриттів з цементною чи асфальтовою стяжкою, прибивання - до чорнової підлоги. Дані способи є найпростішим і дешевим, отже, найбільш розповсюдженим варіантом виконання паркетного настилу.

Однак вони не забезпечують стійкості до впливу вологи, оскільки навіть за умови покриття лицьової сторони 70 лаком, нижня поверхня планок не ізолюється від можливого проникнення вологи з перекриття. Планки не мають надійного зчеплення з основою підлоги, оскільки в даний час не існує нетоксичних клеїв, що мають високу адгезію водночас до дерев'яної і силікатної поверхонь. Під впливом сезонних змін вологості і температури повітря, у місцях стиків паркетних планок виникають наскрізні щілини, що мають тенденцію до розширення внаслідок усушки деревини. Крім того, для одержання задовільної якості готової підлоги потрібна обов'язкова 79 строжка і циклювання поверхні укладеного паркетного настилу, що відчутно зменшує товщину шару зносу, а отже, термін експлуатації паркету.

Відомий спосіб виконання паркетного настилу із застосуванням щитового паркету, при якому попередньо виготовлені фрагменти покриття приклеюють до основи клейовою чи бітумною мастикою. Паркетні щити являють собою щитоподібні дерев'яні основи з наклеєними на них паркетними планками. Основи звичайно виконані у вигляді одно- чи багатошарових щитів (21) зі склеєних дерев'яних брусів із заповненням з рейок, напрямок яких у суміжних частинах взаємно перпендикулярний. Щити мають по периметру пари шпунтів і гребенів на суміжних сторонах або пази і при формуванні настилу з'єднуються один з одним на клеї із застосуванням вкладних дерев'яних шипів чи у шпунт і гребінь, а з основою підлоги - на клеї, мастиці чи цвяхах.

До достоїнств паркетного настилу із застосуванням щитового паркету варто віднести: с 29 менший, у порівнянні з укладанням штучного паркету, час виконання робіт; Го) виготовлення модульних паркетних елементів у заводських умовах із застосуванням допоміжного технологічного оснащення.

До недоліків формування настилу підлоги з паркетних щитів відносяться: труднощі підбору щитів при укладанні мозаїчного паркету, необхідність прирізки щитів та/чи додаткове в укладання допоміжних елементів для формування загального малюнка, якщо розміри підлоги в приміщенні не Ге»! кратні розмірам щитів, тобто практично завжди; при стикуванні модульних елементів унаслідок локальних нерівностей утворюються наскрізні щілини, що З мають тенденцію до розширення при експлуатації через періодичне зволоження і висихання деревини при Ф перепадах температури і вологості повітря;

Зо у випадку укладання по лагах уся нижня поверхня щитів виявляється піддана впливу вологи при зміні о кліматичних умов у приміщенні. Внаслідок неоднорідності матеріалів основи і лицьового шару виявляється тенденція до розшарування, викликана розбіжностями ступеню набрякання суміжних шарів деревини; у разі витікання води за аварійних обставин під щитами утворюються майже невентильовані зони значного «4, зволоження, що може призвести до розвитку грибних уражень деревини та руйнації настилу в цілому; З неідеальна поверхня перекриття і значні габаритні розміри щитів обумовлюють неоднорідність по товщині с клейової плівки між перекриттям і основою щита, а отже, знижену міцність з'єднання.

Із» Унаслідок перерахованих недоліків не вдається досягти високої міцності закріплення покриття на підлозі, захистити його від руйнуючої дії вологи і, як наслідок, одержати міцну і довговічну паркетну підлогу.

Відомий спосіб, що одержав останнім часом значне поширення, є виконання паркетного настилу методом 49 «плаваючої підлоги" із застосуванням паркетних дощок. Паркетні дошки подібні по конструкції до щитового і-й паркету, але виготовлені із застосуванням сучасних технічних засобів і зв'язувальних речовин. Основою в них (се) служать щитоподібні конструкції з дерев'яних рейок, наклеєних нижніми поверхнями на лист шпону й облицьовані пластинами коштовних порід деревини. Для з'єднання дощок між собою вони по периметру основ шк постачені шпунтом і гребенем. (Те) 20 Метод "плаваючої підлоги" |З| полягає в тому, що окремі елементи (паркетні дошки) після припасування в розмір укладаються без фіксації на пружну звуко-, влаго- і теплоїізолюючу прокладку з листової пробки чи тм рулонного спіненого поліетилену і склеюються між собою по крайках у шпунт і гребінь. Прокладка укладається на перекриття чи цементну стяжку вільно без фіксації окремих частин її між собою і до основи. Отриманий паркетний настил фіксується власною вагою і лише по периметру механічно - за допомогою плінтуса. Такий 29 спосіб виконання паркетного настилу досить простий і швидкий у здійсненні. Однак, за умов експлуатації при

