UA34873A - Спосіб лікування хронічного урогенітального хламідіозу - Google Patents

Спосіб лікування хронічного урогенітального хламідіозу Download PDF

Info

Publication number
UA34873A
UA34873A UA99074048A UA99074048A UA34873A UA 34873 A UA34873 A UA 34873A UA 99074048 A UA99074048 A UA 99074048A UA 99074048 A UA99074048 A UA 99074048A UA 34873 A UA34873 A UA 34873A
Authority
UA
Ukraine
Prior art keywords
treatment
patients
chronic
chlamydia
course
Prior art date
Application number
UA99074048A
Other languages
English (en)
Russian (ru)
Inventor
Георгій Миколайович Драннік
Георгий Николаевич Дранник
Галина Вікторівна Федорук
Галина Викторовна Федорук
Ростислав Євгенович Сухін
Ростислав Евгеньевич Сухин
Володимир Володимирович Ващенко
Владимир Владимирович Ващенко
Інна Павлівна Григоренко
Инна Павловна Григоренко
Original Assignee
Національний Медичний Університет Ім. О.О.Богомольця
Национальный медицинский университет им. О. О. Богомольца
Priority date (The priority date is an assumption and is not a legal conclusion. Google has not performed a legal analysis and makes no representation as to the accuracy of the date listed.)
Filing date
Publication date
Application filed by Національний Медичний Університет Ім. О.О.Богомольця, Национальный медицинский университет им. О. О. Богомольца filed Critical Національний Медичний Університет Ім. О.О.Богомольця
Priority to UA99074048A priority Critical patent/UA34873A/uk
Publication of UA34873A publication Critical patent/UA34873A/uk

Links

Landscapes

  • Medicines Containing Material From Animals Or Micro-Organisms (AREA)

Abstract

Винахід, що заявляється, стосується медицини, точніше клінічної імунології і призначений для лікування хронічного урогенітального хламідіозу, який протікає з певними змінами стану імунної системи. Задача, яка вирішується способом, що заявляється, полягає в корекції імунних порушень клітинного імунітету у хворих на хронічний урогенітальний хламідіоз імуномодулюючими дозами Лаферону. Технічний результат, що досягається, буде полягати у значному зменшенні частоти хронізації урогенітального хламідіозу та запобіганні розвитку таких ускладнень, як безпліддя, звичайні викидені, реактивні артрити та ін.

