UA150560U - Спосіб динамічного захисту від літаючих об'єктів противника - Google Patents

Abstract

Спосіб динамічного захисту від літаючих об'єктів противника включає визначення просторового положення цілі і напрямки її руху, переміщення в повітрі тіла снаряда з можливістю його взаємодії або його елементів з літаючими об'єктами противника. Як снаряд використовують контейнер, всередині якого розміщують вражаючі тіла, кожне з яких пов'язане з обмежувачем швидкості вільного падіння у вигляді парашута або кулі, наповненого газом або вибуховою речовиною. Контейнер розміщений в транспортуючому носієві у вигляді гарматного снаряда або ракети, або літака, або безпілотного літаючого апарата. Транспортуючий носій переміщують по повітрю попереду літаючих об'єктів противника у вигляді літака або ракети, або безпілотного літаючого апарата, вище траєкторії його руху. Після досягнення заданого місця, перпендикулярно траєкторії руху літаючих об'єктів противника, за допомогою транспортуючого носія скидають в повітря контейнер, у якого розкривають порожнину і викидають в повітря вражаючі тіла, які розподіляють в повітрі залежно від швидкості переміщення транспортуючого носія і порядку викидання з контейнера.

Description

Корисна модель належить до оборонної промисловості і зокрема може бути використана для реалізації засобів протиповітряної оборони, що забезпечує ефективне ураження літаючих об'єктів противника на значному фронті по простяганню і в висоту.

Відомий спосіб протиповітряної оборони за допомогою аеростатів, у яких оболонка зроблена з прогумованої балонної матерії, алюмінована зовні. Аеростат наповнювався воднем.

Стійкість аеростата в повітрі забезпечували три кормових пневматичних стабілізатори, що наповнювалися зустрічним потоком повітря. До тросу аеростат приєднувався системою бортових спусків і мотузкових строп. Кріплення аеростата до землі здійснювалося бівачними мотузками з кожного борту, що закріплюються до наземних штопорів. Крім цього, аеростат притискали до землі завантажувальним баластом.

Аеростат, маючи сплавну силу, піднімаючись в повітря, витягує за собою з землі з механізму авто лебідки сталевий високоміцний трос. Аеростат врівноважується на тій висоті, на якій сплавна сила буде дорівнювати масі вертикально піднятого троса.

Аеростат піднімався в повітря поодиноко, а для досягнення більшої статичної стелі висоти підйому застосовувався тандем - два аеростати, послідовно закріплених на одному тросі. На землі аеростати наповнюють воднем на 50-70 95. При підйомі на висоту, за рахунок зменшення зовнішнього тиску атмосфери об'єм газу в аеростаті автоматично збільшується за рахунок конструктивно пружного розширення оболонки. При вибиранні (опусканні) аеростата відбувається явище зворотне: газовий об'єм водню стискається, але аеростат зберігає свої пружність і форму за рахунок стягуючої системи (пЕр:/Лумли.аігасев.ги/віай/ио2ди5ппуе- аепговіаїу-2адгагпаєпіуа-помое-мооги2Ппепів-555г.ПІтТІ).

Недоліком відомого способу є те, що при його реалізації використовують статично розміщені аеростати, які закріплюють на земній поверхні. Таке розміщення руйнуючих елементів не дозволяє забезпечити необхідну щільність загородження від літаючих об'єктів, що знижує ефективність протиповітряної оборони.

Формування завіси з використанням аеростатів на широкому фронті пов'язано зі значними матеріальними і трудовими витратами, що призводить до обмеженості умов застосування способу.

Крім перерахованого, істотним недоліком є те, що реалізація способу малоефективна через

Зо його недостатню мобільність і неможливість оперативного розгортання в зоні ймовірної появи літаючих об'єктів противника.

Найближчим аналогом є спосіб динамічного захисту від літаючих об'єктів противника у вигляді зенітної артилерії, призначений для знищення повітряних цілей (літаків, вертольотів та інших літаючих об'єктів). Зазначений спосіб застосовується для захисту військ і об'єктів від ударів засобів повітряного нападу противника.

Основними вимогами до зенітної артилерії є висока скорострільність і початкова швидкість снаряда, що дозволяють вражати швидкісні і маневрені цілі на максимально великих відстанях як по дальності, так і по висоті польоту.

При застосуванні зенітної артилерії вогонь ведеться, в основному, бризантними снарядами, що вибухали на певній висоті і вражали літаки противника осколками на відстані до 100 метрів від місця розриву. Основним видом вогню був загороджувальний, при якому стрілянина велася по курсу літаючих цілей перед ними.

Основні способи ведення вогню - це загороджувальний вогонь на заздалегідь встановлених рубежах і вогонь по рубежах ймовірного застосування бортової зброї авіацією противника.

Найбільша ефективність застосування зенітних знарядь досягається при управлінні їх вогнем за допомогою радіолокаційних станцій і автоматичних приладів управління стрільбою (про//т міКкіредіа.огдлмікі/черо 9597 У5600 9585 5500 95809500 9588 9501 9582 9580 9500 95ВЕ 950 ов 9500 96ВЕ 9501 9580 9501 9583 9600 9584 5500 95688 9500 9085).

