UA55402C2 - Пересувний елемент для ініціювального вибухового заряду - Google Patents

Abstract

Пересувний елемент 36 має базову підставку 40 і екрануючу трубку 42. Пересувний елемент 36 використовують для з'єднання детонатора 44 з детонуючим шнуром 62, який проходить крізь підсилювальний вибуховий пристрій 10, тобто для запобігання прямому ініціюванню чи руйнуванню підсилювального вибухового пристрою 10 детонуючим шнуром 62. Базова підставка 40 має засіб утримання вхідного вводу 47 детонатора 44 для розташування його у контакті для передачі сигналу з детонуючим шнуром 62. Пересувний елемент 36 має утримувач 38 детонатора для розташування детонатора 44 на пересувному елементі 36. Переважно утримувач 38 детонатора має можливість утримувати детонатори різної довжини у відповідних положеннях для ініціювання підсилювального вибухового пристрою 10. Завдяки розташуванню екрануючої трубки 42 на пересувному елементі 36 підсилювальний вибуховий пристрій 10 може бути використаний з різними детонуючими шнурами 62, а пересувний елемент 36, який має екрануючу трубку 42, що може підходити для вибраного детонуючого шнура 62, може бути введений в підсилювальний вибуховий пристрій 10.

Description

Винахід відноситься до підсилюючих зарядних пристроїв для свердловинних вибухівок і зокрема до пересувних пристроїв, для приєднання підсилюючих вибухових зарядів до детонаційних шнурів ініціюючих ліній.

У патенті США 4 938 143, опублікованому 03.07.1990, описана підсилююча вибухівка з "граничною" поверхнею на одному кінці, який має конфігурацію для контакту з колонкою відносно нечутливої вибухівки, причому з більшістю вибухівок в колонці. Частина підсилювача має сторони, що звужуються до протилежного, другого його кінця, який має площу поперечного перерізу, яка є меншою за граничний кінець. Незважаючи на те, що в патенті розкрито багато варіантів таких звужених поверхонь, які проілюстровані кресленнями, переважне втілення показане на фіг.5, де підсилювач вибухівка має взагалі конфігурацію усіченого конусу з прямим кутом при вершині. В цьому патенті підсилювач розташовують біля чи ближче до дна свердловини, що заповнена нечутливою вибухівкою, звичайно вибуховим агентом, з основою повернутою, уверх до головної частини вибухівки в свердловині. У комерційне придатному втіленні цього винаходу підсилююча вибухівка, що має форму взагалі подібну до показаної на фіг.5 цього винаходу, спакована усередині контейнера, відлитого з синтетичного полімеру (пластика). Підсилювач з формою зрізаного конуса має три отвори, один з яких має закритий прохід (152), в який вводять кришку (154), а інший прохід (148) проходить крізь підсилюючу вибухівку для проходу по ньому сигнало-передавального шнура (156) на поверхню. Третій прохід (146) простягається вздовж повздовжньої центральної осі підсилюючої вибухівки і слугує для протягування шнура, що передає сигнал іншого детонатора, розміщеного у свердловині нижче підсилювача.

Відомий підсилювальний пристрій у вигляді відливки продавали на ринку з позначкою ОЕТАОВІМЕ "М,

Пристрій мав полімерний ("пластичний"), взагалі циліндричний контейнер, який мав циліндричну стінку і дно.

Верх контейнера був відкритим для полегшення заливки в нього розплавленої вибухівки. Дно контейнера відливали так, що утворювалась камера для детонатора і центральний отвір, що проходить крізь підсилювальний заряд. Дно контейнера мало конфігурацію для приєднання пристрою з ударним, підготовленим до дії, детонатором, що був приєднаний до детонаційного шнура ініціюючої лінії з'єднуючим елементом. Подібні з'єднуючий елемент і ударний детонатор, підготовлений до дії, наведені в патенті США 4 796 533 від 10.01.1989.

Винахід відноситься до пересувного елемента для підсилюючого вибухового пристрою з вибуховим первинним зарядом, першим з'єднуючим кінцем і повздовжньо розташованим проти нього другим кінцем.

Такий вибуховий первинний заряд має утворену в ньому камеру для детонатора, яка має кінцеву стінку, і повздовжній лінійний отвір, який проходить крізь нього, для протягування ініціюючої лінії від з'єднуючого кінця і крізь нього до другого кінця і крізь нього. Пересувний елемент має базову підставку з розмірами і конфігурацією для зачеплення із з'єднуючим кінцем підсилюючого вибухового пристрою. Елемент має екрануючу трубку, що розташована на базовій підставці і має трубчастий отвір для введення ініціюючої лінії.

Екрануюча трубка має розміри і конфігурацію для роз'єднання детонаційного шнура, розташованого в трубчастому отворі від підсилюючого вибухового пристрою. Пересувний елемент також має засіб для утримання вхідного вводу детонатора розташований на базовій підставці для забезпечення контакту передачі сигналу від вказаної лінії до вхідного кінця детонатора.

Згідно з аспектом винаходу, базова підставка має співвісний з трубчастим отвором прохідний отвір.

Прохідний отвір має розміри та конфігурацію для пропускання вказаного детонаційного шнура ініціюючої лінії крізь нього.

Згідно з іншим аспектом винаходу, екрануюча трубка має полімерний матеріал, який включає пористий матеріал з закритими чарунками. Крім того екрануюча трубка має ніздрювату внутрішню структуру.

Згідно ще з одним аспектом винаходу, базова підставка має зачіпний засіб для утримання її у зачепленні із з'єднуючим кінцем підсилюючого вибухового пристрою, коли екрануюча трубка розташована в лінійному отворі.

