UA112927C2 - Спосіб лікування хвороби паркінсона препаратами з матеріалу ембріофетального походження та виділених з нього клітин - Google Patents

Спосіб лікування хвороби паркінсона препаратами з матеріалу ембріофетального походження та виділених з нього клітин Download PDF

Info

Publication number
UA112927C2
UA112927C2 UAA201503844A UAA201503844A UA112927C2 UA 112927 C2 UA112927 C2 UA 112927C2 UA A201503844 A UAA201503844 A UA A201503844A UA A201503844 A UAA201503844 A UA A201503844A UA 112927 C2 UA112927 C2 UA 112927C2
Authority
UA
Ukraine
Prior art keywords
stem cells
suspension
fetal
cells
cryopreserved
Prior art date
Application number
UAA201503844A
Other languages
English (en)
Inventor
Андрій Аркадійович Сінельник
Наталія Сергіївна Сич
Марія Олексіївна Клунник
Марія Петрівна Демчук
Олена Віталіївна Іванкова
Ірина Георгіївна Матіящук
Марина Вікторівна Скалозуб
Христина Ігорівна Сорочинська
Original Assignee
Товариство З Обмеженою Відповідальністю "Центр Ембріональних Тканин "Емселл"
Priority date (The priority date is an assumption and is not a legal conclusion. Google has not performed a legal analysis and makes no representation as to the accuracy of the date listed.)
Filing date
Publication date
Application filed by Товариство З Обмеженою Відповідальністю "Центр Ембріональних Тканин "Емселл" filed Critical Товариство З Обмеженою Відповідальністю "Центр Ембріональних Тканин "Емселл"
Priority to UAA201503844A priority Critical patent/UA112927C2/uk
Publication of UA112927C2 publication Critical patent/UA112927C2/uk

Links

Landscapes

  • Medicines Containing Material From Animals Or Micro-Organisms (AREA)

Abstract

Винахід належить до галузі медицини, а саме до неврології, клітинної терапії та може бути використаний для лікування хворих на ХП на тлі стандартної медикаментозної терапії. Спосіб включає приготування та введення препаратів з матеріалу ембріофетального походження та виділених з нього клітин у вигляді суспензії, яка містить стовбурові клітини, які вводять одночасно з проведенням стандартної медикаментозної терапії. Причому виготовляють та вводять принаймні три препарати у вигляді суспензії кріоконсервованих стовбурових клітин, виділених з матеріалу фетуса людини 5-12 тижня гестації, одна з яких містить стовбурові клітини з фетальної печінки, друга суспензія містить стовбурові клітини з фетального головного мозку, а третя суспензія містить стовбурові клітини попередники сполучної тканини з фетальних м'яких тканин. При цьому суспензію кріоконсерваних стовбурових клітин з фетальної печінки вводять шляхом внутрішньовенного введення в об'ємі не меншому за 0,1 мл з кількістю ядровмісних клітин не менше за 15,71×10в 1 мл за одне введення, суспензію кріоконсерваних стовбурових клітин з фетального головного мозку вводять підшкірно в об'ємі не меншому за 0,5 мл з кількістю клітин не менше за 6,14×10в 1 мл за одне введення, а суспензію кріоконсервованих стовбурових клітин попередників сполучної тканини з фетальних м'яких тканин вводять підшкірно в об'ємі не меншому за 0,5 мл з кількістю клітин не менше за 4,81×10в 1 мл за одне введення. При цьому перед введенням суспензії кріоконсерваних стовбурових клітин з фетальної печінки додатково виконують премедикацію. Спосіб забезпечує високу ефективність лікування хворих на ХП, зокрема уповільнюється прогресуванн

