UA48718A - Спосіб визначення прогресування хронічного гломерулонефриту - Google Patents

Спосіб визначення прогресування хронічного гломерулонефриту Download PDF

Info

Publication number
UA48718A
UA48718A UA2001117902A UA2001117902A UA48718A UA 48718 A UA48718 A UA 48718A UA 2001117902 A UA2001117902 A UA 2001117902A UA 2001117902 A UA2001117902 A UA 2001117902A UA 48718 A UA48718 A UA 48718A
Authority
UA
Ukraine
Prior art keywords
fibronectin
glomerulonephritis
chronic
content
endothelin
Prior art date
Application number
UA2001117902A
Other languages
English (en)
Russian (ru)
Inventor
Жанна Дмитрівна Семидоцька
Жанна Дмитриевна Семидоцкая
Олена Вікторівна Авдєєва
Original Assignee
Харківський Державний Медичний Університет
Харьковский Государственный Медицинский Университет
Priority date (The priority date is an assumption and is not a legal conclusion. Google has not performed a legal analysis and makes no representation as to the accuracy of the date listed.)
Filing date
Publication date
Application filed by Харківський Державний Медичний Університет, Харьковский Государственный Медицинский Университет filed Critical Харківський Державний Медичний Університет
Priority to UA2001117902A priority Critical patent/UA48718A/uk
Publication of UA48718A publication Critical patent/UA48718A/uk

Links

Landscapes

  • Investigating Or Analysing Biological Materials (AREA)

Abstract

Спосіб визначення прогресування гломерулонефриту включає дослідження біологічних рідин та визначення в них рівня фібронектину. В пробі плазми крові додатково досліджують вміст ендотеліну-1 і, якщо вміст фібронектину 436,061±170,75 мкг/мл, а ендотеліну-1 51,115±14,041 пг/мл - діагностують хронічний гломерулонефрит з достатньою функцією нирок. Якщо вміст фібронектину 354,91±189,83 мкг/мл, а ендотеліну-1 58,304±9,859 пг/мл - визначають хронічний гломерулонефрит з хронічною нирковою недостатністю І ступеня. Якщо вміст фібронектину 326,47±181,9 мкг/мл, а ендотеліну-1 57,425±6,803 пг/мл - визначають хронічний гломерулонефрит з хронічною нирковою недостатністю II ступеня. Якщо вміст фібронектину 287,43±114,84 мкг/мл, а ендотеліну-1 61,03±12,059 пг/мл - визначають хронічний гломерулонефрит з хронічною нирковою недостатністю III ступеня при незмінних попередніх показниках інших досліджень.

