UA111479U - Спосіб лікування проявів опіатного абстинентного синдрому - Google Patents

Abstract

Спосіб лікування проявів опіатного абстинентного синдрому, включає комбіноване використання препаратів белалгіну, амітриптиліну, анальгіну, димедролу та карбамазепіну у таблетованих формах. Разом з холінолітиком та анальгетиком белалгіном та холінолітично активним антидепресантом амітриптиліном, які взаємно підсилюють вегетоактивний та знеболювальний ефекти один одного, з метою додаткового підсилення знеболювального, снодійного та седативного ефектів використовуються антигістамінний препарат димедрол, знеболювальний препарат анальгін та протиепілептичний препарат карбамазепін, при цьому белалгін, анальгін (500 мг), димедрол (50 мг) та карбамазепін (200 мг) застосовуються у вигляді таблетованих стандартних препаратів, які даються хворому чотири рази на добу по одній таблетці, а амітриптилін застосовується двічі на добу у вигляді таблетованого стандартного препарату в дозі по 25 мг ввечері та на ніч.

Description

транквілізатори та нейролептики у різних комбінаціях, а для зняття больового синдрому застосовуються ортофен, кетанов, диклофенак та інші анальгетики |Воронин К.З., Рохлина М.Л.,

Петракова Л.Б. Клинические проявления и патогенетическиє методьі лечения опийного абстинентного синдрома //Актуальнье проблемь! медико-социальной реабилитации больньх алкоголизмом и наркоманиями. - М., 1994; 125-129), (Галактионова Т.Е. Клинические варианть! героиновой наркоманийий в аспекте дифференцированной терапии. Автореф. канд. дисс. М., 20091, (Иванец Н.Н.,

Винникова М.А. Кетанов в терапиий абстинентного синдрома у больньїх с опийной (героиновой) зависимостью: пособиє для врачей. - М., 2003. - 16 с. Недоліком зазначених відомих способів є фактичне ігнорування вегетативної складової опіатного абстинентного синдрому, що, у свою чергу, негативно відбивається на загальному фізичному та емоційному стані хворих та в кінцевому результаті призводить до збільшення кількості психотропних препаратів, за рахунок дії котрих компенсується вплив патологічної вегетативної імпульсації на організм та психіку хворих. Це також погіршує стан хворих, знижує загальний терапевтичний та економічний ефект, негативно впливає на терміни перебування хворих у стаціонарі, уповільнює перехід хворих до наступних етапів лікування.

Близьким до заявленого є спосіб лікування опіатного абстинентного синдрому із застосуванням карбамазепіну в добових дозах 200-600 мг, запропонований казахстанськими вченими (Ережепов Н.Б.,

Кусаинов А.А., Прилуцкая М.В., Рамм А.Н. Синдром отменьї описидов (Патогенез, клиника, лечение).

Методические рекомендации. Павлодар. 2010).

Недоліком цього відомого способу також є фактичне ігнорування вегетативної складової опіатного абстинентного синдрому, та недостатність повноцінного комплексного підходу до лікування больового синдрому в складі опіатного абстинентного синдрому, що призводить, у свою чергу, до збільшення кількості психотропних препаратів, за рахунок дії котрих компенсується вплив патологічної вегетативної та больової імпульсації на організм та психіку хворих із зазначеними вище негативними загально терапевтичними та економічними ефектами.

Найбільш близьким по суті виконання та кінцевих результатах до заявленого є спосіб лікування проявів опіатного абстинентного синдрому із використанням белалгіну та амітриптиліну І(Хрикін В.М., патент Мо 93765, зареєстрований в Державному реєстрі патентів України на корисні моделі 10.10.2014 р.І. При цьому дані препарати застосовуються у стандартній таблетованій формі як вегетоактивна та протибольова складова частина медикаментозного комплексу, із суворим дотриманням разових та добових терапевтичних доз. Белалгін дається хворому два рази на добу - вранці та в ввечері по дві таблетки, а амітриптилін також дається двічі на добу у вигляді таблетованого стандартного препарату в дозі по 25 мг в обід та на ніч - по одній таблетці.