Description

(57) Реферат:
Винахід належить до галузі медицини, а саме до неврології, клітинної терапії та може бути використаний для лікування хворих на ХП на тлі стандартної медикаментозної терапії. Спосіб включає приготування та введення препаратів з матеріалу ембріофетального походження та виділених з нього клітин у вигляді суспензії, яка містить стовбурові клітини, які вводять одночасно з проведенням стандартної медикаментозної терапії. Причому виготовляють та вводять принаймні три препарати у вигляді суспензії кріоконсервованих стовбурових клітин, виділених з матеріалу фетуса людини 5-12 тижня гестації, одна з яких містить стовбурові клітини з фетальної печінки, друга суспензія містить стовбурові клітини з фетального головного мозку, а третя суспензія містить стовбурові клітини попередники сполучної тканини з фетальних м'яких тканин. При цьому суспензію кріоконсерваних стовбурових клітин з фетальної печінки вводять шляхом внутрішньовенного введення в об'ємі не меншому за 0,1 мл з кількістю ядровмісних клітин не менше за 15,71х105 в 1 мл за одне введення, суспензію кріоконсерваних стовбурових клітин з фетального головного мозку вводять підшкірно в об'ємі не меншому за 0,5 мл з кількістю клітин не менше за 6,14х105 в 1 мл за одне введення, а суспензію кріоконсервованих стовбурових клітин попередників сполучної тканини з фетальних м'яких тканин вводять підшкірно в об'ємі не меншому за 0,5 мл з кількістю клітин не менше за 4,81х105 в 1 мл за одне введення. При цьому перед введенням суспензії кріоконсерваних стовбурових клітин з фетальної печінки додатково виконують премедикацію. Спосіб забезпечує високу ефективність лікування хворих на ХП, зокрема уповільнюється прогресування захворювання, зменшується м'язова ригідність, брадикінезія, тремор та немоторні прояви хвороби, сприяє покращенню денної активності та соціальної адаптації пацієнта.
Винахід належить до галузі медицини, а саме: до неврології та клітинної терапії, та може бути використаний при лікуванні нейродегенеративних захворювань центральної нервової системи, зокрема, для лікування хворих на хворобу Паркінсона (ХП) шляхом введення препаратів з матеріалу ембріофетального походження та виділених з нього клітин у вигляді суспензій, що містять стовбурові клітини, зокрема, стовбурові клітини з фетальної печінки, стовбурові клітини з фетального головного мозку та стовбурові клітини попередники сполучної тканини з фетальних м'яких тканин, на тлі стандартної медикаментозної терапії.
Як відомо, ХП - хронічне повільно прогресуюче неврологічне захворювання, характерне для осіб старшої вікової групи, що характеризується поступовою дегенерацією нігростріарних нейронів та порушенням функції базальних гангліїв головного мозку. ХП проявляється у моторних (м'язова ригідність, брадикінезія, тремор, постуральна нестійкість) та численних немоторних порушеннях (диссомнія, психоемоційні порушення, вегетативні порушення та ін.).
Без лікування стан хворого прогресивно погіршується і, починаючи з легких рухових порушень, через 10 років призводить до повної залежності від сторонньої допомоги та прикутості до ліжка.
Лікування основним препаратом замісної терапії - леводопою - лише відстрочує фінал захворювання на 5-7 років.
Поширеність ХП досить висока і коливається від 67 до 350 випадків на 100 тис. населення.
Найвища розповсюдженість зареєстрована в США - 107-329 випадків на 100 тис. населення, найнижча з європейських країн - у Швеції - 76 випадків на 100 тис. населення. В Україні офіційні цифри поширеності становлять близько 133 випадки на 100 тис. населення. Структура захворюваності має чітку залежність від віку; чим старша вікова популяція населення, тим частіше зустрічається захворювання. Найбільш часто перші симптоми захворювання реєструються у віці 42-52 років Г11Ї.
У розвитку ХП вирішальну роль відіграє взаємодія генетичних факторів та факторів зовнішнього середовища. Це поєднання ініціюють процес дегенерації в нігростріарних нейронах, а згодом у нейронах стовбура головного мозку. Ініційований процес стає незворотнім з поступовим експансивним поширення по всьому мозку.
Виявлено, що на молекулярному рівні в основі розвитку ХП лежить порушення системи контролю за метаболізмом та біодегенерацією нейропептидів, головну роль з яких відіграє
Зо альфа-синуклеїн. При цьому найбільшою нейротоксичністю володіють проміжні олігомерні форми альфа-синуклеїну. Індукція вільнорадикальних реакцій, активації стресових протеїнкіназ і процесів апоптозу, активації мікроглії порушення взаємодії альфа-синуклеїну з його природними більками-партнерами - все це обумовлює складні механізми нейротоксичності, підсумком яких є розвиток і прогресування нейродегенеративних процесів зі зменшенням продукції дофаміну.
Дисфункція нейронів базальних гангліїв, призводить до розгальмовування і надмірної активності нейронів внутрішнього сегмента блідої кулі, ретикулярної частини чорної субстанції та призводить до гальмування таламокортикальних нейронів і дефіциту активації нейронів додаткової моторної кори, що обумовлює розвиток основних моторних проявів ХП. Крім дофамінергічних нейронів чорної субстанції, при ХП дегенерації піддаються й інші групи нейронів, через що виникає дисфункція серотонінергічних, норадренергічних і холінергічних систем, що обумовлює великий перелік немоторних проявів захворювання.
На сьогоднішній день ХП відноситься до невиліковних захворювань. Існують фармацевтичні і хірургічні методи лікування. Незважаючи на сучасні підходи та технології, тактика лікування залишається направленою лише на зменшення проявів хвороби. Основними препаратами для лікування ХП є: препарати леводопи, антагоністи дофамінових рецепторів (праміпексол, пирибедил, бромкриптин та ін.), інгібітори МАО (селегілін, разагілін), інгібітори катехол-0- метилтрансферази (ентакапон), інгібітори зворотного захвату дофаміну (амантадин) та деякі інші. Схему стандартної медикаментозної терапії формують з урахування стадії, форми захворювання, віку пацієнта та супутньої патології, шляхом монотерапії чи комбінування препаратів з вищезазначених груп. Значним недоліком медикаментозного лікування є великий перелік побічних ефектів, який часто обмежує використання препаратів, та поступовий розвиток звикання до медикаментів з формуванням їх неефективності.
Клітинна терапія може бути оптимальним методом лікування при даному захворюванні, так як вона сприяє відновленню продукції дофаміну та зменшенню проявів захворювання.
Відомий спосіб лікування ХП, що включає аутотрансплантацію клітин строми кісткового мозку пацієнта, які індуковані в нейтральні клітини, причому трансплантат уводять у кількості від 0,75 до 1,5х105 індукованих клітин строми кісткового мозку у 2-3 мл індукованого середовища (деклараційний патент України на винахід Мо 67666, дата публікації - 15.06.2004 р., МПК: 60 Аб1КЗ5/30) |21.
Зазначений спосіб лікування дозволяє досягти заміщення в організмі реципієнта загиблих нервових клітин та відновлення нервової тканини у випадку її пошкодження.
