UA128586C2 - Пристрій для надання аерозолю - Google Patents

Abstract

Винахід стосується пристрою для надання аерозолю та системи надання аерозолю. Пристрій містить гніздо, виконане з можливістю розміщення матеріалу, що генерує аерозоль, при цьому гніздо містить струмоприймач, який виконаний з можливістю нагрівання шляхом проникнення змінюваного магнітного поля. Пристрій додатково містить ізоляційний елемент, що проходить навколо струмоприймача, при цьому ізоляційний елемент розташований на відстані від гнізда для забезпечення повітряного зазору навколо струмоприймача. Пристрій додатково містить індукційну котушку, що проходить навколо ізоляційного елемента таким чином, що ізоляційний елемент розташований між індукційною котушкою та струмоприймачем, при цьому індукційна котушка виконана з можливістю генерування змінюваного магнітного поля. WO 2020/182750 PCT/EP2020/056242

Description

Галузь техніки

Даний винахід стосується пристрою для надання аерозолю та системи надання аерозолю, що містить пристрій для надання аерозолю та виріб, що містить матеріал, що генерує аерозоль.

Передумови винаходу

У курильних виробах, таких як сигарети, сигари тощо, під час використання спалюється тютюн з утворенням тютюнового диму. Були зроблені спроби надати альтернативи цим виробам, які спалюють тютюн, шляхом створення продуктів, які вивільняють сполуки без спалювання. Прикладами таких продуктів є нагрівальні пристрої, які вивільняють сполуки шляхом нагрівання, а не спалювання матеріалу. Матеріал може являти собою, наприклад, тютюн або інші нетютюнові продукти, які можуть містити нікотин або можуть не містити його.

Сутність винаходу

Згідно з першим аспектом даного винаходу наданий пристрій для надання аерозолю, який містить: гніздо, виконане з можливістю розміщення матеріалу, що генерує аерозоль, при цьому гніздо містить струмоприймач, який виконаний з можливістю нагрівання шляхом проникнення змінюваного магнітного поля; ізоляційний елемент, що проходить навколо струмоприймача, при цьому ізоляційний елемент розташований на відстані від гнізда для забезпечення повітряного зазору навколо струмоприймача; і індукційну котушку, що проходить навколо ізоляційного елемента таким чином, що ізоляційний елемент розташований між індукційною котушкою та струмоприймачем, при цьому індукційна котушка виконана з можливістю генерування змінюваного магнітного поля.

Згідно з другим аспектом даного винаходу надана система надання аерозолю, що містить: пристрій для надання аерозолю згідно з першим аспектом; і виріб, що містить матеріал, що генерує аерозоль, при цьому виріб має такі розміри, щоб щонайменше частково бути розміщеним у гнізді.

Згідно з третім аспектом даного винаходу наданий пристрій для надання аерозолю, що містить: струмоприймач, виконаний з можливістю розміщення матеріалу, що генерує аерозоль, при цьому струмоприймач виконаний з можливістю нагрівання шляхом проникнення змінюваного магнітного поля; ізоляційний елемент, що проходить навколо струмоприймача, при цьому ізоляційний елемент розташований на відстані від струмоприймача; індукційну котушку, що проходить навколо ізоляційного елемента таким чином, що ізоляційний елемент розташований між індукційною котушкою та струмоприймачем, при цьому індукційна котушка виконана з можливістю генерування змінюваного магнітного поля; і зовнішній кожух, що утворює щонайменше частину зовнішньої поверхні пристрою для надання аерозолю, при цьому внутрішня поверхня зовнішнього кожуха розташована на відстані від приблизно 4 мм до приблизно 10 мм від зовнішньої поверхні струмоприймача.

Згідно з четвертим аспектом даного винаходу наданий пристрій для надання аерозолю, що містить: гніздо, виконане з можливістю розміщення матеріалу, що генерує аерозоль, при цьому гніздо містить струмоприймач, який виконаний з можливістю нагрівання шляхом проникнення змінюваного магнітного поля; ізоляційний елемент, що проходить навколо струмоприймача, при цьому ізоляційний елемент розташований на відстані від гнізда; індукційну котушку, що проходить навколо ізоляційного елемента таким чином, що ізоляційний елемент розташований між індукційною котушкою та струмоприймачем, при цьому індукційна котушка виконана з можливістю генерування змінюваного магнітного поля; і зовнішній кожух, що утворює зовнішню поверхню пристрою для надання аерозолю, при цьому внутрішня поверхня зовнішнього кожуха розташована на відстані від приблизно 0,2 мм до приблизно 1 мм від зовнішньої поверхні індукційної котушки.

Згідно з п'ятим аспектом даного винаходу, надана система надання аерозолю, що містить: пристрій для надання аерозолю згідно з третім або четвертим аспектом; і виріб, що містить матеріал, що генерує аерозоль, при цьому виріб має такі розміри, щоб щонайменше частково бути розміщеним під час використання всередині струмоприймача пристрою для надання аерозолю.

Згідно з шостим аспектом даного винаходу, надана система надання аерозолю, що містить: пристрій для надання аерозолю згідно з третім або четвертим аспектом; і виріб, що містить матеріал, що генерує аерозоль, при цьому виріб має такі розміри, щоб під час використання контактувати із струмоприймачем пристрою для надання аерозолю.

Подальші ознаки та переваги даного винаходу стануть очевидними з наступного опису переважних варіантів здійснення винаходу, наведених лише як приклад, який зроблено з посиланням на супровідні графічні матеріали.

Стислий опис графічних матеріалів

На фіг. 1 показаний вид спереду прикладу пристрою для надання аерозолю; на фіг. 2 показаний вид спереду пристрою для надання аерозолю, зображеного на фіг. 1, зі знятим зовнішнім кожухом; на фіг. З показаний вид у перерізі пристрою для надання аерозолю, зображеного на фіг. 1; на фіг. 4 показаний вид у розібраному стані пристрою для надання аерозолю, зображеного на фіг. 2; на фіг. 5А показаний вид у перерізі нагрівального вузла всередині пристрою для надання аерозолю; на фіг. 5В показаний збільшений вид частини нагрівального вузла, зображеного на фіг. 5А; на фіг. б показано схематичне зображення конфігурації струмоприймача, індукційної котушки та ізоляційного елемента; і на фіг. 7 показаний вид у перспективі струмоприймача, оточеного ізоляційним елементом.

Докладний опис

В контексті цього документу термін "матеріал, що генерує аерозоль" включає матеріали, які забезпечують леткі компоненти при нагріванні, як правило, у формі аерозолю. Матеріал, що генерує аерозоль, включає будь-який тютюновмісний матеріал і може, наприклад, включати одне або більше з тютюну, похідних тютюну, розширеного тютюну, відновленого тютюну або замінників тютюну. Матеріал, що генерує аерозоль, також може включати інші нетютюнові продукти, які, залежно від продукту, можуть містити або не містити нікотин. Матеріал, що генерує аерозоль, може бути, наприклад, у формі твердої речовини, рідини, гелю, воску тощо.

Матеріал, що генерує аерозоль, може бути, наприклад, комбінацією або сумішшю матеріалів.

Матеріал, що генерує аерозоль, також може бути відомий як "курильний матеріал".

Відомо, що пристрій нагріває матеріал, що генерує аерозоль, для випаровування щонайменше одного компонента матеріалу, що генерує аерозоль, зазвичай для утворення аерозолю, який можна вдихати, без спалення або згоряння матеріалу, що генерує аерозоль.