Description

Винахід, що заявляється, стосується медицини, точніше клінічної імунології і призначений для лікування хронічного урогенітального хламідіозу, який протікає з певними змінами стану імунної системи.
За даними І Європейської конференції по хламідіям кожен рік на хламідіоз (урогенітальний, очний, легеневий) хворіють близько 500 млн чоловік (11.
Урогенітальний хламідіоз е однією з актуальних проблем захворювань, що передаються статевим шляхом у зв'язку з його поширеність серед молоді, вагітних та новонароджених, високою здатністю до хронізації процесу та тяжкими ускладненнями.
За даними літератури, хламідіями вражені від 29 до 8495 жінок з не гонококовими запальними захворюваннями сечостатевих органів, що являється найбільш частою причиною гострих сальпінгітів та подальшого розвитку безпліддя. У чоловіків урогенітальний хламідіоз проявляється епідідімітами та простатитами. На сьогодні цей мікроорганізм є найпоширенішим тригерним агентом при реактивних артритах у чоловіків. З хламідійною інфекцією зв'язують розвиток більше 20 нозологічних форм.
Як правило, клінічна картина хламідійної інфекції немає специфічної симптоматики і діагностується як "неспецифічне запалення". Імунна реакція організму на хламідію трахоматіс (ХТ) досить складна, вірогідно, через слабку імуногенність внутрішньоклітинного збудника і локальність запалення. Немає достовірних даних щодо природного несприйняття ХТ або виникнення ефективного імунітету після виліковування. Навпаки, підтверджена можливість реінфекції та розвитку вторинного імунодефіцитного стану у цих хворих. Наявність останнього значно ускладнює проведення лікування, призводить до кінцевої неефективності проведеної терапії.
Переконливо доведено, що захист від хламідій як внутрішньоклітинного мікроорганізму залежить від функціональної активності лімфоцитів і особливо Т-хелперів 1 типу. Ці клітини сприяють розвитку імунної відповіді на збудник за рахунок продукції та взаємодії певних цитокінів - ІЛ-2, 7 -ІРН, ФНП. Як відомо, цитокіни не впливають безпосередньо на збудник, але змінюють метаболізм .клітини-хазяїна, інтерферують з процесами нормального внутрішньоклітинного розвитку хламідії трахоматис. Хламідії є одним з не вірусних патогенів, для яких була показана здатність індукувати синтез інтерферонів. Дослідження на тваринах показали, що нейтралізація ендогенного 7 -ІФН специфічними моноклональними антитілами призводить до загострення інфекційного процесу, в той час як введення рекомбінантного 7 -ІФН надає протективний ефект.
Проведені нами дослідження імунопатогене-зу хронічного урогенітального хламідіозу дозволяють зробити висновок, що у хворих з цією патологією функціональна активність Т-хелперів 1 типу знижена, про що свідчить низький рівень секреції ІЛ-2 та 7 -ІФН. | навпаки, активність Т-хелперів 2 типу, проявом чого є продукція ІЛ-10, значно підвищена. Було виявлено, що серед досліджених цитокінів найбільш значні зміни відбуваються в продукції ху-ІФНн. Рівень спонтанної секреції цього цитокіну у хворих в З рази знижений у порівнянні зі здоровими особами. Однак, на відміну від ФНП та ІЛ-2, при додатковій активації мітогеном відбувається значне підвищення синтезу 7 -ІФН.
Враховуючи широкий спектр біологічних властивостей, які характерні для 7 -ІФН, та значні зміни рівня та функціональних властивостей цього цитокіну при даній патології, з ним пов'язують ефективність захисту від хламідійної інфекції. Не виключено, що й у організмі хворого на хронічний урогенітальний хламідіоз низький рівень 7 -ІФН не тільки не ефективний як медіатор імунної реакції, але навіть є фактором, який сприяє підтримці хламідійної інфекції. Значне підвищення інтенсивності продукції 7 -ІФН після активації клітин мітогеном може свідчити про наявність функціонального резерву та доцільності використання препаратів інтерферону або індукторів інтерферону у лікуванні цього захворювання.