Недоліком відомого способу є те, що ураження літаючих цілей здійснюється поодинокими вражаючими тілами - снарядами. Ефективність реалізації способу залежить від швидкості вистрілювання снарядами і точності прицілювання. В умовах необхідності ураження об'єктів противника, скорострільність гармат є строго обмеженою, як правило, недостатньою і визначається їх технічними характеристиками. Реалізація високої точності прицілювання досить складна з причини того, що ціль переміщається на значній висоті і з великою швидкістю.

Задачею корисної моделі є удосконалення способу динамічного захисту від літаючих об'єктів противника за рахунок створення на широкому фронті загороджувальної смуги вражаючих тіл, які постачають обмежувачами швидкості вільного падіння, при необхідності забезпеченими пристроями з різним аеродинамічним опором для регламентованого розподілу зазначених вражаючих тіл в повітряному просторі, створеної загороджувальної смуги.

Поставлена задача вирішується за рахунок того, що спосіб динамічного захисту від літаючих об'єктів противника включає визначення просторового положення цілі і напрямки її руху, переміщення в повітрі тіла снаряда з можливістю його взаємодії або його елементів з літаючим об'єктом противника.

Згідно з корисною моделлю, як снаряд використано контейнер, всередині якого розміщують вражаючі тіла, кожне з яких пов'язано з обмежувачем швидкості вільного падіння у вигляді парашута або кулі, наповненої газом або вибуховою речовиною.

Контейнер розміщують в транспортуючому носієві у вигляді гарматного снаряда або ракети, або літака, або безпілотного літаючого апарата, після чого вказаний транспортуючий носій перемішують по повітрю попереду літаючого об'єкта противника у вигляді літака або ракети, або безпілотного літаючого апарата, вище траєкторії його руху.

Після досягнення заданого місця, перпендикулярно траєкторії руху літаючого об'єкта противника, за допомогою транспортуючого носія скидають в повітря контейнер. У контейнері розкривають порожнину і викидають в повітря вражаючі тіла, які розподіляють в повітрі залежно від швидкості переміщення транспортуючого носія і порядку викидання в повітря вражаючих тіл з контейнера.

Для підвищення ефективності ураження літаючих об'єктів противника за рахунок регламентованого розподілу в повітряному просторі вражаючих тіл, обмежувачі швидкості вільного падіння вражаючих тіл мають різний активний або пасивний аеродинамічний опір.

Для максимального часу розташування у повітрі вражаючих тіл їх забезпечують лопатями, виконаними з можливістю взаємодії з джерелом енергії, яка може поповнюватися дистанційно.

Технічний результат від реалізації корисної моделі полягає в тому, що: - забезпечується висока ймовірність ураження літаючих об'єктів на значному просторі по простяганню і висоті; - залежно від об'єктів, призначених для ураження можуть використовуватися різні конструкції вражаючих тіл; - спосіб дозволяє вразити кілька повітряних об'єктів, що знаходяться в зоні сформованої загороджувальної смуги; - спосіб характеризується низькою собівартістю і може бути реалізований при застосуванні

Зо широкого спектра пристроїв - носіїв у вигляді гарматних снарядів, літаків, безпілотних літальних апаратів і т. д.; - спосіб забезпечує можливість оперативного приведення засобів реалізації в бойову готовність; - спосіб має високий рівень скритності, що мінімізує ефективність зусиль противника з протидії або реалізації попереджувальних заходів; - спосіб реалізується за допомогою мобільних засобів, що забезпечує можливість його оперативного застосування в місцях безпосередньої загрози; - для реалізації способу практично відсутні обмеження параметрів загородження, яке формується і регламентується технічними характеристиками носіїв вражаючих тіл; для реалізації способу немає необхідності застосування спеціалізованого обладнання; - спосіб забезпечує можливість реалізації широкого спектра впливу на літаючі об'єкти противника залежно від їх конструкції і тактико-технічних характеристик.

Спосіб реалізується наступним чином.

Основною ідеєю способу є формування в повітряному просторі перешкоди у вигляді вражаючих тіл, які розташовані на значній відстані як по простяганню, так і по висоті. Реалізація способу забезпечується за рахунок механічного зіткнення літаючих об'єктів противника з вражаючим тілом, яке поступово опускається під дією сил гравітації. Як варіант, механічне зіткнення літаючих об'єктів з вражаючим тілом може бути посилено мікровибухами, що виникають при зіткненні зазначених об'єктів.

Для реалізації способу необхідно використання носія у вигляді гарматного снаряда і/або літака, і/або безпілотного літального апарата. Використання того чи іншого носія перш за все визначає конструкцію контейнера, в якому розташовують вражаючі тіла, його геометричні параметри і механізм для відкривання порожнини контейнера при досягненні носієм заданої висоти і просторового положення щодо літаючих об'єктів противника.

Дослідження показали, що переважно як вражаючі тіла доцільно використовувати литі або порожнисті металеві кулі.