Такий пристрій іноді описують як "пристрій, генерує аерозоль", "пристрій для надання аерозолю", "пристрій, що нагріває, але не спалює", "пристрій для нагрівання тютюнового виробу" або "пристрій для нагрівання тютюну" тощо. Аналогічно, існують також так звані пристрої для електронних сигарет, які зазвичай випаровують матеріал, що генерує аерозоль, у формі рідини, яка може містити або не містити нікотин. Матеріал, що генерує аерозоль, може мати форму або бути частиною стрижня, картриджа чи касети тощо, які можна вставити в пристрій. Нагрівач для нагрівання та випаровування матеріалу, що генерує аерозоль, може бути передбачений як "постійна" частина пристрою.

У пристрої для надання аерозолю може розміщуватися для нагрівання виріб, що містить матеріал, що генерує аерозоль. "Виріб" у цьому контексті являє собою компонент, який включає або містить під час використання матеріал, що генерує аерозоль, який нагрівається для випаровування матеріалу, що генерує аерозоль, та необов'язково інші використовувані компоненти під час використання. Користувач може вставити виріб у пристрій для надання аерозолю до його нагрівання для отримання аерозолю, який користувач згодом вдихає. Виріб може мати, наприклад, попередньо визначений або конкретний розмір, який виконаний з можливістю розміщення всередині нагрівальної камери пристрою, який має розміри для розміщення виробу.

Перший аспект даного винаходу визначає конкретну конфігурацію струмоприймача, ізоляційного елемента та однієї або більше індукційних котушок. Як буде розглянуто більш детально в цьому документі, струмоприймач являє собою електропровідний об'єкт, який виконаний з можливістю нагрівання шляхом проникнення змінюваного магнітного поля.

Індукційна котушка генерує змінне магнітне поле, яке викликає нагрівання струмоприймача.

Виріб, що містить матеріал, що генерує аерозоль, може бути розміщений всередині гнізда.

Після нагрівання струмоприймач передає тепло матеріалу, що генерує аерозоль, який вивільняє аерозоль. В одному прикладі струмоприймач утворює гніздо, і у струмоприймачі розміщується матеріал, що генерує аерозоль.

У даній конфігурації струмоприймач оточений ізоляційним елементом, який може бути розташований, наприклад, коаксіально із струмоприймачем. Ізоляційний елемент розташований 60 на відстані від зовнішньої поверхні гнізда або струмоприймача для забезпечення повітряного зазору. Навколо ізоляційного елемента проходить індукційна котушка. Це означає, що ізоляційний елемент розташований між індукційною котушкою та струмоприймачем, і повітряний зазор розташований між ізоляційним елементом та струмоприймачем. У деяких конфігураціях індукційна котушка може контактувати з ізоляційним елементом. Проте в інших прикладах між ізоляційним елементом і індукційною котушкою може бути передбачений додатковий повітряний зазор.

Вищеописана конфігурація забезпечує пристрій покращеною ізоляцією. Конкретний порядок повітряного зазору та ізоляційного елемента забезпечує покращену ізоляцію від нагрітого струмоприймача. Повітряний зазор допомагає ізолювати ізоляційний елемент від тепла, разом повітряний зазор та ізоляційний елемент допомагають ізолювати інші компоненти пристрою від тепла. Наприклад, повітряний зазор та ізоляційний елемент зменшують будь-яке нагрівання струмоприймачем індукційної котушки, електронних схем та/або батареї.

Як згадувалося вище, ізоляційний елемент розташований на відстані від гнізда/струмоприймача для забезпечення повітряного зазору. Наприклад, внутрішня поверхня ізоляційного елемента віддалена від зовнішньої поверхні струмоприймача. Це означає, що повітряний зазор оточує зовнішню поверхню струмоприймача, і струмоприймач не контактує з ізоляційним елементом у цій ділянці. Будь-який контакт може створити тепловий міст, по якому може протікати тепло. У деяких прикладах кінці струмоприймача можуть бути безпосередньо або опосередковано з'єднані з ізоляційним елементом. Цей контакт може бути достатньо віддаленим від основної зони нагрівання струмоприймача, щоб не допустити надмірного зниження ізоляційних властивостей, які забезпечуються повітряним зазором та ізоляційним елементом. Альтернативно або додатково цей контакт також може бути на порівняно невеликій площі, так що будь-яка передача тепла ізоляційному елементу шляхом провідності від струмоприймача є невеликою.

У певній конфігурації струмоприймач є подовженим і визначає вісь, таку як поздовжня вісь.

Ізоляційний елемент проходить навколо струмоприймача та осі в азимутальному напрямку.

Таким чином, ізоляційний елемент розташований радіально назовні від струмоприймача, наприклад, ізоляційний елемент може бути коаксіальним із струмоприймачем. Цей радіальний напрямок визначається як перпендикулярний до осі струмоприймача. Аналогічно, індукційна котушка проходить навколо ізоляційного елемента і розташована радіально назовні як від струмоприймача, так і від ізоляційного елемента, при цьому індукційна котушка може бути коаксіальною з ізоляційним елементом і струмоприймачем.

Струмоприймач може бути порожнистим і/або по суті трубчастим, що дозволяє розміщувати матеріал, що генерує аерозоль, всередині струмоприймача таким чином, щоб струмоприймач оточував матеріал, що генерує аерозоль. Ізоляційний елемент може бути порожнистим і/або по суті трубчастим, так що струмоприймач може бути розміщений всередині ізоляційного елемента.

Індукційна котушка може бути по суті спіральною. Наприклад, індукційна котушка може бути утворена з дроту, такого як літцендрат, який намотаний спірально навколо ізоляційного елемента.

Індукційна котушка може бути розташована на відстані від приблизно З мм до приблизно 4 мм від зовнішньої поверхні струмоприймача. Відповідно, внутрішня поверхня індукційної котушки та зовнішня поверхня струмоприймача можуть бути рознесені на цю відстань. Відстань може бути радіальною відстанню. Було виявлено, що відстані в цьому діапазоні являють собою хороший баланс між струмоприймачем, близьким в радіальному напрямку до індукційної котушки для забезпечення ефективного нагрівання струмоприймача та віддаленим в радіальному напрямку для поліпшення ізоляції індукційної котушки та ізоляційного елемента.

В іншому прикладі індукційна котушка може бути розташована на відстані більше ніж приблизно 2,5 мм від зовнішньої поверхні струмоприймача.

В іншому прикладі індукційна котушка може бути розташована на відстані від приблизно З мм до приблизно 3,5 мм від зовнішньої поверхні струмоприймача. У ще одному прикладі індукційна котушка може бути розташована на відстані від приблизно З мм до приблизно 3,25 мм, наприклад переважно на відстані приблизно 3,25 мм від зовнішньої поверхні струмоприймача. В іншому прикладі індукційна котушка може бути розташована на відстані більше ніж приблизно 3,2 мм від зовнішньої поверхні струмоприймача. В іншому прикладі індукційна котушка може бути розташована на відстані менше ніж приблизно 3,5 мм або менше ніж приблизно 3,3 мм від зовнішньої поверхні струмоприймача. Було виявлено, що ці відстані забезпечують баланс між струмоприймачем, близьким в радіальному напрямку до індукційної котушки, для забезпечення ефективного нагрівання, та віддаленим в радіальному напрямку для 60 поліпшення ізоляції індукційної котушки та ізоляційного елемента.

В альтернативному прикладі індукційна котушка може бути розташована на відстані від приблизно 2 мм до приблизно 10 мм від зовнішньої поверхні струмоприймача.