Дослідженнями було показано, що дії різних типів інтерферонів на клітини-мішені в багатьох випадках перекривають один одного. Так, на сьогодні відомо, що Є -ІФН гальмує утворення протизапальних цитокінів. таких як ІЛ-1, ІЛ-8, ГМ-КОФ, а 7 4нфФ активує та посилює фагоцитоз, індукує киснезалежні та кисненезалежні механізми бактерицидності, причому останні більш ефективні в обмеженні росту хламідій. Також 7 -інтерферон пригнічує рост ХТ, за рахунок зміни фізіологічного стану клітини-мішені шляхом індукції ферментів, які каталізують руйнування триптофану.
На сьогоднішній день в клініці найчастіше використовують препарати рекомбінантного 5 -ІФН.
Експериментальна в лабораторіях світу та клінічне при практичному застосуванні на хворих продемонстровані антивірусна, протипухлинні та імуномодулююча властивості цих препаратів.
Враховуючи все вищезгадане, можливо зробити висновок, що для підвищення ефективності лікування хронічного урогенітального хламідіозу з урахуванням змін імунного стану хворих необхідно використовувати імуномодулюючі дози препаратів інтерферону.
Таким чином, хронічний урогенітальний хламідіоз (ХУГХ) є серйозною медикобіологічною та соціальною проблемою, що спонукає до розробки нових ефективних способів лікування з урахуванням сучасних Поглядів на імунопатогенез цього захворювання.
Так, традиційні способи лікування хронічного хламідіозу передбачають тривалу терапію з використанням одного чи двох антибіотиків широкого спектру дії (2,3). Однак е обставини, які мають велике значення для розуміння обмежених можливостей антибактеріальної терапії урогенітального хламідіозу.
По-перше, спороподібні, метаболічне мало активні елементарні тільця, які знаходятся в міжклітинному просторі, мало піддаються впливу препаратів, які здатні руйнувати мікроколонії хламідій в клітинних культурах.
По-друге, під впливом антибіотиків, хламідії можуть трансформуватися в і!-форми або викликати. малоактивну персистуючу інфекцію. І -форми мікробів можуть існувати в клітині-господарі до кінця її існування і передаватися дочірній клітині. В зв'язку з цим хламідіям притаманна тривала пер-систенція в організмі господаря, потенційно небезпечна неконтрольованою реінфекцією.
За даними літератури, в інших схемах лікування ХУГХ авторами 14,5,6| додатково до антибіотикотерапії використовуються неспецифічні та специфічні імуномодулятори: алое, поліоксідоній, метилуроцил, препарати тимусу та ін. Доводиться також, що використання імунотропних препаратів без антибіотиків у хворих на ХУГХ приводило до виліковування 70905 хворих, а у інших випадках пройшла реверсія хламідії трахоматіс до звичайних форм хламідійної інфекції, що дало можливість призначити антибіотики (71.
Однак даним схемам лікування притаманні недоліки, пов'язані або з недостатньою ефективністю терапії, коли після закінчення курсу у деяких хворих повторно виявляється збудник або залишаються запальні інфільтрати, рубцеві зміни в порожнині малого тазу. Також у частини хворих погіршується стан імунітету через токсичний та імуносупресивний вплив високих доз антибіотиків, що призводить до розвитку вторинних імунодефіцитних станів.
Найближчим аналогом-прототипом способу лікування, що заявляється, е способ лікування хворих хронічним урогенітальним хламідіозом |8|, який включає в себе використанням Інтрона А, препарату 4 2-інтерферону фірми
Шеринг-Плау, так як препарат, що використовувався нами для лікування, являє собою вітчизняний рекомбінантний Є 2-інтерферон - Лаферон.
Схема лікування складається з введення Інтрону А в дозі З млн МО, через З дні приєднували антибіотик