Недоліком зазначеного способу є його складність та недостатнє відновлення продукції дофаміну і недостатнє зменшення проявів нейродегенеративного процесу.
Відомий спосіб лікування ХП, що включає введення диференційованих клітин людини, що походять із ембріональних стовбурових клітин чи клітин, які подібні до ембріональних стовбурових клітин, чи інших типів стовбурових клітин, які походять із ембріона, шляхом переносу ядер соматичних клітин (заявка Російської Федерації на винахід Мо 2004117092, дата публікації - 20.11.2005 р., кл. МПК: С12М5/00) |ЗІ.
Відомий спосіб дозволяє лікувати захворювання та стани, зокрема, м'язової дистрофії, хвороби Альцгеймера, дефекти або пошкодження спинного мозку, розсіяний склероз, м'язову дистрофію, тощо.
Недоліком відомого способу лікування ХП є його складність та недостатнє відновлення синтезу дофаміну, що не дозволяє зменшити прояви нейродегенеративного процесу.
Найбільш близьким до способу лікування ХП, що заявляється, є спосіб лікування хворих на паркінсонізм, що включає стереотаксичну трансплантацію ембріональної нервової тканини, причому за добу до оперативного втручання припиняють прийом протипаркінсонічних засобів, визначають вміст дофаміну, білкової фракції, імуноглобулінів, реєструють проліферативну відповідь лімфоцитів на фітогемаглютинін, а суспензію кріоконсервованих ембріональних нервових клітин людини вводять супранігрально в субталамічну зону під контролем комп'ютерного томографа з наступною оцінкою точності введення трансплантата шляхом порівнювання щільності тканини з аналогічною ділянкою протилежної півкулі (деклараційний патент України на винахід Мо 39324, дата публікації - 15.06.2001 р., МПК: АЄ1817/00) (41.
Зазначений спосіб лікування дозволяє підвищити вірогідність диференціювання трансплантату в дофамінергічну структуру, в результаті чого продукція дофаміну підвищується.
Недоліком зазначеного способу лікування ХП є недостатнє зменшення нейродегенеративного процесу при зменшенні синтезу дофаміну, що призводить до подальшого збільшення м'язової ригідності, гіпокінезії, тремору, розладів сну та вегетативних проявів хвороби. Крім того, недоліком зазначеного способу є складність трансплантації
Зо суспензії у супранігральну зону при високій ймовірності виникнення алергійних реакцій та відторгнення ембріональних нервових клітин людини, прогресування нейродегенеративних процесів зі зменшенням синтезу дофаміну.
Задачею винаходу, що заявляється, є удосконалення способу лікування хвороби Паркінсона препаратами з матеріалу ембріофетального походження та виділених з нього клітин, в якому за рахунок запропонованої послідовності проведення лікування з використанням запропонованих суспензій стовбурових клітин емпірично підібраного складу на тлі стандартної медикаментозної терапії забезпечується підвищення ефективності лікування ХП, зокрема, зменшення м'язової ригідності, гіпокінезії, тремору, розладів сну та вегетативних проявів хвороби, при нормалізації синтезу дофаміну без необхідності підбору донора за антигенами гістосумісності. В результаті - покращуються моторні функції, денна активність та соціальна незалежність, хворих на ХП. Крім того, забезпечується запобігання виникнення алергійних реакцій та відторгнення стовбурових клітин з фетальної печінки, стовбурових клітин із головного мозку та клітин-попередників сполучної тканини з фетальних м'яких тканин організмом хворих на ХП при проведенні лікування.
Поставлена задача вирішується запропонованим способом лікування хвороби Паркінсона, що включає приготування та введення препаратів з матеріалу ембріофетального походження та виділених з нього клітин у вигляді суспензії, яка містить терапевтично ефективну кількість стовбурових клітин, в якому виготовляють та вводять принаймні три препарати у вигляді суспензії кріоконсервованих стовбурових клітин, виділених з матеріалу фетуса людини 5-12 тижня гестації, одна з яких містить стовбурові клітини з фетальної печінки, друга суспензія містить стовбурові клітини з фетального головного мозку, а третя суспензія містить стовбурові клітини попередники сполучної тканини з фетальних м'яких тканин, причому суспензію кріоконсервованих стовбурових клітин з фетальної печінки вводять внутрішньовенно в об'ємі не меншому за 0,1 мл з кількістю ядровмісних клітин не менше за 15,71х1095 в 1 мл за одне введення, суспензію кріоконсервованих стовбурових клітин з фетального головного мозку вводять підшкірно в об'ємі не меншому за 0,5 мл з кількістю ядровмісних клітин не менше за б,14х106 в 1 мл за одне введення, а суспензію кріоконсервованих стовбурових клітин попередників сполучної тканини з фетальних м'яких тканин вводять підшкірно в об'ємі не меншому за 0,5 мл з кількістю ядровмісних клітин не менше за 4,81х1056 в 1 мл за одне бо введення, при цьому вказані суспензії кріоконсервованих стовбурових клітин вводять одночасно з проведенням стандартної медикаментозної терапії а перед введенням суспензії кріоконсерваних стовбурових клітин з фетальної печінки додатково виконують премедикацію.
Причому як стандартну медикаментозну терапію призначають введення щонайменше одного препарату або комбінації препаратів, вибраних з групи: леводопи, антагоністи дофамінових рецепторів (праміпексол, пирибедил, бромкриптин), інгібітори МАО (селегілін, разагілін), інгібітори КОМТ (ентакапон), інгібітори зворотного захвату дофаміну (амантадин).
Схему стандартної медикаментозної терапії формують з урахування стадії, форми захворювання, віку пацієнта та супутньої патології.
Суспензію кріоконсервованих стовбурових клітин з фетальної печінки вводять разом із фізіологічним розчином натрію хлориду зі швидкістю 20-40 крапель за хвилину.
При цьому премедикацію виконують шляхом внутрішньовенного введення 10 мг димедролу і 30 мг преднізолону.
Перед введенням суспензії кріоконсервованих стовбурових клітин з фетальної печінки, суспензії кріоконсервованих стовбурових клітин з фетального головного мозку та суспензії кріоконсервованих клітин попередників сполучної тканини з фетальних м'яких тканин додатково виконують клініко-неврологічне, лабораторне та інструментальне обстеження стану хворого.
Перед проведенням лікування та через б та 12 місяців після введення суспензії кріоконсервованих стовбурових клітин з фетальної печінки, суспензії кріоконсервованих нервових стовбурових з клітин фетального головного мозку та суспензії кріоконсервованих стовбурових клітин попередників сполучної тканини з фетальних м'яких тканин здійснюють контроль активності патологічного процесу за клінічними, лабораторними та інструментальними показниками.
Шляхом довготривалого спостереження за пацієнтами з ХП, ми встановили, що за рахунок введення трьох суспензій емпірично підібраного складу, що містять кріоконсервовані стовбурові клітини ембріофетального походження, а саме внутрішньовенного введення суспензії стовбурових клітин з фетальної печінки людини 5-12 тижня гестації в об'ємі не меншому за 0,1 мл з кількістю ядровмісних клітин не менше за 15,71х105 в 1 мл за одне введення, підшкірного введення суспензії стовбурових клітин з фетального головного мозку людини 5-12 тижня гестації в об'ємі не меншому за 0,5 мл з кількістю клітин не менше за 6,14х105 в 1 мл за одне