Посилання на "зовнішню поверхню" об'єкта означає поверхню, розташовану максимально віддалено від осі струмоприймача у напрямку, перпендикулярному до осі. Аналогічно, посилання на "внутрішню поверхню" об'єкта означає поверхню, розташовану найближче до осі струмоприймача у напрямку, перпендикулярному до осі.

Ізоляційний елемент може мати товщину від приблизно 0,25 мм до приблизно 1 мм.

Наприклад, ізоляційний елемент може мати товщину менше ніж приблизно 0,7 мм або менше ніж приблизно 0,6 мм, або може мати товщину від приблизно 0,25 мм до приблизно 0,75 мм, або переважно мати товщину від приблизно 0,4 мм до приблизно 0,6 мм, наприклад приблизно 0,5 мм. Було виявлено, що ці товщини являють собою хороший баланс між зменшенням нагрівання ізоляційного елемента та індукційної котушки (шляхом зменшення ізоляційного елемента для збільшення розміру повітряного зазору) та збільшенням міцності ізоляційного елемента (шляхом збільшення його товщини).

Струмоприймач може мати товщину від приблизно 0,025 мм до приблизно 0,5 мм, від приблизно 0,025 мм до приблизно 0,25 мм, від приблизно 0,03 мм до приблизно 0,1 мм, або від приблизно 0,04 мм до приблизно 0,06 мм. Наприклад, струмоприймач може мати товщину більше ніж приблизно 0,025 мм, або більше ніж приблизно 0,03 мм, або більше ніж приблизно 0,04 мм, або менше ніж приблизно 0,5 мм, або менше ніж приблизно 0,25 мм, або менше ніж приблизно 0,1 мм, або менше ніж приблизно 0,06 мм. Було виявлено, що ці товщини забезпечують хороший баланс між швидким нагріванням струмоприймача (оскільки він стає тоншим) та забезпеченням міцності струмоприймача (оскільки він стає більш товстим).

У прикладі струмоприймач має товщину приблизно 0,05 мм. Це забезпечує баланс між швидким та ефективним нагріванням та міцністю. Такий струмоприймач можна легше виготовити та зібрати як частину пристрою для надання аерозолю, ніж інші струмоприймачі з меншими розмірами.

Посилання на "товщину" об'єкта означає середню відстань між внутрішньою поверхнею об'єкта та зовнішньою поверхнею об'єкта Товщина може бути виміряна у напрямку, перпендикулярному до осі струмоприймача.

У певній конфігурації пристрою для надання аерозолю індукційна котушка розташована на відстані від приблизно З мм до приблизно 4 мм від зовнішньої поверхні струмоприймача, ізоляційний елемент має товщину від приблизно 0,25 мм до приблизно 1 мм, і струмоприймач має товщину від приблизно 0,025 мм до приблизно 0,5 мм. Такий пристрій для надання аерозолю забезпечує швидкий нагрів струмоприймача та ефективні ізоляційні властивості.

В іншій певній конфігурації індукційна котушка може бути розташована на відстані від приблизно З мм до приблизно 3,5 мм від зовнішньої поверхні струмоприймача, ізоляційний елемент має товщину від приблизно 0,25 мм до приблизно 0,75 мм, і струмоприймач має товщину від приблизно 0,04 мм до приблизно 0,06 мм. Такий пристрій для надання аерозолю забезпечує покращене нагрівання струмоприймача та поліпшені ізоляційні властивості.

В ще одній певній конфігурації індукційна котушка розташована на відстані приблизно 3,25 мм від зовнішньої поверхні струмоприймача, ізоляційний елемент має товщину приблизно 0,5 мм, та струмоприймач має товщину приблизно 0,05 мм. Такий пристрій для надання аерозолю забезпечує ефективне нагрівання струмоприймача та хороші ізоляційні властивості.

Індукційна котушка, струмоприймач та ізоляційний елемент можуть бути коаксіальними.

Така конфігурація забезпечує ефективне нагрівання струмоприймача та забезпечує ефективну ізоляцію, що надається повітряним зазором та ізоляційним елементом.

Внутрішня поверхня індукційної котушки може контактувати з зовнішньою поверхнею ізоляційного елемента. Таким чином, ізоляційний елемент може підтримувати індукційну котушку без необхідності використання інших компонентів. Проте в інших прикладах може існувати ще один повітряний зазор між внутрішньою поверхнею індукційної котушки та зовнішньою поверхнею ізоляційного елемента. Відстань між внутрішньою поверхнею індукційної котушки та зовнішньою поверхнею ізоляційного елемента може становити менше ніж приблизно 0,1 мм, наприклад, вона може становити приблизно 0,05 мм.

Як згадувалося, у другому аспекті даного винаходу надана система надання аерозолю, що містить пристрій для надання аерозолю, як описано вище, і виріб, що містить матеріал, що генерує аерозоль. Виріб може мати такі розміри, щоб він міг бути розміщений всередині струмоприймача пристрою для надання аерозолю таким чином, щоб зовнішня поверхня виробу контактувала з внутрішньою поверхнею струмоприймача. Відповідно, розмір виробу може бути таким, щоб він упирався у внутрішню поверхню струмоприймача.

Третій аспект даного винаходу визначає конкретну конфігурацію струмоприймача, ізоляційного елемента, однієї або більше індукційних котушок та зовнішнього кожуха. У третьому аспекті пристрій містить зовнішній кожух, який утворює щонайменше частину зовнішньої поверхні пристрою. Внутрішня поверхня зовнішнього кожуха розташована на відстані від приблизно 4 мм до приблизно 10 мм від зовнішньої поверхні струмоприймача.

Ця відстань являє собою відстань між зовнішньою поверхнею струмоприймача та внутрішньою поверхнею зовнішнього кожуха в найближчій своїй точці. Отже, відстань може бути мінімальною відстанню між зовнішньою поверхнею струмоприймача та внутрішньою поверхнею зовнішнього кожуха. В одному прикладі відстань може бути виміряна між струмоприймачем і бічною поверхнею пристрою.

Було виявлено, що коли зовнішній кожух розташований на цій відстані від струмоприймача, зовнішній кожух достатньо ізольований від нагрітого струмоприймача, щоб уникнути дискомфорту чи травмування користувача, при цьому зменшуючи розмір і вагу пристрою. Таким чином, відстані в цьому діапазоні являє собою хороший баланс між ізоляційними властивостями та розмірами пристрою.

Зовнішній кожух може також називатися зовнішнім корпусом. Зовнішній корпус може повністю оточувати пристрій або може частково проходити навколо пристрою.

В одному прикладі внутрішня поверхня зовнішнього кожуха розташована на відстані від приблизно 4 мм до приблизно Є мм від зовнішньої поверхні струмоприймача. В іншому прикладі внутрішня поверхня зовнішнього кожуха розташована на відстані від приблизно 5 мм до приблизно б мм від зовнішньої поверхні струмоприймача. Переважно внутрішня поверхня зовнішнього кожуха розташована на відстані від приблизно 5 мм до приблизно 5,5 мм, наприклад від приблизно 5,3 мм до приблизно 5,4 мм від зовнішньої поверхні струмоприймача.

Відстань у цьому діапазоні відстаней забезпечує кращу ізоляцію, при цьому також забезпечуючи, щоб пристрій залишався невеликим і легсим. У конкретному прикладі відстань становить 5,3 мм.

У деяких прикладах під час використання індукційна котушка виконана з можливістю нагрівання струмоприймача до температури від приблизно 200 Сб до приблизно 300 9С, наприклад від приблизно 240 С до 300 "С або від приблизно 250 "С до приблизно 280 20. Коли зовнішній кожух віддалений від струмоприймача щонайменше на цю відстань, температура зовнішнього кожуха залишається на безпечному рівні, наприклад менше ніж приблизно 60 9С, менше ніж приблизно 50 "С, або менше ніж приблизно 48 "С, або менше ніж приблизно 43 2.