Перевагою заявленого способу перед відомим є суттєве підсилення протибольового ефекту комбінації препаратів у адекватних дозах за рахунок поєднання анталгічної дії белалгіну, анальгіну, димедролу, амітриптиліну та карбамазепіну, підсилення снодійної дії амітриптиліну за рахунок седативного ефекту від дії карбамазепіну та димедролу, та підсилення дії запропонованого комплексу на афективну симптоматику за рахунок поєднання антидепресивного впливу амітриптиліну та нормотимічної дії того ж карбамазепіну. При цьому зберігається зафіксований у попередніх відомих моделях позитивний вплив белалгіну та амітриптиліну на вегетативну складову опіатного абстинентного синдрому, який в запропонованій моделі підсилюється за рахунок холінолітичної активності димедролу. До того ж, на відміну від відомих згаданих вище методик застосування амітриптиліну, він використовується у відносно малих дозах, при яких практично не проявляється його негативний вплив на психічний стан хворого, а карбамазепін використовується у суттєвих дозах, які дають можливість вагомо зменшити дозу інших анальгетиків.

Важливими факторами є широка присутність препаратів у аптечній мережі, зручність користування таблетованими формами засобів, та економічна ефективність методу, сульфату.

В основу корисної моделі поставлено задачу суттєвого полегшення стану хворого під час лікування опіатного абстинентного синдрому, прискорення переходу хворого до наступних етапів лікування опіатної залежності, скорочення терміну лікування за рахунок підвищення терапевтичного ефекту.

Поставлена задача вирішується тим, що згідно з корисною моделлю до комплексного лікування опіатного абстинентного синдрому включається пероральне призначення белалгіну у вигляді таблетованого стандартного препарату, який дається хворому чотири рази на добу - вранці, в обід, ввечері та на ніч, по одній таблетці, амітриптиліну також у вигляді таблетованого стандартного препарату, який також дається хворому два рази на добу ввечері та на ніч - по одній таблетці в дозі по мг на прийом. Анальгетик анальгін використовується у вигляді стандартних таблеток дозою 500 мг чотири рази на добу - вранці, в обід, ввечері та на ніч по одній таблетці на прийом. Антигістамінний препарат димедрол використовується у вигляді стандартних таблеток дозою 50 мг чотири рази на добу - вранці, в обід, ввечері та на ніч по одній таблетці на прийом. Карбамазепін також використовується у таблетованій формі в стандартній дозі 200 мг, та дається хворому чотири рази на добу - по одній таблетці дозою 200 мг вранці, в обід, ввечері та на ніч.

Препарати призначаються з першого дня перебування хворого у стаціонарі до припинення вегетативних розладів у хворого. Клінічна практика твердить про те, що призначення белалгіну, анальгіну та димедролу у подібних випадках на термін, менший за три доби є недостатнім, а більше п'яти діб - недоцільним. Середній термін призначення даних препаратів для лікування вегетативних проявів опіатного абстинентного синдрому у запропонованій авторами моделі складає чотири доби.

Карбамазепін відміняється поступово протягом наступних чотирьох-п'яти діб - переважно з ціллю збереження нормотимічного ефекту. амітриптилін також відміняється поступово протягом семи-десяти діб - переважно для збереження снодійного та психостабілізуючого ефекту.

Використання белалгіну, у першу чергу, базується на тому, що до його складу входить екстракт красавки, механізм дії якої полягає в блокуванні М-холінореактивних систем, котрі під його дією стають нечутливими до нейромедіатора ацетилхоліну, який вивільнюється в ділянці закінчень постгангліонарних парасимпатичних нервів. Препарат має центральну холінолітичну дію. Таким чином, екстракт красавки належить до невибіркових блокаторів м-холінорецепторів. Алкалоїди екстракту красавки проходять через гематоенцефалічний бар'єр та виконує складний вплив на центральну нервову систему. Препарат зменшує секрецію слинних, шлункових, бронхіальних та потових залоз, зменшує тонус гладких м'язів внутрішніх органів, зменшує моторику шлунково- кишкового тракту, зменшує секрецію слізної рідини. В середніх терапевтичних дозах екстракт красавки виявляє помірний стимулюючий вплив на центральну нервову систему та відкладений у часі седативний ефект. В токсичних дозах красавка викликає збудження, ажитацію, галюцинації, коматозний стан.

В другу чергу, використання белалгіну базується на тому, що до складу цього препарату яу анальгетик входить анальгін, що дозволяє суттєво зменшувати дози знеболювальних препаратів у разі їхнього застосування в складі терапевтичного комплексу при лікуванні опіатного абстинентного синдрому.

Використання амітриптиліну базується на його відомих фармакологічних властивостях, а саме на його здатності до активізації холінолітичної системи організму, на його знеболювальній та снодійній активності та на його можливостях впливу на афективну симптоматику.

Використання карбамазепіну базується на його відомих фармакологічних властивостях, а саме на його на його знеболювальній, помірній седативні, легкій снодійній та вираженій нормотимічній активності.

Використання анальгіну базується на його аналгічних властивостях.