Пересувний елемент має засіб для утримання детонатора на пересувному елементі. Переважно, засіб для утримання детонатора має розміри і конфігурацію для утримання детонаторів різної довжини з вихідними кінцями, розташованими у відповідному положенні відповідно вказаної камери для детонатор,

Креслення:

Фіг.1 - вигляд спереду прискорюючого вибухового пристрою згідно одного з втілень винаходу;

Фіг.2 - повздовжній поперечний переріз пристрою на фіг.1;

Фіг.3 - перспективний вигляд пересувного елементу для використання з пристроєм на фіг.1, що показує кришку на базовій підставці пересувного елемента у відкритому положенні;

Фіг.4А - повздовжній поперечний переріз уповільнюючого детонатора;

Фіг.А4В8 - вигляд ідентичний до фіг.4А, де показаний детонатор миттєвої дії, що може бути використаний у пересувному елементі на фіг.3;

Фіг.АС, 40 і 4Е - вигляди в плані базової підставки пересувного елементу на фіг.3 з вхідними вводами детонатора;

Фіг.5 - перспективний вигляд повздовжнього поперечного перерізу пристрою на фіг. 1 з пересувним елементом на фіг.3, детонатором, встановленим в ньому, і ініціюючою лінією, що проходить крізь нього;

Фіг.6 - роз'єднаний, частковий, вертикальний вигляд , збільшений відносно фіг.2 і 5, який показує частину площі А на фіг. 2, яка показана штрихпунктирною лінією, і частину площі А' на фіг.5, яка показана штрихлпунктирною лінією.

Фіг.7 - поперечний переріз екрануючої трубки згідно з одним з втілень винаходу;

Фіг.8 - поперечний переріз, подібний до фіг.2, де показаний альтернативний підсилювальний пристрій для використання з винаходом; і

Фіг.9 - схематичний поперечний переріз ділянки свердловинного заряду, де пересувний елемент згідної и находа використовують з підсилюючим зарядом.

Винахід відноситься до пересувного елемента для з'єднання детонатора з підсилюючим вибуховим пристроєм так, що дозволяє детонаційному шнуру проходити крізь підсилювальний вибуховий пристрій.

Підсилювальний вибуховий пристрій має внутрішній лінійний отвір, крізь який проходить детануючий шнур.

Пересувний елемент має екрануючу трубку, яка має можливість бути введеною в внутрішній лінійний отвір підсилюючого пристрою, а детануючий шнур проходить крізь екрануючу трубку, коли вона введена в підсилювальний вибуховий пристрій. Екрануюча трубка слугує для роз'єднання детонаційного шнура і підсилюючого вибухового пристрою, тобто для захисту підсилюючого вибухового пристрою від енергії, що вивільняється при детонації детонаційного шнура. Таким чином, екрануюча трубка захищає детануючий шнур від фізичного руйнування підсилюючого вибухового пристрою і від ініцювання його, коли сигнал для ініціювання вибуху проходить крізь нього. При розміщенні екрануючої трубки на пересувному елементі конфігурація контейнера для підсилюючої вибухівки спрощується. Додатково, так як екрануюча трубка складає одне ціле з підсилюючим вибуховим пристроєм, то користувач для використання може вибрати серед пересувних елементів, які мають різну конфігурацію екрануючих трубок, пересувний елемент, що має екрануючу трубку, яка більш підходить для відповідного детонаційного шнура.

На фіг.1 показаний один з типів підсилюючого вибухового пристрою 10, з яким може бути використаний пересувний елемент згідно винаходу. Підсилювальний вибуховий пристрій 10 має пснздовжню вісь І-ї і порожнистий - корпус 12, який визначає об'єм, в якому знаходиться вибуховий первинний заряд 14 (фіг.2 і 5).

Первинний заряд 14 має будь-яку придатну вибухівку, наприклад, суміш тетранітрат пентаеритриту ("ТИПЕ") і тринтротолуолу ("ТНТ") у певній кількості в корпусі 12. Тому корпус 12 визначає форму як зовнішності пристрою 10, так і первинного заряду 14 в ньому , причому останній має стрижневу частину 146 (фіг.2 і 5), яка в наведеному втіленні має взагалі О-подібну форму в поперечному перерізі, при цьому у відкритій частині О- подібної форми знаходиться екрануюча трубка 42 (фіг.3) і засіб 38 для утримання детонатора ( більш детально див. нижче). Первинний заряд 14 має перший з'єднуючий кінець 100 і другий кінець 10а, встановлений з проміжком проти першого кінця 1060 вздовж по здовжньої осі І-ї. Основна частина 14а первинного заряду 14 має більший діаметр , ніж стрижнева частина 1460, і обмежується зовні розширеним робочим другим кінцем 10а пристрою 10. Зрозуміло, що будь-які інші придатні форми первинного заряду 14 можливо використовувати, наприклад, в одному з варіантів стрижнева частина 146 має круглий поперечний переріз, в іншому - основна частина 14а не має розширеної конфігурації, ще в одному - основна частина 14аї стрижнева частина 146 мають постійний круглий чи інший поперечний переріз.тацо. Наприклад, на практиці винахід може мати відлитий первинний заряд звичайної циліндричної форми. Факультативно, зовні розширений робочий другий кінець 10а пристрою 10 може бути виконаний ступінчастим, а не таким, що рівномірно розширюється, як показано на кресленні.