ГФ) нерівномірному розподілі навантажень, в найбільш навантажених елементах покриття виникають деформації, які приводять до порушення цілісності клейових з'єднань і, як наслідок, до виникнення наскрізних щілин, скрипу о при ходьбі. Крім того, в аварійних ситуаціях можливе проникнення вологи в покриття підлоги, що неминуче приводить до місцевого короблення покриття, порушенню його цілісності, чи до "здуття" підлоги в приміщенні. 60 Відомий спосіб виконання паркетного настилу, зокрема на перекритті з бетону чи з бетоноподібним вирівнюючим шаром, найбільш близький до того, що заявляється, й обраний за прототип. Спосіб включає формування несучого настилу основи з щитоподібних на основі деревини елементів, нанесення на них твердіючого шару клею і набору на шар клею малюнка з паркетної клепки. Кращий варіант здійснення відомого способу припускає виконання основи у вигляді щитів з багатошарової фанери, що закріплено до бетонної бо поверхні механічними кріпленнями без клейового шару і зі зререженням зазорів між крайками щитів, а укладання паркетної клепки на основу на шар клею роблять з попереднім нанесенням клею як на нижню, так і на торцеві її поверхні |І4). При цьому, відповідно до відомого способу, вільна поверхня бетонного перекриття конденсує на собі вологу при підвищенні відносної вологості повітря, запобігаючи усмоктуванню конденсату деревиною

ОСНОВИ. Зазори між щитами підстави відіграють роль канавок-збірників конденсованої води, волога з яких поступово випаровується крізь їхні відкриті виходи на торцевих сторонах підлоги.

До достоїнств відомого способу виконання паркетного настилу можна віднести неможливість утворення наскрізних щілин у настилі, тому що паркетні планки перекривають зазори щитів основи, тобто стики планок не збігаються зі "стиками" щитів. Утворений відповідно до цього способу паркетний настил механічно більш 7/0 однорідний, ніж аналоги, виконані з завершених дискретних елементів.

Водночас відомому способу виконання паркетного настилу властиві недоліки: мала товщина зазорів, по яких конденсат стікає в канавки-збірники, неминуче приводить до утворення зон локальної підвищеної вологості, що, у свою чергу, сприяє розвитку грибних інфекцій, здатних зруйнувати підлогу; у місцях механічного кріплення основи до перекриття матеріал основи настилу щільно прилягає до поверхні /5 перекриття, таким чином, не забезпечується належний захист матеріалу основи від проникнення вологи з перекриття; волога, що акумулюється в зазорах між щитами основи (у канавках-збірниках), буде усмоктуватися відкритими торцевими зрізами деревини щитів, що мають найбільшу всмоктуючу здатність. Унаслідок цього неминуче розбухання крайок щитів і виникнення деформаційних напружень, що руйнують конструкцію настилу; за умов кріплення щитів основи до перекриття на дерев'яні пробки із розклинуванням дюбелями, з часом, внаслідок періодичного зволоження та усихання деревини пробок, відбуватиметься ослаблення кріплення настилу до перекриття.

Таким чином, відоме рішення не дозволяє в достатній мірі підвищити стійкість настилу паркетної підлоги до руйнучого впливу вологи при різких перепадах температури і вологості повітря, а також в умовах аварійного с г Зволоження підлоги.