Рулід (фірма Руссель) по 150 мг 2 рази на добу. На курс хворі отримували 3-4 ін'єкції Інтрону А з інтервалом 6-7 днів, тривалість прийому антибіотика складала 10-15 днів.
На сьогодні відомо, що Лаферон являє собою рекомбінантний 92 в-інтерферон. На відміну від аналогів
Лаферон максимально наближений до природної форми інтерферону, тоді як в аналогах (Інтрон А, Роферон А,
Реальдірон та ін.) є домішка олігомерних форм, які відсутні в природному інтерфероні.
За даними літератури (9Ї Лаферон виявив високу противірусну (при гострому гепатиті В, гер-петичних інфекціях різної локалізації ГРВІ у дорослих та дітей), антипроліферативну (злоякісні пухлини) та імуномодулюючу (гнійно-септичні захворювання, перитоніти, абсцеси та ін.) активність, тому препарат широко застосовується в комплексній терапії дорослих та дітей з вищезгаданою патологією.
Задача, яка вирішується способом, що заявляється, полягає в корекції імунних порушень клітинного імунітету у хворих на хронічний урогенітальний хламідіоз імуномодулюючими дозами Лаферону.
Технічний результат, що досягається, буде полягати у значному зменшенні частоти хронізації урогенітального хламідіозу та запобіганні розвитку таких ускладнень, як безпліддя, звичайні викидені, реактивні артрити та ін.
Поставлена задача вирішується тим, що у відомому способі лікування хронічного урогенітального хламідіоза, який включає комплексну терапію із застосуванням препаратів, згідно винаходу в якості імуномодулюючого препарату призначали препарат "Лаферон".
Всі хворі відповідно регламенту приймали препарат в дозі 1 млн МО внутрішньо-м'язово один раз на добу ввечері, всього десять ін'єкцій на курс.
Ознаками, які відрізняють спосіб лікування ХУГХ, що заявляється, від способу-прототипу е: 1: Лаферон призначався двома курсами під час перерви та по закінченні курсу антибактеріальної терапії. 2. Препарат використовувався в імуномодулюючій дозі 1 млн МО курсом 10 днів. 3. Вплив Лаферону на рівень продукції ряду цитокінів (ІЛ-2, 7 -ІФфН та ФНП) призвів до специфічної активації
Т-клітинної ланки імунітету, стимуляції фагоцитозу та покращенню виведення імунних комплексів. 4. Добра переносимість препарату при всіх випадках застосування. 5. Побічних ефектів не виявлено ні у одного із хворих.
При імунологічному обстеженні хворих до лікування порівняно з контрольною групою виявлено:
У половини хворих (5395) спостерігалось зменшення кількості Т-хелперів (204). У 2095 хворих даний показник не відрізнявся від норми. Характеризуючи кількісні показники гуморальної ланки. імунної системи, треба відмітити, що вміст В-лімфоцитів (СО 19-) майже у 80 95 хворих був підвищений в середньому на 2595. -
При аналізі імунограм відмічено підвищення рівня циркулюючих імунних комплексів в середньому до 0,14 од. оптичної щільності у 4790 обстежених в порівнянні з 0,04-0,09 у здорових осіб. У решти осіб вміст імунних комплексів був у межах норми.
Встановлено, що для хворих на хронічний урогенітальний хламідіоз характерний більш низький (в 1.6 разів), ніж у здорових осіб, рівень спонтанної секреції ІЛ-2, а додаткова активація клітин мітогеном не призводить до істотного підвищення його продукції. Ці результати можуть свідчити про зниження ІЛ-2 продукуючої здатності лімфоцитів при хламідіозі.
Серед досліджених цитокінів найбільш значні зміни відбуваються в продукції 7 -ІФН. Рівень спонтанної секреції цього цитокіну у хворих в З рази знижений у порівнянні зі здоровими особами. Однак, на відміну від ФНП та ІЛ-2 при додатковій активації мітогеном відбувається значне підвищення синтезу "7 -ІФН.
Проведені дослідження дозволили зробити висновок, що у хворих на хронічний урогенітальний хламідіоз функціональна активність Т-хелперів 1 порядку знижена, про що свідчить низький рівень секреції цитокінів, які вони синтезують.