Зо введення та підшкірного введення суспензії стовбурових клітин попередників сполучної тканини з фетальних м'яких тканин людини 5-12 тижня в об'ємі не меншому за 0,5 мл з кількістю клітин не менше за 4,81х105 в 1 мл за одне введення, забезпечується нормалізація рівня метаболізму нейропептидів, передусім альфа-синуклеїну та асоційованих з ним білкових комплексів, що сприяє нормалізації синтезу дофаміну та відновленню інших нейромедіаторних (серотонінергічних, норадренергічних і холінергічних) систем організму. Клінічно проявляється зменшенням моторних та немоторних проявів хвороби. Відновлення структури колагену, еластину та синтезу глікопротеїдів, протеогліканів, глікозаміногліканів, в результаті чого зменшується прогресування артралгічних ускладнень при високій ефективності лікування ХП в цілому. В результаті - забезпечується покращення функціонального стану хворих на ХП, їх рухових можливостей, що обумовлює покращення денної активності. При цьому виключається необхідність підбору донора за антигенами гістосумісності та забезпечується можливість повторного введення суспензії стовбурових клітин з фетальної печінки, суспензії стовбурових клітин з фетального головного мозку, суспензії стовбурових клітин попередників сполучної тканини з фетальних м'яких тканин. Крім того, проведення премедикації перед введенням суспензії стовбурових клітин з фетальної печінки дозволяє запобігти виникненню алергійних реакцій та відторгненню стовбурових клітин з фетальної печінки організмом хворих під час проведення лікування.
Причому використання саме фетальної печінки, фетальної тканини головного мозку та фетальних м'яких тканин для отримання стовбурових клітин з метою приготування лікувальних препаратів у вигляді суспензій обумовлено їх пластичністю, зокрема, здатністю таких клітин зазнавати змін та диференціації у відповідь на навколишній вплив або відповідно до їх внутрішньої програми. Відомо, що клітини ембріофетального походження здатні до росту, розмноження, диференціації, міграції та встановлення зв'язків з іншими клітинами. Порівняно з клітинами зрілих тканин, вони мають кращу здатність до проліферації. Їх введення є ефективнішим також з огляду на утворення великої кількості ростових факторів. Клітини з фетальної печінки можуть виробляти значну кількість стимулюючих речовин, таких як ангіогенний і нейротрофічний фактори, що сприяють виживанню та росту, проліферації, диференціації та можуть стимулювати регенерацію за рахунок оточуючих клітин господаря.
Крім цього, клітини з фетальної печінки мають здатність виживати при нижчому рівні кисню, бо ніж їх повністю диференційовані аналоги, що робить їх стійкими до ішемічного ушкодження як під час маніпуляцій іп міїго, так і після їх введення. Проліферуючі або незрілі клітини з фетальної печінки переважно не мають довгих відростків або сильної міжклітинної адгезії і, таким чином, зазнають менших пошкоджень під час приготування суспензії клітин. Ці властивості дозволяють вводити клітини з фетальної печінки шляхом внутрішньовенної ін'єкції суспензії (5, 6). Дані характеристики можуть пояснити і підвищене виживання клітин і тканин фетальної печінки в порівнянні з дорослими після кріоконсервації.
Спосіб лікування ХП препаратами з матеріалу ембріофетального походження та виділених з нього клітин здійснюють наступним чином.
Виготовляють три препарати у вигляді суспензії кріоконсервованих стовбурових клітин, одна з яких містить стовбурові клітини з фетальної печінки, друга суспензія містить стовбурові клітини з фетального головного мозку, а третя суспензія містить стовбурові клітини попередники сполучної тканини з фетальних м'яких тканин. Для цього в умовах операційної, з дотриманням правил асептики та антисептики, одержують ембріофетальний матеріал, а саме: тканину печінки, тканину головного мозку та м'які тканини фетусів людини від 5 до 12 тижнів гестації, які загинули внаслідок медичного аборту в випадках, коли вагітність переривали за соціальними показниками при відсутності патології розвитку чи інфікованості фетусу та письмової інформованої згоди жінки-донора. Вилучені тканини ембріофетального походження поміщають в стерильне транспортне середовище розчину Хенкса з антибіотиком. В стерильних умовах тканини сепарують та гомогенізують в розчині Хенкса. Отримані суспензії піддають фільтрації та кріоконсервують. Як кріопротектор використовують диметилсульфоксид. Далі готові суспензії розливають в кріопробірки об'ємом 0,1-1,0 мл. Кріоконсервування суспензій стовбурових клітин проводять у камері програмного заморожувача за визначеною програмою. Таке кріоконсервування забезпечує практично необмежене довгострокове зберігання вказаних суспензій, дозволяє протягом необхідного часу дослідити препарати у вигляді суспензії на бактеріологічну та вірусологічну безпеку, визначити якісні та кількісні показники суспензії, сформувати банк суспензій стовбурових клітин відповідно до визначених вимог до препаратів.
Суспензії з матеріалу ембріофетального походження зберігають в кріобанку в рідкому азоті при температурі -196 "С.
При формуванні банку суспензій з матеріалу ембріофетального походження для лікування
Зо хвороби Паркінсона суспензія стовбурових клітин з фетальної печінки, суспензія стовбурових клітин з головного мозку та суспензія клітин попередників сполучної тканини з фетальних м'яких тканин повинні мати такі параметри: вміст ядровмісних клітин (підраховують загальну кількість ядровмісних клітин, в одиниці об'єму за допомогою клітинного аналізатора чи візуально під мікроскопом в лічильній камері) повинен становити не менше ніж 15,71х105 в 1 мл суспензії для клітин з фетальної печінки, не менше за 6,14х105 в 1 мл суспензії для клітин з головного мозку та не менше за 4,81х1056 в 1 мл суспензії для клітин попередників сполучної тканини з фетальних м'яких тканин; вміст живих клітин після кріоконсервування -70 Об.
Пробірки, що містять суспензію кріоконсервованих стовбурових клітин з фетальної печінки, суспензію кріоконсервованих стовбурових клітин з фетального головного мозку, суспензію кріоконсервованих клітин попередників сполучної тканини з фетальних м'яких тканин, безпосередньо перед введенням виймають з рідкого азоту, занурюють у водяну баню при температурі 437 "С та витримують до появи рідкої фази. Подальші маніпуляції проводять при кімнатній температурі з суворим дотриманням правил асептики. Час перебування розмороженої суспензії стовбурових клітин з фетальної печінки, суспензії стовбурових клітин з фетального головного мозку та суспензію клітин попередників сполучної тканини з фетальних м'яких тканин при кімнатній температурі не повинен перевищувати 10 хвилин.