Description

Опис винаходу
Винахід відноситься до медицини, а саме, до нефрології, і може бути використаним для визначення перебігу 2 ступеня захворювання в гіршу.
Дифузним захворюванням нирок є властивим неухильне прогресування з поступовою заміною функціонуючих нефронів склеротичною тканиною та розвитком хронічної ниркової недостатності (ХНН).
Частішими причинами ХНН залишаються первинно-ниркові захворювання, серед яких перше місце займають гломерулонефрити різної етіології.
За даними літератури відомо, що на ранніх стадіях захворювання швидкість розвитку ниркового склерозу обумовлена, в першу чергу, природою та патогенетичними властивостями нефропатії (Каюков И.Г., Єсаян А. М.,
Кучер А. Г., Ермаков Ю. А. Роль функционально-гемодинамических механизмов в прогрессирований хронического гломерулонефрита.// Нефрология 1998.- т. 2.- Мо1.- с. 7-14). По мірі втрати маси функціонуючих нефронів, механізми прогресування гломерулосклерозу набувають все більш універсальний характер. В 12 теперішній час відокремлюють дві великих групи чинників, які викликають прогресування хронічного гломерулонефриту та ХНН: порушення системної та внутрішньониркової гемодинаміки (системна та внутрішньоклубочкова гіпертензія, гіперфільтрація); метаболічні порушення.
Одним із важливих механізмів прогресування клубочкових порушень є гемодинамічні зміни. Зв'язок системної артеріальної гіпертензії з прогресуючим зниженням функції нирок добре вивчений - під впливом підвищеного системного артеріального тиску (АТ) відбувається ішемія клубочків унаслідок звуження отвору прегломерулярних артерій і артеріол, що приводить до зменшення ниркового кровотоку. Таким чином, визначення артеріального тиску у хворих на гломерулонефрит є непрямим засобом оцінки внутрішньониркової гемодинаміки.
Наприклад, відомий засіб визначення внутрішньониркової гемодинаміки - це визначення АТ. Якщо АТ підвищується, підвищується і рівень внутрішньоклубочкової гіпертензії (Кутьурина И. М. Современнье аспекть! « патогенеза почечной артериальной гипертоний.// Нефрология 2000.-т.4.-М01.-с. 112-115).
Відомий також засіб визначення функціонального стану нирок - це визначення креатинину та сечовини в сироватці крові. При вивченні взаємовідносин між біохімічними та морфологічними показниками був доведено зв'язок між рівнем цих показників у сироватці крові та склеротичними змінами (гломерулосклероз, корковий та со мозковий інтерстиціальний склероз, понефронне запустіння). Тобто, підвищення цих показників, по відношенню «- до попередніх, теж є ефективним маркером прогресування захворювання (Николаев А. Ю. Хроническая почечная недостаточность: клиника, диагностика, лечение.// Русский медицинский журнал.- 2000.- Мо 3.- с. - 138-144; Тареева И.Е. Механизмь! прогрессирования гломерулонефрита.// Терапевтический архив.-1996.- Моб.- с с. 5-10). 3о Ще одним засобом визначення прогресування хвороби є визначення швидкості клубочкової фільтрації (ШКФ), З для чого знаходять вищезгадані показники у крові та сечі одночасово. Добре відомо, що при зниженні ШКФ менш ніж 25мл/хв розвиток уремії неминуч, незалежно від основної причини, яка викликала захворювання нирок (Патогенетический механизм развития гломерулонефрита. Обзор литературь.// Врачебное дело.- 1992.-Мо4.-с. « 12-16). З 50 Часто в клінічних умовах звертаються до непрямого визначення фільтраційної фракції (відношення величини с ниркового кровотоку до величини клубочкової фільтрації, яке знижується при розвитку клубочкової гіпертензії),
Із» яке є більш точним методом, ніж попередні (Бреннер Б.М. Механизмь! прогрессирования болезней почек.//
Нефрология.- 1999.- т.3.-Мо4.- с. 23-26).
Серед метаболічних порушень найбільшу увагу приділяють визначенню ліпідних здвигів у хворих на хронічний гломерулонефрит (Пиріг Л. А., Дудар І. А. Дисліпідемія при гломерулонефриті (нефротичному шк синдромі) та значення для прогресування захворювання нирок.// Врачебная практика.- 2000.- Мо2.- с. 13-20).
Ге | Основною тенденцією змін ліпідів крові при хронічному гломерулонефриті є збільшення вмісту тригліцерідів, загального холестерину, ліпопротеїдів низької щільності, апопротеіну В, неестерифікованих жирних кислот, а і також збільшення коефіцієнту атерогенності. Ці розлади більш виражені при нефротичному синдромі, але - 20 відмічаються у хворих на інші форми захворювання.