Спосіб лікування, що заявляється, здійснюється слідуючим чином і включає: збір анамнезу захворювання, в тому числі скарги, а також: з якого часу вважає себе хворим, можливі джерела інфекції, клінічні ознаки вторинного імунодефіциту, супутні захворювання; загальноклінічні методи діагностики; етіологічну діагностику шляхом виконання ланцюгової полімеразної реакції; дослідження імунного стану хворого: визначення кількісних та функціональних показників клітинного та гуморального імунітету.
Хворі обстежувались за цією схемою до та після прийому лікувального курсу, в який входив і Лаферон в імуномодулюючій дозі.
Комплексне лікування хворих на урогенітальний хламідіоз проводилося в два етапи. 1 етап - підготовчий, який включав використання 1. ентеросорбенту мікотону по 1 чайній ложці З рази на день в перерві між прийомом їжі; 2. полівітамінних препаратів у терапевтичних дозах на протязі двох тижнів. 3. з десятої доби призначався тималін по 10 мг внутрішньо-м'язово ввечері, через день, всього п'ять ін'єкцій на курс. 2 етап - основний, під час якого проводилася базисна терапія антибактеріальними засобами за такою схемою: 1. сумамед по 1г в перший день, потім по 0,5 г один раз на добу на протязі чотирьох днів. 2. доксициклін по 0,1 г два рази на добу та офгоксацин по 0,2 г два рази на добу на протязі десяти діб.
Під час перерви та по закінченні курсу антибактеріальної терапії пацієнтам відповідно до регламенту призначався Лаферон по 1 млн МО внутрішньо-м'язово один раз на добу ввечері, всього десять ін'єкцій на курс.
Під час прийому антибактеріальних засобів призначалися протигрибкові препарати (ністатин, клотримазол) та гепатопротектори (карсил) в терапевтичних дозах.
З етап - імунореабілітація 1. маннакс по 1 табл. З рази на добу на протязі 2 тижнів.
За літературними даними такий підхід до лікування ХУГХ ще невідомий. Аналіз існуючих способів лікування показує їх недостатню ефективність відносно термінів отримання позитивних результатів та повного виліковування хворого без хронізації процесу та розвитку ускладнень.
Результати лікування: аналіз даних показав. що динаміка середніх показників імунітету у пацієнтів після терапії, була недостовірна. Так, відносна кількість Т-лімфоцитів не змінювалася - до лікування нормальні показники були у 4895 пацієнтів, а після - у 5695, підвищений рівень цих клітин як до, так і після лікування залишався в 3995 випадків. Звертає на себе увагу те, що до лікування нормальний рівень Т-хелперів, відмічений лише у 3690 хворих, тоді як після - у 5995, хоча тенденція до підвищення цього важливого показника недостовірна (р»0,05). Нормальний відносний рівень Т-супресорів до лікування також був у половини хворих, а після - лише у третини, відмічена тенденція підвищення кількості пацієнтів з високим рівнем цих клітин після терапії від 4695 до 6595 (р»0,05). Відповідно цим змінам простежується тенденція до зниження числа хворих з нормальним імунорегуляторним індексом від 32905 до 1895 (р»20,05); звертає увагу, що в 4195 випадків співвідношення Тх:Тс у хворих з хламідіозом після курсу терапії залишається низьким - «1,0.
Як до, так і після лікування, у хворих має місце високий рівень В-клітин вище за норму відповідно у 6995 та 8495 (р»0,05), до .того ж середній показник рівня В-лімфоцитів в цій підгрупі становив 37905.
Рівень ЦіІК в процесі лікування у пацієнтів не змінювався, залишаючись в нормі більше ніж у половини хворих - 6195 до та 5695 після терапії, у 38950 хворих цей показник був високим - в середньому 0,13 одиниць оптичної щільності.
Відносна кількість хворих, що мали нормальний. рівень Ід С не змінювалась в процесі лікування - 5595 до та 6390 після (р»0,05).