В наведеному втіленні підсилювальний вибуховий пристрій 10 (фіг.1) має робочий другий кінець 1ба, який закінчується робочою поверхнею 11 (фіг.5) і має діаметр, більший за діаметр протилежного, з'єднуючого кінця 106. Підсилювальний вибуховий пристрій 10 має головну секцію 104, що включає основну частину 14а стрижневу частину 1465 первинного заряду 14. Робоча поверхня 11 пристрою 10 розташована поперек до повздовжньої осі І-І його і в наведеному втіленні є по суті плоскою.

Камера 16 для детонатора (фіг.2) і лінійний отвір 18 звичайно утворюються в первинному заряді 14 за допомогою встановленою з можливістю зняття в корпусі 12 литтєвої арматуру, і заливаючи розплавлений вибуховий матеріал в корпус 12 навколо литтєвої арматури. Для цього кінець 12а більшого діаметра корпуса 12 тимчасово закривають іншою арматурою під час процесу лиття, після чого вибуховий матеріал тверднув корпусі 12, утворюючи первинний заряд 14, Камера 16 для детонатора обмежується кінцевою стінкою 1ба (фіг.2), тоді як лінійний отвір 18 проходить крізь первинний заряд 14.

Взагалі, пристрій 10 (фіг.1) має таку конфігурацію, де є стрижнева секція 10е, яка в наведеному втіленні має менший діаметр ніж головна секція 104, що забезпечує відповідний первинний заряд 14 з стрижневою частиною 146 (фіг.2), яка має менший діаметр ніж основна частина 14а його. Головна секція 104 пристрою 10 має середню секцію 10с, яка взагалі має постійний поперечний переріз. Камера 16 для детонатора має такі розміри і конфігурацію, що вона входить в середню секцію 10с пристрою 10, а лінійний отвір 18 має розміри і конфігурацію для введення в нього ініціюючої лінії, що має детануючий шнур, переважно, також для введення в нього екрануючої трубки для детонаційного шнура. Пристрій 10 має отвір, що дозволяє прохід через нього такого детонаційного шнура. Лінійний отвір 18 переважно розташовують вздовж повздовжньої осі І1-Ї пристрою 10.

На фіг.3 показаний пересувний елемент 36 за одним Із втілень винаходу. Пересувний елемент 36 має екрануючу трубку 42 на базовій підставці 40, яка складається з основної камери 40а, що визначена частиною базової плити 41, і шарнірне закріпленої кришки 405, яка показана на фіг.3 у відкритому положенні. Екрануюча трубка 42 включає тверду трубчасту стінку, яка визначає трубчастий отвір 42а, що повністю знаходиться в ній.

Зокрема, засіб для утримання детонатора має утримувач 38 детонатора, що розташований на пересувному елементі 36.

Утримувач 38 детонатора має трубчасто подібну конструкцію з повздовжнім пазом З8ва і розміри та конфігурацію для введення в нього детонатора, який має вихідний кінець. Детонатор може бути введений в утримувач 38 детонатора через паз Зва. Утримувач 38 детонатора має такі розміри і конфігурацію, що дозволяють утримання в ньому детонаторів різної довжини з вихідними кінцями у відповідних положеннях в кожному випадку, тобто у безпосередній близькості чи у безпосередньому контакті до кінцевої стінки 1ба камери 16 для детонатора, про що буде сказано нижче.

В основній камері 40а є направляючий утримуючий засіб 60, який, взаємодіє з додатковим направляючим утримуючим засобом бба, утвореним на шарнірно закріпленій кришці 405 для утримання короткого вводу детонатора (не показаного) у контакті для передачі сигналу з детонаційним шнуром Ініціюючої лінії (не показаної), коли шарнірно закріплену кришку 400 закривають, повертаючи навколо шарніру 40с. Шарнірне закріплена кришка 400 має отвір 404, який взаємодіє з отвором (не показаним) у базовій плиті 41, коли кришка 4060 знаходиться в закритому положенні, для утворення прохідного отвору в базовії підставці. Кришку 405 закривають шляхом обертання навколо шарніру 40с і утримують в закритому положенні шляхом зачеплення пари пазів з відповідними виступами, утвореними на базовій підставці 40, На фіг.3 показаний один паз 45, утворений на краю шарнірне закріпленої кришки 406, який протилежний шарніру 40с, і відповідний виступ 43 на краю основної камери 4ба, який також протилежний шарніру 40с. Коли кришку 400 закривають поворотом навколо шарніра 40с, виступ 43 зчіплюється з пазом 45 для замкнення кришки 400. Прохідний отвір, що утворюється, коли кришка 406 є в закритому положенні, є сувісним з трубчастим отвором 42а так, що детануючий шнур може бути протягнутий і через екрануючу трубку, і через базову підставку 40.

Незважаючи на те, що для використання разом з підсилюючим вибуховим пристроєм згідно з винаходом в пересувний елемент 36 (фіг.3) може бути встановлений детонатор, який має звичайний один вхідний ввід для лінії переважно використовувати детонатор, який має вхідний ввід для декількох ліній, переважно петлеподібний вхідний ввід для декількох ліній, (див. заявку 08/548 815). Окрім того, що детонатор має переважний ввід для багатьох ліній, він може бути звичайної конструкції і може бути чи детонатором уповільненої дії (як правило), чи детонатором миттєвої дії (винятково).