Використання димедролу базується на його холінолітичних, гангліоблокуючих та седативних властивостях, суттєве значення в даній моделі також мають певні нейролептичні властивості димедролу. Заявлений спосіб здійснюється наступним чином.

Хворому щоденно чотири рази на добу, а саме - о восьмій годині ранку, о тринадцятій годині дня, о вісімнадцятій годині вечора та на ніч, о двадцять другій годині дається по одній таблетці белалгіну, анальгіну (500 мг), димедролу (50 мг) та карбамазепіну (200 мг), а о вісімнадцятій годині вечора та на ніч, о двадцять другій годині він також отримує по одній таблетці амітриптиліну в дозі 25 мг. При цьому лікар або підготовлена медсестра паралельно веде моніторинг вегетативних проявів опіатного абстинентного синдрому, найбільш виражених у розладах кишкової діяльності, підвищеного слиновиділення та ринореї. Аналогічним чином ведеться моніторинг проявів больового та агрипнічного синдромів. Найбільш оптимальним засобом для такої оцінки на погляд автора корисної моделі є розроблена та запропонована ним раніше у співавторстві із М.А. Тріщинською раніше шкала

ОАСІ. Препарати відміняються після зникнення відповідної патологічної симптоматики. Термін застосування белалгіну, анальгіну та димедролу, як правило, не перевищує п'яти діб, а карбамазепіну - семи-восьми діб.

Дані параметри вибрані дослідним шляхом у зв'язку з тим, що при їх використанні виявлявся найвищий терапевтичний ефект.

Спосіб протипоказаний при наявності алергії на амітриптилін, димедрол, карбамазепін та на складові частини белалгіну, в тому числі - анальгін при глаукомі, ішемічній хворобі серця та декомпенсованих пороках серця, атриовентрикулярній блокаді, виразковій хворобі шлунку та дванадцятипалої кишки, онкозахворюваннях, тиреотоксикозі, активному туберкульозі легень, гострих лихоманкових станах.

Спосіб використаний нами у 15 різностатевих хворих у віці від 18 до 35 років, які усі страждали на опіатну наркоманію у 2-й стадії. Усі хворі систематично вживали опіати у ін'єкційній формі та мали сформований опіатний абстинентний синдром різного ступеня тяжкості. Позитивний результат отримано у всіх хворих, ступінь результату підтверджується достовірними клініко-психопатологічними даними, в тому числі, із застосуванням шкал ОАСІ та ОАС2, раніше запропонованих авторами корисної моделі для динамічної діагностики опіатного абстинентного синдрому.

Приклад 1. Хворий Т., 25 років. Діагноз: психічні та поведінкові розлади внаслідок уживання опіоїдів в постійній формі, опіатний абстинентний синдром. Вживає опіати в ін'єкційній формі на протязі останніх семи років, перебуває на диспансерному обліку на протязі останніх трьох років, два рази лікувався з приводу опіатного абстинентного синдрому в умовах стаціонару за різними методиками. Ремісії після лікування мали тривалість до півроку. При госпіталізації хворий відмічає, що він востаннє вживав наркотики в день приїзду до лікарні Середня добова доза кустарно виготовленого розчину опіатів у середній концентрації - до 2,5 мл розчину. У стаціонарі з першої доби перебування хворий отримував перорально белалгін, анальгін, димедрол, амітриптилін та карбамазепін за зазначеною вище схемою на протязі перших чотирьох діб стаціонарного лікування. За цей час вегетативні прояви опіатного абстинентного синдрому у виглядів розладів кишкової діяльності, підвищеного слиновиділення та ринореї практично не проявлялися та не доставляли хворому дискомфорту. У рамках дії лікувального комплексу було також відмічено повну ліквідацію больових відчуттів та часткову стабілізацію сну. В зв'язку з цим на п'яту добу лікування опіатного абстинентного синдрому белалгін, димедрол та анальгін були хворому відмінені, карбамазепін був поступово відмінений на восьмий день лікування, а амітриптилін був залишений лише для нічного прийому для подальшої стабілізації сну та профілактики афективних реакцій. Вегетативні і больові розлади після цього не відновилися, що свідчить про достатній ефект від застосування препарату у цьому випадку. Ускладнень від прийому белалгіну, анальгіну, димедролу, амітриптиліну та карбамазепіну у хворого не відмічалося.

Покращення стану хворого підтверджувалося достовірними клініко-психопатологічними даними, в тому числі, із застосуванням шкал ОАСІ1 та сАС2, раніше запропонованих авторами корисної моделі для динамічної діагностики опіатного абстинентного синдрому.

