UA136293U - Спосіб хірургічного лікування пахових гриж - Google Patents

Abstract

Спосіб хірургічного лікування пахових гриж включає етап формування задньої черевної стінки за допомогою полімерної сітки. Зовнішній клапоть полімерної сітки накладають поверх попередньо підшитого до пахової зв'язки нижнього краю верхнього клаптя апоневрозу зовнішнього косого м'яза живота. Медіальний край сітки фіксують до попередньо викроєної смужки апоневрозу зовнішнього косого м'яза, формуючи задню його стінку без натягу тканин.

Description

Корисна модель належить до медицини, а саме до хірургічного лікування пахових гриж.

Пахові грижі є одним із тих захворювань, які найчастіше зустрічаються в хірургії. Щорічно в світі виконується більш ніж 20 млн. операцій з приводу пахових гриж, що складає від 10 до 15 95 всіх оперативних втручань на органах черевної порожнини.

Сучасний стандартний підхід до хірургічного лікування пахових гриж заснований на концепції "епвіоп-їтеє" герніопластики, що включає укріплення задньої стінки пахового каналу, усунення надлишкового натягу тканин по лінії шву. Серед аутопаластичних способів герніопластики найчастіше використовується на сьогоднішній день спосіб Шолдайс. Проте спосіб герніопластики Десарда є також доволі ефективним та надійним, який належить до безнатяжних зі збререженням анатомії пахового каналу.

Втім вибір методів герніопластики, які засновані на використанні тільки власних тканин спряжений з ризиком розвитку рецидиву грижі, навіть в ранні післяопераційні терміни. Особливо це актуально у пацієнтів, в яких під час виконання операції стверджено значне розволокнення апоневротичних структур, слабкість м'язів, анатомічні особливості будови сполучної тканини внаслідок її дегенеративно-дистрофічних змін (синдром недиференційованої дисплазії сполучної тканини). Тому на сьогодні практично більшість операційних втручань при пахових грижах виконується із застосуванням сучасних імплантатів - поліпропіленових сіток, які в рази покращують надійність новосформованих частин пахового каналу (переважно задньої стінки).

Серед них в останні роки найбільшого поширення набув спосіб І існієпвівїп, за якого стверджено доволі низький рівень післяопераційних ускладнень і рецидиву (0,7-1,5 95) (1).

Найбільш близьким за технічною суттю та результатом, що досягається, є спосіб алогерніопластики пахових гриж, що включає виконання типового доступу до пахового каналу та мобілізацію його стінок, після чого беруть сім'яний канатик на трималку, виділяють до шийки грижовий мішок і обробляють його, потім розрізають поперечну фасцію паралельно паховій зв'язці і формують преперитонеальний простір, в якому поліпропіленову сітку з отвором для сім'яного канатика розміщують преперитонеально під клаптями поперечної фасції і пришивають без натягу знизу - до іліопубічного тракту, пахової зв'язки, зверху - до верхнього клаптя поперечної фасції, сухожильного сполучення поперечного і внутрішнього косого м'язів живота поодинокими лігатурами; глибокий отвір пахового каналу формують шляхом зшивання

Зо розрізаних клаптів поперечної фасції і прошиванням їх разом з імплантатом по краях отвору для сім'яного канатика; над імплантатом зшивають клапті поперечної фасції, а над сім'яним канатиком зшивають клапті апоневрозу зовнішнього косого м'яза живота та пошарово зшивають підшкірну основу та шкіру (патент України 54589, опуб. 10.11.2010, АЄ1В 17/00).

Недоліком відомого способу є підшивання поліпропіленової сітки до внутрішнього косого м'яза, яка нездатна до подовження та піддається біологічному скороченню у післяопераційному періоді, що призводить до надмірного травмування косого м'яза, ішемії та дегенеративного переродження. Це створює ризик розвитку неспроможності швів та рецидиву грижі.

Тому, в основу корисної моделі поставлена задача удосконалення відомого способу алогерніопластики пахових гриж шляхом уникнення пришивання імплантата до м'язів та використання для пластики пахового каналу як власних тканин, так і синтетичного імпланту, що посилює механічну опірність новосформованої задньої стінки пахового каналу і дає змогу досягнути підвищення ефективності хірургічного лікування пахових гриж та знизити ризик рецидиву грижі.