При цьому перед введенням вибраних суспензій здійснюють додатковий контроль якості, зокрема, проводять мікроскопію та здійснюють підрахунок кількості життєздатних клітин за допомогою автоматичного клітинного аналізатора.
Перед початком проведення лікування хворих на ХП шляхом введення суспензії кріоконсерваних стовбурових клітин з фетальної печінки, суспензії кріоконсерваних стовбурових клітин з фетального головного мозку та суспензії клітин попередників сполучної тканини з фетальних м'яких тканин виконують клініко-неврологічне, лабораторне та інструментальне обстеження стану хворого та здійснюють контроль активності патологічного процесу за клінічними, лабораторними та інструментальними показниками. Далі, перед введенням суспензії кріоконсервованих стовбурових клітин з фетальної печінки, з метою запобігання виникненню алергійних реакцій під час лікування виконують премедикацію шляхом внутрішньовенного введення 10 мг димедролу і 30 мг преднізолону. Після чого через систему для переливання крові на фоні фізіологічного розчину натрію хлориду вводять суспензію бо кріоконсерваних стовбурових клітин з фетальної печінки шляхом внутрішньовенного введення зі швидкістю 20-40 крапель за хвилину. При цьому об'єм лікувальної дози суспензії для одного введення підбирають індивідуально, але не менше за 0,1 мл з кількістю ядровмісних клітин не меншою за 15,71х105 в 1 мл. Введення суспензії кріоконсерваних стовбурових клітин з фетального головного мозку здійснюють підшкірно в об'ємі не меншому за 0,5 мл з кількістю клітин не менше за 6,14х105 в 1 мл за одне введення. Введення суспензії кріоконсерваних стовбурових клітин- попередників сполучної тканини з фетальних м'яких тканин людського фетусу здійснюють підшкірно в об'ємі не меншому за 0,5 мл з кількістю клітин не менше за 4,81х105 в 1 мл за одне введення. Така кількість клітин забезпечує необхідну якість суспензій та достатня для отримання високої ефективності лікування хворих на ХП.
Одночасно з введенням суспензії стовбурових клітин з фетальної печінки, суспензії стовбурових клітин з фетального головного мозку та суспензії стовбурових клітин з фетальних м'яких тканин проводять стандарту медикаментозну терапію, що включає введення щонайменше одного препарату або комбінації препаратів, вибраних з групи: леводопи, антагоністи дофамінових рецепторів (праміпексол, пирибедил, бромкриптин), інгібітори МАО (селегілін, разагілін), інгібітори КОМТ (ентакапон), інгібітори зворотного захвату дофаміну (амантадин). При цьому схему стандартної медикаментозної терапії формують з урахування стадії, форми захворювання, віку пацієнта та супутньої патології.
Після введення вказаних вище кріоконсервованих суспензій, що містять стовбурові клітини, хворий знаходиться під спостереженням. Причому після проведення лікування через 6 та 12 місяців здійснюють контроль активності патологічного процесу за клінічними, лабораторними та інструментальними показниками. При цьому точки спостереження вибирають, згідно з протоколом клінічного застосування препарату ембріофетального походження, розробленим на основі клінічного досвіду. Ефективність лікування ХП оцінюють за зменшенням патологічного процесу та м'язової ригідності, брадикінезії тремору та немоторних проявів хвороби, покращенням денної активності та соціальної адаптації пацієнта.
Так, з 2004 по 2013 рік у клініці клітинної терапії було проліковано 96 хворих на ХП, відповідно до способу лікування ХП, що заявляється. У всіх хворих спостерігався синдром раннього післятрансплантаційного покращення: відбувалося поліпшення сну, зменшення м'язової ригідності, у деяких хворих зменшився тремор у руках. Після введення суспензії
Зо кріоконсервованих стовбурових клітин з фетальної печінки в жодному випадку не спостерігались ускладнення чи побічні явища, в тому числі реакція «трансплантат проти господаря» (РТПГ).
Після проведеного лікування спостерігалось покращення денної активності хворих, зменшились прояви моторних та немоторних порушень ХП (див. табл.1).
Таблиця 1
РОВУ ММ5РО (шкала ЗІ Шкала денної РОЗЗ-е й оцінки й (модифікована (універсальна активності : й . шкала оцінки ХП), немоторних Швабе та версія оригінальної бали симптомів при Інгланда, 96 шкали оцінки сну
ХП), бали ' при ХП), бали х- р«е0,05 - достовірність між показниками до та через 6 місяців після лікування хх - р«е0,05 - достовірність між показниками до та через 12 місяців після лікування
Таким чином, після проведеного лікування через 6 та 12 місяців спостерігалось статистично значиме покращення денної активності пацієнта за шкалою Швабе та Інгланда - 79,18 95 5 2,15 до лікування; 80,21 95 з 3,12 через 6 місяців та 70,25 95 - 3,33 через 12 місяців, р«е0,05.
В той же час, показники проявів ХП, відповідно до оцінки за шкалою ОРОК5 після проведеного лікування через 6 місяців статистично покращилися: 41,4221,67 у порівнянні з таким показником до лікування 49,24ж2,41 (р«0,05 ) і зберігається на тому ж достовірному рівні при обстеженні через 12 місяців після лікування 41,23ж41,31 у порівнянні з показниками до лікування, р«е0,05.
Також, після проведеного лікування спостерігалось статистично значиме зменшення немоторних проявів хвороби через 6 та 12 місяців 94,257,11 та 91,13:29,32, за шкалою ММ5РО, до розпочатого лікування - 102,9828,32, (р«0,053. Одним з проявів немоторних порушень оцінювалося порушення сну за шкалою РОБЗ5-2. Аналіз результатів оцінки лікування дав статистичне підтвердження покращення сну після проведеного вищевказаного лікування на тлі продовження стандартної медикаментозної терапії через 12 місяців 20,88:0,41, у порівнянні з показниками до лікування - 23,66:20,44, р«е0,05.
Винахід, що заявляється, пояснюється наступними прикладами.
Приклад 1. Історія хвороби Мо 673. Хвора К., 49 років, в 43-річному віці помітила перші симптоми хвороби у вигляді тремору в пальцях правої руки, легкої скутості в правій кисті, через 2 роки приєдналася скутість в правій нозі, порушилася хода. Анамнез захворювання: часті загострення синуситів, останні 5 років турбує підвищення артеріального тиску. На момент огляду: гіпомімія; постуральна нестійкість, брадикінезія і м'язова ригідність з переважанням в правих кінцівках; легкий непостійний тремор спокою в пальцях правої кисті (за Хен-Яром - 2,5 ст.). Іншої неврологічної симптоматики не виявлено. Зазначає порушення нюху протягом як мінімум 5 років. ХП в сім'ї заперечує. На момент початку лікування застосовує праміпексол 0,125 1 таб. З рази на день, леводопа 100 мг / бенсеразид 25 мг по 1/2 таб. 4 рази на день, лізиноприл 10 мг таб. 1 раз в день, ацетилсаліцилова кислота 100 мг по 1 таб. 1 раз в день.
Визначення стану за стандартизованими оціночними діагностичними шкалами до проведення лікування: ОРОКЗ (універсальна шкала оцінки ХП) - 37 бал., ММ5РО (шкала з оцінки немоторних симптомів при ХП) - 98 бал., шкала денної активності Швабе та Інгланд - 70 до, РОБ5-2 (модифікована версія оригінальної шкали оцінки сну при ХП) - 25 балів.