Таким чином, призначення белалгіну, анальгіну, димедролу, амітриптиліну та карбамазепіну у даному випадку привело до ліквідації вегетативних проявів опіатного абстинентного синдрому у вигляді розладів кишкової діяльності, підвищеного слиновиділення та ринореї протягом перших чотирьох діб застосування препаратів, привело до вираженого зменшення проявів больового синдрому, та часткової стабілізації сну, що, у свою чергу, позитивно вплинуло на загальне самопочуття хворого, об'єктивні показники його стану, створило позитивні умови для переходу до наступних етапів лікування та скорочення терміну його перебування у стаціонарі.

Приклад 2. Хворий Н., 23 роки. Діагноз: психічні та поведінкові розлади внаслідок уживання опіоїдів в постійній формі, опіатний абстинентний синдром. Вживає опіати в ін'єкційній формі на протязі останніх п'яти років. З приводу опіатного абстинентного синдрому в умовах стаціонару не лікувався. При госпіталізації хворий відмічає, що він востаннє вживав наркотики вранці напередодні.

Середня добова доза кустарно виготовленого розчину опіатів у середній концентрації - до 2,5-3,0 мл розчину. У стаціонарі з першої доби перебування хворий отримував перорально белалгін, анальгін, димедрол, амітриптилін та карбамазепін за зазначеною вище схемою на протязі перших трьох діб стаціонарного лікування. За цей час вегетативні прояви опіатного абстинентного синдрому у виглядів розладів кишкової діяльності, підвищеного слиновиділення та ринореї практично не проявлялися та не доставляли хворому дискомфорту. У рамках дії лікувального комплексу було також відмічено повну ліквідацію больових відчуттів та часткову стабілізацію сну. В зв'язку з цим на четверту добу лікування опіатного абстинентного синдрому белалгін та димедрол були хворому відмінені, анальгін був відмінений на п'ятий день перебування хворого в стаціонарі, а амітриптилін був залишений лише для нічного прийому для подальшої стабілізації сну та профілактики афективних реакцій. Карбамазепін було поступово відмінено на сьомий день лікування. Вегетативні і больові розлади після цього не відновилися, що свідчить про достатній ефект від застосування препарату у цьому випадку.

Ускладнень від прийому белалгіну, анальгіну, димедролу, амітриптиліну та карбамазепіну у хворого не відмічалося.

Покращення стану хворого підтверджувалося достовірними клініко-психопатологічними даними, в тому числі, із застосуванням шкал ОАСІ1 та ОАС2, раніше запропонованих авторами корисної моделі для динамічної діагностики опіатного абстинентного синдрому.

Таким чином, призначення белалгіну, анальгіну, димедролу, амітриптиліну та карбамазепіну у даному випадку привело до ліквідації вегетативних проявів опіатного абстинентного синдрому у вигляді розладів кишкової діяльності, підвищеного слиновиділення та ринореї на протязі перших трьох діб застосування препарату, привело до вираженого зменшення проявів больового синдрому, та часткової стабілізації сну, що, у свою чергу, позитивно вплинуло на загальне самопочуття хворої, об'єктивні показники її стану, створило позитивні умови для переходу до наступних етапів лікування та скорочення терміну її перебування у стаціонарі.

Як видно із прикладів здійснення, заявлений спосіб лікування опіатного абстинентного синдрому у хворих на опіатну наркотичну залежність є дієздатний і ефективний.

У порівнянні із відомими способами заявлений спосіб лікування проявів опіатного абстинентного синдрому із застосуванням белалгіну, анальгіну, димедролу, амітриптиліну, та карбамаземіну дозволяє суттєво підсилити протибольовий ефект комбінації препаратів у адекватних дозах за рахунок поєднання анталгічної дії усіх п'яти препаратів, підсилення снодійної дії амітриптиліну за рахунок седативного ефекту від дії димедролу та карбамазепіну та підсилення дії запропонованого комплексу на афективну симптоматику за рахунок поєднання антидепресивного впливу амітриптиліну та нормотимічної дії того ж карбамазепіну. При цьому зберігається зафіксований у попередніх відомих моделях позитивний вплив белалгіну та амітриптиліну на вегетативну складову опіатного абстинентного синдрому. Все це, у свою чергу, дозволяє суттєво зменшити кількість інших психотропних та знеболювальних препаратів, необхідних для лікування проявів опіатного абстинентного синдрому у конкретного хворого.

Таким чином, заявлений спосіб в порівнянні із відомими способами дозволяє суттєво підвищити терапевтичну ефективність комплексного лікування опіатного абстинентного синдрому.