Спосіб виконання настилу паркетної підлоги, що заявляється, спрямовано на підвищення його стійкості до (8) руйнуючого впливу вологи, що виникає при перепадах вологості і температури навколишнього середовища й у випадках аварійного зволоження підлоги, а також на підвищення механічної міцності і довговічності настилу паркетної підлоги при його експлуатації у внутрішніх приміщеннях житлових і суспільних будинків. Спосіб М зо розраховано як для застосування по перекриттю з бетону чи з бетоноподібним вирівнюючим шаром, так і по чорновій дерев'яній підлозі, виконаній по лагах чи будь-яким іншим відомим способом. Ме)

Поставлені задачі вирішуються за рахунок того, що при використанні способу виконання настилу паркетної «г підлоги шляхом формування несучої настил основи з щитів вологостійкої фанери, нанесення на них твердіючого клею і набору на шар клею малюнка з деталей паркету, відповідно до винаходу здійснюється попередня обробка Ме поверхні перекриття поліуретановою композицією, для формування щитової основи по всій площі підлоги ю застосовують щити вологостійкої фанери, які закріплюють на обробленій поверхні перекриття за допомогою твердіючого клею і механічно (дюбелями по пластмасових або металевих пробках чи саморізами) із зазорами між торцевими крайками щитів, деталі паркету (паркетні планки, елементи художнього паркету, бордюри і т.п.) набирають на шар клею з додатковою фіксацією цвяхами до укладеної в цілому попередньо вирівняної основи, а «

Торцеві крайки настилу підлоги покривають герметиком. в с Кращий варіант виконання паркетного настилу передбачає попередню обробку поверхні перекриття поліуретановою композицією. На підготовленому в такий спосіб перекритті формується основа у вигляді щитів з ;» вологостійкої фанери товщиною 8-12мм прямокутної форми з довжиною сторони не більш 6б5Омм, між крайками яких зберігаються зазори 5-10мм. Кріплення щитів здійснюється на клеючий шар, з додатковим механічним

Кріпленням у декількох місцях по периметру й у середній частині кожного з них на пластикові або металеві с пробки з розклиненням дюбелями (по бетонному перекриттю), або з додатковим кріпленням на саморізи (по чорновій підлозі). Як клеючий шар і для приклеювання фанери, і для деталей паркету, використовують се) дисперсійний клей, водостійкий після затвердіння, що не має у складі токсичних розчинників. Після затвердіння ї5» шару клею поверхня основи вирівнюється уздовж стиків шліфуванням. Укладання деталей паркету на клеючий 5р шар вирівняної основи здійснюють з нанесенням клею на нижню, бічну й обидві торцеві поверхні, а з вільної ік бічної сторони додатково фіксують кожну планку цвяхами до основи.

І Кращий варіант виконання паркетного настилу передбачає також додаткове покриття його торцевих крайок вздовж усього периметру настилу шаром силіконового чи поліуретанового герметика - так називаним гідрозамком. 5Б Попередня обробка перекриття поліуретановою композицією зміцнює поверхню перекриття, заповнює частину пор, що прилягає до поверхні, знижуючи тим самим здатність перекриття проводити капілярну вологу до (Ф, нижньої поверхні основи настилу навіть у випадку просочування вологи з водопровідних труб, прокладених у ка перекриттях. З іншого боку, обробка перекриття підвищує адгезію клеючого шару до поверхні перекриття, що у свою чергу зміцнює закріплення основи настилу на перекритті. Затверділий клей цілком заповнює всі нерівності, бо Мікротріщини, впадини і подряпини на поверхнях, що сполучаються, таким чином, ліквідується простір, у якому при різких коливаннях температури можлива конденсація вологи.

У запропонованому способі зазори між бічними крайками щитів основи виконують функцію компенсаційних швів, знижуючи напруги, що виникають у конструкції настилу в ході його виконання, а також виникаючі при значних коливаннях температури і вологості в приміщенні. 65 Вирівнюванням поверхні щитів основи уздовж крайок шліфуванням досягають одержання максимально рівної поверхні основи. Це дозволяє полегшити операцію укладання елементів паркетного набору, уникнути виникнення нещільностей, щілин між бічними поверхнями окремих планок, одержати в підсумку паркетну підлогу з рівною поверхнею без традиційної операції циклювання паркету.

Для того щоб у процесі затвердіння клеючого шару не відбулося переміщення паркетного набору під дією випадкових механічних впливів, кожна деталь паркетного набору додатково прибивається цвяхами до основи настилу. Тим самим вдається уникнути появи щілин у готовій паркетній підлозі.