Перед введенням суспензії кріоконсервованих стовбурових клітин з фетальної печінки хворій була виконана премедикація шляхом внутрішньовенного введення 10 мг димедролу і 30 мг преднізолону. Після цього було введено суспензію кріоконсервованих стовбурових клітин з фетальної печінки в об'ємі 3,0 мл шляхом внутрішньовенного крапельного введення. Було введено суспензію кріоконсервованих нервових стовбурових клітин з фетального головного мозку підшкірно в об'ємі 4,5 мл та було введено суспензію кріоконсервованих стовбурових клітин попередників сполучної тканини з фетальних м'яких тканин підшкірно в об'ємі 1,0 мл.
Характеристика введеної суспензії кріоконсервованих стовбурових клітин з фетальної печінки: зразок К109108, вік фетуса - 8 тижнів гестації; кількість ядровмісних клітин - 15,80х109 в 1 мл.
Характеристика введеної суспензії кріоконсервованих стовбурових клітин з фетального
Зо головного мозку: зразок К109208 вік фетуса - 8 тижнів гестації; кількість ядровмісних клітин - 7,51х106 в 1 мл. Характеристика введеної суспензії кріоконсервованих стовбурових клітин попередників сполучної тканини з фетальних м'яких тканин: зразок К1І09308 вік фетуса - 8 тижнів гестації; кількість ядровмісних клітин - 5,61х105 в 1 мл.
У перші кілька діб після введення вказаних суспензій спостерігався синдром раннього після трансплантаційного покращення, який проявлявся покращенням сну та апетиту, зменшення м'язової ригідності, покращенням настрою.
Через 6 місяців після вказаного лікування у хворої відмічено розширення можливостей рухів, покращення денної активності, сну. Об'єктивна оцінка стану: ОРОК5 (універсальна шкала оцінки ХП) - 29, ММ5РО (шкала з оцінки немоторних симптомів при ХП) - 90 бал., шкала денної активності Швабе та Інгланд - 80 95, РОБ5-2 (модифікована версія оригінальної шкали оцінки сну при ХП) - 20 бал.
Через 12 місяців після вказаного лікування у хворої зберігається позитивна терапевтична динаміка у немоторних і моторних проявах хвороби. Об'єктивна оцінка стану; ОРОК5 (універсальна шкала оцінки ХП) - 28 бал., ММ5РО (шкала з оцінки немоторних симптомів при
ХП) - 87 бал., шкала денної активності Швабе та Інгланд - 80 95, РОБ5-2 (модифікована версія оригінальної шкали оцінки сну при ХП) - 20 бал.
Приклад 2. Історія хвороби Мо 978. Хворий Г., 64 років, перші симптоми захворювання з'явилися у віці 52 років у вигляді тремтіння в лівій руці, яке спочатку виникало тільки при емоційному напруженні. Рік потому з'явилася скутість в лівій нозі, порушилася хода.
На момент огляду спостерігається: гіпомімія; постуральна нестійкість, брадикінезія і м'язова ригідність з переважанням в лівих кінцівках, постійний тремор спокою в пальцях обох кистей (за
Хен-Яром - З ст.). ІншОЇ неврологічної симптоматики не виявлено.
Відомо з анамнезу, що останні З роки страждає від гіпертонічної хвороби, ішемічної хвороби серця, стабільної стенокардії напруги І ФК. Регулярно приймає леводопа 250 / карбидопа 25 5 таб. 4 рази на добу, пірибедил по 100 мг З рази на день, селегиліну гідрохлорид 5 мг 1 раз на добу. ХП в сім'ї заперечує.
Визначення стану за стандартизованими оціночними діагностичними шкалами до проведення лікування: ОРОКЗ (універсальна шкала оцінки ХП) - 52 бал., ММ5РО (шкала з оцінки немоторних симптомів при ХП) - 112 бал., шкала денної активності Швабе та Інгланд - 60 60 то, РОББ5 - 2 (модифікована версія оригінальної шкали оцінки сну при ХП) - 25 бал.
Перед введенням суспензії кріоконсервованих стовбурових клітин з фетальної печінки хворому були виконана премедикація шляхом внутрішньовенного введення 10 мг димедролу і 30 мг преднізолону. Після цього було введено суспензію кріоконсервованих стовбурових клітин з фетальної печінки в об'ємі 3,34 мл шляхом внутрішньовенного крапельного введення. Далі було введено суспензію кріоконсервованих стовбурових клітин з фетального головного мозку підшкірно в об'ємі 4,3 мл та було введено суспензію кріоконсервованих стовбурових клітин попередників сполучної тканини з фетальних м'яких тканин підшкірно в об'ємі 1,4 мл.
Характеристика введеної суспензії кріоконсервованих стовбурових клітин з фетальної печінки: зразок К226210, вік фетуса - 10 тижнів гестації; кількість ядровмісних клітин - 16,49х105 в 1 мл.
Характеристика введеної суспензії кріоконсервованих стовбурових клітин з фетального головного мозку: зразок К226210 вік фетуса - 10 тижнів гестації; кількість ядровмісних клітин - 7,34х106 в 1 мл. Характеристика введеної суспензії кріоконсервованих стовбурових клітин попередників сполучної тканини з фетальних м'яких тканин: зразок К226310, вік фетуса - 10 тижнів гестації; кількість ядровмісних клітин - 8,14х105 в 1 мл.
У перші кілька діб після введення вказаних суспензій спостерігався синдром раннього посттрансплантаційного покращення, який проявлявся покращенням сну та апетиту, зменшення м'язової ригідності, покращенням настрою.
Через 6 місяців після вказаного лікування у пацієнта відмічено розширення можливостей рухів, покращення денної активності, сну. Об'єктивна оцінка стану: ОРОК5 (універсальна шкала оцінки ХП) - 48, ММ5РО (шкала з оцінки немоторних симптомів при ХП) - 102 бал., шкала денної активності Швабе та Інгланд - 70 95, РОБ5О-2 (модифікована версія оригінальної шкали оцінки сну при ХП) - 24 бал.
Через 12 місяців після вказаного лікування у пацієнта зберігається позитивна терапевтична динаміка у немоторних і моторних проявах хвороби. Об'єктивна оцінка стану: ОРОК5 (універсальна шкала оцінки ХП) - 42 бал., ММ5РО (шкала з оцінки немоторних симптомів при
ХП) - 98 бал., Шкала денної активності Швабе і Інгланд - 70 95, РОБ5-2 (модифікована версія оригінальної шкали оцінки сну при ХП) - 24 бал.
Таким чином, запропонований спосіб лікування ХП препаратами з матеріалу ембріофетального походження та виділених з нього клітин на тлі стандартної медикаментозної
Зо терапії дозволяє підвищити ефективність лікування, зокрема, зменшити м'язову ригідність, гіпокінезію, тремор, розлади сну та вегетативні прояви хвороби, при нормалізації синтезу дофаміну без необхідності підбору донора за антигенами гістосумісності. В результаті - покращуються моторні функції, денної активності та соціальна незалежність, хворих на ХП.
Джерела інформації: 1. И.Н. Карабань. Болезнь Паркинсона: достижения и проблемьі // Здоров'я України 2007. Мо 2 ст. 16-17. 2. ША 67666 І, 15.06.2004. 3. ВО 2004117092 А, 20.11.2005. 4. ОА 39324 |, 15.06.2001. 5. Уентеу 5. Спатбрепаїп Сепе ІШегару ої тивсціаг дузіторну // Нитап МоїІесшаг Сепеїісв5. - 2002. - Мої. 11. - Мо.20. - р. 2355-2362. 6. СеїЇ базед Шегару їог Оиспеппе тивзсціаг дувзіторпНу/А. ГРагіпі, Р.Вагіпі , 5.еї аі.// ) СеїІ Рпузіо!. - 2009. - 221(3):526-34. 7. Дифференцировка мьішечньїх волокон мьішей МОХ после баллистической трансфекции
К-ДНК гена дистрофии человека/ В.М. Михайлов, А.В. Зеленин, Г.И. Штейн и др. //Цитология. - 1998. - 40(5): 394-400. 8. Клінічні протоколи надання медичної допомоги хворим на хворобу Паркінсона. Наказ МОЗ
України М 487 від 17.08.2007.