Детонатор уповільненої дії 44 (фіг.4А) має витягнуту трубчасту оболонку 46 з придатного пластика чи металу, наприклад, напівпровідний пластичний матеріал чи (як у наведеному втіленні) метал, такий як алюміній чи мідь. Оболонка 46 має закритий кінець 4ба, що визначає кінець вихідної секції 4560, і протилежний відкритий кінець 4бЬ на вході до вхідної секції 45а. Кінець 4ба закритий оболонкою 46, яка має форму безперервної стінки на закритому кінці 4ба. Кінець 460 є відкритим для забезпечення вводу компонентів усередину оболонки 46 і герметизованим втулкою 50 і обтисненням 48. Для цього втулку 50 звичайно виконують з пружного матеріалу, наприклад, з придатної гуми чи іншого еластичного полімеру. Петлеподібний вхідний ввід 47 в наведеному втіленні має зігнену частину 47а, від якої відходять дві лінії 470, 47с для передачі сигналів, кожна з яких закінчується відповідним сигналовипромінюючим кінцем 474, 47є. Вхідний ввід 47 фіксують в оболонці 46 кінцями 474, 47є введеними в стакан 53 з статично-електро ізоляційного матеріалу, який, як відомо, слугує для відведення будь-якого статичного електричного заряду, який накопичується на вхідному вводі 47 і може передаватися на оболонку 46, таким чином запобігаючи випадковій детонації детонатора 44 від статичного електричного розряду.

Піротехнічна уповільнююча лінія 56 розташована в оболонці 46 і має герметизуючий елемент 5в6а і уповільнюючий елемент 560, а вихідний заряд 598 детонатора в свою чергу має перший і другий заряди 58а, 580, причому всі вони послідовно з'єднані і закінчуються на закритому кінці 4ба оболонки 46. Піротехнічна уповільнююча лінія 56 має трубки з м'якого металу, що легко деформується, наприклад, з свинцю, які містять сердечник придатного піротехнічного складу. Друге обтиснення 49 утворюють в оболонці 46 для утримання піротехнічної лінії 56. Перший вибуховий заряд 58а може мати будь-яку придатну першу вибухівку, наприклад, азид плюмбуму чи ДДНФ (діазодинітрофенол) , а другий вибуховий заряд 586 може мати будь-яку придатну вторинну вибухівку, наприклад, ТИПЕ.

Як зрозуміло спеціалісту, герметизуючий і уповільнюючий елементи 5ба і 566 можуть бути виключені з конструкції для забезпечення детонатора миттєвої дії, який показаний на фіг.48 і описаний нижче.

Також можливо використовувати детонатори уповільненої дії з електронним уповільнюючим елементом замість піротехнічної уповільнюючої лінії 56. Такі електронні уповільнюючі елементи (не показані) можуть бути використані разом з будь-яким придатним типом вхідного вводу, наприклад, петлеподібний вхідний ввід 47 виконують з ударної трубки чи з трубки миттєвого згорання без вибуху, які використовують для передачі неелектричного, наприклад» імпульсного сигналу (який може бути підсилений чи генерований невеликим підсилюючим вибуховим зарядом, не показаним, що розташований в оболонці детонатора) для генерації електричного сигналу шляхом дії (не завжди підсиленим) імпульсного сигналу на п'єзоелектричний генератор усередині оболонки. Результуючий електричний сигнал передають до електронного контуру, що розташований там, де розташована уповільнююча лінія 56 (див. фіг.4А). Електронний контур має лічильник для забезпечення затримки часу, після якої ланцюг конденсатора приводиться удію для ініціювання вихідного вибухового заряду. Такі електронні уповільнюючі елементи і детонатори з ними описані в патентах США 5 377 592 і 5 435 248. Тому описи цих патентів наведені в даному тексті у вигляді посилань. Відповідно, уповільнюючі детонатори можуть мати піротехнічні чи електронні уповільнюючі елементи, які безпосередньо передають сигнал, що вийшов від кінців 474,47е ліній 47а, 470 для передачі сигналів.

На фіг4АВ показаний детонатор 144 миттєвої дії, який, як відомо, може бути отриманий шляхом виключення уповільнюючої лінії 56 з конструкції, що наведена на фіг.4А, щоб сигнал, що випромінюється з кінців для випромінювання сигналів вхідного вводу і через ізолюючий стакан 53, передавався безпосередньо на детонуючий вибуховий заряд 58. Тому оболонка 146 детонатора 144 має меншу довжину ніж оболонка 46 на фіг.4А. Детонатор 144 (фіг.48) має вхідний ввід для декількох ліній, що має придатні лінії для передачі сигналів, такі як пара ударних трубок невеликої довжини з лініями 52а, 52606 для передачі сигналів, які закривають на віддалених кінцях ущільнювачами 54. Лінії 52а, 520 проходять скрізь втулку 50 і закінчуються своїми відповідними сигнало-передаючими кінцями 52с, 524 усередині оболонки 146, прилягаючи до етатично- електроїзолюючого стакану 53. За винятком вказаних вище, інші елементи детонатора 144 миттєвої дії ідентичні до елементів детонатора 44 уповільненої дії на фіг.4А і мають аналогічні номери позицій, а тому далі не описуються. Окрім обтиснень 48, 48", і 49 зовнішні поверхні детонаторів 44 і 144 взагалі рівні.

Сигнал, викликаний у вхідному вводі 47 (фіг.4А) чи у вхідному вводі для декількох ліній 52 (фіг.48) будь- яким придатним засобом, наприклад, детонаційним шнуром, буде проходити скрізь ізолюючий стакан 53 і ініціювати чи уповільнюючу лінію 56, а потім вихідний заряд 58 (фіг.4А), чи безпосередньо вихідний заряд 58 (фіг.4В).

Детонатор може мати вхідний ввід для сигнальної лінії, петлеподібний вхідний ввід чи вхідний ввід для декількох ліній незалежно від того, чи то є детонатор уповільненої дії, чи детонатор миттєвої дії.