Останнього часу, в прогресуванні хронічного гломерулонефриту багато уваги наділяють біохімічним засобам со діагностики, серед яких ступінь клубочкового пошкодження опосередковано визначається шляхом визначення фібронектину та ендотеліну-!(Шахмалова М. Ш., Шестакова М. В., Чугунова Л. А., Дедов И. И. Вазоактивнье факторьї здотелия сосудов у больньїх инсулиннезависимьм сахарньм диабетом с поражением почек.// 29 Терапевтический архив.-1996.- Моб.- с. 43-46). в. Ще на ранніх стадіях захворювання відбувається пошкодження та активація ендотелію, що приводить до розриву нормальних регуляторних зв'язків та порушення його функцій (Тареева И. Е. Механизмь прогрессирования гломерулонефрита.// Терапевтический архив.- 1996.- Моб.-с. 5-10). При подальшому розвитку захворювання пошкодження ендотелію збільшується під впливом метаболічних, гемодинамічних та інших 60 факторів. Одним з результатів цього каскаду явищ є дисбаланс між виробкою судинним ендотелієм вазоактивних речовин, який характеризується підвищенням продукції вазопресорних гормонів, зокрема ендотеліну-1.
Таким чином, концентрація ендотеліну-1 в плазмі крові є одним з показників прогресування захворювання.
Відомий спосіб виявлення прогресування гломерулонефриту за допомогою визначення фібронектину в бо плазмі крові та сечі. Клінічні дослідження фібронектину при різних патологічних станах свідчать, що зміни його рівня в плазмі крові відмічаються як в бік зниження так і в бік підвищення. Відомо, що при гломерулонефриті цей показник значно підвищується у хворих з нефротичним синдромом. При цьому концентрація фібронектина позитивно корелює з фібриногеном, холестерином і ступенем протеїінурії (Раздолькина Т.И. Фибронектин и его роль при патологии почек.//Педиатрия.- 1993,.- Мо5.- с. 99-102).
Даний спосіб визначення прогресування гломерулонефриту є найбільш близьким за технічною суттю та результатами, які можуть бути досягнуті, до того, що заявляється. Тому його обрано в якості прототипу.
Основним недоліком прототипу і відомих аналогів є їх недостатня точність, за рахунок того, що кожний з них дає змогу оцінювати тількі окремі фактори, які викликають прогресування гломерулонефриту, що /о недостатньо для оцінки функціонального стану нирок.
В зв'язку з вищевикладеним, в основу винаходу покладено задачу підвищення точності визначення прогресування гломерулонефриту. Дана задача вирішується тим, що у відомому засобі визначення прогресування гломерулонефриту, який включає дослідження біологічних рідин та визначення в них рівню фібронектину, згідно з винаходом, в пробі плазми крові додатково досліджують вміст ендотеліну-1 і, якщо вміст фібронектину 436,061 з 170,75мкг/мл, а ендотеліну-7ї 51.115 щ- 14.041пг/мл - діагностують хронічний гломерулонефрит з достатньою функцією нирок; якщо вміст фібронектину 354,91 - 189 ,8Змкг/мл, а ендотеліну-1 58,304 ж 9,859пг/мл -визначають хронічний гломерулонефрит з хронічною нирковою недостатністю | ступеню; якщо вміст фібронектину 326,47 т 181,9 мкг/мл, а ендотеліну-1 57,425 - 6,80Зпг/мл - визначають хронічний гломерулонефрит з хронічною нирковою недостатністю || ступеню; якщо вміст фібронектину 287,43 ж 114,84мкг/мл, а ендотеліну-7 61,03 ж 12,059пг/мл - визначають хронічний гломерулонефрит з хронічною нирковою недостатністю І ступеню при незмінних попередніх показниках інших досліджень.
Підвищення точності визначення перебігу гломерулонефриту досягається за рахунок того, що визначаючи рівень вмісту фібронектину ми оцінюємо ступінь вираженності склерозування нирок, а визначаючи рівень вмісту ендотеліну-1, оцінюємо ступінь порушення внутрішньониркової гемодінамики, які є достатніми показниками. Крім ов цього, значення ендотеліну-1 та фібронектину є маркерами погіршення стану хворих в той час як інші показники не виходять за межі даної форми або ступеня. «