В альтернативній конфігурації внутрішня поверхня зовнішнього кожуха може бути розташована на відстані від приблизно 2 мм до приблизно 10 мм від зовнішньої поверхні струмоприймача.

У деяких прикладах між індукційною котушкою та зовнішньою кришкою утворений повітряний зазор. Повітряний зазор забезпечує ізоляцію.

Ізоляційний елемент може мати товщину від приблизно 0,25 мм до приблизно 1 мм, як описано вище. Ізоляційний елемент (і будь-який повітряний зазор між струмоприймачем та ізоляційним елементом) допомагає ізолювати зовнішній кожух від нагрітого струмоприймача.

Ізоляційний елемент може бути виготовлений з будь-якого ізоляційного матеріалу, такого як, наприклад, пластик. У конкретному прикладі ізоляційний елемент виготовлений з поліеєтеретеркетону (РЕЕК). РЕЕК має хороші ізоляційні властивості і добре підходить для використання в пристроях для надання аерозолю.

В іншому прикладі ізоляційний елемент може містити слюду або слюдосклокераміку. Ці матеріали мають хороші теплоізоляційні властивості.

Ізоляційний елемент може мати теплопровідність менше ніж приблизно 0,5 Вт/м-К або менше ніж приблизно 0,4 Вт/м-К. Наприклад, теплопровідність може становити приблизно 0,3

Вт/м-К. РЕЕК має теплопровідність приблизно 0,32 Вт/м'К.

Ізоляційний елемент може мати температуру плавлення більше ніж приблизно 320 2б, наприклад більше ніж приблизно 300 9б або більше ніж приблизно 340 б. РЕЕК має температуру плавлення 343 90. Ізоляційні елементи з такими температурами плавлення забезпечують, що ізоляційний елемент залишається жорстким/твердим під час нагрівання струмоприймача.

Внутрішня поверхня зовнішнього кожуха може бути розташована на відстані від приблизно 2 мм до приблизно З мм від зовнішньої поверхні ізоляційного елемента. Було виявлено, що просторове рознесення такого розміру забезпечує достатню ізоляцію для забезпечення того, щоб зовнішній кожух не нагрівався занадто. Повітря може знаходитися між зовнішньою поверхнею ізоляційного елемента і зовнішнім кожухом.

Більш конкретно, внутрішня поверхня зовнішнього кожуха може бути розташована на відстані від приблизно 2 мм до приблизно 2,5 мм, наприклад приблизно 2,3 мм від зовнішньої поверхні ізоляційного елемента. Такі розміри забезпечують хороший баланс між ізоляцією, при цьому зменшуючи розміри пристрою.

Внутрішня поверхня зовнішнього кожуха може бути розташована на відстані від приблизно 0,2 мм до приблизно 1 мм від зовнішньої поверхні індукційної котушки. У деяких прикладах сама індукційна котушка може нагріватися, оскільки вона використовується для індукції магнітного поля, наприклад від резистивного нагрівання через струм, що проходить через неї, щоб індукувати магнітне поле. Забезпечення відстані між індукційною котушкою та зовнішнім кожухом забезпечує ізоляцію нагрітої індукційної котушки від зовнішнього кожуха. У деяких прикладах між внутрішньою поверхнею зовнішнього кожуха та індукційною котушкою розташоване феритове екранування. Феритове екранування додатково допомагає ізолювати внутрішню поверхню зовнішнього кожуха. Було виявлено, що, коли феритове екранування контактує з і щонайменше частково оточує одну або більше індукційних котушок, температура поверхні зовнішнього кожуха може бути знижена на приблизно З "С.

В одному прикладі індукційна котушка містить літцендрат, і літцендрат має переріз круглої форми. У такому прикладі внутрішня поверхня зовнішнього кожуха розташована на відстані від приблизно 0,2 мм до приблизно 0,5 мм або від приблизно 0,2 мм до приблизно 0,3 мм, наприклад приблизно 0,25 мм від зовнішньої поверхні індукційної котушки.

В одному прикладі індукційна котушка містить літцендрат, і літцендрат має переріз прямокутної форми. У такому прикладі внутрішня поверхня зовнішнього кожуха розташована на відстані від приблизно 0,5 мм до приблизно 1 мм або від приблизно 0,8 мм до приблизно 1 мм, наприклад приблизно 0,9 мм від зовнішньої поверхні індукційної котушки. Дріт з круглим перерізом може бути розміщений ближче до зовнішнього кожуха, ніж дріт з прямокутним перерізом, оскільки дріт з круглим перерізом має меншу площу поверхні, відкриту до зовнішнього кожуха.

Як згадувалося вище, внутрішня поверхня індукційної котушки може бути розташована на відстані від приблизно З мм до приблизно 4 мм від зовнішньої поверхні струмоприймача.

Зовнішній кожух може містити алюміній. Алюміній має хороші властивості розсіювання

Зо тепла.

Зовнішній кожух може мати теплопровідність від приблизно 200 Вт/м-К до приблизно 220

Вт/м-К. Наприклад, алюміній має теплопровідність приблизно 209 Вт/м-К. Таким чином, зовнішній кожух може мати порівняно високу теплопровідність, щоб забезпечити те, що тепло розсіюється по всьому зовнішньому кожуху, де, у свою чергу, уходить в атмосферу, тим самим охолоджуючи пристрій.

Зовнішній кожух може мати товщину від приблизно 0,75 мм до приблизно 2 мм. Тому зовнішній кожух може також виконувати роль ізоляційного бар'єру. Ця товщина забезпечує хороший баланс між забезпеченням хорошої ізоляції та зменшенням розміру та ваги пристрою.

Переважно зовнішній кожух має товщину від приблизно 1 мм до приблизно 1,75 мм, наприклад від приблизно 1,25 мм до 1,75 мм. Ще більш переважно зовнішній кожух має товщину від приблизно 1,4 мм до приблизно 1,6 мм, наприклад приблизно 1,5 мм. Встановлено, що ця товщина зменшує температуру зовнішньої поверхні зовнішнього кожуха.

В альтернативному прикладі товщина становить від приблизно 0,75 мм до приблизно 1,25 мм, наприклад приблизно 1 мм.

В будь-якому із зазначених вище аспектів пристрій для надання аерозолю може додатково або альтернативно містити щонайменше один ізоляційний шар, розташований у пристрої.

Ізоляційний шар додатково ізолює зовнішній кожух від струмоприймача. Пристрій містить щонайменше струмоприймач і щонайменше одну індукційну котушку.

Ізоляційний шар може бути розташований у будь-якому або у всіх з наведених нижче місць: () між струмоприймачем та ізоляційним елементом, (її) між ізоляційним елементом та індукційними котушками, (ії) між індукційними котушками та зовнішнім кожухом. У пункті (ії) ізоляційний елемент може мати менший зовнішній діаметр для розміщення ізоляційного шару.

Додатково або альтернативно індукційні котушки можуть мати більший внутрішній діаметр для розміщення ізоляційного шару. Ізоляційний шар може містити кілька шарів матеріалів.

Ізоляційний шар може бути забезпечений будь-яким із наведених нижче матеріалів: (і) повітрям (яке має теплопровідність приблизно 0,02 Вт/м'К), (її) АеголегоФ (який має теплопровідність від приблизно 0,03 Вт/м-К до приблизно 0,04 Вт/м: К), (іїї) поліетеретеркетоном (РЕЕК) (який може мати теплопровідність приблизно 0,25 Вт/м-К у деяких прикладах), (ім) керамічною тканиною (яка має питому теплоємність приблизно 1,13 кДж/кгК), (м) термічною 60 шпаклівкою.