Розподіл пацієнтів по інтервалах в залежності від рівня Ід А також не виявив змін - нормальним цей показник був лише у 2395 до та 1995 після терапії, знижений - у 3695 до та 3895 після курсу лікування. Рівень Ід М у хворих був у межах норми в 7395 випадків до та в 6495 - після лікування, що також свідчить про відсутність змін кількості імуноглобулінів в сироватці крові у хворих на хламідіоз у разі використаних схем терапії.
Індивідуальний аналіз змін таких показників, що характеризують фагоцитарні можливості клітин, як фагоцитарний індекс та число, не виявив достовірної динаміки, може ще тому, що вони були задовільні і до лікування.
Аналіз продукції цитокінів не дозволив виявити достовірної залежності змін спонтанного та індукованого синтезу ІЛ2, ІЛІО, ФНП та ІФН.
При об'єктивному обстеженні хворих спеціалістами-дерматовенерологами, урологами, гінекологами відзначалося стихання загострення хронічних запальних процесів, покращення об'єктивного статусу.
Конкретний приклад застосування Лаферону.
Приклад 1. Хворий 3. (історія хвороби Ме 1385) був направлений лікарем-урологом на консультацію на кафедру клінічної імунології та алергології з курсом дитячої імунології. Хворіє 10 місяців. Захворювання почалось після зміни статевого партнера і клінічне проявлялося простатитом. Хворий скаржився на швидку втому, періодичні болі при сечопуску, неприємні відчуття внизу живота.
Із даних апатпезвів міїає: хронічні, вірусні, венеричні захворювання заперечує.
Діагноз хронічного урогенітальногохламідіозу був підтверджений достовірними анамнестичними даними та результатами етіотропних лабораторних досліджень.
Призначене лікування включало в себе 3-етапну терапію з використанням антибактеріальних (сумамед, доксициклін, офлоксацин) та імунот-ропних препаратів (тималін, лаферон, маннакс), що сприяло покращенню самопочуття хворого вже на 20 день від початку лікування.
Результати досліджень:
РОБ діагностика від 3.03.98 року (до курсу лікування):
СПпіатіайа (гаспоппаїїз виявлені в клітинах епітелію простати.
І "Дослідження імунного статусу І : що ; шк Імунологічні показники й Дата 3.03.98 Дата 14.06.98 що
Т:лімфоцити (СОЗ) . о в4м352 ССО 5аме46 СО 1 тТ-хелпери (СО4) : І 36760 | 401442 - т-супресори ( СОВ) . о 7 аввеї н ше 14505 СС. / ІВ-лімфоцити ( СО19) | що 44929. . 35261 І.
Фагоцит. індекс/ фагоцит. число . | 787,6 ще 702,98
ІЛ-2 (спон./ інд) й І 326450 ДЖ... 245,0247 "Пл-10(спон.Лнд) ! ! | 387,94167,2 7г2озам1т2
У ІФН (спон./ інд) у І 8,8135,8 ' 72,01105,3.
РСВА діагностика від 14.06.98 року (через 1 місяць після закінчення курсу лікування). Спіатідіа ігаспотаїїйв не виявлена.
При об'єктивному обстеженні хворого урологом після курсу лікування відзначалося стихання загострення хронічних запальних процесів, покращення об'єктивного статусу (пройшла біль внизу живота, покращилось самопочуття). Позитивна динаміка клініко-лабораторних даних, в тому числі і за імунологічними тестами, була досягнута після повного курсу лікування.
Приклад 2. Хвора П. (історія хвороби Мо 781) була направлена лікарем-гінекологом на кафедру клінічної імунології та алергології з курсом дитячої імунології для призначення імунотропних препаратів в комплексну схему лікування ХУГУХ.
Хворіє на протязі З років. Початок захворювання зв'язує з переохолодженням. Клінічне урогенітальний хламідіоз у хворої проявляється хронічним правостороннім аднекситом. Скарги на швидку втому.
Із даних апатпевів міїає: хронічні, вірусні, венеричні Захворювання заперечує. 5 років потому перенесла вірусний гепатит.
Діагноз: хронічний урогенітальний хламідіоз був підтверджений достовірними анамнестичними даними та результатами етіотропних лабораторних досліджень. Хвора неодноразово лікувалась від урогейітального хламідіозу антибіотиками та з використанням місцевих процедур, але ефективність лікування була низькою.
Загострення захворювання спостерігається по декілька разів на рік.