Одним з багатьох органів, що страждають при розвитку хронічного гломерулонефриту, є ендотелій судин, який ще на ранніх стадіях захворювання зазнає впливу багатьох метаболічних, гемодинамічних та имунних факторів. Результатом цього є дисбаланс між продукцією ним біологічно активних речовин, що сприяє со зо подальшому прогресуванню захворювання. Зокрема, баланс між продукцією вазодилататорів та вазопресорів зрушено в бік останніх, представником яких є ендотелій-1. Ендотелій-ї здійснює потужну та тривалу -- вазоконстрикцію, завдяки підвищенню судинного опору, зниженню ниркового кровотоку та зменшенню швидкості М клубочкової фільтрації. Крім того, ендотелій-1 є фактором скорочення та проліферації мезангіальних клітин.
Літературні дані свідчать про те, що ендотелій-ї в змозі стимулювати фіброгенез ниркової тканини за со
Зв Допомогою підвищення продукції фібронектину та відкладення його в екстрацелюлярному матриксі, внаслідок «Е активації макрофагів, цитокінів та факторів росту.
Аналіз отриманих нами результатів дослідження свідчить про те, що підвищення рівню ендотеліна-1 відбувається вже на ранніх стадіях захворювання, коли ще функція нирок є достатньою, причому цей рівень тим вищий, чим менше часу пройшло від початку захворювання. Можливо, рівень ендотеліну-1 відбивав швидкість « прогресування хронічного гломерулонефриту. Між рівнем ендотеліна-1 і фібронектина плазми крові виявлено з с зворотну залежність: при прогресуванні хронічного гломерулонефриту відмічено зниження вмісту фібронектину в плазмі крові. На концентрацію ендотеліна-ї і фібронектина в плазмі крові мали вплив ступінь артеріальної ;» гіпертензії та протеїнурії, а також вік пацієнтів.
Спосіб ілюструють наступні приклади його клінічного використання.
Приклад Мо1. Хворий Г., 45 років, надійшов до нефрологічного відділення ОКЛ м. Харкова зі скаргами на їх головний біль, нудоту, задишку при фізичному навантаженні, загальну слабкість. Вважає себе хворим з 1993 року, коли після перенесеного запалення легень були виявлені зміни в аналізі сечі, при обстеженні за місцем со проживання було діагностовано гострий гломерулонефрит. З 1996 року відмічає підвищення артеріального тиску -І (максимально до 240/12Омм. рт. ст.. За даними анамнезу життя в 1999 році переніс інсульт.
За даними об'єктивних методів дослідження: загальний стан середнього ступеню важкості, шкіра бліда. Межі - відносної тупості серця поширені ліворуч (1см від І.теаІосіамісшціагів віпівіга). При аускультації серця - с діяльність ритмічна, І тон на верхівці послаблено, акцент І! тону на аорті. АТ 190/110мм.рт.ст., пульс 86буд. за хв.
Дані додаткових методів дослідження.
Дослідження крові. Клінічний аналіз крові: еритроцити 4,9 - 1012/л, Нв 150г/л, ЦПО,9, лейкоцити 5,3 - 1095, паличкоядерні 495, сегментоядерні 6090, еозинофіли 2905, моноцити 95965, лімфоцити 2595, ШОЕ 20мм/год.
Загальний білок 63,20г/л. Вміст електролітів'Ма" -145мМоль/л, К" -4,0мМоль/л. Холестерин 6,7мМоль/л. » Печінкові проби: АЛТ 0,28мМоль/л, АСТ 0,4мМоль/л, тимолова проба 1,9од., загальний білірубін 15,2мкМоль/л.
Геморенальні проби: сечовина крові/сечі - 6,5/180мМоль/л, креатинин крові/сечі -103,2/6,6мкМоль/л, клубочкова фільтрація 78,2мл/хв, очищення сечовини 53,2905, реабсорбція 98,296. во Дослідження сечі. Клінічний аналіз сечі: питома вага 1013, рНб,0, білок 1,47г/л, лейкоцити 8 - 1Оекз. в полі зору, еритроцити 2 - Зекз. в полі зору, циліндри - гіалінові та зернисті З - 4. Добова протеінурія 2,Аг/д. Аналіз сечі за Нечипоренко: лейкоцити 0,7 . 105/л, еритроцити 0,5 . 105/л. аналіз сечі за Зимницьким: добовий діурез 1,3л, співвідношення денного до нічного діурезу 0,7/0,6, питома вага 1010 - 1022. УЗД - ознаки дифузної патології нирок. 65 ЕКГ - ритм синусовий, правильний, ЧСС 90 за хв., відхилення електричної осі серця ліворуч, горизонтальна позиція серця. Ознаки гіпертрофії міокарда лівого шлуночка.
Проведення, в доповнення попередніх досліджень, визначення рівня ендотеліну-1 (53,112пг/мл) і фібронектину (6б15мкг/мл) в сироватці крові дозволяє діагностувати хронічний гломерулонефрит, гіпертонічна форма, достатня функція нирок.
Приклад Мо2. Хвора К. 47 років, надійшла до нефрологічного відділення ОКЛ м. Харкова зі скаргами на болі в поясничній ділянці, головний біль, запаморочення, задишку при фізичному навантаженні, слабкість. Вважає себе хворою з 1993 року, коли вперше було зареєстровано зміни в клінічному аналізі сечі (протеїнурія, гематурія) після перенесеного грипу. В 1994 році при обстеженні в нефровідціленні ХОКЛ діагностовано хронічний гломерулонефрит, симптоматична артеріальна гіпертензія. Стаціонарне лікування - 1 раз на рік. Останнє 7/0 погіршення стану на протязі 2 місяців. З історії життя - часті простудні захворювання.