Переважно пристрій являє собою нагрівальний пристрій для тютюну, також відомий як пристрій, що нагріває, але не спалює.

На фіг. 1 показаний приклад пристрою 100 для надання аерозолю для генерування аерозолю з речовини/матеріалу, що генерує аерозоль. Загалом, пристрій 100 може бути використаний для нагрівання змінного виробу 110, що містить речовину, що генерує аерозоль, для створення аерозолю чи іншої вдихуваної речовини, яку вдихає користувач пристрою 100.

Пристрій 100 містить корпус 102 (у формі зовнішнього кожуху), який оточує та містить різні компоненти пристрою 100. Пристрій 100 має отвір 104 на одному кінці, через який виріб 110 може бути вставлений для нагрівання нагрівальним вузлом. Під час використання виріб 110 може бути повністю або частково вставлений в нагрівальний вузол, де він може нагріватися одним або більше компонентами вузла нагрівача.

Пристрій 100 згідно з цим прикладом містить перший кінцевий елемент 106, який містить кришку 108, яка виконана з можливістю переміщення відносно першого кінцевого елемента 106, щоб закривати отвір 104, коли на місці немає виробу 110. На фіг. 1 кришка 108 показана у відкритій конфігурації проте кришка 108 може переміститися у закриту конфігурацію.

Наприклад, користувач може змусити кришку 108 ковзати у напрямку стрілки "А".

Пристрій 100 може також містити керований користувачем елемент 112 керування, такий як кнопка або перемикач, який керує пристроєм 100 при натисканні. Наприклад, користувач може ввімкнути пристрій 100, керуючи перемикачем 112.

Пристрій 100 також може містити електричний компонент, такий як роз'єм/порт 114, який може приймати кабель для зарядки батареї пристрою 100. Наприклад, роз'єм 114 може бути зарядним портом, таким як зарядний О5В-порт. У деяких прикладах роз'єм 114 може використовуватися додатково або альтернативно для передачі даних між пристроєм 100 і іншим пристроєм, таким як обчислювальний пристрій.

На фіг. 2 зображений пристрій 100, показаний на фіг. 1, зі знятим зовнішнім кожухом 102 і без наявного виробу 110. Пристрій 100 визначає поздовжню вісь 134.

Як показано на фіг. 2, перший кінцевий елемент 106 розташований на одному кінці пристрою 100, а другий кінцевий елемент 116 розташований на протилежному кінці пристрою 100. Перший і другий кінцеві елементи 106, 116 разом щонайменше частково визначають торцеві поверхні пристрою 100. Наприклад, нижня поверхня другого кінцевого елемента 116 щонайменше частково визначає нижню поверхню пристрою 100. Краї зовнішнього кожуха 102 також можуть визначати частину торцевих поверхонь. У цьому прикладі кришка 108 також визначає частину верхньої поверхні пристрою 100.

Кінець пристрою, найближчий до отвору 104, може бути відомий як ближній кінець (або мундштуковий кінець) пристрою 100, тому що під час використання він знаходиться найближче до рота користувача. Під час використання користувач вставляє в отвір 104 виріб 110, керує елементом 112 керування користувача, щоб розпочати нагрівання матеріалу, що генерує аерозоль, і втягує аерозоль, що генерується в пристрої. Це змушує аерозоль текти через пристрій 100 по шляху потоку в напрямку ближнього кінця пристрою 100.

Інший кінець пристрою, найбільш віддалений від отвору 104, може бути відомий як дальній кінець пристрою 100, оскільки під час використання він є найдальшим кінцем від рота користувача. Коли користувач втягує аерозоль, що генерується в пристрої, аерозоль витікає з дальнього кінця пристрою 100.

Пристрій 100 додатково містить джерело 118 живлення. Джерелом 118 живлення може бути, наприклад, батарея, така як перезаряджувана батарея або неперезаряджувана батарея.

Приклади відповідних батарей включають, наприклад, літієву батарею (таку як літій-іонна батарея), нікелеву батарею (таку як нікель-кадмієва батарея) та лужну батарею. Акумулятор електрично підключений до нагрівального вузла для подачі живлення, коли це необхідно, під керуванням контролера (не показаний) для нагрівання матеріалу, що генерує аерозоль. У цьому прикладі батарея з'єднана з центральною опорою 120, яка утримує батарею 118 на місці.

Пристрій додатково містить щонайменше один електронний модуль 122. Електронний модуль 122 може містити, наприклад, друковану плату (РСВ). Друкована плата 122 може підтримувати щонайменше один контролер, такий як процесор, і запам'ятовувальний пристрій.

Друкована плата 122 також може містити одну або більше електричних доріжок для електричного з'єднання різних електронних компонентів пристрою 100. Наприклад, контакти акумулятора можуть бути електрично з'єднані з друкованою платою 122, щоб потужність могла бути розподілена по всьому пристрою 100. Роз'єм 114 також може бути електрично підключений до батареї через електричні доріжки.

У прикладі пристрою 100 нагрівальний вузол являє собою індукційний нагрівальний вузол і 60 містить різні компоненти для нагрівання матеріалу, що генерує аерозоль, виробу 110 за допомогою індукційного нагрівання. Індукційне нагрівання являє собою процес нагрівання електропровідного об'єкта (такого як струмоприймач) за допомогою електромагнітної індукції.

Індукційний нагрівальний вузол може містити індукційний елемент, наприклад одну або більше індукційних котушок, і пристрій для пропускання змінюваного електричного струму, такого як змінний електричний струм, через індукційний елемент. Змінюваний електричний струм в індукційному елементі створює змінюване магнітне поле. Змінюване магнітне поле проникає у струмоприймач, належним чином розміщений відносно індукційного елемента, і генерує вихрові струми всередині струмоприймача. Струмоприймач має електричний опір до вихрових струмів, і отже потік вихрових струмів, долаючи цій опір, призводить до нагрівання струмоприймача джоулевим теплом. У випадках, коли струмоприймач містить феромагнітний матеріал, такий як залізо, нікель або кобальт, тепло також може генеруватися за допомогою втрат на магнітний гістерезис у струмоприймачі, тобто за допомогою зміни орієнтації магнітних диполів в магнітному матеріалі в результаті їх вирівнювання по лініях змінюваного магнітного поля. Під час індукційного нагрівання порівняно, наприклад, з нагріванням за допомогою теплопровідності, тепло генерується всередині струмоприймача, забезпечуючи швидке нагрівання. Крім того, наявність будь-якого фізичного контакту між індукційним нагрівачем та струмоприймачем є необов'язковою, що забезпечує більшу свободу під час конструювання та застосування.

Індукційний нагрівальний вузол ілюстративного пристрою 100 містить струмоприймальний пристрій 132 (який називається в цьому документі "струмоприймач"), першу індукційну котушку 124 і другу котушку 126. Перша та друга індукційні котушки 124, 126 виготовлені з електропровідного матеріалу. У цьому прикладі перша та друга індукційні котушки 124, 126 виготовлені з літцендрату / літцендратного кабелю, який намотаний спірально для надання спіральних індукційних котушок 124, 126. Літцендрат містить декілька окремих дротів, які окремо ізольовані і скручені разом, утворюючи єдиний дріт. Літцендрат призначений для зменшення втрат від скін-ефекту в провіднику. У прикладі пристрою 100 перша і друга індукційні котушки 124, 126 виготовлені з мідного літцендрату, який має прямокутний переріз. В інших прикладах літцендрат може мати перерізи іншої форми, наприклад круглий.