Призначене лікування включало в себе З3-етапну терапію з підготовчим етапом, використанням антибактеріальних (сумамед, доксициклін, оф-локсацин) - базисна терапія та імунотропних препаратів (тималін, лаферон, маннакс), що сприяло покращенню самопочуття хворої вже на 20 день від початку лікування.
РСК діагностика від 6.06.98 (до початку курсу лікування): Спіатіадіа (аспотаїв5 виявлена в "епітелії цервікального каналу.
- у м Лмунологічні дослідження | ни | : 7 ЩИ Імунологічні показники. /. ' : Дата 6.06.98 Дата34.09.98.. «с |т-лімфоцити (СО3) С. Ї ' 60168. БУ1884
Т-супресори (.СО8) й | ще 15292 | 194639
В-лімфоцити(СО19) . п. 38740 8511244 |.
ОО Ол 1 ро ро
Фагоцит. індекс/фагоцит. число. 46, ва
ІЛ-10(спон.Лнд) ї . що 338,5129,8 290,84150,1
РСК діагностика від 14.09.98 року (після закінчення курсу лікування): Спіатіадіа (ігаспотаїі5 не виявлена.
При об'єктивному обстеженні хворої гінекологом після курсу лікування відзначалося стихання загострення хронічних запальних процесів, покращення об'єктивного статусу (пройшла біль внизу живота, зникли болі, покращилось самопочуття). Позитивна динаміка клініко-лабораторних даних, в тому числі і за імунологічними тестами, була досягнута після повного курсу лікування.
Резюме
За останні два роки в клініці кафедри клінічної імунології та алергології з курсом дитячої клінічної імунології (Вузлова лікарня Ме 1 ст. "Дарниця", м. Київ, вул. Симферопольська, 8) було проліковано способом, що заявляється, 30 хворих з діагнозом: хронічний урогенітальний хламідіоз, підтвердженим анамнестичними, клініко - лабораторними даними та результатами етіотропних досліджень.
Позитивний ефект в процесі терапії спостерігався у всіх хворих, що дає підстави вважати Лаферон ефективним засобом лікування хронічного урогенітального хламідіозу.
Таким чином, спосіб лікування хронічного урогенітального хламідіозу, що заявляється, забезпечує значну (96,3 95) ефективність лікування. Крім того, Лаферон в дозі 1 млн МО е низькотоксичним препаратом (не зареєстровано жодної місцевої або загальної реакції).
Література." 1. Авкобян В. А. 3-е Европейское совещание по хламидиям // Вестник дерматовенерологиий.-1997.-Мо1.-с.76. 2. Ковалев' В.М., Кривенко 3.Ф., Мванова И. П. Сумамед и цифрам в комплексном лечениий больньмх хламидийньми инфекциями // Актуальнье проблемь! научной и практической дерматологии и венерологии. -
Вьп. 5. -Днепропетровск. -1994, -с.66. 3. Мавров И. И-, Шатилов. Обоснование местного применения иммуномодуляторов а комп лексном лечении хламидийньх уретритов у мужчин // Вестник дерматовенерологии. -1994. -Мо 4. -б. 15-17. 4. Соловьев А.М. Состояние иммунной системь! и зффективность иммунокоррегирующего лечения у больньх с хронической персистирую-щей хламидийной инфекцией // Терапевтический архив. -1996. -т. 68. -Мо 11. -с.48-51. 5. ЙИльин И. И., Ковалев Ю. Н., Льісенко О. В. Размьшления о лечениий урогенитального хла-мидиоза //
Вестник дерматовенеропогии. -1994. -Ме1 . -с.30-33. б. Гомберг М. А., Соловьев А.М., Некрасов А.В., Иванова А.С. Иммунотерапия при хроническом урогенитальном хламидиозе // Заболевания, передающиеся половь!/м путем. -1997. -Ме4. -с.34 -36.. 7. Канбеков С.Ш. Применение Рулида (Ноивз-5єї) в комбинации с Интроном А для лечения хронического урогенитального хламидиоза // Материаль! ХХХІ! научно-практ. конф. дерматовене-рол., акуш.- гинек., урологов.
С- пб,1997.- с. 69-70. 8. Ремизов А. П., Неверов В. А., Семенов Н. В. Хламидийнье инфекции (клиника, диагностика, лечение). //
Интерпресс.- С-Пб,-199. 9. Лаферон в лікуванні онкологічних та інфекційних захворювань. Методичні основи клінічного застосування
Лаферону//Рівне.-1996.
10. Ершов Ф.М, Григорян С.С., Готовцев Е.П.
Интерфероновьй статус в норме и при различньх заболеваниях // Система интерферонов в норме и при патологии. -М.: 1996. с. 135-146.