Дані об'єктивних методів дослідження: загальний стан середнього ступеню важкості, шкіряні покрови бліді та сухі. Межі відносної тупості серця поширені ліворуч (їсм від І.теадіІосіамісціагів віпівіга). При аускультації серця - діяльність ритмічна, І тон на верхівці послаблено, акцент ІІ тону на аорті. АТ 180/115мм.рт.ст., пульс 78уд. за хв.
Дані додаткових методів дослідження.
Дослідження крові. Клінічний аналіз крові: еритроцити 4,4. 1012/л, Нв 137г/л, ЦП 0,9, лейкоцити 5,5. 109/л, паличкоядерні 496, сегментоядерні 5796, еозинофіли 2906, моноцити 590, лімфоцити 3295, ШОЕ 1Омм/год.
Протеінограма: загальний білок 68,5г/л, альбумін 548905, глобуліни- о1 - 5,690, 2 - 10,5905, Д- 12,2905, у - 16,990.
Вміст електролітів: Ма" -127,5мМоль/л, К" -1О0мМоль/л, Са" - 1,8мМоль/л, Ма" - О2мМоль/л, СІ - 101,8мМоль/л, Р-1,22мМоль/л. Ліпіди крові: загальні ліпіди -7,1мМоль/л, холестерин -4,98мМоль/л, фосфоліпіди -4,08мМоль/л, тригліцеріди -3,57мМоль/л, р-ліпопротеіди З,1ЗмМоль/л. Печінкові проби: АЛТ 0О,4мМоль/л, АСТ 04мММоль/л, тимолова проба 1,45од., загальний білірубін 11,2мкМоль/л. Геморенальні проби: сечовина крові/сечі -8,8/293,4мММоль/л, креатинин крові/сечі -132,7/8,85мкМоль/л, клубочкова фільтрація 51,бмл/хв, очищення сечовини 67,8, реабсорбція 98,4905. 29 Дослідження сечі. Клінічний аналіз сечі: питома вага 1014, рНб,0, білок 0,37г/л, лейкоцити 8 - 14екз. в « полі зору, еритроцити 15 - 20екз. в полі зору, циліндри - гіалінові та зернисті З - б, епітеліальні 2 - 4екз. в полі зору, добова протеїнурія 1,47г/д. Аналіз сечі за Нечипоренко: лейкоцити 1,2. 105/л, еритроцити 4,3. 106/л, Аналіз сечі за Зимницьким: добовий діурез 0,89л, співвідношення денного до нічного діурезу с зо 0,41/0,48л, питома вага 1011 - 1015,
УЗД - ознаки дифузної патології нирок. --
ЕКГ - синусова тахікардія, ЧСС 90 за хв., відхилення електричної осі серця ліворуч, горизонтальна позиція М серця, ознаки гіпертрофії міокарда лівого шлуночка, ішемія міокарду всіх відділів серця.
Додатково проводилось визначення рівня в сироватці крові фібронектину (29Омкг/мл) та ендотеліну-1 со (56,0475пг/мл), що дозволило діагностувати хронічний гломерулонефрит, гіпертонічна форма, хронічна ниркова «Е недостатність | ступеню.
Приклад Мо3. Хвора Г., 43 років, надійшла до нефрологічного відділення ОКЛ м. Харкова зі скаргами на болі в поясничній ділянці, вираженні набряки обличчя та нижніх кінцівок, задишку при незначному фізичному навантаженні, анорексію, втрату ваги (близько 8кг за бміс.), виражену загальну слабкість. Вважає себе хворою « 470 на протязі 15 років, коли після перенесенної ангіни при обстеженні були виявлені зміни в аналізі сечі, в з с районній лікарні діагностований пієлонефрит. Щорічно лікувалась за місцем проживання. Останні 7 років - в . нефровідділенні ХОКЛ, де був діагностований хронічний гломерулонефрит. Вперше виявлена ХНН у лютому и?» 2000 р. (ХНН І ст.). Теперішнє погіршення на протязі 1,5міс. З анамнезу життя відомо, що страждала на часті ангіни, простудні захворювання.
Дані об'єктивних методів дослідження: загальний стан середнього ступеня важкості, шкіряні покрови бліді, їх набряки обличчя, нижніх кінцівок. При аускультації легень дихання жорстке, в нижніх відділах послаблене. Межі відносної тупості серця поширені ліворуч (1см від І.теаІосіамісшціагів віпівіга). При аускультації серця - со тони ритмічні, приглушені, акцент ІЇ тону на аорті. АТ 180/11Омм.рт.ст., пульс 85уд. за хв. -І Дослідження крові. Клінічний аналіз крові: еритроцити 2,3 . 1012/л, Нв 7Ог/л, ЦП 0,8, лейкоцити 6,0. 109/л, шу паличкоядерні 496, сегментоядерні 6596, еозинофіли 1956, моноцити 790, лімфоцити 2395, ШОЕ 15мм/год.
Загальний білок 63,2г/л. Вміст електролітів:Мо"! -135мМоль/л, К" -4,5мМоль/л, Са" -1,7мМоль/л, Ма" со -0,ЗмМоль/л, СІ" -108,5мМоль/л, Р" -3,9в8мМоль/л. Печінкові проби: АЛТ 0,бмМоль/л, АСТ 04мММоль/л, тимолова проба 2,5од., загальний білірубін 15,6мкМоль/л.