Перша індукційна котушка 124 виконана з можливістю генерування першого змінюваного магнітного поля для нагрівання першої секції струмоприймача 132, а друга індукційна котушка 126 виконана з можливістю генерування другого змінюваного магнітного поля для нагрівання другої секції струмоприймача 132. У цьому прикладі перша індукційна котушка 124 є суміжною до другої індукційної котушки 126 у напрямку вздовж поздовжньої осі 134 пристрою 100 (тобто перша та друга індукційні котушки 124, 126 не перекриваються). Струмоприймальний пристрій 132 може містити один струмоприймач або два або більше окремих струмоприймачів. Кінці 130 першої та другої індукційних котушок 124, 126 можна підключити до друкованої плати 122.

Слід розуміти, що перша та друга індукційні котушки 124, 126 у деяких прикладах можуть відрізнятися одна від одної щонайменше однією характеристикою. Наприклад, перша індукційна котушка 124 може відрізнятися щонайменше однією характеристикою від другої індукційної котушки 126. Більш конкретно, в одному прикладі перша індукційна котушка 124 може мати значення індуктивності, яке відрізняється від значення індуктивності другої індукційної котушки 126. На фіг. 2 перша та друга індукційні котушки 124, 126 мають різну довжину, так що перша індукційна котушка 124 намотана на меншу секцію струмоприймача 132, ніж друга індукційна котушка 126. Таким чином, перша індукційна котушка 124 може містити число витків, яке відрізняється від числа витків другої індукційної котушки 126 (припускаючи, що відстань між окремими витками по суті однакова). Ще в одному прикладі перша індукційна котушка 124 може бути виготовлена з матеріалу, який відрізняється від матеріалу другої індукційної котушки 126. У деяких прикладах перша та друга індукційні котушки 124, 126 можуть бути по суті ідентичними.

У цьому прикладі перша індукційна котушка 124 і друга індукційна котушка 126 намотані в протилежних напрямках. Це може бути корисним, коли індукційні котушки активні в різний час.

Наприклад, насамперед, перша індукційна котушка 124 може працювати для нагрівання першої секції виробу 110, а потім друга індукційна котушка 126 може працювати для нагрівання другої секції виробу 110. Намотування котушок в протилежних напрямках допомагає зменшити струм, що наводиться в неактивній котушці, при використанні разом з певним типом схеми керування.

На фіг. 2 перша індукційна котушка 124 являє собою спіраль з правим намотуванням, а друга індукційна котушка 126 являє собою спіраль з лівим намотуванням. Проте, в іншому варіанті здійснення індукційні котушки 124, 126 можуть бути намотані в одному напрямку, або перша індукційна котушка 124 може являти собою спіраль з лівим намотуванням, а друга індукційна котушка 126 може являти собою спіраль з правим намотуванням.

Струмоприймач 132 у цьому прикладі порожнистий і тому визначає гніздо, всередині якого розміщується матеріал, що генерує аерозоль. Наприклад, виріб 110 можна вставити в струмоприймач 132. У цьому прикладі струмоприймач 120 трубчастий з круглим перерізом.

Пристрій 100, показаний на фіг. 2, додатково містить ізоляційний елемент 128, який може бути в цілому трубчастим і щонайменше частково оточувати струмоприймач 132. Ізоляційний елемент 128 може бути виготовлений з будь-якого ізоляційного матеріалу, такого як пластик. У цьому конкретному прикладі ізоляційний елемент виготовлений з поліетеретеркетону (РЕЕК).

Ізоляційний елемент 128 може допомоїти ізолювати різні компоненти пристрою 100 від тепла, що генерується у струмоприймачі 132.

Ізоляційний елемент 128 також може повністю або частково підтримувати першу та другу індукційні котушки 124, 126. Наприклад, як показано на фіг. 2, перша та друга індукційні котушки 124, 126 розташовані навколо ізоляційного елемента 128 і контактують з радіально зовнішньою поверхнею ізоляційного елемента 128. У деяких прикладах ізоляційний елемент 128 не примикає до першої та другої індукційних котушок 124, 126. Наприклад, між зовнішньою поверхнею ізоляційного елемента 128 і внутрішньою поверхнею першої та другої індукційних котушок 124, 126 може бути невеликий зазор.

У конкретному прикладі струмоприймач 132, ізоляційний елемент 128 та перша та друга індукційні котушки 124, 126 є коаксальними навколо центральної поздовжньої осі струмоприймача 132.

На фіг. З показаний вид збоку пристрою 100 у частковому перерізі. В цьому прикладі присутній зовнішній кожух 102. Прямокутна форма поперечного перерізу першої та другої індукційних котушок 124, 126 видна чіткіше.

Пристрій 100 додатково містить опору 136, яка зчеплена з одним кінцем струмоприймача 132 для утримання струмоприймача 132 на місці. Опора 136 з'єднана з другим кінцевим елементом 116.

Пристрій також може містити другу друковану плату 138, пов'язану з елементом 112 керування.

Пристрій 100 додатково містить другу кришку/ковпачок 140 і пружину 142, розташовану в напрямку дальнього кінця пристрою 100. Пружина 142 дозволяє відкрити другу кришку 140, щоб забезпечити доступ до струмоприймача 132. Користувач може відкрити другу кришку 140, щоб очистити струмоприймач 132 та/або опору 136.

Пристрій 100 додатково містить розширювальну камеру 144, яка проходить від ближнього кінця струмоприймача 132 до отвору 104 пристрою. Щонайменше частково в розширювальній камері 144 розташована утримувальна скоба 146, яка впирається і утримує виріб 110, коли він розміщений всередині пристрою 100. Розширювальна камера 144 з'єднана з кінцевим елементом 106.

На фіг. 4 представлений пристрій 100, зображений на фіг. 1, в розібраному стані з опущеним зовнішнім кожухом 102.

На фіг. 5А зображений переріз частини пристрою 100, показаного на фіг. 1. На фіг. 5В зображений збільшений план ділянки на фіг. 5А. На фіг. 5А та 5В8 показаний виріб 110, розміщений всередині гнізда, передбаченого в струмоприймачі 132, де виріб 110 має такі розміри, що зовнішня поверхня виробу 110 упирається у внутрішню поверхню струмоприймача 132. Це забезпечує найбільш ефективне нагрівання. Виріб 110 цього прикладу містить матеріал, що генерує аерозоль 110а. Матеріал 110а, що генерує аерозоль, розміщений всередині струмоприймача 132. Виріб 110 може також містити інші компоненти, такі як фільтр, обгорткові матеріали та/або охолоджувальну конструкцію.

На фіг. 5В показана поздовжня вісь 158 порожнистого трубчастого струмоприймача 132.

Внутрішня і зовнішня поверхні струмоприймача 132 проходять навколо осі 158 в азимутальному напрямку. Струмоприймач 132 оточує порожнистий трубчастий ізоляційний елемент 128.

Внутрішня поверхня ізоляційного елемента 128 розташована на відстані від зовнішньої поверхні струмоприймача 132 для забезпечення повітряного зазору між ізоляційним елементом 128 та струмоприймачем 132. Повітряний зазор забезпечує ізоляцію від тепла, що генерується в струмоприймачі 132. Ізоляційний елемент 128 оточують котушки індуктивності 124, 126. Слід розуміти, що в деяких прикладах ізоляційний елемент 128 може оточувати лише одна індукційна котушка. Індукційні котушки 124, 126 спірально намотані навколо ізоляційного елемента і проходять уздовж осі 158.