Для збирання пристрою підсилюючого заряду 30 (фіг.5) кришку 406 (фіг.3) відкривають і вводять придатний детонатор 44 (чи 144 (фіг.АВ)) через основну камеру 40а (фіг.3) в утримувач 38 детонатора, вихідним кінцем вперед, у напрямку стрілки І. Крім того, детонатор може бути введений в утримувач 38 детонатора збоку, через паз Зва. Факультативно, утримувач 38 детонатора має усередині стопорний засіб (не показаний), наприклад, одну чи більше заскочок, які мають розміри і конфігурацію для зачеплення з обтисненням 48 (чи з іншими подібними елементами, такими як обтиснення 49) для фіксованого утримання детонатора 44 чи 144 в утримувачі 38 детонатора. Детонатори 44 чи 144 мають такі розміри і конфігурацію, що при фіксації вказаними заскочками закритий кінець детонатора буде у безпосередній близькості чи у безпосередньому контакті з кінцевою стінкою 16а (фіг.2) камери 16 для детонатора, коли пересувний елемент 36 (з детонатором) стикують із з'єднуючим кінцем первинного заряду 14. Факультативно, заскочки можуть бути в різних місцях на утримувачі 38, щоб було можливо зафіксувати детонатори різної довжини між вказаними обтисненнями і вихідними виступами відповідними заскочками. Крім того, утримувач 38 детонатора може мати конфігурацію просто для утримання у відповідних положеннях різних детонаторів зачепленням рівної поверхні детонаторів без будь-яких обтиснень. В обох випадках детонатори різної довжини можуть утримуватися так, що їх вихідні секції 4565 розташовуються у безпосередній близькості чи у безпосередньому контакті з кінцевою стінку 1ба камери для детонатора.

Переважні конфігурації вхідних вводів в засобах 60 для утримання вводів показані на фіг.4С, 40, 4Е. Такі конфігурації забезпечують безпосередній контакт у декількох точках між детонаційним шнуром і вхідними лініями, і таким чином, забезпечують підвищену надійність при передачі ініціюючого сигналу від детонаційного шнура до детонатора. Термін " безпосередній контакт " означає контакт, що є результатом тангенціального стикання вхідного вводу і детонаційного шнура, факультативно, з невеликою боковою силою для гарантування контакту між ними по поверхні. Однаково надійну передачу сигналу досягають і при безпосередньому чи "невизначеному " контакті в декількох точках і при "твердому" контакті в одній точці, при цьому, надійну передачу досягають завдяки тиску, який виникає при натисненні вхідного вводу на детануючий шнур, що викликає деформацію одного чи обох елементів на суттєвій площині контакту. Незважаючи на те, що взагалі "твердий" контакт підвищує надійність передачі сигналу відносно безпосереднього чи "невизначеного" контакту, одна точка передачі сигналу при "твердому" контакті може затримувати детануючий шнур від пересування скрізь прохідний отвір і тому може перешкодити відповідному розміщенню підсилюючого заряду.

Таким чином, безпосередній контакт в декількох точках забезпечує однаково надійність передачі сигналу і кращу пересувну спроможність ніж твердий контакт.

Після введення детонатора 44 чи 144 в утримувач 38 детонатора петлеподібний вхідний ввід 47 детонатора 44 (фіг.4А) чи вхідний ввід 52 для декількох ліній 52 детонатора 144 (фіг.4В) зачіплюють з засобом 60 утримання вводів і закривають шарнірно закріплену кришку 406 для утримання зачеплених вхідних вводів 47 чи 52 на місці. Після того пересувний елемент 36 вводять усередину пристрою 10, розташовуючи на одній лінії екрануючу трубку 42 і лінійний отвір 18, а також утримувач 38 з детонатором 44 і камеру 16 для детонатора. Збірку детонатора з пересувним елементом 36 звичайно виконують на підприємстві, щоб на місці користувачу не було необхідно хвилюватися за правильне встановлення детонатора і його вхідного вводу в пересувний елемент 36, а потрібно було тільки ввести попередньо зібрані пересувний елемент/детонатор в підсилювальний пристрій 10, забезпечивши збірку підсилюючого заряду.

Переважно, детануючий шнур, який простягається крізь підсилювальний заряд, має в поперечному перерізі велику сплощену перефірійну дугу, від якої сигнал, що відходить від шнура, більш ефектно передається, ніж в інших перефірійних ділянках. Наприклад, детануючий шнур може мати в поперечному перерізі вигляд овалу, який має більшу вісь і меншу вісь, Її велика сплощена дуга простягається вздовж більшої осі. Переважно, вхідний ввід детонатора розташовують у контакті з великою сплощеною перефірійною дугою детонаційного шнура. Факультативно, вхідний ввід може включати вхідну лінію, яка має, в поперечному перерізі, велику сплощену перефірійну дугу для підвищення чутливості сигналу до детонаційного шнура, при цьому велика сплощена перефірійна дуга детонаційного шнура знаходиться у контакті з великою сплощеною перефірійною дугою вхідного вводу. Пересувний елемент може мати конфігурацію для полегшення такого контакту. Наприклад, прохідний отвір в базовій підставці може бути овальним і відповідати детонаційному шнуру і відповідно орієнтувати його, а засіб для утримання вводу може мати подібну конфігурацію для розташування вхідного вводу так, що його велика сплощена перефірійна дуга знаходиться у контакті з великою сплощеною перефірійною дугою детонаційного шнура, переважно, з його власною великою сплощеною перефірійною дугою. Але, трубчастий отвір 42а має переважно більший діаметргніж прохідний отвір в базовій підставці, і переважно, звужується донизу до діаметру прохідного отвору для полегшення протягування детонаційного шнура крізь пересувний пристрій.