Геморенальні проби: сечовина крові/сечі -32,4/127,5мМоль/л, креатинин крові/сечі -413/4 АмкМоль/л, 22 клубочкова фільтрація 13,4 мл/хв, очищення сечовини 8,595, реабсорбція 98 - 9995. » Дослідження сечі. Клінічний аналіз сечі: питома вага 1007, рНб,О, білок 0,183г/л, лейкоцити 12 - 15екз. в полі зору, еритроцити 4 - бОекз. в полі зору, циліндри - гіалінові одиничні в полі зору. Добова протеінурія
О,5Бг/д. Аналіз сечі за Нечипоренко: лейкоцити 3,1 . 105/л, еритроцити 0,9 . 106б/л. Аналіз сечі за Зимницьким: добовий діурез 0,9л, співвідношення денного до нічного діурезу 0,45/0,45л, питома вага 1007-1012. 60 УЗД - ознаки дифузної патології нирок.
ЕКГ - синусова тахікардія, ЧСС 92 за хв., відхилення електричної осі серця ліворуч, горизонтальна позиція серця, ознаки гіпертрофії та ішемії міокарду лівого шлуночка.
Визначення рівня в сироватці крові фібронектину(19Омкг/мл) та ендотеліну-1(56,0475пг/мл), що дало змогу діагностувати хронічний гломерулонефрит, гіпертонічна форма, хронічна ниркова недостатність Ії ступеня, 62 анемія.
Приклад Мо4. Хворий М., 38 років, поступив до нефрологічного відділення ОКЛ м. Харкова зі скаргами на болі в поясничній ділянці, вираженні набряки обличчя та нижніх кінцівок, задишку в спокої, болі в предсерцевій ділянці, які поширюються в ліву руку, головний біль, "метелики" перед очима, носові кровотечі, шаткість при ходьбі, зниження зору, виражену загальну слабкість. Вважає себе хворим з 1989 року, коли вперше було виявлено протеінурію. З 1990 року підвищення артеріального тиску, максимально до 240/14Омм.рт.ст. 1990, 1992рр.- лікування в нефровідціленні ХОКЛ, діагнтован хронічний гломерулонефрит. З 1990 року інвалід ЇЇ групи. З анамнезу життя відомо, що страждав на часті ангіни та простудні захворювання.
Дані об'єктивних методів дослідження: загальний стан середнього ступеня важкості, шкіряні покрови бліді з 7/0 їктеричним відтінком, набряки обличчя, нижніх кінцівок. При аускультації легень дихання жорстке, в нижніх відділах послаблене. Межі відносної тупості серця поширені ліворуч (до І.теадІосіамісшціагів віпізіга). При аускультації серця - тони ритмічні, | тон на верхівці послаблено, акцент ІІ тону на аорті, систолічний шум в 1-й, 3-й аускультативних точках та в точці Боткіна. АТ 230/140 мм.рт.ст., пульс 8буд. за хв. Живіт здійнятий, болючий при пальпації в епігастрії та в зоні проекції правої нирки. Печінка виступає за межі реберної дуги на 75 2см. Дослідження крові. Клінічний аналіз крові: еритроцити 3,4. 1012/л, Нв 95г/л, ЦП 0,85, лейкоцити 7,3. 109/л, паличкоядерні 395, сегментоядерні 6ббУю, еозинофіли 195, моноцити 790, лімфоцити 2395, ШОЕ 20 мм/год.
Протеінограма: загальний білок б8г/л, альбумін 51,3905, глобуліни- о1 -8,0905, ж2 -13,6905, ВД -14,995, у -12,295. Вміст електролітів: Ма" -142,5мМоль/л, К' -5,0мМоль/л, Са"" -1,9мМоль/л, Мд"" -0,бмМоль/л, СІ- -109мМоль/л, Р- -198мМоль/л. Печінкові проби: АЛТ 0,2мМоль/л, АСТ 0,2мМоль/л, тимолова проба 1,45од., загальний білірубін 18,5мкМоль/л. Ліпіди крові: загальні ліпіди -7,4мМоль/л, холестерин -4,26 - 7,4мМоль/л, фосфоліпіди -3,51мМоль/л, тригліцеріди -1,16мМоль/л, р-ліпопротеіди З,27мМоль/л. Геморенальні проби: сечовина крові/сечі -21,9/157,7мМоль/л, креатинин крові/сечі -589,9/3,32мкКМоль/л, клубочкова фільтрація 7,1мл/хв, очищення сечовини 14,395, реабсорбція 80,1.
Дослідження сечі. Клінічний аналіз сечі: питома вага 1010, рНб,0, білок 1,47г/л, лейкоцити 35 - 40екз. в полі зору, еритроцити 15 - 20екз. в полі зору, циліндри - гіалінові, зернисті -7 - 8, епітеліальні -4 - 6, « жирнозернисті -3 - б, гіаліновокапельні -2 - 4екз. в полі зору. Добова протеінурія 1,47г/д. Аналіз сечі за
Нечипоренко: лейкоцити 9,6 . 10б/л, еритроцити 5,9 . 105/л, аналіз сечі за Зимницьким: добовий діурез 0,8л, співвідношення денного до нічного діурезу 0,35/0,45л, питома вага 1005 - 1010. УЗД -ознаки дифузної патології со нирок.
ЕКГ -ритм синусовий, правильний. Відхилення електричної осі серця ліворуч. Горизонтальна позиція серця. «-
Неповна блокада лівої передньої гілки пучка Гісса, гіпертрофія та перегрузка міокарда лівого шлуночка.
Проведення в доповнення попередніх досліджень визначення рівня ендотеліну-1 (68,87бпг/мл) і - фібронектину (17Омкг/мл) в сироватці крові дозволяє діагностувати хронічний гломерулонефрит, гіпертонічна о форма хронічна ниркова недостатність І ступеня, анемія.