На фіг. 58 показано, що зовнішня поверхня струмоприймача 132 віддалена від внутрішньої поверхні індукційних котушок 124, 126 на відстань 150, виміряну у напрямку, перпендикулярному до поздовжньої осі 158 струмоприймача 132. У конкретному прикладі 60 відстань 150 становить приблизно 3,25 мм. Зовнішня поверхня струмоприймача 132 являє собою поверхню, яка є найбільш віддаленою від осі 158. Внутрішня поверхня струмоприймача 132 являє собою поверхню, яка є найближчою до осі 158. Внутрішня поверхня індукційних котушок 124, 126 являє собою поверхню, яка є найближчою до осі 158. Зовнішня поверхня ізоляційного елемента 128 являє собою поверхню, яка є найбільш віддаленою від осі 158.

Для досягнення відносної відстані між струмоприймачем 132 та індукційними котушками 124, 126 ізоляційний елемент 128 може бути утворений із певними розмірами. Ізоляційний елемент 128 і струмоприймач 132 можуть утримуватися на місці одним або більше компонентами пристрою 100. У прикладі, зображеному на фіг. 5А, ізоляційний елемент 128 і струмоприймач 132 утримуються на одному кінці опорою 136, а на іншому - розширювальною камерою 144. В інших прикладах ізоляційний елемент 128 і струмоприймач 132 можуть утримуватися різними компонентами.

На фіг. 58 також показано, що зовнішня поверхня ізоляційного елемента 128 віддалена від внутрішньої поверхні індукційних котушок 124, 126 на відстань 152, виміряну у напрямку, перпендикулярному до поздовжньої осі 158 струмоприймача 132. В одному конкретному прикладі відстань 152 становить приблизно 0,05 мм. В іншому прикладі відстань 152 становить по суті 0 мм, так що індукційні котушки 124, 126 примикають і торкаються ізоляційного елемента 128.

У цьому прикладі струмоприймач 132 має товщину 154 приблизно 0,05 мм. Товщина струмоприймача 132 являє собою середню відстань між внутрішньою поверхнею струмоприймача 132 і зовнішньою поверхнею струмоприймача 132, виміряну у напрямку, перпендикулярному до осі 158.

У прикладі струмоприймач 132 має довжину від приблизно 40 мм до приблизно 50 мм або від приблизно 40 мм до приблизно 45 мм. У цьому конкретному прикладі струмоприймач 132 має довжину приблизно 44,5 мм і може приймати виріб 110, що містить матеріал, що генерує аерозоль, де матеріал, що генерує аерозоль 110а має довжину приблизно 42 мм. Довжина матеріалу, що генерує аерозоль, і струмоприймача 132 вимірюється у напрямку, паралельному до осі 158.

У прикладі ізоляційний елемент 128 має товщину 156 від приблизно 0,25 мм до приблизно 2 мм або від приблизно 0,25 мм до приблизно 1 мм. У цьому конкретному прикладі ізоляційний елемент має товщину 156 приблизно 0,5 мм. Товщина 156 ізоляційного елемента 128 являє собою середню відстань між внутрішньою поверхнею ізоляційного елемента 128 і зовнішньою поверхнею ізоляційного елемента 128, виміряну у напрямку, перпендикулярному до осі 158.

На фіг. 6 показано схематичне зображення перерізу струмоприймача 132 та ізоляційного елемента 128, зображених на фіг. 5А та 5В. Проте у цьому прикладі дві індукційні котушки були замінені однією індукційною котушкою 224 для наочності. Індукційна котушка 224 може бути замінена двома або більше індукційними котушками.

Котушка 224 індуктора намотана навколо ізоляційного елемента 128 і контактує з зовнішньою поверхнею 1286 ізоляційного елемента 128. В іншому прикладі вони можуть не контактувати. Тому внутрішня поверхня 224а індукційної котушки розташована на відстані від зовнішньої поверхні 1326 струмоприймача 132 на відстань 150. У цьому прикладі дріт, що утворює індукційну котушку 224, має круглий переріз, хоча можуть бути використані дроти з перерізами іншої форми. Розміри, зазначені на фіг. б, показані не в масштабі.

На фіг. 6 чіткіше зображена товщина 154 струмоприймача 132 як відстань між внутрішньою поверхнею 132а і зовнішньою поверхнею 1326 струмоприймача 132, а товщина 156 ізоляційного елемента 128 як відстань між внутрішньою поверхнею 128а і зовнішньою поверхнею 128р ізоляційного елемента 128.

На фіг. б також зображений повітряний зазор 202, що має ширину 204. Ширина 204 повітряного зазору 202 являє собою відстань між зовнішньою поверхнею 1326 струмоприймача 132 і внутрішньою поверхнею ізоляційного елемента 128а.

На фіг. 6 також зображений переріз частини зовнішнього кожуха 102. Зовнішній кожух 102 може продовжувати проходити далі і вище ізоляційного елемента 128. Зовнішній кожух 102 забезпечує захист внутрішніх компонентів пристрою і зазвичай контактує з рукою користувача під час використання пристрою. Зображена частина зовнішнього кожуха 102 є тією частиною, яка розташована найближче до струмоприймача 132.

Зовнішній кожух 102 містить внутрішню поверхню 102а і зовнішню поверхню 1026.

Внутрішня поверхня 102а розташована далі від струмоприймача 132, ніж зовнішня поверхня 1020. Для забезпечення того, щоб пристрій 100 був не занадто гарячий на дотик, між внутрішньою поверхнею 102а зовнішнього кожуха 102 і зовнішньою поверхнею 12865 ізоляційного елемента 128 може бути передбачений повітряний зазор 208. У цьому прикладі 60 внутрішня поверхня 128а зовнішнього кожуха 102 розташована на відстані 160 від приблизно 4 мм до приблизно 10 мм від зовнішньої поверхні 13265 струмоприймача 132. У цьому конкретному прикладі відстань 160 становить приблизно 5,3 мм.

Зовнішній кожух 102 має товщину 162 від приблизно 0,75 мм до приблизно 2 мм. У даному прикладі зовнішній кожух 102 має товщину 162 приблизно 1 мм і виготовлений з алюмінію 6063.

Товщина 162 являє собою відстань між зовнішньою поверхнею 1025 та внутрішньою поверхнею 102а, виміряну у напрямку, перпендикулярному до осі 158.

Внутрішня поверхня 102а зовнішнього кожуха 102 розташована на відстані 164 від приблизно 2 мм до приблизно З мм від зовнішньої поверхні 12856 ізоляційного елемента 128. У цьому прикладі внутрішня поверхня 102а зовнішнього кожуха 102 розташована на відстані 164 приблизно 2,3 мм від зовнішньої поверхні 1286 ізоляційного елемента 128.

Внутрішня поверхня 102а зовнішнього кожуха 102 може бути розташована на відстані 166 від приблизно 0,2 мм до приблизно 1 мм від зовнішньої поверхні 22465 індукційної котушки 224. У даному прикладі індукційна котушка містить літцендрат, що має круглий переріз. У такому прикладі відстань 166 становить від приблизно 0,2 мм до приблизно 0,5 мм, наприклад приблизно 0,25 мм. У прикладах, де переріз має прямокутну форму (як у прикладі на фіг. 5А та 58), ця відстань може бути більшою, наприклад, вона може становити від приблизно 0,5 мм до приблизно 1 мм, наприклад приблизно 0,9 мм.