Як показано на фіг.б, базова підставка 40 має базовий засіб зачеплення, який має в наведеному втіленні виступи 40е, що утворений навколо його перефірії. З'єднуючий кінець 106 пристрою 10 має витягнутий кінець 120, який в наведеному втіленні має засіб зачеплення корпусу у вигляді западини 12с, утвореної на ньому.

Виступи 40е мають розміри і конфігурацію для введення із защепленням і зачеплення в западинах 12с корпусу 12, щоб пересувний елемент 36 був зачеплений і замкнений на корпусі 12, коли екрануюча трубка 42 введена в лінійний отвір 18, а детонатор 44 і утримувач 38 введений в камеру 16 для детонатора.

Щоб приєднати зібраний пристрій, зробивши його частиною вибухової системи, ініціюючу лінію 62 (фіг.5), яка може мати будь-яку придатну бризантну сигналопередаючу лінію, таку як детануючий шнур, наприклад, низькоенергетичний детануючий шнур, що має від приблизно 1,2 до 1,7 грам на метр (6 - 8 гран на фут) придатної вибухівки, такої як ТИПЕ (НМХ, ВОХ) чи пластично зв'язану вибухівку (ПЗВ), протягують скрізь трубчастий отвір 42а (фіг.3) екрануючої трубки 42 від 13 робочої поверхні 11 пристрою 10 (фіг.5) через отвір 40а у базовій підставці 40 так, що вона знаходиться у зачепленні для передачі сигналу з вхідним вводом 52.

Вхідний ввід 47 чи 52 утримують в такому зачепленні шляхом його зачеплення з засобом 60 для утримання лінії і додатковим засобом бба. Введення пересувного елемента 36 з детонатором 44 на ньому, як описано вище, утворює підсилювальний зарядний пристрій, який знаходиться в умовах можливості бути ініційованою лінією 62 через вхідні вводи 47 чи 52.

Як відомо спеціалістам в цій галузі, підсилювальний зарядний пристрій 30 може пересуватися вздовж лінії 62 до потрібної глибини в свердловині чи в іншому утворенні, в якому пристрій 30 повинен бути використаний, про що буде більш детально наведено нижче. Крім того, спеціалісту зрозуміло, що відповідно до винаходу можуть бути також застосовані звичайні детонатори з одним лінійним вхідним вводом. Але, переважним є застосування вхідних вводів для декількох ліній, і особливо петлеподібних вхідних вводів, що показані на фіг.4А, тому що вони забезпечують додаткові сигнальні входи до детонатора, завдяки чому різко зменшується, якщо не виключається взагалі, кількість відказів ініціювання. Вхідні вводи для декількох ліній забезпечують багато точок контакту і кращий контакт між ініціюючою лінією 62 і вхідними вводами 47 чи 52, одночасно забезпечуючи добрий контакт між лінією 62 і вхідними вводами при пересуванні.

Слід зауважити, що ініціююча лінія 62 проходить через геометричний центр пристрою 10 і підсилюючого зарядного пристрою 30, тобто лінія 62 співпадає з повздовжньою віссю пристрою 10. Це полегшує рівномірне пересування пристрою 10 вздовж лінії 62 до досягнення потрібного розміщення його.

Для підготовки свердловини 68 (фіг.9) придатну лінію 62, наприклад, низькоенергетичний детануючий шнур , протягують через підсилювальний зарядний пристрій 30, що має детонатор, змонтований усередині за допомогою пересувного елемента відповідно до винаходу, і закручують вузлом (позиція 62) для утримання пристрою 30 на лінії. Потім пристрій 30 опускають до дна свердловини 68 за 14 допомогою лінії 62 і закріплюють один кінець лінії 62 на поверхні 5. Потім заливають перший вибуховий заряд 64 у свердловину 68 з наступною поданою забійного матеріалу, наприклад, гравію, для забезпечення внутрішньої забійної секції 70. Вибуховим зарядом 64 може бути будь-яка придатна вибухівка чи вибуховий агент, такий як композиція нітрат амоній-паливне мастило (НАПМ). На це місце опускають другий пристрій 30" (з відповідно змонтованим в ньому детонатором), натягнувши його на лінію 62 і опустивши в свердловину 68 шляхом пересування під дією гравітації вздовж лінії 62 до його стикування з поверхнею забійної секції 70. Потім в свердловину 68 заливають другий вибуховий заряд 66, аналогічний заряду 64, і додають на нього матеріал для верхнього забійного заряду 72. Частину ініціюючої лінії 62, що залишається на поверхні, приєднують до придатного пристрою для ініціювання вибуху, який звичайно має внутрішній зв'язок з вибуховими пристроями в інших свердловинах. Як відомо спеціалістам в цій галузі, свердловина може мати чи тільки один вибуховий заряд, чи два чи більше зарядів, розташованих на різних рівнях в свердловині.