Claims (1)

  1. «
    Формула винаходу « Спосіб визначення прогресування гломерулонефриту, який включає дослідження біологічних рідин та визначення в них рівня фібронектину, який відрізняється тим, що в пробі плазми крові додатково досліджують не) с вміст ендотеліну-1 і, якщо вміст фібронектину 436,061ж-170,75 мкг/мл, а ендотеліну-1 51,1154-14,041 пг/мл - "» діагностують хронічний гломерулонефрит з достатньою функцією нирок, якщо вміст фібронектину 354,91-189,83 " мкг/мл, а ендотеліну-1 58,304ж249,859 пг/мл - визначають хронічний гломерулонефрит з хронічною нирковою недостатністю | ступеня, якщо вміст фібронектину 326,475181,9 мкг/мл, а ендотеліну-1 57,425-6,803 пг/мл - визначають хронічний гломерулонефрит з хронічною нирковою недостатністю || ступеня, якщо вміст ть фібронектину 287,43:2-114,84 мкг/мл, а ендотеліну-1 61,03212,059 пг/мл - визначають хронічний гломерулонефрит о з хронічною нирковою недостатністю ІІЇ ступеня при незмінних попередніх показниках інших досліджень.
    Ше Офіційний бюлетень "Промислоава власність". Книга 1 "Винаходи, корисні моделі, топографії інтегральних -о 70 мікросхем", 2002, М 8, 15.08.2002. Державний департамент інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України.
    ІЧ е)
    Р
    60 б5
UA2001117902A 2001-11-20 2001-11-20 Спосіб визначення прогресування хронічного гломерулонефриту UA48718A (uk)