Claims (1)

  1. Спосіб лікування хронічного урогенітального хламідіозу, що включає комплексну терапію із застосуванням лікарських препаратів, який відрізняється тим, що в якості імуномодулюючого препарата призначають Лаферон (рекомбінантний 2-інтерферон) в дозі 1 млн міжнародних одиниць внутрішньо-м'язово один раз на добу ввечері, всього десять ін'єкцій на курс.
UA99074048A 1999-07-14 1999-07-14 Спосіб лікування хронічного урогенітального хламідіозу UA34873A (uk)

Priority Applications (1)

Application Number Priority Date Filing Date Title
UA99074048A UA34873A (uk) 1999-07-14 1999-07-14 Спосіб лікування хронічного урогенітального хламідіозу

Applications Claiming Priority (1)

Application Number Priority Date Filing Date Title
UA99074048A UA34873A (uk) 1999-07-14 1999-07-14 Спосіб лікування хронічного урогенітального хламідіозу

Publications (1)

Publication Number Publication Date
UA34873A true UA34873A (uk) 2001-03-15

Family

ID=74204218

Family Applications (1)

Application Number Title Priority Date Filing Date
UA99074048A UA34873A (uk) 1999-07-14 1999-07-14 Спосіб лікування хронічного урогенітального хламідіозу

Country Status (1)

Country Link
UA (1) UA34873A (uk)

Similar Documents

Publication Publication Date Title
Bowden et al. Pilot study of azithromycin in the treatment of genital donovanosis.
Lister et al. Comparison of azithromycin and doxycycline in the treatment of non-gonococcal urethritis in men
Simberkoff et al. Mycoplasmemia in adult male patients
RU2137483C1 (ru) Способ лечения урогенитальной хламидийной, уреаплазменной и микоплазменной инфекции
UA34873A (uk) Спосіб лікування хронічного урогенітального хламідіозу
Braff Amoxicillin in the treatment of gonorrhea
Feldblum et al. Spermicide use and sexually transmitted disease
RU2491956C2 (ru) Способ лечения вагинальных инфекций
RU2771856C1 (ru) Способ лечения неосложненного некротизирующего энтероколита у новорожденных с бактериальной инфекцией и при подозрении на наличие внутриутробной инфекции
RU2542377C1 (ru) Способ лечения коклюша у детей в возрасте до трех лет
RU2026681C1 (ru) Способ формирования микрофлоры кишечника новорожденных при проведении предродовой подготовки матери
RU2180569C2 (ru) Способ лечения воспалительных заболеваний органов малого таза хламидийно-герпетической этиологии
RU2146145C1 (ru) Способ комплексной терапии больных хроническим аднекситом, рубцово-спаячным вариантом, неспецифической этиологии
SU1715360A1 (ru) Способ профилактики послеродовых инфекционных осложнений, вызванных граммотрицательными микроорганизмами
Brewer et al. Gonococcal arthritis in an adolescent girl
RU2601408C1 (ru) Способ лечения пациентов с лицевой болью с постгерпетическими ганглионитами головы
RU2240824C1 (ru) Способ лечения острого вирусного гепатита в
SU1491516A1 (ru) Способ лечени свежих острых и подострых неосложненных форм смешанной гонорейно-хламидийной инфекции мочеполовых органов
RU2145891C1 (ru) Способ комплексной терапии больных хроническим аднекситом, инфекционно-токсический вариант, неспецифической этиологии
RU2154477C1 (ru) Способ лечения хронического трихомониаза
RU2163130C1 (ru) Способ лечения хронического тонзиллита
Naik et al. Haematological profile in patients with Giardia lamblia infection
RU2307656C1 (ru) Способ лечения простатита хламидийной этиологии
RU2193408C2 (ru) Способ профилактики воспалительных осложнений после искусственного прерывания беременности в 1 триместре
US20100004174A1 (en) Use of thymosin alpha 1 for the preparation of a medicament for the prevention and treatment of autoimmune diseases