Claims (7)

ФОРМУЛА ВИНАХОДУ
1. Спосіб лікування хвороби Паркінсона, що включає приготування та введення препаратів з матеріалу ембріофетального походження та виділених з нього клітин у вигляді суспензії, яка містить терапевтично ефективну кількість стовбурових клітин, який відрізняється тим, що виготовляють та вводять принаймні три препарати у вигляді суспензії кріоконсервованих стовбурових клітин, виділених з матеріалу фетуса людини 5-12 тижня гестації, одна з яких містить стовбурові клітини з фетальної печінки, друга суспензія містить стовбурові клітини з фетального головного мозку, а третя суспензія містить стовбурові клітини попередники сполучної тканини з фетальних м'яких тканин, причому суспензію кріоконсервованих бо стовбурових клітин з фетальної печінки вводять внутрішньовенно в об'ємі не меншому за 0,1 мл з кількістю ядровмісних клітин не менше за 15,71х105 в 1 мл за одне введення, суспензію кріоконсервованих стовбурових клітин з фетального головного мозку вводять підшкірно в об'ємі не меншому за 0,5 мл з кількістю ядровмісних клітин не менше за 6,14х105 в 1 мл за одне введення, а суспензію кріоконсервованих стовбурових клітин попередників сполучної тканини з фетальних м'яких тканин вводять підшкірно в об'ємі не меншому за 0,5 мл з кількістю ядровмісних клітин не менше за 4,81х105 в 1 мл за одне введення, при цьому вказані суспензії кріоконсервованих стовбурових клітин вводять одночасно з проведенням стандартної медикаментозної терапії, а перед введенням суспензії кріоконсерваних стовбурових клітин з фетальної печінки додатково виконують премедикацію.
2. Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що як стандартну медикаментозну терапію призначають введення щонайменше одного препарату або комбінації препаратів, вибраних з групи: леводопи, антагоністи дофамінових рецепторів (праміпексол, пирибедил, бромкриптин), інгібітори МАО (селегілін, разагілін), інгібітори КОМТ (ентакапон), інгібітори зворотного захвату дофаміну (амантадин).
З. Спосіб за п. 2, який відрізняється тим, що схему стандартної медикаментозної терапії формують з урахування стадії, форми захворювання, віку пацієнта та супутньої патології.
4. Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що суспензію кріоконсервованих стовбурових клітин з фетальної печінки вводять разом із фізіологічним розчином натрію хлориду зі швидкістю 20-40 крапель за хвилину.
5. Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що премедикацію виконують шляхом внутрішньовенного введення 10 мг димедролу і 30 мг преднізолону.
6. Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що перед введенням суспензії кріоконсервованих стовбурових клітин з фетальної печінки, суспензії кріоконсервованих стовбурових клітин з фетального головного мозку та суспензії кріоконсервованих клітин попередників сполучної тканини з фетальних м'яких тканин додатково виконують клініко-неврологічне, лабораторне та інструментальне обстеження стану хворого.
7. Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що перед проведенням лікування та через 6 та 12 місяців після введення суспензії кріоконсервованих стовбурових клітин з фетальної печінки, суспензії кріоконсервованих нервових стовбурових з клітин фетального головного мозку та Зо суспензії кріоконсервованих стовбурових клітин попередників сполучної тканини з фетальних м'яких тканин здійснюють контроль активності патологічного процесу за клінічними, лабораторними та інструментальними показниками.
UAA201503844A 2015-04-23 2015-04-23 Спосіб лікування хвороби паркінсона препаратами з матеріалу ембріофетального походження та виділених з нього клітин UA112927C2 (uk)