Priority Applications (1)

Application Number Priority Date Filing Date Title
UA2001117902A UA48718A (uk) 2001-11-20 2001-11-20 Спосіб визначення прогресування хронічного гломерулонефриту

Applications Claiming Priority (1)

Application Number Priority Date Filing Date Title
UA2001117902A UA48718A (uk) 2001-11-20 2001-11-20 Спосіб визначення прогресування хронічного гломерулонефриту

Publications (1)

Publication Number Publication Date
UA48718A true UA48718A (uk) 2002-08-15

Family

ID=74218551

Family Applications (1)

Application Number Title Priority Date Filing Date
UA2001117902A UA48718A (uk) 2001-11-20 2001-11-20 Спосіб визначення прогресування хронічного гломерулонефриту

Country Status (1)

Country Link
UA (1) UA48718A (uk)

Similar Documents

Publication Publication Date Title
Fabre et al. The kidney in maturity onset diabetes mellitus: a clinical study of 510 patients
Schmidt et al. Elevated plasma levels of vascular cell adhesion molecule‐1 (VCAM‐1) in diabetic patients with microalbuminuria: a marker of vascular dysfunction and progressive vascular disease
Pedersen et al. Effect of antihypertensive treatment on urinary albumin excretion, glomerular filtration rate, and renal plasma flow in patients with essential hypertension
Verrotti et al. Necrobiosis lipoidica diabeticorum in children and adolescents: a clue for underlying renal and retinal disease
RU2324939C1 (ru) Способ оценки степени эндотелиальной дисфункции
Crosina et al. Improving the prediction of cardiac surgery–associated acute kidney injury
RU2310850C1 (ru) Способ прогнозирования послеоперационного нагноения раны
Heleniak et al. Heart failure biomarkers in hemodialysis patients
UA48718A (uk) Спосіб визначення прогресування хронічного гломерулонефриту
Makeeva et al. A Combination of in vitro and in vivo Approaches to Studying the Mechanisms of Myocardial Hypertrophy Development in Adult Rats with Renovascular Hypertension
Christiansen et al. Increased urinary orosomucoid excretion is not related to impaired renal function in patients with type 2 diabetes
RU2463606C1 (ru) Способ ранней диагностики осложненного системного воспалительного ответа у пациентов, оперированных в условиях искусственного кровообращения
Shukla et al. Study of serum transforming growth factor-beta 1 (TGF-β1) levels in type 2 diabetes mellitus patients with nephropathy
Kadhim et al. Assessment of soluble receptor for advance glycation end product level in patients suffering from sickle cell anemia related with nephropathy
Hung et al. SP260HIGH salt diet alters gut microbiota leading to inflammation and progression of CKD
RU2753581C1 (ru) Способ диагностики начальной стадии хронической болезни почек у детей
Donati et al. MO760 HEPARIN-INDUCED LDL PRECIPITATION IN A NON-DIABETIC DIALYSIS PATIENT AS RESCUE THERAPY FOR CRITICAL ISCHEMIC FOOT: A CASE REPORT
CN112730849B (zh) 内源性孤啡肽作为糖尿病合并无症状性心肌缺血的血清生物标志物的应用
Torffvit et al. Ambulatory blood pressure in type 2 diabetic patients with albuminuria: Relation to the renal function and structural lesions
RU2007192C1 (ru) Способ определения индивидуальной чувствительности к гемосорбции при ишемической болезни сердца
Ciuffetti et al. Stable angina pectoris and controlled ischemia: what causes the abnormalities in whole blood filterability?
Rehim et al. The relation of mtor with diabetic complications and insulin resistance in patients with type 2 diabetes mellitus
Gadalean et al. SP337 THE EXPANDED DISABILITY STATUS SCALE AS AN INDEPENDENT PREDICTOR FOR ESTIMATED GLOMERULAR FILTRATION RATE DECLINE IN MULTIPLE SCLEROSIS PATIENTS
Huber Splenic Control of Cardiovascular Homeostasis: the role of the spleen in the pathogenesis of cardiovascular disease
Yesankar et al. Glycosylated hemoglobin and left ventricular diastolic dysfunction in patients with type 2 diabetes mellitus