Поставлена задача вирішується способом алогерніопластики пахових гриж, в якому виконують типовий доступ до пахового каналу, виконуючи розріз шкіри і підшкірної клітковини довжиною 7-9 см паралельно паховій складці і на 1,5-2,0 см вище неї у напрямку від лобкового горбка до передньої ості крила здухвинної кістки, розкривають апоневроз зовнішнього косого м'яза, відводять донизу здухвинно-пахвинний нерв разом із мобілізованим сім'яним канатиком, виділяють та обробляють грижовий мішок, культю обов'язково зміщають під масив м'язів (зовнішній та внутрішній косий). безперервним швом вшивають поперечну фасцію. Нижній край верхнього клаптя апоневрозу зовнішнього косого м'язу живота підшивається до пахової зв'язки безперервною проленовою ниткою, переміщуючи канатик латерально. Потім, відступивши на 2,0 см від пахової зв'язки, вздовж волокон апоневрозу зовнішнього косого м'яза живота, викроюється смужка, яка фіксується до нижче лежачих м'язів. Після цього додатково, поверх викроєного клаптя, вшивається сітчастий імплант, який окремими вузловими швами з латеральної сторони фіксується до пахової зв'язки та з медіальної до викроєного клаптя. Після цього на сформовану таким чином задню стінку вкладається сім'яний канатик, над яким зшиваються краї апоневрозу зовнішнього косого м'яза живота.

Перша і головна відмінність запропонованого способу полягає у формуванні укріпленої бо задньої його стінки без натягу тканин. Зшивання країв апоневрозу зовнішнього косого м'яза живота над сім'яним канатиком забезпечує його анатомічно правильне розташування та більш надійний захист від травмування, як в разі його розміщення підшкірно.

Друга відмінність полягає в тому, що додаткова фіксація сітчастого імплантата до задньої стінки дозволяє значно краще укріпити задню стінку, що ще більше знизить ризик розвитку рецидиву.

Приклад 1.

Пацієнт К., вік 65 років. Діагноз при госпіталізації: правобічна вправима пряма пахова грижа.

Виконана операція: правобічна герніотомія, алогерніопластика за запропонованою нами методикою. Перебіг післяопераційного періоду - без ускладнень. На першу добу п/о періоду візуально-аналогова шкала оцінки болю склала 2 бали. За даними УЗД набряку тканин, сером, інфільтратів зони рубця не виявлено. Післяопераційна рана загоювалася первинним натягом.

При обстеженні через 1, 6 та 12 місяців після операції рецидиву грижі не відмічено.

Приклад 2.

Пацієнт О., вік 52 роки.

Діагноз при госпіталізації: лівобічна вправима пряма пахова грижа.

Виконана операція: лівобічна герніотомія, алогерніопластика за запропонованою нами методикою. Операція і післяопераційний період пройшли без ускладнень. На першу добу п/о періоду візуально-аналогова шкала оцінки болю склала 1 бал. За даними УЗД набряку тканин, сером, інфільтратів немає. При обстеженні через 1,6 та 12 місяців після операції рецидиву грижі немає. 48 пацієнтів були додатково обстежені через 18 місяців та через 24 місяці. У жодного з них не було діагностовано рецидиву грижі.

Запропонований спосіб може бути здійснений в амбулаторних і стаціонарних умовах із використанням загально-доступного інструментарію. Цей спосіб суттєво знижує ймовірність рецидиву грижі і прискорює трудову і соціальну реабілітацію хворих.

Джерела інформації: 1. Авзебб5тепі ої іпдцїпа! Ппегпіа ігеайтепі гевий іп раїєпі5 орегаївй оп м/йй тесп тодо

Ііспіепвзівїп, ри5 апа Нобіпе-Ниїсом/г ЛУ. Кірії, В. Раси, В. Зоїезкі Геї а!) //Нетіа. - 2010. - Мої. 14, зиррі. 1. - Р. 51.

Зо

Claims (1)

1. ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ Спосіб хірургічного лікування пахових гриж, що включає етап формування задньої черевної стінки за допомогою полімерної сітки, який відрізняється тим, що зовнішній клапоть полімерної сітки накладають поверх попередньо підшитого до пахової зв'язки нижнього краю верхнього клаптя апоневрозу зовнішнього косого м'яза живота, а медіальний край сітки фіксують до попередньо викроєної смужки апоневрозу зовнішнього косого м'яза, формуючи задню його стінку без натягу тканин.