На фіг. 7 зображений вид у перспективі трубчастого струмоприймача 132, розташованого всередині ізоляційного елемента 128 і оточеного ним. Хоча як і струмоприймач 132, так і ізоляційний елемент 128 мають переріз круглої форми, їхні перерізи можуть мати будь-яку іншу форму, а в деяких прикладах можуть відрізнятися один від одного. Користувач може ввести виріб 110 у струмоприймач 132 шляхом вставлення виробу 110 у напрямку стрілки 206.

Вищевказані варіанти здійснення слід розуміти як ілюстративні приклади даного винаходу.

Передбачені додаткові варіанти здійснення даного винаходу. Необхідно розуміти, що будь-яка ознака, описана стосовно будь-якого одного варіанту здійснення, може бути використана окремо або в комбінації з іншими описаними ознаками, а також може бути використана в комбінації з однією або більше ознаками будь-якого іншого з варіантів здійснення або будь-якою комбінацією будь-яких інших варіантів здійснення. Крім того, еквіваленти та модифікації, не описані вище, можуть також застосовуватися без відхилення від обсягу даного винаходу, визначеного у доданій формулі винаходу.

Claims (15)

ФОРМУЛА ВИНАХОДУ

1. Пристрій для надання аерозолю, що містить: гніздо, виконане з можливістю розміщення матеріалу, що генерує аерозоль, при цьому гніздо містить струмоприймач, який виконаний з можливістю нагрівання шляхом проникнення змінюваного магнітного поля; ізоляційний елемент, що проходить навколо струмоприймача, при цьому ізоляційний елемент розташований на відстані від (гнізда для забезпечення повітряного зазору навколо струмоприймача; і індукційну котушку, що проходить навколо ізоляційного елемента таким чином, що ізоляційний елемент розташований між індукційною котушкою та струмоприймачем, при цьому індукційна котушка виконана з можливістю генерування змінюваного магнітного поля.

2. Пристрій для надання аерозолю за п. 1, який відрізняється тим, що струмоприймач є порожнистим, ізоляційний елемент є порожнистим і індукційна котушка є спіральною.

З. Пристрій для надання аерозолю за п. 2, який відрізняється тим, що струмоприймач є трубчастим і ізоляційний елемент є трубчастим.

4. Пристрій для надання аерозолю за п. 1 або 2, або 3, який відрізняється тим, що індукційна котушка розташована на відстані від З до 4 мм від зовнішньої поверхні струмоприймача.

5. Пристрій для надання аерозолю за п. 1 або 2, або 3, який відрізняється тим, що індукційна котушка розташована на відстані більше, ніж 2,5 мм від зовнішньої поверхні струмоприймача.

6. Пристрій для надання аерозолю за п. 4 або 5, який відрізняється тим, що індукційна котушка розташована на відстані менше, ніж 3,5 мм від зовнішньої поверхні струмоприймача.

7. Пристрій для надання аерозолю за будь-яким із пп. 1-6, який відрізняється тим, що ізоляційний елемент має товщину від 0,25 до 1 мм.

8. Пристрій для надання аерозолю за будь-яким із пп. 1-6, який відрізняється тим, що ізоляційний елемент має товщину менше ніж 0,7 мм.

9. Пристрій для надання аерозолю за будь-яким із пп. 1-8, який відрізняється тим, що струмоприймач має товщину від 0,025 до 0,5 мм. 60

10. Пристрій для надання аерозолю за будь-яким із пп. 1-8, який відрізняється тим, що струмоприймач має товщину менше ніж 0,25 мм.

11. Пристрій для надання аерозолю за будь-яким із пп. 1-8, який відрізняється тим, що струмоприймач має товщину більше ніж 0,025 мм.

12. Пристрій для надання аерозолю за п. 1 або 2, або 3, який відрізняється тим, що: індукційна котушка розташована на відстані від З до 4 мм від зовнішньої поверхні струмоприймача; ізоляційний елемент має товщину від 0,25 до 1 мм; і струмоприймач має товщину від 0,025 до 0,5 мм.

13. Пристрій для надання аєрозолю за будь-яким із пп. 1-12, який відрізняється тим, що індукційна котушка, струмоприймач та ізоляційний елемент є коаксіальними.

14. Пристрій для надання аєрозолю за будь-яким із пп. 1-13, який відрізняється тим, що внутрішня поверхня індукційної котушки контактує із зовнішньою поверхнею ізоляційного елемента.

15. Система надання аерозолю, що містить: пристрій для надання аерозолю за будь-яким із пп. 1-14; і виріб, що містить матеріал, що генерує аерозоль, при цьому виріб має такі розміри, щоб щонайменше частково бути розміщеним у гнізді. МО 110 -я т вк шо ко ши . о о 5 СХ ХК о .

З . ї 111м о я ші

Фіг.

їзЯ 100 : ре 104 не З лов ше ї З ОК кон З0бе, з б ес се о о о я ї і в . 0 -: ; яхт о . сх о в . : дов . о. ! ї1з4 НН. п. ля ЕЕ У Я ПЕК ї Щ ні сю ін . о ЩІ о я о ! М я В сх : КО ЕЕ МОХ Ко дж Б о: с ж

- с. 14 з СС ее :. КЕ Е

Фіг. 2 кі і ; 18 і у : - іо65 тк МОЯ КМ щи ши 0 ше . Со ча учи 55. о с Ти я - М 124» о с о що ПКС и СК х СК КЕ с о ШК ЗАЙ г о. о ха У . - йо ке Б Б о плечей -. с о очах пит о МЕ ' а с

ЩЕ . с З У т як ЕВ КК КК МКМ ою ев» . о. с МК КУ а Я о. с ПО о с її по КО КН МО Ох о. МЕ ще . . ся о. З ПО с Ах А ЗО ще СОЯ НИ г о . МВ ОКО КК СЕ, г: тів СКУ ши РАКА ЧАК АКА АКА КАНА ААУ 103

Фіг. З ще ТО, з ; шк М Ех їх. в | п. хе : СК В - тиж ЗХ ЕВ Кк, я 3. 1 і що ; он Бо» я ен я В па о ОО В ще 3 я ще ОО щ з зо о. Збеє 23 щі о ТІя ще о. ї ЗЕ дО М

«55. - В

Е о. оо й о: пен у

Фіг. 4

: ха ж ; : ке Б шу с : щ ва ее и ВВ С т - М п щи г І мя її. ЕЕ в п не те й ше мВ пкт кити ОХ : ш- 5 ШЕ їй о З Х о х : УК ОК СУ ; 126 о ; Он ин о ! ше В я Зб прин ї пд ШК о в о ї 103 й. ше Пе ЕН ох ї

8. вх о ша 0 й о. -о що нн ний й З о Ек ошще с о, ОО В сон р роб Я нен шо й ен ях ки ЗТ х ле . . і яке сх Кз

Фіг. БА те

Фіг. 5 і 150. 0 з ! : ї Е З : киш І ! ; Ой у це ше: ОБ зони З ! ї не бо чо 4 (а : Кк Мк ; си го : Я ся Я пкт Ко я ; ОК . ЕВ меди

Мов. ка Ше ' ВИ; є 5 Ж. : їм Водні шк: : цу і ке НИХ Я : т ї " у шо: Я : й ЯК є Я уже їй ме рій мо; ві КЕ. 284 ні . 4 ! ї нн МЕ у С. ; й г. В М 7 зда Я : : ї б з БЕ о я : Я З уч є щі ши ща ЧК ї Не щі ям як ЗА І ; ; УМ . ех те : у ре : ; : то

Фіг. 5

КА а рек зи 7

Фіг. 7