Priority Applications (1)

Application Number Priority Date Filing Date Title
UAA201503844A UA112927C2 (uk) 2015-04-23 2015-04-23 Спосіб лікування хвороби паркінсона препаратами з матеріалу ембріофетального походження та виділених з нього клітин

Applications Claiming Priority (1)

Application Number Priority Date Filing Date Title
UAA201503844A UA112927C2 (uk) 2015-04-23 2015-04-23 Спосіб лікування хвороби паркінсона препаратами з матеріалу ембріофетального походження та виділених з нього клітин

Publications (1)

Publication Number Publication Date
UA112927C2 true UA112927C2 (uk) 2016-11-10

Family

ID=57445245

Family Applications (1)

Application Number Title Priority Date Filing Date
UAA201503844A UA112927C2 (uk) 2015-04-23 2015-04-23 Спосіб лікування хвороби паркінсона препаратами з матеріалу ембріофетального походження та виділених з нього клітин

Country Status (1)

Country Link
UA (1) UA112927C2 (uk)

Similar Documents

Publication Publication Date Title
JP5871865B2 (ja) 神経前駆細胞又は神経幹細胞の神経細胞への分化及び増殖の誘導方法、分化及び増殖誘導用組成物、及び薬学的製剤
Rushkevich et al. The use of autologous mesenchymal stem cells for cell therapy of patients with amyotrophic lateral sclerosis in belarus
KR100959995B1 (ko) 인간 제대혈 유래 간엽 줄기세포를 유효성분으로 포함하는,신경전구세포 또는 신경줄기세포의 신경세포로의 분화 및증식 유도용 조성물
Xu et al. Protective effect of lithium chloride against hypoglycemia-induced apoptosis in neuronal PC12 cell
JP2011521639A (ja) ヒト神経幹細胞及びこれを利用した中枢または末梢神経系疾患及び損傷治療用薬学的組成物
WO2023015772A1 (zh) 一种大麻素组合物及其在制备治疗帕金森、阿尔茨海默等神经退行性疾病的药物中的应用
KR20090055691A (ko) 인간 제대혈 유래 간엽 줄기세포를 유효성분으로 포함하는,신경전구세포 또는 신경줄기세포의 신경세포로의 분화 및증식 유도용 조성물
US10179132B2 (en) Composition for inducing differentiation of multipotent neural stem cells into dopaminergic neurons and method for inducing differentiation of multipotent neural stem cells into dopaminergic neurons by using the same
Siegfried et al. Treatment of parkinsonism with L-DOPA in association with a decarboxylase inhibitor: First objective results
RU2413524C1 (ru) Способ лечения психических и неврологических расстройств
UA112927C2 (uk) Спосіб лікування хвороби паркінсона препаратами з матеріалу ембріофетального походження та виділених з нього клітин
UA100952U (uk) Спосіб лікування хвороби паркінсона препаратами з матеріалу ембріофетального походження та виділених з нього клітин
EA025027B1 (ru) Способ лечения острого нарушения мозгового и спинального кровообращения ишемического и геморрагического характера
JP2024518396A (ja) 三次元スフェロイド型細胞凝集体に由来の細胞外小胞を含む神経再生促進組成物
WO2022113667A1 (ja) ミクログリア含有中枢神経系内移動剤、及びこれを含む中枢神経系疾患治療薬、並びにミクログリア導入動物、及びその製造方法
WO2019240126A1 (ja) モノアミン産生増加剤としての間葉系幹細胞を含む医薬組成物
US20160346329A1 (en) Composition for inducing differentiation of multipotent neural stem cells into dopaminergic neurons and method for inducing differentiation of multipotent neural stem cells into dopaminergic neurons by using the same
Toper et al. Nuclear inclusions in Alzheimer's disease
Sinelnyk et al. Non-motor symptoms in Parkinson’s disease and efficacy of treatment in a complex therapy using fetal stem cells
RU2413523C2 (ru) Способ лечения посттравматической энцефалопатии
BR102020011442A2 (pt) Técnica de cultura de células nervosas humanas coletadas de encéfalos traumatizados
UA113099U (xx) Спосіб комплексного лікування хвороби альцгеймера з включенням препаратів з матеріалу ембріофетального походження та виділених з нього клітин
Halim Parkinson disease therapy during Ramadhan fasting month. A case report
CN109758478A (zh) 间充质干细胞在制备中风治疗剂中的用途
US20210353682A1 (en) Pharmaceutical product for preventing or treating alzheimer's disease