При формуванні завіси необхідно максимально збільшити їх перебування в повітрі. Це досягається тим, що вражаючі тіла у вигляді куль, які з'єднують з мініаатюрними парашутами, купол яких, маючи високу парусність, що значною мірою знижує швидкість падіння вражаючих бо тіл. Крім того, крім парашутів можуть використовуватися кулі, що наповнені газом або вибуховою речовиною, яка може бути ініційована при контактному взаємодії кулі з літаючими об'єктами противника.

Істотним для формування максимально щільної завіси з розподілених в просторі вражаючих тіл є виконання парашутів з різним аеродинамічний опором. Це дозволяє за короткий проміжок часу розподілити вражаючі тіла по всій висоті сформованої завіси і максимально ефективно вразити передбачувані як поодинокі, так і множинні цілі.

Залежно від конструкції вражаючих тіл, у них можуть застосовуватися пристрої пасивної і активної змін аеродинамічного опору. Пристрої пасивного аеродинамічного опору застосовуються в вражаючих тілах в тому випадку, коли аеродинамічний опір не повинен змінюватися від моменту вивантаження з контейнера вражаючих тіл до їх приземлення.

Пристрої активної зміни аеродинамічного опору застосовуються в вражаючих тілах в тому випадку, коли аеродинамічний опір змінюється (і відповідно швидкість падіння) в процесі переміщення вражаючих тіл по повітрю до моменту приземлення.

Вражаючі тіла завантажуються в контейнер, який розташовують в транспортуючому носії. Як носій може бути використаний великокаліберний гарматний снаряд, ракета, літак або безпілотний літаючий апарат.

Після досягнення необхідної висоти контейнер з вражаючими тілами викидають в повітряний простір і відкривають його порожнину. При цьому вражаючі тіла розподіляються в повітряному просторі, утворюючи завісу, перпендикулярну траєкторії руху літаючих об'єктів противника.

Як об'єкт противника може бути літак, безпілотний літаючий апарат або ракета. Ці об'єкти є найбільш переважними завдяки високій швидкості переміщення і максимальної ймовірності руйнування при взаємодії як з поодинокими, так і декількома вражаючими тілами.

Оперативність реалізації способу забезпечується можливістю використання широкого спектра носіїв контейнерів з вражаючими тілами. У режимі очікування об'єкта противника контейнери з вражаючими тілами можуть бути розміщені в наземних комплексах, оснащених великокаліберними гарматами або в ракетних комплексах.

Крім того, зазначені контейнери можуть перебувати в повітрі завантаженими в літаки або безпілотні літаючі апарати, що знаходяться в бойовому патрулюванні в зоні ймовірної появи

Зо літаючих об'єктів противника.

Незалежно від способу переміщення в повітрі, кількість контейнерів і вражаючих тіл в них, визначається параметрами завіси по висоті і простяганню, яка забезпечує руйнування всього літаючого об'єкта противника або його конструктивних елементів.

Дослідження показали, що можливо затримати у повітрі на деякий час вражаючі тіла. Для цього вражаючі тіла оснащують лопатями, що мають електричний привід з живленням, яке може бути виконане з можливістю взаємодії з джерелом дистанційного поповнення енергії, наприклад, з використанням електромагнітного випромінювання.

Дослідження показали, що заявлений спосіб може бути ефективно використаний як один із засобів протиповітряної оборони, що забезпечує реалізацію за короткі терміни захисту живої сили і техніки від літаючих об'єктів противника на широкому фронті і на значній висоті її переміщення.

Claims (3)

ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ

1. Спосіб динамічного захисту від літаючих об'єктів противника, що включає визначення просторового положення цілі і напрямки її руху, переміщення в повітрі тіла снаряда з можливістю його взаємодії або його елементів з літаючими об'єктами противника, який відрізняється тим, що як снаряд використовують контейнер, всередині якого розміщують вражаючі тіла, кожне з яких пов'язане з обмежувачем швидкості вільного падіння у вигляді парашута або кулі, наповненого газом або вибуховою речовиною, при цьому зазначений контейнер розміщений в транспортуючому носієві у вигляді гарматного снаряда або ракети, або літака, або безпілотного літаючого апарата, після чого зазначений транспортуючий носій переміщують по повітрю попереду літаючих об'єктів противника у вигляді літака або ракети, або безпілотного літаючого апарата, вище траєкторії його руху, при цьому після досягнення заданого місця, перпендикулярно траєкторії руху літаючих об'єктів противника, за допомогою транспортуючого носія скидають в повітря контейнер, у якого розкривають порожнину і викидають в повітря вражаючі тіла, які розподіляють в повітрі залежно від швидкості переміщення транспортуючого носія і порядку викидання з контейнера.

2. Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що обмежувачі швидкості вільного падіння бо вражаючих тіл мають різний активний або пасивний аеродинамічний опір.

3. Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що вражаючі тіла забезпечені лопатями, виконаними з можливістю взаємодії з джерелом енергії, яка може поповнюватися дистанційно.