Після затвердіння клею всю поверхню готової підлоги вирівнюють шліфуванням. Оскільки при пропонованому способі відпадає необхідність у циклюванні, заощаджується шар зносу, що подовжує термін експлуатації паркетної підлоги. 70 На торцеві крайки готового паркетного настилу, що мають найбільшу вбираючу здатність, наносять шар поліуретанового чи силіконового герметика, - так званий гідрозамок, що частково заповнює собою зазор між паркетним настилом і стінами приміщення (чи зоною не дерев'яного покриття підлоги - при комбінованій підлозі). Водночас виходи зазорів між щитами основи на вільний периметр готового настилу також закривають герметиком.

Гідрозамок запобігає проникненню в паркетний настил вологи, як атмосферної, так і такої, що випадково потрапила на поверхню підлоги в результаті аварійних розливів, а також вологи зі стін. Еластичність гідрозамка не перешкоджає можливим невеликим коливанням лінійних розмірів настилу внаслідок сезонних коливань вологості.

Виконаний відповідно до описаного способу паркетний настил відрізняється міцністю, стійкістю до утворення щілин, до відшаровування деталей паркету, не піддатний коробленню, не скрипить. Таким чином, спосіб, що пропонується, дозволяє одержати паркетний настил, стійкий до руйнуючого впливу вологи, виникаючого при змінах вологості і температури оточуючого середовища чи внаслідок аварій системи водопостачання, а також підвищену механічну міцність і довговічність настилу паркетної підлоги при його експлуатації у внутрішніх приміщеннях житлових та громадських будівель. с

Технічне рішення, що пропонується, цілком виконує задачі, поставлені перед винаходом.

Технічне рішення, що пропонується, з відмітними ознаками, що його характеризують, на дійсний час не і) відоме в Україні і за кордоном.

Технічне рішення, що пропонується, є оригінальним, не випливає очевидним чином з існуючого рівня техніки.

Спосіб, що заявляється, може бути реалізований промисловим способом в області будівництва з ї- зр Використанням відомих технічних засобів і матеріалів.

Література: Ме 1. А.Н.Стариков. Настилка полов из паркета и линолеума. Л.: Лениздат, 1957. «г 2. Патент РФ Мо2005148, МКИ ЕО4Е15/022, публ. 1993, Мо47-48. 3. Современнье строительнье товарьі. Общие сведения, технические характеристики, область применения, Ме зв технологии применения. Справочник. М. - СПБ., 1998. ю 4. Патент РФ Мо2127352, МКИ ЕО4Е15/04, публ. 10.03.1999, Мо7.

Claims (1)

1. Формула винаходу « | що | от с 1. Спосіб виконання настилу паркетної підлоги на міжповерхове перекриття шляхом формування несучої настил основи з щитоподібних на основі деревини елементів, нанесення на них твердіючого шару клею і набору :з» на шар клею малюнка з деталей паркету, який відрізняється тим, що виконують попередню обробку поверхні перекриття поліуретановою композицією, щитоподібні елементи основи закріплюють на обробленій поверхні перекриття за допомогою твердіючого шару клею і механічно, деталі паркету набирають на шар клею з сл додатковою фіксацією цвяхами до укладеної в цілому попередньо вирівняної основи, а торцеві крайки настилу вздовж усього периметру покривають шаром герметика. ре) 2. Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що як щитоподібні елементи основи застосовують вологостійку їз фанеру товщиною 8-12 мм прямокутної форми з довжиною сторони не більшою 650 мм.

   З. Спосіб за п. 1 або 2, який відрізняється тим, що при виконанні настилу на перекритті з бетону чи з се) бетоноподібним вирівнюючим шаром механічне кріплення щитоподібних елементів основи здійснюють до «М пластикових або металевих пробок із розклинюванням їх дюбелями.

   4. Спосіб за п. 1 або 2, який відрізняється тим, що при виконанні настилу по чорновій підлозі механічне кріплення щитоподібних елементів основи здійснюють за допомогою саморізів.

   5. Спосіб за будь-яким із пп. 1-4, який відрізняється тим, що як щитоподібні елементи основи використовують о щити вологостійкої фанери товщиною 8-12 мм. ГІ Офіційний бюлетень "Промислоава власність". Книга 1 "Винаходи, корисні моделі, топографії інтегральних мікросхем", 2003, М 9, 15.09.2003. Державний департамент інтелектуальної власності Міністерства освіти і бо науки України. б5