При використанні, лінію 62 ініціюють на поверхні 5 за допомогою будь-якого придатного засобу (не показаного), результуючий сигнал проходить по лінії 62 для ініціювання сигналу у вхідних вводах детонаторів підсилюючих зарядних пристроїв 30 і 30". Швидкість передачі сигналу по детонаційному шнуру лінії 62 така велика, наприклад, на рівні приблизно 6000 - 7000м/с, що можливо рахувати, що вхідні вводи ініціюються по суті одночасно. Сигнал, ініційований у вхідних вводах, ініціює відповідні затримуючі лінії в детонаторах і після необхідного періоду затримки, наприклад, від 25 до 1000 мілісекунд чи більше, ініціюються відповідні вибухові заряди детонаторів, які ініціюють підсилюючі зарядні пристрої 30 і 30, які в свою чергу ініціюють з'єднані з ними основні вибухові заряди 64, 66. Для спеціаліста в цій галузі зрозуміло, що періоди затримки відповідних детонаторів вибирають такими, що даній свердловині пристрої 30 і 30' ініціюються з послідовністю, коли затримки починаються від дна свердловини і до ЇЇ верха. В окремих випадках може бути бажаним використання для одного чи більш вибухових зарядів в свердловині детонаторів миттєвої дії, таких як детонатор 144 на фіг.АВ. Звичайно детонатори 15 уповільненої дії використовують у свердловинах по причинах, добре відомих спеціалістам в цій галузі.

Екрануюча трубка 42 слугує для захисту первинного заряду 14 від ініціювання чи розтрощення вибуховою силою детонаційного шнура лінії 62, тобто вона "роз'єднує" підсилювальний заряд 14 і детануючий шнур.

Якщо б лінія 62 безпосередньо ініціювала підсилювальний заряд 14, то послідовність у часі , що забезпечується уповільнюючою лінією 56, повинна була б бути зміщена за результатами ефективності зразка вибухівки. Якщо лінія 62 розтрощує підсилювальний заряд 14, надійність ініціювання детонаторами 44 є невизначеною.

Екрануюча трубка 42 може мати різну конфігурацію для роз'єднання детонаційного шнура і підсилюючого заряду 14. Наприклад, екрануюча трубка 42 може включати тверду трубку чи негнучкий пінопластного матеріалу, в якому трубчаста стінка має багато невеликих заглиблень, утворених на стінці і розподілених по ній взагалі хаотично. Такі матеріали добре відомі для пористих деталей, які вивільняють гази, коли матеріал відливають чи екструдують. Крім того, екрануюча трубка може мати ніздрювату структуру, визначену пристроєм для лиття чи екструдування, за допомогою якого утворюють трубку 42". В окремому втіленні на фіг.7 така конструкція може мати в поперечному перерізі внутрішню трубку 420, в якій розташовується детануючий шнур, і зовнішню трубку 42с. Ребра 424 з'єднують внутрішню 4256 і зовнішню 42с трубки і утворюють порожнини 42е, які простягаються вздовж трубки 42". Порожнини 42е загерметизовані на кожному з кінців , так що ні рідина чи інші речовини не можуть увійти в порожнини. Порожнини забезпечують подушку між внутрішньою 4265 і зовнішньою 42с трубками, що поглинає енергію, яка вивільняється детонаційним шнуром в трубчастому отворі 42а і таким чином зменшує вплив такої енергії на оточуючий підсилювальний заряд. Якщо вода чи інша речовина входить до порожнин 42е, то спроможність трубки 42 до абсорбції енергії, що вивільнена детонаційним шнуром, буде послаблена. Вищевказані втілення з пористих матеріалів переважно для цих цілей мають пористі матеріали з закритими чарунками.

Ребра 424 перпендикулярні до трубок 425 і 42с і розташовані вздовж радіусів трубки 42". В інших випадках ребра 424 можуть бути нахилені так, що з'єднуються з внутрішньою трубкою 426 і трубкою 42 під гострими кутами, тобто не розташовані по радіусах. В інших втіленнях ребра 424 можуть мати криволінійну чи серпантинну конфігурацію.

На фіг.8 показане альтернативне втілення, де використовується пересувний з пристрій згідно з винаходом. Підсилювальний вибуховий пристрій 110 має утворену в ньому камеру 116 для детонатора і лінійну камеру 118. (За виключенням стрижневої частини 146 у втіленні на фіг.2, втілення на фіг.8 є по суті таким же, що і на фіг.2. Тому відповідні елементи далі не описуються і мають ідентичну нумерацію з додаванням індекса 1.) В цьому втіленні, як і у втіленні на фіг.2, кінцева стінка 11ба камери 116 для детонатора визначає точку, за межі якої вихідний кінець детонатора, наприклад, закритий кінець 46ба оболонки 46, не виходить. Одна з особливостей винаходу в тому, що вихідний кінець детонатора, наприклад, детонатора 44, розташовують чи у безпосередній близькості від кінцевої стінки 1ба (фіг.2) і 11 ба (фіг.8)

відповідно, чи у безпосередньому контакті з нею.

Первинний заряд 114 має тільки основну частину 114а без стрижня, який еквівалентний стрижневій частині 145 на втіленні на фіг.2. Таким чином, при утворенні первинного заряду 114 на фіг.8 корпус 12 заповнюють тільки до площини Б-Р, яка перпендикулярна до повздовжньої осі Ї в місці звуження 124, утвореного на корпусі 12. Як тільки відлитий заряд затвердіє для забезпечення основної частини 114а, звуження 12а разом з опорним кільцем 12е, утвореним на кінці 12а більшого діаметра, будуть утримувати затверділу основну частину 114а на місці. В цьому втіленні, де стрижнева частина , еквівалентна частині 14р на фіг.2, відсутня, порожній простір, що оточує екрануючу трубку пересувного пристрою ( не показаного), введеного в пристрій 110, може викликати проблему при опусканні пристрою 110 в свердловини , що вміщують текучі речовини, такі як рідини, наприклад, воду, чи рідинну вибухівку. По цій причині в нижній частині корпусу 12 утворюють один чи більше отворів, наприклад, отвори 12 на фіг.8, тобто в частині корпусу 12, яка у втіленні на фіг.2 визначає стрижневу частину 146 первинного заряду 17 14. Отвори 127 пропускають текучу речовину в корпус 12, щоб зменшити плавучість пристрою 110 і дозволити йому опуститися до дна свердловини, що містить текучу речовину, чи до опалубки, що розташована в такій свердловині. Переважно виконують два чи більше отворів 127 для полегшення входу текучої речовини в нижню частину корпусу 12 і виходу повітря з неї, щоб опустити пристрій 110 в рідину, в якій він повинен бути розташований. Пересувний пристрій 36 приєднують до з'єднуючого кінця 1105 підсилюючого вибухового пристрою 110 в такий же спосіб, що і до пристрою 10, і детонатор відповідно розташовують на кінцевій стінці 116а так, як у пристрої 10.

Незважаючи на те, що винахід детально описаний відповідно до переважного втілення, для спеціаліста зрозуміло, що можливе виконання багатьох варіантів, які еквівалентні переважному втіленню і відповідають суті винаходу в межах формули.

С

! да

СТО

"7 ет

Же ЛО

Її о чір юю /Юе Фіг. 1 ' ЩІ

Й «Ко... / ІЙ р (У : /0й і.

/да яв г/га вжи «а ваї М й а ; 2 т у;

К й /4 /2а Ї / А в

ПІ й /га не й ДУ 2

І й /2о

А їх 57705 й

Й

Д й га й

За ! 42 ті Й я

Ц Ї 40а чОс 405 4-4 ЕЛЕ ори | зве

ЩІ бба 0095 те «55а / | /с ! / 4 ! і че «76 І . Її 479 ї . зба х ел, 44 -9 її й

Ще у й іг. 4А : Й «ба щу Зя в жд 526 вра

І Й

465 / 50

КИ

Є й, 48! М / у й 45а 46 Ї /

Як.

І; Тонкий; я г Х 53 т оба

ЩІ і: 46а і

Фіг. 48 щі г рені лі ї що ри кг б2 507 у ще і

У ЕБЕЕСЕЕ

44а о 7 /4

І

ЛЕ ще

М Й рі я дяттУ л/4а й Ж ! Й і й І; у ж й /га Ї ле р / й й | " | сто я шЩщ ге ку їтну юь от Тер 20а 4гь , зо 0 А Оу

- вбг

З о ЦО

Я 5 х ооо ОО

Фф с І 72 о о; Фр

ЗААЦОЄ в2 пра де их у пи До б ут МІ : ; І ї р п: жи С

СЯ БО ве. АКБ - Х п Й, ле сстя ви

СУС ОЧ пк дих о. що бат

Ше - т: з.

ХУ нн ри ПК ря «. що ; ї п; й й й пит 62

ХМ. 7 7 й и ще пу

І ' т

Ме бг. А ЗО - іч

КК

Фіг. 9

Claims (8)

1. Пересувний елемент для підсилювального вибухового пристрою з першим з'єднуючим кінцем і поздовжньо розташованим проти нього другим кінцем, вибуховим первинним зарядом, що має утворену в ньому камеру для детонатора, яка має кінцеву стінку, і поздовжній лінійний отвір, який проходить крізь нього, для протягування ініціювальної лінії від з'єднуючого кінця і крізь нього до другого кінця і крізь нього, пересувний елемент має базову підставку з розмірами і конфігурацією для зачеплення із з'єднуючим кінцем підсилювального вибухового пристрою, екрануючу трубку, що розташована на базовій підставці і має трубчастий отвір для введення ініціювальної лінії, причому екрануюча трубка має розміри і конфігурацію для розміщення її, по суті, на всій довжині у поздовжньому лінійному отворі і огородження частини ініціювальної лінії, що розташована в трубчастому отворі, та, таким чином, для роз'єднання ініціювальної лінії з вказаним підсилювальним вибуховим пристроєм, і засіб для утримання вхідного вводу детонатора, розташований на базовій підставці для забезпечення контакту передачі сигналу від вказаної лінії до вхідного кінця детонатора.

2. Пересувний елемент за п. 1, який відрізняється тим, що базова підставка має співвісний з трубчастим отвором прохідний отвір з розмірами та конфігурацією для пропускання вказаної ініціювальної лінії крізь нього.

3. Пересувний елемент за п. 1, який відрізняється тим, що екрануюча трубка має полімерний матеріал, який включає пористий матеріал із закритими чарунками.

4. Пересувний елемент за п. 1, який відрізняється тим, що екрануюча трубка має ніздрювату внутрішню структуру.

5. Пересувний елемент за п. 1, який відрізняється тим, що базова підставка має зачіпний засіб для утримання її у зачепленні із з'єднуючим кінцем підсилювального вибухового пристрою, коли екрануюча трубка розташована в лінійному отворі.

б. Пересувний елемент за п. 1 або 2, який відрізняється тим, що має засіб для утримання детонатора на пересувному елементі.

7. Пересувний елемент за п. 6, який відрізняється тим, що засіб для утримання детонатора має розміри і конфігурацію для утримання детонаторів різної довжини з вихідними кінцями, розташованими у безпосередній близькості до кінцевої стінки вказаної камери для детонатора.

8. Пересувний елемент за п. 6, який відрізняється тим, що засіб для утримання детонатора має розміри і конфігурацію для утримання детонаторів різної довжини з вихідними кінцями, розташованими у безпосередньому контакті з кінцевою стінкою вказаної камери для детонатора.